П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 лютого 2021 року м. Київ
справа № 357/8277/19
провадження № 22-ц/824/1422/2021
Київський Апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого - Іванової І.В.
суддів - Сліпченка О.І., Пікуль А.А.
при секретарі - Ярмак О.В.
сторони:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода»
відповідачі - ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс «Узин», Державний реєстратор Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшина Марина Олександрівна
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 листопада 2020 року у складі судді Бондаренко О.В., повний текст складений 16.11.2020 року,
в с т а н о в и в:
У липні 2019 року позивач ТОВ «Олійникова Слобода» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , ТОВ Агрокомплекс «Узин», Державного реєстратора Малоєрчиківської сілької ради Сквирського району Київської області Ілюшиної М.О., в якому просив визнати недійсним договір оренди землі б/н від 10 грудня 2018 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин», щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:011:0047 загальною площею 1,202 га та земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:011:0046 загальною площею 1,202 га; скасувати рішення державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної М.О. про державну реєстрацію права оренди земельних ділянок з кадастровим номером 3220484400:01:011:0047 загальною площею 1,202 га та 3220484400:01:011:0046 загальною площею 1,202 га; витребувати із незаконного володіння та користування ТОВ Агрокомплекс «Узин» на користь ТОВ «Олійникова Слобода» спірні земельні ділянки; внести зміни до договору оренди землі № 100 від 05.06.2013 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Ім. Котовського», правонаступником якого є ТОВ «Олійникова Слобода».
Позовні вимоги мотивовані тим, що 05 червня 2013 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Ім. Котовького», правонаступником якого є ТОВ «Олійникова Слобода», було укладено договір оренди землі № 100, за яким ОСОБА_1 передала позивачу в оренду строком на 10 років земельну ділянку площею 2,404 га з кадастровим номером 3220484400:01:011:0002, розташовану в межах Олійниково-Слобідської сільської ради Білоцерківського району Київської області.
11.01.2014 року державний реєстратор Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Юхно Н.В. прийняла рішення про державну реєстрацію прав за індексним номером 9845126, яким зареєструвала право оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:01:011:0002 за ТОВ «Олійникова Слобода».
Позивач зазначає, що протягом усього часу дії договору оренди товариство користувалось земельною ділянкою з кадастровим номером у своїй господарській діяльності і належним чином сплачувало орендну плату.
Проте, починаючи з лютого 2018 року ОСОБА_1 вчиняє дії, спрямовані на позбавлення ТОВ «Олійникова Слобода» права користування землею за договором оренди.
Так, за скаргою, поданою ОСОБА_1 та іншими особами до Міністерства юстиції України 28 лютого 2018 року, наказом № 727/5 від 15 березня 2018 року Міністерство скасувало рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:01:011:0002 за ТОВ «Олійникова Слобода».
05 березня 2018 року ОСОБА_1 уклала з іншим орендарем - ТОВ «Агрокомплекс «Узин» договір оренди № б/н, за яким передала останньому в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:01:011:0002, після чого державний реєстратор Комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Ю.Ю. 15 березня 2018 року прийняла рішення про державну реєстрацію права оренди за ТОВ Агрокомплекс «Узин».
В подальшому, ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин» уклали договір про розірвання укладеного між ними договору оренди землі від 05 березня 2018 року, після чого ОСОБА_1 здійснила поділ земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:011:0002.
22 листопада 2018 року приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Дерун К.А. була посвідчена заява ОСОБА_1 про розподіл земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:011:0002, зареєстрована за реєстровим № 3078. На підставі зазначеної заяви ОСОБА_1 , 07 грудня 2018 року державним кадастровим реєстратором Відділу у Білоцерківському районі Міськрайонного управління у Білоцерківському районі Міськрайонного управління у Білоцерківському районі та м. Білій Церкві Головного управління Держгеокадастру у Київській області були прийняті рішення про: скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:011:0002 шляхом закриття Поземельної книги і скасування кадастрового номера цієї земельної ділянки за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру; державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:011:0047 загальною площею 1,202 га та державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:011:0046 загальною площею 1,202 га, які утворилися внаслідок поділу.
12.12.2018 року державним реєстратором Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиною М.О. були прийнятті рішення про державну реєстрацію права власності на сформовані земельні ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:011:0047 загальною площею 1,202 га та з кадастровим номером 3220484400:01:011:0046 загальною площею 1,202 га.
