Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 13 вересня 2023 року
у справі № 620/4900/22
Адміністративна юрисдикція
Щодо заміни неналежного відповідача
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України про відмову у перерахунку пенсії державного службовця, згідно зі статтею 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723, яке доведене до відома позивача листом Головного управління Пенсійного фонду України;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України зарахувати ОСОБА_1 стаж роботи 24 роки до стажу державної служби, у тому числі період строкової служби в Збройних силах з 20 листопада 1977 року по 17 грудня 1979 року, в органах МВС з 01 серпня 1984 року по 31 грудня 2002 року.
Рішенням окружного адміністративного суду позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено частково.
Постановою апеляційного адміністративного суду рішення окружного адміністративного суду скасовано та ухвалено постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено у повному обсязі.
ОЦІНКА СУДУ
Положення статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України передбачають, що якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача.
Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому обов'язком суду є встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі необхідності.
З цього слідує, що суд за результатами розгляду справи відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.
ВИСНОВКИ: позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним. У такому випадку суд з метою забезпечення захисту порушеного (оспорюваного, невизнаного) права особи повинен замінити неналежного відповідача належним або залучити до участі у справі співвідповідача, однак на це потрібна згода позивача. При цьому, заміна відповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі й за клопотанням самого відповідача, або навіть за ініціативою суду. Після заміни сторони, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку. Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: підстави заміни сторони, процесуальний статус позивача, процесуальний статус відповідача
