Єдиний державний реєстр судових рішень
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Головуючий І інстанції: Колотієвський О.О.
09 березня 2021 р.Справа № 536/1633/19Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,
Суддів: Бегунца А.О. , Рєзнікової С.С. ,
за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою батальйону патрульної поліції у м. Кременчуці Управління поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 27 квітня 2020 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до батальйону патрульної поліції у м. Кременчуці Управління поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції, поліцейського роти № 1 батальйону патрульної поліції у м. Кременчуці Управління поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Апришка Євгена Анатолійовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
в с т а н о в и л а:
18.11.2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, яким просить:
- скасувати постанову від 10.11.2019 року серії ЕАК № 1731889 про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі про накладення адміністративного стягнення;
- закрити справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 ..
Обґрунтовує позовні вимоги позивач тим, що постановою інспектора роти № 1 батальйону патрульної поліції у м. Кременчуці Управління поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Апришко Є.А. (далі - лейтенант поліції) від 10.11.2019 року серії ЕАК № 1731889 про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 425,00 грн.
Як убачається з оскаржуваної постанови, водій, керуючи транспортним засобом Opel Omega, державний номерний знак НОМЕР_1 , 10.11.2019 року о 22:28:34 по проспекту Лесі Українки, 80 у м. Кременчуці Полтавської області проїхав регульований пішохідний перехід на заборонений жовтий сигнал світлофора, чим порушив п. 8.7.3 «ґ» Правил дорожнього руху (далі - ПДР).
Спірну постанову позивач вважає такою, що винесена з порушенням норм законодавства та підлягає скасуванню, оскільки жодного правопорушення він не вчиняв, виїзд на перехрестя був здійсненний ним на дозвільний сигнал світлофора (зелений), однак, в процесі проїзду світлофор змінив свій колір на жовтий, що відповідно до п. 16.8 ПДР зобов`язувала позивача завершити проїзд перехрестя у наміченому напрямку, що він і зробив.
Також позивач, з посилання на постанову Верховного Суду від 15.11.2018 по справі № 524/5536/17, зазначив, що відеозапис, поданий при розгляді адміністративної справи відносно його дій на підтвердження факту порушення ПДР не може вважатися належним доказом у зв`язку з тим, що він був зроблений за допомогою особистого мобільного телефону відповідача.
Також зазначив, що під час винесення оскаржуваної постанови, він з метою належного захисту, вимагав надати йому можливість скористатись допомогою захисника (адвоката), однак його вимоги залишись поза увагою працівників поліції, які винесли постанову до прибуття адвоката. Вважає, що відповідач грубо порушив його права, передбачені ст. 268 КУпАП.
У відзиві на адміністративний позов батальйон патрульної поліції у м. Кременчуці Управління поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції (далі - відповідач), не погоджуючись з вимогами позивача, зазначив, що 10.11.2019 року лейтенантом поліції Апришко Є.А. винесено постанову серії ЕАК № 1731888 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі про притягнення громадянина ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн за те, що він цього дня, близько 22 год. 28 хв., керуючи транспортним засобом Opel Omega, державний номерний знак НОМЕР_1 , в м. Кременчук по проспекті Лесі Українки, 80, проїхав регульований пішохідний перехід на заборонений жовтий сигнал світлофора, чим порушив п. 8.7.3 «ґ» ПДР.
Відповідач звертає увагу, що в позовній заяві позивач повідомляє про те, що він проїхав на заборонений (жовтий) сигнал світлофора, чим порушив п. 8.7.3 «ґ» ПДР.
Також відповідач зазначив, що доводи позивача щодо того, що він здійснив рух «на перехресті на зелений сигнал світлофора» не відповідають дійсності та спростовуються відеозаписом на встановленому в службовому автомобілі відеореєстраторі (файл 2019_1110_221803_1, час 22:18:52), з яким позивача було ознайомлено на місці розгляду справи. Відомості про технічний засіб, яким здійснено відеозапис, внесено в постанову від 10.11.2019 року № ЕАК № 1731888.
Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 27.04.2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.
Судове рішення вмотивоване тим, що з наданого відповідачем відеозапису вбачається, що позивач рухався на автомобілі в той час, коли сигнал світлофору був зеленим, згодом, коли увімкнувся жовтий сигнал світлофору, позивач вже перетнув межі, визначені п. 8.10 ПДР, а тому останній вірно здійснював свої дії щодо вибору поведінки під час дорожнього руху, що узгоджується з п. 8.11 ПДР, що свідчить про те, що позивач рухався з дотриманням ПДР.
Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, приймаючи оскаржувану постанову про накладення адміністративного стягнення не в повному обсязі з`ясував обставини справи у взаємозв`язку з чинним законодавством України, при цьому, відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), не надав достатніх доказів правомірності свого рішення.
Не погоджуючись із судовим рішенням, батальйоном патрульної поліції у м. Кременчуці Управління поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції було подано апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просить його скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що позивач вірно здійснював свої дії щодо вибору поведінки під час дорожнього руху, що узгоджується з п. 8.11 ПДР, а отже, позивач рухався з дотриманням вимог ПДР.
