ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"07" жовтня 2020 р. Справа№ 10/2180
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Копитової О.С.
суддів: Остапенка О.М.
Грека Б.М.
за участю секретаря судового засідання: Гуньки О.В.
у присутності представників сторін згідно протоколу судового засідання
від 07.10.2020 року
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення господарського суду Черкаської області від 20.02.2020 року
(повний текст складено 02.03.2020 року)
у справі №10/2180 (суддя Хабазня Ю.А.)
за позовною заявою від 28.12.2019 року №02-31/561 позивача, боржника у особі ліквідатора банкрута
до відповідача ОСОБА_1
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України
про витребування майна
у справі за заявою
ініціюючого кредитора Управління Пенсійного фонду України в м.Сміла
до боржника державного підприємства "Машинобудівний завод "Оризон"
про банкрутство юридичної особи
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Черкаської області від 20.02.2020 року у справі №10/2180 позовну заяву боржника у особі ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого Носань Н.С., від 28.12.2019 року №02-31/561, подану в межах справи про банкрутство, задоволено частково. Витребувано із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь державного підприємства "Машинобудівний завод "Оризон" (вул.Мазура, 24, м.Сміла, Черкаська область, 20700, ідентифікаційний код 32480440) об`єкт нерухомого майна: реєстраційний номер майна - 20662848; тип майна - гараж; адреса нерухомого майна - АДРЕСА_2 ; загальна площа (кв.м.) - 94,1, Матеріали стін - метал; номер запису - 306 в книзі 3. Скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наступний запис: Відомості про об`єкт нерухомого майна: реєстраційний номер майна - 20662848; тип майна - гараж; адреса нерухомого майна " АДРЕСА_2 ; загальна площа (кв.м.) - 94,1, Матеріали стін - метал; номер запису - 306 в книзі: 3. Відомості про права власності: дата прийняття рішення про державну реєстрацію - 16.10.2007; дата внесення запису - 16.10.2007; ПІБ - ОСОБА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_2 ; дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; документ, що посвідчує особу - паспорт громадянина України, НОМЕР_3 , 21.08.1996; форма власності - приватна; частка власності - 1/1; підстава виникнення права власності - рішення суду, б/н, 20.07.2007, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області. В решті вимог відмовлено. Визнано фізичну особу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) кредитором боржника на суму 3800 грн., які підлягають погашенню у четверту чергу.
Не погоджуючись з винесеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати оскаржуване рішення повністю та прийняти нове, яким у задоволенні позовної заяви державного підприємства "Машинобудівний завод "Оризон" в особі арбітражного керуючого Носань Н.С. в межах справи про банкрутство про витребування майна у ОСОБА_1 на користь державного підприємства "Машинобудівний завод "Оризон" об`єкту нерухомого майна: реєстраційний номер майна - 20662848; тип майна - гараж; адреса нерухомого майна - АДРЕСА_2 ; загальна площа (кв.м.) - 94,1, Матеріали стін - метал - відмовити повністю. Також скаржником подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, що посилання позивача та відповідно суду першої інстанції, що гараж відповідача належить Державному підприємству "Машинобудівний завод "Оризон" не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки на балансі державного підприємства "Машинобудівний завод "Оризон" зазначений гараж не перебував та не перебуває, і відповідно Державне підприємство "Машинобудівний завод "Оризон" не може бути його власником.
При цьому, скаржник зазначає, що дійсно між колишнім директором державного підприємства "Машинобудівний завод "Оризон" та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу металевого гаража за адресою АДРЕСА_3 . З метою оформлення права власності відповідач звернувся до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з позовом про визнання вказаного договору дійсним. Даний позов судом задоволено. Відповідач на підставі рішення суду від 20.07.2007 року зареєстрував у передбаченому законом порядку право власності на металевий гараж. Однак вказане рішення скасовано апеляційним судом і відповідно довідка (подана як доказ в тій справі) про те, що металевий гараж площею 100 кв.м. перебуває на балансі державного підприємства "Машинобудівний завод "Оризон" ( не містить ні дати, ні номеру), не може вважатись доказом у цій справі.
