ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 листопада 2022 року
м. Київ
справа №520/11879/18
адміністративне провадження № К/9901/34851/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Чумаченко Т.А., Васильєвої І.А.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14.11.2019 (головуючий суддя Мельнікова Л.В., судді: Рєзнікова С.С., Калитка О.М.) у справі №520/11879/18 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, підприємець, платник податків) звернувся до суду із позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - відповідач, податковий орган, контролюючий орган), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.09.2018 №00001201306, №00001211306, №00001221306, №00001231306, №00001251306, №00001271306, №00001281306, №00001291306, рішення від 20.09.2018 №00001261306 та вимогу про сплату боргу від 20.09.2018 №Ф-00000111306.
Позовні вимоги обґрунтовані незгодою із висновками акту перевірки та неправильним визначенням сум грошових зобов`язань та штрафних санкцій, оскільки податкові повідомлення-рішення прийняті без належного обґрунтування, а податковим органом не враховано, що вимоги пункту 69.2 статті 69 Податкового кодексу України (далі - ПК України) не розповсюджуються на рахунки, відкриті фізичною особою для власних потреб, та кошти, які надійшли на ці рахунки не мають відношення до здійснюваної ним підприємницької діяльності. Через необґрунтоване врахування грошових коштів, що надійшли на поточний рахунок, відкритий для власних потреб, в акті перевірки помилково визначено базу оподаткування, що призвело до надмірних донарахувань з єдиного податку, податку на додану вартість, податку на доходи фізичних осіб, військового збору, єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.04.2019 адміністративний позов задоволено у повному обсязі, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 20.09.2018 №00001201306, №00001211306, №00001221306, №00001231306, №00001251306, №00001261306, №00001271306, №00001281306, №00001291306.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу про порушення платником податків вимог ПК України ґрунтуються на припущеннях щодо реальності відповідних господарських операцій, однак конкретних фактів в акті перевірки не наведено. Суд не прийняв до уваги висновок економічної експертизи, оскільки його зроблено в межах кримінального провадження. Суд зазначив, що акт перевірки не містить доказів здійснення господарських операцій понад тих обсягів, які були задекларовані позивачем. У виписках з карткового рахунку відсутні вказівки на те, що перекази зроблені в ході здійснення підприємницької діяльності позивача.
За наслідками апеляційного розгляду справи, постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 14.11.2019 апеляційну скаргу податкового органу задоволено, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.04.2019 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволені позову відмовлено повністю.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що позивачем відкрито банківські рахунки на які протягом 2017 року надійшла виручка, тобто отримано дохід від підприємницької діяльності, але ці кошти не задекларовано та не враховану у суму загального доходу, що свідчить про заниження загального оподатковуваного доходу від провадження підприємницької діяльності.
Не погодившись із рішеннями суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанцій норм процесуального права, зокрема безпідставне поновлення податковому органу строку на апеляційне оскарження після того, як рішення суду першої інстанції набрало законної сили. Щодо суті спору, заявник зазначає, що апеляційний суд не мав права приймати до уваги як належні докази протоколи допитів свідків, надані у кримінальному провадженні, оскільки такі протоколи, а також висновки судового експерта у кримінальному провадженні не можуть бути доказами у даній справі до винесення судом вироку.
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на правомірність та обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції, просить залишити його без змін, а касаційну скаргу позивача без задоволення.
Верховний Суд, переглянувши рішення апеляційного суду в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з таких мотивів.
Судами попередніх інстанцій установлено, що контролюючим органом отримано інформацію про наявність кримінального провадження в слідчому управлінні фінансових розслідувань ГУ ДФС у Харківській області за фактом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212 Кримінального кодексу України, під час якого встановлено, що ФО-П ОСОБА_1 у період ІІІ кварталу 2017 року при виплаті заробітної плати своїм працівникам не нарахував, не утримав та не сплатив до бюджету податок з доходу фізичних осіб на суму 864000 грн, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету грошових коштів в означеному розмірі. Під час досудового розслідування кримінального провадження також встановлено, що платник податку здійснював реалізацію меблів, мебельної продукції, користуючись Інтернет сайтом - www.sidim.com.ua, використовуючи мебельну фабрику «СИДИМ». Крім того, згідно інформації, отриманої від слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Харківській області 13.07.2018 року, зокрема, банківських виписок за приватними (картковими) рахунками ОСОБА_1 , відкритими в Харківському ГРУ ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», встановлено систематичне надходження від фізичних осіб грошових коштів у значних розмірах.
На підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 41.1 ст. 41, п. 61.1, 61.2 ст. 61, п.п. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1,1, п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 ПК України, податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства, повноти та своєчасності нарахування, сплати єдиного соціального внеску за період з 01.01.2017 по 31.12.2017, за результатами якої складено акт від 31.08.2018 №3671/20-40-13-15-07/2750716891 (далі - акт перевірки).
На підставі акту перевірки контролюючим органо прийнято податкові повідомлення-рішення від 20.09.2018:
№00001201306, яким позивачу за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) застосовано штраф у розмірі 50% у сумі 622282,50 грн;
№00001211306, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 1200009,45 грн, з них за основним платежем 960008,36 грн, штрафними (фінансовими) санкціями 240002,09 грн;
№00001221306, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір у сумі 100000,88 грн, з них за основним платежем 80000,70 грн, штрафними (фінансовими) санкціями 20000,18 грн;
№00001231306, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 1487700 грн, з них за основним платежем 1190160 грн, штрафними (фінансовими) санкціями 297540 грн;
№00001251306, яким визначено податкові зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачений фізичними особами за результатами річного декларування, у сумі 340 грн;
№00001271306, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем єдиний податок з фізичних осіб у сумі 554818,38 грн, з яких за основним платежем 443854,70 грн, штрафними (фінансовими) санкціями 110963,68 грн;
№00001281306, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за податкові періоди жовтень 2017 року - грудень 2017 року на загальну суму 54394 грн;
№00001291306, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем адміністративні штрафи у розмірі 340 грн;
рішення від 20.09.2019 №00001261306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у сумі 7698 грн.
вимогу про сплату боргу (недоїмку) від 20.09.2019 №Ф-00000111306 в сумі 76989 грн.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог:
пункту 291.4 статті 291, пункту 292.1 статті 292, підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298, пункту 293.8 статті 293 ПК України, що призвело до перевищення граничного розміру доходу, встановленого для платників єдиного податку другої групи, в результаті чого донараховано єдиного податку за ставкою 15 відсотків в розмірі 443854,70 грн;
пункту 187.1 статті 187, пункту 200.1 статті 200 ПК України, що призвело до заниження суми чистого податкового зобов`язання з податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 1126257, грн та завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в сумі 54395 грн;
підпункту 164.1.3 пункту 164.1 статті 164, пункту 177.2 статті 177 ПК України, в результаті чого занижено суму податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення діяльності за період, що перевірявся, на суму 1032391,60 грн;
підпункту 1.2 пункту 16 підрозділу 10 Розділу ХХ ПК України, в наслідок чого занижено суми військового збору в розмірі 86032,60 грн;
частини 2 пункту 1 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI) в результаті чого донараховано суму єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 76989 грн;
пункту 177.5 статті 177, підпунктів 49.18.5, 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 ПК України в частині неподання податкових декларацій про доходи та майновий стан за 2 квартал 2017 року та за 2017 рік;
пункту 63.3 статті 63 ПК України, в частині неповідомлення за формою №20-ОПП до податкового органу про об`єкти оподаткування;
пункту 201.1 статті 201 ПК України в частині не складання податкових накладних на дату виникнення податкового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 1216965 грн.
Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень слугували встановлені податковим органом факти отримання позивачем грошових коштів на приватні банківські рахунки у ПАТ КБ «Приватбанк», при відкритті яких він не повідомив банк що є фізичною особою- підприємцем. Відповідно банк не повідомив контролюючі органи про факт відкриття такого рахунку, а надходження коштів на цей рахунок здійснювалось поза межами обліку доходів і витрат приватного підприємця.
Судом встановлено, що вказані приватні рахунки були відкриті ОСОБА_1 у Харківському ГРУ ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», як приватною особою, повідомлення про відкриття яких до ГУ ДФС у Харківській області не надходило, що є порушенням вимог п. 69.7 ст. 69 ПК України, в частині неповідомлення банківської установи про свій статус як «самозайнятої - фізичної особи - підприємця», що є підставою для застосування штрафної санкції відповідно до п. 118.3 ст. 118 ПК України, якою передбачено, що неповідомлення фізичними особами-підприємцями про свій статус банку при відкритті рахунку тягне за собою накладення штрафу в розмірі 340 грн. за кожний випадок неповідомлення.
Порушення позивачем порядку відкриття банківських рахунків, а також не підтвердження джерела походження коштів, які надійшли на вказані рахунки стали підставою для висновку про заниження доходів, отриманих фізичною-особою підприємцем від провадження господарської діяльності.
