Постанова

Іменем України

24 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 569/5454/16-ц

провадження № 61-22202св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування фізичних осіб,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства Банк «Фінанси та Кредит» на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 16 серпня 2016 року в складі судді Музичук Н. Ю. та постанову апеляційного суду Рівненської області від 07 лютого 2018 року в складі колегії суддів: Боймиструк С. В., Гордійчук С. О., Ковальчук Н. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (далі - ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит») в особі уповноваженої особи Фонду гарантування фізичних осіб, у якому просила:

- визнати заборгованість ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» перед кредитором ОСОБА_1 в розмірі 106 377, 55 грн;

- зобов`язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ПАТ «Банк «Фінанси і Кредит» внести до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Банк «Фінанси і Кредит» кредиторські вимоги ОСОБА_2 по договорах -заявах про банківський строковий вклад від 30 травня 2014 року, № 300131/55777/370-14, від 30 травня 2014 року № 300131/55774/6-14, № від 05 червня 2015 року № 300131/177005/6-15 на загальну суму 106 377, 55 грн та віднести її вимоги до відповідної черги в порядку, встановленому чинним законодавством;

- стягнути з відповідача на її користь 30 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Позов мотивований тим, що 30 травня 2014 року між нею та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» укладений договір-заява № 300131/55777/370-14 про банківський строковий вклад (депозит) «Пенсійний» на 370 днів в іноземній валюті, за умовами якого вона внесла на вкладний рахунок грошові кошти в сумі 2000,00 дол. США на строк з 30 травня 2014 року по 04 червня 2015 року, процентна ставка по вкладу становить 12,10 % річних.

Того ж дня сторони уклали договір-заяву № 300131/55777/6-14 про банківський строковий вклад (депозит) «Пенсійний» на 6 місяців в іноземній валюті, за умовами якого вона внесла на вкладний рахунок грошові кошти в сумі 8000,00 дол. США на строк з 30 травня 2014 року по 30 листопада 2014 року, процентна ставка по вкладу становить 11,60 % річних.

05 червня 2015 року міжнею та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» укладений договір-заява № 300131/177005/6-15 про банківський строковий вклад (депозит) «Пенсійний» на 6 місяців в іноземній валюті, за умовами якого вона внесла на вкладний рахунок грошові кошти в сумі 2 746,97 Євро на строк з 05 червня 2015 року по 05 грудня 2015 року, процентна ставка по вкладу становить 7,60 % річних.

Згідно з пунктом 6 кожного з вищевказаних договорів після закінчення строку, визначеного пунктом 1 цього договору-заяви, вклад повертається вкладникові в порядку, строки та на умовах, передбачених положеннями пунктом 5.2 Основних умов - за письмовою вимогою клієнта шляхом видачі готівки або перерахування на його власний поточний/картковий або інший депозитний рахунок, а дія договору припиняється.

На неодноразові звернення банк частково виконав свої зобов`язання з повернення вкладу, сплативши їй 182 864, 96 грн.

Посилаючись на те, що відповідач не повернув суму вкладу в повному обсязі, ОСОБА_1 просила задовольнити позовні вимоги.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 16 серпня 2016 року позов задоволено частково. Визнано заборгованість ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» перед кредитором ОСОБА_1 в розмірі 106 377, 55 грн. Зобов`язано уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» внести до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Банк «Фінанси і Кредит» кредиторські вимоги ОСОБА_2 по договорах-заявах про банківський строковий вклад від 30 травня 2014 року, № 300131/55777/370-14, від 30 травня 2014 року № 300131/55774/6-14, від 05 червня 2015 року № 300131/177005/6-15 на загальну суму 106 377, 55 грн та віднести її вимоги до відповідної черги в порядку, встановленому чинним законодавством. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції врахував, що невиплата позивачу коштів, які знаходяться на рахунку відповідача, є обмеженням прав ОСОБА_1 щодо вільного розпорядження своїми грошовими коштами, у зв`язку з чим, керуючись Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», яким передбачено можливість внесення змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів банку, що ліквідується, дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Рівненської області від 07 лютого 2018 року апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»залишено без задоволення, рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 16 серпня 2016 рокузалишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову, зазначивши, що строк, протягом якого кредитора мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку, не є присічним.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У квітні 2018 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що вказаний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не наділена повноваженнями щодо внесення до загального реєстру акцептованих вимог кредиторів. Інформація про ліквідацію банку розміщена 23 грудня 2015 року і жодною нормою Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не передбачено можливості для поновлення строку заявлення кредиторами вимог до банку.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу та узагальнення його доводів

У серпні 2018 року представник ОСОБА_1 - адвокат Ромашко Л. Г. подала відзив на касаційну скаргу, в якій просить залишити її без задоволення а оскаржувані судові рішення - без змін.