При цьому скаржник наголошує, що ні вказаним рішенням, ні оскаржуваним не доведено та не встановлено факту, що саме гараж відповідача, який витребувано належить чи належав державному підприємству "Машинобудівний завод "Оризон". Відповідач вказує, що у період з 2005 по 2008 роки директором підприємства та головним бухгалтером було вчинено ряд злочинів за ст.ст. 212, 366, 377, 191 КК України, які згідно вироку Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 30.12.2-10 року вчинені з метою особистого збагачення, продаж майна, яке належало підприємству на підставі підроблених документів мало місце, що не заперечується позивачем.
Крім того, відповідач вказує на той факт, що суд першої інстанції, встановивши неправильне визначення позивачем норм закону, відповідно невідповідність обраного способу захисту вийшов за межі своїх повноважень і не відмовив в позові, а фактично з власної ініціативи змінив спосіб захисту порушеного права позивача, чим допустив порушення вимог господарського процесуального кодексу України, необґрунтовано відійшов від висновків Верховного суду та п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, а саме право на справедливий суд у зв`язку з дотриманням принципу рівності сторін.
Крім того, в апеляційній скарзі відповідач вказує на пропуск позивачем строку позовної давності. Відповідач вважає, що про порушене право позивачу стало відомо щонайменше на дату ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, прийняте за результатами перегляду рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 20.07.2007 року у справі №2-1595/2007, а саме з 08.12.2016 року.
Скаржник зазначає, що жодних дій спрямованих на реальне виконання рішення апеляційного суду ліквідатором не вчинено. Ліквідатор не звертався з метою приведення документів про право власності у відповідності до вимог чинного законодавства і на момент звернення до господарського суду Черкаської області право власності за гаражем відповідача не скасоване та відповідно у Державному реєстрі відсутні дані, щодо зміни власника.
Апелянт не погоджується з доводами позивача про вирахування початку перебігу строку позовної давності з моменту призначення нового арбітражного керуючого в справі про банкрутство боржника в 2017 році та з посиланням на рішення Верховного суду України № 3-1157гс15 та постанови Верховного суду від 24.04.2018 року № Б3/081-12/24, тощо та вказує, що спеціальних норм про позовну давність (у тому числі для звернення до суду арбітражного керуючого із завою про визнання недійсними угод боржника) не встановлено. Заміна ліквідатора у справі та призначення нового не є підставою для поновлення строку позовної давності.
Неможливість подання заяви про застосування позовної давності в даному спорі відповідач обґрунтовує тим, що він не брав участі при розгляді справи в суді першої інстанції, в зв`язку з неналежним його повідомленням про дату судового засідання, в зв`язку з чим відповідач заявляє про застосування строків позовної давності в даній справі разом з поданням апеляційної скарги.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.06.2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 у справі №10/2180 передано колегії суддів у складі головуючого судді: Копитової О.С., суддів: Остапенка О.М., Грека Б.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення господарського суду Черкаської області від 20.02.2020 року по справі №10/2180 залишено без руху та надано скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали, протягом десяти днів з дня отримання копії даної ухвали, але не менший, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2020 року поновлено ОСОБА_1 пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду Черкаської області від 20.02.2020 року по справі №10/2180. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення господарського суду Черкаської області від 20.02.2020 року по справі №10/2180 та призначено розгляд справи на 29.07.2020 року.
02.07.2020 року на електронну адресу суду від ліквідатора державного підприємства "Машинобудівний завод "Оризон" арбітражного керуючого Носань Н.С. надійшло клопотання №02-31/978 від 02.07.2020 року про проведення судового засідання 29.07.2020 в режимі відеоконференції, проведення якого просить доручити Черкаському окружному адміністративному суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2020 року вищевказану заяву задоволено. Проведення судового засідання по справі №10/2180 призначено на 10 год. 15 хв. 29.07.2020 року, в приміщенні Північного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції (зал судових засідань № 13). Доручено забезпечення проведення відеоконференції Черкаському окружному адміністративному суду.
27.07.2020 року через відділ документообігу суду від ліквідатора державного підприємства "Машинобудівний завод "Оризон" арбітражного керуючого Носань Н.С. надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 .
Ліквідатор Носань Н.С. вважає доводи зазначені у апеляційній скарзі помилковими та зазначає, що майно боржника, яке перебуває у нього на балансі, являється державною власністю, а боржник володіє ним на праві господарського відання. Належними доказами володіння цим майном на праві господарського відання є розподільчий баланс станом на 01.04.2003 року, акт приймання-передачі основних засобів згідно розподільчого балансу станом на 01.04.2003 року підписані при реорганізації державних підприємств, що належали до сфери управління Міністерства промислової політики для утворення державного підприємства «Машинобудівний завод «Оризон» , а також довідка, надана до матеріалів справи, яка досліджувалась Смілянським міськрайонним судом Черкаської області при прийнятті рішення від 20.07.2007 року по справі № 2-1595/2007.
Крім того, ліквідатором зазначено, що ОСОБА_1 при укладенні договору з державним підприємством "Машинобудівний завод "Оризон", який в подальшому він просив визнати дійсним у судовому порядку, не оспорювалось право власності банкрута на спірне приміщення гаражу, а довідка, додана до матеріалів справи №2-1595/2007, як неналежний доказ права господарського відання державного підприємства "Машинобудівний завод "Оризон" судом не визнавалась, а позивачем відповідних доводів у судовому засіданні чи у позовній заяві не наводилось. Вказана довідка, видана державному підприємству "Машинобудівний завод "Оризон", без номера та без дати, надає змогу встановити, що спірне майно перебувало на балансі підприємства, а тому належить йому на праві господарського відання.
Щодо пропуску строку позовної давності, то ліквідатор зазначає, що скаржником помилково було визначено початок перебігу строку позовної давності, оскільки потрібно враховувати правовий статус майна, яке протиправно було продано на користь ОСОБА_1 , особу власника майна, а також обставини, які існували на момент виникнення спірних правовідносин, та під час здійснення ліквідаційної процедури. Визначаючи початок перебігу позовної давності у цьому спорі, слід враховувати, коли про порушене право довідалася або могла довідатися саме держава в особі уповноваженого органу, а не позивач.
Міністерству розвитку економіки, торгівлі і сільського господарства стало відомо про своє порушене право власності з моменту отримання ним позову ліквідатора банкрута, а тому строк позовної давності не може бути пропущений ліквідатором банкрута, який діяв в інтересах держави, заявляючи до суду позов про витребування державної власності.
Крім того, ліквідатор вказує, що в певний період часу існувала правова позиція Верховного суду щодо того, що положення про позовну давність для витребування майна у порядку ст. 388 ЦК України не застосовуються.
Підсумовуючи поданий відзив, ліквідатор вважає, що строк позовної давності ліквідатором банкрута не було пропущено, а в тому разі, якщо суд встановить факт пропуску строку позовної давності - просить визнати його пропуск поважним, оскільки він спричинений обставинами, не залежними від ліквідатора, а зумовлені керуванням актуальною на той момент правовою позицією Верховного Суду.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2020 року, в зв`язку з перебуванням судді Остапенка О.М. у відпустці, який не є головуючим суддею (суддею - доповідачем) призначено повторний автоматизований розподіл справи №10/2180.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду скарги сформовано колегію у складі головуючого судді: Копитової О.С., суддів: Грека Б.М., Коротун О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2020 року прийнято до свого провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення господарського суду Черкаської області від 20.02.2020 року у справі №10/2180 та призначено її до розгляду на 29.07.2020 року.
29.07.2020 року в судому засіданні представники сторін, які з`явились надали усні пояснення по справі.
29.07.2020 року в судовому засіданні оголошено перерву до 23.09.2020 року.
30.07.2020 року на електронну адресу суду від ліквідатора державного підприємства "Машинобудівний завод "Оризон" арбітражного керуючого Носань Н.С. надійщла заява про участь у судовому засідання в режимі відеоконференції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.08.2020 року задоволено заяву ліквідатора державного підприємства "Машинобудівний завод "Оризон" арбітражного керуючого Носань Н.С. про участь у судовому засідання в режимі відеоконференції та призначено судове засідання в режимі відеоконференції.
14.08.2020 року через відділ документообігу суду від представника скаржника надійшла заява про те, що скаржник та його представник братимуть участь у судовому засіданні, яке призначено на 23.09.2020 року, в приміщенні господарського суду Черкаської області.
14.09.2020 року через відділ документообігу суду від Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовити, рішення господарського суду Черкаської області від 20.02.2020 року у справі №10/2180 залишити без змін.
Міністерство у поданому відзиві зазначає, що вважає апеляційну скаргу безпідставною, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до п.п. 1.1-4.2 Статуту державного підприємства "Машинобудівний завод "Оризон" Державне підприємство "Машинобудівний завод "Оризон" є юридичною особою, заснованою на державній власності. Майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання. Здійснюючи право господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд у відповідності з метою своєї діяльності, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству.
Пунктом 4.6 Статуту визначено, що відчуження основних фондів, які є державною власністю і закріплені за підприємством, здійснюється за погодженням Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, а тому, відчужувати майнові об`єкти, що належать до основних фондів підприємства, підприємство мало право лише за попередньою згодою Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України у відповідності до ст.ст. 5,7 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» та п.п. 6, 8 Порядку відчуження об`єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2007 року №803.
Також міністерство зазначає, що рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 08.12.2016 року у справі №2/1595/2007 апеляційну скаргу державного підприємства "Машинобудівний завод "Оризон" задоволено, рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 20.07.2007 року скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Посилаючись на ч. 3 ст. 334 Цивільного кодексу України представник у відзиві зазначає, що законність набуття права власності на нерухоме майно, державного підприємства "Машинобудівний завод "Оризон" ОСОБА_1 , а саме металевий гараж на фундаменті загальною площею 100 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 не доведено.
Отже, господарським судом Черкаської області було правомірно витребувано майно із власності апелянта, оскільки останній заволодів ним без відповідної правової підстави.
Щодо строків позовної давності, то міністерством у відзиві зазначено, що судом першої інстанції було вчинено всіх необхідних дій з метою належного повідомлення ОСОБА_1 про призначення справи до розгляду, а сплив позовної давності є підставою для відмови у позові виключно на підставі заяви про застосування спливу позовної давності, зробленою стороною по справі до винесення судом рішення. Відповідач своїм правом подати відповідну заяву не скористався, а тому, застосування строку позовної давності після ухвалення рішення не відповідає вимогам ст. 267 Цивільного кодексу України.
15.09.2020 року через відділ документообігу суду від ліквідатора державного підприємства "Машинобудівний завод "Оризон" арбітражного керуючого Носань Н.С. на виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2020 року надійшли додаткові пояснення.
В поданих поясненнях посилаючись на положення Цивільного кодексу України, ліквідатор зазначає, що договір купівлі-продажу між державним підприємством "Машинобудівний завод "Оризон" в особі директора Буртового В.П. та ОСОБА_1 від 12.06.2007 року являється нікчемним та жодних правових наслідків не породжував, оскільки не був посвідчений нотаріально та не був зареєстрований у встановленому законом порядку.
Ліквідатор вважає, що оскільки безпосередньо право власності у ОСОБА_1 та відповідно вибуття майна із володіння боржника відбулось саме на підставі рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 20.07.2007 року по справі № 2-1595/2007 то і застосування такого способу захисту порушеного права позивача, як визнання договору, укладеного між сторонами недійсним, не являється ефективним, а застосуванню підлягає саме віндикація.
Таким чином, на думу ліквідатора, з моменту скасування Апеляційним судом Черкаської області 08.12.2016 року рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 20.07.2007 року - спірне майно вважається таким, що вибуло із володіння власника поза його волею. В силу відповідних правових позицій Верховного Суду України, майно набуло статусу такого, що вибуло із володіння власника поза його волею, та у свою чергу у державного підприємства "Машинобудівний завод "Оризон" виникла юридична можливість для витребування майна із володіння ОСОБА_1 на підставі п.3 ч.1 ст. 388 Цивільного кодексу України.
17.09.2020 року через відділ документообігу суду від скаржника надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги, в яких останній посилаючись на позиції Верховного суду, зазначає, що твердження ліквідатора щодо строку позовної давності не є поважними. Скаржник наголошує, що ні Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (положення якого втратили чинність), ні чинний Кодекс України з процедур банкрутства не встановлюють спеціальних норм про позовну давність. При визначенні початку перебігу позовної давності у спорі за вимогами боржника/арбітражного керуючого не допускається врахування обставин (дати) порушення провадження у справі про банкрутство, та і дати призначення (заміни кандидатури) арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора). Отже, до цих правовідносин застосовуються загальні положення стосовно позовної давності.
Апелянт вказує, що витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову. Позивачем у віндикаційному позові може бути власник майна, а відповідачем - особа, яка незаконно володіє майном, тобто заволоділа ним без достатньої правової підстави. Таким чином особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача.
