ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" березня 2021 р. Справа№ 925/550/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Куксова В.В.

за участю секретаря судового засідання: Майданевич Г.А.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 16.03.2021 року у справі №925/550/18 (в матеріалах справи).

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційних скарг товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРРА-2014" та колективного сільськогосподарського підприємства "Ягубець"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 28.10.2020, повний текст якого складено 08.12.2020

у справі №925/550/18 (суддя Скиба Г.М.)

за позовом керівника Уманської місцевої прокуратури Черкаської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області

до 1) колективного сільськогосподарського підприємства "Ягубець", 2) товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРРА-2014"

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Міністерство аграрної політики та продовольства України

про визнання недійсним договору від 23.09.2014 про спільний обробіток земельних ділянок та зобов`язання звільнити земельні ділянки.

В С Т А Н О В И В:

У травні 2018 року керівник Уманської місцевої прокуратури Черкаської області звернувся до Господарського суду Черкаської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області з позовом до колективного сільськогосподарського підприємства «Ягубець» та товариства з обмеженою відповідальністю «Терра-2014» про визнання недійсним договору про спільний обробіток земельних ділянок, укладений 23.09.2014 між відповідачами; зобов`язання звільнити земельні ділянки загальною площею 1 834,0411 га.

Позовна заява мотивована тим, що укладений сторонами Договір за своєю правовою природою є договором оренди землі, оскільки за його умовами право, передбачене частиною першою статті 95 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), використовується не землекористувачем, отже цей правочин вчинений з метою приховання іншого правочину (удаваний правочин), тому Договір та додаткова угода до нього не відповідають вимогам статей 92, 95 ЗК України. Крім того, розпорядником земельної ділянки, переданої у постійне користування колективного сільськогосподарського підприємства "Ягубець" є позивач, який не приймав рішення щодо надання землі товариству з обмеженою відповідальністю «Терра-2014», а відповідне право у останнього відсутнє. Договір не містить істотних умов, передбачених чинним законодавством для договору оренди землі, а також не відповідає типовій формі договору оренди землі, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 №220.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 28.10.2020 у справі №925/550/18 позовні вимоги задоволено повністю. Визнано недійсним з моменту укладення договір про спільний обробіток земельних ділянок площею 1 834,0411 га, укладений 23.09.2014 між державним підприємством «Сільськогосподарське підприємство «Ягубець» (правонаступник колективне сільськогосподарське підприємство «Ягубець») та товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕРРА-2014». Зобов`язано колективне сільськогосподарське підприємство «Ягубець» та товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕРРА-2014» звільнити спірні земельні ділянки площею 1 834,0411 га з кадастровими номерами: 7124689000:03:002:0004, площею 86,461 га; 7124689000:04:001:0006, площею 12,6319 га; 7124689000:04:001:0007, площею 100,3763 га; 7124689000:04:001:0008, площею 41,4056 га; 124689000:02:002:0013, площею 21,1678 га; 7124689000:02:002:0014, площею 97,5459 га; 7124689000:02:002:0015, площею 133,3497 га; 7124689000:02:002:0016, площею 135,8018 га; 7124689000:02:002:0017, площею 51,1774 га; 7124689000:02:002:0018, площею 29,5156 га; 7124689000:03:001:0020, площею 88,6091 га; 7124689000:03:001:0021, площею 86,7741 га; 7124689000:03:001:0022, площею 88,6514 га; 7124689000:03:001:0023, площею 147,8639 га; 7124689000:03:001:0024, площею 25,5225 га; 7124689000:02:001:0032, площею 5,9244 га; 7124689000:02:001:0033, площею 2,5234 га; 7124689000:02:001:0034, площею 160,7504 га; 7124689000:02:001:0035, площею 71,1183 га; 7124689000:02:001:0036, площею 133,8927 га; 7124689000:02:001:0037, площею 135,119 га; 7124689000:02:001:0038, площею 125,853 га; 7124689000:02:001:0040, площею 52,0059 га, які знаходяться в адміністративних межах Ягубецької сільської ради Христинівського району Черкаської області та перебувають у користуванні товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРРА-2014» згідно з договором про спільний обробіток земельних ділянок від 23.09.2014.

Стягнено з колективного сільськогосподарського підприємства «Ягубець» та товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРРА-2014» на користь прокуратури Черкаської області по 881,00 грн судового збору відповідно.

