Справа № 569/5454/16-ц
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 серпня 2016 року Рівненський міський суд Рівненської області
в особі судді - Музичук Н.Ю.
при секретарі - Довбенко Г.В.
за участю представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 акціонерного товариства «Банк «Фінанси і Кредит» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання кредитором на суму заборгованості та моральної шкоди і внесення до реєстру кредиторів,
встановив:
В травні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до Рівненського міського суду із позовом, до ОСОБА_3 акціонерного товариства «Банк «Фінанси і Кредит» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання кредитором на суму заборгованості та моральної шкоди і внесення до реєстру кредиторів.
В обґрунтування позовних вимог вказала, що 30 травня 2014 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» був укладений договір-заява №300131/55777/370-14 про банківський строковий вклад (депозит) «Пенсійний» на 370 днів в іноземній валюті. За умовами даного договору позивач внесла на вкладний рахунок грошові кошти в сумі 2000,00 дол. США на строк з 30 травня 2014 року по 04 червня 2015 року, процентна ставка по вкладу становить 12,10% річних.
Також 30 травня 2014 року між сторонами був укладений договір-заява №300131/55777/6-14 про банківський строковий вклад (депозит) «Пенсійний» на 6 місяців в іноземній валюті (далі – Договір -2). За умовами даного договору ОСОБА_2 внесла на вкладний рахунок грошові кошти в сумі 8000,00 дол. США на строк з 30 травня 2014 року по 30 листопада 2014 року, процентна ставка по вкладу становить 11,60% річних.
05 Червня 2015 року між позивачем та банком був укладений договір-заява №300131/177005/6-15 про банківський строковий вклад (депозит) «Пенсійний» на 6 місяців в іноземній валюті (далі – Договір -3). За умовами даного договору ОСОБА_2 внесла на вкладний рахунок грошові кошти в сумі 2746,97 євро на строк з 05 червня 2015 року по 05 грудня 2015 року, процентна ставка по вкладу становить 7,60% річних.
Згідно пункту 6 кожного з вищезазначених договорів, після закінчення строку, визначеного п. 1 цього договору-заяви, вклад повертається вкладникові в порядку, строки та на умовах, передбачених положеннями п. 5.2 Основних умов (Основні умови залучення банківських вкладів фізичних осіб та обслуговування вкладних рахунків у ПАТ «Банк «Фінанси та кредит») - за письмовою вимогою клієнта шляхом видачі готівки або перерахування на його власний поточний/картковий або інший депозитний рахунок, а дія договору припиняється.
Після закінчення строків дії договорів позивач неодноразово зверталася до банку з вимогою про повернення сумів вкладів, які залишені без виконання.
Станом на 18.09.2015 року, як зазначено в листі від 10.02.2016 року № 9-331700/1166, на балансі банку обліковувались кошти позивач на рахунках: 2630.8.26171.003 – залишок становить 2 746,97 Євро; 2638.4.261071.005 – залишок становить 47,37 Євро; 2620.1.261071.003 – залишок становить 123,08 Євро; 2620.3.261071.001 – залишок становить 6 297,20 дол. США; 2620.2.261071.002 – залишок становить 1 944,22 дол. США. Загальна заборгованість банку станом на 18.09.2015 року становила 2917,42 Євро та 8241,42 дол. США.
На неодноразові звернення позивача ОСОБА_4 частково виконав свої зобов’язання з повернення ОСОБА_2 вкладу, на 20.11.2015 року позивачу сплачено 182 864,96 грн., що еквівалентно 7 329,25 дол. США (курс долара США становив 24,95 грн. за 1 дол. США). Таким чином, банком не доплачено 912,17 дол. США та 2 917,42 Євро. 10 лютого 2016 року ОСОБА_2 звернулася з кредиторською вимогою, однак вона була залишена банком без задоволення. Вважає, що банк зобов’язаний повернути суму вкладу в повному обсязі, у цьому зв’язку вимушена звернутись до суду.