10 грудня 2018 року відповідач ОСОБА_1 уклала з ТОВ Агрокомплекс «Узин» договір оренди землі, за яким в оренду відповідачу ТОВ Агрокомплекс «Узин» було передано обидві спірні земельні ділянки та 13 грудня 2018 року той же державний реєстратор прийняв рішення про державну реєстрацію права оренди на них за ТОВ Агрокомплекс «Узин».
Позивач вважає, що за наявності дійсного договору оренди з ТОВ «Олійникова Слобода», який поширює свою дію на спірні земельні ділянки, в силу норм ч. 3 ст. 110 ЗК України, ОСОБА_1 не мала права передавати їх в оренду ТОВ Агрокомплекс «Узин», і укладенням оспорюваного договору порушила права ТОВ «Олійникова Слобода», як їх законного орендаря, відповідно, у державного реєстратора не було і правових підстав для проведення державної реєстрації права оренди на спірні земельні ділянки за ТОВ Агрокомплекс «Узин».
Отже, позивач посилаючись на грубе порушення його прав та інтересів, просив позов задовольнити.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 листопада 2020 року відмовлено у задоволенні позову ТОВ «Олійникова Слобода».
В апеляційній скарзі ТОВ «Олійникова Слобода» просить скасувати зазначене рішення суду першої інстанції, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення норм матеріального права та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги позивач посилається на те, що договір оренди землі є укладеним і таким, що набрав чинності з моменту його підписання ОСОБА_1 та ТОВ «Олійникова Слобода», а відтак, діяв на момент укладення відповідачем оспорюваного договору і проведення державної реєстрації права оренди на спірні земельні ділянки за ТОВ Агрокомплекс «Узин», що в свою чергу, порушує право оренди товариства на ці ділянки.
Апелянт зазначає, що суд першої інстанції, під час ухвалення оскаржуваного рішення, не врахував висновки Верховного Суду у справах №№ 291/421/17, 291/422/17, 291/426/17.
Крім того вказує, що місцевий суд дійшов до помилкового висновку, що у разі скасування державної реєстрації права оренди на земельну ділянку в такої особи відсутнє право її оренди, що на думку позивача, суперечить нормам статей 2, 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», статті 11 ЦК України та статті 124 ЗК України.
Також ТОВ «Олійникова Слобода» вважає, що висновок суду про те, що поділ земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:011:0002, яка була передана в оренду товариству, унеможливлює захист його прав, не відповідає приписам ч. 3 ст. 110 ЗК України і не узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду у справах №№ 367/2022/15, 922/2723/17.
Від ТОВ Агрокомплекс «Узин» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач вказує на те, що на час укладення оспорюваних договорів та державної реєстрації права за ними у позивача були відсутні права на об`єкти оренди, що є предметами договорів.
Більш того, об`єкти оренди за договором від 05 червня 2013 року, на який позивач посилається як на підставу своїх вимог, та оспорюваним договором є різними, оскільки мають різні ідентифікуючі ознаки як площа та кадастровий номер, та, відповідно, місце розташування.
Отже, товариство, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість апеляційної скарги ТОВ «Олійникова Слобода», просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Крім того, просить стягнути з позивача на користь ТОВ Агрокомплекс «Узин» витрати на правничу допомогу в розмірі 17000 грн.
Від ОСОБА_1 також надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просить апеляційну скаргу ТОВ «Олійникова Слобода» залишити без задоволення, посилаючись на те, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджено докази по справі та обставини справи, і правомірно встановлено, що договір оренди землі від 05 червня 2013 року не породжує для неї жодних прав та обов`язків. Крім того, просить стягнути з позивача на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 12500 грн.
В суді апеляційної інстанції представник позивача ТОВ «Олійникова Слобода» підтримав апеляційну скаргу з підстав викладених у ній. Крім того, представник подав заяву про зменшення розміру витрат відповідачів на правничу допомогу.
Представники відповідачів ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин», заперечували проти задоволення скарги, просили рішення суду залишити без змін.
Інші учасники повідомлені про місце та час розгляду справи, до суду апеляційної інстанції не з`явилися, що відповідно до ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, пояснення учасників, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що на підставі Державного акту на право приватної власності на землю, серія РЗ № 284536, виданого 23.07.2003 року (а.с. 17, 18), відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , набула право власності на земельну ділянку площею 2,404 га з кадастровим номером 3220484400:01:011:0002.
