УХВАЛА
09 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 361/161/13-ц
провадження № 61-17437 сво 23
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Гулька Б. І. (суддя-доповідач),
суддів: Грушицького А. І., Крата В. І., Луспеника Д. Д., Синельникова Є. В.,
Фаловської І. М., Червинської М. Є.
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду
від 01 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Кашперської Т. Ц.,
Фінагеєва В. О., Яворського М. А. у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (далі - ТОВ «Кей-Колект») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту.
Позовна заява мотивована тим, що 04 травня 2007 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі - АКІБ «УкрСиббанк») та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11150602000,
за умовами якого позичальнику надано кредит у сумі 157 000 доларів США, терміном до 04 квітня 2017 року, зі сплатою 13,0 % річних.
12 грудня 2011 року між акціонерним товариством «УкрСиббанк» (далі -
АТ «УкрСиббанк»), яке є правонаступником АКІБ «УкрСиббанк», та ТОВ «Кей-Колект» було укладено договір факторингу № 1 та договір відступлення прав вимоги
за договорами іпотеки, за умовами яких АТ «УкрСиббанк» відступило
ТОВ «Кей-Колект»право вимоги за договором про надання споживчого кредиту
від 04 травня 2007 року № 11150602000 та забезпечувальними договорами, укладеними з відповідачкою.
ОСОБА_1 , як позичальник, свої зобов`язання за договором про надання споживчого кредиту належним чином не виконувала, грошові кошти не повернула, на вимоги не реагувала, унаслідок чого станом на 13 грудня 2012 року утворилась заборгованість за договором у розмірі 158 048,86 доларів США,
що еквівалентно 1 263 284,53 грн, з яких 98 496,67 доларів США - кредитна заборгованість, 59 552,19 доларів США - заборгованість по процентам.
З урахуванням викладеного ТОВ «Кей-Колект» просило суд стягнути з
ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання споживчого кредиту
від 04 травня 2007 року у розмірі 158 048,86 доларів США, що станом на 13 грудня 2012 року еквівалентно 1 263 284,53 грн.
Короткий зміст судових рішень
Заочним рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області
від 24 квітня 2013 року позов ТОВ «Кей-Колект» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кей-Колект» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту у розмірі 158 048,86 доларів США. Вирішено питання про розподіл судового збору.
Заочне рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачка належним чином взяті на себе зобов`язання за договором про надання споживчого кредиту, укладеного з АКІБ «УкрСиббанк», не виконувала, унаслідок чого утворилась заборгованість, розмір якої відповідає вимогам закону та умовам кредитного договору. Оскільки відповідачка у судове засідання не з`явилася, тому суд першої інстанції дійшов висновку про заочний розгляд справи, позивач не заперечував проти такого розгляду.
Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 вересня
2013 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 квітня 2013 року залишено без задоволення.
Ухвалою апеляційного суду Київської області від 13 квітня
2018 року відмовлено ОСОБА_1 у відкритті апеляційного провадження
за її апеляційною скаргою на заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 квітня 2013 року.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд керувався положеннями частини другої статті 358 ЦПК України, оскільки апеляційну скаргу було подано після спливу одного року з дня складення повного тексту оскарженого судового рішення. При цьому поважність причин пропуску такого строку значення немає.
Постановою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу апеляційного суду Київської області від 13 квітня 2018 року залишено без змін (провадження № 61-37352сво18). (Гулько Б. І. - суддя-доповідач)).
Судове рішення суду касаційної інстанції мотивовано тим, що загальновизнане положення про дію цивільних процесуальних норм у часі передбачає, що незалежно від часу відкриття провадження у справі, при здійсненні процесуальних дій застосовуються той процесуальний закон, який діє на момент здійснення таких дій.
Таким чином, оскільки апеляційна скарга ОСОБА_1 була подана 03 квітня 2018 року, то апеляційний суд вірно керувався нормами ЦПК України у редакції, що діяла з 15 грудня 2017 року.
ОСОБА_1 знала про існування заочного рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 квітня 2013 року, копію якого їй було вручено 17 травня 2013 року. 31 травня 2013 року ОСОБА_1 подала заяву про перегляд заочного рішення, яку 11 вересня 2013 року судом було розглянуто та у задоволенні заяви відмовлено. Проте лише 03 квітня 2018 року, тобто майже через п`ять років з часу ухвалення та отримання відповідачкою заочного рішення, воно було оскаржено до апеляційного суду. Отже, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Короткий зміст вимог заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами
У липні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції із заявою про перегляд заочного рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 квітня 2013 року у справі № 361/161/13-ц за нововиявленими обставинами.
Посилалася на те, що 12 грудня 2011 року між АТ «УкрСиббанк», яке є правонаступником АКІБ «УкрСиббанк», та ТОВ «Кей-Колект» було укладено договір факторингу № 1 та договір відступлення прав вимоги за договорами іпотеки,
за умовами яких АТ «УкрСиббанк» відступило ТОВ «Кей-Колект» право вимоги
за кредитним договором від 04 травня 2007 року № 11150602000 та договором іпотеки № 34798-Б, укладеними з нею.
ТОВ «Кей-Колект» надало до позовної заяви письмові докази на обґрунтування своїх позовних вимог, у тому числі копію договору про надання споживчого кредиту
від 04 травня 2007 року № 11150602000, розрахунок суми заборгованості за кредитним договором, копію договору факторингу від 12 грудня 2011 року № 1, виписку з договору факторингу № 1.
07 липня 2016 року із відкриттям матеріалів досудового розслідування кримінального провадження № 12015110130004512, відомості про яке до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені 04 грудня 2015 року, порушеного по факту самоправства, крадіжки та спричинення її родині тілесних ушкоджень співробітниками ТОВ «Кей-Колект», в якому вона є потерпілою, їй стало відомо про те, що ТОВ «Кей-Колект» не набуло прав вимоги за договором про надання споживчого кредиту від 04 травня 2007 року № 11150602000, укладеним між нею та АКІБ «УкрСиббанк».
Під час здійснення досудового розслідування вищевказаного кримінального провадження приватним нотаріусом Обухівського нотаріального округу Київської області Саєнко Е. В. до слідчого відділу надані завірені копії договору відступлення прав вимоги та усіх документів, на підставі яких він посвідчувався, а також копію повідомлення ТОВ «Кей-Колект» стосовно запису у Державному реєстрі іпотек
від 30 листопада 2006 року № 4146595 про заміну іпотекодержателя. Із наданого нотаріусом переліку документів вбачається, що договір про надання споживчого кредиту від 04 травня 2007 року № 11150602000 у ньому відсутній, а 12 грудня
2011 року між АТ «УкрСиббанк» і ТОВ «Кей-Колект» було укладено договір факторингу № 1 та договір відступлення прав вимоги за іншим кредитним договором № 11087557000, укладеним 30 листопада 2006 року між нею
і АКІБ «УкрСиббанк», та договором іпотеки від 30 листопада 2006 року № 34798.
Таким чином, вважала, що ТОВ «Кей-Колект» не набуло право вимоги
за договором про надання споживчого кредиту від 04 травня 2007 року
№ 11150602000.
Зазначала про те, що факт відсутності нотаріально посвідченого договору відступлення прав вимоги за договором про надання споживчого кредиту
від 04 травня 2007 року № 11150602000 є нововиявленою обставиною, яка їй не була відома, оскілька вона не є стороною договору факторингу та договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами, що укладалися 12 грудня 2011 року між ТОВ «Кей-Колект» і АТ «УкрСиббанк», обставини їх укладення їй відомі не були.
Отже, ТОВ «Кей-Колект», звертаючись у 2013 році до суду з позовом про стягнення з неї заборгованості за договором про надання споживчого кредиту від 04 травня 2007 року № 11150602000, не надало доказів отримання ним права вимоги за цим правочином.
З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просила суд задовольнити заяву про перегляд заочного рішення Броварського міськрайонного суду Київської області
від 24 квітня 2013 року у справі № 361/161/13-ц за нововиявленими
обставинами та скасувати його, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ «Кей-Колект» відмовити.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 19 грудня
2022 року у складі судді Дутчака І. М. заяву ОСОБА_1 задоволено, скасовано за нововиявленими обставинами заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 квітня 2013 року. Ухвалено нове рішення, яким відмовлено ТОВ «Кей-Колект» у позові до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що вказані заявником обставини існували на момент ухвалення 24 квітня 2013 року заочного рішення Броварським міськрайонним судом Київської області, є істотними для справи, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі відповідачу на час розгляду справи, оскільки ОСОБА_1 не є стороною укладеного 12 грудня 2011 року між банком і ТОВ «Кей-Колект» договору відступлення прав вимоги. Заявник дійсно не могла знати про ці обставини, що не спростовано позивачем, а отже, є достатньою правовою підставою для перегляду рішення за нововиявленими обставинами.
Отже, оскільки відсутні докази набуття ТОВ «Кей-Колект» права вимоги за договором іпотеки, тому останнє також не набуло права вимоги за договором про надання споживчого кредиту від 04 травня 2007 року № 11150602000, так як ці зобов`язання є неподільними і у разі існування зобов`язання забезпечувального характеру щодо головного зобов`язання, за яким відступається право вимоги на підставі договору факторингу, відповідні забезпечувальні права кредитора також передаються новому кредитору у порядку, визначеному законодавством.
Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 01 листопада 2023 року апеляційні скарги ТОВ «Кей-Колект» та АТ «УкрСиббанк» задоволено. Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 19 грудня 2022 року скасовано та ухвалено нову постанову. Заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами заочного рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 квітня 2013 року залишено без задоволення, рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 квітня 2013 року залишено у силі.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що при ухваленні 24 квітня 2013 року заочного рішення Броварським міськрайонним судом Київської області досліджувались обставини, пов`язані з укладенням 12 грудня 2011 року
АТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» договору факторингу та договору відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Саєнко Е. В., надано правову оцінку цим договорам. Судом було встановлено, що ТОВ «Кей-Колект» набув права вимагати погашення заборгованості за кредитним договором від 04 травня
2007 року № 11150602000. Отже, ухвалюючи рішення від 19 грудня 2022 року, суд першої інстанції фактично здійснив переоцінку тих обставин та доказів, які вже оцінювалися судом під час розгляду справи, на підставі нових доказів.
Крім того, суд першої інстанції не врахував, що предметом спору у цій справі є стягнення заборгованості за кредитним договором, а не звернення стягнення на предмет іпотеки, або інші вимоги, які могли стосуватися договорів забезпечення, отже, вказана обставина не впливає сама по собі на дійсність вимог за кредитним договором.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржувану постанову Київського апеляційного суду від 01 листопада 2023 року скасувати й залишити у силі рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 19 грудня 2022 року, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2024 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 01 листопада 2023 року. відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Шевченківського районного суду м. Києва. Підставою відкриття касаційного провадження зазначено пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України. Відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення дії постанови Київського апеляційного суду від 01 листопада 2023 року.
У квітні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
У зв`язку з відставкою судді ОСОБА_5 на підставі службової записки Секретаря Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Фаловської І. М., розпорядженням заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 07 жовтня 2024 року
№ 1186/0/226-24 справу передано на повторний автоматизований розподіл судових справ.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 жовтня 2024 року справу передано судді-доповідачеві
Краснощокову Є. В., судді, які входять до складу колегії: Гудима Д. А.,
Пархоменко П. І.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 жовтня 2024 року справу за зазначеним позовом призначено до розгляду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 листопада 2024 рокувищевказану справу передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що судом першої інстанції при ухваленні рішення від 19 грудня 2022 року були встановлені обставини, що позивач права вимоги за кредитним договором від 04 травня 2007 року № 11150602000 до ОСОБА_1 , як позичальника, не набув.
Вищевказані обставини існували на момент ухвалення 24 квітня 2013 року заочного рішення міськрайонним судом, вони є істотними для справи і не могли бути відомі відповідачці, оскільки ОСОБА_1 не є стороною договору відступлення
прав вимоги від 12 грудня 2011 року, укладеного між АТ «УкрСиббанк»
та ТОВ «Кей-Колект». Ці обставини для неї є нововиявленими.
Отже, позивач не надав суду доказів на підтвердження набуття права вимоги до відповідачки, яке підтверджувалося би відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо іпотекодержателя реєстраційного номеру іпотеки
№ 4911129.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У квітні 2024 року АТ «УкрСиббанк»подало відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувана постанова Київського апеляційного суду від 01 листопада 2023 року є законною і обґрунтованою, доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на їх законність не впливають.
Позовні вимоги ґрунтувалися виключно на доведеному факті наявності непогашеної заборгованості за кредитним договором, право вимоги за яким перейшло
від АТ «УкрСиббанк» до ТОВ «Кей-Колект» на підставі договору факторингу. Ніяким чином позовні вимоги іпотечних договорів не стосувалися. Всі справи, що перелічені ОСОБА_1 , не мають відношення до спору, що є предметом розгляду у цій справі. Наведені заявником підстави не були нововиявленими, так як не входять до переліку передбачених статтею 423 ЦПК України обставин та не впливають на мотиви суду щодо наявності підстав для задоволення позову, а тому касаційна скарга є необґрунтованою.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважав, що наявні підстави для передачі справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у зв`язку з необхідністю відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 19 вересня
2018 року у справі № 2-190/2011 (провадження № 61-35193св18), від 06 березня 2019 року у справі № 755/21917/14-ц (провадження № 61-24916св18), від 03 липня 2019 року у справі № 200/9663/16-ц (провадження № 61-40582св18), від 15 липня 2020 року у справі № 466/543/14-ц (провадження № 61-7223св20), від 15 липня
2020 року у справі № 2-215/11 (провадження № 61-46492св18), від 24 лютого
2021 року у справі № 504/1852/13-ц (провадження № 61-2237св20), від 17 травня 2023 року у справі № 357/9196/18 (провадження № 61-1356св23), від 16 серпня
2023 року у справі № 299/1923/16-ц (провадження № 61-5169св22), від 04 жовтня 2023 року у справі № 756/217/15-ц (провадження № 61-4067св23).
Необхідність відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у вказаних постановах, викликана тим, що колегії суддів з різних судових палат дійшли висновку про те, що апеляційний суд після скасування рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами і ухвалення судом першої інстанції рішення має перевірити його законність по суті та прийняти рішення за результатами розгляду апеляційної скарги відповідно до положень статті 374 ЦПК України. Відтак, повноважень скасовувати таке рішення і постановлювати процесуальний документ з приводу розгляду заяви про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами, відмовляти в її задоволенні, тобто розглядати заяву по суті, апеляційний суд не має, так як це є компетенцією суду, судове рішення якого переглядається.
Тобто, за таким підходом при задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами таке рішення окремо не оскаржується, а перевіряється в межах розгляду скарги на рішення суду, ухваленого за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами по суті, оскільки процесуальних повноважень скасувати рішення щодо розгляду заяви про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами та ухвалити власне, направити питання до суду першої інстанції для продовження розгляду (для вирішення питання відкриття провадження у справі) апеляційний суд не має.
Крім того, Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду сформовано практику, за якої суд касаційної інстанції також позбавлений відповідних процесуальних повноважень, а заява про перегляд судового рішення суду за нововиявленими обставинами по суті може бути розглянуто лише судом, що ухвалив судове рішення.
Слід також звернути увагу, що застосовуваний Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду підхід оснований на відповідній практиці Верховного Суду України і Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, яка сформована ще при застосуванні норм ЦПК України у редакції 1963 року, який був чинним до 01 січня 2005 року та передбачав, що ухвала суду про задоволення заяви про перегляд рішення або ухвали у зв`язку з нововиявленими обставинами оскарженню не підлягає (стаття 347-7), натомість суд апеляційної інстанції мав повноваження скасовувати рішення суду першої інстанції і направляти справу на новий розгляд (стаття 305).
Разом з тим, у судовій практиці Касаційного господарського суду та Касаційного адміністративного суду по-іншому застосовуються положення процесуального закону стосовно повноважень суду касаційної (апеляційної) інстанції, реалізованих за наслідками перегляду судового рішення, ухваленого за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
Зокрема, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 22 грудня 2020 року у справі № 910/1415/18, переглядаючи у касаційному порядку рішення судів першої та апеляційної інстанції, оскаржені судові рішення скасував. Прийняв нове рішення. Відмовив у задоволенні заяви про перегляд рішення господарського суду за нововиявленими обставинами, а рішення господарського суду, яке переглядалось за нововиявленими обставинами, залишив у силі.
У постанові від 24 грудня 2020 року у справі № 910/4818/16 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду переглянув у касаційному порядку постанову суду апеляційної інстанції. Дійшов висновку про наявність підстав для її скасування та відмовив у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами постанови апеляційного господарського суду, яка переглядалось за нововиявленими обставинами, залишив її в силі.
У постанові від 02 березня 2021 року у справі № 1.380.2019.001081 Верховний Суд
у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду касаційну скаргу задовольнив, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду
від 26 листопада 2019 року скасував, ухвалив нову постанову. Відмовив у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами. Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2019 року залишив без змін.
Таким чином, Касаційний господарський суд та Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду безпосередньо розглядають заяви про перегляд за нововиявленими обставинами судових рішень, ухвалених судами нижчих інстанцій, які подавались до цих судів, відповідно, підтримують аналогічний порядок перегляду таких справи судами апеляційної інстанції.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив про необхідність відступлення від висновків щодо відсутності повноважень у судів вищих інстанцій ухвалювати судові рішення по суті питання про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами і зробити висновок про те, що суди вищих інстанцій, переглядаючи судові рішення, ухвалені за наслідком перегляду за нововиявленими обставинами, уповноважені переглядати такі рішення в повному обсязі і постановлювати рішення з приводу розгляду заяви про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами по суті.
Таке вирішення зазначеного процесуального питання очевидно є більш ефективним з точки зору дотримання розумних строків розгляду справ і ухвалення остаточних судових рішень, додержання юридичної визначеності в аспекті поваги до принципу остаточності рішення суду.
Чинний ЦПК України не встановлює обмежень повноти компетенції судів апеляційної (касаційної) інстанції при перегляді таких рішень у випадку задоволення заяви про перегляд рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами, а протилежне тлумачення положень частини першої статті 425, частини сьомої статті 429 ЦПК України не є процесуально виправданим та не узгоджується з положеннями
ЦПК України у редакції 2014 року.
Колегія суддів акцентувала увагу, що Касаційний цивільний суд у складі колегій всіх судових палат неодноразово звертався до Великої Палати Верховного Суду для вирішення виключної правої проблеми з приводу застосування відповідних процесуальних норм судами різних юрисдикцій (див. ухвали Верховного Суду
від 24 травня 2023 року у справі № 299/1923/16-ц (провадження № 61-5169св22),
від 07 серпня 2024 року у справі № 522/5195/15-ц (провадження № 61-13462св23), від 02 жовтня 2024 року у справі № 2-747/11 (провадження № 61-17738св23)).
Однак ухвалами Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2023 року,
від 10 вересня 2024 року та 13 листопада 2024 року відповідно справи повернуто на розгляд колегій суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, зокрема, у зв`язку з тим, що обставини справи, що переглядається, є неподібними з обставинами у справах, на які наводилось посилання. А в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 13 листопада 2024 року у справі № 2-747/11 (провадження
№ 14-130цс24) вказано, що колегія суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду фактично ставить питання про відступ від своїх же висновків, що належить до компетенції палати або об`єднаної палати цього ж суду, який відповідно до законодавчо визначених повноважень може перевірити правильність висновків судів попередніх інстанцій, дати оцінку законності і обґрунтованості ухвалених цими судами рішень та дійти власного висновку щодо застосування відповідних норм права в спірних правовідносинах.
З огляду на викладене, касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 01 листопада 2023 року підлягає прийняттю до розгляду Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду.
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
З огляду на вказане справа розглядатиметься Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами та без проведення судового засідання (у письмовому провадженні).
Керуючись частиною тринадцятою статті 7, частиною першою статті 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Прийняти до розгляду справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором надання споживчого кредиту за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду
від 01 листопада 2023 року.
Призначити справу до розгляду Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Головуючий Б. І. Гулько
Судді: А. І. Грушицький
В. І. Крат
Д. Д. Луспеник
Є. В. Синельников
І. М. Фаловська
М. Є. Червинська