В даному ж спорі ні суд першої інстанції, ні позивач не довели, що саме гараж - є ангаром, який належить позивачу.
21.09.2020 року на електронну адресу суду від ліквідатора Носань Н.С. надійшли документи, які перелічені у додатках до додаткових пояснень від 09.09.2020 року №02-31/1066.
23.09.2020 року судове засідання не відбулося у зв`язку з відпусткою головуючого судді Копитової О.С..
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2020 року розгляд справи №10/2180 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 призначено на 07.10.2020 року.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2020 року, у зв`язку з перебуванням судді Коротун О.М., яка входить до складу суду і не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.10.2020 року, для розгляду справи сформовано колегію у складі головуючого судді: Копитової О.С., суддів: Грека Б.М., Остапенка О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2020 року вищевказаною колегією суддів прийнято до свого провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 та призначено справу №10/2180 до розгляду на 07.10.2020 року.
07.10.2020 року представники сторін, які з`явились надали усні пояснення по справі.
Представники третьої особи в судове засідання призначене на 07.10.2020 року не з`явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином, обґрунтованих заяв та клопотань щодо відкладення розгляду справи не заявляли, в зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе прийняти рішення без участі представників третьої особи. При цьому колегія суддів враховує, що представник третьої особи приймав участь в судовому засіданні 29.07.2020 року та надавав свої пояснення щодо суті спору. Також в матеріалах справи міститься відзив третьої особи на апеляційну скаргу відповідача.
07.10.2020 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.
Згідно зі ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Як убачається з матеріалів справи 12.06.2007 між державним підприємством «Машинобудівний завод «Оризон» в особі директора, ОСОБА_2 , та приватним підприємцем ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу №34, згідно з умовами якого державне підприємство «Машинобудівний завод «Оризон» продало, а приватний підприємець ОСОБА_1 придбав металевий гараж площею 100 кв.м за адресою: АДРЕСА_4 . Відповідно до п.2 договору продаж майна вчинено за 3800 грн., які були сплачені ОСОБА_1 до каси державного підприємство «Машинобудівний завод «Оризон» 12.06.2007, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера від 12.06.2007 №32.
Відповідно до довідки Управління архітектури, регулювання забудови та земельних відносин міста Смілянської міської ради від 08.08.2007 №18 будівлі металевого гаража, належного ОСОБА_1 , присвоєно адресу: АДРЕСА_3 .
Згідно пояснень відповідача, 05.07.2007 ОСОБА_1 , у зв`язку з відмовою приватних нотаріусів у оформленні права власності на придбаний гараж через відсутність правовстановлюючих документів державного підприємства «Машинобудівний завод «Оризон» на нього (як зазначає ОСОБА_1 у позовній заяві), з метою набуття права власності на це майно, подано позовну заяву до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним та визнання права власності.
20.07.2007 Смілянським міськрайонним судом Черкаської області у справі №2-1595/2007 прийнято рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено: визнано дійсним договір купівлі-продажу, згідно з яким 12.06.2007 ОСОБА_1 придбав майно державного підприємства «Машинобудівний завод «Оризон», а саме: металевий гараж на фундаменті загальною площею 100 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2 ; визнано за ОСОБА_1 право власності на металевий гараж на фундаменті загальною площею 100 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2 .
Ухвалою суду від 31.08.2009 порушено провадження у справі про банкрутство боржника. Постановою суду від 23.10.2012 боржника визнано банкрутом. Ухвалою суду від 02.08.2016 ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Назаренка С.А.
Рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 08.12.2016 у справі №22-ц/793/2351/16 апеляційну скаргу ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого Назаренка С.А., задоволено: рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 20.07.2007 у справі №2-1595/2007 скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 18.12.2019 №1933560429 за параметрами запиту: "Адреса /Місцезнаходження : АДРЕСА_2 металевий гараж за адресою АДРЕСА_3 , реєстраційний номер 20662848 на підставі рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 20.07.2007 зареєстрований на праві приватної власності за ОСОБА_1 .
Матеріали справи не містять доказів стосовно зміни власника спірного майна станом на дату апеляційного розгляду.
Ухвалою суду від 22.11.2017 ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Носань Н.С.
Вважаючи, що з дати скасування Апеляційним судом Чернігівської області від 08.12.2016 року у справі №22-ц/793/2351/16 рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 20.07.2007, яким було визнано дійсним договір купівлі-продажу, згідно з яким 12.06.2007 ОСОБА_1 придбано майно державного підприємств «Машинобудівний завод «Оризон», а саме: металевий гараж на фундаменті загальною площею 100 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2 ; визнано за ОСОБА_1 право власності на металевий гараж на фундаменті загальною площею 100 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 втратив законні права на володіння вказаним майном і відповідно воно підлягає поверненню законному власнику державному підприємству «Машинобудівний завод «Оризон».
В зв`язку з чим ліквідатор і звернувся до господарського суду Чернігівської області з позовом про витребування у ОСОБА_1 спірного майна з посиланням на приписи ст. ст. 387, 388 Цивільного кодексу України, зазначаючи те, що майно яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею і власник майна вправі витребовувати його від добросовісного набувача.
Саме на застосуванні положень ст. ст. 387, 388 Цивільного кодексу України при розгляді даного спору наполягав і представник позивача під час розгляду справи апеляційним судом. Також просили суд застосувати до спірних взаємовідносин строки позовної давності.
Господарський суд Черкаської області під час розгляду справи дійшов інших висновків та вказав про наступне.
Державне підприємство «Машинобудівний завод «Оризон» (позивач) є первісним набувачем права власності на новостворене майно і законним власником "ангару" 1989 року побудови, площею 600 кв.м за адресою: АДРЕСА_4 , який надалі було перейменовано у "гараж", змінено його площу до 100 кв.м та змінено його адресу АДРЕСА_2 саме з метою реєстрації його як окремого об`єкта нерухомості за ОСОБА_1 .
Майно вибуло із власності державного підприємства «Машинобудівний завод «Оризон» без будь-яких законних на те підстав з порушенням (повним ігноруванням) його керівником ст.5 і 7 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" (у редакції на час укладення договору від 12.06.2007) та п.6 і 8 Порядку відчуження об`єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 червня 2007 року №803 (у редакції на час укладення договору від 12.06.2007).
Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Проте, якщо права на нерухоме майно підлягають державній реєстрації, то право власності у набувача виникає з дня такої реєстрації відповідно до закону (стаття 334 Цивільного кодексу України).
Договір купівлі-продажу об`єкта нерухомості від 12.06.2007 №34 між Державним підприємством "Машинобудівний завод "Оризон" та приватним підприємцем Заріцьким В.В. укладено без його нотаріального посвідчення та без державної реєстрації, тобто з порушенням ст.209, 210, 182, 220 і 657 Цивільного кодексу України, у зв`язку з чим він є нікчемним (ч.1 ст.220 ЦК України) та визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Рішення Смілянського міськрайонного суду від 20.07.2007 у справі №2-1595/2007, яким визнано дійсним договір купівлі-продажу від 12.06.2007 №34, скасовано рішенням Апеляційного господарського суду Черкаської області від 08.12.2016. Тобто право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, у ОСОБА_1 не виникло і його власником залишається позивач.
Правові наслідки нікчемного правочину такі ж, як і правові наслідки недійсного правочину - у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину (ч.2 с.216 ЦК України). Отже власник майна має право на застосування наслідків недійсності правочину, а не на витребування майна з чужого незаконного володіння у порядку ст.387 чи 388 ЦК України - ОСОБА_1 є першим і останнім набувачем майна у його законного власника (ДП "МЗ "Оризон"), набув його на відповідній правовій підставі (договорі і рішенні суду), яка відпала, набуття права власності ОСОБА_1 є похідним, оскільки він його не створив як нове майно, у тому числі як об`єкт будівництва (стаття 331 ЦК України), не набув внаслідок переробки речі (стаття 332 ЦК України), не отримав внаслідок набувальної давності (стаття 344 ЦК України) тощо.
Боржником заявлено вимогу витребувати із чужого незаконного володіння майно, яке на даний час перебуває у відповідача. Тобто правовим наслідком задоволення вимоги боржник вбачає, як і при реституції, передачу йому майна. Вимогу ж застосувати правові наслідки визнання недійсним договору суду не заявлено, тому суд застосовує реституцію з власної ініціативи, тим більше, що надалі справа про банкрутство не зможе бути завершена внаслідок не вирішення цього питання.
