Ухвала
24 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 761/16124/15-ц
провадження № 61-42296сво18
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Гулька Б. І. (суддя-доповідач),
суддів: Висоцької В. О., Луспеника Д. Д., Синельникова Є. В.,
Червинської М. Є.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну
скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва
від 18 травня 2016 року у складі судді Малинникова О. Ф. та постанову Апеляційного суду м. Києва від 25 липня 2018 року у складі колегії суддів: Музичко С. Г., Кулікової С. В., Мазурик О. Ф.,
ВСТАНОВИВ:
У червні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства комерційного банку «Фінансова Ініціатива» (далі - ПАТ КБ «Фінансова Ініціатива») про захист прав споживачів, стягнення заборгованості за договором банківського вкладу.
Позовна заява мотивована тим, що 25 лютого 2014 року між ним
та ПАТ КБ «Фінансова Ініціатива» було укладено договір банківського
вкладу в іноземній валюті «Інтернаціональний» № 51-в-16/286455 на суму
17 тис. доларів США зі ставкою 12,75 % річних. На виконання умов вказаного договору він вніс 17 тис. доларів США через касу відділення банку
№ 15 готівкою на вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_1 ,
що підтверджується касовою квитанцією № 4524.
08 вересня 2014 року банк виплатив йому відсотки, нараховані до дня витребування вкладу, а, починаючи з 09 вересня 2014 року і до 18 вересня 2014 року, здійснив сім послідовних часткових виплат на загальну суму
8 080 доларів США з належних йому 17 000,15 доларів США. Останню виплату було здійснено 18 вересня 2014 року, відтоді будь-які виплати за вкладом відповідач не здійснював. Решту вкладу відповідач не повернув, у зв`язку
з чим він у жовтні 2014 року звернувся до суду з позовом про повернення вкладу, який рішенням Шевченківського районного суду м. Києва
від 20 листопада 2014 року у цивільній справі № 761/29783/14-ц, провадження № 2/761/8178/2014, залишене без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 24 грудня 2014 року, задоволено частково. Стягнуто з банку заборгованість щодо невиплаченого депозиту за договором від 25 лютого 2014 року № 51-в-16/286455, яка обліковується на його поточному рахунку
№ НОМЕР_2 , у сумі 8 920,15 доларів США, відсотки та три проценти річних - 140 232,89 грн.
16 лютого 2015 року він отримав виконавчий лист, який 23 лютого
2015 року пред`явив до виконання до відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві (далі - ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві), а 24 лютого 2015 року постановою головного державного виконавця ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві відкрито виконавче провадження № 46640346 про стягнення з ПАТ КБ «Фінансова Ініціатива» коштів у сумі 9 258,70 доларів США, запропоновано боржнику добровільно виконати судове рішення у строк до 03 березня 2015 року.
Разом з тим, судове рішення від 20 листопада 2014 року у справі
№ 761/29783/14-ц було фактично виконано лише 03 червня 2015 року, грошові кошти у сумі 9 258,70 доларів США надійшли зрахунка для обліку стягнутих сум ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві на його поточний рахунок.
З огляду на викладене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з відповідача
відсотки за користування грошовими коштами на суму основного боргу
за період з 20 листопада 2014 року до 03 червня 2015 року у розмірі
607,61 доларів США, три проценти річних на суму основного боргу за період
з 20 листопада 2014 року до 03 червня 2015 року - 142,97 доларів США, пеню за прострочення виконання зобов`язання за період з 20 листопада 2014 року до 03 червня 2015 року - 52 185,88 доларів США.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 18 травня 2016 року, залишене без змін постановою Апеляційного суду м. Києва від 25 липня 2018 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ПАТ КБ «Фінансова ініціатива» на користь ОСОБА_1 за договором банківського вкладу «Інтернаціональний» в іноземній валюті від 25 лютого 2014 року
№ 51-в-16/286455 відсотки за користування грошовими коштами на суму основного боргу за період з 20 листопада 2014 року до 03 червня 2015 року
у розмірі 607,61 доларів США, що еквівалентно 15 354,30 грн, три проценти річних на суму основного боргу за період з 20 листопада 2014 року до
03 червня 2015 року у розмірі 142,97 доларів США, що еквівалентно
3 612,85 грн. Стягнено з ПАТ КБ «Фінансова ініціатива» в дохід держави судовий збір у сумі 243,60 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з висновком
якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що у зв`язку
з тривалим невиконанням відповідачем рішення суду від 20 листопада
2014 року позивач має право на стягнення відсотків за користування грошовими коштами на суму основного боргу та трьох процентів річних.
Відмовивши у позові в частині стягнення пені, суд першої інстанції,
з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що до спірних правовідносин не підлягає застосуванню частина п`ята статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів».
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 травня 2016 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 25 липня
2018 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення в частині відмови у стягненні пені скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що він є споживачем фінансових
послуг, за невиконання яких відповідач несе відповідальність відповідно
до частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів». Оскільки відповідач не виконав належним чином зобов`язання за договором банківського вкладу та вчасно не виконав рішення суду від 20 листопада
2014 року, то він зобов`язаний сплатити йому пеню у розмірі трьох відсотків вартості послуги за кожен день прострочення.
Відмовивши у позові в частині стягнення пені, суди дійшли помилкового висновку про те, що до спірних правовідносин не підлягає застосуванню положення частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів».
Суди також не звернули уваги на те, що наявність судового рішення
про задоволення вимог кредитора, не звільняє банк від відповідальності
за невиконання зобов`язання за договором і не позбавляє кредитора права на стягнення штрафних санкцій, передбачених умовами договору, зокрема, пені відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів».
Суд апеляційної інстанції помилково не взяв до уваги правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 14 лютого 2018 року
у справі № 761/24140/15-ц, провадження № 61-205св18, де встановлено аналогічні правовідносини щодо стягнення пені відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів».
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 вересня 2020 року справу
№ 761/16124/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Фінансова Ініціатива» про захист прав споживачів, стягнення заборгованості за договором банківського вкладу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 травня 2016 року
та постанову Апеляційного суду м. Києва від 25 липня 2018 рокупередано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Передаючи справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного
суду у складі Верховного Суду з посиланням на частину другу статті 403 ЦПК України, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
у складі Верховного Суду вважала, що, на її думку, частина п`ята статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» не підлягає застосуванню до спірних правовідносин після ухвалення судом рішення про стягнення заборгованості на користь споживача за договором депозиту.
Зазначене також узгоджується із правовим висновком Верховного Суду
у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
у постанові від 06 червня 2018 року у справі № 539/1789/16-ц, провадження
№ 61-665св18, згідно з яким до спірних правовідносин не може бути застосована частина п`ята статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме стягнення пені у розмірі трьох відсотків вартості послуги за кожний день прострочення, оскільки зобов`язання відповідача щодо сплати відсотків виникли не з договору, а з рішення суду.
Разом з тим, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року у справі № 201/17457/15-ц, провадження 61-9903зпв18 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
від 14 лютого 2018 року у справі № 761/24140/15-ц, провадження
№ 61-205св18, на які посилався ОСОБА_1 у касаційній скарзі, зазначений інший правовий висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме те, що вкладник за договором банківського вкладу (депозиту) є споживачем фінансових послуг, а банк - їх виконавцем, а тому за неналежне надання цих послуг несе відповідальність, передбачену частиною п`ятою статті 10 ЗаконуУкраїни «Про захист прав споживачів»,
а саме має сплатити пеню в розмірі 3 % вартості послуги за кожен день прострочення.
Зазначене свідчить про застосування судом касаційної інстанції у різних складах принципово різного підходу до вирішення питання щодо застосування положень частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», що викликає необхідність усунення виявлених розбіжностей у практиці їх розгляду Верховним Судом.
З огляду на викладене, касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 травня 2016 року
та постанову Апеляційного суду м. Києва від 25 липня 2018 року підлягає прийняттю до розгляду Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду.
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
З огляду на вказане справа розглядатиметься Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами та без проведення судового засідання (у письмовому провадженні).
Керуючись частиною тринадцятою статті 7, частиною першою статті 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Прийняти до розгляду справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційного банку КБ «Фінансова Ініціатива»
про захист прав споживачів, стягнення заборгованості за договором банківського вкладу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 травня 2016 року та постанову Апеляційного суду м. Києва від 25 липня 2018 року.
Призначити справу до розгляду Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Направити учасникам справи копії цієї ухвали для відома.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Головуючий Б. І. Гулько
Судді: В. С. Висоцька
Д. Д. Луспеник
Є. В. Синельников
М. Є. Червинська
