Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Рішення
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Харків
"15" квітня 2019 р. № 520/11879/18
Харківський окружний адміністративний суд у складі
Головуючого судді Спірідонов М.О.
за участю секретаря судового засідання Мадевська Е.Д.
представника позивача - ОСОБА_1
представник відповідача - Зеленохатов І.Е.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом
Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1)
до
Головного управління ДФС України у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46)
про
визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. ,
В С Т А Н О В И В:
Позивач , Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд: 1. Визнати протиправними та скасувати складені Головним управлінням ДФС України у Харківській області щодо Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (ІНП НОМЕР_1):
податкове повідомлення-рішення від 20.09.2018 року № 00001201306;
податкове повідомлення-рішення від 20.09.2018 року № 00001211306;
податкове повідомлення-рішення від 20.09.2018 року № 00001221306;
податкове повідомлення-рішення від 20.09.2018 року № 00001231306;
податкове повідомлення-рішення від 20.09.2018 року № 00001251306;
податкове повідомлення-рішення від 20.09.2018 року № 00001261306;
податкове повідомлення-рішення від 20.09.2018 року № 00001271306;
податкове повідомлення-рішення від 20.09.2018 року № 00001281306;
податкове повідомлення-рішення від 20.09.2018 року № 00001291306;
2. Здійснити розподіл судових витрат після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
В обґрунтування позову зазначено, що податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС України у Харківській області від 20.09.2018 року № 00001201306; від 20.09.2018 року № 00001211306; від 20.09.2018 року № 00001221306; від 20.09.2018 року № 00001231306; від 20.09.2018 року № 00001251306; від 20.09.2018 року № 00001261306; від 20.09.2018 року № 00001271306; від 20.09.2018 року № 00001281306;від 20.09.2018 року № 00001291306 є незаконними та такими, що винесені з порушенням норм чинного законодавства України, а тому підлягають скасуванню.
Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання з'явився, щодо задоволення позовних вимог заперечував зазначивши, що податкові повідомлення-рішення від 20.09.2018 року № 00001201306; від 20.09.2018 року № 00001211306; від 20.09.2018 року № 00001221306; від 20.09.2018 року № 00001231306; від 20.09.2018 року № 00001251306; від 20.09.2018 року № 00001261306; від 20.09.2018 року № 00001271306; від 20.09.2018 року № 00001281306;від 20.09.2018 року № 00001291306 є законними та такими, що винесені в межах чинного законодавства України, а тому не підлягають скасуванню.
Судом встановлено, що Головним управлінням ДФС у Харківській області (відповідач) було проведено документальну позапланову виїзну перевірку самозайнятої особи ОСОБА_3 (позивач) щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 31.12.2017, повноти та своєчасності нарахування, сплати єдиного соціального внеску за період з 01.01.2017 по 31.12.2017.
За результатами перевірки було складено акт від 31.08.2018 року № 3671/20-40-13-15-07/НОМЕР_1 яким встановлені наступні порушення позивача, а саме:
• П. 291.4 ст. 291, п. 292.1 ст. 292, пп.298.2.3. п. 298.2 ст. 298, п. 293.8. ст. 293 ПКУ, в частині перевищення граничного розміру доходу, встановленого для платників єдиного податку другої групи, в результаті чого донараховано єдиного податку за ставкою 15 відсотків в розмірі 443 854, 70 грн.;
• П. 187.1 ст. 187, п. 200.1 ст. 200 ПКУ в частині заниження суми чистого податкового зобов'язання з ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 1 126 257, 00 грн. та завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду - 54 395, 00 грн.
• Пп. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164, п. 177.2 ст. 177 ПКУ, у результаті занижено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення діяльності за період, що перевірявся, на суму 1 032 391, 6 грн.;
• П.п. 1.2 п. 16і підрозділу 10 Розділу XX ПКУ у результаті заниження суми військового збору в розмірі 86 032, 60 грн.;
• Ч. 2 п. 1 ст. 7 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в результаті чого донараховано суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 76 989, 00 грн.;
• П. 177.5 ст. 177, пп 49.18.5, пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 ПКУ в частині неподання податкових декларацій про доходи та майновий стан за 2 кв. 2017 р. та за 2017 р.
• П. 63.3. ст. 63 ПКУ, в частині неповідомлення за ф. № 20-ОПП до ДФС про об'єкти оподаткування;
• П. 201.1 ст. 201 ПКУ, в частині не складання податкових накладних на дату виникнення податкового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 1 216 965, 00 грн.;
• П. 69.7 ст. 69 ПКУ, в частині неповідомлення про свій статус як «самозайнятої особи - фізичної особи-підприємця» банківській установі.
На підставі акт перевірки від 31.08.2018 № 3671/20-40-13-15-07/НОМЕР_1, відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення про наступне:
Номер ППР
Назва податку (збору), штрафної
Сума ППР
(фінансової) санкції (штрафу)
№00001201306
Відсутність реєстрації податкових накладних
622 282,50 грн.
№00001211306
Збільшення податку на доходи фізичних осіб
1 200 010,45 грн.
За податковими зобов'язаннями
960 008, 36 грн.
За штрафними санкціями
240 002, 09 грн.
№00001221306
Військовий збір
100 000,88 грн.
За податковими зобов'язаннями
80 000, 70 грн.
За штрафними санкціями
20 000, 18 грн.
№00001231306
Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів
1 487 700,00 грн.
За податковими зобов'язаннями За штрафними санкціями
1 190 160,00 грн. 297 540, 00 грн.
№00001251306
Податок на доходи фізичних осіб Сума штрафних санкцій
340, 00 грн.
№00001261306
Штрафні санкції з єдиного внеску
7 698, 90 грн.
№00001271306
Єдиний податок з фізичних осіб
554 818,38 грн.
За податковими зобов'язаннями За штрафними санкціями
443 854, 70 грн. 1 10 963,68 грн.
№00001281306
Зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість
54 394, 00 грн.
№00001291306
Штрафні санкції за неповідомлення про свій статус як «само зайнятої особи - фізичної особи підприємця» банківській установі
340,00 грн.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-00000111306
Єдиний внесок
76 989,00 грн.
Позивачем були оскаржені рішення контролюючого органу в адміністративному порядку, в порядку, передбаченому ст. 56 ПК України. За результатом оскарження рішення були залишені без змін, а скарга без задоволення.
Суд зазначає, що підставою для вище зазначених висновків є твердження відповідача викладене в вище зазначеному акті перевірки, що ним отриману від слідчого управління фінансових розслідувань інформацію,, а саме: банківські виписки за приватними (картковими) рахунками ОСОБА_3, відкритими в Харківському ГРУ ПАТ КБ «Приватбанку», згідно якої встановлено систематичне надходження грошових коштів від фізичних осіб з різних міст України у значних розмірах.
Таким чином відповідачем було зроблено висновок, що ґрунтуючись на положеннях Інструкції № 492 про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, що гроші, які надійшли на приватний (картковий) рахунок ОСОБА_3 - це гроші, отримані в результаті господарської діяльності та зроблено висновок, що в порушення п. 69.7 ст. 69 ПКУ України ОСОБА_5 не повідомлено банк про свій статус «самозайнятої особи - фізичної особи - підприємця».
У відповідності до п. 69.2. ст. 69 ПКУ банки та інші фінансові установи зобов'язані надіслати повідомлення про відкриття або закриття рахунка платника податків - юридичної особи, у тому числі відкритого через його відокремлені підрозділи, чи самозайнятої фізичної особи до контролюючого органу, в якому обліковується платник податків, у день відкриття/закриття рахунка.
Тому перевірка прийшла до висновку, що кошти перераховані на відкритий у банку рахунок в сумі 9 386 884, 88 грн., в т.ч, у 1 кв. 2017 р, надійшло коштів в сумі 3 850 390, 47 грн. є доходом позивача.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.
Щодо твердження відповідачем про порушення позивачем порушення п. 69.7 ст. 69 ПКУ України, а саме: не повідомлено позивачем банку про свій статус «самозайнятої особи - фізичної особи - підприємця»
Суд зазначає, що вимоги до відкриття та закриття рахунків платників податків у банках та інших фінансових установах встановлено статтею 69 Податкового кодексу України (далі - Кодекс).
Відповідно до пунктів 69.2 та 69.3 статті 69 Кодексу банки та інші фінансові установи зобов'язані надіслати повідомлення про відкриття або закриття рахунка платника податків-юридичної особи, у тому числі відкритого через його відокремлені підрозділи, чи самозайнятої фізичної особи до контролюючого органу, в якому обліковується платник податків, у день відкриття/закриття рахунка.
Контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня з дня отримання повідомлення від фінансової установи про відкриття рахунка зобов'язаний направити повідомлення про взяття рахунка на облік або відмову у взятті контролюючим органом рахунка на облік із зазначенням підстав у порядку, визначеному цим Кодексом.
Порядок подання повідомлень про відкриття/закриття рахунків платників податків у банках та інших фінансових установах до контролюючих органів затверджений наказом Міністерства фінансів України від 18.08.2015 N 721 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 04.09.2015 за N 1058/27503.
Статтею 118 Кодексу встановлено відповідальність за порушення строку та порядку подання інформації про відкриття або закриття банківських рахунків до відповідного контролюючого органу.
Обов'язок фізичних осіб - підприємців та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність, повідомляти про свій статус банки та інші фінансові установи, в яких такі особи відкривають рахунки, передбачений пунктом 69.7 статті 69 Кодексу.
Відповідно до статті 15 Кодексу платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Враховуючи наведене, повідомляємо, що у разі встановлення статусу клієнта як платника податків фінансова установа у разі відкриття/закриття рахунків клієнта надсилає повідомлення про відкриття або закриття усіх рахунків платника податків - самозайнятої особи до контролюючого органу, в якому обліковується такий платник податків, відповідно до положень статті 69 Кодексу.
Як було встановлено судом та підтверджується матеріалами справи (т.2 а.с 190-193), що позивачем у відповідній анкеті-заяві про приєднання до вимог та правил надання банківських послуг у ПриватБанку було зазначено, що він займається підприємницькою діяльністю та є керівником підприємства, а отже в цій частині висновки відповідача не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.
Щодо висновків відповідача про порушення позивачем п. 291.4 ст. 291, п. 292.1 ст. 292, пп.298.2.3. п. 298.2 ст. 298, п. 293.8. ст. 293 ПКУ, в частині перевищення граничного розміру доходу, встановленого для платників єдиного податку другої групи, в результаті чого донараховано єдиного податку за ставкою 15 відсотків в розмірі 443 854, 70 грн.; п. 187.1 ст. 187, п. 200.1 ст. 200 ПКУ в частині заниження суми чистого податкового зобов'язання з ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 1 126 257, 00 грн. та завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду - 54 395, 00 грн; пп. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164, п. 177.2 ст. 177 ПКУ, у результаті занижено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення діяльності за період, що перевірявся, на суму 1 032 391, 6 грн.; п.п. 1.2 п. 16і підрозділу 10 Розділу XX ПКУ у результаті заниження суми військового збору в розмірі 86 032, 60 грн.; ч. 2 п. 1 ст. 7 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в результаті чого донараховано суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 76 989, 00 грн.; п. 177.5 ст. 177, пп 49.18.5, пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 ПКУ в частині неподання податкових декларацій про доходи та майновий стан за 2 кв. 2017 р. та за 2017 р.; п. 63.3. ст. 63 ПКУ, в частині неповідомлення за ф. № 20-ОПП до ДФС про об'єкти оподаткування; п. 201.1 ст. 201 ПКУ, в частині не складання податкових накладних на дату виникнення податкового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 1 216 965, 00 грн. які виникли у зв'язку з твердженням відповідач, що кошти перераховані на відкритий у банку рахунок в сумі 9 386 884, 88 грн., в т.ч, у 1 кв. 2017 р, надійшло коштів в сумі 3 850 390, 47 грн. є доходом позивача.
Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність- це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготолвеням) та або реалізацією товарів,виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно зі статтею 1 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Відповідно до підпункту 1 пункту 292.1 статті 292 Податкового кодексу України доходом фізичної особи - підприємця - платника єдиного податку є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначений пунктом 292.3 статті 292 Податкового кодексу України. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.
Згідно з Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року №492 поточні банківські рахунки для фізичних осіб - резидентів поділяються на поточні рахунки фізичних осіб - підприємців, які відкриваються для здійснення підприємницької діяльності, та поточні рахунки фізичних осіб, які не є підприємцями.
Фізична особа - підприємець має право вільно користуватися коштами з розрахункового рахунка, який відкрито для здійснення підприємницької діяльності, за умови сплати всіх податків, зборів та інших платежів, передбачених чинним законодавством.
Отже, кошти, які надійшли на розрахунковий рахунок, який відкрито фізичною особою для здійснення підприємницької діяльності, включаються до доходу фізичної особи - підприємця - платника єдиного податку з врахуванням вимог статті 292 податкового кодексу України.
Платники єдиного податку ведуть облік доходів у порядку, визначеному підпунктами 296.1.1 - 296.1.3 Податкового кодексу України.
Аналізуючи вище зазначені положення в сукупності суд приходить до висновку, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
При цьому суд зазначає, що для цілей оподаткування дохід характеризується не лише приростом активів платника, але й джерелом його формування, тобто операціями, наслідком виконання яких стало отримання доходу. Зміст операції є одним з визначальних факторів для обрання ставки податку та визнання режиму оподаткування.
Суд звертає увагу, що за твердженням відповідача грошові кошти на банківську картку були отримані позивачем в рахунок оплати за товар, але зазначене твердження не знайшло свого підтвердження під час судового розгляду, оскільки вище зазначений акт перевірки не містить у собі аналіз каткових рахунків, можливості виготовляти товар в такому обсязі, зберігати його, доставляти тощо. Відсутній аналіз витрат позивача, доказів придбання ним матеріалів для виробництва товару.
Верховний Суд у своїх постановах від 20.02.2018 р. у справі № 809/117/13-а, від 22.03.2018 р. у справі № 815/3666/16 та від 10.04.2018 р. у справі № 81 5/24/17 дійшов висновку, що господарські операції для визначення податкових пільг мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. У зв'язку з наведеним недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.
Враховуючи принцип юридичної визначеності, єдність правової системи та послідовність і неупередженість у застосуванні закону, вимоги, що пред'являються для доказування факту здійснення господарської операції мають бути однаковими як для визначення податкових пільг так і для здійснення донарахувань. Тобто в будь якому випадку здійснення господарської операції не може підтверджуватись припущенням.
Суд зазначає, що акт перевірки не містить у собі доказів здійснення господарських операцій понад тих обсягів, які були задекларовані позивачем. Відповідач посилається, як на доказ господарського характеру операцій, на інформацію, отриману від слідчого управління.
Крім цього судом проаналізовано виписку з карткового рахунку(зокрема: № НОМЕР_2, № НОМЕР_3; № НОМЕР_4), в якій відсутні вказівки на те, що перекази зроблені в ході здійснення підприємницької діяльності позивача, що дозволяє зробити висновок, що дійсно, на рахунок для власних потреб ОСОБА_3 надійшло кілька платежів, пов'язаних із підприємницькою діяльністю, а саме:
25.01.2017 p., ОСОБА_6, 8 341, пополнение картонного счета за диван, заказ 404;
3.04.2017 р. ОСОБА_7, 808,04 грн. повернення переплати;
18.04.2017 p., ОСОБА_8, 6100, 00 грн., диван;
23.05.2017 р. ОСОБА_9, 14 600, 00 грн., оплата за диван Родос;
01.06.2017 p., ОСОБА_10, 616, 00 грн., механізм;
22.06.2017 р. ОСОБА_11, 6 130, 00 грн., див. Реал.
Загальна сума прийнятих з порушенням п. 7.7. Інструкції платежів складає 36 595, 75 грн.
Щодо інших платежів то багато з них - це перекази від дружини ОСОБА_3, інші - поповнення від фізичних осіб без можливості ідентифікування напрямку платежу.
Враховуючи вище викладене суд приходить до висновку, що вище зазначені посилання відповідача на порушення позивачем положень ПК України ґрунтуються на припущеннях щодо реальності відповідних господарських операцій, однак конкретних фактів в акті перевірки від 31.08.2018 року № 3671/20-40-13-15-07/НОМЕР_1 не наведено, а отже податкові повідомлення-рішення від 20.09.2018 року № 00001201306; від 20.09.2018 року № 00001211306; від 20.09.2018 року № 00001221306; від 20.09.2018 року № 00001231306; від 20.09.2018 року № 00001251306; від 20.09.2018 року № 00001261306; від 20.09.2018 року № 00001271306; від 20.09.2018 року № 00001281306;від 20.09.2018 року № 00001291306 винесено Головним управлінням ДФС України у Харківській області з порушенням норм чинного законодавства та підлягають скасуванню.
Щодо посилання відповідача на висновок економічної експертизи від 29.10.2018 року № 22316 то зазначене посилання суд вважає необґрунтованим, оскільки по-перше: його зроблено в межах кримінального провадження, а отже його віднесено до доказів яки отримано в межах досудового розслідування яке ще не закінчено та відсутній обвинувальний вирок суду; по-друге: відповідно по ст.. 222 КПК України, відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнаються можливим, якого не містять у собі долучені до матеріалів справи відповідачем матеріали кримінального провадження, а отже в розумінні ст. 74 КАС України зазначені докази суд вважає недопустимими
Судові витрати підлягають стягненню згідно положень ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст.246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1) до Головного управління ДФС України у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. - задовольнити в повному обсязі.
Скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС України у Харківській області від 20.09.2018 року № 00001201306; від 20.09.2018 року № 00001211306; від 20.09.2018 року № 00001221306; від 20.09.2018 року № 00001231306; від 20.09.2018 року № 00001251306; від 20.09.2018 року № 00001261306; від 20.09.2018 року № 00001271306; від 20.09.2018 року № 00001281306;від 20.09.2018 року № 00001291306.
Стягнути з Головного управління ДФС України у Харківській області на користь ОСОБА_3 сплачений судовий збір у сумі 8810 (вісім тисяч вісімсот десять) грн. 00 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення у повному обсязі виготовлено 22 квітня 2019 року.
Суддя Спірідонов М.О.
