ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 квітня 2021 року
м. Київ
Справа № 10/2180
Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду:
Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Ткаченко Н.Г.,
за участю секретаря судового засідання - Ксензової Г.Є.,
за участю представників:
ОСОБА_1 - Сюйви І.Є. (ордер КС № 543326 від 06.04.2021),
ДП "МЗ "Оризон" - Назаренко С.А. (ордер ЧК № 196903 від 23.03.2021),
Офісу Ґенерального прокурора - Гусарової А.В. (посв. № 057068),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2020
та рішення Господарського суду Черкаської області від 25.08.2020
у справі № 10/2180 (925/1352/19)
за позовною заявою Державного підприємства "Машинобудівний завод "Оризон" в особі ліквідатора банкрута Носань Н.С
до ОСОБА_1 ,
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:
- на стороні позивача - Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України;
- на стороні відповідача - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
про витребування майна
у справі № 10/2180
за заявою Управління Пенсійного фонду України в м. Сміла
до Державного підприємства "Машинобудівний завод "Оризон"
про банкрутство.
ВСТАНОВИВ:
В провадженні Господарського суду Черкаської області перебуває справа №10/2180 про банкрутство Державного підприємства "Машинобудівний завод "Оризон" (далі - ДП "МЗ "Оризон", боржник).
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 22.11.2017 призначено ліквідатором ДП "МЗ "Оризон" арбітражного керуючого Носань Н.С.
Ліквідатором банкрута арбітражним керуючим Носань Н.С. (далі - позивач) подано в межах справи про банкрутство № 10/2180 до Господарського суду Черкаської області позовну заяву з вимогами: витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 (далі - відповідач) на користь ДП "M3 "Оризон" частину нежитлових приміщень корпусу № 21, реєстраційний номер 10277971105, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , площею 1412,9 кв.м. (діла - спірне майно); зареєструвати право власності ДП "M3 "Оризон" на частину нежитлових приміщень корпусу № 21.
В позовній заяві ліквідатор вказувала, що частина нежитлових приміщень корпусу № 21 ДП "МЗ "Оризон" було реалізовано на прилюдних торгах ОСОБА_3 , про що складені протокол №1-249124 від 01.02.2010 та акт державного виконавця про реалізацію нерухомого майна від 15.02.2010 (майно реалізовувалось під час примусового виконання зведеного виконавчого провадження).
Заочним рішенням Смілянського міськрайонного суду від 26.03.2010 у справі № 2-663/2010 задоволено позов ОСОБА_3 до ДП "МЗ "Оризон" про визнання договору купівлі-продажу, не посвідченого нотаріально, дійсним та визнання права власності, визнано договір купівлі-продажу частини приміщення корпусу № 21, площею 1412,9 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 дійсним; визнано за ОСОБА_3 право власності на вказану частину приміщення.
Згідно з договором купівлі-продажу від 29.03.2013 ОСОБА_3 продав зазначене нерухоме майно ОСОБА_1 .
У подальшому Смілянським міськрайонним судом 13.06.2018 у справі №703/3519/16-ц заочне рішення суду рішення Смілянського міськрайонного суду, яким за ОСОБА_3 визнано право власності на вказане майно, скасовано.
Зважаючи на вказані обставини ліквідатором ДП "M3 "Оризон", керуючись положеннями статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), пунктом З частини 1 статті 388 ЦК України пред`явлено вимогу до нинішнього володільця приміщень корпусу № 21 - ОСОБА_1 про витребування цього майна із її володіння як такого, що вибуло із володіння власника поза його волею іншим шляхом.
Обґрунтовуючи наявність підстав для витребування майна, ліквідатор банкрута посилалася на правові позиції Верховного Суду України, що викладені у постановах від 16.04.2014 (справа № 6-146цс13), від 28.01.2015 (справа № 6-218цс14), від 24.06.2015 (справа № 6- 251цс15 ), від 27.04.2017 (справа № 6-2894цс16).
Відповідачем та третьою особою на стороні відповідача подані до суду заяви про застосування строку позовної давності.
Обставини справи, встановлені судами
03.04.2003, згідно з наказом Міністерства промислової політики України №139 на базі майна декількох підприємств, в тому числі, Державного підприємства - Фірми "Оризон-Прилад" було створено Державне підприємство "Машинобудівний завод "Оризон", майно від реорганізованих підприємств було прийнято на баланс новоствореного ДП "Машинобудівний завод "Оризон" згідно з актами приймання-передачі майна та розподільчих балансів.
На виконання вказаного наказу між Державним підприємством - Фірмою "Оризон-Прилад" та Державним підприємством "Машинобудівний завод "Оризон" було підписано розподільчий баланс станом на 01.04.2003 та акт приймання-передачі основних засобів, в тому числі й частини корпусу № 21, 1978 року побудови, площею 1438 кв.м.
14.07.2009 на об`єкт будівлі корпусу АДРЕСА_3 , Черкаським обласним об`єднаним бюро технічної інвентаризації було складено інвентаризаційну справу, згідно з якою її площа склала 1412,9 кв.м.
Згідно з довідкою Управління архітектури, регулювання забудови та земельних відносин міста Виконавчого комітету Смілянської; міської ради Черкаської області №246 від 27.05.2009, будівлі корпусу № 21, що знаходиться на балансі ДП "Машинобудівний завод "Оризон" та розташована на території колишнього ВО "Оризон" по вул. Мазура, надано адресу: вул. Мазура № 24/21.
29.07.2009 Смілянським міським відділом державної виконавчої служби Смілянського міськрайонного управління юстиції на адресу Міністерства промислової політики було направлено повідомлення № 4483, № 4484 про знаходження на примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження щодо стягнення з ДП "Машинобудівний завод "Оризон" боргів по заробітній платі, а також про здійснення опису та накладення арешту на нерухоме майно боржника.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 31.08.2009 порушено провадження у справі про банкрутство боржника, відповідно до положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" № 2343-XII; введено мораторій на задоволення вимог боржника та накладено арешт на усе майно боржника.
01.02.2010 за результатами проведених ТОВ "Юнор" прилюдних торгів по реалізації нерухомого майна ДП "Машинобудівний завод "Оризон" (частини приміщення корпусу № 21 площею 1412,9 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 ) переможцем аукціону, згідно з протоколом № 1-249124 із запропонованою ціною 113 251,07 грн., було визначено ОСОБА_3
15.02.2010 на підставі протоколу від 01.02.2010р. №1-249124 головним державним виконавцем Смілянського міського відділу державної виконавчої служби ПогорілимР.О. при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження від 19.06.2006 № 13 видано акт про реалізацію нерухомого майна ДП "МЗ "Оризон" (частини приміщення корпусу № 21 площею 1412,9 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 ) ОСОБА_3 на підставі квитанції від 27.01.2010р. № 54849 та платіжного доручення від 09.02.2010р. № 2.
10.03.2010 приватним нотаріусом Смілянського районного нотаріального округу Черкаської області Новіковим І.М. винесено постанову № 77 про відмову у посвідченні Свідоцтва про придбання на прилюдних торгах частини приміщення корпусу №21 через відсутність правовстановлюючих документів ДП "МЗ "Оризон" на нього, яка стала підставою для звернення ОСОБА_3 до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області із позовною заявою про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним та про визнання права власності.
Заочним рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 26.03.2010 у справі № 2-663/2010 визнано дійсним договір купівлі-продажу частини приміщення корпусу № 21 площею 1412,9 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 та визнано за ОСОБА_3 право власності на вказану частину приміщень.
Рішенням Смілянським міськрайонним судом Черкаської області від 09.12.2011у справі №2-2509/2011 позовну заяву ОСОБА_2 задоволено, визнано за останнім право власності на частину корпусу № 21 - нежитлові приміщення площею 1110,4 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 , що належав на праві господарського відання Державному підприємству "Приладобудівний завод "Райдуга" на підставі рішення виконавчого комітету Смілянської міської ради від 22.04.2011 № 269.
Постановою Господарського суду Черкаської області від 23.10.2012 боржника було визнано банкрутом, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Хоменка О.А.
13.02.2013 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про реєстрацію права власності на об`єкт нерухомості №10277971105 за ОСОБА_3 на підставі заочного рішення Смілянського міськрайонного суду від 26.03.2010р. у справі №2-663/2010 на спірне майно за адресою: АДРЕСА_2 - відповідно до інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 14.11.2019 №188776405.
12.03.2013 суб`єктом оціночної діяльності Вікторжевською Ю.В. складено звіт про оцінку майна, частини нежитлової будівлі (корпусу № 21) загальною площею 1412,9 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 на суму 138000 грн.
29.03.2013 між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу частини корпусу № 21 - нежитлових приміщень загальною площею 1412,9 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 , за ціною 129800 грн., який 29.03.2013р. посвідчено приватним нотаріусом Смілянського районного нотаріального округу Черкаської області Новіковим І.М., зареєстровано в реєстрі за № 1649 та внесено інформацію до Єдиного державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 29.03.2013 №1781545 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 12077971105; об`єкт нерухомого майна: нежитлові приміщення корпусу № 21; адреса: АДРЕСА_2 ; загальна площа: 1412,9 кв.м; власник: ОСОБА_1 ; номер запису про право власності: 493896.
10.04.2013 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу частини нежитлових приміщень корпусу № 21 за адресою АДРЕСА_2 , загальною площею 1110,4 кв.м, за ціною 129800 грн., який 10.04.2013 посвідчено приватним нотаріусом Смілянського районного нотаріального округу Черкаської області Новіковим І.М., зареєстровано в реєстрі за №1964.
Рішенням Виконавчого комітету Смілянської міської ради №350 від 18.08.2016 за результатами розгляду звернення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 для проведення впорядкування адресної нумерації частині нежитлових приміщень корпусу АДРЕСА_4 , що мали адресу АДРЕСА_5 та АДРЕСА_2 (відповідно до договорів купівлі-продажу від 29.03.2013 та від 10.04.2013), було призначено нову адресу: вулиця Мазура №30/1.
21.03.2017 державним реєстратором прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області, за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 21.03.2017 реєстраційний номер 21489802, було прийнято рішення від 21.03.2017 № 34374316 та внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно зміни до запису про реєстрацію права власності на об`єкт нерухомості № 10277971105 щодо зміни площі об`єкта із 1110,4 кв.м. на 2639,2 кв.м та щодо зміни адреси з АДРЕСА_2 на АДРЕСА_1 (інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 14.11.2019 № 188776405.
Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 29.11.2016 у справі №22ц/793/2473/16 скасовано ухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 03.10.2016 у справі за позовом ОСОБА_3 до ДП "Машинобудівний завод "Оризон" про визнання договору купівлі-продажу, не посвідченого нотаріально, дійсним та визнання права власності та передано матеріали заяви про перегляд заочного рішення на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 13.06.2018 у справі № 703/35196/16-ц (8/703/2/18) скасовано заочне рішення Смілянського міськрайонного суду від 26.03.2010 у справі за позовом ОСОБА_3 до ДП "Машинобудівний завод "Оризон" про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності.
Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 10.07.2019 у справі № 703/3519/16-ц (2/703/272/19) залишено без розгляду первісний позов ОСОБА_3 до ДП "Машинобудівний завод "Оризон" про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності, визнання прилюдних торгів такими, що відбулись; залишено без розгляду зустрічний позов ДП "Машинобудівний завод "Оризон" до ОСОБА_3 , Смілянського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Черкаській області про визнання прилюдних торгів, протоколу проведення прилюдних торгів та акту державного виконавця про реалізацію нерухомого майна недійсним з підстав неявки представника.
З огляду на вказані вище обставини, 15.11.2019 ліквідатор банкрута арбітражний керуючий Носань Н.С. звернулася до господарського суду Черкаської області із заявою № 02-31/509 від 14.10.2019 про витребування майна із чужого незаконного володіння.
Короткий зміст рішення та постанови судів першої та апеляційної інстанції
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 25.08.2020 у справі №10/2180 (925/1352/19) позовну заяву боржника у особі ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого Носань Н.С. від 14.11.2019 № 02-31/509 задоволено частково; витребувано із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь ДП "Машинобудівний завод "Оризон" частину нежитлових приміщень корпусу № 21, реєстраційний номер 10277971105, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , площею 1412,9 кв.м.; у задоволені решти вимог відмовлено.
За висновком місцевого суду, у розумінні пункту З частини 1 статті 388 ЦК України спірне майно вважається таким, що вибуло із володіння власника поза його волею іншим шляхом з того моменту, як рішення суду, ухвалене щодо цього майна - скасоване; скасоване рішення Смілянського міськрайонного суду від 26.03.2010 не породжує факту виникнення права власності у ОСОБА_3 на спірне майно і не породжує права його продажу ОСОБА_1 , тому власником спірного майна до цього часу залишається позивач.
При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що ДП "МЗ "Оризон" є законним власником спірного майна, яке набуте згідно з наказом Міністерства промислової політики України № 139, розподільчим балансом станом на 01.04.2003 та актом приймання-передачі основних засобів (в тому числі й спірного майна - частини корпусу № 21, 1978 року побудови, площею 1438 кв.м).
Встановивши, що ОСОБА_1 є добросовісними набувачем спірного майна, яке вибуло із власності ДП "Машинобудівний завод "Оризон" поза його волею, місцевий господарський суд дійшов висновку що спірне майно підлягає витребуванню від ОСОБА_1 відповідно до пункту 3 частини 1 статті 388 ЦК України.
Щодо поданих до суду заяв про застосування строку позовної давності, місцевий суд зазначив, що позов ДП "МЗ "Оризон" подано без пропуску строку позовної давності, тому у задоволенні заяви відповідача про застосування строку позовної давності судом відмовлено. У задоволенні заяви третьої особи на стороні відповідача про застосування строку позовної давності місцевим господарським судом відмовлено з підстав відсутності у третьої особи права на подання такої заяви.
Не погоджуючись з винесеним рішенням, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 подали апеляційні скарги на рішення Господарського суду Черкаської області від 25.08.2020, в яких просили скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у заяві ліквідатора ДП "Машинобудівний завод "Оризон" про витребування майна у ОСОБА_1 із чужого незаконного володіння відмовити у повному обсязі.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2020 апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_3 залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Черкаської області від 25.08.2020 у справі №10/2180 - без змін.
Апеляційний господарський суд погодився з висновком місцевого суду, визнав законним і обґрунтованим задоволення позовної заяви боржника у особі ліквідатора банкрута та витребування із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь ДП "МЗ "Оризон" частини нежитлових приміщень корпусу №21, реєстраційний номер 10277971105, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , площею 1412,9 кв.м.
Постанова апеляційним судом ухвалена з посиланням на правові позиції Верховного Суду України, викладені у постановах від 16.04.2014 (справа № 6-146цс13), від 28.01.2015 (справа № 6-218цс14), від 24.06.2015 (справа № 6-25ІцсІ5), від 27.04.2017 (справа № 6-2894цс16), згідно з якими майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але подальшому скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею, і власник майна вправі витребувати його від добросовісного набувача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_1 (скаржник) до Верховного Суду подано касаційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду Черкаської області від 25.08.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2020 скасувати; постановити нове рішення, яким в позові відмовити.
Доводи касаційної скарги зводяться до того, що оскаржувані судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права; суд апеляційної інстанції застосував положення статей 160, 170, 256, 261, 267 ЦК України без врахування висновків стосовно початку перебігу та застосування строків позовної давності, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.11.2019 у справі №911/3677/17, від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 щодо витребування майна з чужого незаконного володіння.
На думку скаржника, є некоректним посилання апеляційного суду на правові позиції Верховного Суду України щодо про строк позовної даності, викладені у постановах від 16.04.2014 (справа № 6-146цс13), від 28.01.2015 (справа № 6-218цс14), від 24.06.2015 (справа № 6-25ІЦСІ5), від 27.04.2017 (справа № 6-2894цс16), які стосуються витребування майна, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але подальшому скасованого. У справі, що розглядається, майно яке є предметом спору вибуло з володіння ДП "Машинобудівний завод "Оризон" за результатами проведених прилюдних торгів по реалізації нерухомого майна.
Крім того, на відміну від на відміну від описаних у зазначених постановах ситуацій, позивачем у цій справі взагалі не доведено належними доказами його права власності (господарського відання) на спірне майно, що є однією з обов`язкових умов для задоволення віндикаційного позову.
Позиція інших учасників справи
Від ліквідатора ДП "MЗ "Оризон" та Черкаської обласної прокуратури надійшли відзиви на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в яких просять залишити її без задоволення, рішення Господарського суду Черкаської області від 25.08.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2020 - залишити без змін.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
Постановою Господарського суду Черкаської області від 23.10.2012 боржника було визнано банкрутом, призначено ліквідатора банкрута.
21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства № 2597-VIII від 18.10.2018, який в силу пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень цього Кодексу, поширює свою дію на подальший розгляд справ про банкрутство незалежно від дати порушення (відкриття) провадження у таких справах, за винятком справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації.
З дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність, зокрема, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Відомості Верховної Ради України, 1992, № 31, ст. 440 із наступними змінами).
Перехід від регулювання, передбаченого Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", до регулювання згідно з Кодексом України з процедур банкрутства, здійснюється негайно (безпосередня дія як спосіб дії в часі нормативно-правових актів) шляхом здійснення подальшого розгляду справ про банкрутство відповідно до положень цього Кодексу.
Статтею 12 КУзПБ визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України;
За змістом частини 1 статті 61 КУзПБ ліквідатор з дня свого призначення здійснює зокрема, такі повноваження: вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.
Предметом судового розгляду у цій справі є вимоги заявлені ліквідатором ДП "МЗ "Оризон" про витребування у ОСОБА_1 з незаконного володіння належного боржнику майна, а саме частину нежитлових приміщень корпусу № 21, реєстраційний номер 10277971105, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , площею 1412,9 кв.м., яке вибуло із його володіння поза його волею, на підставі статті 388 ЦК України, та зареєструвати право власності ДП "M3 "Оризон" на вказане майно.
Згідно з частиною 1 статті 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка заволоділа ним незаконно, без відповідної правової підстави.
Витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову. Позивачем у віндикаційному позові може бути власник майна, а відповідачем - особа, яка незаконно володіє майном, тобто заволоділа ним без достатньої правової підстави.
Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця), з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей.
Однією з ключових умов звернення з віндикаційним позовом є відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, оскільки у такому випадку здійснюється захист порушеного права власності за допомогою зобов`язально-правових способів. Окрім того, особливістю віндикаційного позову є відсутність спору з приводу належності позивачеві майна (майнових прав) на праві власності чи іншому титулі. За наявності відповідного спору право позивача не може бути захищено шляхом задоволення віндикаційного позову.
Об`єктом позову про витребування майна з чужого незаконного володіння може бути річ, яка існує в натурі на момент подання позову. Якщо річ, перебуваючи в чужому володінні, видозмінилася, була перероблена чи знищена, застосовуються зобов`язально-правові способи захисту права власності відповідно до положень глави 83 ЦК України.
Аналогічні способи захисту застосовуються до речей, визначених родовими ознаками, оскільки з чужого незаконного володіння може бути витребувана лише індивідуально визначена річ. Відповідно до положень частини 1 статті 184 ЦК України, річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена лише їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей та індивідуалізують. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними.
Відповідно до частини 1 статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором було придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у таких випадках: якщо майно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Таким чином, факт неправомірності набуття права власності, якщо це не випливає із закону, підлягає доказуванню, а правомірність набуття права власності включає законність і добросовісність такого набуття.
Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини 1 статті 388 ЦК України залежить від того, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.
Якщо майно за відплатним договором придбано в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадках, передбачених частиною 1 статті 388 ЦК, зокрема якщо майно вибуло із володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (було загублено, викрадено, вибуло з їхнього володіння іншим шляхом).
У разі коли відчуження майна мало місце два і більше разів після недійсного правочину, це майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, від добросовісного набувача на підставі частини 1 статті 388 ЦК України.
У такому випадку діюче законодавство не пов`язує можливість витребування майна у добросовісного набувача з обставинами щодо наявності у відчужувача за останнім у ланцюгу договорів договором права відчужувати це майно.
За висновком, Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 15.05.2019 у справі № 522/7636/14-ц, однією з обов`язкових умов для задоволення віндикаційного позову є встановлення під час розгляду спорів про витребування майна, зокрема й тієї обставини, чи перебувало спірне майно у володінні позивача, який указує на порушення своїх прав як власника, на підставах, визначених законодавством, та який на момент подання позову не є власником цього майна, однак вважає себе таким.
У справі, яка розглядається, судами першої та апеляційної інстанції було досліджено обставини вибуття спірного майна з володіння ДП "МЗ "Оризон" та встановлено, що Смілянським міськрайонним судом 13.06.2018 у справі № 703/3519/16-ц скасовано заочне рішенням Смілянського міськрайонного суду від 26.03.2010 у справі № 2-663/2010, яким задоволено позов ОСОБА_3 до ДП "Машинобудівний завод "Оризон" про визнання договору купівлі-продажу, не посвідченого нотаріально, дійсним та визнання права власності; визнано договір купівлі-продажу частини приміщення корпусу № 21, площею 1412,9 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 дійсним; визнано за ОСОБА_3 право власності на вказану частину приміщення.
Водночас, згідно з договором купівлі-продажу від 29.03.2013 ОСОБА_3 продав зазначене нерухоме майно ОСОБА_1 .
Надавши оцінку наведеним вище обставинам, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для витребування у ОСОБА_1 , яка є добросовісними набувачем, спірного майна, оскільки останнє вибуло з володіння банкрута поза його волею, що проявилося у відсутності згоди на його відчуження як Міністерства промислової політики України (суб`єкта управління майном), так і від ДП "МЗ "Оризон".
При цьому, місцевий господарський суд виходив з того, що належність боржнику майна, щодо якого заявлено вимогу про витребування з чужого незаконного володіння, ліквідатор підтвердила наказом Міністерства промислової політики України № 139 від 03.04.2003, розподільчим балансом станом на 01.04.2003 та актом приймання-передачі основних засобів.
Водночас поза увагою судів залишились доводи відповідача, що право власності ДП "МЗ "Оризон" на спірне майно на момент вибуття з власності (проведення 01.02.2010 прилюдних торгів по реалізації майна) не було зареєстроване за позивачем, з посиланням на постанову приватного нотаріуса від 10.03.2020 № 77 про відмову ОСОБА_3 у вчиненні нотаріальної дії з причини відсутності правовстановлюючих документів ДП "МЗ "Оризон" на частину приміщення корпусу № 21. Вказані обставини були причиною для звернення останнього до суду з вимогами про визнання договору купівлі-продажу, укладеного 01.02.2010 за результатами прилюдних торгів по реалізації майна, не посвідченого нотаріально, дійсним та визнання права власності на спірне майно.
Ці обставини свідчать про те, що суди не з`ясували, чи перебувало спірне майно у володінні, користуванні та розпорядженні позивача, а також не з`ясували правовий статус спірного приміщення.
Тобто, судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень було залишено поза увагою та дослідження обставини, що мають засвідчити правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, а саме, підтвердження його право власності або інше речове право титульного володільця на витребуване майно, зважаючи на положення статті 387 ЦК України, згідно з якою особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача.
Твердження судів про те, що сторонами не було подано доказів того, що спірне майно створене іншою особою і не спростовано обставину належності спірного майна ДП "Машинобудівний завод "Оризон" до проведення прилюдних торгів іншій особі, колегією суддів Касаційного господарського суду оцінюються критично, враховуючи, що виключно власник наділений правом, передбаченим статтею 388 ЦК України, витребування свого майна з чужого незаконного володіння, а тому саме на позивача за таким позовом покладається обов`язок доведення володіння цим титулом до вибуття майна.
Колегія суддів зазначає, що встановлення обґрунтованості позовних вимог, доведеності порушення права власності позивача на спірне майно, впливає на наслідки розгляду поданої відповідачем заяви про застосування строку позовної давності, оскільки можливість судового захисту суб`єктивного права особи в разі його порушення, визнання або оспорювання, серед іншого, обумовлена строком, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу - позовною давністю (стаття 256 ЦК України).
До позовних вимог про визнання недійсними договорів та витребування майна на підставі статей 203, 215, 387, 388 ЦК України застосовується загальна позовна давність у три роки. Така правова позиція була висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 17.10.2018 у справі №362/44/17, від 07.11.2018 у справі № 372/1036/15-ц, від 20.11.2018 у справі № 907/50/16, від 05.12.2018 у справі №522/2201/15-ц та відображена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2018 у справі №911/926/17, від 23.01.2019 у справі № 916/2130/15, від 23.01.2019 у справі №910/2868/16.
Правову позицію у справах щодо витребування майна з чужого незаконного володіння стосовно початку перебігу та застосування строків позовної давності викладено у постанові від 26.11.2019 справі № 914/3224/16, в якій Велика Палата Верховного Суду відступила від правових висновків, висловлених у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №711/802/17 та від 06.06.2018 у справі №520/14722/16-ц, згідно з якими початок перебігу строків позовної давності за вимогами про витребування майна в порядку статті 388 ЦК України відліковується з моменту набуття добросовісним набувачем права власності на майно, а не з моменту, коли особа дізналася про вибуття свого майна до іншої особи, яка згодом його відчужила добросовісному набувачу.
З огляду на зазначене, враховуючи усталену правову позицію щодо початку перебігу строку позовної давності за вимогами ліквідатора в інтересах боржника, такий строк слід обраховувати з моменту як боржник (у даному випадку і ДП "Машинобудівний завод "Оризон", особи уповноважені діяти від його імені (зокрема, ліквідатор) та держава в особі Міністерства промислової політики України) довідався про порушення своїх прав (протиправного відчуження майна).
У визначенні початку перебігу строку позовної давності має значення не лише встановлення, коли саме особа, яка звертається за захистом свого порушеного права або охоронюваного законом інтересу, довідалася про порушення цього права або про особу, яка його порушила, а й коли ця особа об`єктивно могла дізнатися про порушення цього права або про особу, яка його порушила.
У контексті поданої касаційної скарги Суд погоджується з висловленими у ній доводами стосовно суперечності наведених у мотивувальній частині оскаржуваної постанови стосовно висновків про "заявленння позову без пропуску строку позовної давності" та що "спірне майно незаконно і з порушенням законодавства вибуло із володіння позивача після реалізації з прилюдних торгів в лютому 2010 року".
При цьому, не звернення з позовом уповноважених осіб позивача до 2019 року суди пояснюють відсутністю правових підстав та завідомою нікчемністю такого позову, оскільки саме із скасуванням ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 13.06.2018 у справі №703/3519/16-ц 8/703/2/18 заочного рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 26.03.2010 у справі № 2-663/2010 у боржника виникло право на позов про витребування майна на підставі статті 388 ЦК України
Суд зазначає, що порушення права та підтвердження такого порушення судовим рішенням не є тотожними поняттями. Закон не пов`язує перебіг позовної давності з ухваленням судового рішення про порушення права особи. Тому перебіг позовної давності починається від дня, коли позивач довідався або міг довідатися про порушення його права, а не від дня, коли таке порушення було підтверджене судовим рішенням.
Отже визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права (постанова Верховного Суду України від 27.05.2014 у справі № 5011-32/13806-2012).
Аналіз змісту постанов Верховного Суду України від 16.04.2014 (справа № 6-146цс13), від 28.01.2015 (справа № 6-218цс14), від 24.06.2015 (справа № 6-25ІЦСІ5), від 27.04.2017 (справа № 6-2894цс16), на правові позиції в яких посилається суд апеляційної інстанції в своїй постанові, дає підстави для висновку, що вони не є релевантними висновками щодо застосування норм права у подібних правовідносинах у справі, що розглядається. Вказані судові рішення ухвалені у спорі щодо майна, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але подальшому скасованого, в той час як предметом спору у цій справі, є майно, що вибуло з володіння ДП "МЗ "Оризон" за результатами проведених 01.02.2010 прилюдних торгів по реалізації нерухомого майна внаслідок відкритого виконавчого провадження про стягнення з ДП "МЗ "Оризон" боргу, а рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 26.03.2010 у справі № 2-663/2010 було спробою нового власника майна (на той момент - ОСОБА_3 - третьої особи у цій справі) реалізувати свої права на спірне майно зважаючи на прогалини в процедурі примусової реалізації.
З огляду на зазначене, колегія суддів касаційного суду вважає, що не з`ясувавши відповідних обставин, не дослідивши пов`язані з ними докази, попередні судові інстанції допустили порушення норм процесуального права, а саме статей 13, 86, частини п`ятої статті 236 ГПК України, щодо повного та всебічного дослідження обставин і доказів та статей 238, 282 ГПК України щодо надання вмотивованої оцінки всім аргументам учасників справи, зокрема й щодо наявності чи відсутності підстав для застосування позовної давності та про поважність причин пропущення цього строку ліквідатором боржника.
Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що в постанові Верховного Суду України від 18.01.2017 у справі № 6-2776цс16 викладено правову позицію, відповідно до якої втручання держави в право на мирне володіння своїм майном, зокрема, й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування загалом є предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція), що ратифікований Законом України N 475/97-ВР від 17.07.1997. Стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання "справедливого балансу" в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судові рішення наведеним вимогам не відповідають.
Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.
Відповідно до пункту 1 частини 3 та частини 4 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
З огляду на необхідність встановлення в ході розгляду віндикаційного позову обставин справи щодо права власності позивача на витребуване майно, факту вибуття майна з його володіння в силу обставин, передбачених частиною 1 статті 388 ЦК України, наявності саме заявленого до витребовування майна у незаконному володінні відповідача, відсутності у відповідача правових підстав для володіння спірним майном, застосування до спірних правовідносин статті 267 ЦК України, що не були зроблено судами попередніх інстанцій, що згідно з приписами пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України та підпунктом 1 частини 3 та частини 4 статті 310 ГПК України є підставою для скасування прийнятих ними судових рішень з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об`єктивного встановлення обставин справи, прав і обов`язків сторін, і залежно від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення у судовому рішенні, ухваленому за результатами судового розгляду.
Судові витрати
Оскільки справа передається на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, не здійснюється.
Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2020 та рішення Господарського суду Черкаської області від 25.08.2020 у справі № 10/2180 скасувати.
3. Справу № 10/2180 в скасованій частині передати на новий розгляд до Господарського суду Черкаської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Огороднік К.М.
Судді Жуков С.В.
Ткаченко Н.Г.
