336/5497/20
1-кп/336/301/2021
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 березня 2021 року
Шевченківський районний суд м.Запоріжжя у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілих ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
представника потерпілих ОСОБА_6 ,
захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
обвинуваченої ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_10 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.2 ч.2 ст.115 КК України,
В С Т А Н О В И В:
В провадженні Шевченківського районного суду м. Запоріжжя перебуває вищевказане кримінальне провадження.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20.01.2021 р. обвинуваченій ОСОБА_10 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою по 21.03.2021 р. включно.
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченій запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з підстав, викладених в письмовому клопотанні, посилаючись на те, що ризики, які були підставою для його обрання, не зникли.
Представник потерпілих та потерпілі підтримали клопотання прокурора, просили його задовольнити.
Обвинувачена та її захисники заперечували проти задоволення клопотання. Вважали, що обрання запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту в повній мірі забезпечить її належну процесуальну поведінку. ОСОБА_10 має постійне місце проживання, неповнолітню дитину, що свідчить про її стійкі соціальні зв`язки, не має наміру впливати на свідків чи переховуватись від суду. При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу також просили врахувати тривалий час перебування обвинуваченої під вартою, а також фізичний тиск, який здійснюється в установі, де вона утримується.
Питання щодо продовження ОСОБА_10 вирішувалось головучим суддею на підставі ч.3 ст.383, ч.3 ст.331 КПК України.
Заслухавши думку учасників процесу, суд вважає, що продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_10 є доцільним, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.29 Конституції України,ніхто не може бути арештований або утримуватися під вартою інакше як за мотивованим рішенням суду і лише на підставах та в порядку,встановлених законом.
Згідно п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 25.04.2003 р. «Про практику застосування судами запобіжного заходу у виді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою на стадії досудового розслідування», тримання під вартою є найбільш суворим запобіжним заходом і застосовується лише за наявності підстав вважати, що інші запобіжні заходи, передбачені законом, не можуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, передбачених КПК України.
За змістом ст. 178 КПК України,при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів, тяжкість покарання, що загрожує особі, у разі визнання її винуватою, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність соціальних зв`язків, наявність постійного місця роботи, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, репутацію обвинуваченого, наявність у нього судимостей, дотримання обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів у випадках їхнього попереднього застосування.
Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу та відповідно до ч.3 ст.197 КПК України про його продовження,слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчинені підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Із змісту наведених норм випливає, що завданням застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення належної процесуальної поведінки особи, яка піддана кримінальному переслідуванню, а при обранні того чи іншого запобіжного заходу, достатнього і необхідного у кожному конкретному випадку, крім тяжкості звинувачення, необхідно враховувати сукупність перелічених в законі обставин.
Відповідно до положень ст. ст. 132, 183 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду. Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються. Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченої у виді тримання під вартою, суд враховує наявність обґрунтованої підозри відносно ОСОБА_10 , а також відомості про те, що ОСОБА_10 має постійне місце проживання, яке співпадає з її реєстрацією, має неповнолітню та повнолітню доньок.
Наведене мінімізує ризик переховування від суду, адже очевидно, що обвинувачена має міцні соціальні зв?язки, позитивну репутацію та задовільний майновий стан.
Також суд вважає малоймовірним ризик продовження обвинуваченою злочинної діяльності, оскільки ОСОБА_10 раніше не судима, є пенсіонеркою за вислугою років, тобто адаптована у суспільстві, має зрозуміле джерело доходів.
Водночас, суд погоджується з доводами сторони обвинувачення про те, що можливість призначення покарання у вигляді позбавлення волі на тривалий строк, може спонукати обвинувачену до вчинення дій з метою перешкодити встановленню істини у справі, чинити вплив на потерпілих та свідків.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Москаленко проти України» (Заява № 37466/04) від 20.08.2010 року ЄСПЛ вказував, що обґрунтована підозра щодо вчинення заявником тяжкого злочину могла первісно виправдовувати його тримання під вартою. Необхідність забезпечити належний хід провадження (зокрема, для отримання показань свідків) також була достатньою підставою для первісного тримання заявника під вартою. Суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
Таким чином, підозра особи у скоєнні тяжкого злочину та очікуване покарання, яке можливо призначити за вказаний злочин, є однім з факторів, який має враховувати суд при обранні запобіжного заходу, хоча такий фактор сам по собі без оцінки усіх інших обставин у сукупності не може слугувати єдиною підставою для тримання особи під вартою.
При розгляді даного клопотання суд дійшов до висновку, що заявлені ризики втечі обвинуваченої, можливості незаконно впливу на потерпілих та свідків, навіть після завершення досудового розслідування не зменшилися та продовжують існувати, що є підставою для відмови у звільненні затриманої особи, в тому числі з обранням запобіжного заходу у виді домашнього арешту, як про це просила сторона захисту.
Суд враховує положення ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини,а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Водночас, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював і те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Обраний обвинуваченій запобіжний захід з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю та обсягом обвинувачення, на даний час не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, потреби у проведенні судом дій, спрямованих на встановлення всіх обставин кримінального правопорушення.
Враховуючи мету застосування запобіжних заходів, доведеність всіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, розцінюючи зазначені вище ризики як реальні та такі, що виправдовують обмеження свободи фізичної особи, суд з урахуванням викладеного продовжує ОСОБА_10 строк тримання під вартою на 60 днів.
Керуючись ст.331 КПК України, суд, -
У Х В А Л И В :
Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченої ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 (шістдесят) днів, тобто по 09 травня 2021 року включно.
Копію ухвали вручити прокурору, направити обвинуваченій та начальнику державної установи «Запорізький слідчий ізолятор».
Ухваламоже бутиоскарженавапеляційному порядкучерезШевченківськийрайонний судм.ЗапоріжжядоЗапорізького апеляційногосудупротягомсеми днівздняїї оголошення.
Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Ухвала підлягає негайному виконанню, її оскарження не зупиняє виконання ухвали.
Головуючий суддя ОСОБА_1
