ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 вересня 2018 року м. Черкаси справа № 925/550/18
Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Кучеренко О.І. із секретарем судового засідання Юхименко О.В., за участю прокурора відділу прокуратури Черкаської області ОСОБА_1 та за участю представників: від позивача – ОСОБА_2, за довіреністю, від першого відповідача - ОСОБА_3, за посадою, від другого відповідача - ОСОБА_4, за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за позовною заявою керівника Уманської місцевої прокуратури Черкаської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області до Колективного сільськогосподарського підприємства «Ягубець», Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРРА-2014» про визнання недійсним договору та зобов’язання звільнити земельні ділянки
ВСТАНОВИВ:
до Господарського суду Черкаської області з позовом звернувся керівник Уманської місцевої прокуратури Черкаської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області до Колективного сільськогосподарського підприємства «Ягубець» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРРА-2014» про визнання недійсним договору укладеного між Державним підприємством «Ягубець» (правонаступником якого є Колективне сільськогосподарське підприємство «Ягубець») та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕРРА-2014» про спільний обробіток землі від 23.09.2014.
Заявою про зміну предмету позову від 26.07.2018 прокурором, крім вимоги про визнання недійсним договору, заявлена вимога про повернення земельних ділянок. Вказана заява прийнята судом до розгляду. Позовні вимоги прокурора обґрунтовані тим, що в результаті досудового розслідування слідчим управління Головного Національної поліції в Черкаській області у кримінальному провадженні, яке зареєстроване 13.05.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частини 3 статті 190 Кримінального кодексу України установлено, що службові особи ДП «СГП «Ягубець» у порушення порядку укладення договорів про спільну діяльність державними підприємствами, який встановлений Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном» від 11.04.2012 № 296, незаконно передали у володіння та користування ТОВ «ТЕРРА-2014» землі колишнього ДП «СГП «Ягубець» по умовах договору про спільну діяльність. У результаті укладення договору про спільний обробіток земельних ділянок ТОВ «ТЕРРА-2014» всупереч вимог чинного земельного законодавства, отримало у користування 1834,0411 га землі державної власності, що у свою чергу свідчить про порушення інтересу держави, на захист якого прокурор звертається в особі уповноваженого суб'єкта - Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області. За доводами прокурора у результаті укладення договору про спільний обробіток земельних ділянок від 23.09.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕРРА-2014» всупереч вимог чинного земельного законодавства отримало у користування 1834,0411 га землі державної власності, їх використання може здійснюватися лише у суворій відповідності з вимогами чинного земельного законодавства, із дотримання певних обмежень щодо використання земель державної форми власності. Крім того, за умовами договору відбулася фактична передача права володіння та користування земельних ділянок державної форми власності другому відповідачу для здійснення підприємницької діяльності. Якщо основною ознакою договору є передача земельної ділянки орендарем у користування іншому суб'єкту на певний строк, то відповідно до ст. 8 Закону України «Про оренду землі» та ст. 93 ЗК України цей договір є договором оренди (суборенди) земельної ділянки. Зміст погоджених сторонами умов договору свідчить, що взявши на себе зобов'язання забезпечити ТОВ «ТЕРРА-2014» земельними ділянками площею 1834,0411 га для вирощування сільськогосподарської продукції ДП «СГП «Ягубець» фактично усунулося від права самостійного господарювання на земельних ділянках. Натомість державне підприємство надало право обробітку земельних ділянок і збору врожаю ТОВ «ТЕРРА-2014» на платній основі, яка вкладає 20% прибутку. Право самостійного господарювання як право, передбачене ч.1 ст. 95 ЗК України, згідно з умовами спірного договору, використовується не землекористувачем, який користується земельною ділянкою на праві постійного користування, а ТОВ «ТЕРРА-2014», що суперечить вимогам вказаної норми права. Землекористування здійснюється ТОВ «ТЕРРА-2014» за відсутності законодавчо визначеної підстави. Договір про спільний обробіток земельних ділянок від 23.09.2014 та додаткова угода до нього від 29.09.2015 не відповідає вимогам ст.ст. 92, 95 ЗК України. За доводами прокурора договір від 23.09.2014 за своєю правовою природою є договором оренди землі і розпорядником земельної ділянки, відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06.09.2012 №5245-IV, яким внесені зміни до ст. 122 ЗК України, є Головне управління Держгеокадастру в Черкаській області. Головне управління Держгеокадастру в Черкаській області рішення про надання землі ТОВ «ТЕРРА-2014» не приймало, а права передачі землі в оренду у КСП «Ягубець» відсутнє. Спірний договір не містить істотних умов, передбачених чинним законодавством для договору оренди землі, а також не відповідає типовій формі договору оренди землі, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 №220. Таким чином, державне підприємство фактично передало ТОВ «ТЕРРА-2014» земельну ділянку, що знаходиться в його користуванні на підставі договору оренди, без рішення (погодження) відповідного органу місцевого самоврядування, а відтак спірний договір було укладено з порушеннями встановленого законодавством порядку при відсутності передбачених положеннями Закону України «Про оренду землі» істотних умов.
