Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 04 березня 2026 року
у справі № 922/5241/21
Господарська юрисдикція
Щодо повноважень суду касаційної інстанції скасувати судове рішення ex officio у разі ухвалення його про права осіб, не залучених до участі у справі
Фабула справи: прокурор звернувся до суду з позовом до міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_1, в якому просив:
- визнати незаконним та скасувати п. 45 додатку до рішення міської ради «Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади» ;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна міської ради та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2;
- витребувати у ОСОБА_1 на користь міської територіальної громади нежитлові приміщення.
Рішенням господарський суд у задоволенні позову відмовив повністю.
Постановою апеляційний господарський суд рішення господарського суду скасував. Прийняв нове рішення. Позов задовольнив частково. Витребував у ОСОБА_1 на користь міської територіальної громади спірне майно. В іншій частині позовних вимог відмовив.
Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_1 вважає, що права ОСОБА_3, який не брав участі у справі, були порушені судом апеляційної інстанції, оскільки в оскаржуваній постанові суд надав оцінку його діям як покупця спірного майна без його безпосередньої участі у справі, чим допустив порушення ст. 2 ГПК України, прийнявши рішення про права та інтереси незалученої до участі у справі особи, у тому числі право на звернення до суду з зустрічним позовом з вимогами щодо реституції, що є підставою для скасування постанови відповідно до п. 8 ч. 1 та п. 3 ч. 3 ст. 310 ГПК України та направленню справи на новий розгляд.
Правова позиція Верховного Суду: ухвалення судом рішення про права, інтереси та (або) обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі становить такий дефект правосуддя, виправлення якого суд вищої інстанції не може поставити в залежність від того, чи скаржиться на нього особа.
Цей дефект істотно відрізняється від тих порушень, які також становлять обов'язкову підставу для скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд, однак за умови якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою:
- в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави його відводу обґрунтованими (п. 2 ч. 1 ст. 310 ГПК України);
- справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання (п. 5 ч. 1 ст. 310 ГПК України).
В обох цих випадках процесуальний закон залишає на розсуд учасника, чи оскаржувати рішення з відповідної підстави і чи буде воно з цієї підстави скасоване. Адже учасник має право заявити відвід, яким може не скористатись. Відповідно, справа могла бути розглянута за участі судді, стосовно якого могли існувати підстави для відводу.
Схожим чином учасник може не вимагати скасування судового рішення з тих підстав, що його ухвалено за результатами розгляду справи за його відсутності без належного повідомлення про дату, час і місце судового засідання. Адже учасник може вирішити не брати участі у судовому засіданні.
Тобто на ці випадки процесуальний закон поширює засаду диспозитивності і застосовує підхід, схожий на відмову від права на заперечення, коли певне порушення може мати місце, однак те, чи буде реагувати на нього суд вищої інстанції, залежить від вчинення скаржником належної заяви.
На відміну від цих випадків у ситуаціях, наприклад, розгляду справи неповноважним складом суду або ж ухвалення судового рішення про права, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі, особа не може погодитись або не заперечувати проти цих порушень так, щоб ця згода чи відсутність заперечень мали для суду обов`язкове значення. Недопущення таких порушень становить публічну складову справедливого судового розгляду, від яких особа не може відмовитись на засадах диспозитивності.
Велика Палата знову підкреслює, що такий підхід до тлумачення підстави для скасування судового рішення як такої, яку суд касаційної інстанції застосовує ex officio, виправданий аби не допустити спрямування обов`язкового до виконання присуду рішення суду, який міститься в його резолютивній частині, проти особи, яка не була залучена до справи.
Висновки: повноваження скасувати судове рішення з направленням справи на новий розгляд, якщо суд нижчої інстанції прийняв рішення про права, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі (п. 8 ч. 1 ст. 310 ГПК України), суд касаційної інстанції здійснює незалежно від вимог та доводів касаційної скарги, а також незалежно від того, чи звернулась з касаційною скаргою особа, про права, інтереси та (або) обов'язки якої суд нижчої інстанції ухвалив рішення.
Ключові слова: доступ до правосуддя, склад сторін справи, підстави скасування рішення, межі повноважень суду