Рішення суду мотивовано тим, що КСП «Ягубець» в порядку правонаступництва не набуло права постійного користування на спірні земельні ділянки державної форми власності. Державні с/г підприємства не мають права укладати з іншими особами договори про спільний обробіток землі, оскільки закон не наділяє постійних землекористувачів правомочністю щодо розпорядження земельними ділянками, наданими їм у постійне користування.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕРРА-2014» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 28.10.2020 у справі № 925/550/18 та залишити позов прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області без розгляду. Судові витрати покласти на Уманську місцеву прокуратуру Черкаської області.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник покликається на те, що зобов`язавши колективне сільськогосподарське підприємство «Ягубець» звільнити 23 земельні ділянки, суд першої інстанції порушив принцип диспозитивності, за власною ініціативою задовольнив вимогу, що не була заявлена при зверненні до суду, тобто, вийшов за межі позовних вимог. Окрім того, при прийнятті рішення має місце порушення норм матеріального та процесуального права; висновки суду не відповідають обставинам справи; неповно з`ясовано обставини, що мають значення у справі, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

Зокрема, скаржник вказує на те, що згідно із судовим рішенням у справі № 823/1619/16, яке набрало законної сили, колективне сільськогосподарське підприємство «Ягубець» є правонаступником державного підприємства «СГП «Ягубець»; на вимогу суду прокурор так і не надав доказів, що земельні ділянки зайняті ТОВ «ТЕРРА-2014»; укладення договору про спільну діяльність не означає набуття ТОВ «ТЕРРА-2014» прав та обов`язків землекористувача в розумінні статей 95, 96 ЗК України; суд не врахував дійсних намірів та мети укладення договору про спільну діяльність; відсутні підстави для представництва прокурором інтересів держави у цьому спорі.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 18.01.2021, справу № 925/550/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєва М.Л. - головуючого судді; суддів: Шаптали В.В., Куксова В.В.

Крім того, Колективне сільськогосподарського підприємства «Ягубець» також подало до Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 28.10.2020 у справі № 925/550/18 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Судові витрати покласти на Уманську місцеву прокуратуру Черкаської області.

КСП «Ягубець» в апеляційній скарзі звертає увагу на таке.

Суд першої інстанції порушив принцип диспозитивності учасників судового процесу, за власною ініціативою задовольнив вимогу, що не була заявлена при зверненні до суду, тобто, вийшов за межі позовних вимог. Водночас при прийнятті рішення має місце порушення норм матеріального та процесуального права; висновки суду не відповідають обставинам справи; неповно з`ясовано обставини, що мають значення у справі, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

При цьому, на переконання скаржника, суд не дослідив повністю обставини, які підтверджують того, що колективне сільськогосподарське підприємство «Ягубець» є правонаступником державного підприємства «СГП «Ягубець»; прокурор не надав доказів, що земельні ділянки зайняті ТОВ «ТЕРРА-2014»; укладення договору про спільну діяльність не означає набуття ТОВ «ТЕРРА-2014» прав та обов`язків землекористувача в розумінні статей 95, 96 ЗК України; суд не узяв до уваги дійсних намірів та мети укладення договору, що підтверджують укладення саме угоди про спільну діяльність, а також не узяв до уваги відсутність правових підстав для представництва прокурором інтересів держави у цьому спорі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2021 поновлено колективному сільськогосподарському підприємству «Ягубець» та товариству з обмеженою відповідальністю «ТЕРРА-2014» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2020 у справі № 925/550/18; зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2020 у справі № 925/550/18 до перегляду його в апеляційному порядку; відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРРА-2014» та колективного сільськогосподарського підприємства «Ягубець» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2020 у справі № 925/550/18; розгляд апеляційних скарг товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРРА-2014» та колективного сільськогосподарського підприємства «Ягубець» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2020 у справі № 925/550/18 призначено на 02.03.2021 на 10:20 год.; витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №925/550/18; встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв (відзивів) та клопотань в письмовій формі протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2021 виправлено допущену описку у вступній, описовій та резолютивній частинах ухвали Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2021 у справі №925/550/18 шляхом виключення з їх тексту назви суду першої інстанції, з викладенням в наступній редакції: «Господарський суд Черкаської області».

12.02.2021 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційні скарги, в якому просить залишити їх без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, як таке, що прийнято у повній відповідності до вимог законодавства України.

15.02.2021 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від прокуратури також надійшов відзив на апеляційні скарги, в якому просить залишити їх без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, як таке, що прийнято у повній відповідності до вимог законодавства України.

18.02.2021 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від колективного сільськогосподарського підприємства «Ягубець» надійшли додаткові пояснення, в яких останній звертає увагу суду на неврахування судом першої інстанції рішення суду у справі №823/1619/16, що підтверджує перехід прав та обов`язків до колективного сільськогосподарського підприємства «Ягубець» як правонаступника державного підприємства «СГП «Ягубець», а також відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави.

У зв`язку з перебуванням у період з 01.03.2021 - 05.03.2021 головуючого судді Яковлєва М. Л. у Національній школі суддів України розгляд апеляційних скарг перепризначено на 16.03.2021 об 11:15 год.

Позивач та третя особа наданим їм процесуальним правом не скористалися та у судове засідання, яке відбулося 16.03.2021, не з`явилися, своїх представників не направили, про причини своєї неявки суд не повідомили. При цьому, судом апеляційної інстанції було вчинено всі дії з метою належного повідомленні їх про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

Враховуючи викладене та те, що матеріали справи містять докази повідомлення учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, явка представників учасників справи не визнавалась обов`язковою, а також нез`явлення їх не перешкоджає вирішенню спору, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутності зазначених учасників справи.

Третя особа також не скористалася своїм правом згідно ч.1 ст.263 ГПК України та не надала суду відзив на апеляційну скаргу, що згідно ч.3 ст. 263 ГПК не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення.

16.03.2021 в судовому засіданні представники скаржників підтримали вимоги апеляційних скарг та просили задовольнити їх, а оскаржуване судове рішення скасувати.

Прокурор в даному судовому засіданні заперечив проти вимог апеляційних скарг та підтримав доводи викладенні у відзиві на апеляційні скарги.

Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційних скарг та відзивів, заслухавши прокурора та представників скаржника, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду першої інстанції, дійшла до висновку про те, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення Ягубецької сільської ради народних депутатів від 25.02.1994 №3 Елітно-насінницькому радгоспу «Ягубець» видано державний акт на право постійного користування землею (серія ЧР 16-6), площею 2 598,8 га.

Відповідно до наказу Української академії аграрних наук від 25.08.1998 № 28 Елітно-насінницький радгосп «Ягубець» перейменовано на дослідне господарство «Ягубець» Черкаського інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук, яке 10.12.2004 на підставі наказу Української академії аграрних наук № 447/94 передано у підпорядкування Міністерства аграрної політики України.

Згідно з розпорядженням Христинівської районної державної адміністрації від 25.05.2004 №83 земельна ділянка, яка перебувала у володінні та користуванні дослідного господарства «Ягубець» Черкаського інституту агропромислового виробництва зменшена до 2 116,27га.

Дослідне господарство «Ягубець» Черкаського інституту агропромислового виробництва передане до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України спільним наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України і Української академії аграрних наук від 10.12.2004 №447/94 «Про передачу дослідних господарств Української академії аграрних наук до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України».

Відповідно до наказу Міністерства аграрної політики України від 29.06.2005 № 294 дослідне господарство «Ягубець» перейменовано на державне підприємство «Сільськогосподарське підприємство «Ягубець».

У Статуті державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство «Ягубець», затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 30.12.2011 №814 вказано, що підприємство засноване на державній власності, входить до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України і є підзвітним йому. Вказане підприємство створене відповідно до наказу Міністерства аграрної політики від 29.06.2005 № 294 «Про перейменування дослідного господарства «Ягубець» Черкаського інституту агропромислового виробництва».

Відповідно до наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 30.12.2013 №777 функції управління майном державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство «Ягубець» передано регіональному відділенню Фонду державного майна України по Черкаській області.

30.01.2014 Головне управління Держземагентства у Черкаській області зареєструвало право державної власності на 23 земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 1 834,0411 га в адміністративних межах Ягубецької сільської ради Христинівського району за межами населеного пункту. Власником земельних ділянок згідно з витягами з державного реєстру речових прав на нерухоме майно вказане Головне управління Держземагентства у Черкаській області.

25.09.2015 регіональне відділення Фонду державного майна України по Черкаській області видало наказ від № 7-АПК «Щодо приватизації державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство «Ягубецьке».

На виконання приватизації регіональне відділення ФДМУ по Черкаській області видало низку наказів: від 02.12.2015 за № 11-АПК «Про затвердження плану приватизації» єдиного майнового комплексу державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство «Ягубець»; від 03.12.2015 за №12-АПК - державне підприємство перетворене у КСП «Ягубець» та визнано правонаступником всіх майнових прав і зобов`язань державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство «Ягубець»; від 04.12.2015 № 13-АПК - припинено юридичну особу державне підприємство «СГП «Ягубець» шляхом перетворення у КСП «Ягубець»; від 04.12.2015 №14-АПК затверджено передавальний акт майна єдиного майнового комплексу державного підприємства до статутного капіталу КСП «Ягубець»; від 26.02.2016 №1-АПК завершено приватизацію Державного підприємства Сільськогосподарське підприємство «Ягубець».

Окрім того, відповідно до постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 30.05.2017 у справі № 823/1619/16, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2018 та постановою Верховного Суду від 10.07.2018, задоволено повністю адміністративний позов колективного сільськогосподарського підприємства "Ягубець" до відділу Держгеокадастру у Христинівському районі Черкаської області та Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, за участю третіх осіб: Ягубецької сільської ради Христинівського району Черкаської області, регіонального відділення Фонду державного майна України по Черкаській області, ДП "Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", про визнання протиправним та скасування рішень, зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області розглянути у визначені законом строки проект землеустрою щодо приватизації земель державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Ягубець", які розташовані в адміністративних межах Ягубецької сільської ради Христинівського району Черкаської області та погодити у передбачений законом спосіб.

Судовими рішеннями було встановлено, що згідно з наказами ФДМУ державне підприємств "Сільськогосподарське підприємство "Ягубець", було перетворено у колективне сільськогосподарське підприємство "Ягубець" та є його правонаступником з усіх майнових прав і зобов`язань.