19.07.2018 перший відповідач надав до суду відзив, у якому проти позовних вимог заперечив, вважає, що позовна заява є безпідставною, інтереси держави не порушені, договір про спільний обробіток землі від 23.09.2014 укладений його сторонами відповідно до законодавства і не порушує прав та інтересів інших осіб і держави. КСП «Ягубець» є правонаступником усіх прав та обов'язків, у тому числі і права постійного користування землею, реорганізованого шляхом перетворення Державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство «Ягубець». Даний факт підтверджений рішеннями Черкаського окружного адміністративного суду від 30.05.2017 та Київського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2018 року, які набрали законної сили. Касаційний адміністративний суд залишив рішення Черкаського окружного адміністративного суду та Київського апеляційного адміністративного суду без змін. Державне підприємство «Сільськогосподарське підприємство «Ягубець» на праві постійного користування відповідно до державного акту на право постійного користування землею серія ЧР 16-6, виданого відповідно до рішення Ягубецької сільської ради народних депутатів від 25.02.1994 №3 та зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування землею № 19 від 28.05.1996, користувалось земельними ділянками державної власності площею 1834,0411 га. Станом на липень 2018 року на праві правонаступника даними земельними ділянками користується КСП «Ягубець». 23.09.2014 між ДП «СГП «Ягубець» та ТОВ «ТЕРРА - 2014» було укладено договір про спільний обробіток земельних ділянок. Договір укладено на період із 01.10.2014 по 01.12.2019, він погоджений з Міністерством аграрної політики України. Крім того, норма статті 92 ЗК України не обмежує і не скасовує право постійного користування земельними ділянками, набуте іншими способами в установлених законодавством випадках станом на 01.01.2002 (дня набрання чинності ЗК України). Оскільки право користування спірною земельною ділянкою виникло у першого відповідача до 01.01.2002 і після цієї дати останній продовжує користуватися цією земельною ділянкою, ДП «СГП «Ягубець» змінено лише організаційно-правову форму через припинення, без ліквідації, а отже і право користування земельною ділянкою також у КСП «Ягубець» виникло до дня набрання чинності Земельного кодексу України (01.01.2002). Отже, вимоги прокурора є необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.
Другий відповідач у відзиві від 19.07.2018 проти позовних вимог заперечив вважає, що у задоволенні позову слід відмовити. Пункт 7.3 договору зазначає, що земельні ділянки ДП «СГП «Ягубець» є державною власністю, знаходяться в постійному користуванні останнього. Крім того пунктом 7.2 договору встановлено, що вклади сторін не є власністю, їх правовий статус залишається незмінним на весь час дії договору. Спільною власністю сторін є лише грошові та матеріальні цінності, набуті в результаті спільного обробітку, про що йдеться в пункті 7.1 договору. ДП «СГП «Ягубець» та КСП «Ягубець» як його правонаступник є лише користувачем земельних ділянок і не наділене правом розпоряджатись ними, що унеможливлює передачу права користування земельними ділянками іншим особам. Таким правом наділений лише власник даних земельних ділянок в особі Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області. Правовідносини відповідачів не містять ознак оренди, у зв’язку з чим відсутні підстави вважати оспорюваний договір удаваним. Обґрунтовуючи свої вимоги, прокурор не довів у чому саме полягають порушені інтереси держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області.
У судовому засіданні прокурор та представник позивача позовні вимоги підтримали повністю та просили їх задовольнити, представники першого та другого відповідачів проти позову заперечували, дотримувались позиції викладеної у відзивах на позов.
