ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Головуючий І інстанції: Спірідонов М.О.
14 листопада 2019 р.Справа № 520/11879/18
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді - Мельнікової Л.В.,
суддів - Рєзнікової С.С. , Калитки О. М. ,
за участю секретаря судового засідання Білюк Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2019 року по справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
В с т а н о в и л а:
25.12.2018 року позивач фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі ФО-П ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом, яким просить визнати протиправними та скасувати:
- податкове повідомлення рішення відповідача Головного управління ДФС у Харківській області (правонаступником якого є ГУ ДПС у Харківській області, далі ГУ ДФС у Харківській області, контролюючий орган) від 20.09.2018 року № 00001201306, яким йому на підставі Акту документальної позапланової виїзної перевірки від 31.08.2018 року № 3671/20-40-13-15-07/ НОМЕР_1 за встановлену відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого ст. 201 Податкового кодексу України (далі ПК України) податкових накладних/розрахунків коригування на суму ПДВ 1.244.565,00 грн. на підставі ст. 120-1 ПК України за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) застосовано штраф у розмірі 50% у сумі 622.282,50 грн. /т. 1, а.с. 44/;
- податкове повідомлення рішення ГУ ДФС у Харківській області від 20.09.2018 року № 00001211306, яким йому на підставі Акту документальної позапланової виїзної перевірки від 31.08.2018 року № 3671/20-40-13-15-07/ НОМЕР_1 за встановлені порушення пп. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164, п. 177.2 ст. 177 ПК України та на підставі п. 123.1 ст. 123 ПК України збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 1.200.009,45 грн., з них за основним платежем 960.008,36 грн, штрафними (фінансовими) санкціями 240.002,09 грн. /т. 1, а.с. 46/;
- податкове повідомлення рішення ГУ ДФС у Харківській області від 20.09.2018 року № 00001221306, яким йому на підставі Акту документальної позапланової виїзної перевірки від 31.08.2018 року № 3671/20-40-13-15-07/ НОМЕР_1 за встановлені порушення пп. 1.2, п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України та на підставі п. 123.1 ст. 123 ПК України збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір у сумі 100.000,88 грн., з них за основним платежем 80.000,70 грн., штрафними (фінансовими) санкціями 20.000,18 грн. /т. 1, а.с. 48/;
- податкове повідомлення рішення ГУ ДФС у Харківській області від 20.09.2018 року № 00001231306, яким йому на підставі Акту документальної позапланової виїзної перевірки від 31.08.2018 року № 3671/20-40-13-15-07/ НОМЕР_1 за встановлені порушення п. 187.1 ст. 187, п. 200.1 ст. 200 ПК України та на підставі п. 123.1 ст. 123 ПК України збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 1.487.700,00 грн., з них за основним платежем 1.190.160,00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями 297.540,00 грн. /т. 1, а.с. 50/;
- податкове повідомлення рішення ГУ ДФС у Харківській області від 20.09.2018 року № 00001251306, яким йому на підставі Акту документальної позапланової виїзної перевірки від 31.08.2018 року № 3671/20-40-13-15-07/ НОМЕР_1 за встановлені порушення п. 177.5 ст. 177, пп. 49.18.5, пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 ПК України та на підставі п. 120.1 ст. 120 ПК України за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачений фізичними особами за результатами річного декларування, у сумі 340,00 грн. /т. 1, а.с. 52/;
- рішення ГУ ДФС у Харківській області від 20.09.2019 року № 00001261306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у сумі 7.698,00 грн /т. 1, а.с. 53/;
- податкове повідомлення рішення ГУ ДФС у Харківській області від 20.09.2018 року № 00001271306, яким йому на підставі Акту документальної позапланової виїзної перевірки від 31.08.2018 року № 3671/20-40-13-15-07/ НОМЕР_1 за встановлені порушення п. 291.4 ст. 291, п. 292.1 ст. 292, пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298, п. 293.8 ст. 293 ПК України та на підставі п. 123.1 ст. 123 ПК України збільшено суму грошового зобов`язання за платежем єдиний податок з фізичних осіб у сумі 554.818,38 грн., з них за основним платежем 443.854,70 грн., штрафними (фінансовими) санкціями 110.963,68 грн. /т. 1, а.с. 55/;
- податкове повідомлення рішення ГУ ДФС у Харківській області від 20.09.2018 року № 00001281306, яким йому на підставі Акту документальної позапланової виїзної перевірки від 31.08.2018 року № 3671/20-40-13-15-07/ НОМЕР_1 за встановлені порушення п. 187.1 ст. 187, п. 200.1 ст. 200 ПК України зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на податкові періоди 10.2017 - 12.2017 на загальну суму 54.394,00 грн. /т. 1, а.с. 57/;
- податкове повідомлення рішення ГУ ДФС у Харківській області від 20.09.2018 року № 00001291306, яким йому на підставі Акту документальної позапланової виїзної перевірки від 31.08.2018 року № 3671/20-40-13-15-07/ НОМЕР_1 за встановлені порушення п. 69.7 ст. 69 ПК України та на підставі п. 118.3 ст. 118 ПК України застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем адміністративні штрафи у розмірі 340,00 /т. 1, а.с. 58/;
- вимогу ГУ ДФС у Харківській області про сплату боргу (недоїмку) від 20.09.2018 року № Ф-00000111306 в сумі 76.989,00 грн. /т. 1, а.с. 60/.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує незгодою із висновками Акту документальної позапланової виїзної перевірки від 31.08.2018 року № 3671/20-40-13-15-07/ НОМЕР_1 , скільки на його думку, ГУ ДФС у Харківській області невірно визначені суми грошових зобов`язань та штрафних санкцій, а податкові повідомлення-рішення відповідача прийняті без належного обґрунтування збільшення сум грошових зобов`язань.
Позивач зазначає, що ґрунтуючись на положеннях Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 року № 492, зареєстрованого в Мінюсті України 17.12.2003 року № 1172/8993 (далі Інструкція № 492 в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин), контролюючий орган робить висновок, що гроші, які надійшли на його приватний рахунок, тобто рахунок ФО-П ОСОБА_1 , це гроші, отримані в результаті господарської діяльності. Проте, п. 1.3 зазначеної Інструкції встановлює, що фізичні особи мають право відкривати рахунки для здійснення підприємницької, незалежної професійної діяльності та для власних потреб. При цьому, той факт, що банк не повідомив ДФС про відкриття рахунку для власних потреб ФО-П ОСОБА_1 не означає, що він не повідомив про свій статус банківську установу. Вимога п. 69.2 ст. 69 ПК України не розповсюджується на рахунки, відкриті фізичною особою для власних потреб. Навіть, якщо загальна сума прийнятих з порушенням п. 7.7 Інструкції платежів складає 36.595,75 грн., інші платежі не мають відношення до здійснюваної ним підприємницької діяльності. Відтак, висновок ГУ ДФС у Харківській області про те, що кошти у сумі 9.386.884,88 грн, у т.ч. на І квартал 2017 року у сумі 3.850.390,47 грн. перераховані в рахунок оплати за товар, не відповідає дійсності.
Таким чином, через необґрунтоване зарахування грошових коштів, що пройшли через поточний рахунок, відкритий для власних потреб, в Акті перевірки невірно визначена база оподаткування, що призвело до надмірних донарахувань з податків: єдиний податок, податок на додану вартість, податок на доходи фізичних осіб, військовий збір, єдиний внесок на загальнообов`язкове соціальне страхування.
