Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Ухвалою
від 21 січня 2026 року
у справі № 925/632/19
Господарська юрисдикція
Щодо неможливості вирішення судом касаційної інстанції питання про забезпечення позову
ФАБУЛА СПРАВИ
У справі за позовом Фермерського господарства «Петраківське» до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (замінено на Калинопільську селищну раду) за участю Черкаської обласної прокуратури про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі до Великої Палати Верховного Суду надійшла заява ФГ «Петраківське» про забезпечення позову.
У заяві ФГ «Петраківське» просить Велику Палату Верховного Суду постановити ухвалу про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу (Калинопільська селищна рада) та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо поділу і передачі на торги (аукціон) земельної ділянки до моменту винесення Великою Палатою Верховного Суду остаточного рішення за результатами розгляду цієї справи.
ОЦІНКА СУДУ
Суд касаційної інстанції при розгляді касаційних скарг діє у порядку та межах, визначених ГПК України, його повноваження обмежені правилами глави 2 розділу ІV ГПК України «Касаційне провадження».
Саттею 300 ГПК України визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, яка передбачає, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 301 ГПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням статті 300 цього Кодексу.
Відповідно до визначених процесуальним законом повноважень та функцій Верховний Суд здійснює перевірку рішень судів першої та апеляційної інстанцій, що виключає можливість вирішення процесуального питання забезпечення позову на цій стадії розгляду справи.
На відміну відсудів першої таапеляційної інстанцій саме судкасаційної інстанції є судомправа, тобто тієюсудовою інституцією, яка не наділена повноваженнями встановлювати обставини та оцінювати докази, якими такі обставини підтверджуються.
Оскільки під час розгляду і вирішення заяви про забезпечення позову необхідним є встановлення наявності або відсутності підстав для забезпечення позову з урахуванням установлених фактичних обставин кожної конкретної справи, а обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову, то вирішення цієї заяви безпосередньо пов'язано з необхідністю оцінки доказів і встановлення обставин, що не є притаманним для суду касаційної інстанції.
У касаційному провадженні передбачена інша процедура, властива лише суду касаційної інстанції, - процесуальна можливість на стадії касаційного розгляду справи зупинити виконання або дію оскаржуваного судового рішення.
ВИСНОВКИ: вирішення питання про забезпечення позову правилами 2 розділу ІV ГПК України «Касаційне провадження» не передбачене та до компетенції Верховного Суду не належить.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: порядок забезпечення позову, межі повноважень касаційного суду, касаційний перегляд