У судовому засіданні 27.09.2018 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши доводи та пояснення прокурора, представників позивача та відповідачів, дослідивши наявні в справі матеріали, судом встановлено, що рішенням Ягубецької сільської ради народних депутатів від 25.02.1994 №3 Елітно-насінницькому радгоспу «Ягубець» видано Державний акт на право постійного користування землею (серія ЧР 16-6) площею 2598,8 га. Згідно Розпорядження Христинівської районної державної адміністрації від 25.05.2004 №83 вказана земельна ділянка зменшена до 2116,27 га. Наказом ОСОБА_5 академії аграрних наук від 25.08.1998 №28 змінено назву Елітно-насінницького радгоспу «Ягубець» на Дослідне господарство «Ягубець» Черкаського інституту агропромислового виробництва ОСОБА_5 академії аграрних наук та яке 10.12.2004 на підставі Наказу ОСОБА_5 аграрних наук №447/94 передано у підпорядкування Міністерства аграрної політики. Відповідно до наказу Міністерства Мінагрополітики від 29.06.2005 №294 підприємство перейменовано на Державне підприємство «Сільськогосподарське підприємство «Ягубець». У Статуті Державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство «Ягубець» (який затверджено Наказом Міністерством аграрної політики та продовольства України №814 від 30.12.2011), зазначено, що підприємство засноване на державній власності, входить до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України і є підзвітним йому. Вказане підприємство створене відповідно до наказу Міністерства аграрної політики від 29.06.2005 №294 «Про перейменування дослідного господарства «Ягубець» Черкаського інституту агропромислового виробництва. Дослідне господарство «Ягубець» Черкаського інституту агропромислового виробництва передане до сфери управління Міністерства аграрної політики України спільним наказом Мінагрополітики України і УААН від 10.12.2004 №447/94 Про передачу дослідних господарств ОСОБА_5 академії аграрних наук до сфери управління Мінагрополітики України». Державне підприємство «Ягубець» є правонаступником дослідного господарства «Ягубець» Черкаського агропромислового виробництва. Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 30.12.2013 №777 функції управління майном державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство «Ягубець» передано регіональному відділенню Фонду державного майна України по Черкаській області.
30.01.2014 Головним управлінням Держземагентства у Черкаській області зареєстровано право державної власності на 23 земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 1834,0411 га в адміністративних межах Ягубецької сільської ради Христинівського району за межами населеного пункту, власником цих земельних ділянок згідно з наданими Витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вказане Головне управлінням Держземагентства у Черкаській області.
23.09.2014 між Державним підприємством Сільськогосподарське підприємство «Ягубець» (Сторона-1, перший відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕРРА-2014» (Сторона-2, другий відповідач у справі) було укладено договір про спільний обробіток земельних ділянок (далі – договір), відповідно до якого умов якого сторони домовилися про організацію спільного обробітку землі у сфері товарного сільськогосподарського виробництва для отримання прибутку у результаті господарських і комерційних заходів: вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; вирощування інших однорічних та дворічних культур; допоміжна діяльність у рослинництві; сторони можуть надавати одна одній технологічну або організаційну допомогу.
Розділом 3 договору визначені зобов’язання Сторони-1. За договором Сторона-1 зобов’язується надати сільськогосподарські угіддя у спільну діяльність, а саме поля (рілля) загальною площею 1834,0411 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які перебувають у постійному користуванні Сторони-1, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; залучати працю найманих працівників (пункти 3.1.1, 3.1.2 договору). Відповідно до Розділу 4 договору, Сторона-2 зобов’язується після підписання договору невідкладно приступити до здійснення господарської діяльності, передбаченої умовами договору; за рахунок власного вкладу залучати й використовувати для виконання умов договору необхідні матеріально-технічні ресурси (посівний матеріал, паливно-мастильні матеріали, добрива, засоби захисту рослин, тощо) та основні засоби (машини, механізми, а також залучати працю найманих працівників; забезпечувати господарську діяльність по реалізації сільськогосподарської продукції (виконання робіт, послуг), вести переговори з покупцями, а також залучати працю найманих робітників.