Відповідач зазначив, що відповідно до відеозапису «файл 2019_1110_221803_1», час 22:18:47 - вмикається зелений миготливий сигнал світлофору, позивач, в свою чергу, рухається в крайній лівій смузі руху та перебуває на достатній відстані від регульованого пішохідного переходу, жовтий заборонений сигнал світлофору вмикається о 22:18:50, позивач перетинає та виїжджає на пішохідний перехід в 22:18:52 саме на заборонений жовтий сигнал світлофора, який через 1 секунду перемкнувся на заборонений червоний сигнал (22:18:53).
Відповідач звертає увагу, що при зеленому миготливому сигналі світлофора, водій повинен розрахувати свої дії виходячи з конкретних умов: швидкості руху, стану проїзної частини, зчеплення коліс з дорогою, інтенсивності руху. Час миготіння зеленого сигналу становить 3-4 с., що продовжує час попередження водіїв про наступне вмикання жовтого та червоного сигналу.
Також позивач просить врахувати висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 26.02.2020 року по справі № 751/5437/17.
Стосовно доводів позивача, стосовно його клопотання про надання можливості скористатись послугою адвоката та відкласти розгляд справи, відповідач зазначив, що позивачу було роз`яснено вимоги ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, правовою допомогою водій користувався в телефонному режимі, що підтверджується відеозаписом «файл 20191111084045000021».
Правом подання відзиву на апеляційну скаргу позивач не скористався.
За приписами ст. 268 КАС України у справах, визначених статтями 273 - 277, 280 - 283, 285 - 289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку (ч. 1 ст. 268 КАС України).
Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду (ч. 2 ст. 268 КАС України).
Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій (ч. 3 ст. 268 КАС України).
Відповідно до ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308).
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення відповідно до положень ст. 317 КАС України скасуванню, з наступних підстав.
Судом установлено, що постановою лейтенанта поліції Апришко Є.А. від 19.11.2019 року серії ЕАК № 1731888, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. ст. 122 КУпАП та застосовано стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн за те, що він цього дня, близько 22 год. 28 хв., керуючи транспортним засобом Opel Omega, державний номерний знак НОМЕР_1 , в м. Кременчук по проспекті Лесі Українки, 80, проїхав регульований пішохідний перехід на заборонений жовтий сигнал світлофора, чим порушив п. 8.7.3 «ґ» ПДР (а.с.9).
В якості доказу вчинення позивачем адміністративних правопорушень, відповідачем додано диск з відеозаписом (а.с. 26).
Колегія суддів зауважує, що позовною вимогою позивач просить скасувати постанову серії ЕАК № 1731889 від 10.11.2019 року, в той час, як додатком до позовної заяви надав копію постанови серії ЕАК № 1731888 від 10.11.2019 року.
Згідно із ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, ч. 2 ст. 122 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема, ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
За приписами ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.
У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 цього Кодексу.
Пунктом 1 та 2 розділу III Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом МВС України від 07.11.2015 року № 1395, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.11.2015 року за № 1408/27853, визначено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Згідно із ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу (ст. 283 КУпАП).
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України від 02.07.2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі Закон 580-VIII) поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 цього Закону визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Згідно з ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасникам дорожнього руху ставиться в обов`язок знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Статтею 31 Закону 580-VIII зазначено, що поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Згідно ч. 1 ст. 40 Закону 580-VIII поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/ розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» визначається Правилами дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, які встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Відповідно до п. 1.9. ПДР України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно п.п. «ґ» п. 8.7.3 ПДР України жовтий сигнал світлофора забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів.
У відповідності до ч. 2 ст. 122 КУпАП <> порушення встановлених для транспортних засобів правил проїзду перехресть на заборонний сигнал світлофора, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як убачається із дослідженого судом апеляційної інстанції відеозапису (файл 2019_1110_221803_1), час 22:18:47 - вмикається зелений миготливий сигнал світлофору, позивач, в свою чергу, рухається в крайній лівій смузі руху та перебуває на достатній відстані від регульованого пішохідного переходу, жовтий заборонений сигнал світлофору вмикається о 22:18:50, позивач перетинає та виїжджає на пішохідний перехід в 22:18:52 саме на заборонений жовтий сигнал світлофора, який через 1 секунду перемкнувся на заборонений червоний сигнал (22:18:53).
Крім того установлено, що за транспортним засобом під керуванням позивача в у його смузі руху в попутному напрямку інші транспортні засоби не рухались.
Учасниками справи не заперечується та обставина, та підтверджується відомостями, зафіксованими на відеозаписі, що в місті вчинення адміністративного правопорушення світлофор працює в режимі миготливого зеленого сигналу світлофора, який завчасно попереджає водія про зміну сигналу світлофора, який забороняє рух жовтий та червоний.
Відповідно до п. 7.30 ДСТУ 4092-2002 «Безпека дорожнього руху. Світлофори дорожні. Загальні технічні умови, правила застосування та вимоги безпеки» режим роботи світлофорної сигналізації з використовуванням транспортних світлофорів передбачає миготіння зеленого сигналу протягом 3 с безпосередньо перед вимкненням, а частота миготіння сигналів 1 с.
