РІШЕННЯ
Іменем України
29 серпня 2022 року
м. Київ
справа №9901/144/20
адміністративне провадження № П/9901/144/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача: Шарапи В.М.,
суддів: Берназюка Я.О., Стрелець Т.Г., Стеценка С.Г, Тацій Л.В.,
розглянув у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування наказу,
У С Т А Н О В И В:
І. ПРОЦЕДУРА Й АРГУМЕНТИ СТОРІН У СПРАВІ
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія), в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ ВККС від 29 січня 2020 року № 4 у частині встановлення плати за виготовлення цифрових копій документів шляхом сканування.
2. Позов обґрунтований тим, що позивач, звернувшись до Комісії із запитом про надання копії посадової інструкції, отримав лист, у якому відповідач, посилаючись на положення Закону України «Про доступ до публічної інформації», запропонував ОСОБА_1 оплатити вартість сканування запитуваної ним посадової інструкції. У зв`язку із цим позивач звернувся до відповідача із запитом про надання йому документа, яким встановлено розмір відшкодування за сканування/копіювання документів, за результатами розгляду якого отримав копію наказу ВККС від 29 січня 2020 року № 4 з додатком.
2.1. Зазначає, що цей наказ Комісії є неправомірним та підлягає скасуванню, оскільки обмежує його право на доступ до публічної інформації, адже встановлює оплату за сканування документів, яка не передбачена Законом України «Про доступ до публічної інформації».
2.2. Крім того, позивач указує, що відповідач неправомірно визначив її в максимально можливому розмірі без розрахунку реальних (фактичних) витрат на сканування.
3. Верховний Суд ухвалою від 10 листопада 2020 року відкрив провадження у справі за вказаним позовом.
4. 26 листопада 2020 року ВККС на адресу суду направила лист від 25 лютого 2020 року разом із засвідченою копією наказу ВККС від 29 січня 2020 року №4 за підписом в.о. керівника секретаріату, зазначивши, що Комісія як розпорядник інформації встановлює розмір фактичних витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на інформацію, у межах граничних норм згідно з частиною 3 статті 21 Закону України «Про доступ до публічної інформації».
4.1. Окрім того, у вказаному листі зазначено, що станом на 25 листопада 2020 року нового складу Комісії не сформовано, у зв`язку з чим відповідач позбавлений можливості подати відповідні заяви по суті справи та заяви з процесуальних питань у встановлений судом строк, а також брати участь у судових засіданнях.
5. Отже, відзиву на адміністративний позов відповідачем не подано.
6. Ухвалою Верховного Суду від 07 грудня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 передано за підсудністю до Окружного адміністративного суду міста Києва.
7. Велика Палата Верховного Суду постановою від 19 січня 2022 року скасувала ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07 грудня 2020 року, а справу направила для продовження розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
8. Розгляд справи у судовому засіданні призначено на 28 серпня 2022 року об 11:00 год.
9. 22 серпня 2022 року позивач подав клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, яке було відкликано того ж дня та подано клопотання про розгляд справи за його відсутності.
10. Комісія в судове засідання не з`явилась.
ІІ. ВСТАНОВЛЕНІ У СПРАВІ ОБСТАВИНИ
11. 06 травня 2020 року ОСОБА_1 надіслав ВККС запит на доступ до публічної інформації, в якому просив надати йому, зокрема, посадові інструкції осіб, відповідальних у Комісії за організацію роботи з інформацією в форматі відкритих даних.
12. У відповідь листом від 13 травня 2020 року відповідач надіслав скан-копії декількох запитуваних документів, одна із скан-копій виявилась неповною, оскільки було надіслано лише 1 із 4 сторінок посадової інструкції провідного спеціаліста сектору з питань доступу до публічної інформації, прийому та звернень громадян секретаріату ВККС. З посиланням на частину 2 статті 21 Закону України «Про доступ до публічної інформації» позивачу запропоновано оплатити вартість сканування решти 3 сторінок за ціною 2,10 грн за кожну сторінку, надано рахунок №4 від 13 травня 2020 року.
13. Згодом, 14 травня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Комісії з іншим запитом та просив надати документ, яким встановлено розмір відшкодування за сканування/копіювання документів (з розрахунком фактичних витрат) в аспекті доступу до публічної інформації.
14. Комісія листом від 19 травня 2020 року надала позивачу скан-копію наказу ВККС від 29 січня 2020 року № 4, додатком якого затверджено розмір фактичних витрат на виготовлення цифрових копій документів шляхом сканування (пункт 4) у розмірі 0,1 відсотка розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб за одну сторінку.
15. Вважаючи, що наказ ВККС від 29 січня 2020 року № 4 неправомірно обмежує право на доступ до публічної інформації, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА І ОЦІНКА СУДУ
16. Предметом спору у цій справі є вирішення питання щодо правомірності видання спірного наказу відповідача у частині встановлення плати за виготовлення цифрових копій документів шляхом сканування.
17. Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначається Законом України «Про доступ до публічної інформації».
18. Відповідно до статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
19. Статтею 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що доступ до інформації забезпечується шляхом: систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на інформаційних стендах, будь-яким іншим способом; надання інформації за запитами на інформацію.
20. Статтею 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
21. Отже надання інформації за запитом є різновидом забезпечення доступу до публічної інформації.
22. За статтею 12 Закону України «Про доступ до публічної інформації» суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
23. Відповідно до статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядниками є суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання; юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків; суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.
24. Статтею 3 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що право на доступ до публічної інформації гарантується: 1) обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; 2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; 3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; 4) доступом до засідань колегіальних суб`єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; 5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; 6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.
25. Водночас, розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону (частина 1 статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).
26. Згідно із частинами 2 і 3 статті 21 Закону України «Про доступ до публічної інформації», у разі якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок, запитувач зобов`язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк.
27. Розмір фактичних витрат визначається відповідним розпорядником на копіювання та друк у межах граничних норм, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо розпорядник інформації не встановив розміру плати за копіювання або друк, інформація надається безкоштовно.
28. На виконання вимог частини 3 статті 21 Закону України «Про доступ до публічної інформації» видано постанову Кабінету Міністрів України від 13 липня 2011 року №740, якою встановлено граничні розміри відшкодування витрат на копіювання та друк документів, що надаються розпорядниками на запити на публічну інформацію.
29. Постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2020 №4 «Про внесення змін до граничних норм витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на інформацію» внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 13 липня 2011 року №740, а саме: до переліку послуг додано виготовлення цифрових копій документів шляхом сканування та встановлено для неї граничні норми витрат не більше ніж 0,1 % розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб за сканування однієї сторінки.
30. За такого правового регулювання, положення статті 21 Закону України «Про доступ до публічної інформації» слід розуміти так, що законодавством передбачено відшкодування витрат за виготовлення копій або друк документів обсягом більше 10 сторінок, що надаються за запитом на інформацію, на паперових носіях, а також за виготовлення цифрових копій документів шляхом сканування паперових носіїв інформації. Такий правозастосовчий підхід обумовлений тим, що виготовлення електронних копій документа з паперового носія теж вимагає залучення додаткового ресурсу і матеріально-технічних затрат, а отже, потребує їх відшкодування.
31. Одночасно колегія суддів зазначає, що комплексне тлумачення норми статті 21 Закону України «Про доступ до публічної інформації» зі згаданими постановами Кабінету Міністрів України не дає підстав вважати, що надання публічної інформації в електронному форматі є безумовно безоплатною, оскільки запитувана інформація може міститись у паперовій формі, що потребує переведення її в електронну форму.
32. Як убачається із матеріалів справи, наказом ВККС від 29 січня 2020 року № 4 за підписом в.о. керівника секретаріату встановлено розмір фактичних витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на інформацію, розпорядником якої є ВККС, відповідно до якого гранична норма витрат за виготовлення цифрових копій документів шляхом сканування становить у розмірі 0,1 відсотка розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб за виготовлення однієї сторінки, що повністю відповідає нормам постанови Кабінету Міністрів України від 13 липня 2011 року №740, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 15 січня 2020 №4, прийнятій на виконання вимог частини 3 статті 21 Закону України «Про доступ до публічної інформації».
33. При цьому, постанова Кабінету Міністрів України від 15 січня 2020 №4 «Про внесення змін до граничних норм витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на інформацію» є чинною та скасована не була.
34. Відтак, Суд не вбачає підстав вважати, що оскаржений наказ Комісії є таким, що суперечить постанові Кабінету Міністрів України від 15 січня 2020 №4 «Про внесення змін до граничних норм витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на інформацію», якою внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 13 липня 2011 року №740, виданої на виконання вимог частини 3 статті 21 Закону України «Про доступ до публічної інформації», та, відповідно, обмежує право позивача на доступ до публічної інформації.
35. Зважаючи на наведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржений наказ відповідає критеріям правомірності, визначеним частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, і у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування даного наказу слід відмовити.
Керуючись статтями 241-246, 255, 262, 266, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В И Р І Ш И В:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування наказу відмовити.
Рішення Верховного Суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на судове рішення Верховного Суду подається до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач В.М. Шарапа
Судді Я.О. Берназюк
Т.Г. Стрелець
С.Г. Стеценко
Л.В. Тацій