Відповідно до Розділу 6 договору, яким визначені вклади Сторін, вкладом Сторони-1 є земельні ділянки загальною площею 1834,0411 га, які перебувають у постійному користуванні Державного підприємства Сільськогосподарське підприємство «Ягубець», що підтверджується витягами з державного реєстру речових прав на нерухоме майно (які додаються до договору). Земельні ділянки передаються для спільного обробітку разом з Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕРРА-2014» відповідно до умов цього договору, за домовленістю сторін доля вкладу Сторони-1 складає 20 відсотків (пункт 6.1.1, 6.1.3 договору). Вклад Сторони-2 це грошові кошти у сумі 57280450,24 грн, за домовленістю сторін, доля Сторони-2 складає 80 відсотків (пункт 6.2.1, 6.2.3 договору).
Згідно пункту 7.1 договору визначено, що сторони є власниками грошових та матеріальних цінностей, набутих у результаті спільного обробітку землі у пропорції: Державне підприємство Сільськогосподарське підприємство «Ягубець» - 20 % , Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕРРА-2014»- 80 %. Сторони володіють грошовими та матеріальними цінностями, набутими в результаті спільного обробітку на підстав приватної власності. Відповідно до пункту 7.2 договору вклади Сторін не є спільною власністю, їх правовий статус залишається незмінним на весь час дії договору. Пунктом 8.2 договору його сторонами досягнуто домовленості, що прибуток отриманий від спільного обробітку, підлягає наступному частковому розподілу Державне підприємство Сільськогосподарське підприємство «Ягубець» - 20% прибутку, Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕРРА-2014» - 80% прибутку. Згідно пункту 13.6 договору у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу,перетворення) однієї із сторін права та обов’язки за цим договором переходять до його правонаступника.
25.08.2015 між сторонами договору було укладено додатковий договір, яким сторони домовились пункт 8.2 договору доповнити наступним абзацом: за досягнутою домовленістю сторін прибуток, що отримують сторони від спільного обробітку у сільськогосподарському сезоні 2014-2015 років, підлягає наступному частковому розподілу Державне підприємство Сільськогосподарське підприємство «Ягубець» - 50% прибутку, Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕРРА-2014»- 50% прибутку.
Листами заступника Міністра аграрної політики та продовольства України від 26.09.2014 №37-27-3-13/14797 та від 26.11.2014 №37-27-3-13/18132 (Т.2 а.с.34) було погоджено укладення Державним підприємством «Сільськогосподарське підприємство «Ягубець» договору про спільний обробіток землі з Товариством з обмеженою відповідальністю «Терра-2014» та додаткового договору до нього.
25.09.2015 регіональним відділенням Фонду державного майна України по Черкаській області було прийнято Наказ від №7-АПК «Щодо приватизації державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство «Ягубецьке». Наказами регіонального відділення ФДМУ по Черкаській області було видано ряд наказів пов’язаних реорганізацією та передачею майна першому відповідачу Так, 02.12.2015 видано наказ №11-АПК «Про затвердження плану приватизації» єдиного майнового комплексу Державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство «Ягубець»; від 03.12.2015 №12-АПК - державне підприємство перетворене у Колективне сільськогосподарське підприємство «Ягубець» та визнано правонаступником всіх майнових прав і зобов'язань Державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство «Ягубець»; від 04.12.2015 № 13-АПК - припинено юридичну особу державне підприємство «СГП «Ягубець» шляхом перетворення у Колективне сільськогосподарське підприємство «Ягубець»; від 04.12.2015 №14-АПК затверджено передавальний акт майна єдиного майнового комплексу державного підприємства до статутного капіталу колективного сільськогосподарського підприємства «Ягубець»; від 26.02.2016 №1-АПК – завершено приватизацію Державного підприємства Сільськогосподарське підприємство «Ягубець».
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 30.05.2017 у справі №823/1619/16, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2018 (залишені без змін постановою Верховного Суду від 10.07.2018), задоволено повністю адміністративний позов Колективного сільськогосподарського підприємства «Ягубець» до відділу Держгеокадастру у Христинівському районі Черкаської області, Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, треті особи Ягубецька сільська рада Христинівського району Черкаської області, регіональне відділення Фонду державного майна України по Черкаській області, ДП «Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» про визнання протиправним та скасування рішень та зобов’язано Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області розглянути у визначені законом строки проект землеустрою щодо приватизації земель Державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство «Ягубець», які розташовані в адміністративних межах Ягубецької сільської ради Христинівського району Черкаської області та погодити у передбачений законом спосіб. Судовими рішеннями було встановлено, що згідно з наказами ФДМУ Державне підприємств «Сільськогосподарське підприємство «Ягубець», було перетворено у Колективне сільськогосподарське підприємство «Ягубець» та є його правонаступником з усіх майнових прав і зобов'язань. З урахуванням статей 104,108 Цивільного кодексу України, судом було встановлено, що КСП «Ягубець» має на праві постійного користування земельну ділянку, що перебувала у користуванні ДП «СГП «Ягубець» площею 1834,0411 га. Оскільки відбулася реорганізація державного підприємства (зміна організаційно-правової форми) без ліквідації останнього, отже і право користування земельною ділянкою також у позивача виникло до дня набрання чинності Земельним Кодексом України (01.01.2002), у тому числі і право постійного користування земельними ділянками загальною площею 1834,0411га.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є визнання недійсним договору про спільну діяльність, який укладений між відповідачами у справі. Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актами цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Судом встановлено, що за доводами прокурора укладений відповідачами договір про спільну діяльність, укладений з порушенням порядку укладення договорів про спільну діяльність державними підприємствами, який встановлений Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном» від 11.04.2012. Одночасно прокурор зазначає, що вказаний договір про спільну діяльність є удаваним, оскільки за своєю правовою природою є договором оренди землі, який укладений першим відповідачем з порушенням встановленої законом компетенції щодо розпорядження землями державної форми власності, передавши вказану землю у користування другому відповідачеві при цьому маючи право тільки на користування цією землею. При цьому прокурор обґрунтовує порушення інтересів держави порушенням відповідачами встановленого законодавством порядку щодо розпорядженням землями державної форми власності, що тягне за собою порушення суспільного, публічного інтересу, наслідком чого є порушення справедливої рівноваги між інтересами суспільства і конкретної особи і покладає на органи прокуратури обов’язок захищати порушені права держави у сфері земельних відносин.
Постановою Кабінету Міністрів України №296 від 11.04.2012 був затверджений Порядок укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном. Згідно з пунктом 1 цього Порядку він визначає механізм укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном. Вказана Постанова Кабінету Міністрів України №296 від 11.04.2012 прийнята відповідно до підпункту "л" пункту 18 частини другої статті 5 Закону України «Про управління об'єктами державної власності», який визначає правові основи управління об'єктами державної власності. У статті третій цього Закону визначені об'єкти управління державної власності, а частина 2 та 3 цієї статті містить обмеження дії цього Закону, зокрема, його дія не поширюється на управління об'єктами власності ОСОБА_5 народу, визначеними частиною першою статті 13 Конституції України, а також на здійснення прав інтелектуальної власності. До таких об’єктів, згідно частини 1 статті 13 Конституції України, відносяться: земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони, які є об'єктами права власності ОСОБА_5 народу. Отже, з огляду на зазначені правові норми застосування до спірних правовідносин (пов’язаних з розпорядженням земельними ділянками), положень, які регулюють порядок укладення державними підприємствами договорів про спільну діяльність є безпідставним, оскільки їх дія не поширюється на правовідносини пов’язані з земельними.
Відповідно до 1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об’єднання вкладів учасників. Відповідно до статті 1131 ЦК України договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності. За змістом частини 1 статті 1133 ЦК України вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, майнові права, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв’язки.
Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «про оренду землі», законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі. Стаття 13 Закону «Про оренду землі» передбачає, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Отже, істотною ознакою відносин з оренди землі є обов’язок орендодавця (який має на те відповідні повноваження) щодо передачі на певний строк у володіння та користування земельну ділянку, а орендар зобов’язаний сплачувати плату за її використання.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи земельна ділянка загальною площею 1834,0411 га перебула у користуванні Елітно-насінницького радгоспу «Ягубець» на праві постійного користування, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею, виданого відповідно до рішення Ягубецької сільської ради народних депутатів та зареєстрованого у відповідності до вимог закону. Право правомірного землекористування першого відповідача підтверджується вказаним актом, Статутами підприємств, у які був перетворений радгосп «Ягубуць» та, у тому числі, підтверджене судовими рішеннями прийнятими за результатами розгляду адміністративної справи №823/1619/16. Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Вказаними судовими рішенням було встановлено, що у результаті перетворення державний радгосп «Ягубець» на час розгляду справи був реорганізований у Колективне сільськогосподарське підприємство «Ягубець», яке є правонаступником всіх майнових прав і зобов'язань попередніх підприємств, у тому числі і права постійного користування земельними ділянками загальною площею 1834,0411га, тобто є правомірним землекористувачем. Правом постійного користування відповідно до статті 92 Земельного кодексу України є право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права землекористувачів, визначені у статті 95 Земельного кодексу України та складаються з прав: самостійно господарювати на землі; власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі; на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.
Відповідно до статті 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
Проаналізувавши зміст оспорюваного прокурором договору, судом встановлено, що метою цього договору є організація спільного обробітку землі у сфері товарного сільськогосподарського виробництва для отримання прибутку у результаті господарських і комерційних заходів. Для реалізації цієї мети умовами правочину було передбачено внесення обома сторонами відповідних вкладів: першим відповідачем - сільськогосподарських угідь загальною площею 1834,041, а другим відповідачем - грошових коштів у сумі 57280450,24 грн. Отже, за умовами укладеного договору між його сторонами було досягнуто домовленості про спільний обробіток землі, що передбачає двосторонню участь у такому обробітку. Умов цього договору є взаємопов'язаними та орієнтованими на досягнення тієї мети, яка визначена договором, оспорюваний договір містить усі істотні ознаки, необхідні для укладення договору про спільну діяльність та не містить у собі приховування іншого правочину, зокрема, договору оренди землі, як це стверджує прокурор. Дозвіл на укладення такого договору надано Міністерством аграрної політики та продовольства України (до сфери управління якого належало Державне підприємство «Сільськогосподарське підприємство «Ягубець»), вказаний договір зареєстрований у податкових органа, що підтверджується Витягом з Реєстру платників податку на додану вартість (форма №2-ВР). Укладаючи спірний договір сторони мали необхідний для цього обсяг цивільної дієздатності, який визначено законом, установчими документами, особи, які підписали договір, були наділені відповідними повноваженнями, тому відсутні підстави для визнання договору недійсним.
Суд не приймає до уваги доводи прокурора щодо фактичної передачі у користування другому відповідачеві спірної земельної ділянки та позбавлення першого відповідача права самостійно вирішувати та самостійно проводити свою господарську діяльність, зокрема, пов’язану з обробітком землі (через відсутність необхідної техніки та усунення його від господарської діяльності), оскільки на підтвердження таких доводів прокурором не подано яких-небудь належних доказів (натомість перший відповідач став власником цілісного майнового комплексу, яке належало державному підприємству, що дає підстави вважати, на наявність необхідних засобів для виконання спірного договору). Відповідно до статей 73, 74, 76 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Враховуючи наведені вище норми законодавства оспорюваний договір не містить ознак оренди землі, оскільки умовами оспорюваного договору не передбачено вилучення чи передача земельної ділянки іншій особі (не була доведена прокурором і фактична її передача), цільове призначення земельних ділянок не змінено, посилання прокурора на порушення відповідачами вимог Земельного кодексу України є необґрунтованими. Оскільки спірні земельні ділянки не вибули з державної власності, знаходяться в законному постійному користуванні Колективного сільськогосподарського підприємства «Ягубець», використовуються за призначенням, передбаченим земельним законодавством, статус земельних ділянок залишається незмінним, а сам договір містить усі істотні умови необхідні для договору такого виду, суд вважає недоведеними належними засобами доводів прокурора що при укладенні спірного договору сторони мали на меті приховати інший правочин та що спірний договір є договором оренди землі.
Оскільки судом встановлено, що позовні вимоги викладені у позові керівника Уманської місцевої прокуратури є недоведеними та необґрунтованими, і суд не встановив порушень законодавства, на яке прокурор посилався у своїй заяві, відтак у позові керівника Уманської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області до Колективного сільськогосподарського підприємства «Ягубець», Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРРА-2014» про визнання недійсним договору та зобов’язання повернути земельні ділянки необхідно відмовити.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи те, що позовні вимоги прокурора не підлягають до задоволення, сплачений ним за подання позову судових спір покладається на прокурора та йому не відшкодовується.
Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
У позові відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення. Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Київського апеляційного господарського суду.
Повне рішення складене та підписане 12.10.2018.
Суддя О.І.Кучеренко