З матеріалів справи вбачається, що 05.06.2013 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Ім. Котовького», яке у листопад 2016 року було перейменоване в ТОВ «Олійникова Слобода», було укладено договір оренди землі № 100, за яким ОСОБА_1 передала Товариству в оренду строком на 10 років земельну ділянку площею 2,404 га з кадастровим номером 3220484400:01:011:0002, розташовану в межах Олійниково-Слобідської сільської ради Білоцерківського району Київської області. Згідно п. 37 договору оренди він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (т.1 а.с. 14-15).
11.01.2014 року державний реєстратор Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Юхно Н.В. прийняла рішення про державну реєстрацію прав за індексним номером 9845126, яким зареєструвала право оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:01:011:0002 за ТОВ «Олійникова Слобода», що підтверджується матеріалами справи (т.1 а.с. 23-25).
28.02.2018 року ОСОБА_1 та інші особи звернулись до Міністерства юстиції України зі скаргою на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (відповідно до ч. 2 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Розглянувши дану скаргу Міністерство юстиції України своїм наказом № 727/5 від 15.03.2018 року, скасувало вищевказане рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 11.01.2014 року № 9845126, прийняте державним реєстратором реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Юхно Наталією Василівною стосовно реєстрації права оренди на земельну ділянку ОСОБА_1 за ТОВ «Олійникова Слобода» (т.1 а.с. 26-34, 35).
В серпні 2018 року ТОВ «Олійникова Слобода» звернулась до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс «Узин», Державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної Марини Олександрівни, про визнання недійсним договору оренди, скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно, яка відповідно до ухвали від 11.10.2018 року Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, була прийнята до провадження суду 11.10.2018 року (т.1 а.с. 36-42).
З відповіді на запит Головного управління держгеокадастру у Київській області від 04.07.2019 року № 198/121-19 вбачається, що згідно із Національною кадастровою системою, земельні ділянки зазначені у запиті, були перенесені до архівного шару. В результаті чого земельна ділянка з кадастровим номером 3220484400:01:011:0002 була поділена згідно документацій із землеустрою щодо поділу, яка надійшла по онлайн сервісу з присвоєнням кадастрових номерів, а саме: 3220484400:01:011:0047 та 3220484400:01:011:0046. Також, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 02.07.2019 року № 172328679, 22.11.2018 року приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Дерун К.А. була посвідчена заява ОСОБА_1 про розподіл земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:011:0002, зареєстрована за реєстровим № 3078. На підставі заяви ОСОБА_1 07.12.2018 року державним кадастровим реєстратором Відділу у Білоцерківському районі Міськрайонного управління у Білоцерківському районі та м. Білій Церкві Головного управління Держгеокадастру у Київській області були прийняті рішення про: - скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:011:0002 шляхом закриття Поземельної книги і скасування кадастрового номера цієї земельної ділянки за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру; - державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:011:0047 загальною площею 1,202 га та державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:011:0046 загальною площею 1,202 га, які утворилися внаслідок поділу. 12.12.2018 року державним реєстратором Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиною М.О. були прийнятті рішення про державну реєстрацію права власності на сформовані внаслідок поділу земельної ділянки за ОСОБА_2 : - на земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:01:011:0047 загальною площею 1,202 га з індексним номером 44572629 від 12.12.2018 року; - на земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:011:0046 загальною площею 1,202 га з індексним номером 44572048 від 12.12.2018 року (т.1 а.с. 45-48).
10.12.2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин» був укладений договір оренди землі, відповідно до п.2 даного договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 1,2020; 1,2020 га, в т.ч. ріллі 1,2020; 1,2020 га, кадастровий номер 3220484400:01:011:0047 та 3220484400:01:011:0046, які розташовані на території Узинської міської об`єднаної територіальної громади с. О. Слобода Білоцерківського району Київської області. 13.12.2018 року даний договір на обидві земельні ділянки був зареєстрований відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 44578894 та № 44579156 державним реєстратором прав на нерухоме мано Іллюшиною Мариною Олександрівною Малоєрчівської сільської ради Сквирського району Київської області (т.1 а.с. 192-196).
Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що оскільки державна реєстрація договору оренди із позивачем ТОВ «Олійникова Слобода» скасована, цей договір є таким, що втратив свою чинність, а відтак позивач не має права оренди за таким договором, тому відсутнє порушення прав позивача оспорюваним договором оренди із відповідачем ТОВ Агрокомплекс «Узин», як на момент реєстрації зазначеного договору так і на момент пред`явлення позову.
Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону.
Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.
Згідно ч.1 ст.210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч.1 ст.638 ЦК України).
Відповідно до ч.2 ст.792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Земельним кодексом України та Законом України «Про оренду землі».
Аналогічні положення містить ст.6 Закону України «Про оренду землі», згідно якої орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
Передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності, зокрема, громадян, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем (ст.124 ЗК України, ст.13 Закону України «Про оренду землі»).
Відповідно до ст.ст.1, 13 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Згідно ст.126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Згідно п.1 ч.1 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до ч.2 ст.3 цього Закону речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
А згідно ч.4 ст.3 цього Закону будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 28 цього Закону.
Судом першої інстанції встановлено, що Наказом МЮ України № 727/5 від 15.03.2018 року, який є чинним, скасовано рішення державного реєстратора від 11.01.2014 року № 9845126 права оренди спірної земельної ділянки площею 2,404 га за позивачем ТОВ «Олійникова Слобода» на підставі договору оренди, укладеного 05.06.2013 року з відповідачем ОСОБА_1 .
Зі скасуванням рішення державного реєстратора про реєстрацію за позивачем речового права на нерухоме майно - права оренди на спірну земельну ділянку та внесенням відповідних відомостей до Реєстру втрачаються ті правові наслідки, які з них випливають, а саме - скасовується державна реєстрація речового права і особа у відповідності до ч.2 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст.125 ЗК України вважається такою, що не набула відповідного речового права.
За таких обставин, суд першої інстанції вірно відмовив у задоволенні позову, оскільки укладення договору і реєстрація права оренди на спірну земельну ділянку на підставі договору за відповідачем ТОВ Агрокомплекс «Узин», після скасування реєстрації права оренди позивача, не порушує прав останнього.
Такі ж правові позиції висловлені Верховним Судом у складі Касаційного цивільного суду у постановах від 01 квітня 2020 року (справа № 357/8110/18) та від 30 липня 2020 року (справа № 357/7734/18) з аналогічними правовідносинами.
Колегія суддів відхиляє як необґрунтовані доводи представника позивача про те, що договір оренди землі укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Олійникова Слобода» діяв на момент укладення відповідачем оспорюваного договору і проведення державної реєстрації права оренди на спірні земельні ділянки за ТОВ Агрокомплекс «Узин».
Так, внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про скасування реєстрації права оренди за ТОВ «Олійникова Слобода» на належну ОСОБА_1 земельну ділянку, означає, що реєстрація права оренди за ТОВ «Олійникова Слобода» скасована з моменту її вчинення, тобто із 11.01.2014 року, а відтак позивач не має прав орендаря за таким договором і відповідно не є перешкодою для укладення відповідачкою ОСОБА_1 та державної реєстрації іншого договору оренди землі з іншим орендарем.
Відхиляючи інші доводи апеляційної скарги колегія суддів враховує, що оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення, оскільки при його ухваленні, суд навів чіткі висновки щодо підстав відмови у задоволенні вимог та дав належну і достатню оцінку доводам позивача з урахуванням змісту його позовних вимог. Такі висновки є достатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону.
Перевіряючи вимоги відповідачів у відзиві на скаргу щодо стягнення з позивача на їх користь витрат на правову допомогу в заявлених розмірах та доводи заяви про зменшення розміру цих витрат, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої - шостої статті 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Судова колегія вважає що, зазначені представниками відповідачів витрати на професійну правничу допомогу в заявлених розмірах є завищеними, належним чином не обґрунтованими та становлять надмірний тягар для позивача, що суперечить принципу розподілу судових витрат.
Враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з позивача на користь кожного з відповідачів по 4000 грн. витрат пов`язаних з оплатою правничої допомоги у суді апеляційної інстанції.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381 ЦПК України, Київський Апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» залишити без задоволення.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 листопада 2020 року залишити без змін.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» на користь ОСОБА_1 витрати пов`язані з оплатою правничої допомоги у розмірі 4 000 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс «Узин» витрати пов`язані з оплатою правничої допомоги у розмірі 4 000 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий:
Судді:
