Номер провадження: 11-кп/813/1176/21
Номер справи місцевого суду: 519/666/19
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.04.2021 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
за участі прокурора ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисника ОСОБА_10 ,
представника потерпілого ОСОБА_11 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання обвинуваченого ОСОБА_9 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 190 КК України, про поновлення строку апеляційного оскарження вироку Суворовського райсуду м. Одеси від 16.07.2020
установив:
Вироком Суворовськогорайсуду м.Одеси від16.07.2020 ОСОБА_9 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 190 КК України та призначено йому остаточне покарання на підставі ч. 1 ст. 70 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 роки 6 місяців.
Не погоджуючись з вироком суду, обвинувачений ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу разом з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому зазначає, що строк на апеляційне оскарження вироку суду ним пропущений з поважних причин.
Зокрема вказує,що навищезазначений вироксуду подаваласьапеляційна скаргайого захисником ОСОБА_12 ,однак ухвалоюОдеського апеляційногосуду від12.03.2021року відмовлено у задоволенні клопотання його захисника ОСОБА_12 про поновлення строку на апеляційне оскарження вироку Суворовського районного суду м. Одеси від 16.07.2020.
Також зазначає, що він з адвокатом готувалися до подачі апеляційної скарги, формували зміст та позицію, але з огляду на хворобу захисника та перебування на самоізоляції у зв`язку з підозрою на коронавірус, своєчасно подати апеляційну скаргу на вирок суду захисник не змогла.
Самостійно подати апеляційну скаргу у встановлені строки не міг із-за погроз зі сторони потерпілої та своєї правової неграмотності.
На даний час він хоче скористатися своїм правом на оскарження вироку суду першої інстанції щодо нього, оскільки не несе відповідальності за дії адвоката.
Представник потерпілого ТОВ «АКВЕА» ОСОБА_11 подала до апеляційного суду заперечення на клопотання, в якому, посилаючись на те, що обвинувачений ОСОБА_9 був присутнім в суді 1-ої інстанції при оголошенні вироку, йому та захиснику були роз`яснені порядок та строки його оскарження, тому просила відмовити в задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_9 про поновлення строку апеляційного оскарження вироку Суворовського райсуду м. Одеси від 16.07.2020, оскільки він пропущений з неповажних причин.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та обвинуваченого, які підтримали клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження; думку прокурора та представника потерпілої юридичної особи, які заперечували проти задоволення клопотання; перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи клопотання, апеляційний суд доходить висновку про таке.
Відповідно до ст. 395 КПК України апеляційна скарга на вирок суду першої інстанції подається протягом 30 днів з дня його оголошення через суд, який ухвалив судове рішення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Частина 1 ст. 24 КПК України встановлює, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК України.
При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» апеляційний суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Врішенні Європейського суду з прав людини від 29.10.2010 у справі«Устименко проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантованеп. 1ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.
У цьому ж рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що необґрунтоване поновлення строку оскарження остаточного рішення по справі зі спливом значного періоду часу без обґрунтованих підстав порушує принцип правової визначеності, і як наслідок тягне порушення ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Як вбачається з матеріалів провадження, вирок Суворовського районного суду м. Одеси було ухвалено 16.07.2020. В той же час ОСОБА_9 було роз`яснено порядок та строк оскарження вироку суду в апеляційному порядку та останнім було отримано копію вироку (т. 3 а.с. 130, 139), а 29.07.2020 обвинувачений на підставі поданої заяви ознайомився з матеріалами кримінального провадження (т. 3, а.с. 140).
Відповідно довимог закону,строк наапеляційне оскарженнявироку закінчився17.08.2020року.Ухвалою Одеськогоапеляційного суду12.03.2021захиснику обвинуваченогобуло відмовленов поновленністроку наапеляційне оскарженнявироку Суворовськогорайсуду м.Одеси від16.07.2020 (т. 3 а.с. 219-220).
Однак, 14.03.2021 та 15.03.2021 обвинуваченим ОСОБА_9 було подано апеляційну скаргу на зазначений вирок суду та клопотання про поновлення строку для апеляційного оскарження.
Згідно ч. 1 ст. 117 КПК України процесуальний строк може бути поновлений лише за умови його пропуску з поважних причин. Поняття поважних причин пропуску строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду.
Під поважними підставами пропущення процесуального строку слід розуміти неможливість особи подати скаргу у визначений законом строк у зв`язку з обставинами, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, пов`язаними з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Такі обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.
З наведених підстав доводи клопотання обвинуваченого ОСОБА_9 про те, що він став жертвою погроз потерпілої, а тому не міг своєчасно подати апеляційну скаргу, не приймаються апеляційним судом до уваги, як голослівні та не підтверджені будь-якими доказами.
Також колегія суддів вважає неспроможними доводи обвинуваченого для поновлення строку на апеляційне оскарження вироку суду 1-ої інстанції, а саме посилання ОСОБА_9 на його правову необізнаність та подачу його захисником апеляційної скарги з пропуском визначеного законом строку, з огляду на наступне.
Виходячи із змісту ч. 1 ст. 113 КПК України, процесуальні строки це встановлені законом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов`язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії.
Таким чином, кожен учасник кримінального провадження повинен дотримуватися процесуальних строків незалежно від їх дотримання іншими учасниками.
Оскільки апеляційнаскарга навирок Суворовськогорайонного судум.Одеси від16.07.2020 подана обвинуваченим ОСОБА_9 разом з клопотанням про поновлення строку апеляційного оскарження 14.03.2021 (безпосередньо до апеляційного суду) та 15.03.2021 (через суд 1-ої інстанції), тобто, майже через 7 місяців після закінчення строку апеляційного оскарження, доводи, з яких обвинувачений ОСОБА_9 просить поновити йому строк на апеляційне оскарження вироку суду, не можуть бути визнані поважними.
Відповідно до п. 2 постанови Верховного Суду України по справі № 5-103 кс-15 від 01.10.2015, право на суд, одним із аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним. Право на суд, особливо щодо умов прийнятності скарги, може бути обмеженим настільки, щоб не було порушено саму сутність цього права, тобто, обмеження повинні мати законну мету і зберігати пропорційність між використаними засобами та досягнутими цілями.
Разом з тим, апеляційний суд враховує, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини у справі «Мельник проти України» право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями.
З урахуваннямнаведеного,апеляційний суд,ретельно перевірившидоводи клопотаннята матеріалипровадження приходитьдо висновку,що впоновленні строкуна апеляційнеоскарження вирокуСуворовського районногосуду м.Одеси від16.07.2020 необхідно відмовити, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_9 разом з доданими до неї матеріалами повернути особі, яка її подала.
Керуючись ст. ст. 24, 117, 395, 399, 405, 419, 532 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Відмовити в задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_9 про поновлення строку на апеляційне оскарження вироку Суворовського районного суду м. Одеси від 16.07.2020, яким ОСОБА_9 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 190 КК України.
Повернути ОСОБА_9 його апеляційну скаргу на вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 16.07.2020 разом з додатками.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 3-х місяців з дня її проголошення.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4