УХВАЛА
15 квітня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/6471/19
Суддя Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Огороднік К.М.
перевіривши матеріали касаційної скарги Дніпровського міського центру зайнятості
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2021 року
у справі №910/6471/19
за позовом Дніпровського міського центру зайнятості
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про стягнення 25 672,70 грн
В С Т А Н О В И В:
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2021 року апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.12.2020 у справі №910/6471/19, задоволено. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.12.2020 у справі №910/6471/19, скасовно. Відмовлено у задоволенні скарги Дніпровського міського центру зайнятості на дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Пиляя Сергія Ігоровича. Стягнуто з Дніпровського міського центру зайнятості на користь Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп.
До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Дніпровського міського центру зайнятості (надіслана 25.03.2021 року, що підтверджується конвертом з штрих кодом 4901100973652) на Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2021 року у справі №910/6471/19, в якій просить суд поновити строк на касаційне оскарження; скасувати оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції; ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.12.2020 року залишити без змін; зупинити виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2021 року в частині стягнення з Дніпровського міського центру зайнятості на користь Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 2 270 грн.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, суддею-доповідачем встановлено, що вона не відповідає вимогам ст.ст. 287-291 ГПК України, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
08.02.2020 набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15.01.2020 № 460-ІХ, згідно з яким, зокрема, змінено підстави касаційного оскарження судових рішень.
Статтею 290 ГПК України передбачені вимоги до форми і змісту касаційної скарги.
Згідно з абзацом першим частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 ГПК України, є вичерпним.
Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Приписами частини третьої статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Відповідно до пункту п`ятого частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено, серед іншого, підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту четвертого частини другої статті 287 ГПК України на скаржника покладається обов`язок обґрунтування неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). При цьому касаційна скарга має містити мотиви взаємозв`язку між ухваленням незаконного судового рішення та підставою для касаційного оскарження судових рішень, передбаченою статтею 287 цього Кодексу з урахуванням частини першої, третьої статті 310 ГПК України.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права в Україні (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини") умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).
Зважаючи на наведене скаржник повинен усвідомлювати, що зазначення будь-яких із визначених пунктами 1-4 частини другої статті 287 ГПК України випадків потребує належних, вичерпних обґрунтувань, позаяк відкриття касаційного провадження за відсутності або неточності таких обґрунтувань може призвести до порушено принципу «правової визначеності».
Так, в обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на те, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Водночас скаржник не зазначає, які норми права при цьому були порушенні апеляційним судом та не посилається на відповідний пункт частини другої статті 287 ГПК України, як на підставу для відкриття касаційного провадження у цій частині.
Лише посилання скаржника, як на підставу для відкриття касаційного провадження на порушення норм матеріального та процесуального права без зазначення конкретних норм права (пункт, частина, стаття), які, на думку скаржника, неправильно чи з порушенням застосовано судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення, не можна вважати таким, що відповідає вимогам пункту 5 частини 2 статті 290 ГПК України.
В цілому доводи касаційної скарги фактично зводяться до власного викладення обставин справи стороною по справі а саме, неправильним застосуванням норм процесуального та матеріального права. Скаржник чітко не вказав правову підставу касаційного оскарження згідно з частиною другою статті 287 ГПК України, не визначив який саме висновок та щодо застосування якої саме норми права у подібних правовідносинах, викладений у постановах Верховного Суду, не враховано судом апеляційної інстанції при винесенні оскаржуваного рішення, або ж не зазначив норму права, єдину практику застосування якої необхідно врахувати/сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та не обґрунтував, в чому полягає непогодження із ними, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень та виконанням вимог процесуального закону.
Скаржник чітко не вказав правову підставу касаційного оскарження згідно з частиною другою статті 287 ГПК України, а саме в чому полягало неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права та чи є таке порушення підставою для відкриття касаційного провадження на підставі відповідного пункту частини другої статті 287 ГПК України у контексті статті 310 ГПК України (частини першої та/або відповідного пункту (пунктів) частини третьої).
Отже, перевіряючи доводи касаційної скарги, Верховним Судом встановлено, що касаційна скарга не відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, оскільки у порушення цього пункту у ній не зазначено конкретно передбачений пункт (пункти) частини другої статті 287 цього Кодексу як підставу касаційного оскарження.
Відповідно до частин 2, 5 ст. 292 та ст. 174 ГПК України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 290 цього Кодексу, така скарга залишається без руху, про що суддею-доповідачем постановляється відповідна ухвала із зазначенням строку на усунення скаржником недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
З огляду на викладене, касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, а тому підлягає залишенню без руху на підставі ч. 2 статті 292 ГПК України.
Клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та зупинення виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2021 року в частині стягнення з Дніпровського міського центру зайнятості на користь Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 2 270 грн. у справі №910/6471/19, буде вирішено Судом після усунення вказаних недоліків.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд, -
У Х В А Л И В:
1.Касаційну скаргу Дніпровського міського центру зайнятості на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2021 року у справі №910/6471/19 - залишити без руху.
2.Надати Дніпровському міському центру зайнятості строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме: виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України та зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
3.Роз`яснити скаржнику, що невиконання вимог цієї ухвали є підставою для повернення касаційної скарги.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Касаційного господарського суду
у складі Верховного Суду Огороднік К.М.