Заперечуючи проти вимог позивача, у відзиві на адміністративний позов ГУ ДФС у Харківській області зазначає, що податкові повідомлення-рішення від 20.09.2018 року № 00001201306; № 00001211306; № 00001221306; № 00001231306; № 00001251306; № 00001271306; № 00001281306; № 00001291306; рішення від 20.09.2018 року № 00001261306; вимога про сплату боргу (недоїмку) від 20.09.2018 року № Ф-00000111306 є законними та такими, що винесені в межах чинного законодавства України, відтак, скасуванню не підлягають.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.04.2019 року (повний текст виготовлений 22.04.2019 року) позовні вимоги ФО-П ОСОБА_1 задоволені у повному обсязі наступним чином: скасовані податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС України у Харківській області від 20.09.2018 року № 00001201306; від 20.09.2018 року № 00001211306; від 20.09.2018 року № 00001221306; від 20.09.2018 року № 00001231306; від 20.09.2018 року № 00001251306; від 20.09.2018 року № 00001261306; від 20.09.2018 року № 00001271306; від 20.09.2018 року № 00001281306;від 20.09.2018 року № 00001291306.
Судом проведений розподіл судових витрат, а саме: стягнуто з ГУ ДФС у Харківській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 8.810,00 грн.
Висновок суду вмотивований тим, що обов`язок фізичних осіб - підприємців та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність, повідомляти про свій статус банки та інші фінансові установи, в яких такі особи відкривають рахунки, передбачений п. 69.7 ст. 69 ПК України. Враховуючи те, що позивачем у відповідній анкеті-заяві про приєднання до вимог та правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» було зазначено, що він займається підприємницькою діяльністю та є керівником підприємства, в цій частині висновки відповідача не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.
Крім того, суд зазначив, що твердження відповідача про те, що грошові кошти на банківську картку були отримані позивачем в рахунок оплати за товар, також не знайшло свого підтвердження під час судового розгляду, оскільки вище зазначений акт перевірки не містить у собі аналіз карткових рахунків, можливості виготовляти товар в такому обсязі, зберігати його, доставляти тощо. Відсутній аналіз витрат позивача, доказів придбання ним матеріалів для виробництва товару.
Посилаючись на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 20.02.2018 року у справі № 809/117/13-а, від 22.03.2018 року у справі № 815/3666/16 та від 10.04.2018 року у справі № 815/24/17 суд визначився, що доводи контролюючого органу про порушення позивачем положень ПК України ґрунтуються на припущеннях щодо реальності відповідних господарських операцій, однак конкретних фактів в акті перевірки від 31.08.2018 року № 3671/20-40-13-15-07/ НОМЕР_1 не наведено, відтак, податкові повідомлення-рішення від 20.09.2018 року № 00001201306; від 20.09.2018 року № 00001211306; від 20.09.2018 року № 00001221306; від 20.09.2018 року № 00001231306; від 20.09.2018 року № 00001251306; від 20.09.2018 року № 00001261306; від 20.09.2018 року № 00001271306; від 20.09.2018 року № 00001281306;від 20.09.2018 року № 00001291306 винесені ГУ ДФС України у Харківській області з порушенням норм чинного законодавства та підлягають скасуванню.
Крім того, суд вважав необґрунтованим посилання контролюючого органу на висновок економічної експертизи від 29.10.2018 року № 22316, оскільки по-перше: його зроблено в межах кримінального провадження, а отже його віднесено до доказів які отримано в межах досудового розслідування, яке ще не закінчено та відсутній обвинувальний вирок суду; по-друге: відповідно по ст.. 222 КПК України, відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнаються можливим, якого не містять у собі долучені до матеріалів справи відповідачем матеріали кримінального провадження, а отже в розумінні ст. 74 КАС України зазначений доказ є недопустимим.
Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі ГУ ДФС у Харківській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 90, 101, 104, 108, 242 КАС України, п. 63.3 ст. 63, пп. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164, пп. 177.2, 177.4, 177.5 ст. 177, пп. 49.18.5, пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49, п.п. 161.1.1 п. 161 , п. 187.1 ст. 187, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201, п. 291.4 ст. 291, п. 292.1 ст. 292, пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298, п. 293.8 ст. 293 ПК України, ч. 2 п. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», просить його скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні адміністративного позову ФО-П ОСОБА_1 у повному обсязі.
Обґрунтовує вимоги апеляційної скарги відповідач наступним.
Оподаткування одержаних доходів від провадження діяльності у періоді 01.01.2017 року по 31.12.2017 року ФО-П ОСОБА_1 здійснював на спрощеній системі оподаткування та був платником ПДФО з заробітної плати найманих працівників, ПДВ, військового збору з заробітної плати найманих працівників, єдиного податку та єдиного соціального внеску.
Перевіркою діяльності ФО-П ОСОБА_1 встановлено, що протягом 2017 року, згідно первинних документів, останній фактично здійснював виробництво меблів та подальшу їх реалізацію. Позивач має виробниче приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , згідно договору оренди укладеного з ТОВ «Технопарк «Е 14». Для виробництва меблів позивач використовує орендоване обладнання, що зазначено на стор. 13 акту перевірки. Транспортування виробів проводилося із залученням перевізників, зокрема, але не виключно: ТОВ «УКРІНФОРМТРЕЙД», ТОВ «НОВА ПОШТА».
Відповідно до оскаржуваного рішення, акт перевірки не містить в собі аналіз карткових рахунків, можливості виготовляти товар в такому обсязі, зберігати його, доставляти тощо. Це твердження суду першої інстанції спростовуються викладеним вище, що в свою чергу зазначено в акті перевірки на стор. 3, 6, 12, 13.
Крім того, аналіз надходжень грошових коштів на карткові рахунки, відкриті позивачем в Харківському ГРУ ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», міститься на стор. 13, 14, 16, 17 та 19 акту перевірки. Однак, судом першої інстанції необґрунтовано вказані відомості не були взяті до уваги, що викликає сумніви щодо неупередженості суду при вирішенні даної справи.
Також, судом зазначено, що відсутній аналіз витрат позивача, доказів придбання ним матеріалів для виробництва товару. З даного приводу скаржник зазначає, що в акті перевірки на стор. 20, 21, міститься вказана інформація, однак судом вона залишилась не поміченою та не оціненою відповідно до положень КАС України. Крім того, позивач не заявляв про свою незгоду із сумою визначених перевіркою витрат, а тому посилання на це в оскаржуваному судовому рішенні є недоречним.
Також в акті перевірки зазначено, що згідно наданих первинних документів, розрахунки з постачальниками ТМЦ /надання послуг проводились у безготівковій формі шляхом списання коштів з банківського рахунку підприємця та їх перерахування на рахунки контрагентів-постачальників; розрахунки з замовниками/покупцями товару/виробів проводились у безготівковій формі шляхом зарахування коштів на банківський рахунок ФО- НОМЕР_2 та на приватні (карткові) рахунки ОСОБА_1 .
Щодо зазначення судом про те, що акт перевірки не містить у собі доказів здійснення господарських операцій понад тих обсягів, які були задекларовані позивачем, а також, що аналізом карткових рахунків судом встановлено, що на рахунок позивача для власних потреб ОСОБА_1 надійшло кілька платежів, пов`язаних з підприємницькою діяльністю та інші платежі і багато з них - це перекази від дружини позивача, інші - поповнення від фізичних осіб без можливості ідентифікування напрямку платежу, скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на наступне.
Так, в ході проведеного аналізу (при проведенні перевірки) грошових надходжень на карткові (приватні) рахунки, відкриті ОСОБА_1 в Харківському ГРУ ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (зокрема, за № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , №5218572212179050, дані по яких надійшли від слідчого управління фінансових розслідувань відповідача та отримані ним на підстави ухвали Київського районного суду м. Харкова від 13.04.2018 року в рамках кримінального провадження № 32018220000000032 від 26.03.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України) встановлено надходження грошових коштів від фізичних осіб за реалізовані вироби, поповнення рахунків власними грошовими коштами та переказ коштів фізичною особою ОСОБА_2 .
За період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року на карткові (приватні) рахунки, відкриті ОСОБА_1 в Харківському ГРУ ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», надійшло грошових коштів за рахунок поповнення коштами ОСОБА_2 в розмірі 1.875.465,00 грн. Згідно наявної інформації, ОСОБА_2 зареєстрована як ФО-П, перебуває на обліку у Східній ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС та є платником єдиного податку 2-ої групи. Отриманий дохід від здійснення підприємницької діяльності ОСОБА_2 - платника єдиного податку, згідно наданої звітності за попередні роки дозволяє внесення коштів у таких обсягах. Таким чином, скаржник зазначає, що при визначенні доходу, отриманого позивачем від здійснення підприємницької діяльності за 2017 року за результатами перевірки, не враховувалися суми грошових коштів, що надходили за рахунок внесення власних коштів для поповнення рахунків (карток) та суми внесення власних коштів ОСОБА_2 .
При цьому, суду надано протоколи допиту свідка ОСОБА_3 від 15.12.2018 року (м. Одеса) та ОСОБА_4 від 28.03.2019 року (м. Харків), що не були враховані судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення, чим порушено приписи, ст.ст. 90, 242 КАС України. Відповідно до наданих вказаними свідками пояснень грошові кошти на картковий рахунок позивача № НОМЕР_3 ними перераховувались за придбання меблів, зокрема, м`якого дивану та дитячого ліжка. Однак судом даному факту не надано належної оцінки.
Таким чином, скаржник вказує, що висновки контролюючого органу про надходження грошових коштів на карткові рахунки, відкриті позивачем в ГРУ ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», саме від підприємницької діяльності, а не отримання таких коштів для власних потреб позивача від фізичних осіб з різних міст України в значних розмірах та в систематичному порядку, не ґрунтуються на припущеннях щодо їх реальності, як зазначено в оскаржуваному судовому рішенні, а навпаки доводять реальність таких саме господарських операцій, доходи від яких ФО-П ОСОБА_1 не були включені до показників декларацій та не оподатковані відповідно до норм ПК України.
ГУ ДФС у Харківський області зазначає, що на підтвердження своїх заперечень щодо отримання грошових коштів на карткові рахунки від фізичних осіб для власних потреб ФО-П ОСОБА_1 не надано будь-яких доказів як до адміністративного позову, так і на пропозицію суду першої інстанції, однак вказана обставина залишилась поза увагою суду та їй не надано належної правової оцінки. Тобто, позивачем не підтверджено документально, що ці кошти надходили на його карткові рахунки в якості власних, що не пов`язані із здійсненням підприємницької діяльності.
Крім цього, не зрозумілим є посилання суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні на висновки Верховного Суду у справах № 809/117/13-а, № 815/3666/16 та №815/24/17, предметом спору в яких є донарахування сум ПДВ контролюючими органами внаслідок встановлення перевірками нереальності здійснення господарських операцій позивачами. У даній справі ГУ ДФС не робила висновок про нереальність господарських операцій, а навпаки наполягало на їх реальності та отримання доходу саме від підприємницької діяльності.
Щодо посилання суду першої інстанції на те, що висновок судової економічної експертизи ХНДІСЕ ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса від 29.10.2018 року № 22316, здійснений в рамках кримінального провадження, а отже його віднесено до доказів, які отримано в межах досудового розслідування, яке ще не закінчено та відсутній обвинувальний вирок суду, то відповідач зазначає, що відповідно до положень ч. 7 ст. 78 КАС України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду, а отже даний висновок судом першої інстанції повинен був бути досліджений та врахований при розгляді справи, що зроблено не було.
Також зазначає, що встановлене перевіркою порушення позивачем п. 69.7 ст. 69 ПК України щодо неповідомлення контролюючого органу про відкриття карткових рахунків є самостійним порушенням та не пов`язано із висновком відповідача про отримання грошових коштів ФО-П ОСОБА_1 на карткові рахунки, відкриті в ГРУ ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», від здійснення підприємницької діяльності.
Враховуючи все вище наведене ГУ ДФС у харківській області вважає безпідставними та необґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо протиправності прийняття відповідачем та скасування рішень, за наслідками проведення документальної позапланової виїзної перевірки, оформленої актом від 31.08.2018 року № 3671/20-40-13-15- 07/ НОМЕР_1 , а саме: щодо визначення грошових зобов`язань з єдиного податку, податку на доходи фізичних осіб, військового збору, єдиного внеску, податку на додану вартість та застосування відповідних штрафних санкцій.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач посилається на доводи, що наведені ним у заявах по суті в суді першої інстанції та просить залишити апеляційну скаргу ГУ ДФС у Харківській області без задоволення, а рішення суду першої інстанції, - без змін.
За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення відповідно до положень ст. 317 КАС України скасуванню, з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні вимог адміністративного позову ФО-П ОСОБА_1 , з наступних підстав.
Відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводили відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки (п.75.1 ст.75 ПК України).
Для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є документи, визначені цим Кодексом: податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи (ст. 83 ПК України).
Відповідно до п. 85.2 ст. 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності встановлений статтею 177 ПК України.
Пунктом 177.2 ст. 177 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Відповідно до п. 177.4 ст. 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, зокрема, належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта втрат; інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
Згідно з п. 177.1 ст. 177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності оподатковуються за ставками, визначеними в п. 167.1 ст. 167 цього Кодексу.
Згідно з п. 161 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір у розмірі 1,5 відсотків об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
Відповідно до пп. 161.1.1 п. 161 ПК України платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 ПК України, а саме фізична особа - резидент (нерезидент), яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні: податковий агент.
Згідно з пп. 161.1.5 п. 161 ПК України відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені статтею 171 ПК України.
Судом установлено, що в провадженні слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Харківській області перебуває кримінальне провадження № 32018220000000032 від 13.02.2018 року за фактом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212 Кримінального кодексу України.
У ході досудового розслідування встановлено, що ФО-П ОСОБА_1 у період ІІІ кварталу 2017 року при виплаті заробітної плати своїм працівникам не нарахував, не утримав та не сплатив до бюджету податок з доходу фізичних осіб на суму 864.000 грн, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету грошових коштів в означеному розмірі.
Під час досудового розслідування кримінального провадження встановлено, що ФО-П ОСОБА_1 здійснював реалізацію меблів, мебельної продукції, користуючись Інтернет сайтом - www.sidim.com.ua, використовуючи мебельну фабрику «СИДИМ».
На підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 41.1 ст. 41, п. 61.1, 61.2 ст. 61, п.п. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1,1, п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 ПК України, ст. 13 Закону України від 08.07.2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», відповідно до направлень від 15.08.2018 року № 2071 та № 2072, виданих ГУ ДФС у Харківській області та наказу ГУ ДФС у Харківській області від 02.08.2018 року № 5577, проведена документальна позапланова виїзна перевірка самозайнятої особи ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року, повноти та своєчасності нарахування, сплати єдиного соціального внеску за період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року.
За результатами перевірки було складено акт від 31.08.2018 року № 3671/20-40-13-15-07/ НОМЕР_1 /т. 1, а.с. 12-82/, яким, з урахуванням поданих ФО-П ОСОБА_1 заперечень /т. 1, а.с. 33-35/, встановлені наступні порушення:
- п. 291.4 ст. 291, п. 292.1 ст. 292, пп. 298.2.3. п. 298.2 ст. 298, п. 293.8. ст. 293 ПК України, в частині перевищення граничного розміру доходу, встановленого для платників єдиного податку другої групи, в результаті чого донараховано єдиного податку за ставкою 15 відсотків в розмірі 443.854, 70 грн.;
- п. 187.1 ст. 187, п. 200.1 ст. 200 ПК України в частині заниження суми чистого податкового зобов`язання з ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 1.190.160,00 грн. та завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду 54.395, 00 грн.
- пп. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164, п. 177.2 ст. 177 ПК України, в частині заниження суми податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення діяльності за період, що перевірявся, на суму 960.008,36 грн.;
- пп. 1.2 п. 161 підрозділу 10 Розділу XX ПК України в частині заниження суми військового збору в розмірі 80.000,70 грн.;
- ч. 2 п. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», в результаті чого донараховано суму єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 76.989,00 грн.;
- п. 177.5 ст. 177, пп. 49.18.5, пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 ПК України в частині неподання податкових декларацій про доходи та майновий стан за 2 кв. 2017 року та за 2017 рік;
- п. 63.3. ст. 63 ПК України, в частині неповідомлення за ф. № 20-ОПП до ДФС, як за основним місцем обліку, так і не за основним, про об`єкти оподаткування або об`єкти, які пов`язані з оподаткуванням або через які проводиться діяльність;
- п. 201.1 ст. 201 ПК України, в частині не складання податкових накладних на дату виникнення податкових зобов`язань з ПДВ на загальну суму 1.216.965, 00 грн.;
- п. 69.7 ст. 69 ПК України, в частині неповідомлення про свій статус як «самозайнятої особи - фізичної особи-підприємця» банківській установі.
Означених висновків контролюючий орган дійшов з огляду на наступне.
Актом констатовано, що з 01.01.2017 року по 30.09.2017 року ФО-П ОСОБА_1 здійснював діяльність із застосуванням ставки єдиного податку другої групи та з 01.10.2017 року із застосуванням ставки єдиного податку, встановленої для третьої групи.
Протягом знаходження підприємця на спрощеній системі оподаткування обсяг доходу ФО-П ОСОБА_1 складався із сум грошових коштів, отриманих від виробництва меблів та подальшої її реалізації. Згідно наданих первинних документів встановлено, що розрахунки з покупцями/замовниками виробів (меблів) проводились у безготівковій формі, шляхом зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підприємця, який значиться на обліку у ДФС у Харківській області, а саме:
- на розрахунковий рахунок № НОМЕР_5 , відкритий в ПАТ «УКРСОЦБАНК», протягом періоду з 01.01.2017 року по 06.10.2017 року надійшло грошових коштів в сумі 843.608,60 грн.;
- на розрахунковий № НОМЕР_6 , відкритий ВАТ «ОТП БАНК», протягом періоду з 26.05.2017 року по 31.12.2017 року надійшло грошових коштів в сумі 753.426,03 грн..
Грошові кошти, які надійшли на вказані розрахункові рахунки відображені у Книзі доходів та витрат № 6852 та № 8503 у повному обсязі.
Поряд з цим, згідно інформації, отриманої від слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Харківській області 13.07.2018 року, зокрема, банківських виписок за приватними (картковими) рахунками ОСОБА_1 , відкритими в Харківському ГРУ ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (№ 4731219100284854, № НОМЕР_4 , № НОМЕР_7 ), встановлено систематичне надходження грошових коштів від фізичних осіб у значних розмірах з різних міст України (м. АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 . АДРЕСА_2 інші).
Вказані приватні рахунки були відкриті ОСОБА_1 у Харківському ГРУ ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», як приватною особою, повідомлення про відкриття яких до ГУ ДФС у Харківській області не надходило, що є порушенням вимог п. 69.7 ст. 69 ПК України, в частині неповідомлення банківської установи про свій статус як «самозайнятої - фізичної особи - підприємця», що є підставою для застосування штрафної санкції відповідно до п. 118.3 ст. 118 ПК України.
В ході перевірки ФО-П ОСОБА_1 надано лист від 22.08.2018 року за № 8575/ФОП/20-40-13-15-14 про надання інформації та копій відповідних документів щодо джерел надходження грошових коштів на приватні (карткові) рахунки (№ НОМЕР_3 , № 5218572212422963, № 5218572212179050) та їх призначення. ФО-П ОСОБА_1 листом від 27.08.2018 року № 27-08 повідомлено, що приватні рахунки були відкриті ним для власних потреб та стосуються особистого життя. Поряд з цим, ФО-П ОСОБА_1 визнано помилка прийняття платежів на приватні рахунки, як такі, що пов`язані з господарською діяльністю на суму 36.595,75 грн., а інші платежі не відносяться до його діяльності. При цьому, пояснень та документального підтвердження щодо джерел походження коштів та їх призначення, які надходили на приватні рахунки, відкриті в Харківському ГРУ ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (№ 4731219100284854, № 5218572212422963, № 5218572212179050), не надано.
Відповідно до даних банківських виписок щодо надходжень грошових коштів на зазначені карткові рахунки ОСОБА_1 , встановлено, що протягом 2017 року надійшло грошових коштів від фізичних осіб в рахунок оплати за товар в сумі 9.386.884,88 грн„ в т.ч. у І кварталі 2017 року 3.850.390,47 грн.
Разом з тим, згідно податкової звітності за 2017 рік платником задекларовано обсяг доходу 1.597.034,60 грн. (в т.ч. отримано, перебуваючи на 2 групі єдиного податку з 01.01.2017 року по 30.09.2017 року 1.477.759,6 грн., на 3 групі з 01.10.2017 року по 31.12.2017 року - 119.275 грн.).
Враховуючи зазначене, перевіркою встановлено, що загальний дохід за 2017 рік становить 11.007.774,48 грн. (в т.ч. 843.608,6 грн. (надходження в ПАТ «УКРСОЦБАНК», 777.281,00 грн. (АТ «ОТП БАНК») та 9.386.884,88 грн. (надходження в Харківському ГРУ ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»)).
Оскільки сума отриманого доходу ФО-П ОСОБА_1 за І квартал 2017 року становить: 4.459.031,47 грн. (в т.ч. 608.641,00 грн. (надходження в ПАТ «УКРСОЦБАНК») та 3.850.390,47 грн. (надходження в Харківському ГРУ ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» за рахунками № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , № НОМЕР_7 )), що перевищує граничний розмір доходу (1.500.000,00 грн.), встановлений для платників єдиного податку другої групи, ФО-П ОСОБА_1 порушено вимоги п. 291.4 ст. 291 ПК України.
Таким чином сума перевищення обсягу доходу, отриманого ФО-П ОСОБА_1 від здійснення діяльності за результатами І кварталу 2017 року відповідно до пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України оподатковується за ставкою 15%. За результатами перевірки донарахованого єдиного податку у розмірі 443.854,70 грн. ((4.459.031,47 1.500.000,0) х 15%).
Крім того, в результаті допущених вказаних порушень податкового законодавства, ФО-П ОСОБА_1 , починаючи з 01.04.2017 року зобов`язаний перейти на сплату інших податків і зборів - на загальну систему оподаткування.
