КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2023року місто Київ

Справа № 373/1486/22

Апеляційне провадження № 22-ц/824/5624/2023

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

судді-доповідача: Желепи О. В.,

суддів: Кравець В. А., Мазурик О. Ф.

розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 03 січня 2023 року (ухвалене у складі судді Керекези Я. І., інформація щодо дати складання повного судового рішення відсутня)

у справі за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Укрпошта» про захист прав споживачів

ВСТАНОВИВ

У вересні 2022 року ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернувся до Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області з позовом до Акціонерного товариства «Укрпошта», в якому просив стягнути з АТ «Укрпошта» на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 4 683 грн 20 к., моральну шкоду у розмірі 20 000 грн 00 к., витрати на правову допомогу у розмірі 15 000 грн 00 к.

Позов обґрунтовував тим, що 12 травня 2021 року позивачзамовив у відділенні № 42 АТ «Укрпошта» послугу адресної доставки у форматі склад-двері двох відправлень до Німеччини. За послуги позивачем було сплачено 4 683 грн 20 к.

У липні 2021 році відправлення повернулися до відділення № 42, як не доставлені. Вони були в неналежному вигляді (обідрані) та не придатні для використання.

У відповіді на запит позивача відповідач своїм листом від 26 листопада 2021 року повідомив, що відправлення були затримані митною службою Німеччини для проведення митних формальностей, потім повернулися за зворотною адресою, оскільки адресат не звернувся до митної служби для їх митного оформлення.

Крім того, позивачу було відмовлено у поверненні коштів, сплачених за доставку відправлень. Позивач не погоджується із такою позицією відповідача, оскільки останній, прийнявши на себе обов`язок по здійсненню доставки відправлень до дверей отримувача, не виконав його, причому з причин, що не залежали від волі позивача. Через неправомірні дії відповідача у позивача був порушений звичний спосіб життя, оскільки він не мав можливості користуватися власним автомобілем, тому що у посилках направлялися на сервіс конструктивні деталі від автомобіля, без яких він не був транспортабельний. Відсутність власного транспорту змушувала його витрачати більше часу на дорогу до роботи і менше на побут на сімейні відносини.

Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 03 січня 2023 року позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись з таким рішенням, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 20 січня 2023 року, згідно поштової відмітки, направив на адресу Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 03 січня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що чинним законодавством передбачено, що вартість попередньо оплачених послуг, що фактично не були надані або неналежним чином були надані, відшкодовується виконавцем у повному обсязі згідно із законами України.

Крім того, суд першої інстанції помилково застосував п. 3 ст. 23 Всесвітньої поштової конвенції, яким передбачено, що оператори не несуть відповідності за рішення, прийняті митною службою при перевірці відправлень, що підлягають митному огляду. Адже при розгляді даної справи суд мав з`ясувати, що відповідач зробив, коли відправлення були затримані митною службою.

Посилається на те, що відповідач не займався врегулюванням митних формальностей, не повідомив позивача про затримку відправлення митною службою та про необхідність зв`язатись для врегулювання якихось там митних формальностей.

Вказує, що матеріали справи не містять доказів того, що посилки були затримані митною службою Німеччини, такі обставини встановлені лише з пояснень самого відповідача.

Зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що в матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достатні докази того, що відповідач не надав послуги з доставки поштових відправлень позивача, порушивши умови договору про надання послуг поштового зв`язку з власної вини.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 06 лютого 2023 року відкрито провадження у даній справі та надано учасникам справи 5-ти денний строк з моменту отримання ухвали для подачі відзиву на апеляційну скаргу.

14 лютого 2023 року від представника АТ «Укрпошта» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 03 січня 2023 року без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача вказує, що відповідачем надано позивачу послугу з пересилання міжнародних відправлень в повному обсязі і повернуті відправлення не з вини оператора поштового зв`язку.

Зазначає, що поштове відправлення повернуто внаслідок того, що ні відправник, ні одержувач не звернулись до митних органів Німеччини для врегулювання митних формальностей.

Вказує, що оператори поштового зв`язку не несуть відповідальності за рішення прийняті митними органами.

Щодо моральної шкоди зазначає, що ці вимоги є похідними від вимог матеріальної шкоди, а тому не заслуговують на увагу.

Відповідно до ч. 1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Як визначено ч.1ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 2 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відмовляючи у задоволені позову суд вважав встановленим, що 12 травня 2021 року позивачем здано до відділення поштового зв`язку № 42 Київської міської дирекції Акціонерного товариства «Укрпошта» два міжнародні поштові відправлення № CQ010699896UA та № CQ010699905UA до країни Німеччина.

На підтвердження даної обставини представником позивача було подано два фіскальні чеки (а.с.6-7), які не є читабельними. Але, з врахуванням позиції представника відповідача, яка визнає цю обставину, суд приймає дані докази.

Відправлення позивачем посилок із вищезазначеними номерами через АТ «Укрпошта» підтверджується і копією накладної № 77777..709634 від 3 травня 2021 року (а.с.63), копією накладної форми № 23 (а.с.64), копією посилкової карти (а.с.65),

У липні 2021 року поштові відправлення повернулися на адресу позивача, що підтверджується копією накладної № 7987203290173 від 14 липня 2021 року (а.с.66), копіями дорожніх карт стосовно міжнародних посилок № CQ010699896UA та № CQ010699905UA (а.с.67-68).

Згідно листів від 13 липня 2021 року та 15 липня 2021 року, адресованих на ім`я позивача, поштові відправлення № CQ010699896UA та № CQ010699905UA були повернуті за зворотною адресою до відправника, причина повернення буде зазначена на відправленні (а.с.69, 73).

Як зазначено у позові, відправлення повернулися не в належному вигляді, що підтверджується відеозаписом, зробленим позивачем (а.с.19).

Представником АТ «Укрпошта» неодноразово (16 вересня 2021 року, 22 вересня 2022 року, 04 жовтня 2021 року) надавалися відповіді позивачу з приводу повернення відправлених ним поштових відправлень (а.с. 70-72, 74-76).

26 жовтня 2021 року на адресу відповідача позивачем була направлена претензія про повернення сплачених ним коштів у розмірі 4683 грн 20 коп. за послуги адресної доставки відправлення, що виконані не були (а.с.8-9).

З відповіді АТ «Укрпошта» № 1853-Д-2021111010171-В/ від 26 листопада 2021 року (а.с.11) вбачається, що відправлення позивача надійшли до країни призначення та були затримані митною службою, внаслідок чого адресату необхідно було звернутися до митних органів для врегулювання митних формальностей. В зв`язку з тим, що у встановлені терміни цього зроблено не було, митна служба Німеччини повернула міжнародні поштові відправлення за зворотною адресою. Відповідно до вимог п.3 ст.23 Всесвітньої поштової конвенції призначені оператори не несуть відповідальності за рішення, прийняті митною службою при перевірці відправлень, що підлягають митному огляду. Комітетом з розгляду звернень щодо виплати відшкодування АТ «Укрпошта» було прийняте рішення про відмову у виплаті відшкодування за міжнародні посилки, оскільки ні з боку призначеного оператора України, ні з боку призначеного оператора Німеччини порушень при обробленні вказаних посилок виявлено не було, вони були повернуті цілком обгрунтовано.

Аналогічні пояснення містилися і у листі АТ «Укрпошта» № 1853-Д-2021083110029-В від 04 жовтня 2021 року, адресованого на ім`я позивача (а.с.74).

Вирішуючи спір та відмовляючи у задоволені позову суд першої інстанції встановив, що належних, допустимих та достатніх доказів того, що відповідач не надав послуги з доставки поштових відправлень позивача, та порушив умови договору надання послуг поштового зв`язку, позивач суду не надав.

Що стосується позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди, то суд виходив з наступного.

Суд першої інстанції встановив, що за недоведеності протиправної поведінки відповідача та порушення ним прав позивача, відсутній склад правопорушення, який би надавав право суду стягнути моральну шкоду.

Дослідивши наявні в справ докази, колегія суддів приходить до висновкау, що ті обставини справи, які суд вважав встановленими є доведеними, висновки суду відповідають таким обставинам та вимогам закону.

Доводи апеляційної скарги в частині не виконання відповідачем умов договору. колегія суддів не приймає з огляду на таке.

Частиною 1 ст. 906 ЦК України передбачено, що збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 4 ст. 18 ЗУ «Про поштовий зв`язок», вартість попередньо оплачених користувачем послуг, що фактично не були йому надані, відшкодовується користувачеві у повному обсязі на підставі квитанції чи іншого документа про оплату цих послуг.

Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі наявних у справі доказах, суд першої інстанції , встановив, що відправлення, які замовив позивач були доставлені до країни Німеччини.

Ця обставина в тому числі не заперечувалась і позивачем у справі.

Посилання позивача на те, що відповідач зобов`язаний був доставити відправлення до дверей отримувача, є недоведеною, оскільки з наданих позивачем доказів не можна достовірно встановити, що послуга була замовлена саме "до дверей".

Доводи позивача про те, що відповідач не виконав свій обов`язок та вчасно не повідомив про затримання відправлень митними органами, суд не приймає, оскільки матеріалами справи достовірно встановлено, що перші звернення позивача з приводу причини не доставки його посилки, мали місце вже після того, як посилка повернулась в липні 2021 року і на посилці була зазначена причина її повернення.

Позивач не надав доказів, що він в розумний термін цікавився причиною не виконання його замовлення, а йому не надавалась відповідь.

Матеріалами справи підтверджено, що з часу офіційних звернень позивача на всі запити були надані відповіді з урахуванням часу передбаченого законом для проведення розшуку відправлень та відповідно вчинення відповідачем запитів до країни, куди надсилалось відправлення.

Позивач не посилається на конкретну норму права, відповідно до якої у відповідача був обов`язок відслідковувати рух посилки та з певною періодичністю в письмовій формі повідомляти позивача про місце її знаходження.

Суд приймає доводи відповідача, що сам позивач мав можливість відслідковувати рух свого відправлення і відповідно маючи достовірну інформацію, що посилка не отримана, звернутись до відповідача з запитом про причини затримки. Разом з тим ні в травні ні в червні 2021 року позивач з такими запитами не звертався. В липні 2021 року посилка вже повернулась , так як не були залагоджені митні формальності за які відповідач не несе відповідальності.

Відповідно до ч. 6 ст. 18 ЗУ «Про поштовий зв`язок», оператор не несе матеріальної відповідальності за поштові відправлення, якщо поштове відправлення на підставі закону підлягає вилученню, конфіскації або знищенню.

Відповідно до ст. 26 ЗУ «Про поштовий зв`язок», органи доходів і зборів мають право вилучати в установленому законодавством України порядку предмети, заборонені законом до пересилання у міжнародних поштових відправленнях або відправлені з порушеннями митного законодавства України.

Наказом Міністерства інфраструктури України № 405 14 червня 2013 року ( з наступними змінами та доповненнями, ПАТ «Укрпошта» було визнано оператором поштового зв`язку, який виконує зобов`язання, що випливають із актів Всесвітнього поштового союзу.

Відповідно до ч.2 ст.13 Закону України «Про поштовий зв`язок» послуги поштового зв`язку надаються на договірній основі згідно з Правилами надання послуг поштового зв`язку, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, та повинні відповідати встановленим нормам якості.

В силу ч. 3 ст. 26 цього Закону, оператори не відповідають за ненадання чи неналежне надання послуг поштового зв`язку внаслідок прийняття митними органами рішень щодо поштових відправлень під час здійснення митного контролю.

Порядок пересилання, доставки та відповідальність оператора поштового зв`язку за договорами надання послуг поштового зв`язку з пересилання міжнародних поштових відправлень регулюється й положеннями Всесвітньої поштової конвенції, затвердженої Указом Президента України № 316/2017 від 10 жовтня 2017 року (далі - Конвенція).

Відповідно до п.1 ст.20 Всесвітньої поштової конвенції призначені оператори країни подання та призначені оператори країни призначення відповідно до законодавства цих країн мають право подавати відправлення для митного контролю.

Встановивши, що посилка була затримана через митні формальності, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач виконав замовлення, а тому він не повинен повертати позивачу кошти, які він сплатив за відправлення.

Доводи позивача про те, що коробка в якій повернулась посилка була пошкоджена, також не можуть бути підставою для задоволення вимог позивача про відшкодування йому вартості коштів, які він сплатив за послугу відповідача.

Згідно ст. 18 ЗУ «Про поштовий зв`язок» за втрату (пошкодження) міжнародних поштових відправлень і посилок оператори несуть відповідальність відповідно до вимог актів Всесвітнього поштового союзу та законодавства України, за невиплату міжнародних поштових переказів - відповідно до міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Вартість попередньо оплачених користувачем послуг, що фактично не були йому надані, відшкодовується користувачеві у повному обсязі на підставі квитанції чи іншого документа про оплату цих послуг.

У разі незгоди користувача з визначеним цією статтею розміром відшкодування питання про відшкодування завданих йому фактичних збитків, моральної шкоди, втраченої вигоди через неналежне виконання операторами своїх зобов`язань, а також інші спори між користувачами та операторами розглядаються у судовому порядку.

Тобто, даною нормою передбачено, що відповідальність передбачена за втрату та пошкодження відправлення , а не упаковки.

Суду не були надані докази, що позивачу повернулись деталі до автомобіля в пошкодженому стані, чи не в тому комплекті, які відправлялись, сам факт пошкодження коробки не тягне за собою майнової відповідальності відповідача за законом.

Відповідно до п. 6 ст. 23 Всесвітньої поштової конвенції у разі повернення посилки, про причину недоставлення якої не повідомлено, відправник має право на відшкодування тарифів, сплачених під час подання посилки в країні подання, та витрат, пов`язаних з поверненням посилки з країни призначення.

Позивач в позові не посилався на те, що йому повернулась посилка без зазначення причини не доставки її адресату, а вказував лише на пошкодження упаковки в якій відбулось повернення, тобто суд вважає доведеною ту обставину, що на посилці була зазначена причина повернення.

За таких обставин позивач не має права вимагати повернення коштів, які він сплатив за замовлення послуг.

Між позивачем та відповідачем склались договірні зобов`язання, а тому, колегія суддів вважає, що саме норми які регулюють відповідальність за невиконання договору про надання послуг повинні бути застосовані.

За відсутності підстав вважати, що відповідач не належно виконав умови договору, відсутні підстави і для відшкодування збитків, завданих таким не виконанням.

Щодо вимог про відшкодування моральної шкоди, то суд вірно дійшов висновку. що вони є похідними від основних вимог, за недоведеності порушень умов договору та прав позивача з боку відповідача, підстав для задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди у суду не було.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що висновки суду першої інстанції зроблені на підставі повного та об`єктивного дослідження наданих доказів, в повній мірі відповідають вимогам матеріального та процесуального права, апеляційна скарга є необґрунтованою, а доводи апеляційної скарги безпідставними.

Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутніпідстави для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційний суд встановив, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

У зв`язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.п. а) г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 268, 367,368, 374,375, 381-384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 03 січня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ст. 389 ЦПК України

Повний текст постанови складено 16 березня 2023 року.

Суддя-доповідач О. В. Желепа

Судді В. А. Кравець

О. Ф. Мазурик