У зв`язку з цим вимога державного підприємства «Машинобудівний завод «Оризон» про витребування спірного майна від ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Розглядаючи спір по суті колегія суддів вважає висновки місцевого суду про наявність підстав для витребування спірного майна на користь Державного підприємства «Машинобудівний завод «Оризон» від фізичної особи ОСОБА_1 передчасними та такими, що прийняті при неповному встановленні всіх обставин справи в силу наступного.
Відповідно до положень ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону; усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав (ч.1, абз.1 ч.2, ч.3 ст. 319 Цивільного кодексу України).
Право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч.1 ст.321 Цивільного кодексу України).
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (ч.1,2 ст.328 Цивільного кодексу України);
Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього (ч.1 ст.330 Цивільного кодексу України).
Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст.387 Цивільного кодексу України).
Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: (…) 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (ч.1 ст.388 Цивільного кодексу України).
Тобто у відповідності до положень діючого законодавства саме власнику майна належить право витребувати своє майно від третіх осіб або в разі коли така третя особа заволоділа майном без відповідної правової підстави (ст. 387 Цивільного кодексу України) або якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння не з їхньої волі іншим шляхом.
Позивачем за таким позовом може бути неволодіючий власник (фізичні і юридичні особи, держава і територіальні громади в особі уповноважених ними органів). Водночас законодавство надає право звертатися з вимогами про витребування майна з чужого незаконного володіння не лише власникам, а й іншим особам, у яких майно власника перебувало у законному володінні за відповідною правовою підставою ("титулом").
Титульними володільцями вважаються особи, які володіють майном за цивільно-правовими договорами (майнового найму (оренди), підряду, зберігання, застави та ін.), особи, які володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом. При цьому, в будь-якому випадку позивач має підтвердити своє право власності на витребувану річ або інше титульне право на річ, посилаючись на ті чи інші докази (свідоцтво про право власності, свідоцтво про право на спадщину, технічний паспорт на автомашину, довіреність на розпорядження майном, договір тощо). У випадку, коли власник (титульний володілець) не може надати такі документи у зв`язку з їх втратою або його права власності оспорюється відповідачем, у позові також має закладатися вимоги про визнання права власності. Не є безспірним доказом належності майна юридичній особі на праві власності, на праві повного господарського відання чи праві оперативного управління перебування майна на її балансі, оскільки останній є формою ведення бухгалтерського обліку, а не правовстановлюючим документом, що безпосередньо засвідчує право власності. Однак факт перебування майна на балансі підприємства (організації) розглядається як один із доказових засобів з урахуванням правової підстави зарахування його на баланс, особливостей майна та інших обставин.
Відповідачем за таким позовом має бути незаконний володілець майна власника, який може і не знати про неправомірність свого володіння та утримання такого майна. При цьому незаконними володільцями вважаються як особи, які безпосередньо неправомірно заволоділи чужим майном, так і особи, які придбали майно не у власника, тобто у особи, яка не мала права ним розпоряджатися.
Встановлюючи правовий статус осіб у даній справі стосовно спірного майна суд першої інстанції дійшов висновку, що державне підприємство «Машинобудівний завод «Оризон» (позивач) є первісним набувачем права власності на новостворене майно і законним власником "ангару" 1989 року побудови, площею 600 кв.м за адресою: АДРЕСА_4 , який надалі було перейменовано у "гараж", змінено його площу до 100 кв.м та змінено його адресу АДРЕСА_2 саме з метою реєстрації його як окремого об`єкта нерухомості за ОСОБА_1 .
Однак суд першої інстанції не зазначив на підставі яких доказів дійшов саме до таких висновків.
Обґрунтовуючи свою позицію стосовно наявності прав на спірне майно ліквідатор посилається на наказ Міністерства промислової політики України № 139 від 03.04.2003 року, розподільчий баланс станом на 01.04.2003 року та довідку б/н та б/д за підписом головного бухгалтера боржника.
Дослідивши вказані докази колегія суддів встановила наступні обставини.
Державне підприємство «Машинобудівний завод «Оризон» створене згідно наказу Міністерства промислової політики України № 139 від 03.04.2003 року на базі майна декількох підприємств, в т.ч. державного підприємства - фірми «Оризон-Прилад». Вказаним наказом було визначено, що майно від реорганізованих підприємств приймається на баланс новоствореного державного підприємства «Машинобудівний завод «Оризон» згідно актів приймання-передачі майна та розподільчих балансів.
