П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 січня 2022 року

м. Київ

Справа № 9901/144/20

Провадження № 11-434заі20

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Князєва В. С.,

суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р.,Лобойка Л. М., Пількова К. М.,Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М.

розглянула в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування наказу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07 грудня 2020 року (судді

Шарапа В. М., Бевзенко В. М., Стрелець Т. Г., Стеценко С. Г., Тацій Т. В.),

УСТАНОВИЛА:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія), в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ ВККС від 29 січня 2020 року № 4 у частині встановлення плати за виготовлення цифрових копій документів шляхом сканування.

2. Позов обґрунтований тим, що позивач, звернувшись до Комісії із запитом про надання копії посадової інструкції, отримав лист, у якому відповідач, посилаючись на положення Закону України «Про доступ до публічної інформації», запропонував ОСОБА_1 оплатити вартість сканування запитуваної ним посадової інструкції. У зв`язку із цим позивач звернувся до відповідача із запитом про надання йому нормативно-правового акта ВККС, яким встановлено розмір відшкодування за сканування / копіювання документів, за результатами розгляду якого отримав копію наказу ВККС від 29 січня 2020 року № 4 з додатком.

3. Зазначає, що цей наказ Комісії є неправомірним та підлягає скасуванню, оскільки обмежує його право на доступ до публічної інформації, адже встановлює оплату за сканування документів, яка не передбачена Законом України «Про доступ до публічної інформації».

4. Крім того, позивач указує, що відповідач неправомірно визначив її в максимально можливому розмірі без розрахунку реальних (фактичних) витрат на сканування.

Короткий зміст рішення суду попередньої інстанції

5. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 07 грудня

2020 року позовну заяву ОСОБА_1 передав за підсудністю до Окружного адміністративного суду міста Києва на підставі пункту 3 частини першої статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), оскільки після відкриття провадження у справі судом встановлено, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

6. Постановляючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що розгляд цієї справи не віднесений до виключної підсудності Верховного Суду відповідно до положень статті 266 КАС, оскільки оскаржуваний наказ виконувача обов`язків керівника секретаріату не є актом ВККС, прийнятим на реалізацію повноважень, визначених Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог

7. В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та повернути справу до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для продовження судового розгляду.

8. Зазначає, що суд першої інстанції помилково не відніс наказ виконувача обов`язків керівника секретаріату ВККС до актів Комісії, які підлягають оскарженню до Верховного Суду як суду першої інстанції відповідно до положень статті 266 КАС.

Позиція інших учасників справи стосовно апеляційної скарги

9. Від відповідача відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

Рух апеляційної скарги

10. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 24 грудня 2020 року відкрила апеляційне провадження у цій справі, а ухвалою від 31 березня 2021 року призначила її до розгляду в порядку письмового провадження.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Установлені обставини справи, оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

11. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, постановляючи ухвалу від 07 грудня 2020 року про передачу позовної заяви ОСОБА_1 за підсудністю до Окружного адміністративного суду міста Києва, виходив з того, що оскаржуваний наказ виконувача обов`язків керівника секретаріату не є актом ВККС, прийнятим на реалізацію повноважень, визначених Законом України «Про судоустрій і статус суддів», а отже, розгляд цієї справи не віднесений до виключної підсудності Верховного Суду відповідно до положень статті 266 КАС.

12. Велика Палата Верховного Суду вважає зазначений висновок суду першої інстанції помилковим з огляду на таке.

13. Положеннями статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

14. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

15. Згідно із частиною першою статті 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

16. Отже, кожній особі надається право звернутися до адміністративного суду в разі, якщо дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, та просити про їх захист.

17. Положеннями пункту 7 частини першої статті 19 КАС визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.

18. Відповідно до частини першої статті 22 КАС місцеві адміністративні суди (місцеві загальні суди як адміністративні суди та окружні адміністративні суди) вирішують адміністративні справи як суди першої інстанції, крім випадків, визначених частинами другою - четвертою цієї статті.

19. Згідно із частиною четвертою статті 22 КАС (у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду із цим позовом) Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, ВККС.

20. Цією нормою (як у редакції, яка діяла на момент звернення ОСОБА_1 із цим позовом, так і в чинній редакції) встановлений вичерпний перелік справ, які можуть бути підсудні Верховному Суду як суду першої інстанції.

21. Особливості провадження у справах зазначеної категорії визначено

статтею 266 КАС.

22. Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 266 КАС правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо законності дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, ВККС; законності актів Вищої ради правосуддя, ВККС.

23. Згідно із положеннями статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядниками публічної інформації є насамперед суб`єкти владних повноважень, а у деяких випадках - також юридичні особи, які не є суб`єктами владних повноважень, але мають ознаки, визначені законом.

24. ВККС є розпорядником публічної інформації саме як суб`єкт владних повноважень з огляду на приписи пункту 1 частини першої статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

25. Розмір фактичних витрат на копіювання та друк запитуваної інформації визначається відповідним розпорядником інформації, як це передбачено положеннями статті 21 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

26. Системне тлумачення зазначених норм свідчить про те, що, затверджуючи розмір плати за надання публічної інформації, ВККС діє як розпорядник цієї інформації, а саме як суб`єкт владних повноважень, тобто на виконання своїх владних повноважень.

27. Враховуючи особливий статус ВККС у системі судоустрою, здійснення нею своїх владних повноважень є предметом судового контролю з боку Верховного Суду, як це передбачено нормами статті 266 КАС.

28. Відповідно до частини сьомої статті 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» рішення ВККС можуть бути оскаржені до суду з підстав, установлених цим Законом.

29. Положеннями частини першої статті 102 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що організаційне забезпечення діяльності ВККС здійснює секретаріат. Секретаріат очолює його керівник, який призначається на посаду за результатами конкурсу з урахуванням положень цього Закону та Закону України

«Про державну службу».

30. Відповідно до частини першої статті 16 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації відповідає за визначення завдань та забезпечення діяльності структурного підрозділу або відповідальної особи з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації, відповідальних за опрацювання, систематизацію, аналіз та контроль щодо задоволення запиту на інформацію, надання консультацій під час оформлення запиту, а також за оприлюднення інформації, передбаченої цим Законом.

31. При цьому згідно з пунктом 1.4 Регламенту ВККС, затвердженого рішенням ВККС від 13 жовтня 2016 року № 81/зп-16, організаційне забезпечення діяльності Комісії здійснює секретаріат.

32. Виходячи з наведеного Велика Палата Верховного Суду вважає, що позовні вимоги про оскарження рішень, дій або бездіяльності ВККС у відносинах доступу до публічної інформації, зокрема з питань встановлення плати за доступ до публічної інформації, підсудні Верховному Суду як суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

33. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

34. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що ухвала суду першої інстанції у цій справі підлягає скасуванню із передачею справи для продовження розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції.

Висновки щодо розподілу судових витрат

35. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

36. Оскільки Велика Палата Верховного Суду не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 311, 317, 322 КАС, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07 грудня 2020 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В. С. КнязєвСудді: Т. О. Анцупова Г. Р. Крет В. В. Британчук Л. М. Лобойко Ю. Л. Власов К. М. Пільков І. В. Григор`єва О. Б. Прокопенко М. І. Гриців В. В. Пророк Ж. М. Єленіна Л. І. Рогач І. В. Желєзний О. М. Ситнік Л. Й. Катеринчук