Відзив мотивований тим, що спір, який виник між сторонами, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки містить приватноправові відносини. Позивачем заявлена вимога поза межами гарантованого державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду до банку в особі Уповноваженої особи, яка виконує делеговані повноваження, а тому спір підвідомчий юрисдикції загальних судів. ОСОБА_1 постійно хворіє, за період з 04 березня 2015 року по 26 вересня 2016 року дев`ять разів перебувала на стаціонарному лікуванні, що свідчить про поважність пропуску останньою строку заявлення вимог до банку.

У серпні 2018 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» подало відповідь на відзив представника ОСОБА_1 - адвоката Ромашко Л. Г., у якому вказує, що 20 листопада 2015 року та 24 березня 20216 року Фондом гарантування вкладів фізичних осіб здійснено виплату ОСОБА_1 в розмірі 182 864, 96 грн та 17 135,04 грн, що в загальному становить 200 000 грн.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 15 червня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її з суду першої інстанції.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У липні 2018 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 30 травня 2014 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» укладений договір-заява № 300131/55777/370-14 про банківський строковий вклад (депозит) «Пенсійний» на 370 днів в іноземній валюті, за умовами якого позивач внесла на вкладний рахунок грошові кошти в сумі 2000,00 дол. США на строк з 30 травня 2014 року по 04 червня 2015 року, процентна ставка по вкладу становить 12,10 % річних.

30 травня 2014 року між сторонами укладений договір-заява № 300131/55777/6-14 про банківський строковий вклад (депозит) «Пенсійний» на 6 місяців в іноземній валюті, за умовами якого ОСОБА_1 внесла на вкладний рахунок грошові кошти в сумі 8000,00 дол. США на строк з 30 травня 2014 року по 30 листопада 2014 року, процентна ставка по вкладу становить 11,60 % річних.

05 червня 2015 року міжОСОБА_1 та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» укладений договір-заява № 300131/177005/6-15 про банківський строковий вклад (депозит) «Пенсійний» на 6 місяців в іноземній валюті, за умовами даного договору позивач внесла на вкладний рахунок грошові кошти в сумі 2746,97 Євро на строк з 05 червня 2015 року по 05 грудня 2015 року, процентна ставка по вкладу становить 7,60 % річних.

Згідно пункту 6 кожного з вищезазначених договорів-заяв про банківський строковий вклад (депозит) «Пенсійний» після закінчення строку, визначеного пунктом 1 договору-заяви, вклад повертається вкладникові в порядку, строки та на умовах, передбачених положеннями пунктом 5.2 Основних умов (Основні умови залучення банківських вкладів фізичних осіб та обслуговування вкладних рахунків у ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»). Кошти з депозитного рахунку повертаються клієнту за його письмовою вимогою шляхом видачі готівкою або перерахування на його власний поточний/картковий або інший депозитний рахунок, а дія договору припиняється.

На підставі рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 17 вересня 2015 року № 171 «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «Банк «Фінанси та Кредит» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку» в ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» запроваджено тимчасову адміністрацію.

Станом на 20 листопада 2015 року відповідач сплатив позивачу 182 864,96 грн, що еквівалентно 7 329,25 дол. США. Невиконаним зобов`язанням ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»перед ОСОБА_1 залишилось у розмірі 912,17 дол. США та 2 917,42 Євро.

Постановою Правління Національного банку України від 17 грудня 2015 року № 898 відкликано банківську ліцензію в АТ «Банк «Фінанси та Кредит» та прийнято рішення про ліквідацію банку.

Відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб «Про початок процедури ліквідації АТ «Банк «Фінанси та Кредит» та делегування повноважень ліквідатора банку» від 18 грудня 2015 року № 230 розпочато процедуру ліквідації банку строком з 18 грудня 2015 року по 17 грудня 2017 року.

10 лютого 2016 року ОСОБА_1 зверталась до відповідача з кредиторською вимогою, яка залишена без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційних скарг) передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційних скарг, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

У справі, яка переглядається, предметом спору є зобов`язання уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_1 до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Банк «Фінанси і Кредит» на виплату частини вкладів, сума яких перевищує встановлений законом граничний розмір гарантованого державою відшкодування за вкладом.

