ОКРЕМА ДУМКА
суддів Ткача І. В., Власова Ю. Л.
щодо постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.04.2023 у справі № 357/8277/19 (провадження № 14-65цс22)
Велика Палата Верховного Суду постановою від 18.04.2023 у справі № 357/8277/19 касаційну скаргу задовольнила частково та витребувала земельні ділянки на користь позивача. У частині відмови в задоволенні інших позовних вимог рішення судів попередніх інстанцій Велика Палата Верховного Суду залишила без змін.
Частково не погоджуємось із мотивами, викладеними в зазначеній вище постанові. Керуючись частиною третьою статті 35 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), викладаємо окрему думку, суть якої полягає в такому.
Відповідно до встановлених обставин цієї справи між ОСОБА_1 (як орендодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» (далі - ТОВ «Олійникова Слобода») (як орендарем) укладено договір оренди земельної ділянки. Товариство користувалось земельною ділянкою та належним чином сплачувало орендну плату. Однак у подальшому ОСОБА_1 уклала з іншим орендарем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс «Узин» (далі - ТОВ «Агрокомплекс «Узин») договір оренди, за яким передала останньому в оренду ту ж саму земельну ділянку. Договір між ОСОБА_1 та ТОВ «Олійникова Слобода» при цьому продовжував діяти.
Позивач для повернення земельної ділянки у тимчасове володіння у цій справі заявляє низку вимог:
1) визнання недійсним договору оренди землі;
2) скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно;
3) витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння та користування;
4) внесення змін до договору оренди землі.
Велика Палата Верховного Суду, зокрема, зазначила, що оскільки предметом спору у справі, що переглядається, є земельні ділянки, власником яких є фізична особа як сторона договорів оренди землі (як первісного, укладеного з позивачем, так і двох наступних, укладених з відповідачем), предмет спору безпосередньо стосується прав і обов`язків власника земельних ділянок. А оскільки позовні вимоги ТОВ «Олійникова Слобода» до ТОВ «Агрокомплекс «Узин» про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння та користування заявлені з приводу земельної ділянки, власником якої є фізична особа, яка укладала договори оренди як з ТОВ «Олійникова Слобода», так і з ТОВ «Агрокомплекс «Узин», то з огляду на характер правовідносин, з яких виник спір, його слід розглядати в порядку цивільного судочинства.
Разом з тим сам по собі договір оренди спірних земельних ділянок, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрокомплекс «Узин», не призводить до порушення прав позивача. Визнання цього договору недійсним не поновить порушених прав ТОВ «Олійникова Слобода», так само як і внесення змін до договору оренди земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Олійникова Слобода».
Жодної належної та допустимої вимоги до ОСОБА_1 у цій справі не заявлено. Постанова у цій справі не зобов`язує ОСОБА_1 вчиняти які-небудь дії (або утриматись від них).
Отже, безпосередньо постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.04.2023 у справі № 357/8277/19 не призводить до зміни обсягу прав та обов`язків ОСОБА_1 .
Натомість витребування спірних земельних ділянок з володіння ТОВ «Агрокомплекс «Узин» унеможливлює реалізацію останнім своїх прав за договором оренди, укладеним із ОСОБА_1 . Однак указане може вплинути на взаємні права та обов`язки ОСОБА_1 та ТОВ «Агрокомплекс «Узин» (наприклад, останнє набуде право вимагати розірвання договору оренди спірних земельних ділянок на підставі статті 32 Закону України «Про оренду землі» тощо).
Відповідно до частини першої статті 53 ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї зі сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.
Отже, ОСОБА_1 є неналежним відповідачем у цій справі. Вона мала бути залучена до участі у справі як третя особа на стороні відповідача (ТОВ «Агрокомплекс «Узин»).
Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що «витребування земельної ділянки» не є наслідком визнання недійсним договору оренди, на підставі якого було здійснено державну реєстрацію права оренди наступним орендарем. У разі укладення договору оренди земельної ділянки в період чинності попереднього договору оренди оскаржуваний договір оренди може бути визнано недійсним, однак у вказаному випадку позивач заявив вимогу про витребування земельної ділянки, задоволення якої повністю поновлює його права орендаря. Оскільки зареєстроване право оренди землі є речовим правом, то і способи захисту такого права можуть бути такими, що притаманні речовим правам.
Тобто Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що з усіх заявлених позивачем вимог належною та ефективною є тільки одна - про витребування земельної ділянки у ТОВ «Агрокомплекс «Узин». Інші позовні вимоги не призведуть до поновлення порушених прав позивача.
Єдина належна та допустима позовна вимога (про витребування земельної ділянки) пред`явлена ТОВ «Агрокомплекс «Узин». Саме зазначена юридична особа перешкоджає ТОВ «Олійникова Слобода» у реалізації своїх прав тимчасового володіння та користування спірними земельними ділянками.
При вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду подібних справ визначальним є характер правовідносин, з яких виник спір. Суб`єктний склад спірних правовідносин є формальним критерієм, який має бути оцінений належним судом (пункт 69 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.08.2019 у справі № 646/6644/17).
Отже, критеріями розмежування розгляду справ у порядку цивільного чи господарського судочинства є як суб`єктний склад сторін спору, так і характер спірних правовідносин.
Пунктом 6 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
ТОВ «Олійникова Слобода» у касаційній скарзі, зокрема, зазначає, що використовує спірні земельні ділянки у господарській діяльності.
У договорі оренди, укладеному між ОСОБА_1 та ТОВ «Олійникова Слобода», зокрема, зазначено, що земельна ділянка передається у строкове платне користування останньому для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
З викладеного слідує, що у цій справі фактично наявний спір, який виник у зв`язку зі здійсненням ТОВ «Олійникова Слобода» господарської діяльності (товарного сільськогосподарського виробництва), стосовно речових прав тимчасового володіння та користування земельними ділянками (на яких ТОВ «Олійникова Слобода» здійснює вказану господарську діяльність).
Таким чином,спірні правовідносини за своїм характером є господарськими. При цьому оскільки ОСОБА_1 є неналежним відповідачем у цій справі, сторонами спору є дві юридичні особи - ТОВ «Олійникова Слобода» (позивач) та ТОВ «Агрокомплекс «Узин» (відповідач).
Отже, з огляду на характерспірних правовідносин і їх суб`єктний склад та з урахуванням положення пункту 6 частини першої статті 20 ГПК Україниспір між ТОВ «Олійникова Слобода» та ТОВ «Агрокомплекс «Узин» про витребування земельної ділянки мав розглядатись господарським судом.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо, зокрема, справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Як наслідок, Велика Палата Верховного Суду мала закрити провадження у справі № 357/8277/19, оскільки цю справу слід було розглядати за правилами господарського судочинства.
Судді І. В. Ткач
Ю. Л. Власов
