УКРАЇНА
Житомирський апеляційний суд
Справа №274/1067/18 Головуючий у 1-й інст. Вдовиченко Т. М.
Категорія 84 Доповідач Талько О. Б.
У Х В А Л А
31 травня 2023 року Житомирський апеляційний суд в складі:
головуючої судді:Талько О.Б.,
суддів:Коломієць О.С., Шевчук А.М.,
розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Волкової Євгенії Олегівни, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 22 лютого 2023 року,-
в с т а н о в и в:
Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 22 лютого 2023 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Волкової Є.О. відмовлено.
29 травня 2023 року ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення виконавчого провадження, в якій заявниця просить зупинити стягнення на підставі виконавчого листа № 274/1067/18 від 31 липня 2019 року та виконавчі дії згідно з виконавчим провадженням ВП № 61337887 від 12 січня 2023 року до завершення перегляду справи в апеляційному порядку.
В обґрунтування заяви пояснює, що приватним виконавцем виконавчого округу Житомирської області Волковою Є.О. в межах виконавчого провадження № 61337887 винесено постанову про арешт коштів боржника, про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника. Незважаючи на оскарження дій приватного виконавця, стягнення на підставі виконавчого документа та виконавчі дії продовжуються, зокрема, здійснюється стягнення коштів скаржника. На думку заявниці, існує ймовірність завершення усіх виконавчих дій до закінчення розгляду її апеляційної скарги.
Розглянувши зазначене клопотання, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Відповідно до положень ч.ч.1,2ст.149 ЦПК Українисуд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихстаттею 150 цього Кодексузаходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Отже, забезпечення позовуце вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Значення цього інституту полягає у тому, що ним захищаються права позивача у разі несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, продати чи знищити його та з метою попередження інших потенційних труднощів, що виникають під час реалізації рішення суду у конкретній справі.
Заходи забезпечення позову застосовуються судом виключно за заявою учасників справи. Особами, які наділені правом звернутись до суду із заявою про забезпечення позову, є позивач, треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, прокурор, органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, а також відповідач, який звернувся до суду із зустрічним позовом. Водночас, цивільним процесуальним законодавством не передбачена можливість звернення до суду особи, яка не була залучена до участі у справі та подає апеляційну скаргу на рішення суду, із заявою про забезпечення позову.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані, зокрема, на примусове виконання рішень судів, які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших Законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби.
Статтею 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду на підставі статті 447 ЦПК України пов`язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Частиною першою статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» визначено підстави, за наявності яких виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні.
Вказаною нормою визначено перелік підстав для зупинення вчинення виконавчих дій виконавцем.
За змістом вимог статті 34 Закону України «Про виконавче провадження», зупинення виконавчого провадження є виключним правом державного (або приватного) виконавця.
Суд не може підміняти повноваження державного виконавця, а лише здійснює контроль за виконанням судового рішення в порядку, визначеному розділом VII ЦПК України.
Зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа може застосовуватись судами лише як захід забезпечення позову при розгляді справ щодо оскарження виконавчих написів та про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Розглядаючи скаргу на дії державного, приватного виконавця у порядку статей 447-453 ЦПК України, суд не наділений повноваженнями вирішувати питання зупинення стягнення за виконавчим документом, оскільки провадження щодо примусового виконання судового рішення є проявом процесуального принципу обов`язковості судового рішення, без нього даний принцип перетворюється в декларативний, а тому зупинення стягнення можливе лише у випадках оскарження самого рішення, на виконання якого було видано виконавчий лист або при оскарженні виконавчих написів та про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Зупинення виконавчого провадження та заходів примусового виконання судових рішень полягає у відстроченні виконання судового рішення на певний строк, має відповідати принципу верховенства права та здійснюватися у випадках і на підставі, визначених законом (абзац п`ятий пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012).
Отже, при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд не вправі вжити заходів зупинення виконавчого провадження, оскільки зазначене не є повноваженнями суду, а є виключним повноваженням державного виконавця, неналежне виконання яких може бути оскаржено до суду.
Таким чином, відсутні підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 149,259, 381 ЦПК України, суд
у х в а л и в:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Головуюча Судді:
