{Додатково див. Заключний протокол конвенції}
Повноважні представники Урядів країн-членів Союзу, які підписалися нижче, з урахуванням статті 22.3 Статуту Всесвітнього поштового союзу, укладеного в м. Відень 10 липня 1964 р., за взаємною згодою та за умови дотримання викладеного у статті 25.4 згаданого Статуту, виробили в цій Конвенції правила, що застосовуються до міжнародної поштової служби.
ЧАСТИНА I
Загальні правила, що застосовуються до міжнародної поштової служби
ЄДИНА ГЛАВА
Загальні положення
1. Для цілей Всесвітньої поштової конвенції викладені нижче терміни мають такі значення:
1.1 посилка: відправлення, яке перевозиться відповідно до умов Конвенції та Регламенту поштових посилок;
1.2 закрита депеша: мішок або декілька мішків чи інших ємностей, які мають ярлики, опломбовані чи опечатані, що містять поштові відправлення;
1.3 помилково надіслані депеші: ємності, отримані в установі обміну, іншій, ніж та, яку зазначено на ярлику (мішка);
1.4 персональні дані: інформація, необхідна для встановлення особи користувача поштової служби;
1.5 заслані відправлення: відправлення, отримані в установі обміну, призначені для установи обміну в іншій країні-члені;
1.6 поштове відправлення: загальний термін, який стосується будь-якого предмета, що відправляється поштовими службами (відправлення письмової кореспонденції, поштова посилка, поштовий переказ і т.д.);
1.7 транзитні витрати: компенсація за послуги, надані перевізником у країні транзиту (призначеним оператором, іншою службою - кожною окремо чи їхнім об'єднанням), пов'язані із сухопутним, морським та/або повітряним транзитом депеш;
1.8 кінцеві витрати: оплата, яку призначений оператор країни відправлення повинен виплатити призначеному оператору країни призначення для відшкодування витрат, пов'язаних з обробкою отриманих у країні призначення відправлень письмової кореспонденції;
1.9 призначений оператор: будь-яка державна чи недержавна організація, офіційно призначена країною-членом для здійснення поштових послуг і виконання пов'язаних із цим обов'язків, що випливають з Актів Союзу, на її території;
1.10 дрібний пакет: відправлення, яке перевозиться відповідно до умов Конвенції та Регламенту письмової кореспонденції;
1.11 вхідна сухопутна частка тарифу: оплата, яку призначений оператор країни відправлення повинен сплатити призначеному оператору країни призначення для відшкодування витрат, пов'язаних з обробкою посилок у країні призначення;
1.12 транзитна сухопутна частка тарифу: компенсація за послуги, надані перевізником у країні транзиту (призначеним оператором, іншою службою кожною окремо чи їхнім об'єднанням), пов'язана із сухопутним та/або повітряним транзитом посилок через її територію;
1.13 морська частка тарифу: оплата за послуги, надані перевізником (призначеним оператором, іншою службою - кожною окремо чи їхнім об'єднанням), який бере участь у перевезенні посилок морським шляхом;
1.14 універсальна поштова служба: забезпечення на постійній основі якісних основних поштових послуг у всіх пунктах на території країни-члена для всіх клієнтів за доступними цінами;
1.15 відкритий транзит: пересилання через країну-посередницю транзитом відправлень, кількість або маса яких не є підставою для формування закритої депеші для країни призначення.
Стаття 2
Призначення суб'єкта чи суб'єктів, відповідальних за виконання зобов'язань, що випливають з приєднання до Конвенції
1. Країни-члени повідомляють Міжнародному бюро в межах шести місяців після завершення Конгресу, назву та адресу державного органу, який є відповідальним за контроль поштової діяльності. Країни-члени повідомляють Міжнародному бюро в межах шести місяців, після завершення Конгресу також назву та адресу оператора чи операторів, які офіційно призначені для здійснення поштових послуг і виконання обов'язків, що випливають з Актів Союзу, на їхній території. У період між Конгресами інформація про зміни стосовно державних органів та офіційно призначених операторів якнайшвидше повідомляється Міжнародному бюро.
Стаття 3
Універсальна поштова служба
1. Для сприяння концепції єдиної поштової території Союзу країни-члени приділяють увагу тому , щоб усі користувачі (клієнти) мали право на доступ до універсальної поштової служби, що включає забезпечення на постійній основі, якісних основних поштових послуг у всіх пунктах на їхній території за доступними цінами.
2. Для цього країни-члени в рамках свого національного поштового законодавства чи іншими звичайними засобами визначають обсяг пропонованих поштових послуг, а також вимоги стосовно якості і доступних цін з урахуванням ж потреб населення, так і своїх національних умов.
3. Країни-члени забезпечують, щоб надання поштових послуг і досягнення стандартів якості здійснювалося операторами, відповідальними за забезпечення універсальною поштовою службою.
4. Країни-члени забезпечують належне забезпечення універсальною поштовою службою, гарантуючи таким чином її стабільність.
1. Принцип свободи транзиту викладено в статті 1 Статуту. Він передбачає зобов'язання кожної країни-члена забезпечити, щоб її призначені оператори надсилали завжди найшвидшими шляхами та з використанням найнадійніших засобів, які вони використовують для своїх відправлень, закриті депеші та відправлення письмової кореспонденції, які надсилаються відкритим транзитом, що передаються їм іншим призначеним оператором. Цей принцип також застосовується до засланих відправлень та помилково надіслані депеші.
2. Країни-члени, які не беруть участі в обміні листами, що містять інфекційні або радіоактивні речовини, мають право не допускати цих відправлень для відкритого транзиту через свою територію. Це також стосується відправлень письмової кореспонденції, інших, ніж листи, поштові картки та відправлення для сліпих. Також це стосується друкованих видань, періодики та журналів, дрібних пакетів і мішків М, вміст яких не відповідає законним вимогам, які регулюють умови їхнього публікування чи обігу в країні перетину.
3. Свобода транзиту поштових посилок, які надсилаються наземними й морськими шляхами, обмежується територією країн, що беруть участь у цій службі.
4. Свобода транзиту авіаційних посилок гарантується на всій території Союзу. Однак країни-члени, що не здійснюють служби поштових посилок, не є зобов'язаними забезпечувати надсилання авіаційних посилок наземним шляхом.
5. Якщо країна-член не дотримується положень, що стосуються свободи транзиту, інші країни-члени можуть припинити поштовий зв'язок із цією країною-членом.
Стаття 5
Приналежність поштових відправлень. Відкликання відправлень з пошти. Зміна чи виправлення адреси. Переадресування. Повернення відправнику відправлень, що не підлягають доставці
1. Поштове відправлення належить відправнику доти, доки його не доставлено законному власнику, за винятком випадків, коли відправлення затримано відповідно до законодавства країни відправлення або призначення та в разі застосування статті 18.2.1.1 чи 18.3 згідно із законодавством транзитної країни.
2. Відправник поштового відправлення може відкликати його з пошти, змінити чи виправити його адресу. Тарифи та інші умови встановлено в Регламентах.
3. Країни-члени забезпечують, щоб їхні призначені оператори переадресовували поштові відправлення, якщо адресат змінив свою адресу, а також повертали відправнику відправлення, що не підлягають доставці. Тарифи та інші умови встановлено в Регламентах.
1. Тарифи щодо різноманітних міжнародних і спеціальних поштових послуг встановлюються країнами-членами або їхніми призначеними операторами залежно від національного законодавства і відповідно до принципів, викладених у Конвенції та її Регламентах. Вони повинні у принципі бути пов'язані з витратами на надання цих послуг.
2. Країна-член подання або її призначений оператор залежно від національного законодавства, встановлює тарифи на оплату за пересилання відправлень письмової кореспонденції та поштових посилок. Тарифи на оплату включають вартість вручення відправлень адресатам вдома, за умови, що в країні призначення діє така служба доставки відповідних відправлень.
3. Тарифи, що застосовуються, у тому числі ті, які наведені для орієнтовних цілей в Актах, повинні, принаймні, дорівнювати тарифам, що застосовуються до внутрішніх відправлень, які мають ті самі характеристики (категорію, кількість, час обробки тощо).
4. Країнам-членам або їхнім призначеним операторам залежно від національного законодавства, дозволяється перевищувати будь-які орієнтовні тарифи, наведені в Актах.
5. У випадку перевищення мінімального рівня тарифів, установленого в пункті 3, країни-члени або їхні призначені оператори мають право надавати знижки, що ґрунтуються на їхньому національному законодавстві, для відправлень письмової кореспонденції та поштових посилок, які відправляються на території країни-члена. Вони, наприклад, можуть надавати пільгові тарифи для основних користувачів поштою.
6. Заборонено стягувати з клієнтів поштові тарифи, інші, ніж ті, які передбачено в Актах.
7. За винятком випадків, передбачених в Актах, кожний призначений оператор залишає на свою користь стягнені ним тарифи.
Стаття 7
Звільнення від сплати поштових тарифів
1.1 випадки звільнення від сплати поштових зборів, тобто звільнення від поштової оплати, передбачено Конвенцією. Проте, Регламенти можуть передбачати як звільнення від поштової оплати, так і звільнення від оплати транзитних витрат, кінцевих витрат і вхідних часток тарифів за відправлення письмової кореспонденції та поштові посилки, що належать до поштової служби та пересилаються країнами-членами, призначеними операторами і регіональними союзами. Крім того, відправлення письмової кореспонденції та поштові посилки, які надсилаються Міжнародним бюро ВПС регіональним союзам, країнам-членам та призначеним операторам, уважаються відправленнями, що стосуються поштової служби й звільняються від сплати всіх поштових зборів. Проте країна-член подання або її призначений оператор мають право стягувати додаткові авіаційні збори за ці відправлення.
2. Військовополонені та інтерновані цивільні особи:
2.1 звільняються від усіх поштових тарифів, за винятком додаткових авіаційних зборів, відправлення письмової кореспонденції, поштові посилки та відправлення поштових платіжних служб, що адресовані військовополоненим чи відправляються ними безпосередньо або за посередництвом установ, передбачених у Регламентах Конвенції та Угоді про поштові платіжні послуги. Особи, які належать до сторони, що воює, прийняті та інтерновані в нейтральній країні, прирівнюються власне до військовополонених настільки, наскільки це стосується застосування попередніх положень;
2.2 положення, передбачені в пункті 2.1, застосовуються також до відправлень письмової кореспонденції, поштових посилок і відправлень поштових платіжних служб, що адресовані визначеним Женевською Конвенцією про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року цивільним інтернованим особам або відправляються ними безпосередньо чи за посередництвом установ, передбачених у Регламентах Конвенції та Угоді про поштові платіжні послуги;
2.3 установи, зазначені в Регламентах Конвенції та Угоді про поштові платіжні послуги, також користуються правом звільнення від сплати поштових зборів стосовно відправлень письмової кореспонденції, поштових посилок і відправлень поштових платіжних служб, особам, зазначеним у пунктах 2.1 та 2.2, які вони відправляють чи одержують безпосередньо чи як посередники;
2.4 до безоплатного поштового пересилання допускаються посилки масою до 5 кг. Гранична маса збільшується до 10 кг для посилок, вміст яких не може бути розділеним, і для посилок, які адресовані в табір чи представникам полонених ("hommes de confiance") для розподілу між полоненими;
2.5 під час розрахунків між призначеними операторами тарифи не застосовуються до службових посилок і посилок військовополонених та інтернованих цивільних осіб, за винятком витрат на повітряне перевезення авіапосилок.
3.1 будь-які відправлення для сліпих, які надсилаються організацією для сліпих, сліпою особою або для сліпої особи чи організації для сліпих, звільняється від усіх поштових зборів за винятком додаткових авіаційних зборів у випадках, коли ці відправлення є допустимими в якості таких у внутрішній службі призначеного оператора, який відправляє.
3.2.1 термін "сліпа особа" означає особу, яка зареєстрована офіційно як сліпа або слабозора у своїй країні чи відповідає визначенню Всесвітньої організації охорони здоров'я сліпої особи або особи з пониженим зором;
3.2.2 термін "організація для сліпих осіб" означає установу або асоціацію, які обслуговують або офіційно представляють сліпих осіб;
3.2.3 відправлення для сліпих включають кореспонденцію, літературу незалежно від її формату (включаючи звукозаписи) і будь-яке обладнання або матеріали, вироблені чи адаптовані з метою надання допомоги сліпим особам в подоланні проблем, пов'язаних з їх сліпотою, як зазначено у Регламенті письмової кореспонденції.
1. Термін "поштова марка" захищений відповідно до цієї Конвенції та використовується виключно стосовно марок, які відповідають умовам цієї статті й Регламентів.
2.1 випускаються і вводяться в обіг виключно органом країни-члена або, території, згідно з Актами Союзу;
2.2 є уособленням суверенітету і є доказом здійснення передплати поштового збору в розмірі, що відповідає їхній дійсній вартості, коли вони наклеєні на поштові відправлення відповідно до Актів Союзу;
2.3 повинні знаходитись в обігу на території країни-члена чи території, яка випускає для передплати поштових зборів або філателії відповідно до її національного законодавства;
2.4 повинні бути доступні всім жителям у межах країни-члена чи території, яка випускає;
3.1 написану латинськими літерами1 назву країни-члена чи території, яка випускає;
{1 Виключення робиться для Великобританії, як країни, де була винайдена поштова марка}
3.2 номінальну вартість, виражену:
3.2.1 у принципі, в офіційній валюті країни-члена чи території, яка випускає, або як літера чи символ;
3.2.2 іншими особливими ідентифікаційними знаками.
4. Герби держави, офіційні службові написи й логотипи міжурядових організацій, відтворені на поштових марках, захищаються в рамках положень Паризької конвенції про охорону промислової власності.
5. Теми й дизайн поштових марок:
5.1 повинні відповідати духові преамбули до Статуту Союзу та рішенням, прийнятим органами Союзу;
5.2 повинні мати тісний зв'язок з культурною самобутністю країни-члена чи території або сприяти поширенню культури чи підтриманню миру;
5.3 у разі випуску пам'ятних марок на честь видатних осіб чи подій, які не належать до історії тієї країни-члена або території, вони повинні бути тісно пов'язані з цією країною-членом чи територією;
5.4 не повинні мати політичного характеру чи бути образливими для будь-яких особистостей чи країн;
5.5 повинні мати важливе значення для країни-члена чи території.
6. Знаки поштової передплати, відбитки франкувальних машин та відбитки, зроблені друкарським пресом або іншими способами друкування чи штемпелювання, відповідно до Актів Союзу можуть проставлятися лише з дозволу країни-члена чи території.
7. Перед випуском поштових марок з використанням нових матеріалів чи технологій, країни-члени надають Міжнародному бюро необхідну інформацію стосовно їхньої сумісності з машинами для обробки пошти. Міжнародне бюро інформує інші країни-члени та їхніх призначених операторів відповідно.
1. Країни-члени та їхні призначені оператори дотримуються вимог безпеки, визначених у стандартах безпеки Союзу та приймають і виконують стратегію дій у сфері безпеки на всіх рівнях поштової експлуатації для збереження і підвищення довіри широких верств населення до поштових служб в інтересах усіх залучених службовців. Така стратегія включає, зокрема, принцип відповідності вимогам законодавства стосовно надання попередніх електронних даних про поштові відправлення, визначені у положеннях про виконання (включаючи вид та критерії ідентифікації поштових відправлень), які затверджуються Адміністративною радою та Радою поштової експлуатації згідно з технічними стандартами ВПС з обміну повідомленнями. Така стратегія включає також обмін інформацією стосовно збереження надійності та безпеки перевезення і транзиту кореспонденції між країнами-членами та їхніми призначеними операторами.
2. Будь-які заходи безпеки, які застосовуються в ланцюгу міжнародного поштового перевезення, повинні відповідати небезпекам і загрозам, на які вони спрямовані, і враховувати специфіку поштової мережі; повинні застосовуватись без перешкоджання міжнародному поштовому обміну чи торгівлі. Заходи безпеки, які мають потенційно глобальний вплив на поштову експлуатацію, повинні виконуватись шляхом узгодження на міжнародному рівні та збалансування за участю зацікавлених сторін.
1. Країни-члени та/або їхні призначені оператори затверджують і реалізують ефективну стратегію дій у сфері сталого розвитку, приділяючи велику увагу екологічній, соціальній та економічній діяльності на всіх рівнях поштової експлуатації, і сприяють приверненню уваги до питань, пов'язаних зі сталим розвитком у рамках поштових служб.
1.1 країни-члени беруть на себе зобов'язання вживати всіх необхідних заходів для запобігання, а також для переслідування і покарання будь-якої особи, яку визнано винною у вчиненні таких дій:
1.1.1 укладення в поштові відправлення наркотиків, психотропних або вибухонебезпечних, горючих чи інших небезпечних речовин, якщо їхнє вкладення чітко не дозволене Конвенцією;
1.1.2 укладення в кореспонденцію предметів, пов'язаних з педофілією чи дитячою порнографією.
2. Засоби поштової передплати і поштова оплата як така:
2.1 країни-члени беруть на себе зобов'язання вживати всіх необхідних заходів для запобігання порушенням, переслідування та покарання за порушення, що стосуються засобів поштової передплати, які передбачені в цій Конвенції, а саме:
2.1.1 поштових марок, що знаходяться в обігу чи вилучені з обігу;
2.1.2 знаків поштової передплати;
2.1.3 відбитків франкувальних машин чи друкарських станків;
2.1.4 міжнародних купонів для відповіді.
2.2 У цій Конвенції під правопорушеннями у сфері засобів передплати мається на увазі одна з наведених нижче дій, яка здійснюється з наміром незаконного збагачення виконавця чи третьої особи. Передбачається покарання за такі дії:
2.2.1 фальсифікація, імітація чи підробка будь-яких засобів поштової передплати або ж будь-які інші незаконні або злочинні дії, пов'язані з їхнім недозволеним виготовленням;
2.2.2 використання, випуск поширення, збут, розповсюдження, транспортування, ввезення, вивезення, експонування, показ або рекламування будь-яких фальсифікованих, імітованих чи підроблених засобів поштової передплати;
2.2.3 використання чи поширення для поштових цілей уже використаних засобів передплати;
2.2.4 спроба здійснення будь-якого із цих правопорушень.
3.1 що стосується санкцій, то не наводиться жодної різниці між діями, які передбачені в пункті 2, незалежно від того, чи йдеться про національні або іноземні засоби поштової передплати; на це положення не поширюються будь-які умови взаємності на законних підставах чи на договірній основі.
Стаття 12
Обробка персональних даних
1. Персональні дані користувачів можуть застосовуватись тільки для цілей, для яких вони були зібрані, відповідно до чинного національного законодавства.
2. Персональні дані користувачів розкриваються тільки тим третім сторонам, які відповідно до чинного національного законодавства мають право отримати доступ до цих даних.
3. Країни-члени та їхні призначені оператори забезпечують конфіденційність та захист персональних даних користувачів, відповідно до свого національного законодавства.
4. Призначені оператори інформують своїх клієнтів про використання їхніх персональних даних та про ціль, для якої вони були зібрані.
ЧАСТИНА II
Правила, що застосовуються до письмової кореспонденції та поштових посилок
1. Країни-члени забезпечують, щоб їхні призначені оператори приймали, оброблювали, перевозили та доставляли відправлення письмової кореспонденції.
2. Відправленнями письмової кореспонденції є:
2.1 пріоритетні та непріоритетні відправлення масою до 2 кг;
2.2 листи, поштові картки, друковані видання й дрібні пакети масою до 2 кг;
2.3 відправлення для сліпих масою до 7 кг;
2.4 спеціальні мішки, що містять газети, періодичні видання, книги і подібну друковану продукцію на того самого одержувача за тією самою адресою, що мають назву "мішки М", масою до 30 кг.
3. Відправлення письмової кореспонденції класифікуються на основі швидкості обробки відправлень або на основі вмісту відправлень відповідно до Регламенту письмової кореспонденції.
4. Ліміт маси, вищий, ніж той, який зазначений у пункті 2, застосовуються вибірково для визначених категорій письмової кореспонденції відповідно до умов, передбачених у Регламенті письмової кореспонденції.
5. З урахуванням пункту 8 країни-члени забезпечують, щоб їхні призначені оператори приймали, оброблювали, перевозили та доставляли поштові посилки масою до 20 кг або на підставі положень Конвенції, чи у випадку вихідних посилок і після двосторонньої домовленості, використовуючи будь-які інші більш вигідні для їхніх клієнтів засоби.
6. Ліміти маси, які перевищують 20 кг, застосовуються вибірково для визначених категорій поштових посилок відповідно до умов, передбачених у Регламенті поштових посилок.
7. Будь-яка країна-член, призначений оператор якої не бере на себе зобов'язання щодо перевезення посилок, може доручити виконання положень Конвенції транспортним підприємствам. Вона може водночас обмежувати цю службу посилками, які надсилаються з населених пунктів, які обслуговуються цими підприємствами, або посилками, які надсилаються в ці пункти.
8. Незважаючи на пункт 5, країни-члени, які до 1 січня 2001 р. не були сторонами Угоди про поштові посилки, не зобов'язані надавати послуги у сфері поштових посилок.
Стаття 14
Класифікація відправлень письмової кореспонденції в залежності від їхнього формату
1. У рамках систем класифікації, які вказано у статті 13.3, відправлення письмової кореспонденції можуть також бути класифіковані на основі їхнього формату на листи малого формату (P), листи великого формату (G) чи дрібні пакети (E). Ліміти маси і розмірів точно визначаються в Регламенті письмової кореспонденції.
1. Країни-члени забезпечують надання таких додаткових обов'язкових послуг:
1.1 послуга реєстрації для вихідних пріоритетних та авіаційних відправлень письмової кореспонденції;
1.2 послуга реєстрації для всіх вхідних рекомендованих відправлень письмової кореспонденції.
2. Країни-члени або їхні призначені оператори можуть надавати такі додаткові факультативні послуги у відносинах між призначеними операторами, які прийняли рішення про надання цих послуг:
2.1 страхування відправлень письмової кореспонденції та посилок;
2.2 послуга післяплати для відправлень письмової кореспонденції та посилок;
2.3 послуга доставки з посильним відправлень письмової кореспонденції та посилок;
2.4 доставка особисто адресату рекомендованих або з оголошеною цінністю відправлень письмової кореспонденції;
2.5 послуга доставки відправлень без стягування тарифів і зборів для відправлень письмової кореспонденції та посилок;
2.6 послуга для крихких і громіздких посилок;
2.7 послуга консигнаційної доставки згрупованих відправлень від одного відправника, які надсилаються за кордон;
2.8 послуга повернення товарів, яка включає повернення товарів одержувачем відправнику країни подання з дозволу останнього.
3. Такі три додаткові служби мають обов'язкову та факультативну частину:
3.1 служба міжнародної комерційної кореспонденції з відповіддю (МККВ), яка в основному є факультативною. Однак усі країни-члени або їхні призначені оператори зобов'язані забезпечувати службу повернення відправлень МККВ;
3.2 послуга міжнародних купонів для відповіді; які обмінюються в будь-якій країні-члені. Продаж міжнародних купонів для відповіді є факультативним;
3.3 повідомлення про доставку рекомендованих відправлень письмової кореспонденції, посилок і відправлень з оголошеною цінністю. Усі країни-члени або їхні призначені оператори приймають повідомлення про доставку для вхідних відправлень. Однак, надання послуги повідомлення про доставку для вихідних відправлень є факультативним.
4. Опис цих послуг та їхні тарифи наводяться в Регламентах.
5. У тих випадках, коли за наведені нижче послуги у внутрішній службі стягується оплата спеціальних тарифів, призначені оператори мають право стягувати ті самі тарифи за міжнародні відправлення відповідно до умов, зазначених в Регламентах:
5.1 доставка дрібних пакетів масою понад 500 грамів;
5.2 відправлення письмової кореспонденції, що подаються після граничного терміну подання;
5.3 відправлення, що подаються після закінчення роботи операційних вікон;
5.4 приймання відправлень за місцем проживання відправника;
5.5 відкликання відправлення письмової кореспонденції після закінчення роботи операційних вікон;
5.6 відправлення до запитання;
5.7 зберігання письмової кореспонденції масою понад 500 грамів та поштових посилок;
5.8 доставка посилок у відповідь на повідомлення про надходження;
5.9 покриття ризиків, пов'язаних з дією форс-мажорних обставин.
Стаття 16
EMS і комплексна логістика
1. Країни-члени або призначені оператори можуть домовлятися між собою про участь у таких службах, які описані в Регламентах:
1.1 EMS, яка є службою термінового поштового пересилання документів і вантажів, а також, де це можливо, найшвидшою поштовою послугою із застосуванням фізичних засобів. Ця послуга може надаватися на основі багатосторонньої типової угоди EMS або двосторонніх угод;
1.2 комплексна логістика, яка є службою, що повністю задовольняє потреби клієнтів у сфері логістики та включає етапи, які передують і настають за фізичним перевезенням товарів і документів.
Стаття 17
Електронні поштові послуги
1. Країни-члени або призначені оператори можуть домовлятися між собою про участь в електронних поштових службах, які описані в Регламентах:
1.1 електронна пошта, яка є поштовою електронною послугою, яка включає в себе передачу електронних повідомлень та інформації призначеними операторами;
1.2 рекомендована електронна пошта, яка є захищеною електронною послугою, що надає підтвердження про відправку і підтвердження про доставку електронного повідомлення, яке проходить по захищеному каналу зв'язку для автентифікованих користувачів;
1.3 електронний поштовий штемпель для сертифікації, який надає доказове підтвердження здійснення електронної передачі документів у відповідній формі, у відповідний час, та із залученням однієї або більше сторін;
1.4 електронна поштова скринька, яка надає можливість автентифікованому відправнику надсилати електронні повідомлення, а також здійснювати доставку і зберігання електронних повідомлень та інформації для автентифікованого одержувача.
Стаття 18
Відправлення, що не допускаються. Заборони
1.1 відправлення, які не відповідають умовам, визначеним у Конвенції та Регламентах, не приймаються. Відправлення, що пересилаються для сприяння акту шахрайства чи з наміром ухилитися від повної сплати залежних сум, не допускаються;
1.2 винятки стосовно заборон, зазначених у цій статті, наводяться в Регламентах;
1.3 усі країни-члени або їхні призначені оператори мають можливість доповнювати списки заборон, які містяться в цій статті та які можуть бути застосовані відразу ж після їхнього внесення до відповідного довідника.
2. Заборони для всіх категорій відправлень:
2.1 вкладення зазначених нижче предметів забороняється в усіх категоріях відправлень:
2.1.1 наркотиків та психотропних речовин, визначених Міжнародним комітетом з контролю за наркотиками (МККН), або інших незаконних речовин, заборонених у країні призначення;
2.1.2 предметів непристойного чи аморального характеру;
2.1.3 контрафактних і піратських предметів;
2.1.4 інших предметів, увезення чи обіг яких заборонено в країні призначення;
2.1.5 предметів, які за своїм характером або пакуванням можуть становити небезпеку для поштових працівників або населення, забруднювати чи псувати інші відправлення, поштове обладнання чи власність третьої сторони;
2.1.6 документів, що мають характер поточного та особистого листування між особами, іншими, ніж відправник та одержувач, або особи, яр проживають з ними.
3. Вибухові, займисті чи радіоактивні матеріали та небезпечні речі:
3.1. вкладення вибухових, займистих або інших небезпечних речей, а також радіоактивних матеріалів забороняється в усіх категоріях відправлень;
3.2 вкладення неспоряджених вибухових пристроїв та боєприпасів, у тому числі неспоряджених гранат, снарядів та інших аналогічних предметів, а також муляжів таких пристроїв і предметів заборонено в усіх категоріях відправлень;
3.3 як виняток приймаються для пересилання небезпечні вантажі, точно вказані як такі, що допускаються в Регламентах.
4.1 живих тварин забороняється пересилати в усіх категоріях відправлень;
4.2 як виняток приймаються для пересилання у відправленнях письмової кореспонденції, крім відправлень з оголошеною цінністю:
4.2.1 бджоли, п'явки і шовковики;
4.2.2 паразити і винищувачі шкідливих комах, які призначені для. контролю цих комах, і які обмінюються між офіційно визнаними установами;
4.2.3 мушки родини дрозофіла (Drosophilidae) для медико-біологічних досліджень для офіційно визнаних установ.
4.3 Як виняток приймаються для пересилання в посилках:
4.3.1 живі тварини, пересилання яких поштою дозволено поштовими правилами та/або внутрішнім законодавством зацікавлених країн.
5. Вкладення кореспонденції в посилки:
5.1 заборонено вкладати у поштові посилки зазначені нижче предмети:
5.1.1 кореспонденцію, за винятком архівних документів, якою обмінюються особи, інші, ніж відправник та одержувач, або особи, які проживають з ними.
6. Монети, банківські білети й інші цінні предмети:
6.1 забороняється вкладати монети, банківські білети, банкноти або будь-які цінні папери на пред'явника, дорожні чеки, платину, золото чи срібло у виробах чи у необробленому вигляді, дорогоцінні камені, ювелірні вироби та інші цінні предмети:
6.1.1 у відправлення письмової кореспонденції без оголошеної цінності;
6.1.1.1 однак, якщо національне законодавство країн подання та призначення це дозволяє, такі предмети можуть пересилатися в закритому конверті як рекомендовані відправлення;
6.1.2 у посилках без оголошеної цінності, крім випадків, коли відповідно до національного законодавства країн подання та призначення це дозволяється;
6.1.3 у посилках без оголошеної цінності, якими обмінюються дві країни, які приймають посилки з оголошеною цінністю:
6.1.3.1 крім того, кожна країна-член або призначений оператор може заборонити вкладання злитків золота в посилках з оголошеною цінністю або без оголошеної цінності, що виходять або надсилаються на її територію або пересилаються транзитом через її територію; вона може обмежити фактичну вартість цих відправлень.
7. Друковані видання й література для сліпих:
7.1 друковані видання й література для сліпих не може мати будьяких написів або містити будь-яких документів, що мають характер поточного або особистого листування;
7.2 не містять будь-яких поштових марок, бланків передплати, проштемпельованих чи ні, жодних документів, що мають грошову цінність, крім випадків, коли відправлення містить як вкладення картку, конверт чи бандероль з друкованою адресою відправника депеші або його агента в країні подання або призначення першого відправлення, повернення якого попередньо сплачено.
8. Обробка помилково прийнятих відправлень:
8.1 обробка помилково прийнятих відправлень визначається в Регламентах. Однак відправлення, які містять предмети, зазначені в пунктах 2.1.1, 2.1.2, 3.1 та 3.2, за жодних обставин не підлягають доставці за призначенням, врученню адресатам чи поверненню до місця подання. У разі виявлення під час транзитного пересилання предметів, зазначених у пункті 2.1.1, 3.1 і 3.2, з ними поводяться згідно з внутрішнім законодавством транзитної країни.
1. Кожний призначений оператор зобов'язаний приймати рекламації стосовно посилок або рекомендованих відправлень, або відправлень з оголошеною цінністю, поданих в його службі чи в службі іншого призначеного оператора, якщо тільки рекламації представлені протягом шести місяців, починаючи з наступного дня після дня подання відправлення. Рекламації надсилаються пріоритетною поштою, EMS або електронною поштою. Період у шість місяців стосується відносин між позивачами та призначеними операторами і не включає строку пересилання рекламацій між призначеними операторами.
2. Рекламації приймаються відповідно до умов, передбачених у Регламентах.
3. Обробка рекламацій є безоплатною. Однак додаткові послуги, пов'язані з проханням про пересилання відповіді за допомогою EMS, в принципі, оплачуються за рахунок подавця рекламації.
Стаття 20
Митний контроль. Мито та інші збори
1. Призначені оператори країни подання та призначені оператори країни призначення відповідно до законодавства цих країн мають право подавати відправлення для митного контролю.
2. За відправлення, що підлягають митному контролю, може стягуватися збір за подання до митниці, орієнтовний розмір якого встановлено в Регламентах. Цей збір стягується лише за подання до митниці або за митний огляд відправлень, які обкладаються митним чи будь-яким іншим подібним збором.
3. Призначені оператори, які мають дозвіл здійснювати митний огляд за дорученням клієнтів, або від імені клієнта, або від імені призначеного оператора країни призначення, можуть стягувати з клієнтів тариф, що ґрунтується на фактичних витратах за цю операцію. Згідно з національним законодавством цей тариф може стягуватися за всі задекларовані на митниці відправлення, у тому числі відправлення, звільнені від митних зборів. Клієнти повинні бути заздалегідь поінформовані про відповідний тариф.
4. Призначеним операторам дозволяється стягувати з відправників або одержувачів відправлень, залежно від випадку, митні збори й усі інші можливі збори.
Стаття 21
Обмін закритими депешами з військовими підрозділами
1. Обмін закритими депешами з письмовою кореспонденцією може здійснюватися за допомогою сухопутних, морських або повітряних служб інших країн:
1.1 між поштовими установами будь-якої країни-члена та командувачами військових підрозділів, що знаходяться в розпорядженні Організації Об'єднаних Націй;
1.2 між командувачами таких військових підрозділів;
1.3 між поштовими установами будь-якої країни-члена та командувачами морських, повітряних чи військових підрозділів, військових суден чи літаків тієї самої країни, які знаходяться за кордоном;
1.4 між командувачами морських, повітряних чи військових підрозділів, військових суден чи літаків однієї й тієї самої країни.
2. Відправлення письмової кореспонденції, що включені до депеш, зазначених в пункті 1, обмежуються відправленнями, що адресуються членам військових підрозділів чи офіцерам й екіпажам суден або літаків, які одержують чи відправляють кореспонденцію, або відправляються ними. Тарифи та умови відправлень, що до них застосовуються, визначаються згідно з правилами призначеного оператора країни-члена, яка надала в розпорядження військовий підрозділ чи якій належать судна або літаки.
3. За відсутності особливої домовленості призначений оператор країни-члена, яка надала в розпорядження військовий підрозділ чи якій належать військові судна або літаки, зобов'язаний оплатити відповідним призначеним операторам витрати стосовно транзиту депеш, кінцеві витрати і витрати на повітряне перевезення.
Стаття 22
Нормативи та контрольні цифри у галузі якості служби
1. Країни-члени або їхні призначені оператори повинні встановлювати і публікувати свої нормативи та контрольні цифри в області доставки вхідних відправлень письмової кореспонденції та посилок.
2. Ці нормативи та контрольні цифри, збільшені на час, який є необхідним для митного контролю, не повинні бути менш сприятливими, ніж ті, які застосовуються до подібних відправлень їхньої внутрішньої служби.
3. Країни-члени подачі або їхні призначені оператори повинні також встановлювати і публікувати нормативи пересилання з кінця в кінець для пріоритетних відправлень та авіаційних відправлень письмової кореспонденції, а також для пріоритетних поштових посилок та авіаційних посилок та посилок економ-класу/наземних.
4. Країни-члени або їхні призначені оператори здійснюють оцінку застосування нормативів у галузі якості служби.
Стаття 23
Відповідальність призначених операторів. Відшкодування
1.1 за винятком випадків, передбачених у статті 24, призначені оператори відповідають за:
1.1.1 втрату, крадіжку чи пошкодження рекомендованих відправлень, простих посилок і відправлень з оголошеною цінністю;
1.1.2 повернення рекомендованих відправлень, відправлень з оголошеною цінністю і простих посилок, про причину недоставлення яких не повідомлено.
1.2 Призначені оператори не несуть відповідальності за відправлення, інші, ніж ті, які зазначені в пунктах 1.1.1 та 1.1.2;
1.3 у всіх інших випадках, які не передбачені цією Конвенцією, призначені оператори не несуть відповідальності;
1.4 якщо втрата чи повне пошкодження рекомендованих відправлень, простих посилок та відправлень з оголошеною цінністю є результатом форс-мажорних обставин, які не дають приводу для відшкодування, то відправник має право на відшкодування сплачених під час подання відправлення тарифів за винятком страхового збору;
1.5 суми відшкодування, які сплачуються, не повинні перевищувати сум, установлених в Регламентах письмової кореспонденції та Регламенті поштових посилок;
1.6 у справі про відповідальність непрямі збитки, упущена вигода чи моральна шкода не враховуються у відшкодування, яке повинно бути сплачено;
1.7 всі положення стосовно відповідальності призначених операторів, є беззаперечними, обов'язковими і вичерпними. Призначені оператори за будь-яких обставин не несуть відповідальності навіть у випадку серйозної помилки вище межі, встановленої в Конвенції та Регламентах.
2. Рекомендовані відправлення:
2.1 у випадку втрати, повної крадіжки чи повного пошкодження рекомендованого відправлення відправник має право на відшкодування, встановлене у Регламенті письмової кореспонденції. Якщо відправник вимагає суму, меншу за ту, яка встановлена у Регламенті письмової кореспонденції, то призначені оператори мають право сплатити цю меншу суму й на цій підставі одержати відшкодування від інших призначених операторів, яких це може стосуватися;
2.2 у випадку часткової крадіжки або часткового пошкодження рекомендованого відправлення відправник має право на відшкодування, що відповідає, в принципі, фактичній вартості завданих збитків чи пошкодження.
3.1 у випадку втрати, повної крадіжки чи повного пошкодження простої посилки відправник має право на відшкодування, встановлене Регламентом поштових посилок. Якщо відправник вимагає суму, меншу за ту, яку встановлено у Регламенті поштових посилок, то призначені оператори мають право сплатити цю меншу суму й на цій підставі одержати відшкодування від інших призначених операторів, яких це може стосуватися;
3.2 у випадку часткової крадіжки або часткового пошкодження простої посилки відправник має право на відшкодування, що відповідає, в принципі, фактичній вартості завданих збитків чи пошкоджень;
3.3 призначені оператори можуть домовлятися між собою про застосування у двосторонніх відносинах суми за посилку, встановленої в Регламенті поштових посилок, незалежно від її маси.
4. Відправлення з оголошеною цінністю:
4.1 у випадку втрати, повної крадіжки чи повного пошкодження відправлення з оголошеною цінністю відправник має право на відшкодування, що відповідає, в принципі, сумі оголошеної цінності в СПЗ;
4.2 у випадку часткової крадіжки або часткового пошкодження відправлення з оголошеною цінністю відправник має право на відшкодування, що відповідає, в принципі, фактичній вартості завданих збитків. Однак це відшкодування в жодному разі не може перевищувати суми оголошеної цінності, вираженої в СПЗ.
5. У разі повернення рекомендованого відправлення письмової кореспонденції або відправлення письмової кореспонденції з оголошеною цінністю, про причину недоставлення яких не повідомлено, відправник має право тільки на відшкодування сплачених під час подання відправлення тарифів.
6. У разі повернення посилки, про причину недоставлення якої не повідомлено, відправник має право на відшкодування тарифів, сплачених під час подання посилки в країні подання, та витрат, пов'язаних з поверненням посилки з країни призначення.
7. У випадках, зазначених у пунктах 2, 3 і 4, сума відшкодування розраховується відповідно до конвертованої в СПЗ існуючої ціни таких самих предметів чи товарів у місці і в момент прийому відправлень для пересилання. За відсутності існуючих цін відшкодування розраховується відповідно до звичайної ціни предметів чи товарів, вартість яких оцінюється на тих самих підставах.
8. Якщо відшкодування необхідно сплатити за втрату, повну крадіжку або повне пошкодження рекомендованого відправлення, простої посилки чи відправлення з оголошеною цінністю, відправник або, залежно від випадку, адресат має право на відшкодування сплачених ним під час подання відправлення тарифів і зборів, за винятком рекомендованого або страхового збору. Те саме стосується рекомендованих відправлень, простих посилок чи відправлень з оголошеною цінністю, від яких через їхній поганий стан відмовилися одержувачі, якщо до цього причетна поштова служба й за це необхідно нести відповідальність.
9. Незалежно від положень пунктів 2, 3 та 4, адресат має право на відшкодування розкраденого, пошкодженого або втраченого рекомендованого відправлення, простої посилки чи відправлення з оголошеною цінністю, якщо відправник відмовляється від своїх прав письмово на користь адресата. Ця відмова не є необхідною у випадках, коли відправник і адресат є однією і тією самою особою.
10. Призначений оператор країни подання має право у своїй країні виплачувати відправникам за рекомендовані відправлення та посилки без оголошеної цінності відшкодування, передбачені її національним законодавством, якщо тільки вони не менші від тих, які вказані в пунктах 2.1 і 3.1. Те саме стосується й призначеного оператора країни призначення, коли відшкодування виплачується адресатові. Однак суми, встановлені в пунктах 2.1 та 3.1, застосовуються:
10.1 у разі вимоги, висунутої проти відповідального призначеного оператора;
10.2 якщо відправник відмовляється від своїх прав на користь адресата.
11. Жодні застереження стосовно перевищення термінів розгляду рекламацій та виплати відшкодувань призначеним операторам, включаючи періоди та умови, встановлені у Регламентах, не застосовуються, крім випадків двосторонньої домовленості.
Стаття 24
Звільнення країн-членів і призначених операторів від відповідальності
1. Призначені оператори не несуть відповідальності за рекомендовані відправлення, посилки та відправлення з оголошеною цінністю, вручення яких вони здійснили відповідно до умов, установлених їхніми внутрішніми правилами, для відправлень тієї самої категорії. Однак відповідальність зберігається:
1.1 якщо крадіжка чи пошкодження встановлені або до доставки, або під час вручення відправлення;
1.2 якщо внутрішнє законодавство це дозволяє, адресат або, в належному випадку, відправник під час повернення відправлення в місце подання робить застереження стосовно прийняття розкраденого чи пошкодженого відправлення;
1.3 якщо внутрішнє законодавство це дозволяє й рекомендоване відправлення доставляється в поштову скриньку, але одержувач заявляє про неодержання відправлення;
1.4 якщо одержувач або, у випадку повернення до місця подання відправник посилки чи відправлення з оголошеною цінністю, незважаючи на отриману належну розписку, негайно заявляє призначеному оператору, який видав відправлення, про виявлення ним крадіжки чи пошкодження. Він надає доказ того, що крадіжка або пошкодження не сталися після видачі. Термін "негайно" тлумачиться відповідно до національного законодавства.
2. Країни-члени та призначені оператори не несуть відповідальності:
2.1 у випадку дії форс-мажорних обставин за умови дотримання статті 15.5.9;
2.2 у випадку, коли вони не можуть нести відповідальність за відправлення внаслідок знищення службових документів у результаті дії форс-мажорних обставин, якщо їхню відповідальність не доведено іншим чином;
2.3 якщо такий збиток був заподіяний з вини або недбалості відправника чи викликаний властивостями вмісту;
2.4 у випадку відправлень, які підпадають під заборони, зазначені в статті 18;
2.5 у випадку конфіскації згідно із законодавством країни призначення відповідно до повідомлення країни-члена або призначеного оператора цієї країни;
2.6 у випадку відправлень з оголошеною цінністю, стосовно яких було заявлено неправдиву цінність, яка перевищує фактичну вартість вмісту;
2.7 якщо відправник не подав жодної рекламації в межах шести місяців від дня, наступного за днем подання відправлення;
2.8 у випадку посилок військовополонених та інтернованих цивільних осіб;
2.9 якщо у діях відправника вбачаються елементи шахрайства з метою отримання компенсації.
3. Країни-члени та призначені оператори не несуть жодної відповідальності за митні декларації, у якій би формі вони не були складені, та за рішення, прийняті митними службами під час перевірки відправлень, які підлягають митному огляду.
Стаття 25
Відповідальність відправника
1. Відправник відправлення несе відповідальність за тілесні ушкодження, заподіяні поштовим службовцям, і за всі пошкодження, завдані іншим поштовим відправленням, а також поштовому обладнанню в результаті відправлення предметів, які є неприйнятними для пересилання чи не відповідають умовам допуску.
2. У разі пошкодження інших поштових відправлень відправник несе відповідальність за кожне пошкоджене відправлення у тих самих межах, що й призначені оператори.
3. Відправник несе відповідальність, навіть якщо установа подання прийняла таке відправлення.
4. Однак, якщо відправник дотримувався умов приймання, він не несе відповідальності, якщо з боку призначених операторів або перевізників під час обробки відправлення мали місце помилки чи недбалість після його приймання.
Стаття 26
Виплата відшкодування
1. За умови дотримання права подання позову до призначеного оператора, який несе відповідальність, зобов'язання виплати відшкодування повернення тарифів і зборів покладається або на призначеного оператора країни подання, або на призначеного оператора країни призначення.
2. Відправник має право відмовитися від своїх прав на відшкодування на користь адресата. У випадку відмови від своїх прав відправник або адресат можуть уповноважити третю особу одержати відшкодування, якщо внутрішнє законодавство це дозволяє.
Стаття 27
Можливе стягнення відшкодування з відправника чи адресата
1. Якщо після виплати відшкодування рекомендоване відправлення, посилка або відправлення з оголошеною цінністю чи частина вмісту, які раніше вважалися втраченими, знайдені, то відправник або адресат, залежно від ситуації, отримує повідомлення про те, що відправлення може бути йому передано в межах трьох місяців після повернення ним суми виплаченого відшкодування. Водночас у нього запитують про те, кому повинно бути вручено відправлення. У разі відмови або відсутності відповіді в межах встановленого строку такий самий порядок застосовується стосовно адресата чи, залежно від обставин, стосовно відправника, з наданням цій особі права дати відповідь протягом того самого періоду часу.
2. Якщо відправник та адресат відмовляються одержати відправлення чи не дають відповіді в межах періоду часу, передбаченого в пункті 1, то воно переходить у власність призначеного оператора або, де це є доцільним, призначених операторів, які зазнали збитків.
3. У разі подальшого виявлення відправлення з оголошеною цінністю, вартість вмісту якого визнана нижчою від суми виплаченого відшкодування, відправник або одержувач, залежно від випадку, повинен повернути суму відшкодування за вручення відправлення незалежно від наслідків, що випливають зі зловмисного оголошення цінності.
ГЛАВА 3
Особливі положення, що стосуються письмової кореспонденції
Стаття 28
Подача відправлень письмової кореспонденції за кордоном
1. Призначений оператор не зобов'язаний ні пересилати, ні доставляти адресатам відправлення письмової кореспонденції, відправники яких, проживаючи на території країни-члена, здають або доручають здачу відправлень в іншій країні для того, щоб скористатися сприятливішими тарифними умовами в тій країні.
2. Положення пункту 1 застосовуються однаковою мірою, як до відправлень письмової кореспонденції, укомплектованих у країні проживання відправника та перевезених після цього через кордон, так і до відправлень письмової кореспонденції, укомплектованих в іншій країні.
3. Призначений оператор країни призначення може вимагати від відправника, а у випадку, коли це неможливо, від призначеного оператора країни подання сплати внутрішніх тарифів. Якщо ні відправник, ні призначений оператор країни подання не згодні сплачувати ці тарифи в строк, установлений призначеним оператором країни призначення, цей призначений оператор може або повернути ці відправлення призначеному оператору країни подання, маючи право на відшкодування витрат за повернення, або обробляти їх згідно зі своїм національним законодавством.
4. Призначений оператор не зобов'язаний надсилати чи доставляти одержувачам відправлення письмової кореспонденції, які відправники подали самі або через кого-небудь у великій кількості в країні, іншій, ніж та, вони проживають, якщо сума кінцевих витрат, які необхідно стягнути, виявляється меншою, ніж сума, яку стягували б, якби відправлення були подані в країні проживання відправників. Призначений оператор країни призначення може вимагати від призначеного оператора країни подання відшкодування понесених витрат, яке не може перевищувати найбільшої суми двох таких сум: або 80% внутрішнього тарифу, який застосовується до еквівалентних відправлень, чи тарифи, що застосовуються відповідно до статей 30.5 - 30.9, 30.10 - 30.11, або 31.8, залежно від випадку. Якщо призначений оператор країни подання відмовляється сплатити необхідну суму в строк, установлений призначеним оператором країни призначення, то останній може або повернути відправлення призначеному оператору країни подання, маючи право на відшкодування витрат за повернення, або обробляти їх відповідно до свого національного законодавства.
ГЛАВА I
Особливі положення, що стосуються письмової кореспонденції
Стаття 29
Кінцеві витрати. Загальні положення
1. За винятком передбачених у Регламентах випадків звільнення від оплати, кожний призначений оператор, який одержує від іншого призначеного оператора відправлення письмової кореспонденції, має право стягувати з призначеного оператора, що відправляє плату за витрати, викликані у зв'язку з одержаною міжнародною поштою.
2. Для застосування положень про сплату кінцевих витрат своїми призначеними операторами, країни й території класифікуються згідно зі списками, складеними з цією метою Конгресом в його резолюції С 77/2012, як зазначено нижче:
2.1 країни й території, що входять до кінцевої системи до 2010 року;
2.2 країни і території, що входять в кінцеву систему з 2010 і 2012 років;
2.3 країни і території в кінцевій системі з 2014 р. (нові країни, які ввійшли до кінцевої системи);
2.4 країни і території, що входять до перехідної системи.
3. Положення цієї Конвенції стосовно сплати кінцевих витрат є перехідними домовленостями, які призведуть до прийняття наприкінці перехідного періоду системи оплати з урахуванням специфічних для кожної країни елементів.
4. Доступ до внутрішньої служби. Прямий доступ:
4.1 в принципі, кожний призначений оператор країн, які ввійшли до кінцевої системи до 2010 року, застосовує стосовно інших призначених операторів усі тарифи, терміни та умови, які пропонуються в його внутрішній службі на умовах, аналогічних тим, що пропонуються для його національних клієнтів. Призначений оператор країни призначення повинен оцінити, чи виконав призначений оператор країни подання умови у сфері прямого доступу;
4.2 призначені оператори країн, що приєдналися до кінцевої системи до 2010 року, надають іншим призначеним операторам країн, що ввійшли до кінцевої системі до 2010 року, тарифи, терміни та умови, які пропонуються в їхній внутрішній службі, на умовах, аналогічних тим, які пропонуються для їхніх національних клієнтів;
4.3 призначені оператори країн, що приєдналися до кінцевої системи з 2010 року, мають право надавати обмеженому числу призначених операторів умови внутрішнього режиму на взаємній основі протягом дворічного пробного періоду. Після закінчення цього періоду вони повинні або припинити, або продовжувати надавати умови внутрішнього режиму всім призначеним операторам. Однак, якщо призначені оператори країн, що приєдналися до кінцевої системи з 2010 року, звертаються до призначених операторам країн, які входили в кінцеву систему до 2010 року, з проханням про застосування до них умов внутрішнього режиму, вони повинні надавати всім іншим призначеним операторам тарифи, терміни і умови, які пропонуються в їхній внутрішній службі, на умовах, аналогічних тим, які пропонуються для їхніх національних клієнтів;
4.4 на свій розсуд призначені оператори країн перехідної системи можуть не пропонувати іншим призначеним операторам користуватися умовами внутрішнього режиму. Однак вони можуть на свій вибір зробити доступними умови внутрішнього режиму для обмеженої кількості призначених операторів на взаємній основі протягом дворічного пробного періоду. Після закінчення цього періоду вони повинні вибрати один з варіантів: або припинити надавати доступ до умов свого внутрішнього режиму, або і надалі робити доступними для всіх призначених операторів умови свого внутрішнього режиму.
5. Оплата кінцевих витрат ґрунтується на якості служби в країні призначення. Внаслідок цього Рада поштової експлуатації уповноважена дозволяти додаткові виплати компенсації, зазначеної в статтях 30 та 31, для заохочення участі в системах контролю та заохочення призначених операторів, що дотримуються своїх контрольні показників у сфері якості. У разі недостатнього рівня якості Рада поштової експлуатації може також установлювати штрафи, однак компенсація не може бути нижчою за мінімальну компенсацію, відповідно до статей 30 та 31.
6. Будь-який призначений оператор може повністю або частково відмовитися від оплати, передбаченої в пункті 1.
7. Для оплати кінцевих витрат мішки М масою менше 5 кілограмів прирівнюються до мішків М масою 5 кг. Тарифна ставка кінцевих витрат, яка буде застосовуватися до мішків М, становить:
7.1 на 2014 рік, 0.815 СПЗ за кілограм;
7.2 на 2015 рік, 0.838 СПЗ за кілограм;
7.3 на 2016 рік, 0.861 СПЗ за кілограм;
7.4 на 2017 рік, 0.885 СПЗ за кілограм.
8. Для рекомендованих відправлень передбачається додаткова оплата у розмірі 0,617 СПЗ за відправлення на 2014 р., 0,634 СПЗ за відправлення на 2015 р., 0,652 СПЗ за відправлення на 2016 р. й 0,670 СПЗ за відправлення на 2017 р. Для відправлень з оголошеною цінністю передбачається додаткова оплата в розмірі 1,234 СПЗ за відправлення на 2014 р., 1,269 СПЗ за відправлення на 2015 р., 1,305 СПЗ за відправлення на 2016 р. та 1,342 СПЗ на 2017 р. Рада поштової експлуатації має право дозволяти додаткові виплати компенсації за ці та інші додаткові послуги у разі, якщо послуги, що надаються, містять додаткові характеристики, які повинні бути обумовлені в Регламенті письмової кореспонденції.
9. За рекомендовані відправлення та відправлення з оголошеною цінністю, що не мають ідентифікатора з штриховим кодом або мають Ідентифікатор зі штриховим кодом, який не відповідає Технічному стандарту S10 ВПС, передбачається додаткова оплата у розмірі 0,5 СПЗ за відправлення, якщо інше не погоджено на двосторонній основі.
10. Для цілей оплати кінцевих витрат, відправлення письмової кореспонденцїї, що подаються великими партіями одним і тим самим відправником і отримуються у тій самій депеші або в окремих депешах відповідно до умов, точно визначених у Регламенті письмової кореспонденції, називаються "поштою у великій кількості". Оплата за "пошту у великій кількості" має бути встановлена згідно з положеннями статей 30 та 31.
11. На підставі двосторонньої чи багатосторонньої угоди будь-який призначений оператор може застосовувати для розрахунків по кінцевим витратам інші системи оплати.
12. Призначені оператори можуть проводити обмін непріоритетною поштою на факультативній основі, надаючи знижку в розмірі 10% тарифної ставки кінцевих витрат, що застосовується до пріоритетної пошти.
13. Положення, що застосовуються між призначеними операторами країн кінцевої системи, поширюються на будь-якого призначеного оператора перехідної системи, який заявляє про своє бажання приєднатися до кінцевої системи. Рада поштової експлуатації може визначити у Регламенті письмової кореспонденції перехідні заходи. Положення кінцевої системи можуть поширюватися в повному обсязі на будь-яких нових призначених операторів кінцевої системи, що заявляють про своє бажання в повному обсязі застосовувати всі ці положення без перехідних заходів.
Стаття 30
Кінцеві витрати. Положення, що застосовуються до поштових потоків між призначеними операторами країн кінцевої системи
1. Оплата за відправлення письмової кореспонденції, включаючи пошту у великій кількості, але виключаючи мішки М і відправлень МККВ, установлюється, виходячи із застосування тарифів за відправлення й за кілограм, що відображають витрати на обробку в країні призначення. Тарифи, встановлені для пріоритетних відправлень у внутрішній службі, які є частиною універсальної послуги, будуть використовуватись як основа для розрахунку тарифів кінцевих витрат.
2. Тарифи кінцевих витрат кінцевої системи розраховуються, якщо це прийнятно у внутрішній службі, з урахуванням класифікації відправлень на основі їхнього формату, згідно з положеннями статті 14 Конвенції.
3. Призначені оператори кінцевої системи обмінюються депешами з поділом за форматом відповідно до умов, точно визначених у Регламенті письмової кореспонденції.
4. Плата за відправлення МККВ здійснюється так, як це описано в регламенті письмової кореспонденції.
5. Тарифи за відправлення й за кілограм розраховуються на основі 70% тарифів за відправлення письмової кореспонденції малого формату (P) масою 20 г і відправлення письмової кореспонденції великого формату (G) вагою 175 г без урахування ПДВ та інших податків.
6. Рада поштової експлуатації визначає умови для розрахунку тарифів, а також необхідні експлуатаційні, статистичні та облікові процедури для обміну кореспонденцією з поділом за форматом.
7. Тарифи, що застосовуються до потоків між країнами в кінцевій системі за даний рік, не призводять до збільшення більше ніж на 13% доходів від кінцевих витрат для відправлень письмової кореспонденції масою 81,8 грам в порівнянні з попереднім роком.
8. Тарифи, що застосовуються до потоків між країнами, що приєдналися до кінцевої системи до 2010 р., не можуть перевищувати:
8.1 на 2014 рік 0,294 СПЗ за відправлення і 2,294 СПЗ за кілограм;
8.2 на 2015 рік 0,303 СПЗ за відправлення і 2,363 СПЗ за кілограм;
8.3 на 2016 рік 0,312 СПЗ за відправлення і 2,434 СПЗ за кілограм;
8.4 на 2017 рік 0,321 СПЗ за відправлення і 2,507 СПЗ за кілограм.
9. Тарифи, що застосовуються до потоків між країнами, що приєдналися до кінцевої системі до 2010 р., не можуть бути нижче таких:
9.1 на 2014 рік 0,203 СПЗ за відправлення і 1,591 СПЗ за кілограм;
9.2 на 2015 рік 0,209 СПЗ за відправлення і 1,636 СПЗ за кілограм;
9.3 на 2016 рік 0,215 СПЗ за відправлення і 1,682 СПЗ за кілограм;
9.4 на 2017 рік, 0,221 СПЗ за відправлення і 1,729 СПЗ за кілограм.
10. Тарифи, що застосовуються до потоків між країнами в кінцевій системі з 2010 та 2012 р., а також між цими країнами та країнами в кінцевій ^системі до 2010 р., не повинні бути вище ніж такі:
10.1 на 2014, 0,209 СПЗ за відправлення і 1,641 СПЗ за кілограм;
10.2 на 2015, 0,222 СПЗ за відправлення і 1,739 СПЗ за кілограм;
10.3 на 2016, 0,235 СПЗ за відправлення і 1,843 СПЗ за кілограм;
10.4 на 2017, 0,249 СПЗ за відправлення і 1,954 СПЗ за кілограм.
11. Тарифи, що застосовуються до потоків між країнами в кінцевій системі з 2010 і 2012 р., а також між цими країнами та країнами в кінцевій системі до 2010 р., не можуть бути нижче, ніж тарифи в пунктах 9.1 - 9.4.
12. Тарифами, які застосовуються для потоків призначенням у нові країни кінцевої системи, з них або між ними, за винятком пошти у великій кількості, є тарифи, зазначені в пунктах 9.1 - 9.4.
13. Для потоків менше 75 тонн в рік між країнами, які приєдналися до кінцевої системи в 2010 або пізніше, а також між цими країнами та країнами, що входили в кінцеву систему до 2010 року, компоненти за кілограм і за відправлення перетворюються в загальний тариф за кілограм на основі середньосвітової кількості відправлень на кілограм 12,23.
14. Оплата за пошту у великій кількості, яка направляється в країни, що приєдналися до кінцевої системи до 2010 р., здійснюється згідно з застосуванням тарифів за відправлення й за кілограм, які передбачені в § 5-9.
15. Оплата за пошту у великій кількості, відправлену в країни, що приєдналися до кінцевої системи з 2010 та 2012 р., встановлюється за допомогою тарифів за відправлення й за кілограм, які передбачаються в пунктах 5, 10 і 11.
16. Жодні застереження, крім випадків двосторонньої домовленості, до цієї статті не застосовуються.
Стаття 31
Кінцеві витрати. Положення, що застосовуються до поштових потоків, призначенням у країни перехідної системи, з них та між ними
1. Під час підготовки до приєднання до кінцевої системи для призначених операторів країн перехідної системи кінцевих витрат оплата за відправлення письмової кореспонденції, у тому числі пошти у великій кількості, але виключаючи мішки М і відправлення МККВ, установлюється на підставі тарифу за відправлення й тарифу за кілограм.
2. Плата за відправлення МККВ здійснюється так, як це описано в Регламенті письмової кореспонденції.
3. Тарифні ставки, які застосовуються до потоків призначенням в країни перехідної системи, з них і між ними, є такими:
3.1 на 2014 рік: 0,203 СПЗ за відправлення і 1,591 СПЗ за кілограм;
3.2 на 2015 рік: 0,209 СПЗ за відправлення і 1,636 СПЗ за кілограм;
3.3 на 2016 рік: 0,215 СПЗ за відправлення і 1,682 СПЗ за кілограм;
3.4 на 2017 рік: 0,221 СПЗ за відправлення і 1,729 СПЗ за кілограм.
4. Для потоків менше 75 тонн на рік компоненти за кілограм і за відправлення повинні бути перетворені в загальну ставку за кілограм на основі всесвітньої середньої кількості відправлень за кілограм, що становить 12,23, крім 2014 року, для якого застосовується загальна ставка за кілограм 2013 року. Застосовуються такі тарифні ставки:
4.1 на 2014 рік: 4,162 СПЗ за кілограм;
4.2 на 2015 рік: 4,192 СПЗ за кілограм;
4.3 на 2016 рік: 4,311 СПЗ за кілограм;
4.4 на 2017 рік: 4,432 СПЗ за кілограм.
5. Для потоків понад 75 тонн на рік зазначені тарифні ставки застосовуються в тому випадку, якщо ні призначений оператор країни подання, ні призначений оператор країни призначення не звернуться з проханням про застосування механізму перегляду для зміни тарифної ставки на основі фактичної кількості відправлень на кілограм, а не на основі всесвітнього середнього значення. Вибірка для застосування механізму перегляду застосовується згідно з умовами, передбаченими у Регламенті письмової кореспонденції.
6. Перегляд на зниження загального тарифу, зазначеного в пункті 4, не може застосовуватися країною кінцевої системи стосовно країни перехідної системи, якщо тільки остання не вимагає перегляду в протилежному напрямі.
7. Призначені оператори країн перехідної системи кінцевих витрат можуть на факультативній основі надсилати поштові відправлення з розподілом за форматом відповідно до умов, точно вказаних у Регламенті письмової кореспонденції. У випадку обміну з розподілом за форматом застосовуються тарифи, зазначені в пункті 3.
8. Відшкодування призначеним операторам країн кінцевої системи за пошту у великій кількості, встановлюється шляхом застосування тарифів за відправлення й за кілограм, передбачених у статті 30. За отриману пошту у великій кількості, призначені оператори перехідної системи можуть вимагати оплати відповідно до пункту 3.
9. Жодні застереження, крім випадків двосторонньої домовленості, до даної статті не застосовуються.
1. За винятком мішків М, відправлень МККВ і відправлень у великій кількості, кінцеві витрати, які сплачуються усіма країнами і територіями, країнам, включеним Конгресом до країн групи 5 стосовно кінцевих витрат і Фонду якості служби, підлягають збільшенню на 20% тарифів, зазначених у статті 31, для поповнення Фонду якості служби (далі - ФЯС) для поліпшення якості служби в країнах групи 5. Жодні такі платежі не здійснюються між країнами, уключеними до групи 5.
2. За винятком мішків М, відправлень МККВ та поштових відправлень у великій кількості, кінцеві витрати, що сплачуються країнами й територіями, включеними Конгресом до групи 1, країнам, уключеним Конгресом до групи 4, підлягають збільшенню на 10 % тарифів, зазначених у статті 31, для поповнення ФЯС для поліпшення якості служби в країнах, уключених до групи 4.
3. За винятком мішків М, відправлень МККВ і поштових відправлень у великій кількості, кінцеві витрати, що сплачуються країнами і територіями, включеними Конгресом у групу 2, країнам, віднесеним Конгресом до групи 4, підлягають збільшенню на 10% тарифів, зазначених у статті 31, для поповнення ФЯС для поліпшення якості служби в країнах групи 4.
4. За винятком мішків М, відправлень МККВ і поштових відправлень у великій кількості, кінцеві витрати, що сплачуються країнами і територіями, включеними Конгресом до групи країн 1, країнам, віднесеним конгресом до групи країн 3, в 2014 і 2015 роках підлягають збільшенню на 8% тарифів, зазначених у статті 31, а в 2016 і 2017 роках - збільшенню на 6% тарифів, зазначених у статті 30.12, для поповнення ФЯС для поліпшення якості служби в країнах групи 3.
5. За винятком мішків М, відправлень МККВ і поштових відправлень, у великій кількості, кінцеві витрати, що сплачуються країнами і територіями, включеними Конгресом у групу 2, країнам, віднесеним Конгресом до групи країн 3, підлягають в 2014 і 2015 роках збільшенню на 2% тарифів, зазначених у статті 31, для поповнення ФЯС для поліпшення якості служби в країнах групи 3.
6. Сукупна сума кінцевих витрат, яка виплачується у ФЯС для поліпшення якості послуг у країнах, що входять до груп 3-5, обмежується мінімумом 20000 СПЗ на рік для кожної країни-одержувача. Додаткові грошові суми, необхідні для досягнення цієї мінімальної суми, виставляються в рахунках країнам, які входили до кінцевої системи до 2010 року, пропорційно обмінюваним обсягам.
7. Регіональні проекти повинні, зокрема, сприяти реалізації програм ВПС стосовно підвищення якості служби та впровадження систем аналітичного обліку в країнах, що розвиваються. Не пізніше 2014 року Рада поштової експлуатації затвердить відповідні процедури стосовно фінансування цих проектів.
1. За пересилання закритих депеш та відправлень, що пересилаються відкритим транзитом, якими обмінюються два призначених оператора чи дві установи однієї й тієї самої країни-члена за допомогою служб одного чи декількох призначених операторів (послуги третьої сторони), необхідно сплачувати транзитні витрати. Вони е компенсацією за послуги сухопутного, морського та повітряного транзиту. Цей принцип також застосовується до засланих відправлень або до помилково надісланих депеш.
Стаття 34
Основні тарифи і положення, що відносяться до витрат на авіаперевезення
1. Основний тариф, який застосовується у розрахунках між призначеними операторами за авіаційні перевезення, затверджується Радою поштової експлуатації. Він розраховується Міжнародним бюро згідно з формулою, наведеною в Регламенті письмової кореспонденції. Водночас тарифи на авіаційні перевезення посилок з використанням послуги повернення товарів розраховуються відповідно до положень, визначених у Регламенті поштових посилок.
2. Розрахунок витрат на авіаційні перевезення закритих депеш, пріоритетних відправлень, авіаційних відправлень та авіаційних посилок, що надсилаються відкритим транзитом, засланих відправлень та помилково направлених депеш, а також відповідні методи обліку описуються в Регламентах письмової кореспонденції та поштових посилок.
3. Витрати на перевезення на всій відстані повітряного шляху покриваються:
3.1 за рахунок призначеного оператора країни подання, якщо йдеться про закриті депеші, у тому числі коли ці депеші проходять транзитом через одного чи більше проміжних призначених операторів;
3.2 у випадку пріоритетних та авіаційних відправлень, які пересилаються відкритим транзитом, у тому числі помилково направлених відправлень, призначеним оператором, що передає ці відправлення іншому призначеному оператору.
4. Такі самі правила застосовуються до відправлень, звільнених від зборів за сухопутний та морський транзит, якщо вони надсилаються повітряним шляхом.
5. Кожний призначений оператор країни призначення, який забезпечує повітряне перевезення міжнародної пошти всередині своєї країни, має право на відшкодування додаткових витрат, пов'язаних із цим перевезенням, якщо тільки середньозважена відстань пройдених ділянок перевищує 300 км. Рада поштової експлуатації може замінити середньозважену відстань іншим прийнятним критерієм. Якщо немає домовленості, що передбачає безоплатне перевезення, витрати повинні бути єдиними для всіх пріоритетних та авіаційних депеш, що надходять із-за кордону, незалежно від того, чи досилається ця пошта повітряним шляхом, чи ні.
6. Однак у випадках, коли кінцеві витрати, що стягуються призначеним оператором країни призначення, ґрунтуються безпосередньо на витратах або внутрішніх тарифах, жодного додаткового відшкодування витрат за внутрішнє повітряне перевезення не проводиться.
7. Призначений оператор країни призначення виключає для цілей розрахунку середньозваженої відстані вагу всіх депеш, для яких розрахунок кінцевих витрат безпосередньо ґрунтувався на витратах чи внутрішніх тарифах призначеного оператора країни призначення.
Стаття 35
Сухопутні і морські частки тарифу за поштові посилки
1. За. посилки, якими обмінюються два призначені оператори, стягуються вхідні сухопутні частки тарифу, розраховані шляхом комбінації основного тарифу за посилку й основного тарифу за кілограм, що встановлені в Регламенті:
1.1 з огляду на наведені вище основні тарифи, призначені оператори можуть, крім того, отримати право вимагати додаткові тарифи за посилку й за кілограм відповідно до положень, установлених у Регламенті;
1.2 тарифи, зазначені в пункті 1 та 1.1, сплачуються призначеним операторам країни подання, якщо тільки в Регламенті поштових посилок не передбачається винятків із цього принципу;
1.3 вхідні сухопутні тарифи повинні бути єдиними для всієї території кожної країни.
2. За посилки, якими обмінюються два призначені оператори чи дві установи однієї і тієї самої країни за допомогою наземних служб одного чи більше інших призначених операторів, на користь призначених операторів, служби яких беруть участь у наземному перевезенні, належать сухопутні тарифи за транзити, встановлені в Регламенті відповідно до ступеня відстані:
2.1 стосовно посилок, що пересилаються відкритим транзитом, проміжним призначеним операторам дозволяється стягувати фіксовану частку тарифу за відправлення, установлений у Регламенті;
2.2 транзитні сухопутні тарифи оплачуються призначеним оператором країни подання, якщо тільки в Регламенті поштових посилок не передбачається винятків із цього принципу.
3. Будь-якому призначеному оператору, служби яких беруть участь у морському перевезенні посилок, дозволено стягувати морські тариф. Ці тариф оплачуються призначеним оператором країни подання, якщо тільки в Регламенті поштових посилок не передбачається винятків із цього принципу:
3.1 за кожне використовуване морське перевезення морський тариф установлюється в Регламенті поштових посилок відповідно до ступеня відстані, що застосовується;
3.2 призначені оператори мають право підвищувати, максимально на 50%, морський тариф, розрахований згідно з пунктом 3.1. З іншого боку, вони можуть знижувати її на свій розсуд.
Стаття 36
Право Ради поштової експлуатації встановлювати збори й тарифи
1. Рада поштової експлуатації уповноважена встановлювати наведені нижче тарифи та збори, які повинні сплачуватися призначеними операторами відповідно до умов, викладених в Регламентах:
1.1 транзитні збори за обробку й перевезення депеш з письмовою кореспонденцією принаймні однією проміжною країною;
1.2 основні тарифи й витрати на авіаційні перевезення, що застосовуються до авіапошти;
1.3 вхідні сухопутні тарифи за обробку вхідних посилок;
1.4 транзитні сухопутні тарифи за обробку та перевезення посилок проміжною країною;
1.5 морські тарифи за морське перевезення посилок;
1.6 вихідні сухопутні тарифи за надання послуги повернення товарів для посилок.
2. Будь-який перегляд, зроблений відповідно до методології, яка гарантує виплату справедливої компенсації призначеним операторам, що забезпечують послуги, повинен ґрунтуватися на надійних та показових фінансово-економічних даних. Рішення про можливу зміну набирає чинності від дати, визначеної Радою поштової експлуатації.
Стаття 37
Спеціальні положення для оплати рахунків і здійснення платежів за міжнародний поштовий обмін
1. Розрахунки стосовно операцій, здійснюваних згідно з цієї Конвенцією (включаючи розрахунки за перевезення (пересилання) поштови відправлень, розрахунки за обробку поштових відправлень в край призначення і розрахунки з виплати відшкодувань за втрату, крадіжку аб пошкодження поштових відправлень) здійснюються на підставі положень Конвенції та інших Актів Союзу і не вимагають оформлення будь-яких документів призначеним оператором, за винятком випадків, передбачених Актами Союзу.
ЧАСТИНА IV
Прикінцеві положення
Стаття 38
Умови затвердження пропозицій стосовно Конвенції та Регламентів
1. Для набрання чинності пропозиції, які подані Конгресу стосуються цієї Конвенції, повинні бути схвалені більшістю присутніх голосуючих країн-членів, які мають право голосу. Принаймні половина країн-членів, представлених на Конгресі й тих, які мають право голос повинні бути присутніми під час голосування.
2. Для набрання чинності пропозиції, які стосуються Регламент письмової кореспонденції та Регламенту поштових посилок, повинні буї схвалені більшістю членів Ради поштової експлуатації, які мають право голосу.
3. Для набрання чинності пропозиції, які внесені між Конгресами, та які стосуються цієї Конвенції та її Заключного протоколу, повинні набрати:
3.1 дві третини голосів, принаймні половина країн - членів Союзу, які мають право голосу, взяли участь у голосуванні, якщо йдеться про поправки;
3.2 більшістю голосів, якщо йдеться про тлумачення положень.
4. Незважаючи на положення, передбачені в пункті 3.1, будь-яка країна-член, національне законодавство якої ще не є сумісним із запропонованою поправкою, у межах дев'яноста днів з дати повідомлення про цю поправку може подати Генеральному директору Міжнародного бюро письмову заяву, в якій йдеться про те, що вона не може прийняти поправку.
Стаття 39
Застереження, зроблені в ході Конгресу
1. Будь-яке застереження, несумісне з метою й завданнями Союзу, не дозволяється.
2. Як правило, будь-яка країна-член, погляди якої не поділяють інші країни-члени, повинна докласти всіх можливих зусиль і приєднатися до думки більшості. Застереження необхідно робити в разі абсолютної необхідності й з поданням відповідних причин.
3. Застереження до будь-якої статті цієї Конвенції повинні подаватися Конгресу у вигляді пропозиції в письмовій формі однією з робочих мов Міжнародного бюро та згідно з відповідними положеннями Внутрішнього регламенту Конгресів.
4. Для набрання чинності пропозиції стосовно застережень повинні бути затверджені більшістю голосів, необхідною для внесення поправок до статті, якої стосується застереження.
5. У принципі, застереження застосовуються на взаємній основі між країною-членом, що робить застереження, та іншими країнами-членами.
6. Застереження до цієї Конвенції повинні бути внесені до її Заключного протоколу на підставі пропозицій, затверджених Конгресом.
Стаття 40
Набрання чинності і термін дії Конвенції
1. Ця Конвенція набирає чинності 1 січня 2014 року й залишається чинною до набрання чинності Актами наступного Конгресу.
На посвідчення цього повноважні представники Урядів країн-членів підписали цю Конвенцію в одному примірнику, який передається на зберігання Генеральному директору Міжнародного бюро. Копія цього примірника передається кожній стороні Міжнародним бюро Всесвітнього поштового союзу.