При зеленому миготливому сигналі світлофора водій повинен розрахувати свої дії, виходячи із конкретних умов: швидкості руху, стану проїзної частини, зчеплення коліс з дорогою, інтенсивності руху. Час миготіння зеленого сигналу становить 3-4 с.
Таким чином, колегія суддів зауважує, що миготіння зеленого сигналу продовжує час попередження водіїв про наступне вмикання жовтого та червоного сигналу.
За змістом п.п. «ґ» п. 8.7.3 ПДР України вбачається, що жовтий сигнал світлофора забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів. У разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися у місцях, визначених п. 8.10 цих Правил.
Разом з тим, колегія суддів відзначає, що позивач здійснював проїзд на жовтий сигнал світлофора, не зупинив свій транспортний засіб у місці, визначеному п. 8.10 ПДР України, чим порушив п.п. «ґ» п. 8.7.3 ПДР України.
За наведених обставин, колегія суддів не приймає до уваги доводи позивача про те, що він почав перетин перехрестя саме на зелений сигнал світлофора, однак в процесі проїзду світлофор змінив свій колір на жовтий і така обставина, відповідно до п. 16.8 ПДР, зобов`язувала його завершити проїзд перехрестя у наміченому напрямку, оскільки вони не відповідають дійсності та спростовуються інформацією з відеозапису.
Колегія суддів вважає, що позивач мав можливість зупинити свій транспортний засіб з дотриманням ПДР України у місці, визначеному п. 8.10 ПДР України. Втім, здійснював проїзд перехрестя на заборонений жовтий сигнал світлофора, чим порушив вимоги п.п. «ґ» п. 8.7.3 ПДР України.
Доказів зворотного судам першої та апеляційної інстанції позивачем не надано.
При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 8.10 ПДР України у разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.62 «Місце зупинки», якщо їх немає - не ближче 10 м. до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках - перед перехрещуваною проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів.
У той же час, знак 5.62 «Місце зупинки» зазначає місце зупинки транспортних засобів під час дії заборонного сигналу світлофора (регулювальника) чи перед залізничними переїздами, рух через які регулюється світлофорами.
За наведених обставин, колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що під час руху позивача на автомобілі сигнал світлофору був зеленим, а коли увімкнувся жовтий знак світлофору, позивач вже перетнув межі визначені п. 8.10. ПДР, а тому останній вірно здійснював свої дії щодо вибору поведінки під час дорожнього руху, що узгоджується з п. 8.11 ПДР.
Крім того, колегія суддів зазначає про помилковість посилання позивача на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 26.04.2018 року по справі № 338/855/17, оскільки обставини цієї справи не є тотожними у даній справі.
Крім наведеного, колегія суддів зазначає, що за правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 14.02.2018 року по справі 536/583/17, у визначених законодавством випадках допускається скорочене провадження у справах про адміністративні правопорушення, яке передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладення адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо місці його вчинення. Застосування процедури скороченого провадження у випадках, визначених законом, не призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених в КУпАП.
Також колегія суддів зауважує про помилковість посилання позивача на постанову Верховного Суду від 15.11.2018 року по справі № 524/5536/17, оскільки у даній справі, оскаржувана постанова від 10.11.2019 року серії ЕАК № 1731888, містить посилання на технічний засіб (камера ві01123|), за допомогою якого здійснено, наданий відповідачем як доказ, відеозапис.
Стосовно доводів позивача, щодо його клопотання про надання можливості скористатись послугою адвоката та відкласти розгляд справи, колегія суддів вказує на їх необґрунтованість, оскільки відеозаписом «файл 20191111084045000021» підтверджується, що позивачу було роз`яснено вимоги ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, а правовою допомогою останній користувався в телефонному режимі.
Також, колегія суддів враховує висновки, викладені Верховним Судом в постанові від 17.05.2018 року по справі № 753/4366/17, згідно з якими, відсутність захисника при складанні оскаржуваної постанови не суперечить інтересам правосуддя, оскільки позивач реалізував право на оскарження постанови про адміністративне правопорушення, відтак подальший захист прав і свобод особи може бути забезпечено в суді при оскарженні дій та рішень суб`єкта владних повноважень.
Не погоджуючись із висновком суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що поліцейським доведено правомірність дій щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності. У той же час, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог.
Оскільки наведені вище обставини залишені судом першої інстанції поза увагою, та цим обставинам не надана належна правова оцінка, колегія суддів, задовольняючи вимоги апеляційної скарги відповідача, скасовує судове рішення та приймає нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
Інші доводи учасників справи на висновки колегії суддів не впливають.
При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України).
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
На підставі наведеного, керуючись статтями 13, 23, 31, 268, 269, 286, 271, 272, 292, 293, 308, 310, 313, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу скаргою батальйону патрульної поліції у м. Кременчуці Управління поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції задовольнити.
Рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 27 квітня 2020 року скасувати, з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Л.В. МельніковаСудді А.О. Бегунц С.С. Рєзнікова
Постанова складена і підписана 09 березня 2021 року.
