ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
УХВАЛА
м. Київ
24.12.2020Справа № 910/6471/19Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., за участю секретаря судового засідання Росущан К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ДНІПРОВСЬКОГО МІСЬКОГО ЦЕНТРУ ЗАЙНЯТОСТІ (49017, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, Новокодацький район, ВУЛИЦЯ АВІАЦІЙНА, будинок 41, ідентифікаційний код 40991299)
на дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Пиляя Сергія Ігоровича (вул.Олекси Тихогого (кол.Виборзька),32, м. Київ 03056), щодо повернення виконавчого документа
у справі № 910/6471/19
за позовом ДНІПРОВСЬКОГО МІСЬКОГО ЦЕНТРУ ЗАЙНЯТОСТІ (49017, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, Новокодацький район, ВУЛИЦЯ АВІАЦІЙНА, будинок 41, ідентифікаційний код 40991299)
до ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ В М.КИЄВІ (04053, м.Київ, Шевченківський район, ВУЛИЦЯ БУЛЬВАРНО-КУДРЯВСЬКА, будинок 16, ідентифікаційний код 42098368)
про стягнення 25 672,70 грн.,
без участі сторін та суб`єкта оскарження через їх неявку
ВСТАНОВИВ
Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.09.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2019, які набрали законної сили 13.12.2019, позов Дніпровського міського центру зайнятості до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про стягнення 25672,70 грн. задоволено повністю. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь Дніпровського міського центру зайнятості 25672,70 (двадцять п`ять тисяч шістсот сімдесят дві) грн. заборгованості та 1921,00 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. судового збору.
14.01.2020 на виконання рішення суду виданий Наказ, дійсний для пред`явлення до виконання до 13.12.2022.
15.12.2020 від ДНІПРОВСЬКОГО МІСЬКОГО ЦЕНТРУ ЗАЙНЯТОСТІ надійшла скарга на дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Пиляя Сергія Ігоровича, щодо повернення виконавчого документа .
Згідно до статті 341 ГПК України скаргу може бути подано до суду (ч.1 ): а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом (ч.2).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2020 №910/6471/20 прийнято скаргу до провадження, повідомити головного державного виконавця про подання скарги, призначено розгляд скарги на 24.12.20 о 11:00 год. повідомити учасників справи та головного державного виконавця про дату, час і місце розгляду скарги, пропоновано надати учасникам справи та державному виконавцю письмові пояснення щодо заявленої скарги з документальним підтвердженням викладених обставин, пропонувано державному виконавцю надати письмові пояснення щодо віднесення органів ПФУ до категорії боржників, виконання щодо яких здійснює орган держказначейства.
Відповідно до частин першої та другої статті 342 Господарського процесуального кодексу України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.
Учасники справи та суб`єкт оскарження належно повідомленні про дату , час і місце розгляду скарги в порядку статті 120, 242ГПК України.
Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Суд визнав матеріали скарги і справи достатніми для розгляду без стягувача, боржника, та державного виконавця.
Заявник у скарзі просить
Визнати неправомірними дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києва Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Пиляєва Сергія Ігоровича щодо повернення наказу господарського суду міста Києва від 14.01.2020 року № 910/6471/19 стягувану без прийняття до виконання.
Визнати неправомірним повідомлення головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Пиляєва Сергія Ігоровича від 27.11.2020 року про повернення наказу господарського суду міста Києва від 14.01.2020 року № 910/6471/19 без прийняття до виконання.
Зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) прийняти до примусового виконання наказ господарського суду міста Києва від 14.01.2020 року №910/6471/19 за заявою Дніпровського міського центу зайнятості.
В обґрунтування скарги на дії органу ДВС стягувач повідомив, що у справі №910/6471/19 і боржник, і стягувач є державними органами; боржник не має відкритих рахунків за своїм місцезнаходженням в органах Державної казначейської служби України (далі - ДКС України), що унеможливлює безспірне списання органами ДКС України коштів з таких рахунків через їх відсутність відповідно до пп. 3 п. 9 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №845 від 03.08.2011 (далі - Порядок № 845).
Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» дія цього Закону не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є державний орган, державне підприємство, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація, що належать до комунальної власності, що унеможливлює стягнення коштів органами ДКС України за рахунок окремої бюджетної програми, визначеної цим Законом. Жоден інший нормативно-правовий документ, зокрема, Закон України «Про виконавче провадження», не передбачає повноважень та інструментів органів Державної казначейської служби України здійснювати примусове виконання рішення суду у інші способи, ніж визначені Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та Порядку № 845. Чинним законодавством не передбачено повноважень органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснювати списання коштів з рахунків боржника в АТ «Ощадбанк», натомість такі права мають органи Державної виконавчої служби відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження».
Скаржник вказує, що наказ Господарського суду міста Києва від 14.01.2020 у справі № 910/6471/19 підлягає виконанню органом ДВС відповідно до статті 5 Закону України «Про виконавче провадження», пункту 4 Розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5.
З урахуванням вказаного, скаржник (стягувач) вважає повідомлення головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Пиляєва Сергія Ігоровича від 27.11.2020 року про повернення наказу господарського суду міста Києва від 14.01.2020 року № 910/6471/19 без прийняття до виконання протиправним; дії з повернення наказу такими, що не відповідають Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 18, 326 Господарського процесуального кодексу України.
Як вбачається з наданих доказів, стягувач, звернувся до Головного управління ДКСУ у м. Києві з заявою від 06.02.2020 №559 про виконання рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2019 у справі №910/6741/19, за яким видано наказ від 14.01.2020.
Листом від 30.07.2020 №04.1-02-10/7327 ГУДКСУ повернуто виконавчий документ без виконання відповідно до пп. 3 п. 9 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845. Повернення наказу Господарського суду обґрунтовано тим, що боржник - ГУ ПФУ у м.Києві не обслуговується за видатками в органах Державної казначейської служби України, а стягувачем є державний орган.
23.11.2020 стягувач подав до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) заяву про відкриття виконавчого провадження за наказом Господарського суду міста Києва від 14.01.2020 №910/6741/19.
Стягувачем 02.12.2020 отримано повідомлення від 27.11.2020 №63743653/5 головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Пиляєва Сергія Ігоровича про повернення наказу Господарського суду на підставі п.9 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження».
Повідомленням органу ДВС від 27.11.2020 про повернення наказу без прийняття до виконання мотивоване тим, що виконавчий документ не підлягає виконанню органами ДВС, а повинен виконуватись відповідно до Порядку № 845.
У повідомленні вказано, що виконавчий документ не підлягає виконанню органами ДВС. При цьому, автором залишено не дано оцінку заяві стягувача з посиланням на лист ГУ ДКСУ від 30.07.2020 №04.1-02-10/7327 про відсутність відкритих рахунків боржника в органах Казначейства.
Виходячи з викладеного, стягувачу повернутий наказ Господарського суду
Суд дійшов висновку про обґрунтованість поданої скарги та її задоволення, з огляду на таке.
Статтею 1291 Конституції України унормовано, що судове рішення є обов`язковим до виконання.
Згідно з ст. 18 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
У ч. 1 ст. 326 ГПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до ч. 1 ст. 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Суд враховує п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012, в якому зазначено, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою право кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Примусовому виконанню підлягають рішення, зокрема, на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень і рішень інших органів».
Частина 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо:
1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому Законом порядку допущено до негайного виконання);
2) пропущено встановлений Законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання;
3) боржника визнано банкрутом;
4) Національним Банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;
5) юридичну особу - боржника припинено;
6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону;
7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;
8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим;
9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем;
10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.
Згідно з ч. 1 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження», рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, то здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Водночас, органи та установи, зазначені в ч.ч. 1- 3 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження», не є органами примусового виконання.
Механізм виконання судових рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або з боржників визначено Порядком №845.
У відповідності до вказаного Порядку рішення про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Дана постанова визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.
Відповідно до пункту 2 Порядку № 845 боржником є визначені в рішенні про стягнення коштів державні органи, розпорядники бюджетних коштів (бюджетні установи), а також одержувачі бюджетних коштів в частині здійснення передбачених бюджетною програмою заходів, на які їх уповноважено, які мають відкриті рахунки в органах Державної казначейської служби України, крім рахунків із спеціальним режимом використання.
Отже, органи Державної казначейської служби України виконують судові рішення щодо боржників, відповідні рахунки яких відкриті у органах Державної казначейської служби України.
Відповідно до листа наданого ГУДКСУ у місті Києві від 30.07.2020 № 04.1-02-10/7327, яким було повернуто наказ Господарського суду міста Києва від 14.01.2020 №910/6471/19 на підставі п.п. 3 п. 9 Порядку № 845, у відповідності до ч. 2 ст. 76 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», кошти Пенсійного фонду зараховуються на єдиний рахунок Пенсійного фонду і зберігаються на окремих рахунках територіальних органів Пенсійного фонду в уповноваженому банку, а нормами чинного законодавства органи Державної казначейської служби України не вповноважені здійснювати стягнення з рахунків в банківських установах.
Згідно з ч. 3 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» кошти, що надходять від сплати єдиного внеску та застосування фінансових санкцій відповідно до цього Закону, не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів та використовуватися на цілі, не передбачені - законодавством про загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
Фінансування пенсійних виплат та видатків на утримання органів Пенсійного Фонду України проводиться не через рахунки відкриті в органах казначейства, а через рахунки відкриті в установах банків.
Відповідно до положень ст. 71 та 72 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»
бюджет Пенсійного фонду - план утворення і використання цільового страхового фонду, що формується за рахунок страхових внесків до солідарної системи та надходжень з інших джерел, визначених цим Законом.
Джерелами формування коштів Пенсійного фонду є:
1) надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у розмірах, визначених законом, крім частини страхових внесків, що спрямовується до накопичувальної системи пенсійного страхування;
2) інвестиційний дохід, який отримується від інвестування резерву коштів для покриття дефіциту бюджету Пенсійного фонду в майбутніх періодах;
3) кошти державного бюджету та цільових фондів, що перераховуються до Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом;
31) кошти, сплачені виконавчій дирекції Пенсійного фонду за надання послуг з адміністрування Накопичувального фонду та послуг недержавним пенсійним фондам - суб`єктам другого рівня системи пенсійного забезпечення;
4) суми від фінансових санкцій та пені (крім сум пені, сплачених роботодавцем за несвоєчасне перерахування з його вини сум страхових внесків застрахованої особи до накопичувальної системи пенсійного страхування), застосованих відповідно до цього Закону та інших законів до юридичних та фізичних осіб за порушення встановленого порядку нарахування, обчислення і сплати страхових внесків та використання коштів Пенсійного фонду, а також суми адміністративних стягнень, накладених відповідно до закону на посадових осіб та громадян за ці порушення;
5) благодійні внески юридичних та фізичних осіб;
6) добровільні внески;
7) інші надходження відповідно до законодавства.
Кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України.
Згідно з п. 2 ст. 76 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» кошти Пенсійного фонду зараховуються на єдиний рахунок Пенсійного фонду і зберігаються на окремих рахунках територіальних органів Пенсійного фонду в уповноваженому банку.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21.01.2004 № 25-р в якості уповноваженого банку, який провадить розрахунково-касові операції з коштами Пенсійного фонду України визначено АТ «Ощадбанк».
Чинним законодавством не передбачено повноважень органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів здійснювати списання коштів з рахунків боржника відкритих в банківських установах, натомість такі права мають органи Державної виконавчої служби відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження».
Пункт 1 ст. 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» конкретизує особливості надання державою гарантій щодо виконання рішень суду, а саме: держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган.
Разом з тим, ч. 2 ст. 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» визначено, що дія цього Закону не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є державний орган, державне підприємство, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація, що належать до комунальної власності.
Відповідно до абз. «є» пп. 5 п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про зайнятість населення», стягувач виконує функції територіального органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття (далі - Фонд); виплачує матеріальне забезпечення та надає соціальні послуги, передбачені статтею 7 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» за рахунок коштів Фонду.
З огляду на викладене вбачається неможливість примусового виконання наказу господарського суду в органах Державної казначейської служби України.
Водночас, відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, відділу примусового виконання рішень управлінь державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі підвідомчі рішення, за якими боржниками є територіальні органи центральних органів виконавчої влади.
Відповідно до п.п. 1, 7 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 № 280, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. Управління Пенсійного фонду України у Білокуракинському районі Луганської області є територіальним органом Пенсійного фонду України.
Банком, що обслуговує кошти боржника є АТ «Ощадбанк» згідно з Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21.01.2004 №25-р.
Аналіз норм про примусове стягнення коштів з державного органу за рішенням суду та обставин, що склалися з приводу виконання наказу Господарського суду міста Києва від 14.01.2020 №910/6471/19, свідчить:
- у справі № 910/6471/19 і боржник, і стягувач є державними органами;
- кошти боржника не є коштами Державного чи місцевого бюджету;
- боржник не має відкритих рахунків за своїм місцезнаходженням в органах Державної казначейської служби України - що унеможливлює безспірне списання органами Державної казначейської служби України коштів з таких рахунків через їх відсутність (відповідно до пп. 3 п. 9 Порядку № 845);
- згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» дія цього Закону не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є державний орган, державне підприємство, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація, що належать до комунальної власності, що унеможливлює стягнення коштів органами Державної казначейської служби України за рахунок окремої бюджетної програми, визначеної цим Законом;
- жоден інший нормативно-правовий документ, зокрема Закон України «Про виконавче провадження», не передбачає повноважень та можливості органів Державної казначейської служби України здійснювати примусове виконання рішення суду у інші способи, ніж визначені Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та Порядку № 845;
- чинним законодавством не передбачено повноважень органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснювати списання коштів з рахунків боржника в АТ «Ощадбанк», натомість такі права мають органи Державної виконавчої служби відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження».
- наказ Господарського суду Господарського суду міста Києва від 14.01.2020 №910/6471/19 підлягає виконанню Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відповідно до статті 5 Закону України «Про виконавче провадження», пункту 4 Розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5.
Отже, вимоги стягувача щодо визнання неправомірними дій органу ДВС з повернення наказу № 910/6471/19 від 14.01.2020 та повідомлення головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Пиляєва Сергія Ігоровича від 27.11.2020 про повернення наказу Господарського суду міста Києва від 14.01.2020 №910/6471/19 стягувачу без прийняття до виконання, підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 343 ГПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Суд зауважує, що орган ДВС знехтував відомостями викладеними у листі ГУДКСУ у місті Києві про неможливість виконання наказу суду в органах Державної казначейської служби України, а тому державний виконавець, не надавши належної правової оцінки вказаному листу, відмовив стягувачу у прийнятті виконавчого документа до виконання, фактично позбавивши його можливості отримати примусове виконання судового рішення, що прийнято на його користь, та позбавивши однієї з Конституційних гарантій, визначених у ч. 2 ст. 129 Конституції України, де, зокрема, зазначено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
З огляду на вказане, суд вважає за необхідне задовольнити вимогу скаржника та зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) прийняти до примусового виконання наказ Господарського суду міста Києва №910/6471/19 від 14.01.2020 за заявою ДНІПРОВСЬКОГО МІСЬКОГО ЦЕНТРУ ЗАЙНЯТОСТІ.
Нормою ст. 343 ГПК України передбачено, що суд, у разі встановлення обґрунтованості скарги визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Також суд звертає увагу, що ст. 345 ГПК України визначає обов`язок органу державної виконавчої служби повідомляти суд і заявника про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.
Керуючись ст.ст. 27, 74 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 233, 234, 335, 255, 339 - 343 Господарського процесуального кодексу України, суд -
у х в а л и в:
1. Скаргу ДНІПРОВСЬКОГО МІСЬКОГО ЦЕНТРУ ЗАЙНЯТОСТІ (49017, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, Новокодацький район, ВУЛИЦЯ АВІАЦІЙНА, будинок 41, ідентифікаційний код 40991299) на дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Пиляя Сергія Ігоровича (вул.Олекси Тихогого (кол.Виборзька),32, м. Київ 03056), щодо повернення виконавчого документа у справі № 910/6471/19, задовольнити.
2. Визнати неправомірними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Пиляя Сергія Ігоровича (вул.Олекси Тихогого (кол.Виборзька),32, м. Київ 03056) щодо повернення наказу Господарського суду міста Києва №910/6471/19 від 14.01.2020 стягувачу без прийняття до виконання.
4. Повідомлення головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Пиляя Сергія Ігоровича від 27.11.2020 про повернення наказу Господарського суду міста Києва №910/6471/19 від 14.01.2020 без прийняття до виконання визнати неправомірним.
5. Зобов`язати відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України прийняти до примусового виконання наказ Господарського суду міста Києва №910/6471/19 від 14.01.2020 за заявою ДНІПРОВСЬКОГО МІСЬКОГО ЦЕНТРУ ЗАЙНЯТОСТІ .
6. Копію ухвали надіслати учасникам справи та відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Пиляя Сергія Ігоровича (вул.Олекси Тихогого (кол.Виборзька),32, м. Київ 03056).
Ухвала набрала законної сили 24.12.2020 та може бути оскаржена протягом десяти днів з моменту проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва.
Повне судове рішення складено 24.12.2020
Суддя І.Д. Курдельчук
