Справа № 357/8277/19
2-др/357/51/20
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 листопада 2020 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого судді Бондаренко О. В., при секретарі Вангородській О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника відповідача, адвоката Шовкопляса Сергія Петровича, про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс «Узин», Державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної Марини Олександрівни, про визнання недійсним договору оренди землі, скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно, витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння та користування і внесення змін до договору оренди землі, -
В С Т А Н О В И В:
29.07.2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» звернулось до суду з позовом, в якому просили визнати недійсним договір оренди землі б/н від 10.12.2018 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин», щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:011:0047 загальною площею 1,202 га та земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:011:0046 загальною площею 1,202 га. Скасувати рішення державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної Марини Олександрівни про державну реєстрацію іншого речового права права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:011:0047 загальною площею 1,202 га, індексний номер: 44578894 від 13.12.2018 09:55:26. Скасувати рішення державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної Марини Олександрівни про державну реєстрацію іншого речового права права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:011:0046 загальною площею 1,202 га, індексний номер: 44579156 від 13.12.2018 10:00:55. Витребувати із незаконного володіння та користування Товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс «Узин» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:01:011:0047 загальною площею 1,202 га, та земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:01:011:0046 загальною площею 1,202 га, які розташовані у межах Олійниково-Слобідської сільської ради Білоцерківського району Київської області. Внести зміни до договору оренди землі № 100 від 05.06.2013 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Ім. Котовського», правонаступником якого є ТОВ «Олійникова Слобода» та стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_1 , ТОВ Агрокомплекс «Узин» та Малоєрчівської сільської ради Сквирського району Київської області на користь позивача понесені ним судові витрати.
21.09.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
05.11.2020 року рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс «Узин», Державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної Марини Олександрівни, про визнання недійсним договору оренди землі, скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно, витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння та користування і внесення змін до договору оренди землі, відмовлено.
09.11.2020 року представник відповідача, адвокат Шовкопляс Сергій Петрович, подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат, мотивуючи тим, що рішенням Білоцерківського міськрайонного суду від 05.11.2020 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ТОВ «Олійникова Слобода» до ОСОБА_1 , ТОВ Агрокомплекс «Узин», Державний реєстратор Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної М.О., про визнання недійсним договору оренди, скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно. 09.10.2020 року між Адвокатським бюро «Сергія Шовкопляса» в особі керуючого Шовкопляса С.П. та ТОВ «Агрокомплекс Узин» укладено договір про надання правової (правничої) допомоги. 05.11.2020 року ним до суду подано письмову заяву про те, що ТОВ «Агрокомплекс Узин» протягом 5 днів надасть суду докази витрат понесених ним на правничу допомогу. Тому, просив ухвалити у справі № 357/8277/19 додаткове рішення, у якому вирішити питання про судові витрати, а саме: стягнути з позивача ТОВ «Олійникова Слобода» судові витрати понесені відповідачем ТОВ «Агрокомплекс Узин» за надання правничої допомоги адвокатом в розмірі 10 000 грн.
18.11.2020 року на адресу суду надійшло клопотання представника ТОВ «Олійникова Слобода» - адвоката Тетері Світлани Ігорівни, про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката відповідача ТОВ «Агрокомплекс «Узин», відповідно до якого позивач не вбачає наявність підстав для зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката ТОВ «Агрокомплекс Узин» та просить відмовити у задоволенні заяви з наступних підстав. Представник відповідача ТОВ «Агрокомплекс Узин» до складу нібито пов`язаної з розглядом справи правничої допомоги, вніс витрати на яку підлягають відшкодуванню, узгодження з клієнтом правової позиції. Однак, ознайомлення адвокатом свого клієнта зі змістом уже наданої чи надаваної юридичної послуги, чим за своєю суттю є діяльність, описана у п. 3 наданого адвокатом Шовкоплясом С.М. детального опису, взагалі не можна кваліфікувати як правничу допомогу. Також, в супереч зазначеним у поданому представником відповідача ТОВ «Агрокомплекс «Узин» в детальному описі послуг адвоката Шовкопляса С.П. зазначено присутність у судовому засіданні, однак адвокат жодного разу не був присутнім у судових засіданнях по справі № 357/8277/19. Також, відповідач ТОВ «Агрокомплекс «Узин» своїм правом не скористався і не надав до суду відзив та не надали попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, а лише у переддень розгляду справи по суті через свого представника подав письмові пояснення. Таким чином, невиконання стороною справи свого обов`язку щодо повідомлення суду у першій заяві по суті справи попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які вона понесла та очікує понести у зв`язку з розглядом справи, є підставою для відмови у задоволенні вимог такої сторони про відшкодування витрат, про які вона не зазначила у першій заяві по суті справи. В зв`язку з викладеним просила відмовити в задоволенні заяви в повному обсязі.
Учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялись належним чином. Від представника відповідача ТОВ «Агрокомплекс «Узин», адвоката Шовкопляса С.П., до суду надійшла заява про розгляд справи у його відсутності, заяву підтримує в повному обсязі.
Відповідно до ч. 4 ст. 270 ЦПК України неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, матеріали додані до заяви, дійшов до наступних висновків.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас, згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Пунктом 4 частини 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За змістом ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі та до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
Згідно із положенням ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У п 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 року, справа № 1-23/2009, щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України (справа про право на правову допомогу), визначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Таким чином, системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити наступні висновки:
1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»);
2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;
3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;
4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;
5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;
6) Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Однак, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, слід виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Представник відповідача ТОВ Агрокомплекс «Узин» на підтвердження стягнення судових витрат надав: копію договору про надання правничої допомоги № б/н від 09.10.2020 року, копію додаткової угоди до договору від 09.10.2020 року, детальний опис наданих послуг від 09.11.2020 року, копію акту приймання-передачі наданих послуг, копію платіжного доручення № 812 від 09.11.2020 року на суму 10 000,00 грн., що підтверджується матеріалами справи (а.с. 91-98 том. 2).
Відповідно до п. 3.1додаткової угоди до договору про надання правової допомоги № б/н від 09.10.2020 року, за надання правової допомоги в суді першої інстанції у справі № 357/8277/19 клієнт сплачує адвокату гонорар, розмір якого визначається за домовленістю між сторонами і складає 10 000 грн.
Згідно правової позиція, викладеної в постанові Великої палати Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Також, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було здійснено фактичні витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 812 від 09.11.2020 року на суму 10 000 грн., платником коштів є ТОВ Агрокомплекс «Узин», отримувач Адвокатське Бюро «Сергія Шовкопляса», призначення платежу: оплата за надання правової допомоги в суді першої інстанції у справі № 357/8277/19 (а.с. 98).
Так, з матеріалів доданих до справи, вбачається, що представником відповідача подано опис послуг за договором про надання правничої допомоги № б/н від 09.10.2020 року, однак не додано в підтвердження здійсненної правової допомоги розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, за певний вид послуги та час витрачений на вказані послуги, враховуючи, що представник відповідача не приймав участь у судових засіданнях, а до суду були подані клопотання про розгляд справи за його відсутності та письмові пояснення у справі.
Відповідно до ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.
При розгляді справи судом, учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).
Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1, ч.2 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Відповідно до ч. 2 ст. 174 ЦПК України, заявами по суті справи є: позовна заяв; відзив на позовну заяву; відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Тобто, відповідач повинен був надати до суду разом з першою заявою по суті спору (відзив) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, у строки визначені законом.
Однак, в матеріалах справи відсутній відзив на позов відповідача ТОВ Агрокомплекс «Узин» та відсутній попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, а до суду лише надано представником відповідача ТОВ Агрокомплекс «Узин» клопотання, що відповідачем протягом 5 днів після ухвалення рішення у справі будуть надані докази понесених ним витрат на правничу допомогу, разом із письмовими поясненнями, які не є заявою по суті спору, в розумінні ст. 174 ЦПК України.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 року у справі № 904/4494/18, Суд дійшов висновку, що невиконання стороною у справі свого обов`язку щодо повідомлення суду у першій заяві по суті спору попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, є підставою для відмови у задоволенні вимог такої сторони про відшкодування витрат.
Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що заява про ухвалення додаткового рішення у справі, щодо відшкодування витрат відповідача за рахунок позивача, не підлягає до задоволення.
Керуючись ст. 133, 137, 141, 142, 246, 270, 258, 259, 264, 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд
П О С Т А Н О В И В :
У задоволенні заяви представника відповідача, адвоката Шовкопляса Сергія Петровича, про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» (місцезнаходження: 09137, Київська область, Білоцерківський район, с. Олійникова Слобода, вул. Центральна, 1) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), Товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс «Узин» (місцезнаходження: 09138, Київська область, Білоцерківський район, с. Мала Антонівка, вул. Олексія Цмокна, 1А), Державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної Марини Олександрівни (місцезнаходження: 09010, Київська область, Сквирський район, с. Малі Єрчики, вул. Леніна, 16), про визнання недійсним договору оренди землі, скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно, витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння та користування і внесення змін до договору оренди землі, відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом п`ятнадцяти днів з дня складання. Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Ухвала складена 18.11.2020 року.
СуддяО. В. Бондаренко