Згідно з вимогами п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Вимоги до відкриття та закриття рахунків платників податків у банках та інших фінансових установах встановлені статтею 69 ПК України, відповідно до якої, Банки та інші фінансові установи відкривають поточні та інші рахунки …, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, фізичним особам, які провадять незалежну професійну діяльність, за наявності документів, виданих контролюючими органами, що підтверджують взяття їх на облік у таких органах, або виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (для осіб, взяття на облік яких у контролюючих органах здійснюється на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, наданих державним реєстратором згідно із Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань") чи інформації з цього реєстру, отриманої банком відповідно до закону, із зазначенням даних про взяття на облік в контролюючих органах як платника податків (п.п.69.1). Банки та інші фінансові установи зобов`язані надіслати повідомлення про відкриття або закриття рахунка платника податків - юридичної особи, у тому числі відкритого через його відокремлені підрозділи, чи самозайнятої фізичної особи до контролюючого органу, в якому обліковується платник податків, у день відкриття/закриття рахунка (п.п.69.2).У разі відкриття або закриття рахунка платника податків - банку, у тому числі відкритого через його відокремлені підрозділи, повідомлення надсилається в порядку, визначеному цим пунктом, лише в разі відкриття або закриття кореспондентського рахунка. Датою початку видаткових операцій за рахунком платника податків, визначеного пунктом 69.1 цієї статті (крім банку), у банках та інших фінансових установах є дата отримання банком або іншою фінансовою установою повідомлення контролюючого органу про взяття рахунка на облік у контролюючих органах або дата, визначена як дата взяття на облік у контролюючому органі за мовчазною згодою згідно з абзацом другим пункту 69.3 цієї статті (п.п.69.4). Фізичні особи - підприємці та особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов`язані повідомляти про свій статус банки та інші фінансові установи, в яких такі особи відкривають рахунки (69.7).
Податковою перевіркою встановлено, що з 01.01.2017 року по 30.09.2017 року позивач здійснював діяльність із застосуванням ставки єдиного податку другої групи та з 01.10.2017 року із застосуванням ставки єдиного податку, встановленої для третьої групи.
Протягом знаходження підприємця на спрощеній системі оподаткування обсяг доходу складався із сум грошових коштів, отриманих від виробництва меблів та подальшої її реалізації. Згідно наданих первинних документів встановлено, що розрахунки з покупцями/замовниками виробів (меблів) проводились у безготівковій формі, шляхом зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підприємця, який значиться на обліку у ДФС у Харківській області, а саме:
- на розрахунковий рахунок, відкритий в ПАТ «УКРСОЦБАНК», протягом періоду з 01.01.2017 року по 06.10.2017 року надійшло грошових коштів в сумі 843608,60 грн.;
- на розрахунковий, відкритий ВАТ «ОТП БАНК», протягом періоду з 26.05.2017 року по 31.12.2017 року надійшло грошових коштів в сумі 753426,03 грн..
Грошові кошти, які надійшли на вказані розрахункові рахунки відображені у Книзі доходів та витрат № 6852 та № 8503 у повному обсязі.
Згідно податкової звітності за 2017 рік платником задекларовано обсяг доходу 1597034,60 грн. (в т.ч. отримано, перебуваючи на 2 групі єдиного податку з 01.01.2017 року по 30.09.2017 року 1477759,6 грн., на 3 групі з 01.10.2017 року по 31.12.2017 року - 119275 грн.).
Відповідно до банківських виписок щодо надходжень грошових коштів на карткові рахунки, про які не повідомлено Банк та податковий орган, встановлено, що протягом 2017 року надійшло 9386884,88 грн., в т.ч. у І кварталі 2017 року 3850390,47 грн. Вказана сума коштів не відображена у складі доходів.
На запит податкового органу під час здійснення перевірки платником податків не надано будь-яких доказів або пояснень щодо джерела надходження цих коштів.
Враховуючи зазначене, перевіркою встановлено, що загальний дохід за 2017 рік становить 11007774,48 грн. (в т.ч. 843608,6 грн. (надходження в ПАТ «УКРСОЦБАНК», 777281,00 грн. (АТ «ОТП БАНК») та 9386884,88 грн. (надходження в Харківському ГРУ ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»).
Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про визнання доходом фізичної особи-підприємця всієї виручки, яка отримана на рахунок, відкритому в Харківському ГРУ ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК». Вказане порушення потягло правомірні донарахування грошових зобов`язань з податку на додану вартість, податку на доходи фізичних осіб, єдиного податку та військового збору, а також єдиного внеску і штрафних санкцій.
Оскільки сума отриманого доходу приватного підприємця за І квартал 2017 року становить: 4459031,47 грн. (в т.ч. 608641,00 грн. (надходження в ПАТ «УКРСОЦБАНК») та 3850390,47 грн. (надходження в Харківському ГРУ ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», що перевищує граничний розмір доходу 1500000,00 грн., встановлений для платників єдиного податку другої групи, суд апеляційної інстанції правильно погодився з висновками акту перевірки про наявність порушення вимог ст. 291 ПК України, а саме порушення позивачем правил перебування на спрощеній системі оподаткування, обліку і звітності, а також справляння єдиного податку.
Відповідно до п. 292.1 ст. 292 ПК України доходом платника єдиного податку є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій): матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті.
Згідно з нормами п. 291.4 ст. 291 ПК України визначено критерії перебування на спрощеній системі оподаткування, зокрема на другій групі. Так, друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства за умови, то протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:
- не використовують пращо найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;
- обсяг доходу не перевищує 1500000,00 гривень.
Відповідно до вимог п. 293.8 ст. 294 ПК України платники єдиного податку другої групи, які перевищили у податковому (звітному) періоді обсяг доходу, визначений для таких платників у п. 291.4 ст. 291 ПК України, в наступному податковому (звітному) кварталі за заявою переходять на застосування ставки єдиного податку, визначеної для платників єдиного податку третьої групи, або відмовляються від застосування спрощеної системи оподаткування. Такі платники до суми перевищення зобов`язані застосувати ставку єдиного податку у розмірі 15 відсотків. Заява подається не пізніше 20 числа місяця, наступного за календарним кварталом, у якому допущено перевищення обсягу доходу.
Позивачем до контролюючого органу не надано заяву про перехід на застосування ставки єдиного податку 3 групи, або відмови від спрощеної системи оподаткування, у зв`язку з перевищенням дозволеного обсягу доходу, отриманого платником єдиного податку 2-ої групи.
За наведених обставин, суд апеляційної інстанції правильно дійшов висновку про порушення вимог п. 291.4 ст. 291, п. 292.1 ст. 292, пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298, п. 293.8 ст. 293 ПК України, а також із тим, що на підставі п. 299.11 ст. 299 ПК України, починаючи з 2 кварталу 2017 року, останній повинен був здійснювати діяльність на загальних умовах, згідно зі статтею 177 ПК України.
Таким чином, дохід отриманий від здійснення підприємницької діяльності на протязі 2-4 кварталів 2017 року підлягає оподаткуванню на загальних умовах у відповідності до статті 177 ПК України.
Пунктом 177.2 ст. 177 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Згідно з п. 177.1 ст. 177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності оподатковуються за ставками, визначеними в п. 167.1 ст. 167 цього Кодексу.
У зв`язку із неподанням позивачем податкових декларацій про майновий стан та доходи за 2 квартал 2017 року та за 2017 рік, в т.ч. як фізичною особою, у зв`язку із нездійсненням ним переходу на сплату інших податків і зборів за результатами діяльності у І кварталі 2017 року, колегія суддів погоджується із висновком контролюючого органу та суду апеляційної інстанції про порушення ФОП ОСОБА_1 п. 177.5 ст. 177, пп. 49.18.5, пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 ПК України.
Відповідно до пп. 164.1.3 п. 164.1 ст.164 ПК України загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу.
Таким чином, грошові кошти, які надійшли на приватні (карткові) рахунки платника податків підпадають під визначення доходу та у розумінні п. 177.2 ст.177 ПК України є об`єктом оподаткування.
Оскільки нарахування єдиного внеску і військового збору є похідним від встановленого факту заниження доходу, то висновки суду апеляційної інстанції щодо правомірності висновків податкового органу є правильними.
Також, встановлено порушення вимог п. 177.5 ст. 177, пп. 49.18.5, пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 ПК України в частині неподання податкових декларацій про майновий стан про доходи та за ІІ квартал 2017 року та за 2017 рік.
Крім того, оскільки загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V ПК України, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом січня-березня 2017 року, сукупно перевищила 1000000,00 гривень (без урахування податку на додану вартість), та склала 4459031,47 грн., тому, відповідно до вимог п. 181.1 ст. 181 ПК України ФОП ОСОБА_1 був зобов`язаний зареєструватися як платник ПДВ згідно з нормами п. 183.4 ст. 183 ПК України.
Перевіркою встановлено, що за період з 01.04.2017 року по 30.09.2017 року, на порушення вимог п. 187.1 ст. 187 ПК України позивачем занижено податкове зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 1061778,0грн., за рахунок вищенаведених порушень, а також заниження в частині не включення до податкових зобов`язань за період жовтень - грудень 2017 року, операцій з постачання товарів на митній території України за датою зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), за рахунок порушень викладених у п. 2.1 -2.2 Акту на суму 155187,00 грн.
Також, перевіркою встановлено завищення суми податкового кредиту: за листопад 2017 року на суму 41040,00 грн., за грудень на суму 51020,00 грн, яке виникло в результаті заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість за жовтень в сумі 41040,00 грн., за листопада 2017 року в сумі 54149,00 грн., за грудень 2017 року в сумі 59998,00 грн., та як встановлено завищення суми від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в розмірі 54394,00 грн., чим порушено п. 200.1 ст. 200 ПК України.
Також, встановлено порушення вимог п. 201.10 ст. 201 ПК України щодо реєстрації податкових накладних по операціям з постачання товару за період з квітня по грудень 2017 року на суму 1244565,00 грн., а також не подання повідомлення за ф. № 20-ОШІ щодо об`єктів нерухомого майна, пов`язаних з оподаткуванням.
Відповідно до п. 180.1 ст. 181 ПК України платниками податку на додану вартість є, зокрема, будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.
Відповідно до п. 183.10 ст. 183 ПК України будь-яка особа, яка підлягає обов`язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.
Як установлено судовим розглядом, у періоді з 01.04.2017 року по 31.12.2017 року позивач здійснював види діяльності, що оподатковується за ставкою 20%.
Податкові зобов`язання з ПДВ визначаються згідно з вимогами п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України за першою з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податків, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податків;
б) дата відвантаження товарів (робіт, послуг), а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податків.
Отже, за період з 01.04.2017 року по 30.09.2017 року в порушення вимог п. 187.1 ст. 187 ПК України позивачем занижено податкове зобов`язання з ПДВ в сумі 1190160,00 грн.
Крім того, в порушення п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань в сумі 1216965,00 грн. позивачем податкові накладні не складалися.
Позивач доводить суду про допущення судом апеляційної інстанції процесуальних норм, в частині прийняття як доказів показань свідків, допитаних органом досудового розслідування про факт придбання у позивача меблевих виробів і розрахунок з ним в безготівковій формі.
Колегія суддів зазначає, що протоколам допиту зазначених свідків не надавалась судом апеляційної інстанції оцінка, а висновки суду ґрунтувались на встановленому факту отримання позивачем грошових коштів на банківський рахунок, який відкрито з порушенням порядку відкриття банківських рахунків, а саме без повідомлення банку і контролюючих органів про наявність статусу приватного підприємця та надходження грошових коштів на даний рахунок без надання пояснень та документів на підтвердження джерела походження цих коштів.
Разом з тим, порушення порядку відкриття банківського рахунку є підставою для застосування відповідальності відповідно до п.п.118.3 ст. 118 ПК України, та не є безумовною підставою визнавати кошти, які надійшли на ці рахунки доходами від здійснення господарської діяльності. Відповідно до вимог ст. 44 ПК України платник податку зобов`язаний підтвердити джерело походження цих коштів, а разі відсутності не надання контролюючому органу підтверджуючих документів, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складання податкової звітності.
Позивач не спростовує встановлених фактів, та не надав будь-яких пояснень або доказів на запит суду апеляційної інстанції щодо джерел надходження грошових коштів на його приватні рахунки.
Аналогічно платник податку відмовився надати під час перевірки пояснення або докази на запит контролюючого органу від 22.08.2018 року за № 8575/ФОП/20-40-13-15-14 про надання інформації та копій відповідних документів щодо джерел надходження грошових коштів на приватні (карткові) рахунки та їх призначення.
Ураховуючи наведені норми та встановлені судами обставини справи, Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного суду про обґрунтованість спірних податкових повідомлень-рішень та відсутність правових підстав для їх скасування.
Верховний Суд не може погодитись з доводами скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема, правил відкриття апеляційного провадження з підстав порушення відповідачем строку подання апеляційної скарги, з огляду на таке.
За приписами частини першої статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд за заявою учасника справи поновляє пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Враховуючи, що відповідачем подано клопотання про поновлення строків на апеляційне оскарження, яке розглянуто апеляційним судом і причини пропуску строку, зазначені у клопотанні суд визнав поважними, Верховний Суд дійшов висновку про дотримання апеляційним судом вимог процесуального законодавства щодо поновлення пропущеного процесуального строку.
Позивачем в касаційній скарзі не обґрунтовано, із зазначенням того, у чому полягає неправильне застосування судами норм матеріального права.
Відтак, доводи касаційної скарги позивача не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом
апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального права.
Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень суду не встановлено.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14.11.2019 у справі №520/11879/18 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
СуддіВ.П. Юрченко Т.А. Чумаченко І.А. Васильєва