В зв`язку з чим, на виконання наказу Мінпромполітики України № 139 від 03.04.2003 року між державним підприємством - фірмою «Оризон-прилад» та державним підприємством «Машинобудівний завод «Оризон» підписано розподільчий баланс, станом на 01.04.2003 року та акт приймання передачі основних засобів згідно розподільчого балансу станом на 01.04.2003 року.
Згідно вказаного акту приймання - передачі державне підприємство - фірма «Оризон-прилад» передало, а державне підприємство «Машинобудівний завод «Оризон» прийняло ангар, 1989 року побудови, площею 600 кв.м., за адресою: АДРЕСА_4 . Іншіх подібних об`єктів згідно вказаного акту не передавалось.
Позивач вказує, що в подальшому назву об`єкта нерухомого майна змінено з «ангар» на «гараж», та що металевий гараж, який зареєстрований за позивачем є відповідною складовою частиною ангару, переданого позивачу згідно акту приймання-передачі від 01.04.2003 року.
При цьому жодних належних доказів на підтвердження вказаних обставин матеріали справи не містять.
Відповідно до договору купівлі -продажу № 34 від 12.06.2007 року продавець продав, а покупець купив металевий гараж площею 100 кв.м. за ціною 3 800 грн.
Доказів того, що ангар площею 600 кв.м., за адресою: АДРЕСА_4 було перебудовано позивачем в гараж 100 кв.м. матеріали справи не містять.
Єдиним доказом на який посилається позивач на підтвердження належності саме йому на праві господарського відання спірного майна є довідка б/н і б/д за підписом головного бухгалтера ДП «МЗ «Оризон» наступного змісту «гараж металевий площею 100 кв.м. знаходиться на балансі Державного підприємства «Машинобудівний завод «Оризон» із залишковою вартістю 3 800 грн. 00 коп.», яка була подана відповідачем до Смілянського міськрайонного суду під час розгляду справи про визнання дійсним договору купівлі -продажу № 34 від 12.06.2007 року.
Інших доказів матеріали справи не містять. Позивачем до справи не надано навіть даних бухгалтерського обліку боржника, з яких би вбачалось, що спірне майно дійсно перебуває на балансі позивача, то було передано йому за розподільчим балансом 2003 року.
При цьому, згідно пояснень сторін і після укладання договору купівлі -продажу № 34 від 12.06.2007 року керівництвом позивача відповідачу не було надано документів на підтвердження прав на вказане майно, що стало підставою для звернення останнього до суду з вимогами про визнання вказаного договору дійсним та визнання права власності.
В даному випадку колегія суддів вважає, що позивачем не доведено належними доказами його права власності (господарського відання) на спірне майно і відповідно підстав для задоволення позову за визначених позивачем обставин не вбачається.
При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що в даному випадку, враховуючи доводи позивача та заперечення відповідача між сторонами існує інший спір, спір про право, а саме право власності на металевий гараж площею 100 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 . що станом на день розгляду справи зареєстрований за ОСОБА_1 . Вказаних вимог в даній справі позивачем не заявлялось.
При цьому слід зазначити, що і ліквідатор і Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України в своїх поясненнях вказують, що спірне майно є державним майном і поданий позов пов`язаний саме з поверненням майна у власність держави ,однак жодними належними доказами не підтверджують того факту, що саме державне підприємство «Машинобудівний завод «Оризон» є належним позивачем в даній справі.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення господарського суду підлягає скасуванню, як таке, що прийнято при неповному з`ясуванні обставин справи, з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В зв`язку з ти, що апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позовних вимог з підстав недоведеності порушених прав позивача, заява відповідача про застосування строків позовної давності колегією суддів не розглядається.
Виходячи з вимог ч. 1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтями 76, 77 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування с обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
З огляду на викладене вище, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог та приходить до висновку щодо наявності підстав для скасування судового рішення в повному обсязі.
Керуючись статтями 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України та Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Північний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1.Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення господарського суду Черкаської області від 20.02.2020 року у справі № 10/280 задовольнити.
2.Рішення господарського суду Черкаської області від 20.02.2020 року у справі № 10/280 скасувати.
3.Прийняти нове рішення.
В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
4.Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.
5.Матеріали справи повернути до господарського суду Черкаської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки встановлені ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови підписано 27.10.2020 року.
Головуючий суддя О.С. Копитова
Судді О.М. Остапенко
Б.М. Грек