За офіційним курсом НБУ станом на дату подання позову заборгованість становить: 23 114,40 грн. - еквівалент суми 912,17 дол. США та 83 263,15 грн. - еквівалент суми 2 917,40 Євро, а всього становить 106 377,55 грн.
Згідно частини другої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Зазначена норма закону презюмує завдання моральної шкоди у разі порушення прав споживачів, й примушує до її відшкодування, незалежно від умов договору (навіть, якщо це не передбачено договором).
ОСОБА_4, не виплативши ОСОБА_2 вклад, фактично позбавив позивача засобів для існування. ОСОБА_2 має інвалідність ІІ групи, перенесла 4 інфаркти та операцію лункування на серці. Кожен рік позивач знаходиться на лікуванні по 7 – 8 разів в кардіологічному відділенні Рівненської міської лікарні. Зазначені кошти їй необхідні для лікування та підтримання життєдіяльності. Вона змушена відмовляти собі у необхідних речах, позичати кошти на лікування. Тобто, порушення ОСОБА_4 прав на своєчасне отримання коштів негативно позначилось повсякденному житі позивача, змінило особисті плани. У зв’язку із всім зазначеним позивач зазнала душевних страждань. ОСОБА_4 порушив право позивача (право споживача) на отримання банківської послуги належної якості, яке передбачене зокрема ст. 6 Закону України «Про захист прав споживачів». Захист прав споживачів гарантований також нормами міжнародного права, зокрема Резолюцією Генеральної асамблеї «Керівні принципи для захисту прав споживачів», прийняті 09.04.1985р на 106 пленарному засіданні Генасамблеї ООН. Враховуючи це, виходячи з міркувань розумності та пропорційності, ОСОБА_2 оцінює розмір завданої моральної шкоди в 30000 гривень, просить визнати її кредитором на вказану суму заборгованості моральної шкоди.
Заперечень на позовну заяву відповідачем надано не було.
Представник позивача ОСОБА_1 повністю підтримала позовні вимоги в суді, просила визнати заборгованість ОСОБА_3 акціонерного товариства «Банк «Фінанси і Кредит», код ЄДРПОУ 09807856, перед кредитором ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, в розмірі 106 377 /сто шість тисяч триста сімдесят сім/ грн.55 коп. Зобов»язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_3 акціонерного товариства «Банк «Фінанси і Кредит» внести до реєстру акцептованих вимог кредиторів ОСОБА_3 акціонерного товариства «Банк «Фінанси і Кредит», код ЄДРПОУ 09807856, кредиторські вимоги ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, по договорах –заявах про банківський строковий вклад №300131/55777/370-14 від 30.05.2014 року, №300131/55774/6-14 від 30.05.2014 року, № 300131/177005/6-15 від 05.06.2015 року на загальну суму 106 377 /сто шість тисяч триста сімдесят сім/ грн.55 коп. та віднести її вимоги до відповідної черги в порядку, встановленому чинним законодавством. Стягнути 30 000 грн. моральної шкоди та судові витрати.
Представник відповідача, будучи у встановленому порядку повідомленим про час і місце судового розгляду справи, в судове засідання не з»явився, із урахуванням думки представника позивача, суд приходить до висновку про можливість судового розгляду на підставі наданих суду сторонами доказів без участі представника відповідача
Дослідивши документи і матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши обставини, якими позивач обгрунтовує свої вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обгрунтовані та підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено на підставі досліджених письмових доказів, що 30 травня 2014 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» був укладений договір-заява №300131/55777/370-14 про банківський строковий вклад (депозит) «Пенсійний» на 370 днів в іноземній валюті. За умовами даного договору позивач внесла на вкладний рахунок грошові кошти в сумі 2000,00 дол. США на строк з 30 травня 2014 року по 04 червня 2015 року, процентна ставка по вкладу становить 12,10% річних.
30 Травня 2014 року між сторонами був укладений договір-заява №300131/55777/6-14 про банківський строковий вклад (депозит) «Пенсійний» на 6 місяців в іноземній валюті (далі – Договір -2). За умовами даного договору ОСОБА_2 внесла на вкладний рахунок грошові кошти в сумі 8000,00 дол. США на строк з 30 травня 2014 року по 30 листопада 2014 року, процентна ставка по вкладу становить 11,60% річних.
05 Червня 2015 року між позивачем та банком був укладений договір-заява №300131/177005/6-15 про банківський строковий вклад (депозит) «Пенсійний» на 6 місяців в іноземній валюті (далі – Договір -3). За умовами даного договору ОСОБА_2 внесла на вкладний рахунок грошові кошти в сумі 2746,97 євро на строк з 05 червня 2015 року по 05 грудня 2015 року, процентна ставка по вкладу становить 7,60% річних.
Згідно пункту 6 кожного з вищезазначених договорів-заяв про банківський строковий вклад (депозит) «Пенсійний» між сторонами, після закінчення строку, визначеного п. 1 договору-заяви, вклад повертається вкладникові в порядку, строки та на умовах, передбачених положеннями п. 5.2 Основних умов (Основні умови залучення банківських вкладів фізичних осіб та обслуговування вкладних рахунків у ПАТ «Банк «Фінанси та кредит»).
Як визначено Основними умовами, кошти з депозитного рахунку повертаються клієнту за його письмовою вимогою шляхом видачі готівкою або перерахування на його власний поточний/картковий або інший депозитний рахунок, а дія договору припиняється.
Будучи допитаним в якості свідка ОСОБА_5 суду показав, що після закінчення строків дії договорів позивачка дев’ять разів зверталася до банку з вимогою про повернення сумів вкладів, однак розрахунок по депозитних вкладах не проведений, а в лютому 2016 року витребувані відомості про стан депозитного рахунку. Підтвердив важкий фізичний стан здоров»я позивача, її моральні страждання внаслідок порушення виконання зобов’язань з боку відповідача, як він вважає шахрайським шляхом. Крім того, підтвердив, що станом на час розгляду справи розмір заборгованості коштів відповідача не змінився, будь яких перерахувань не проводилось із 20.11.2015 року.
На неодноразові звернення позивача ОСОБА_4 лише частково виконав свої зобов’язання з повернення ОСОБА_2 вкладу. Так, 20.11.2015 року їй було сплачено 182 864,96 грн., що еквівалентно 7 329,25 дол. США (курс долара США становив 24,95 грн. за 1 дол. США). Інших виплат коштів станом на час судового розгляду справи не встановлено.
Встановлено на підставі листа від 10.02.2016 року № 9-331700/1166 доводів позивача і показів свідка, що станом на 18.09.2015 року, на балансі ОСОБА_3 акціонерного товариства «Банк «Фінанси і Кредит» обліковувались кошти позивача на рахунках: 2630.8.26171.003 – залишок становить 2 746,97 Євро; 2638.4.261071.005 – залишок становить 47,37 Євро; 2620.1.261071.003 – залишок становить 123,08 Євро; 2620.3.261071.001 – залишок становить 6 297,20 дол. США; 2620.2.261071.002 – залишок становить 1 944,22 дол. США. Загальна сума заборгованості банку станом на 18.09.2015 року становила 2917,42 Євро та 8241,42 дол. США.
Таким чином, із урахуванням виплачених відповідачем 20.11.2015 року на користь позивача коштів в сумі 182 864,96 грн., банком не доплачено 912,17 дол. США та 2 917,42 Євро.
10 лютого 2016 року ОСОБА_2 звернулася до відповідача з кредиторською вимогою, однак вона була залишена банком без задоволення. Повідомлення відповідача про внесення кредитора ОСОБА_2 до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ кредиторські вимоги позивача на суму заборгованих перед нею коштів з віднесенням її вимог до відповідної черги в порядку, встановленому чинним законодавством, не встановлено.
Вимоги позивача в частині визнання заборгованості відповідача перед кредитором ОСОБА_2 в розмірі 106 377 грн.55 коп. та зобов»язання уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ПАТ «Банк «Фінанси і Кредит» внести до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ кредиторські вимоги позивача на вказану суму з віднесенням її вимог до відповідної черги в порядку, встановленому чинним законодавством, підлягають до задоволення за наступних підстав.
Як вбачається із п. 1 ч. 3 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», залучення у вклади (депозити) коштів від фізичних осіб належить до банківських послуг. У відповідності до пунктів 13, 17, 19, 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», послуга — це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживач — фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов’язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов’язків найманого працівника; продукція — будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб; належна якість товару, роботи або послуги — властивість продукції, яка відповідає вимогам, встановленим для цієї категорії продукції у нормативно-правових актах і нормативних документах, та умовам договору із споживачем.
Отже, на відносини між сторонами поширюються положення Закону України «Про захист прав споживачів».
Згідно ч. 1ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право, зокрема, на захист своїх прав державою, належну якість продукції та обслуговування, відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону, звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав.
Згідно частини 1, 2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», вклад (депозит) — це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов’язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Як визначено статтею 1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов’язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (стаття 633 цього Кодексу). До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунку (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 1060 ЦК України, договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 1066 ЦК України банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.
Згідно ст. 1074 ЦК України обмеження права клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження за рішенням суду у випадках, встановлених законом.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання. Статтею 612 ЦК України надається визначення прострочення боржника. Так, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Таким чином, банк порушив зобов’язання за договорами та прострочив його виконання (не повернув вклад зі спливом встановленого договором строку на вимогу вкладника).
Європейський суд з прав людини у справі ZOLOTAS ПРОТИ ГРЕЦІЇ (No 2) зазначив наступне: «Суд зазначає, що на підставі статті 830 Цивільного кодексу, якщо особа, яка кладе суму грошей у банк, передає йому право користування нею, то банк має її зберігати і, якщо він використовує її на власну користь, повернути вкладнику еквівалентну суму за умовами угоди. Отже, власник рахунку може добросовісно очікувати, аби вклад до банку перебував у безпеці, особливо якщо він помічає, що на його рахунок нараховуються відсотки. Закономірно, він очікуватиме, що йому повідомлять про ситуацію, яка загрожуватиме стабільності угоди, яку він уклав з банком, і його фінансовим інтересам, аби він міг заздалегідь вжити заходів з метою дотримання законів і збереження свого права власності. Подібні довірчі стосунки невід'ємні для банківських операцій і пов'язаним з ними правом.
Суд водночас нагадує, що принцип правової певності притаманний усій сукупності статей Конвенції і є одним з основоположних елементів правової держави (NejdetSahin і PerihanSahin проти Туреччини, [ВП], № 13279/05, § 56, 20 жовтня 2011 року)».
Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»: «суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права».
Відмовляючись повернути кошти, які належать позивачу на праві власності, банк порушує положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 1 Першого Протоколу, підписаного та ратифікованого Україною, яка у відповідності до ст. 5 цього ж протоколу, є додатковою статтею Конвенції. Таке порушення полягає в наступному:
У ст. 1 Протоколу №1 вказано, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Цей же принцип закріплено також в ст. 41 Конституції України проте позивачка, в порушення цих норм, діями відповідача позбавлена права користуватися своїм майном. В даному випадку майном є грошові кошти, які відповідач отримав від позивача на умовах строковості та платності, які до цього моменту не повернув, тому вимоги в частині стягнення грошових коштів за договорами підлягають задоволенню.
Відповідно до п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» № 14 від 18.12.2009 року, згідно з частиною першою статті 192 ЦК законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. У зв'язку з цим при задоволенні позову про стягнення грошових сум суди повинні зазначати в резолютивній частині рішення розмір суми, що підлягає стягненню, цифрами і словами у грошовій одиниці України - гривні. При стягненні періодичних платежів суд має вказати період, протягом якого проводиться виконання.
Відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який набрав чинності 22.09.2012р. і яким регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків, Фонду гарантування вкладів були передані повноваження щодо ліквідації банків, в звязку із чим до Закону України «Про банки і банківську діяльність» внесені відповідні зміни, а Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001р. № 369, визнане таким, що втратило чинність.
Так, пунктами 2 та 3 Постанови №346 Правління Національного банку України від 17.08.2012р., затверджено нове Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, а також, встановлено, що процедура ліквідації банку, розпочата до набрання чинності Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», завершується згідно з порядком, установленим законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Пунктами 12.1 та 12.2 глави 12 розділу VI Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001 № 369 (надалі - Положення), передбачено, що ліквідатор протягом п'яти днів з дня публікації в газеті «Урядовий кур'єр» або «Голос України» повідомлення про початок ліквідаційної процедури має повернути кредиторам розрахункові документи, що не сплачені в строк з вини банку, які обліковувалися на відповідному позабалансовому рахунку, з повідомленням про початок ліквідаційної процедури та про строк, протягом якого кредитори мають право заявити ліквідатору про свої вимоги до банку, із зазначенням адреси для їх надсилання. Ліквідатор складає перелік (реєстр) акцептованих ним вимог, до якого включає вимоги кредиторів (у тому числі органів державної податкової служби) у національній валюті в розмірах, які існували на дату прийняття рішення про ліквідацію. Вимога, заявлена в іноземній валюті, включається до переліку (реєстру) у національній валюті в сумі, визначеній за офіційним курсом, установленим Національним банком на дату прийняття рішення про ліквідацію. Перелік (реєстр) акцептованих ліквідатором вимог кредиторів затверджується Комісією Національного банку.
Згідно частини 2 статті 93 Закону України «Про банки і банківську діяльність», в редакції на дату виникнення спірних правовідносин, ліквідатор протягом трьох місяців з дня опублікування оголошення про початок ліквідаційної процедури здійснює, зокрема, такі заходи щодо задоволення вимог кредиторів визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги, відхиляє вимоги у разі їх не підтвердження, складає перелік акцептованих ним вимог для затвердження Національним банком України, сповіщає кредиторів про акцептування вимог.
Відповідно до пункту 7.3. глави 7 розділу VI Положення, ліквідатор зобов'язаний, зокрема, скласти проміжний ліквідаційний баланс і перелік (реєстр) вимог кредиторів після розгляду вимог кредиторів.
Відповідно до пункту 7.4. глави 7 розділу VI цього ж Положення, ліквідатор має право подавати клопотання Національному банку щодо внесення змін до переліку (реєстру) вимог кредиторів у порядку, установленому цим Положенням.
Згідно з пунктом 9.4. глави 9 розділу VI Положення, ліквідатор вносить пропозиції щодо затвердження Національним банком змін до реєстру вимог не частіше ніж раз на квартал на підставі:
-рішення суду про визнання особи кредитором банку та зобов'язання ліквідатора включити вимоги такої особи до реєстру вимог кредиторів, яке набрало законної сили;
-документів, що відповідно до законодавства України підтверджують спадкоємництво за вимогою кредитора, яка включена до реєстру вимог;
-документів, що відповідно до законодавства України підтверджують правонаступництво юридичної особи внаслідок реорганізації, за вимогою кредитора, яка включена до реєстру вимог;
-відмови кредитора від вимог;
-виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців про державну реєстрацію припинення юридичної особи або фізичної особи - підприємця;
-клопотання ліквідатора про виправлення помилки, допущеної ним чи попереднім ліквідатором під час акцептування вимог кредиторів;
-виконавчих документів про стягнення з банку або про зобов'язання банку щодо повернення (сплати, відшкодування) коштів, що надійшли ліквідатору від органів державної виконавчої служби у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Як зазначено в правовому висновку, викладеному в Постанові Верховного Суду України від 25.12.13 року № 6-140 цс-13, за змістом ст. 526, 1058 ЦК України зобов'язання банку з повернення вкладу за договором депозиту вважається виконаним з моменту повернення вкладу вкладнику готівкою або надання іншої реальної можливості отримати вклад та розпорядитися ним на свій розсуд.
Враховуючи досліджені докази, встановлені по справі обставини, вищенаведені норми закону, суд прийшов до висновку, що невиплата коштів, що знаходяться на рахунку відповідача, є обмеженням прав відповідача щодо вільного розпорядження своїми грошовими коштами та підставою для задоволення позовних вимог щодо визнання заборгованості ПАТ Банк “Фінанси та Кредит” перед ОСОБА_2, та зобов»язання уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ПАТ «Банк «Фінанси і Кредит» внести до реєстру акцептованих вимог кредиторів кредиторські вимоги ОСОБА_2 по договорах –заявах про банківський строковий вклад №300131/55777/370-14 від 30.05.2014 року, №300131/55774/6-14 від 30.05.2014 року, № 300131/177005/6-15 від 05.06.2015 року на загальну суму 106 377 /сто шість тисяч триста сімдесят сім/ грн.55 коп. та віднести її вимоги до відповідної черги в порядку, встановленому чинним законодавством.
Вимога про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди на суму 30 000 грн. об’єктивними доказами в судовому засіданні не підтверджена, така вимога не ґрунтується на умовах договорів–заяв між сторонами про банківський строковий вклад №300131/55777/370-14 від 30.05.2014 року, №300131/55774/6-14 від 30.05.2014 року, № 300131/177005/6-15 від 05.06.2015 року. Обгрунтування такої вимоги позивача положеннями частини другої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» про те, що при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди, безпідставне, оскільки переконливих належних допустимих доказів про те, що саме неякісні послуги відповідача шкідливо вплинули на стан здоров»я позивача суду не надано. За наведених обставин позовні вимоги в частині визнання ОСОБА_2 кредитором на суму заборгованості моральної шкоди в розмірі 30 000 грн. до задоволення не підлягають.
До стягнення з відповідача підлягають витрати по сплаті позивачем судового збору, у відповідності до ст.88 ЦПК України.
На підставі наведеного керуючись ст. ст. 10,11,57-60,88,208,209,212-215,218,223,224-228, 292,294 ЦПК України, суд –
в и р і ш и в:
Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.
Визнати заборгованість ОСОБА_3 акціонерного товариства «Банк «Фінанси і Кредит», код ЄДРПОУ 09807856, перед кредитором ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, в розмірі 106 377 /сто шість тисяч триста сімдесят сім/ грн.55 коп.
Зобов»язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_3 акціонерного товариства «Банк «Фінанси і Кредит» внести до реєстру акцептованих вимог кредиторів ОСОБА_3 акціонерного товариства «Банк «Фінанси і Кредит», код ЄДРПОУ 09807856, кредиторські вимоги ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, по договорах –заявах про банківський строковий вклад №300131/55777/370-14 від 30.05.2014 року, №300131/55774/6-14 від 30.05.2014 року, № 300131/177005/6-15 від 05.06.2015 року на загальну суму 106 377 /сто шість тисяч триста сімдесят сім/ грн.55 коп. та віднести її вимоги до відповідної черги в порядку, встановленому чинним законодавством.
В задоволенні позовних вимог про визнання ОСОБА_2 кредитором на суму заборгованості моральної шкоди в розмірі 30 000 грн. відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 акціонерного товариства «Банк «Фінанси і Кредит», код ЕДРПОУ 09807856, судовий збір в розмірі 1378 гривень 00 копійок на рахунок 31217206700002 в УДК в м. Рівне, Код ЄДРПОУ 26406128, МФО 833017, код класифікації доходів бюджету 22030001, код отримувача /код з ЄДРПОУ/ 38012714.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення подається до суду в десятиденний строк з дня отримання копії цього рішення.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області через місцевий суд поданням апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення, а для осіб які брали участь у справі але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Рівненського міського суду Н.Ю.Музичук