Таким чином, до спірних правовідносин підлягає застосуванню Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлює правові, фінансові й організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати відшкодування за вкладами, а також регулює відносини між Фондом, банками, НБУ, визначає повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Відповідно до частин першої та другої статті 3 зазначеного Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об`єктом права державної власності та перебуває у його господарському віданні.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

На виконання свого основного завдання Фонд наділений функціями, передбаченими частиною другою статті 4 вказаного Закону, серед яких, зокрема є: акумулювання коштів, отриманих з джерел, визначених статтею 19 цього Закону, здійснення регулювання участі банків у системі гарантування вкладів фізичних осіб; здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків; організація відчуження активів і зобов`язань неплатоспроможного банку; продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Відповідно до пунктів 1?3 частини першої статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює повноваження органів управління банку; приймає в управління майно (у тому числі кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу, виконує функції з управління та продає майно банку; складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, правильно встановив характер спірних правовідносин та застосував норми матеріального права, які регулюють, врахував, що невиплата позивачу коштів, які знаходяться на рахунку відповідача, є обмеженням прав ОСОБА_1 щодо вільного розпорядження своїми грошовими коштами та відповідно до вимог статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»є підставою для задоволення позову.

При вирішенні питання юрисдикції спорів, пов`язаних із діяльністю та повноваженнями Фонду, судам слід враховувати, що Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»диференціює правовідносини, що:

1) виникають між вкладником банку та Фондом щодо відшкодування коштів за вкладами у межах граничної суми виплати за рахунок коштів Фонду, складаються без участі банку боржника та регулюються положеннями розділу V «Гарантії Фонду та відшкодування коштів за вкладами» цього Закону;

2) виникають між вкладником та банком, від імені якого діє уповноважена особа Фонду під час його ліквідації, щодо вимог кредиторів за вкладами у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом, задоволення яких здійснюється за рахунок коштів, одержаних в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку та регулюються положеннями розділу VІІІ «Ліквідація банків» цього Закону.

У першому випадку правовідносини випливають із владних управлінських функцій Фонду як суб`єкта публічного права, який реалізує публічні інтереси держави у сфері гарантування вкладів фізичних осіб у цьому процесі або за його результатами впливає на фізичну особу та порушує її права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

У другому випадку правовідносини випливають із майнових (кредиторських) вимог фізичної особи до банку за договором банківського вкладу, задоволення яких відбувається не з підстав гарантування вкладів фізичних осіб, а з інших підстав - за рахунок коштів, одержаних унаслідок ліквідації банку в загальному порядку. Закон не покладає на державу в особі уповноважених нею органів забезпечення гарантійних зобов`язань щодо задоволення таких вимог.

Спір про включення вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів і стягнення за договором банківського вкладу коштів, що перевищують граничну суму відшкодування, є приватноправовим і залежно від суб`єктного складу має розглядатися за правилами цивільного чи господарського судочинства. Такі висновки містяться, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2018 року в справі № 727/8505/15-ц (провадження № 14-180цс18), від 29 серпня 2018 року в справі № 755/17365/15-ц (провадження № 14-296цс18) та від 19 червня 2019 року в справі № 752/17889/17-ц (провадження № 14-239цс19).

З огляду на вищевикладене, доводи касаційної скарги з посиланням на те, що спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, є безпідставними.

Посилання ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на те, що Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не передбачено можливості для поновлення строку заявлення кредиторами вимог до банку також не заслуговують на увагу, оскільки у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року в справі № 553/1642/15-ц (провадження № 14-207цс18) вказано, що обмеження кредиторів надзвичайно коротким строком на звернення з вимогами про включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів без можливості поновлення такого строку, якщо його пропущено з причин, що є поважними, було би непропорційним, а таке втручання у права кредиторів на мирне володіння їх майном - неправомірним.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження судів попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Оскільки ухвалою Верховного Суду від 15 червня 2018 року зупинено виконання рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 16 серпня 2016 року та постанови апеляційного суду Рівненської області від 07 лютого 2018 року до закінчення касаційного провадження, касаційне провадження у справі закінчено, тому виконання вказаних судових рішення підлягає поновленню.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства Банк «Фінанси та Кредит» залишити без задоволення.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 16 серпня 2016 року та постанову апеляційного суду Рівненської області від 07 лютого 2018 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 16 серпня 2016 року та постанови апеляційного суду Рівненської області від 07 лютого 2018 року.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді :В. С. Жданова А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко