ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 серпня 2021 року
м. Київ
Справа № 904/5682/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Пєскова В.Г. - головуючого, Банаська О.О., Білоуса В.В.,
за участю секретаря судового засідання Багнюка І.І.,
учасники справи не скористалися правом участі у судовому засіданні,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Хітька Геннадія Володимировича за вх. № 5574/2021
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.04.2021
у складі колегії суддів: Паруснікова Ю.Б. (головуючий), Вечірка І.О., Верхогляд Т.А.
та на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2020
у складі судді Суховарова А.В.
у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Легіон" в особі арбітражного керуючого Толстих Андрія Володимировича,
до Фізичної особи-підприємця Хітька Геннадія Володимировича
про визнання недійсним договору від 28.08.2015 № 2808/ОН-15 на проведення робіт; стягнення грошових коштів у розмірі 4 376 440 грн,
в межах справи № 904/5682/19
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравіт Агро",
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Легіон",
про визнання банкрутом.
За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд вирішив залишити касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Хітька Геннадія Володимировича за вх. № 5574/2021 без задоволення, а постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.04.2021 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2020 у справі № 904/5682/19 - без змін. При цьому
ВСТАНОВИВ:
Хронологія подій та опис обставин, встановлених судами.
1. 28.08.2015 між Фізичною особою-підприємцем Хітьком Геннадієм Володимировичем (далі - ФОП Хітько Г.В., виконавець) та ТОВ "Агро Легіон" (замовником) укладено договір № 2808/ОН-15 (з урахуванням Договору про внесення змін та доповнень про зміну статусу виконавця на ФОП) на проведення робіт (далі - Договір), за умовами п. 1.1 якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання провести передпосівну обробку насіння озоно-повітряною сумішшю (т. 1, а.с. 15-16).
За виконання робіт замовник перераховує виконавцеві договірну суму, згідно актів виконаних робіт (п. 1.2 Договору).
За виконання робіт згідно цього Договору замовник перераховує на розрахунковий рахунок виконавця договірну суму згідно актів здачі-приймання виконаних робіт без ПДВ (п. 2.1 Договору).
Оплата проводиться після закінчення робіт згідно актів здачі-приймання виконаних робіт (п. 2.2 Договору).
Після завершення робіт виконавець пред`являє замовникові акт здачі-приймання виконаних робіт (п. 3.1 Договору).
Замовник протягом одного дня з дня отримання акту здачі-приймання виконаних робіт, зобов`язаний направити виконавцеві підписаний акт здачі-приймання робіт, або мотивовану відмову від приймання робіт (п. 3.2 Договору).
У разі мотивованої відмови замовника від прийняття робіт, згідно акту, сторонами складається двосторонній акт із переліком необхідних доробок, строків їх виконання або про розірвання договору (п. 3.3. Договору).
Виконавець проводить роботи згідно методичних вказівок, розроблених Інститутом рослинництва ім. Юр`єва УААН та НАНУ ННЦ "ХФТІ" та узгоджені із замовником (п. 5.2 Договору).
Термін дії Договору: початок - з моменту підписання Договору, закінчення - 31.12.2018 (п. 6.1 Договору).
Строк дії Договору автоматично продовжується на один рік на тих же умовах у разі відсутності претензій у сторін одна до одної на день закінчення дії Договору, відсутності розірвання договору у письмовій формі (п. 6.2 Договору).
2. У період з 04.09.2015 по 03.05.2018 замовником та виконавцем складено акти здачі-приймання робіт за договором (т. 1, а. с. 83-250; т. 2, а. с. 1-67), на підставі яких ТОВ "Агро Легіон" перераховано на користь ФОП Хітька Г.В. суму 4 376 440 грн, що підтверджується відповідними банківськими виписками за рахунком ФОП Хітька Г.В. (т. 1, а. с. 17-82).
3. 12.12.2019 Господарським судом Дніпропетровської області було відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ "Агро Легіон".
Подання позовної заяви до суду.
4. 01.09.2020 ТОВ "Агро Легіон" в особі арбітражного керуючого Толстих А.В. звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою до ФОП Хітька Г.В. з вимогами про визнання недійсним договору від 28.08.2015 № 2808/ОН-15, укладеного між ФОП Хітьком Г.В. та ТОВ "Агро Легіон", та стягнення з ФОП Хітька Г.В. на користь ТОВ "Агро Легіон" грошових коштів у сумі 4 376 440 грн.
5. Звертаючись із цією заявою до суду, ТОВ "Агро Легіон" вказувало на те, що договір від 28.08.2015 № 2808/ОН-15 на проведення робіт підлягає визнанню недійсним в порядку, передбаченому статтями 7, 42 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КузПБ), статтями 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), оскільки договір діяв в період трьох років, що передувало відкриттю провадження у справі про банкрутство боржника, не містив погодження між сторонами всіх істотних умов та не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Розгляд справи судами.
6. 03.12.2020 ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області, залишеною без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 21.04.2021, заяву ТОВ "Агро Легіон" в особі арбітражного керуючого Толстих А.В. задоволено. Визнано недійсним з моменту укладення договір від 28.08.2015 № 2808/ОН-15, укладений між ТОВ "Агро Легіон" та ФОП Хітьком Г.В. Стягнуто з ФОП Хітька Г.В. на користь ТОВ "Агро Легіон" суму 4 736 440 грн та 4 204 грн витрат по сплаті судового збору.
7. Суди свої рішення мотивували тим, що основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.
Так, укладаючи спірний правочин, яким передбачено проведення ФОП Хітьком Г.В. передпосівної обробки насіння озоно-повітряною сумішшю згідно методичних вказівок, розроблених Інститутом рослинництва ім. Юр`єва УААН та НАНУ ННЦ "ХФТІ", сторони договору вводили в оману третіх осіб (кредиторів боржника) щодо дійсних намірів учасників правочину з огляду на неможливість виконання відповідачем своїх обов`язків згідно умов спірного договору враховуючи те, що на час укладання договору та протягом усього часу його дії у штаті ФОП Хітька Г.В. були відсутні працівники, які б мали кваліфікацію на проведення відповідних робіт згідно методичних рекомендацій, що підтверджується відповіддю відповідача на поставлене запитання позивача, в якій він зазначив, що працю найманих працівників ФОП Хітько Г.В. не використовує.
Крім того, ФОП Хітько Г.В. під час дії договору та в дати складання значної кількості актів виконаних робіт перебував за кордоном, що свідчить про свідомий намір невиконання учасниками правочину своїх зобов`язань, оскільки обидві сторони усвідомлювали неможливість виконання умов договору та підписання актів виконаних робіт в період часу, коли ФОП Хітько Г.В. перебував за межами України - акти № 2202/16 від 22.02.2016, № 2302/16 від 23.02.2016, № 2602/16 від 26.02.2016, № 2702-1/16 від 27.02.2016, № 2702-2/16 від 27.02.2016, № 2902/16 від 29.02.2016, № 0103/16 від 01.03.2016, № 0103-1/16 від 01.03.2016, № 0203/16 від 02.03.2016, № 0303/16 від 03.03.2016, № 0303-1/16 від 03.03.2016, № 0403/16 від 04.03.2016, № 0703/16 від 07.03.2016, № 0703-1/16 від 07.03.2016, № 0903/16 від 09.03.2016, № 0903-1/16 від 09.03.2016, № 1003/16 від 10.03.2016, № 1003-1/16 від 10.03.2016, № 1103/16 від 11.03.2016, № 1203/16 від 12.03.2016, № 1503/16 від 15.03.2016, № 1503-1/16 від 15.03.2016, № 21.03/16 від 21.03.2016, № 2103-1/16 від 21.03.2016, № 2403/16 від 24.03.2016, № 2403-1/16 від 24.03.2016, № 2803/16 від 28.03.2016, № 2803-1/16 від 28.03.2016, № 2903/16 від 29.03.2016, № 0604/16 від 06.04.2016, № 1104/16 від 11.04.2016, № 1104/16 від 11.04.2016, № 1504/16 від 15.04.2016, № 200401/16 від 20.04.2016, № 200402/16 від 20.04.2016, № 2604/16 від 26.04.2016, № 2505/16 від 25.05.2016, № 2605/16 від 26.05.2016, № 1110/16 від 11.10.2016, № 1210/16 від 12.10.2016, № 1310/16 від 13.10.2016, № 0811/16 від 08.11.2016, № 1011/16 від 10.11.2016, № 1711/16 від 17.11.2016, № 0512/16 від 05.12.2016, № 0712/16 від 07.12.2016, № 0912/16 від 09.12.2016, № 1612/16 від 16.12.2016, № 2212/16 від 22.12.2016.
Водночас, ці акти здачі-приймання робіт складено в с. Новоолександрівка. У довідці ТОВ "Агро Легіон" зазначено про відсутність у період з вересня 2015 року по грудень 2020 року у його власності та/або оренді складських приміщень, розташованих в с. Новоолександрівка. Згідно тверджень ФОП Хітька Г.В. обумовлені спірним правочином роботи виконувались за адресою - м. Слобожанське, вул. 8 Березня, 23-А, проте доказів таких обставин до матеріалів справи не надано.
З огляду на викладене суди дійшли висновку, що укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статі 234 ЦК України.
Доводи відповідача про те, що суд визнав недійсним договір з підстав визначених статтями 203, 215, 234 ЦК України, а тому застосування до спірних правовідносин вимог частини третьої статті 42 КУзПБ є неправильним, колегія суддів відхиляє, оскільки за наслідком визнання недійсним правочину вчиненого боржником, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, підлягають застосуванню приписи частини третьої статті 42 КУзПБ.
8. Крім того, суд апеляційної інстанції відхилив доводи відповідача щодо наведених ним підстав для застосування строку позовної давності у 3 роки до спірних правовідносин, оскільки згідно з частиною третьою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
До винесення судового рішення по даній справі ФОП Хітько Г.В. не скористався своїм правом звернутися з відповідною заявою до суду першої інстанції про застосування позовної давності.
Доводи ФОП Хітька Г.В. про те, що заявник не обґрунтував заяву нормами ЦК України, а суд самостійно їх застосував до спірних правовідносин, чим позбавлено відповідача можливості подати заяву про застосування строку позовної давності в порядку КУзПБ, колегія суддів відхиляє, оскільки за змістом заяви ТОВ "Агро Легіон" у тому числі, посилається на загальні норми статей 203, 215 ЦК України. При цьому в заяві ТОВ "Агро Легіон" посилалося на ті обставини, які суд першої інстанції поклав в основу висновків про фіктивність угоди. Відповідач був обізнаним з заявою ТОВ "Агро Легіон" та мав змогу подати відповідну заяву до суду про застосування строку позовної давності, але цього не зробив.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ.
А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу.
9. 18.05.2021 ФОП Хітько Г.В. через Центральний апеляційний господарський суд звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій скаржник просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.04.2021 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2020 у справі № 904/5682/19 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні заяви ТОВ "Агро Легіон" в особі арбітражного керуючого Толстих А.В. про визнання недійсним договору від 28.08.2015 № 2808/ОН-15 на проведення робіт.
10. Підставами касаційного оскарження постанови Центрального апеляційного господарського суду від 21.04.2021 та ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2020 у справі № 904/5682/19 скаржник зазначає пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, а саме щодо відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах. Обґрунтовує це тим, що суд першої інстанції повинен був відмовити арбітражному керуючому у задоволенні заяви, посилаючись на статті 42, 48 КУзПБ, так як до спірних правовідносин не можна застосовувати статтю 42 КУзПБ, а застосовуючи норми ЦК України щодо недійсності правочину, заявником у межах справи про банкрутство може виступати лише комітет кредиторів.
11. Скаржник наголошує на тому, що оскільки заявник, ТОВ "АГРО ЛЕГІОН", не обґрунтовував заяву саме статтею 234 ЦК України, а суд її застосував до спірних правовідносин, відповідно ФОП Хітько Г.В. був позбавлений можливості подати заяву про застосування позовної давності у суді першої інстанції та подав її лише в суд апеляційної інстанції. Адже нормами КУзПБ не передбачено подання таких заяв у процедурі банкрутства на відміну від норм ГК України та ЦК України.
Суд апеляційної інстанції не прийняв до уваги цю заяву та не застосував до спірних правовідносин позовну давність.
12. Крім того скаржник стверджує, що обставини справи підтверджують реальність здійснених ним робіт, а судами не було встановлено усіх ознак фіктивного правочину, зокрема, щодо введення в оману кредиторів, наявності в обох сторін правочину умислу на свідоме невиконання зобов`язань за договором чи приховування справжніх намірів учасників правочину.
Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу.
13. До Верховного Суду від ТОВ "Агро Легіон" в особі арбітражного керуючого Толстих Андрія Володимировича надійшов відзив на касаційну скаргу ФОП Хітька Г.В., в якому наведено прохання залишити цю касаційну скаргу без задоволення, а постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.04.2021 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2020 у справі № 904/5682/19 - без змін.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ.
А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій.
А. Щодо суті касаційної скарги.
14. Заслухавши присутніх у судовому засіданні учасників справи, розглянувши матеріали справи, здійснивши перевірку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.
15. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
16. Відтак, посилання скаржника на неналежне встановлення судом обставин справи та надану їм оцінку (у тому числі і щодо реальності здійснених скаржником робіт) не розглядаються колегією суддів, так як це призведе до виходу за межі повноважень суду касаційної інстанції, оскільки в силу положень частини другої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
17. В оскаржених судових рішеннях вказано, що укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статі 234 ЦК України.
18. Відповідно усі ознаки того, що спірний договір не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, наведені заявником та знайшли своє підтвердження у судових засіданнях.
19. Судова колегія погоджується з цими висновками судів з огляду на таке.
20. Судами було встановлено, що:
По-перше, низку перерахованих у судових рішеннях актів здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) за спірним договором укладено у період перебування ФОП Хітька Г.В. поза межами України.
По-друге, акти здачі-приймання робіт складено в с. Новоолександрівка. Водночас, у довідці ТОВ "Агро Легіон" зазначено про відсутність в період з вересня 2015 року по грудень 2020 року у власності та/або оренді ТОВ "Агро Легіон" складських приміщень, розташованих в с. Новоолександрівка. Згідно тверджень ФОП Хітька Г.В., обумовлені спірним правочином роботи виконувались за адресою: м. Слобожанське, вул. 8 Березня, 23-А, проте доказів таких обставин до матеріалів справи не надано. Тобто, надані докази свідчать про укладання таких актів не за місцем виконання робіт, що виключає можливість фактичного прийняття замовником виконаних робіт.
По-третє, ТОВ "Агро Легіон", самостійно придбавши озонатор за 4 000 грн та найнявши у штат найманого працівника і встановивши йому заробітну плату у розмірі 10 000 грн (що є більшою за середньомісячну зарплату в Дніпропетровській області), витратив би на оплату робіт у тому ж обсязі та тієї ж якості, які вказані в актах виконаних робіт, за період з серпня 2015 року по травень 2018 року в сумі 344 000 грн, що майже в 28 разів є меншою за суму 9 513 550 грн, яку боржник зобов`язався сплатити відповідачу на виконання умов спірного договору. Тобто, фактично мало місце придбання майна (оплата послуг у цьому випадку) за цінами, значно вищими від ринкових, що не зумовлює досягнення розумної ділової мети, а може свідчити про намір ухилення від розрахунків та спрямування на завдання шкоди кредиторам боржника. Відтак, на переконання колегії, боржник - ТОВ "Агро Легіон" - взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами стало неможливим.
21. Наведене вище свідчить, що сторони уклали договір, який не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків.
22. Відповідно до положень частини першої статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.
23. З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про недійсність спірного договору, керуючись приписами статей 203, 215, 234 ЦК України, якими, зокрема, визначено, що укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, підлягає визнанню недійсним.
24. При цьому вірно зазначено судами попередніх інстанцій, що на час укладення спірного договору - 28.08.2015 - такої норми як стаття 42 КУзПБ не існувало (КУзПБ набув чинності 21.10.2019), то й підстав для визнання недійсним спірного договору за вказаною статтею не було.
25. Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладеною в пункті 195 постанови від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16, за якою: "Укладення договору боржника поза межами "підозрілого періоду" (одного року, що передував порушенню справи про банкрутство), визначеного статтею 20 Закону про банкрутство, та відсутність підстав для застосування статті 42 КУзПБ з огляду на непоширення її дії на правовідносини, що склалися до вступу в дію КУзПБ, не виключає можливості визнання недійсним правочину боржника, спрямованого на уникнення звернення стягнення на його майно, на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом, а відповідний спосіб захисту гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав", що і мало місце у справі, яка нині переглядається в касаційному порядку.
26. Судова колегія відхиляє наведені у пункті 10 цієї постанови доводи скаржника, що при визнанні недійсним правочину на підставі загальних засад цивільного законодавства заявником у межах справи про банкрутство може виступати лише комітет кредиторів, оскільки таке тлумачення скаржником положень КУзПБ не ґрунтується на буквальному розумінні норм КУзПБ (зокрема, статей 42, 48, 61 КУзПБ), а аналіз цих положень дає підстави, для висновку про право ліквідатора подавати до суду заяви про визнання правочинів недійсними.
27. Судами було обґрунтовано зроблено висновок, що фактично єдиною метою здійснених майнових дій від імені сторін спірного правочину є введення в оману кредиторів шляхом виведення активів боржника (грошових коштів) з метою їх збереження за іншими особами від звернення стягнення за наявними грошовими зобов`язаннями боржника перед кредиторами, створення видимості належної юридичної форми для здійснення оплат за нібито надані роботи, що спростовує твердження скаржника про відсутність такої ознаки фіктивності правочину як введення в оману кредиторів.
28. На переконання судової колегії, сторони спірного договору мали свідомий намір не виконувати зобов`язання за ним та вводили в оману третіх осіб (кредиторів боржника) щодо дійсних намірів учасників правочину, враховуючи неможливість виконання відповідачем своїх обов`язків згідно умов спірного договору, оскільки на час укладання договору та протягом усього часу його дії у штаті ФОП Хитька Г.В. були відсутні працівники, які б мали кваліфікацію на проведення відповідних робіт. Водночас, як встановлено судами, у судовому засіданні в суді першої інстанції відповідач на поставлене запитання позивача відповів, що працю найманих працівників ФОП Хітько Г.В. не використовує, а матеріали справи свідчать, що велика кількість актів здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) за спірним договором укладено у період перебування ФОП Хітька Г.В. поза межами України.
29. Щодо здійсненої судами попередніх інстанцій у цій справі правової кваліфікації спірних правовідносин, яка не відповідає заявленим позивачем правовим підставам для вимог про недійсність договору, Суд вважає за необхідне вказати таке.
30. По-перше, у поданій заяві позивач вказував про нереальність спірного правочину, про неможливість його виконання сторонами, а також посилався на положення статей 203, 215 ЦК України.
31. По-друге, згідно з положеннями статей 236, 237, 238, 282, 315 ГПК України, які встановлюють вимоги до судових рішень різних судових інстанцій та відповідні процесуальні повноваження суду при їх ухваленні, обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia ("суд знає закони").
При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови в позові, оскільки згідно з принципом jura novit curia неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм.
Тобто суд, з`ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну їх правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.
32. Так, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 та від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 зроблено правовий висновок про те, що посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені в позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. У зв`язку із цим суд, з`ясувавши при розгляді справи, що позивач послався не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує в рішенні саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.
33. Аналогічно було кваліфіковано правовідносини і Касаційним господарським судом у постановах від 20.07.2021 у справі № 921/490/18, від 15.07.2021 у справі № 927/531/18, від 15.07.2021 у справі № 906/601/20, від 22.04.2021 у справі № 925/1214/18.
34. Слід зауважити, що згідно з частиною третьою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
35. У контексті спірних правовідносин суди попередніх інстанцій вірно вказали, що у цій справі ФОП Хітько Г.В. до винесення судового рішення не скористався своїм правом звернутися з відповідною заявою до суду першої інстанції про застосування позовної давності. Доводи скаржника про те, що позивач не обґрунтував заяву нормами ЦК України, а суд самостійно їх застосував до спірних правовідносин, чим позбавлено відповідача можливості подати заяву про застосування строку позовної давності в порядку КУзПБ, колегія суддів відхиляє, оскільки за змістом поданої позовної заяви, ТОВ "Агро Легіон", серед іншого, посилався на загальні норми статей 203, 215 ЦК України. При цьому позивач вказував про ті обставини, які суд першої інстанції поклав в основу висновків про фіктивність угоди. Відповідач був обізнаним з заявою ТОВ "Агро Легіон" та мав змогу подати відповідну заяву до суду про застосування строку позовної давності, але цього не зробив.
36. Колегія суддів наголошує, що суд касаційної інстанції, з урахуванням положень статті 300 ГПК України, переглядає цю справу саме у межах доводів і вимог, наведених у касаційній скарзі. При цьому остання не містить доводів про неправильне застосування частини третьої статті 42 КУзПБ.
37. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У цій справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.
Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.
38. У зв`язку з викладеним Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновків про те, що наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують правильності висновків судів першої та апеляційної інстанцій. Тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені постанови судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
В. Висновки про правильне застосування норм права.
39. Відповідно до положень частини першої статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.
З огляду на встановлені судами обставини справи (сторони спірного договору мали свідомий намір не виконувати зобов`язання за ним та вводили в оману третіх осіб (кредиторів боржника) щодо дійсних намірів учасників правочину, неможливість виконання відповідачем своїх обов`язків згідно умов спірного правочину) суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про недійсність спірного договору, керуючись приписами статей 203, 215, 234 ЦК України, якими, зокрема, визначено, що укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, підлягає визнанню недійсним.
Г. Розподіл судових витрат.
40. У зв`язку з тим, що Суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, Суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.
На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 315 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Хітька Геннадія Володимировича за вх. № 5574/2021 залишити без задоволення.
2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.04.2021 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2020 у справі № 904/5682/19 залишити без змін.
3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Пєсков
Судді О. Банасько
В. Білоус
