УХВАЛА
12 серпня 2019 р.
Справа № 520/11879/18
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача - Мельнікової Л.В.,
суддів - Рєзнікової С.С. , Калитки О. М. ,
розглянувши у порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові клопотання Головного управління ДФС у Харківській області про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2019 року по справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Встановила:
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.04.2019 року задоволено адміністративний позов ФОП ОСОБА_1 до ГУ ДФС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
12.07.2019 року означене судове рішення повторно оскаржено відповідачем в апеляційному порядку. Одночасно відповідачем заявлено клопотання, в якому скаржник просить визнати поважними причини пропуску та поновити процесуальний строк на апеляційне оскарження цього рішення.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2019 року у задоволенні зазначеного клопотання відмовлено, та ухвалою цього ж суду від 22.07.2019 року апеляційну скаргу залишено без руху, з наданням скаржнику 10-денного терміну для усунення її недоліків - зазначення інших поважних причин, що обумовили пропуск процесуального строку на принесення апеляційної скарги.
На виконання вимог означеної ухвали суду, ГУДФС у Харківській області подано клопотання, в якому скаржник просить поновити пропущений строк на принесення апеляційної скарги, та в якості інших поважних причин зазначає про те, що внаслідок відсутності грошових коштів у ГУ ДФС у Харківській області для сплати судового збору за подання апеляційної скарги у строк, встановлений ухвалою суду апеляційної інстанції, усунути недоліки не надалося можливим. Відсутність коштів за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки», з якого відповідачем здійснюється сплата судового збору, підтверджується довідками від 30.05.2019 року № 351/20-40-05-29, від 05.06.2019 року № 372/20-40-05-29 та від 01.07.2019 року № 422/20-40-05-29.
Крім того, ГУ ДФС у Харківській області за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» мало кредиторську заборгованість, а саме: станом на 30.05.2019 року - 396.169,86 грн., станом на 05.06.2019 року - 444.502,90 грн. та станом на 01.07.2019 року - 354.368,02 грн.
ГУ ДФС у Харківській області неодноразово зверталась до ДФС України з листами, зокрема, від 03.05.2019 року № 3808/8/20-40-10-09-05, від 04.06.2019 року № 4845/8/20-40-10-09-05 та від 02.07.2019 року № 5719/8/20-40-10-09-05 «щодо вирішення проблемних питань при супроводженні справ» про збільшення кошторисних призначень за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки».
Таким чином, тривала відсутність на рахунку ГУ ДФС у Харківській області бюджетних асигнувань, призначених для сплати судового збору, позбавила можливості своєчасної сплати судового збору за подання апеляційної скарги у даній справі та виконання ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 12.06.2019 року у встановлений судом строк.
Відповідач вказує, що в той же час, після отримання фінансування сплатив судовий збір відповідно до платіжного доручення від 08.07.2019 року № 3952 (сплачено 10.07.2019 року), тобто, відповідачем без зайвих зволікань у часі переподано апеляційну скаргу у справі № 520/11879/18.
За наведених обставин, ГУ ДФС у Харківській області просить захистити інтереси держави, не позбавляти права на оскарження судового рішення та поновити строк на подання апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи клопотання та матеріали справи, колегія суддів вважає, що заявлене клопотання підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Частиною 1 ст. 295 КАС України передбачено, що апеляційні скарги на рішення суду подаються протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засідання було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення (ч. 2 ст. 295 КАС України).
Згідно ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
За приписами ч. 1, ч. 8 ст. 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Останній день строку триває до двадцять четвертої години.
Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку (ч. 9 ст. 120 КАС України).
Як посвідчується матеріалами справи, у судовому засіданні 15.04.2019 року судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення, а повний його текст виготовлений 22.04.2019 року /т. 2, а.с. 223-224, 225-231/.
Рекомендоване поштове відправлення скеровано судом адресу відповідача 22.04.2019 року /т. 2, а.с. 232/, та отримано ГУ ДФС у Харківській області засобами рекомендованого поштового зв`язку 25.04.2019 року /т. 2, а.с. 233/.
21.05.2019 року означене судове рішення вперше оскаржено відповідачем в апеляційному порядку /т. 3, а.с. 2-7/.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 31.05.2019 року апеляційна скарга ГУ ДФС у Харківській області залишена без руху, з наданням скаржнику 10-денного строку для усунення її недоліків: надання суду апеляційної інстанції оригіналу квитанції про сплату судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 13.215,00 грн. /т. 3, а.с. 9-10/.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 12.06.2019 року для виконання вимог означеної ухвали суду, вирішено повторно направити контролюючого органу ухвалу ід 31.05.2019 року /т. 3, а.с. 15/. Зазначена ухвала отримана відповідачем 19.06.2019 року /т. 3, а.с. 17/.
26.06.2019 року на виконання ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 31.05.2019 року відповідачем подано клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги /т. 3, а.с. 18-19/.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 03.07.2019 року у задоволенні заявленого клопотання ГУ ДФС у Харківській області відмовлено, апеляційна скарга повернута скаржнику /т. 3, а.с. 36-38/.
12.07.2019 року на рішення суду першої інстанції ГУ ДФС у Харківській області повторно принесено апеляційну скаргу, до скарги надано копію платіжного доручення від 08.07.2019 року № 3952 про сплату судового збору у розмірі 13.215,00 грн.
Відповідно до ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду.
Кодексом адміністративного судочинства України також визначено принципи здійснення адміністративного судочинства, одним з яких є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень суду. Даний принцип полягає в тому, що особам, які беруть участь у справі, а також іншим особам, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи чи інтереси, у випадках та порядку визначених цим Кодексом, надається право оскарження прийнятих судом рішень.
Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Конституція України, як Закон прямої дії, має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у цілій низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі статтею 64 Конституції України, не може бути обмежене (пункти 1, 2 резолютивної частини Рішення від 25.12.1997 року № 9-зп, абзац 7 пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року № 11 - рп/2012).
Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Таке право гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов`язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (пункт 8 частини третьої статті 129), (пункт 3.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.12.2012 року № 11 - рп/2012).
Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 року № 11-рп/2007).
Крім цього, у низці рішень Європейського суду з прав людини, юрисдикцією якого в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права.
У справі «Скорик проти України» Європейський суд з прав людини нагадав, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право у апеляційних судах на основні гарантії, передбачених статтею 6 Конвенції. Суд також зазначив, що мають бути враховані особливості провадження, що розглядається, та сукупність проваджень, що здійснювались у відповідності з національним правопорядком, а також роль апеляційного суду у них.
У справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
У рішеннях по справі «Мірагаль Есколанро та інші проти Іспанії» від 13.01.2000 року та по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Приходячи до висновку про задоволення клопотання ГУ ДФС У Харківській області, у зв`язку із пропуском ним строку звернення до суду із апеляційною скаргою на судове рішення, колегія суддів вважає, що застосування процесуального обмеження за своєю суттю буде свідченням необґрунтованого позбавлення заінтересованої особи права на апеляційне оскарження рішення суду, тобто права на справедливий суд.
Наведене також узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 27.03.2018 року по справі № 804/243/16, відповідно до якого, вияв надмірного формалізму під час застосування норм права міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Крім наведеного, колегія суддів зазначає, що за відсутності зайвих зволікань у часі щодо повторного звернення до суду із апеляційною скаргою та сплатою судового збору за її подання, є підставою для поновлення пропущеного строку на принесення апеляційної скарги.
Наведене узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним, зокрема, в ухвалах від 19.07.2019 року у справі № 2040/5181/18, від 22.07.2019 року у справі № 2040/7806/18, від 15.07.2019 року у справі № 820/4255/18.
Таким чином, задовольняючи клопотання скаржника, колегія суддів вважає необхідним поновити ГУ ДФС у Харківській області процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.04.2019 року у справі № 520/11879/18.
На підставі наведеного, керуючись ст. 121, ч. 3 ст. 243, ч. 2 ст. 321 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Клопотання Головного управління ДФС у Харківській області - задовольнити.
Поновити відповідачу Головному управлінню ДФС у Харківській області строк на апеляційне оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2019 року по справі № 520/11879/18.
Ухвала Другого апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач
(підпис)
Мельнікова Л.В.
Судді
(підпис) (підпис)
Рєзнікова С.С. Калитка О.М.