Перевіркою, на підставі первинних документів (банківських виписок, видаткових накладних, рахунків-фактур, банківських виписок, актів виконаних робіт, договорів, тощо) встановлено суму загального оподатковуваного доходу, отриманого від провадження підприємницької діяльності протягом періоду з 01.04.2017 року по 31.12.2017 року у розмірі 6.342.102.01 грн., витрати у сумі 1.008.722,24 грн. та чистий оподатковуваний дохід у сумі 5.333.379,77 грн, та як наслідок, встановлено заниження податку на доходи фізичних осіб від провадження підприємницької діяльності на суму 960.008,36 грн. та військового збору в сумі 80.000,70 грн.
Також, встановлено порушення вимог п. 177.5 ст. 177, пп. 49.18.5, пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 ПК України в частині неподання податкових декларацій про майновий стан про доходи та за ІІ квартал 2017 року та за 2017 рік.
Крім того, перевіркою встановлено, що ФО-П ОСОБА_1 починаючи з 01.10.2017 року, у зв`язку із застосуванням ставки єдиного податку 3%, яка передбачає сплату податку на додану вартість, був зареєстрований як платник ПДВ.
Поряд з цим, оскільки загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V ПК України, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом січня-березня 2017 року, сукупно перевищила 1.000.000,00 гривень (без урахування податку на додану вартість), та склала 4.459.031,47 грн., тому, відповідно до вимог п. 181.1 ст. 181 ПК України ФО-П ОСОБА_1 був зобов`язаний зареєструватися як платник ПДВ згідно з нормами п. 183.4 ст. 183 ПК України, Однак, ФО-П ОСОБА_1 , на порушення вимог п. 181.1 ст. 181 ПК України у визначений законодавством строк не зареєструвалася платником податку на додану вартість, та податкові декларації з ПДВ за період квітень - вересень 2017 року не подав.
Актом констатовано, що за період з 01.04.2017 року по 30.09.2017 року, на порушення вимог п. 187.1 ст. 187 ПК України ФО-П ОСОБА_1 , занижено податкове зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 1.061.778,0грн., за рахунок вищенаведених порушень.
Крім того, на підставі податкових декларацій з ПДВ, податкових, видаткових накладних, додатку № 5 (Розшифровка податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів), банківських виписок, Єдиного реєстру податкових накладних, встановлено його заниження в частині невключения до податкових зобов`язань за період жовтень - грудень 2017 року, операцій з постачання товарів на митній території України за датою зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), за рахунок порушень викладених у п. 2.1 -2.2 Акту на суму 155.187,00 грн.
Таким чином, за результатами перевірки за період з 01.04.2017 року по 31.12.2017 року встановлено заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість в загальній сумі 1.216.965,00 грн. (1.061.778,00 + 155.187,00).
Також, перевіркою встановлено завищення суми податкового кредиту: за листопад 2017 року на суму 41.040,00 грн., за грудень на суму 51.020,00 грн, яке виникло в результаті заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість за жовтень в сумі 41.040,00 грн., за листопада 2017 року в сумі 54.149,00 грн., за грудень 2017 року в сумі 59.998,00 грн., та як встановлено завищення суми від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в розмірі 54.394,00 грн., чим порушено п. 200.1 ст. 200 ПК України.
В результаті порушень п. 187.1 ст. 187, п. 200.1 ст. 200 ПК України за результатами перевірки донараховано податку на додану вартість в сумі 1.162.570,00 грн. та зменшено суми від`ємного значення з ПДВ в розмірі 54.394,00 грн.
Також, встановлено порушення вимог п. 201.10 ст. 201 ПК України щодо реєстрації податкових накладних по операціям з постачання товару за період з квітня по грудень 2017 року на суму 1.244.565,00 грн.
Крім того, ФО-П ОСОБА_1 здійснює діяльність за адресою: АДРЕСА_1 , згідно договору оренди укладеного з ТОВ « ТЕХНОПАРК «Е-14», а саме: частина нерухомого майна в нежитловому приміщенні лит. «П-1», площею 250,0 кв.м (в т.ч. 230 кв.м літ П-1, перший поверх, 12 кв.м каб. № 1, 4 кв.м - каб. № 6, 4 кв.м.- каб. № 5); починаючи з 01.07.2017 - частина нерухомого майна в нежитловому приміщенні лит. «Л-1», площею 100,0 кв.м.
Разом з тим, ФО-П ОСОБА_1 не було подано повідомлення за ф. № 20-ОШІ об`єктів, пов`язані з оподаткуванням через які здійснювалась діяльність.
На підставі вищевикладених висновків, ГУ ДФС у Харківській області оскаржувані позивачем рішення, а саме:
- податкове повідомлення рішення від 20.09.2018 року № 00001201306, яким позивачу за встановлену відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого ст. 201 ПК України податкових накладних/розрахунків коригування на суму ПДВ 1.244.565,00 грн., на підставі ст. 1201 ПК України за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) застосовано штраф у розмірі 50% у сумі 622.282,50 грн. /т. 1, а.с. 44/;
- податкове повідомлення рішення від 20.09.2018 року № 00001211306, яким позивачу за встановлені порушення пп. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164, п. 177.2 ст. 177 ПК України та на підставі п. 123.1 ст. 123 ПК України збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 1.200.009,45 грн., з них за основним платежем 960.008,36 грн, штрафними (фінансовими) санкціями 240.002,09 грн. /т. 1, а.с. 46/;
- податкове повідомлення рішення від 20.09.2018 року № 00001221306, яким позивачу за встановлені порушення пп. 1.2, п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України та на підставі п. 123.1 ст. 123 ПК України збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір у сумі 100.000,88 грн., з них за основним платежем 80.000,70 грн., штрафними (фінансовими) санкціями 20.000,18 грн. /т. 1, а.с. 48/;
- податкове повідомлення рішення від 20.09.2018 року № 00001231306, яким позивачу за встановлені порушення п. 187.1 ст. 187, п. 200.1 ст. 200 ПК України та на підставі п. 123.1 ст. 123 ПК України збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 1.487.700,00 грн., з них за основним платежем 1.190.160,00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями 297.540,00 грн. /т. 1, а.с. 50/;
- податкове повідомлення рішення від 20.09.2018 року № 00001251306, яким позивачу за встановлені порушення п. 177.5 ст. 177, пп. 49.18.5, пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 ПК України та на підставі п. 120.1 ст. 120 ПК України за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачений фізичними особами за результатами річного декларування, у сумі 340,00 грн. /т. 1, а.с. 52/;
- рішення від 20.09.2019 року № 00001261306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у сумі 7.698,00 грн /т. 1, а.с. 53/;
- податкове повідомлення рішення від 20.09.2018 року № 00001271306, яким позивачу за встановлені порушення п. 291.4 ст. 291, п. 292.1 ст. 292, пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298, п. 293.8 ст. 293 ПК України та на підставі п. 123.1 ст. 123 ПК України збільшено суму грошового зобов`язання за платежем єдиний податок з фізичних осіб у сумі 554.818,38 грн., з них за основним платежем 443.854,70 грн., штрафними (фінансовими) санкціями 110.963,68 грн. /т. 1, а.с. 55/;
- податкове повідомлення рішення від 20.09.2018 року № 00001281306, яким позивачу за встановлені порушення п. 187.1 ст. 187, п. 200.1 ст. 200 ПК України зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на податкові періоди 10.2017 - 12.2017 на загальну суму 54.394,00 грн. /т. 1, а.с. 57/;
- податкове повідомлення рішення від 20.09.2018 року № 00001291306, яким позивачу за встановлені порушення п. 69.7 ст. 69 ПК України та на підставі п. 118.3 ст. 118 ПК України застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем адміністративні штрафи у розмірі 340,00 /т. 1, а.с. 58/;
- вимогу ГУ ДФС у Харківській області про сплату боргу (недоїмку) від 20.09.2018 року № Ф-00000111306 в сумі 76.989,00 грн. /т. 1, а.с. 60/.
Розрахунки донарахованих сум основних зобов`язань та застосованих штрафних санкцій у розрізі звітних періодів та виявлених порушень щодо заниження доходу та завищення витрат наведені в т. 1 а.с. 45, 47, 49, 51, 54, 56, 59.
За результатом адміністративного оскарження ФО-П ОСОБА_1 вищевказаних податкових повідомлень-рішень, рішенням ДФС України про результати скарги від 28.09.2018 року № 28-09/18, скарга позивача залишена без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а також рішення від 20.09.2019 року № 00001261306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та вимога про сплату боргу (недоїмку) від 20.09.2018 року № Ф-00000111306, - без змін /т. 1, а.с. 66-67, 68-71/.
Не погоджуючись із висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Щодо порушення позивачем п. 291.4 ст. 291, п. 292.1 ст. 292, пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 , п. 293.8 ст. 293 ПК України колегія суддів зазначає наступне.
Як установлено судовим розглядом, у періоді з 01.01.2017 року по 30.09.2017 року позивач, обравши відповідно до гл. 1 розділу ХІV ПК України спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, здійснював діяльність із застосування ставки єдиного податку другої групи та сплачував до бюджету єдиний податок шляхом здійснення авансових платежів. Починаючи з 01.10.2017 року здійснював діяльність із застосуванням ставки єдиного податку, встановленої для третьої групи платників податку.
Відповідно до банківських виписок за приватними (картковими) рахунками ОСОБА_1 , відкритими в Харківському ГРУ ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (№ НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , № НОМЕР_7 ), встановлено надходження грошових коштів від фізичних осіб з різних міст України (м. Київ. АДРЕСА_4 Кременчук, м. Чернівці, м. Маріуполь та інші).
Як убачається із аналізу грошових надходжень на карткові рахунки ОСОБА_1 ,, відкриті в Харківському ГРУ ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (№ 4731219100284854, № НОМЕР_4 , № 5218572212179050), протягом 2017 року надійшло грошових коштів від фізичних осіб в сумі 9.386.884,88 грн., в т.ч. у 1 кварталі 2017 року - в сумі 3.850.390,47 грн.
Відповідно до п. 292.1 ст. 292 ПК України доходом платника єдиною податку с дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій): матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті.
Згідно з нормами п. 291.4 ст. 291 ПК України визначено критерії перебування на спрощеній системі оподаткування, зокрема на другій групі. Так, друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства за умови, то протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:
- не використовують пращо найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;
- обсяг доходу не перевищує 1.500.000,00 гривень.
На вимогу контролюючого органу щодо надання інформації та копій відповідних документів з приводу джерела надходжень грошових коштів на ці приватні (карткові) рахунки (№ НОМЕР_3 , № 5218572212422963, № 5218572212179050), позивачем ФО-П ОСОБА_1 повідомлено, що означені рахунки були відкриті йому для власних потреб. Крім того, він визнав помилковість прийняття платежів на приватні рахунки, як такі, що пов`язані з господарською діяльністю на суму 36.595,75 грн., а інші платежі не відносяться до його діяльності.
Реалізовуючи принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи, колегія суддів зверталась з пропозицією до позивача ФО-П ОСОБА_1 щодо надання пояснень, а відповідно і доказів в їх обґрунтування, щодо джерел надходження грошових коштів на його рахунки (№ НОМЕР_3 , № 5218572212422963, № 5218572212179050 у період, який був охоплений перевіркою.
З посиланням на п. 2 ст. 77 КАС України позивач відмовив у наданні означених пояснень та доказів.
Як установлено судовим розглядом, з урахуванням грошових надходжень на рахунки, відкриті в банківських установах, сума отриманого доходу від господарської діяльності платника єдиного податку за 1 квартал 2017 року склала 4.459.031,47 грн. (в т.ч. 608.641,00 грн. (надходження в ПАТ «УКРСОЦБАНК») та 3.850.390.47 грн. (надходження в Харківському ГРУ ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» за рахунками № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , № НОМЕР_7 ), позивачем порушено вимоги п. 291.4 ст. 291 ПК України в частині перевищення граничного розміру доходу (1.500.000,00 грн.), встановленого для платників єдиного податку другої групи.
Відповідно до вимог п. 293.8 ст. 294 ПК України платники єдиного податку другої групи, які перевищили у податковому (звітному) періоді обсяг доходу, визначений для таких платників у п. 291.4 ст. 291 ПК України, в наступному податковому (звітному) кварталі за заявою переходять на застосування ставки єдиного податку, визначеної для платників єдиного податку третьої групи, або відмовляються від застосування спрощеної системи оподаткування. Такі платники до суми перевищення зобов`язані застосувати ставку єдиного податку у розмірі 15 відсотків. Заява подається не пізніше 20 числа місяця, наступного за календарним кварталом, у якому допущено перевищення обсягу доходу.
Таким чином, такий обов`язок, щодо переходу на сплату інших податків і зборів, визначених ПК України, виникає і у ФО-П ОСОБА_1 відповідно до пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України.
Колегія суддів зазначає, що позивачем до контролюючого органу не надано заяву про перехід на застосування ставки єдиного податку 3 групи, або відмови від спрощеної системи оподаткування, у зв`язку з перевищенням дозволеного обсягу доходу, отриманого платником єдиного податку 2-ої групи.
За наведених обставин, колегія суддів погоджується із доводами ГУ ДФС у Харківській області про те, що ФО-П ОСОБА_1 порушено вимоги п. 291.4 ст. 291, п. 292.1 ст. 292, пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298, п. 293.8 ст. 293 ПК України, а також із тим, що на підставі п. 299.11 ст. 299 ПК України, починаючи з 2 кварталу 2017 року, останній повинен був здійснювати діяльність на загальних умовах, згідно зі статтею 177 ПК України.
Як убачається з наданої звітності на 2017 рік, позивачем задекларовано обсяг доходу з 01.01.2017 року по 30.09.2017 року 1.447.759,6 грн., на 3 групі з 01.10.2017 року по 31.12.2017 року 119.275,00 грн.
За результатами перевірки загальний дохід за 2017 рік, з урахуванням грошових надходжень на рахунки, відкриті в банківських установах, встановлений у розмірі 11.007.774,48 грн. (в т.ч. 843.608,6 грн. надходження в ПАТ «УКРСОЦБАНК», 777.281,00 грн. в АТ «ОТП БАНК» та 9.386.884,88 грн. в Харківському ГРУ ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»).
В період з 01.01.2017 року по 31.03.2017 року обсяг доходу позивача складав 4.459.031,47 грн. (в т.ч. 608.641,00 грн. надходження в ПАТ «УКРСОЦБАНК» та 3.850.390,47 грн. в Харківському ГРУ ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»).
З урахуванням наведеного, позивачем за підсумками діяльності І кварталу 2017 року порушено вимоги п. 291.4 ст. 291 ПК України в частині перевищення дозволеного обсягу доходу на 2 групі єдиного податку.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що сума перевищення обсягу доходу, отриманого ФО-П ОСОБА_1 від здійснення підприємницької діяльності за результатами І кварталу 2017 року оподатковується за ставкою 15%, і погоджується із правомірністю донарахування позивачу контролюючим органом єдиного податку за ставкою 15% у розмірі 443.854,70 грн. ((4.459.031,47 1.500.000,00) х 15%).
Колегія суддів зауважує, що за результатами перевірки платник єдиного податку II групи, у зв`язку із встановленими порушеннями, починаючи з 01.04.2017 року втрачає право перебування на спрощеній системі оподаткування. Таким чином, дохід отриманий від здійснення підприємницької діяльності на протязі 2-4 кварталів 2017 року підлягає оподаткуванню на загальних умовах у відповідності до статті 177 ПК України.
За наведеного, у зв`язку із неподанням позивачем податкових декларацій про майновий стан та доходи за 2 квартал 2017 року та за 2017 рік, в т.ч. як фізичною особою, у зв`язку із нездійсненням ним переходу на сплату інших податків і зборів за результатами діяльності у І кварталі 2017 року, колегія суддів погоджується із висновком контролюючого органу про порушення ФО-П ОСОБА_1 п. 177.5 ст. 177, пп. 49.18.5, пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 ПК України.
Крім того, колегія суддів зазначає, що за результатами перевірки, загальний оподатковуваний дохід ФО-П ОСОБА_1 протягом періоду з 01.04.2017 року по 31.12.2017 року складався з доходу, отриманого від здійснення господарської діяльності. На підставі наданих до перевірки документів встановлено, що розрахунки з замовниками послуг та покупцями товару проводилися у безготівковій формі.
Відповідно до пп. 164.1.3 п. 164.1 ст.164 ПК України загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу.
Таким чином, грошові кошти, які надійшли на приватні (карткові) рахунки ФО-П ОСОБА_1 підпадають під визначення господарської діяльності та у розумінні п. 177.2 ст.177 ПК України є об`єктом оподаткування.
З урахуванням тієї обставини, що протягом 2017 року на рахунки позивача, відкритих в банківських установах, надійшло грошових коштів від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 6.342.102,01 грн., встановлено заниження загального оподатковуваного доходу, отриманого від провадження підприємницької діяльності протягом цього періоду на загальну суму 6.342.102,01 грн.
Перелік витрат, дозволений для віднесення фізичними особами-підприємцями до витратної частини обліку, встановлений п. 177.4 ст. 177 ПК України.
Відповідно до п. 177.2 ст. 177 ПК України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом і документально підтвердженими витратами, пов`язаним з господарською діяльністю.
Як убачається з матеріалів справи, витратна частина обліку встановлена у розмірі 1.008.722,24 грн., чистий оподатковуваний дохід за 2017 рік, зокрема, за період з 01.04.2017 року по 31.12.2017 року, встановлений у сумі 5.333.379,77 грн.
Перевіркою питання щодо декларування ФО-П ОСОБА_1 чистого оподатковуваного доходу у періоді, то перевірявся, судом установлено, що платником податків податкова декларація про майновий стан і доходи за 2017 року до контролюючого органу не надавалася.
Відповідно до п. 177.1 ст. 177 ПК України, доходи від провадження господарської діяльності, оподатковується за ставками, визначеними п. 167.1 ст. 167 ПК України в редакції, що діяла на момент надання відповідної звітності.
Як убачається з матеріалів справи, перевіркою правильності проведення розрахунку податку на доходи фізичних осіб за період з 01.04.2017 року по 31.12.2017 року, що підлягає сплаті до бюджету, встановлено заниження податку на доходи фізичних осіб від провадження підприємницької діяльності на суму 960 008,36 грн.
Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком контролюючого органу про порушення позивачем вимог пп. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164, п. 177.2 ст. 177 ПК України.
Колегія суддів зазначає, що 03.08.2014 року набрали чинності зміни до ПК України, внесені Законом України від 31.07.2014 року № 1621-VІІ, якими підрозділ 10 розділу ХХ «Перехідні положення» доповнено пунктом 16-1, відповідно до підпунктів 1.1. 1.2, 1.3, 1.4, 1.5, 1.6 тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Платниками збору є особи, визначені п. 162.1 ст. 162 цього Кодексу.
Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені ст. 163 цього Кодексу.
Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.
Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у ст. 171 цього Кодексу.
Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені ст. 176 цього Кодексу.
З урахуванням тієї обставини, що за результатами перевірки встановлено заниження суми чистого оподатковуваного доходу, на який нараховується військовий збір з доходу від підприємницької діяльності, колегія суддів зазначає про правомірність донарахування контролюючим органом позивачу за період з 01.04.2017 року по 31.12.2017 року військового збору у сумі 80.000,70 грн. (5.333.379,77 грн. х 1,5%).
Крім наведеного, колегія суддів зазначає, що відповідно п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України від 08.07.2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі Закон № 2464-VI), платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 7 цього Закону єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у п. 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та п. 5 ч. 1 ст. 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім`ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
Для платників податків, які знаходяться на загальній системі оподаткування єдиний внесок встановлений в розмірі 22% (п. 11 ст. 8 Закону № 2464-VI).
Частиною 4 ст. 25 Закону № 2464-VI визначено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Згідно п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464-VI (у редакції, що діяла після 01.01.2015 року) орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.
Враховуючи ту обставину, що перевіркою достовірності відображення у звітності сум доходу, отриманого від здійснення діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на який нараховується єдиний внесок, установлено заниження позивачем суми чистого оподатковуваного доходу, на який нараховується єдиний внесок на суму 349.950,00 грн., колегія суддів погоджується із висновком контролюючого органу про порушення позивачем вимог п. 1 ч. 2 ст. 7 Закону № 2464-VI в частині заниження суми єдиного внеску, який підлягає нарахуванню та сплаті, за рахунок невірного визначення бази нарахування єдиним внеском, на загальну суму 76.989,00 грн.
Таким чином, колегія суддів зазначає, вимога ГУ ДФС у Харківській області про сплату боргу (недоїмку) від 20.09.2018 року № Ф-00000111306, якою позивачу визначено недоїмку по єдиному внеску у розмірі 76.989,00 грн., є правомірною, а також від 20.09.2019 року № 00001261306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у сумі 7.698,00 грн
Відповідно до п. 180.1 ст. 181 ПК України платниками податку на додану вартість є, зокрема, будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.
Пунктом 181.1 ст. 181 ПК України визначено вимоги щодо реєстрації осіб як платників податку, а саме: у разі, якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних сукупно перевищує 1.000.000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.
Як установлено судовим розглядом, ФО-П ОСОБА_1 , починаючи з 01.10.2017 року, у зв`язку із застосуванням ставки єдиного податку 3 %, яка передбачає сплату податку на додану вартість, 07.09.2017 року було надано заяву за формою № 1-ПДВ за № 37182/10, відповідно до п. 183.4 ст. 183 ПК України для реєстрації платником податку на додану вартість. Відтак, позивач був зареєстрований платником податку на додану вартість 01.10.2017 року, номер запису в реєстрі 200355503, індивідуальний податковий номер платника ПДВ - 2750716891.
З урахуванням тієї обставини, що загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V ПК України, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом січня-березня 2017 року сукупно перевищила 1.000.000 гривень (без урахування ПДВ) та склала 4.459.031,47 грн., відповідно до вимог п. 181.1 ст. 181 ПК України ФО-П ОСОБА_1 зобов`язаний був зареєструватися як платник ПДВ, згідно з нормами тт. 183.4 ст. 183 ПК України. Реєстраційна заява повинна була бути ним подана до 10.04.2017 року.
Відповідно до п. 183.10 ст. 183 ПК України будь-яка особа, яка підлягає обов`язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.
Як установлено судовим розглядом, у періоді з 01.04.2017 року по 31.12.2017 року позивач здійснював види діяльності, що оподатковується за ставкою 20%.
Податкові зобов`язання з ПДВ визначаються згідно з вимогами п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України за першою з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податків, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податків;
б) дата відвантаження товарів (робіт, послуг), а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податків.
З урахуванням встановлених у справі фактичних обставин, колегія суддів погоджується із висновком контролюючого органу про те, що за період з 01.04.2017 року по 30.09.2017 року в порушення вимог п. 187.1 ст. 187 ПК України ФО-П ОСОБА_1 занижено податкове зобов`язання з ПДВ в сумі 1.190.160,00 грн.
Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок попередня оплата (аванс).
Однак, як установлено судовим розглядом, ФО-П ОСОБА_1 в порушення п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань в сумі 1.216.965,00 грн. податкові накладні не складалися.
Завищення суми податкового кредиту за листопад 2017 року в сумі 41.040,00 грн., за грудень на суму 51.020,00 грн. виникло в результаті заниження податкових зобов`язань з ПДВ за жовтень в сумі 41.040,00 грн., за листопад 2017 року в сумі 54.149,00 грн,. за грудень 2017 року в сумі 59.998,00 грн.
Відповідно до п. 200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком контролюючого органу про порушення позивачем п. 200.1 ст. 200 ПК України внаслідок завищення суми від`ємного значення з ПДВ, що нараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в розмірі 54.394,00 грн.
Крім наведеного, колегія суддів зазначає, що за приписами п. 63.3 ст. 63 ПК України платник податків зобов`язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з розділом VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 року № 1588 (далі - Порядок № 1588), шляхом подання повідомлення за формою № 20-ОПП.
Відповідно до Порядку № 1588 повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.
Як установлено судовим розглядом, позивачем не подано повідомлення за формою № 20-ОПП до органів ДФС як за основним місцем обліку, так і за неосновним про об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані і оподаткуванням, а саме за адресою: м. Харків, вул. Єнакіївська, 14 - частина нерухомого майна в нежитловому приміщенні лит. «П-1», площею 250.0 кв.м., та починаючи з 01.07.2017 року - частина нерухомого майна в нежитловому приміщенні лит. «Л-1», площею 100,0 кв.м, у зв`язку з чим, платником податків порушено вимоги п. 63.3 ст. 63 ПК України.
Положеннями п. 69.7 ст. 69 ПК України передбачено, що фізичні особи - підприємці та особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов`язані повідомляти про свій статус банки та інші фінансові установи, в яких такі особи відкривають рахунки.
Відповідно до п. 1.13 розділу 1 Порядку відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженого постановою Національного банку України від 12.11.2003 року № 492 (далі - Порядок № 492), банк зобов`язаний надіслати повідомлення до відповідного контролюючого органу про відкриття рахунку фізичній особі, яка має статус підприємця або провадить незалежну професійну діяльність, що кореспондує обов`язку фізичної особи, відповідно до приписів п. 69.7 ст. 69 ПК України повідомити про свій статус ФО-П або особи, яка провадить незалежну професійну діяльність.
Банк має право проводити видаткові операції за рахунком клієнта, зокрема, фізичної особи - підприємця, фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, починаючи з дати отримання банком повідомлення контролюючого органу про взяття рахунку на облік у контролюючих органах або з дати, визначеної як дата взяття на облік у контролюючому органі згідно з абз. 2 п. 69.3 ст. 69 ПК України.
Пунктом 7.7 розділу 7 Порядку № 492 встановлено, що забороняється використовувати поточні рахунки фізичних осіб для проведення операцій, пов`язаних із здійсненням підприємницької діяльності.
За поточними рахунками в національній валюті фізичних осіб - резидентів здійснюються всі види розрахунково-касових операцій відповідно до умов договору та вимог законодавства України, які не пов`язані із здійсненням підприємницької діяльності (п. 7.8 Порядку № 492).
Судовим розглядом установлено, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 у Харківському ГРУ ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» для використання готівкових коштів і розрахунків з використанням платіжних карток відкриті рахунки за №№: 4731219100284854, 5218572212422963, 5218572212179050 на які надходили кошти у тому числі у якості оплати придбаних у нього ТМЦ та які не постановлені на облік в контролюючому органі.
Про факт придбання у позивача меблевих виробів повідомляють допитані органом досудового розслідування у якості свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .
В день відкриття рахунків банк не відправив до контролюючого органу за місцем реєстрації підприємця відповідне повідомлення. У зв`язку з чим, контролюючий орган не виконав зобов`язання, встановлене законом, - не пізніше наступного робочого дня з дня отримання повідомлення від банку про відкриття рахунку направити в банк повідомлення про взяття рахунку на облік або відмову у взятті рахунку на облік із зазначенням підстав для відмови.
При цьому, колегія суддів зауважує, що банк надсилає повідомлення на відкриття всіх рахунків, які використовуються для підприємницької діяльності.
Колегія суддів надає критичну оцінку наданим позивачем у якості доказу повідомлення банку про здійснення підприємницької діяльності Анкетам-заявам про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанк /т. 2, а.с. 190-193/.
Колегія суддів зауважує, що відповідь позивача на, фактично, оферту Банку щодо приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг не є безумовним свідченням того, що звертаючись до Банку із заявами про відкриття вищеозначених рахунків ФО-П ОСОБА_1 повідомляв Банк про намір використовувати ці рахунку для здійснення підприємницької діяльності.
За таких обставин, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в цій частині висновки контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.
Колегія суддів зазначає, що доказування в адміністративному судочинстві, це врегульована правовими нормами діяльність адміністративного суду та учасників адміністративного процесу щодо збирання і закріплення, перевірки і оцінки доказів. Предметом доказування є те, що необхідно доказувати щодо кожної адміністративної справи. В адміністративних справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його вини. Презумпція вини покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Також, колегія суддів зазначає, що за приписами ч. 1 ст. 77 КАС України сторони в процесі повинні подати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Пунктом 5 ч. 5 ст. 160 КАС України установлено, що в позовній заяві зазначається виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
У справі, що розглядається, позивач ФО-П ОСОБА_1 не зазначив про наявність жодного доказу в обґрунтування фактичних підстав звернення до суду з адміністративним позовом, а саме, - кошти, які надходили протягом 2017 року на його рахунки №№: 4731219100284854, 5218572212422963, 5218572212179050 (виняток 36.595,75 грн) не мають жодного відношення до його підприємницької діяльності.
Стверджуючи про те, що розрахунок, зроблений відповідачем, покладений в основу Акту перевірки, на підставі якого контролюючим органом прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не співпадає з даними слідчого і з його даними (за винятком 36.595,75 грн, усі надходження не мають відношення до його підприємницької діяльності), позивач не навів жодного обґрунтування/доказу в підтвердження правоти його тверджень.
З урахуванням наведеного вище, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість вимог адміністративного позову ФО-П ОСОБА_1 , задовольняє вимоги апеляційної скарги ГУ ДПС в Харківській області, скасовує судове рішення та приймає нове про відмову в задоволені вимог позивача.
За наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення (п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України).
Підставами для скасування судового рішення першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України).
Інші доводи апеляційної скарги та заперечення сторін на висновки колегії суддів не впливають.
При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 292, 293, 308, 310, 313, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області задовольнити.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2019 року скасувати, з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
Постанова Другого апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку на протязі тридцяти днів, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду.
Головуючий суддя (підпис)Л.В. МельніковаСудді(підпис) (підпис) С.С. Рєзнікова О.М. Калитка Постанова у повному обсязі складена і підписана 22 листопада 2019 року.