Суд першої інстанції, розглядаючи питання щодо наявності у КСП «Ягубець» права користування земельними ділянками дійшов висновків, що останнє не є правонаступником за активом - земельними ділянками, якими володіло державне підприємство "Сільськогосподарське підприємство "Ягубець" з огляду на норми Земельного кодексу України, які передбачають припинення права постійного користування у випадку припинення діяльності державного підприємства.

Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим з огляду на таке.

Земельний кодекс України, прийнятий 25.10.2001, визначає право постійного користування земельною ділянкою як право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку (частина 1 статті 92 Земельного кодексу України). Підстави припинення права користування земельними ділянками наведено у статті 141 цього Кодексу.

Державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право. При цьому положення про обов`язок переоформити право користування земельною ділянкою у відповідний строк, передбачений у пункті 6 Перехідних положень Земельного кодексу України, визнано неконституційним на підставі Рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005 (у справі № 1-17/2005) за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками).

Конституційний Суд України вказав на наступне:

- пункт 6 Перехідних положень Кодексу зобов`язує громадян та юридичних осіб переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на земельні ділянки. При переоформленні права постійного користування у довгострокову оренду її строк визначається "відповідно до закону", що є неконкретним у зв`язку з невизначеністю цього закону, як і закону, який встановив би порядок переоформлення;

- Конституційний Суд України вважає, що встановлення обов`язку громадян переоформити земельні ділянки, які знаходяться у постійному користуванні, на право власності або право оренди до 1 січня 2008 року потребує врегулювання чітким механізмом порядку реалізації цього права відповідно до вимог частини другої статті 14, частини другої статті 41 Конституції України. У зв`язку з відсутністю визначеного у законодавстві відповідного механізму переоформлення громадяни не в змозі виконати вимоги пункту 6 Перехідних положень Кодексу у встановлений строк, про що свідчить неодноразове продовження Верховною Радою України цього строку;

- громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.

Відповідно до статті 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Зазначений перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Відповідно до статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Частиною першою ст. 108 цього Цивільного кодексу України встановлено, що перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. Відповідно до частини другої ст. 108 Цивільного кодексу України у разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов`язки попередньої юридичної особи.

Із встановлених обставин справи вбачається, що колективне сільськогосподарське підприємство «Ягубець» є правонаступником державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Ягубець" у результаті його перетворення.

Останнє користувалось земельною ділянкою на праві постійного користування на підставі виданого Державного акту від 25.02.1994 № 3 Елітно-насінницькому радгоспу «Ягубець» (яке набуло назви державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Ягубець" у зв`язку з численними перейменуваннями, а не процедур припинення).

При перетворенні ідентифікаційний код 00709460 не змінився. Тобто, спочатку ідентифікаційний код 00709460 належав Елітно-насінницькому радгоспу «Ягубець», потім вказаний код був присвоєний колективному сільськогосподарському підприємству «Ягубець».

Припинення права користування земельною ділянкою з підстави припинення юридичної особи, зважаючи на положення частини першої статті 141 Земельного кодексу України, допускається лише у випадку, коли припинення такої особи виключає правонаступництво (зазначену правову позицію викладено у постановах Верховного Суду України від 21.02.2011 у справі № 21-3а11, у постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 911/4065/16, від 21.05.2018 у справі № 922/1017/17, від 10.10.2018 у справі № 907/916/17, від 15.01.2020 925/361/19).

Отже, право користування земельною ділянкою, набуте у встановленому порядку, не втрачається внаслідок його непереоформлення підприємством, яке за змістом чинного Земельного кодексу України не може набувати права постійного землекористування, а зберігається за ним до приведення прав і обов`язків щодо такої земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства, у тому числі за правонаступником такого землекористувача.

Зазначену правову позицію викладено у постановах Верховного Суду України від 26.09.2011 у справі № 6-14цс11 та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.05.2019 у справі № 914/1104/18, від 15.01.2020 у справі № 925/361/19, від 02.09.2020 у справі № 918/194/19.

Окремо суд апеляційної інстанції звертає увагу, що правомірність позиції про збереження за колективним сільськогосподарським підприємством «Ягубець» права постійного користування до приведення прав і обов`язків щодо такої земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства підтверджується постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 30.05.2017 у справі № 823/1619/16, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2018 та постановою Верховного Суду від 10.07.2018, яку неправомірно не врахував місцевий господарський суд.

Натомість у наведених судом першої інстанції постановах Вищого господарського суду України від 16 квітня 2013 року № 5002-33/1279-2012, від 29 жовтня 2015 року № 927/1498/14, від 01 червня 2010 року № 11/49-04 (8/79-03) право постійного користування припинено господарюючим суб`єктам у результаті прийняття рішень уповноваженими органами про припинення такого права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що за колективним сільськогосподарським підприємством «Ягубець» зберігається право постійного користування земельними ділянками, площею 1 834,0411 га, до приведення підприємством прав і обов`язків щодо таких земельних ділянок у відповідність до вимог чинного законодавства.

Водночас, що стосується правомірності укладення договору від 23.09.2014 про спільний обробіток земельних ділянок, площею 1 834,0411 га та зобов`язання звільнити земельні ділянки, апеляційний господарський суд дійшов таких висновків.

Як свідчать матеріали справи, Верховний Суд, розглядаючи цю справу у касаційному порядку, у постанові від 21 травня 2019 року вказав, що суди першої та апеляційної інстанції не дослідили укладений між сторонами Договір про спільну діяльність та не з`ясували чи здійснювалась за цим договором передача права користування земельною ділянкою, яка перебуває у колективного сільськогосподарського підприємства «Ягубець» на праві постійного користування, саме як вклад у спільну діяльність за договором. Окрім того, зазначив, що згідно з висновками, викладеними в постанові Верховного Суду від 17.01.2019 у справі №923/241/18, Державний акт на право постійного користування не є тим документом, який надає право користувачу земельної ділянки надавати третім особам земельну ділянку, тобто, розпоряджатися нею, в тому числі шляхом надання в оренду чи в спільну діяльність, оскільки цим правом наділений відповідний орган, уповноважений державою на здійснення даних функцій.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.09.2014 між ДП «Сільськогосподарське підприємство «Ягубець» (сторона - 1) та ТОВ «Терра-2014» (сторона - 2) був укладений договір про спільний обробіток земельних ділянок (надалі - Договір).

Згідно з умовами Договору сторони домовилися про організацію спільного обробітку землі у сфері товарного сільськогосподарського виробництва для отримання прибутку у результаті господарських і комерційних заходів: вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; вирощування інших однорічних та дворічних культур; допоміжна діяльність у рослинництві; сторони можуть надавати одна одній технологічну або організаційну допомогу.

Згідно з п. п. 3.1.1. та 3.1.2. Розділу 3 Договору сторона - 1 зобов`язується надати сільськогосподарські угіддя у спільну діяльність, а саме: поля (рілля) загальною площею 1 834,0411 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які перебувають у постійному користуванні сторони - 1; залучати працю найманих працівників.

Відповідно до Розділу 4 Договору сторона - 2 зобов`язується після підписання договору невідкладно приступити до здійснення господарської діяльності, передбаченої умовами договору; за рахунок власного вкладу залучати й використовувати для виконання умов договору необхідні матеріально-технічні ресурси (посівний матеріал, паливно-мастильні матеріали, добрива, засоби захисту рослин, тощо) та основні засоби (машини, механізми, а також залучати працю найманих працівників; забезпечувати господарську діяльність по реалізації сільськогосподарської продукції (виконання робіт, послуг), вести переговори з покупцями, а також залучати працю найманих робітників.

Згідно з умовами Розділу 6 Договору (вклади сторін) вкладом сторони - 1 є земельні ділянки загальною площею 1 834,0411 га, які перебувають у постійному користуванні державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство «Ягубець», що підтверджується витягами з державного реєстру речових прав на нерухоме майно (які додаються до договору). Земельні ділянки передаються для спільного обробітку разом з ТОВ «Терра-2014» відповідно до умов цього договору, за домовленістю сторін доля вкладу сторони-1 складає 20% (пп. 6.1.1. та пп. 6.1.3. п. 6.1.). Вклад сторони - 2 грошові кошти у сумі 57 280 450,24 грн, за домовленістю сторін, частка сторони - 2 складає 80% (пп. 6.2.1 та пп. 6.2.3 п. 6.2. Договору).

Згідно з п. 7.1. Договору сторони є власниками грошових та матеріальних цінностей, набутих у результаті спільного обробітку землі у пропорції: ДП «Сільськогосподарське підприємство «Ягубець» - 20%, ТОВ «Терра-2014» - 80%. Сторони володіють грошовими та матеріальними цінностями, набутими в результаті спільного обробітку на підстав приватної власності.

У п. 7.2. Договору визначено, що вклади сторін не є спільною власністю, їх правовий статус залишається незмінним на весь час дії договору. Згідно з п. 8.2. Договору сторонами досягнуто домовленості, що прибуток отриманий від спільного обробітку, підлягає наступному частковому розподілу: державному підприємству «Сільськогосподарське підприємство «Ягубець» - 20% прибутку, товариству з обмеженою відповідальністю «Терра-2014» - 80% прибутку.

У п. 13.6. Договору передбачено, що у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) однієї із сторін права та обов`язки за цим договором переходять до його правонаступника.

25.08.2015 було укладено додатковий договір та п.8.2. Договору доповнено наступним абзацом: за досягнутою домовленістю сторін прибуток, що отримують сторони від спільного обробітку у сільськогосподарському сезоні 2014 - 2015 років, підлягає наступному частковому розподілу: державному підприємству «Сільськогосподарське підприємство «Ягубець» - 50% прибутку, товариству з обмеженою відповідальністю «Терра-2014» - 50% прибутку.

Суд першої інстанції при прийнятті судового рішення, враховуючи висновок науково-правової експертизи при Інституті держави та права ім. В.М. Корецького НАН України від 11.07.2019 № 126/134-е дійшов висновку, що Договір про спільний про спільний обробіток землі від 23.09.20144 є таким, що укладений для приховування договору оренди землі та суперечить вимогам земельного законодавства України, що дає підстави для визнання його недійсним відповідно до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України.

Проте, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв до уваги вказаний висновок з неправильним застосуванням норм ГПК України, а також дійшов до невірних висновків, оскільки, по-перше, він стосується інших, ніж визначено ст.108 ГПК України питань, а тому не є висновком експерта у галузі права, який мають право подати учасники справи суду, як допоміжний документ, і не є обов`язковим для суду; по-друге, саме суд повинен дослідити та надати відповідну оцінку спірному правочину щодо його правової природи та відповідності вимогам законодавства, тому є неприпустимим передання цього питання на вирішення експерта.

Досліджуючи правову природу спірного правочину, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частиною першою ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Права землекористувачів визначені статтею 95 Земельного кодексу України.

У частині першій статті 95 Земельного кодексу України передбачено, що землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право, зокрема, самостійно господарювати на землі; право власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію.

Водночас статтею 95 Земельного кодексу України визначено право, а не обов`язок державного підприємства самостійно господарювати на землі.

Згідно з ст.1130 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів учасників.

Колегія суддів встановлено, що метою Договору про спільний обробіток земельних ділянок від 23.09.2014 є організація спільного обробітку землі у сфері товарного сільськогосподарського виробництва для отримання прибутку у результаті господарських і комерційних заходів. Для реалізації цієї мети умовами правочину було передбачено внесення обома сторонами відповідних вкладів: першим відповідачем - сільськогосподарських угідь загальною площею 1 834,041, а другим відповідачем - грошових коштів у сумі 57 280 450,24 грн.

При цьому, пунктом 7.2 Договору про спільний обробіток земельних ділянок від 23.09.2014 визначено, що вклади сторін не є спільною власністю, їх правової статус залишається незмінним на весь час дії даного Договору.

У відповідності до п.8.2 Договору про спільний обробіток земельних ділянок від 23.09.2014 (в редакції додаткового договору від 29.09.2015) за досягнутою домовленістю сторін прибуток, що отримають сторони від спільного обробітку у сільськогосподарському сезоні 2014-2015 років, підлягає наступному частковому розподілу: перший відповідач - 50 % прибутку, друний відповідач - 50% прибутку.

Отже, спірним Договором визначено, що прибуток залежить від результатів робіт та розподіляється порівну, тобто ця умова є притаманною договору про спільну діяльність, а не оренди.

Крім того, договірні відносини сторін не спрямовані на передачу прав та обов`язків землекористувача від однієї сторони договору іншій. До того ж, земельні ділянки згідно умов спірного правочину виступають не безпосереднім предметом договору, а лише вкладом однієї зі сторін договору для його виконання (для спільного обробітку земельних ділянок), правовий статус яких залишається незмінним на весь час дії Договору.

Таким чином, ураховуючи, що умови договору є взаємопов`язаними та орієнтованими на досягнення спільного обробітку землі та отримання прибутку - мети, яка визначена Договором, а також укладений Договір містить усі істотні ознаки, притаманні договору про спільну діяльність, тому колегія суддів погоджується з доводами скаржників, що спірний правочин за своїм змістом та правовою природою є саме договором про спільну діяльність.

Водночас, спірний правочин не містить всіх необхідних умов, які є обов`язковими (істотними) для договорів оренди, а саме умов про фактичну передачу в користування (оренду) земельних ділянок; умов про орендну плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умов повернення земельної ділянки орендодавцеві; умов і строків передачі земельної ділянки орендарю; щодо ризиків випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини тощо.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для визнання Договору про спільний обробіток земельних ділянок від 23.09.2014 удаваним.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку в цій частині позовних вимог.

Щодо наявності необхідного обсягу повноважень у ДП «СГП «Ягубець» (правової дієздатності) на укладення Договору про спільний обробіток земельних ділянок, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно з ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Обсяг повноважень ДП «СГП «Ягубець» та ТОВ «ТЕРРА-2014» та їх уповноважених представників під час укладення договорів (в тому числі Договору про спільний обробіток земельних ділянок площею 1834,0411 га, укладений 23.09.2014) визначені Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими спеціальними нормативно-правовими актами, а також Статутами підприємств.

Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (ст.ст. 2, 80, 91, 92 ЦК України).

При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та Закону (ч.1 ст.92 ЦК України).

У відповідності до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Правочини юридична особа ж вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи статті 237 Цивільного кодексу України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.

За системним аналізом норм Цивільного кодексу України (ст.ст. 99, 145, 147), Господарського кодексу України (ст.89) та Закону України «Про господарські товариства» (ст.ст. 58, 59, 62, 63) виконавчий орган товариства вирішує всі питання, пов`язані з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що є компетенцією іншого органу або на здійснення яких, необхідно мати дозвіл уповноваженого органу управління такого підприємства.

Частиною 3 статті 92 Цивільного кодексу України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Обсяг прав та обов`язків, повноважень особи, що здійснює функції управління юридичної особи визначено у Статуті юридичної особи.

Порядок набуття та реалізації необхідного обсягу повноважень на укладення правочинів директором визначено п.п. 1.3, 5.5, 9.2.13, 10.2, 11.1 Примірного статуту державного підприємства, віднесеного до сфери управління Міністерства аграрної політики України, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 17 вересня 2012 року №570; у своїй діяльності Підприємство керується Конституцією України, законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства аграрної політики та продовольства України, нормативно-правовими актами, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами контролю, а також цим Статутом.

З огляду на специфіку правового регулювання процедури укладення договорів про спільну діяльність державними підприємствами, останні не мають права без спеціального погодження (дозволу) Уповноваженого органу управління здійснювати укладення відповідних договорів.

Відповідно до п. 7 Положення про Міністерство аграрної політики, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.11.2006 № 1541, Мінагрополітики в межах своїх повноважень на основі та на виконання актів законодавства видає накази, організовує і контролює їх виконання.

Відповідно до п. 81 Інструкції з діловодства в Міністерстві аграрної політики та продовольства України, затвердженої Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства від 03.07.2012 №390, накази видаються як рішення організаційно-розпорядчого чи нормативно-правового характеру.

За змістом управлінської дії накази видаються з основних питань діяльності Міністерства та кадрових питань.

Тобто єдиною формою рішення Міністерства аграрної політики та продовольства України щодо погодження спірного договору про спільну діяльність може бути тільки наказ.

Як свідчать матеріали справи, Міністерство аграрної політики та продовольства України листами за підписом заступника Міністра аграрної політики та продовольства України від 26.09.2014 та від 26.11.2014 повідомило відповідачів, що Міністерство не заперечує проти укладення спірного Договору та збільшення терміну його дії.

Проте, вказані листи про погодження Міністерством Договору про спільну діяльність (спільний обробіток землі) не є належним за формою та змістом організаційно-розпорядчим рішенням Уповноваженого органу управління, оскільки зазначене погодження посадовою особою Міністерства було вчинене з порушенням норм чинного законодавства.

Відповідно до приписів ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України - і не інакше. Питання діяльності міністерств регулюються Законом України «Про центральні органи виконавчої влади» від 17.03.2011 №3166. Видом правових актів, за допомогою яких здійснюється керівництво підвідомчою сферою з боку міністерства, є накази.

Відповідно до ст. 15 вказаного Закону Міністерство у межах своїх повноважень, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, які підписує міністр. Інших видів актів міністерства Закон не передбачає.

З огляду на що, за висновками колегії суддів, вказані листи за підписом окремої посадової особи - заступника Міністра аграрної політики та продовольства України від 26.09.2014 та від 26.11.2014 про згоду на укладання спірного Договору та продовження його дії - не є належним рішенням Уповноваженого органу державного управління, який надає погодження на укладення спірного Договору про спільний обробіток земельних ділянок державної власності.

Відповідно, у керівника ДП СГП «Ягубець» на момент укладення спірного Договору було відсутнє право на укладення подібного господарського правочину, оскільки виключно належним чином прийняте та оформлене у відповідній розпорядчій формі погодження Міністерства аграрної політики та продовольства України на укладення державним підприємством спірного правочину надає ДП «СГП«Ягубець» цивільну дієздатність на укладення Договору про спільну діяльність.

Також укладання спірного правочину здійснено з порушенням вимог Порядку укладення договорів, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 №296, оскільки ДП «СГП «Ягубець» не отримано у відповідній формі погодження на укладання такого договору.

Правові позиції щодо обов`язковості погодження зі своїми органами управління укладення договорів спільної діяльності державними підприємствами, установами, організаціями та прийняття відповідних рішень Кабінетом Міністрів України, викладені у постанові Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №910/4501/17.

Встановлені вище обставини свідчать про те, що спірний правочин укладений з порушенням Порядку укладання договорів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 296, та без спеціального погодження (дозволу) Уповноваженого органу управління здійснювати укладення відповідних договорів.

Таким чином, враховуючи у даному випадку сукупність встановлених вище обставин та положення ст.ст.75-79, 86 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для визнання спірного правочину недійсним на підставі ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України.

Щодо позовних вимог про звільнення земельних ділянок загальною площею 1834,0411 га в адміністративних межах Ягубецької сільської ради, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції в цій частині, виходячи з наступного.

Як зазначено вище, право користування земельною ділянкою, набуте у встановленому порядку, не втрачається внаслідок його непереоформлення підприємством, яке за змістом чинного Земельного кодексу України не може набувати права постійного землекористування, а зберігається за ним до приведення прав і обов`язків щодо такої земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства, у тому числі за правонаступником такого землекористувача.

Таким чином, до моменту приведення Колективним сільськогосподарським підприємством «Ягубець» у відповідність прав і обов`язків на землю згідно з чинним законодавством, підстави для звільнення спірних земельних ділянок, площею 1 834,0411 га відсутні.

Однак, суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення вказаного не врахував.

Більше того, суд першої інстанції ухвалюючи оскаржуване рішення в частині зобов`язання КСП «Ягубець» звільнити спірні земельні ділянки в порушення норм процесуального права вийшов за межі позовних вимог без обґрунтування такої необхідності.

Що стосується позовних вимог про зобов`язання ТОВ «ТЕРРА-2014» звільнити спірні земельні ділянки, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив в цій частині оскаржуване рішення з неповним з`ясуванням обставин справи, що мають значення для справи, оскільки як свідчать матеріали, спірний правочин під час нового розгляд даної справи припинив свою дію 01.12.2019. Крім того, матеріали справи не містять доказів наявності будь-якого майна ТОВ «ТЕРРА-2014» на спірних земельних ділянках та користування ними або вчинення дій, що порушують права позивача.

З огляду на що, колегія суддів вважає, що у даному випадку відсутні підстави для задоволення вказаних вимог, оскільки позовна вимога про зобов`язання ТОВ «ТЕРРА-2014» звільнити спірні земельні ділянки не призведе до відновлення порушеного права чи захисту інтересів держави та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, тобто задоволення такої вимоги не є ефективним способом захисту прав позивача.

Що стосується представництва інтересів держави прокурором у даній справі, колегія суддів звертає увагу скаржників на таке.

Верховний Суд у постанові від 17.01.2019 у справі № 923/241/18, розглядаючи питання належного представництва у подібній категорії спорів дійшов висновку, що надання земель державної форми власності у користування за відсутності зареєстрованого договору оренди землі призводить до необлікованого використання земель, що сприяє тінізації аграрного сектору економіки у зв`язку з уникненням процедури отримання землі в оренду через земельні торги відповідно до статті 134 Земельного кодексу України, що має наслідком втрату з боку держави контролю над процесами оренди земельних угідь і виробництва сільськогосподарської продукції в Україні.

Враховуючи зазначене, апеляційний господарський суд визнає доводи скаржників в частині недостатності підстав для представництва інтересів держави необґрунтованими.

Інші доводи, наведені учасниками справи, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на правильність вирішення даного спору.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Підсумовуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції скасуванню з прийняття нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог, у зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також з порушенням та неправильним застосуванням норм процесуального та матеріального права.

Судові витрати зі сплати судового збору на підставі ст.129 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 269, 270, 273, 275, 277, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРРА-2014" та колективного сільськогосподарського підприємства "Ягубець" на рішення Господарського суду Черкаської області від 28.10.2020 у справі №925/550/18 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 28.10.2020 року у справі №925/550/18 скасувати та прийняти нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

3.Визнати недійсним з моменту укладення договір від 23.09.2014 про спільний обробіток земельних ділянок площею 1834,0411 га, укладений між державним підприємством «Сільськогосподарське підприємство «Ягубець» та товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕРРА-2014».

4.В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Судові витрати зі сплати судового збору покласти на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

6.Стягнути з колективного сільськогосподарського підприємства «Ягубець» (20042, Черкаська область, Христинівський район, с. Ягубець, вул. Соборна, 1; код ЄДРПОУ 00709460) на користь прокуратури Черкаської області (м.Черкаси, бульв. Шевченка, 286; код ЄДРПОУ 02911119, р/р 35212034003751 в Державній казначейській службі України у м. Київ, МФО 820172) 881,00 (вісімсот вісімдесят одну гривню нуль копійок) судового збору за подання позовної заяви.

7.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРРА-2014» (21100, м. Вінниця, вул. Чехова, 6, оф. 306; код ЄДРПОУ 39398515) на користь прокуратури Черкаської області (м.Черкаси, бульв. Шевченка, 286; код ЄДРПОУ 02911119, р/р 35212034003751 в Державній казначейській службі України у м. Київ, МФО 820172) 881,00 (вісімсот вісімдесят одну гривню нуль копійок) судового збору за подання позовної заяви.

8.Стягнути з прокуратури Черкаської області (м.Черкаси, бульв. Шевченка, 286; код ЄДРПОУ 02911119, р/р 35212034003751 в Державній казначейській службі України у м. Київ, МФО 820172) на користь колективного сільськогосподарського підприємства «Ягубець» (20042, Черкаська область, Христинівський район, с. Ягубець, вул. Соборна, 1; код ЄДРПОУ 00709460) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 2 643,00 грн (дві тисячі сорок три гривні нуль копійок).

9.Стягнути з прокуратури Черкаської області (м.Черкаси, бульв. Шевченка, 286; код ЄДРПОУ 02911119, р/р 35212034003751 в Державній казначейській службі України у м. Київ, МФО 820172) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРРА-2014» (21100, м. Вінниця, вул. Чехова, 6, оф. 306; код ЄДРПОУ 39398515) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 2 643,00 грн (дві тисячі сорок три гривні нуль копійок).

10. Видачу відповідних наказів доручити Господарському суду Черкаської області.

11. Повернути до Господарського суду Черкаської області матеріали справи №925/550/18.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 23.03.2021.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді Є.Ю. Шаптала

В.В. Куксов