Окрема думка
суддів Великої Палати Верховного Суду Пророка В. В., Власова Ю. Л., Пількова К. М.
справа № 761/16124/15-ц (провадження № 14-184 цс 20)
13 січня 2021 року
м. Київ
Велика Палата Верхового Суду розглянула в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Великої Палати Верховного Суду Пророка Віктора Васильовича та Штелик Світлани Павлівни від участі в розгляді справи № 761/16124/15-ц за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» про стягнення заборгованості, захист прав споживача фінансових послуг і ухвалою від 13 січня 2021 року відмовила ОСОБА_1 в задоволенні його заяви.
Відповідно до змісту частини третьої статті 35 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суддя, не згодний з рішенням, може письмово викласти свою окрему думку.
Поділяємо позицію Великої Палати Верховного Суду щодо безпідставності заявленого ОСОБА_1 відводу, однак не погоджуємося із застосуванням Великою Палатою Верхового Суду норм процесуального права з огляду на таке.
1. Оскільки Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених в раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду України, Велика Палата Верховного Суду задля забезпечення правової визначеності та єдності судової практики ухвалою від 24 грудня 2020 року прийняла та призначила до розгляду справу № 761/16124/15-ц.
2. 04 січня 2021 року до Великої Палати Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід суддів Великої Палати Верховного Суду Пророка В. В. та Штелик С. П. від розгляду справи № 761/16124/15-ц з посиланням на пункт 5 частини першої статті 36 ЦПК України.
3. Обґрунтовуючи заявлений відвід, ОСОБА_1 зазначив, що предметом позову у справі № 761/16124/15-ц є стягнення з банку пені за порушення зобов`язання з повернення вкладу, передбаченої частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», на користь вкладника ( ОСОБА_1 ) як споживача фінансових послуг банку. При цьому зазначає, що, входячи до колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду при розгляді іншої справи (№ 761/31065/14?ц), судді Пророк В. В. та Штелик С. П. вже викладали свою правову позицію щодо зазначеного питання, яка, на думку ОСОБА_1 , суперечить закону, а відтак він не може довіряти суддям, про відвід яких заявляє, вважаючи їх упередженими та необ`єктивними.
4. Перевіривши наведені ОСОБА_1 на обґрунтування заяви про відвід суддів доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, оскільки зміст поданої заяви про відвід суддів Великої Палати Верховного Суду Пророка В. В. та Штелик С. П. фактично зводиться до незгоди ОСОБА_1 з тлумаченням законодавства, висловленого ними при розгляді іншої справи, що в силу вимог частини четвертої статті 36 ЦПК України не може бути підставою для відводу.
5. Крім цього, Велика Палата Верховного Суду звернула увагу заявника на те, що йому вже було відмолено у задоволенні відводу з таких самих підстав у справі № 761/24881/16-ц як такому, що порушує приписи частини 4 статті 36 ЦПК України.
6. Однак, відповідно до пункту 11 частини третьої статті 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами.
7. Стаття 2 ЦПК України визначає завданням цивільного судочинства справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
8. Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).
9. Тобто процесуальні права надано законом тим особам, які беруть участь у процесі, для сприяння суду під час розгляду справ, їх правильному вирішенню. І кожного разу, коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не із цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, затягування розгляду, створення перешкод опоненту), вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто використовує його всупереч основним засадам цивільного судочинства, а отже, зловживає ним.
10. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення (пункт 1 частини другої статті 44 ЦПК України).
11. Частинами третьою та четвертою цієї ж статті передбачено, що у випадку якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
12. Види заходів процесуального примусу визначені частиною 1 статті 144 ЦПК України, а саме: попередження, видалення із залу судового засідання, тимчасове вилучення доказів для дослідження судом, привід, штраф.
13. Пунктом 2 частини першої статті 148 ЦПК України встановлено, що у випадках зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу в сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
14. Аналізуючи зазначені вище норми процесуального права, слід дійти висновку, що, дотримуючись принципів цивільного судочинства, основним з яких є неприпустимість зловживання процесуальними правами, суд, установивши, що заявлена учасником судового процесу скарга, заява або клопотання є очевидно безпідставним, що, у свою чергу, може переслідувати такі цілі, як введення суду в оману, затягування розгляду справи чи створення перешкод опонентам у справі, зобов`язаний вживати заходи, спрямовані на запобігання зловживанням учасниками судового процесу своїми процесуальними правами шляхом залишення без розгляду або повернення таких скарг, заяв чи клопотань.
15. Також процесуальне законодавство передбачає можливість суду застосування до учасників судового процесу, які зловживають своїми процесуальними правами, заходів процесуального примусу у вигляді штрафу в сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
16. Ухвалою від 26 лютого 2018 року у справі № 761/24881/16-ц Велика Палата Верховного Суду вже відмовляла ОСОБА_1 в задоволенні його заяви про відвід судді Великої Палати Верховного Суду, яку ОСОБА_1 обґрунтовував аналогічними із заявленими у справі № 761/16124/15-ц доводами, прямо роз`яснивши, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
17. Доводи позивача щодо необхідності відводу суддів саме з підстав незгоди з їх правовою позицією прямо порушують один з найважливіших принципів судочинства - nemo iudex in causa sua (ніхто не може бути суддею у власній справі), який виключає для учасника процесу можливість обирати суддю на власний розсуд, зокрема, шляхом заявлення відводів тим суддям, відома правова позиція яких позивача не влаштовує.
На нашу думку, належним процесуальним рішенням Великої Палати Верховного Суду було б визнати подання заяви про відвід суддів Великої Палати Верховного Суду Пророка Віктора Васильовича та Штелик Світлани Павлівни від участі у розгляді справи № 761/16124/15-ц зловживанням процесуальними правами з боку ОСОБА_1 , з залишенням його заяву без розгляду та стягненням у дохід державного бюджету з ОСОБА_1 штрафу як засібу процесуального примусу за зловживання процесуальними правами.
Судді: В. В. Пророк Ю.Л. Власов К. М. Пільков
Окрема думка складена 25 січня 2021 року.
