Постанова
Іменем України
20 травня 2022 року
м. Київ
справа № 1005/7133/2012
провадження № 61-21381св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Фаловської І. М.,
учасники справи:
заявник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Файненс Компані»,
заінтересована особа - ОСОБА_1 ,
представник заінтересованої особи - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 червня 2021 року у складі судді Чирки С. С. та постанову Київського апеляційного суду від 02 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Левенця Б. Б., Ратнікової В. М., Борисової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст вимог
У травні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Файненс Компані» (далі - ТОВ «Файненс Компані») звернулось до суду із заявою про видачу дублікатів виконавчих документів та поновлення строку для пред`явлення їх до виконання у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» (далі - ПАТ «Сведбанк», банк) до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_1 , про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Заява ТОВ «Файненс Компані» мотивована тим, що 31 січня 2008 року між закритим акціонерним товариством «Сведбанк Інвест» (далі - ЗАТ «Сведбанк Інвест», правонаступником всіх прав та обов`язків якого є ПАТ «Сведбанк»,та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1095-Ф. На забезпечення належного виконання кредитного договору між банком та ОСОБА_3 укладено іпотечний договір № 1095-Ф/ІП-1.
Внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору ПАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Омега Банк», звернулося до суду з позовом про звернення стягнення за іпотечним договором.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07 лютого 2013 року задоволено позовні вимоги ПАТ «Сведбанк», звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором та в рахунок задоволення грошових вимог ПАТ «Сведбанк» до ОСОБА_1 за кредитним договором у розмірі 2 737 304,15 дол. США.
У подальшому на виконання вказаного рішення суду було видано виконавчий лист № 2/359/99/2013 від 30 квітня 2013 року. Рішення суду є невиконаним, оскільки відсутня інформація щодо виконання виконавчого провадження № 39308205.
07 березня 2019 року між ПАТ «Омега Банк» та ТОВ «Файненс компані» укладено договір № 1 про відступлення права вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колесник О. І. та зареєстрований у реєстрі за № 714.
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду від 18 травня 2021 року замінено сторону у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07 лютого 2013 року у справі № 1005/7133/2012 з ПАТ «Омега Банк» на його правонаступника - ТОВ «Файненс Компані».
Однак у стягувача відсутні виконавчі листи, оскільки ПАТ «Омега Банк» при укладенні договору відступлення прав вимоги виконавчих листів не передавало, тому існують підстави вважати, що виконавчі листи втрачено.
Враховуючи, що ТОВ «Файненс Компані» отримало право вимоги по справі лише 18 травня 2021 року, існують поважні причини для поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання.
Посилаючись на зазначені обставини, ТОВ «Файненс Компані» просило суд поновити строк пред`явлення виконавчих документів до виконання та видати дублікати виконавчих листів № 1005/7133/2012, виданих Бориспільським міськрайонним судом Київської області на виконання рішення від 07 лютого 2013 року у справі № 1005/7133/2012.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області
від 02 червня 2021 року задоволено заяву ТОВ «Файненс Компані».
Видано ТОВ «Файненс Компані» дублікат виконавчого листа
№ 1005/7133/2012, виданого Бориспільським міськрайонним судом про звернення стягнення на земельну ділянку площею 2,0178 га з кадастровим номером 3220884000:03:001:0025 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Іванківської сільської ради Бориспільського району, шляхом продажу цього об`єкта нерухомого майна на прилюдних торгах у рахунок погашення боргу за кредитним договором № 1095-Ф від 31 січня 2008 року в розмірі
2 737 304 долара США 15 центів, що за офіційним курсом НБУ був еквівалентний грошовим коштам у розмірі 21 877 903,43 грн.
Видано ТОВ «Файненс Компані» дублікат виконавчого листа
№ 1005/7133/2012, виданого Бориспільським міськрайонним судом про звернення стягнення на земельну ділянку площею 1,9298 га з кадастровим номером 3220884000:03:001:0020 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Іванківської сільської ради Бориспільського району, шляхом продажу цього об`єкта нерухомого майна на прилюдних торгах в рахунок погашення боргу за кредитним договором № 1095-Ф від 31 січня 2008 року в розмірі
2 737 304 долара США 15 центів, що за офіційним курсом НБУ був еквівалентний грошовим коштам у розмірі 21 877 903,43 грн.
Видано ТОВ «Файненс Компані» дублікат виконавчого листа
№ 1005/7133/2012, виданого Бориспільським міськрайонним судом про звернення стягнення на земельну ділянку площею 2,5022 га з кадастровим номером 3220884000:03:001:0123 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Іванківської сільської ради Бориспільського району, шляхом продажу цього об`єкта нерухомого майна на прилюдних торгах в рахунок погашення боргу за кредитним договором № 1095-Ф від 31 січня 2008 року в розмірі
2 737 304 долара США 15 центів, що за офіційним курсом НБУ був еквівалентний грошовим коштам у розмірі 21 877 903,43 грн.
Видано ТОВ «Файненс Компані» дублікат виконавчого листа
№ 1005/7133/2012, виданого Бориспільським міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Сведбанк» витрат на оплату судового збору в розмірі 3 219 грн.
Поновлено ТОВ «Файненс Компані» строк для пред`явлення дублікатів вказаних виконавчих документів до виконання.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що з метою забезпечення виконання судового рішення ТОВ «Файненс компані» належить поновити строк для пред`явлення виконавчих документів до виконання та видати дублікати виконавчих листів № 1005/7133/2012, виданих Бориспільським міськрайонним судом Київської області у справі про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 31 січня 2008 року за № 1095-Ф.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Ухвала місцевого суду оскаржена в апеляційному порядку ОСОБА_1 .
Постановою Київського апеляційного суду від 02 вересня 2021 року ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції при розгляді справи не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права. Місцевим судом всебічно та повно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, у судовому засіданні досліджено усі докази, які є у справі, з урахуванням їх переконливості, належності і допустимості та надано їм правильну оцінку.
При вирішенні справи місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що заява ТОВ «Файненс компані» про видачу дублікатів виконавчих документів та поновлення строку для пред`явлення їх до виконання підлягає задоволенню.
За наявними у справі доказами оригінал виконавчого листа щодо боржника - ОСОБА_1 при укладенні договору № 1 про відступлення права вимоги між ПАТ «Омега Банк» і ТОВ «Файненс Компані» від 07 березня 2019 року не передавався, тому висновок суду першої інстанції про те, що виконавчий лист було втрачено, є обґрунтованим.
У зв`язку із втратою оригіналу виконавчого листа він не був своєчасно пред`явлений до виконання, а тому причини пропуску строку пред`явлення виконавчого листа до виконання є поважними.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 червня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 вересня 2021 року в частині задоволення заяви про видачу дублікатів виконавчих документів, а справу в цій частині направити до суду першої інстанції або прийняти нове судове рішення, яким відмовити ТОВ «Файненс Компані» у задоволенні заяви про видачу дублікатів виконавчих листів.
В частині питання про поновлення строку для пред`явлення їх до виконання судові рішення заявником не оскаржуються.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що місцевим та апеляційним судами повно і всебічно не з`ясовано обставини справи.
Постановляючи ухвалу у справі, місцевий суд дійшов безпідставного висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви ТОВ «Файненс Компані» про видачу дублікатів виконавчих документів.
ТОВ «Файненс Компані» не набуло права вимоги у цій справі, враховуючи те, що 23 серпня 2016 року між ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент» (Продавець) та ТОВ «ФК «Локо» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, за яким ТОВ «ФК «Локо» набуло право вимоги за кредитним договором 1095-Ф від 31 січня 2008 року.
Матеріали справи не містять доказів щодо визнання недійсним договору від 23 серпня 2016 року, укладеного між ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент» та ТОВ «ФК «Локо».
Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (зведені висновки щодо застосування статті 204 ЦК України, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010, від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц, Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17 січня 2020 року у справі № 916/2286/16; постановах Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010, від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц, від 17 січня 2020 року у справі № 916/2286/16, від 01 квітня 2020 року у справі № 344/1440/15-ц, від 10 серпня 2020 року у справі № 917/1339/16).
Заявник звертає увагу на те, що право власності на нерухоме майно, яке підлягає державній реєстрації, виникає з моменту такої реєстрації (зведені висновки, щодо застосування статті 334 ЦК України, викладені у постановах Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 911/1455/19, від 20 травня 2020 року у справі № 911/1902/19, від 28 травня 2020 року у справі № 910/5902/18).
Також заявник звертає увагу на наявність судових спорів щодо обставин набуття права вимоги за кредитним договором 1095-Ф від 31 січня 2008 року (справи № 911/3572/20, № 910/3945/21, № 910/10364/16, № 910/10963/19).
ОСОБА_1 наполягає на тому, що її зобов`язання за кредитним договором 1095-Ф від 31 січня 2008 року перед банком є виконаними, а виконавче провадження № 39308205 є закінченим.
Судове рішення у справі було ухвалено без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 2-543/11, від 06 листопада 2019 року у справі № 2-1053/10, від 23 вересня 2020 року у справі № 127/2-3538/10, від 17 листопада 2021 року у справі № 419/310/12.
Місцевим судом не було з`ясовано чи виконано рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07 лютого 2013 року, не встановлено за яких обставин і ким було втрачено виконавчий лист.
Крім того, заявником подано клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі № 910/3572/20 за позовом ТОВ «Файненс Компані» до ТОВ «ФК «Локо», ТОВ «Альта-Град», ТОВ «Блант Девелопмент», ТОВ «Глобал Диелз Лімітед», ТОВ «Системабуд», ТОВ «ФК «Іпотека Кредит», ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент», ТОВ «Баррен», треті особі, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ТОВ «Гермес», ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , про визнання недійсними правочинів, визнання права вимоги, визнання права іпотекодержателя та заставодержателя, визнання незаконними дій, визнання недійсними рішень загальних зборів, визнання недійсними актів приймання-передачі, визнання незаконними та скасування рішень державної реєстрації, скасування реєстраційних дій.
Як зазначив заявник, у справі № 910/3572/20 вирішується питання про те, чи є ТОВ «Файненс Компані» належним кредитором, зокрема і за кредитним договором № 1095-Ф від 31 січня 2008 року.
Провадження у суді касаційної інстанції
19 січня 2022 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою, відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі № 910/3572/20.
Підставою для відкриття касаційного провадження є пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Доводи відзиву на касаційну скаргу
ТОВ «Файненс Компані» у відзиві на касаційну скаргу вказує на правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
Товариство зауважує, що доводи заявника стосуються питання правонаступництва, однак такі доводи не можуть бути досліджені під час вирішення питання про видачу дублікату виконавчого листа.
Просить врахувати обставини, встановлені у справах № 910/10364/16 та № 910/10963/19, щодо обставин набуття ТОВ «Файненс Компані» права вимоги, зокрема й за кредитним договором 1095-Ф від 31 січня 2008 року.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07 лютого 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 30 квітня 2013 року (справа № 1005/7133/2012 (2/359/99/13)), задоволено позовні вимоги ПАТ «Сведбанк». У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 31 січня 2008 року № 1095-Ф у розмірі 2 737 304,15 дол. США, що еквівалентно 21 877 903,43 грн, звернуто стягнення на предмет іпотеки:
- земельну ділянку кадастровий номер: 3220884000:03:001:0025, загальною площею 2,0178 га, розташована за адресою Київська область, Бориспільський район, територія Іванківської сільської ради, цільове призначення - ведення особистого селянського господарства, належить ОСОБА_3 (іпотекодавець) на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку від 03 липня 2006 року (серія ЯГ №183620), виданий Бориспільським районним відділом земельних ресурсів Київської області, зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010632300167;
- земельну ділянку, кадастровий номер: 3220884000:03:001:0020, загальною площею 1,9298 га, розташована за адресою Київська область, Бориспільський район, с. Іванків, цільове призначення - ведення особистого селянського господарства, належить ОСОБА_3 (іпотекодавець) на підставі договору купівлі-продажу № 3632 від 21 червня 2006 року та державного акту на право власності на земельну ділянку від 03 липня 2006 року (серія ЯГ № 183622) виданий Бориспільським районним відділом земельних ресурсів Київської області, зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010632300168;
- земельну ділянку, кадастровий номер: 3220884000:04:003:0123, загальною площею 2,5022 га, розташована за адресою Київська область, Бориспільський район, територія Іванківської сільської ради, цільове призначення - ведення особистого селянського господарства, належить ОСОБА_3 (іпотекодавець) на підставі договору купівлі-продажу № 4916 від 21 серпня 2006 року та державного акту на право власності на земельну ділянку від 10 жовтня 2006 року (серія ЯД № 672956) виданий Бориспільським районним відділом земельних ресурсів Київської області, зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010632300497.
Ухвалено реалізувати предмет іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку». Визначено початкову ціну для реалізації предмета іпотеки у розмірі 667 513,44 дол. США, що еквівалентно 3 370 942,88 грн.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Сведбанк» 3 219,00 грн судового збору (а.с. 14-17).
Вказане рішення набрало законної сили, а представнику ПАТ «Омега Банк» видані відповідні виконавчі листи.
29 квітня 2013 року рішенням загальних зборів акціонерів ПАТ «Сведбанк» змінено найменування ПАТ «Сведбанк» на ПАТ «Омега Банк».
07 березня 2019 року між ПАТ «Омега Банк» та ТОВ «Файненс Компані», як новим кредитором, укладено договір № 1 про відступлення права вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колесник О. І. та зареєстрований у реєстрі за № 714 (а.с. 20-21).
Відповідно до додатків № 1 та № 2 до договору про відступлення банк передав новому кредитору право вимоги за кредитним договором № 1095-Ф від 31 січня 2008 року, укладеним між ЗАТ «Сведбанк Інвест» та ОСОБА_1 , та іншими договорами, які були укладені на забезпечення кредитного договору, зокрема за іпотечним договором № 1095-Ф/ІП-1 від 31 січня 2008 року. Виконавчі листи не передавалися(а.с. 22-29).
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 травня 2021 року замінено сторону у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07 лютого 2013 року у справі № 1005/7133/2012 з ПАТ «Омега Банк» на його правонаступника - ТОВ «Файненс Компані» (а.с. 18-19).
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту першого частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення
від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до положень статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Межі розгляду справи судом
Справа в касаційному порядку переглядається виключно у межах вирішення питання видачі дублікатів виконавчих документів.
Підставою для відкриття касаційного провадження є пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 2-543/11, від 06 листопада 2019 року у справі № 2-1053/10, від 23 вересня 2020 року у справі № 127/2-3538/10, від 17 листопада 2021 року у справі № 419/310/12.
У постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 2-543/11 суд касаційної інстанції вказав про те, що під час розгляду заяви про видачу дубліката виконавчого документа суд зобов`язаний з`ясувати, чи є рішення чинним та не було скасовано, чи виконано рішення повністю або частково, чи не призведе видача дубліката виконавчого документа до отримання стягувачем неналежного; також суд має встановити, за яких обставин та ким втрачено виконавчий лист. Доказами втрати можуть бути, зокрема, акти, що свідчать про знищення чи фізичну втрату певного документу.
У постанові Верховного Суду від 06 листопада 2019 року у справі № 2-1053/10 суд касаційної інстанції вказав на те, що при вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, подавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, викрадено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист.
У постанові Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі № 127/2-3538/10 суд касаційної інстанції висловив таку позицію.
Пунктом 17.4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.
Аналізуючи пункт 17.4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата.
Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання.
Верховний Суд у цій справі виходив із того, що дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу, лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено.
При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен подати докази на підтвердження втрати виконавчого листа, а суд має обов`язково перевірити, чи не було виконано рішення суду, на підставі якого його видано, та чи не втратило судове рішення законної сили.
Однією з підстав можливості видачі дубліката виконавчого документа є подання відповідної заяви протягом строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, який повинен обчислюватися з урахуванням переривання цього строку та/або його зупинення.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент видачі виконавчого листа) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки, зокрема інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.
Крім того, поважність причин пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання пов`язана не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів, за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знайти про посягання на права. Обов`язок доведення часу, з якого особі стало відомо про порушення її права, покладається на заявника.
За висновками, наведеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19), у разі пропуску стягувачем строку на пред`явлення виконавчого документа до виконання не створює перешкод для задоволення заяви стягувача про видачу дубліката втраченого виконавчого документа у разі, якщо суд задовольнив заяву стягувача про поновлення пропущеного строку для пред`явлення такого документа до виконання. Тобто, якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.
Ураховуючи викладене, із листів органів державної виконавчої служби не вбачається обставина втрати виконавчого листа, тому що наявне повідомлення про направлення виконавчого листа до іншого відділу державної виконавчої служби. Повідомлення про втрату виконавчого листа при виконанні відсутнє.
Відповідно до статей 76-79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справ, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Установивши, що ОСОБА_1 не надала доказів втрати виконавчого документа про видачу дубліката якого подано заяву, а також, що строк пред`явлення виконавчого листа закінчився до подання цієї заяви, у матеріалах справи відсутні докази поважності причин такого пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні заяви.
У постанові Верховного Суду від 17 листопада 2021 року у справі № 419/310/12 суд касаційної інстанції вказав на те, що при вирішенні питання про видачу дублікату виконавчого листа судам необхідно перевіряти обставини переривання строку пред`явлення його до виконання та обставини надсилання стягувачу виконавчих документів.
Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів, так як встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.
Виходячи з наведеного, колегією суддів у справі, яка переглядається, не перевіряються доводи заявника щодо обставин набуття ТОВ «Файненс Компані» (чи іншою юридичною/фізичною особою) права вимоги за кредитним договором № 1095-Ф від 31 січня 2008 року, встановлення чи спростування обставин щодо визнання недійсним договору від 23 серпня 2016 року, укладеного між ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент» та ТОВ «ФК «Локо».
Колегія суддів враховує, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними, схожими) є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (постанови Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 910/5394/15-г, від 19 червня 2018 року у справі № 922/2383/16, від 12 грудня 2018 року у справі № 2-3007/11, від 16 січня 2019 року у справі №757/31606/15-ц, від 19 травня 2020 року у справі № 910/719/19, від 26 травня 2021 року у справі № 910/8358/19).
Подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).
Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (постанови Верховного суду від 27 березня 2018 року у справі № 910/17999/16, від 25 квітня 2018 року у справі № 910/24257/16).
За таких обставин колегія суддів не бере до уваги посилання заявника на неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування норми права (статті 204, 334 ЦК України) у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010, від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц, у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17 січня 2020 року у справі № 916/2286/16 та у постановах Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010, від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц, від 17 січня 2020 року у справі № 916/2286/16, від 01 квітня 2020 року у справі № 344/1440/15-ц, від 29 квітня 2020 року у справі № 911/1455/19, від 20 травня 2020 року у справі № 911/1902/19, від 28 травня 2020 року у справі № 910/5902/18, від 10 серпня 2020 року у справі № 917/1339/16.
Таким чином розгляд касаційної скарги обмежується лише аналізом зазначених у ній, на думку скаржника, процесуальних порушень (постанова Верховного Суду від 12 листопада 2020 року у справі № 904/3807/19).
Саме по собі посилання на неоднакове застосування положень норм матеріального права у різних справах хоч і у подібних правовідносинах, алез різними встановленими обставинами, не має правового значення для справи, яка є предметом касаційного перегляду, та не свідчить про різне застосування чи тлумачення норм матеріального права.
Крім того, у кожній конкретній справі слід враховувати доведеність заявлених (позовних) вимог належними доказами.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції виходив з того, що заявник довів обставини факту втрати виконавчих листів належними та допустимими доказами.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Згідно з пунктом 9 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, обов`язковість судового рішення.
Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.
За частинами першою, другою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності встановленої законом.
У частинах першій, третій статті 431 ЦПК України закріплено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами.
На час видачі виконавчого листа у справі № 1005/7133/2012 (червень 2013 року) діяв Закон України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV, у статті 22 якого було передбачено, що виконавчий документ може бути пред`явлено до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом.
05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року (далі - Закон № 1404-VIII), згідно пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення якого виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.
За частиною першою, другою, пунктом 1 частини четвертої статті 12 Закону № 1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття. Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання.
Пунктом 17.4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.
Аналіз пункту 17.4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України дозволяє дійти висновку, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. При цьому виконавчий лист може бути виданий лише за умови, якщо у встановлені строки з відповідною заявою до суду звернувся стягувач або державний/приватний виконавець.
Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання.
Таким чином дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу, лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено.
При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, подавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, викрадено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист.
Схожих за змістом висновки викладені Верховним Судом у постановах від 09 лютого 2022 року у справі № 201/4043/19-ц, від 09 лютого 2022 року у справі № 757/14604/20-ц, від 06 листопада 2019 року у справі № 2-1053/10, від 23 вересня 2020 року у справі № 127/2-3538/10.
У постанові від 21 серпня 2019 року Суду у справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) Велика Палата Верховного зробила висновок, якщо строк для пред`явлення виконавчого документу до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви».
У постанові Верховного Суду від 19 квітня 2021 року у справі № 2-1316/285/11 (провадження № 61-34св21) зазначено, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. Сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено. У той же час, обов`язковою умовою видачі дубліката виконавчого листа є звернення із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду.
До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 09 жовтня 2019 року у справі № 2-6471/06, від 03 лютого 2021 року у справі № 643/20898/13-ц, від 23 червня 2021 року у справі № 2-162/12.
Отже, необхідними умовами для видачі судом дубліката виконавчого листа є, по-перше, його втрата, факт якої має бути підтверджений відповідними документами, а по-друге, звернення із заявою про видачу дубліката виконавчого листа до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого листа до виконання.
Суд першої інстанції при вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою, дійшов висновку про пропуск заявником строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, у зв`язку з чим поновив його та видав дублікат виконавчих документів стосовно боржника ОСОБА_1 , оскільки заявником належними та допустимими доказами доведено факт втрати оригіналів виконавчих документів, та їх відсутності у первісного кредитора ПАТ «Омега Банк», що об`єктивно перешкодило ТОВ «Файненс Компані» вчасно пред`явити виконавчі документи до виконання.
Відмова у видачі дублікатів виконавчих листів призведе до порушення права стягувача на справедливий суд, гарантований статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Враховуючи вищевказані обставини, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення заяви про видачу дублікатів виконавчих документів.
Аналізуючи доводи касаційної скарги та підстави касаційного оскарження судових рішень у зв`язку з порушенням судами норм процесуального права, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, з урахуванням усіх конкретних обставин у ній, суди надали вичерпну відповідь на всі істотні питання, які виникають при вирішенні питання про заміну стягувача правонаступником у виконавчому провадженні.
Решта доводів касаційної скарги зводяться до незгоди з судовим рішенням у справі та переоцінки доказів у справі, проте встановлення обставин справи і перевірка їх доказами не належить до компетенції суду касаційної інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77-80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).
Враховуючи вимоги статті 400 ЦПК України щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції, у Верховного Суду відсутні підстави для перегляду оскаржених судових рішень.
Передбачених частиною третьою статті 400 ЦПК України підстав для виходу за межі доводів та вимог касаційної скарги Верховним Судом не встановлено.
Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (рішення від 21 жовтня 2010 року у справі «DIYA 97 v. UKRAINE», № 19164/04, пункт 47).
Щодо зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі № 910/3572/20
Колегія суддів Верховного Суду, розглянувши вказане клопотання, дійшла висновку, що воно задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Відповідно до правил пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Провадження у справі зупиняється до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи (пункт 5 частини першої статті 253 ЦПК України).
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи.
Зупинення провадження у справі не повинно призводити до затягування розгляду справи.
Тлумачення пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України дає підстави дійти висновку про те, що визначаючи наявність підстав, за яких провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, яка зазначена у пункті 6 частини першої статті 251 ЦПК України, застосовується у тому разі, коли у іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.
Враховуючи, що ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 травня 2021 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 02 вересня 2021 року, замінено сторону у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07 лютого 2013 року у справі № 1005/7133/2012 з ПАТ «Омега Банк» на його правонаступника - ТОВ «Файненс Компані» (ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2021 року у відкритті касаційного провадження відмовлено (справа № 1005/7133/2012; провадження № 61-18605ск21)), колегія суддів не вбачає підстав для зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі № 910/3572/20.
Крім того, рішення у справі № 910/3572/20 ухвалено, а справа знаходиться на стадії апеляційного перегляду.
Колегія суддів також враховує, що рішенням Господарського суду Київської області від 08 жовтня 2021 року (справа № 910/3572/20) частково задоволено позовні вимоги ТОВ «Файненс Компані». Зокрема (окрім іншого) визнано недійсним договір купівлі-продажу права вимоги від 23 серпня 2016 року, укладений між ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент» та ТОВ «ФК «Локо». Визнано за ТОВ «Файненс Компані» право вимоги за кредитним договором № 1095-Ф від 31 січня 2008 року, укладеним між ЗАТ «Сведбанк Інвест» та ОСОБА_1 . Визнано за ТОВ «Файненс Компані» права іпотекодержателя та права заставодержателя за іпотечним договором № 1095-Ф/ІП-1 від 31 січня 2008 року, укладеним між ОСОБА_3 та ЗАТ «Сведбанк Інвест». Визнано незаконними дії ТОВ «ФК «Локо», ТОВ «Альта-Град» та інших фізичних/юридичних осіб щодо звернення стягнення, а також визнано недійсними правочини щодо звернення стягнення на майно з моменту вчинення за іпотечним договором № 1095-Ф/ІП-1 від 31 січня 2008 року, укладеним між ОСОБА_3 та ЗАТ «Сведбанк Інвест».
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Суд апеляційної інстанції відповідно до вимог статті 367 ЦПК України перевірив законність і обґрунтованість рішення місцевого суду у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, та обґрунтовано залишив вказане рішення без змін.
Доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права не знайшли підтвердження під час касаційного розгляду та є безпідставними, не спростовують висновків судів першої й апеляційної інстанцій та не дають підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.
Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування судових рішень, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а ухвали Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 червня 2021 року та постанови Київського апеляційного суду від 02 вересня 2021 року без змін.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки у задоволенні касаційної скарги, на думку колегії суддів, слід відмовити, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Файненс Компані» про видачу дублікатів виконавчих документів та поновлення строку для пред`явлення їх до виконання у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_1 , про звернення стягнення на предмет іпотеки, за касаційною скаргою ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 червня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 вересня 2021 року.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
Ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 червня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 вересня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді В. В. Сердюк С. Ю. Мартєв І. М. Фаловська
