Ухвала
24 грудня 2020 року
м. Київ
Справа № 761/16124/15-ц
Провадження № 14-184 цс 20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Пророка В. В.,
суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.
перевірила дотримання порядку передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» про стягнення заборгованості, захист прав споживача фінансових послуг
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 травня 2016 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 25 липня 2018 року та
ВСТАНОВИЛА:
1. У червні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, у якому просив стягнути з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» (далі - ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива») відсотки за користування грошовими коштами на суму основного боргу за період з 20 листопада 2014 року до 03 червня 2015 року у розмірі 607,61 долара США, три проценти річних на суму основного боргу за період з 20 листопада 2014 року до 03 червня 2015 року - 142,97 долара США, пеню за прострочення виконання зобов`язання за період з 20 листопада 2014 року до 03 червня 2015 року - 52 185,88 долара США.
2. Позов мотивований тим, що 25 лютого 2014 року між ним і ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» було укладено договір банківського вкладу в іноземній валюті «Інтернаціональний» № 51-в-16/286455 на суму 17 000,00 доларів США зі ставкою 12,75 % річних. На виконання умов вказаного договору він вніс 17 000,00 доларів США через касу відділення банку № 15 готівкою на вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_1 , що підтверджується касовою квитанцією № 4524.
2.1. 08 вересня 2014 року банк виплатив йому відсотки, нараховані до дня витребування вкладу, а починаючи з 09 вересня 2014 року і до 18 вересня 2014 року здійснив сім послідовних часткових виплат на загальну суму 8 080,00 доларів США з належних йому 17 000,15 долара США. Останню виплату було здійснено 18 вересня 2014 року, відтоді будь-які виплати за вкладом відповідач не здійснював. Решту вкладу відповідач не повернув, у зв`язку із чим він у жовтні 2014 року звернувся до суду з позовом про повернення вкладу, який рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 20 листопада 2014 року у цивільній справі № 761/29783/14-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 24 грудня 2014 року, задоволено частково. Стягнуто з банку заборгованість щодо невиплаченого депозиту за договором від 25 лютого 2014 року № 51?в?16/286455, яка обліковується на його поточному рахунку № НОМЕР_2 , у сумі 8 920,15 долара США, відсотки та три проценти річних - 140 232,89 грн.
2.2. 16 лютого 2015 року він отримав виконавчий лист, який 23 лютого 2015 року пред`явив до виконання до відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві (далі - ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві), а 24 лютого 2015 року постановою головного державного виконавця ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві відкрито виконавче провадження № 46640346 про стягнення з «ПАТ КБ «Фінансова ініціатива» коштів у сумі 9 258,70 долара США, запропоновано боржнику добровільно виконати судове рішення у строк до 03 березня 2015 року.
2.3. Разом з тим судове рішення від 20 листопада 2014 року у справі № 761/29783/14-ц фактично було виконано лише 03 червня 2015 року, грошові кошти у сумі 9 258,70 долара США надійшли з рахунка для обліку стягнутих сум ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві на його поточний рахунок.
3. Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 18 травня 2016 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду міста Києва від 25 липня 2018 року, позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» на користь ОСОБА_1 за договором банківського вкладу «Інтернаціональний» в іноземній валюті від 25 лютого 2014 року № 51?в-16/286455 відсотки за користування грошовими коштами на суму основного боргу за період з 20 листопада 2014 року до 03 червня 2015 року у розмірі 607,61 долара США, що еквівалентно 15 354,30 грн, три проценти річних на суму основного боргу за період з 20 листопада 2014 року до 03 червня 2015 року у розмірі 142,97 долара США, що еквівалентно 3 612,85 грн. Стягнено з ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» в дохід держави судовий збір у сумі 243,60 грн. В іншій частині позову відмовлено.
4. Задовольняючи позов частково, суди попередніх інстанції виходили із того, що у зв`язку з тривалим невиконанням відповідачем рішення суду від 20 листопада 2014 року позивач має право на стягнення відсотків за користування грошовими коштами на суму основного боргу та трьох процентів річних. Відмовивши у позові в частині стягнення пені, суди зазначили, що до спірних правовідносин не підлягає застосуванню частина п`ята статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки рішення суду про стягнення коштів не є фінансовою послугою банку.
5. У серпні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 18 травня 2016 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 25 липня 2018 року в частині відмови у стягненні пені та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.
6. Касаційна скарга мотивована тим, що він є споживачем фінансових послуг, за невиконання яких відповідач несе відповідальність відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів». Оскільки відповідач не виконав належним чином зобов`язання за договором банківського вкладу та вчасно не виконав рішення суду від 20 листопада 2014 року, то він зобов`язаний сплатити йому пеню у розмірі трьох відсотків вартості послуги за кожен день прострочення.
7. Відмовивши у позові в частині стягнення пені, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що до спірних правовідносин не підлягає застосуванню положення частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів».
8. Суди також не звернули уваги на те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора не звільняє банк від відповідальності за невиконання зобов`язання за договором і не позбавляє кредитора права на стягнення штрафних санкцій, передбачених умовами договору, зокрема пені відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів».
9. Суд апеляційної інстанції помилково не взяв до уваги правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 761/24140/15-ц (провадження № 61-205св18), де встановлено аналогічні правовідносини щодо стягнення пені відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів».
10. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 серпня 2018 року відкрите касаційне провадження у цій справі.
11. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 вересня 2020 року справу передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, а ухвалою Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року справа передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав, передбачених підпунктом 7 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), відповідно до якого суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати (об`єднаної палати), передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія або палата (об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України, та частини п`ятої статті 403 ЦПК України, згідно з якою суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
12. Ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року мотивована тим, що ухвалити судове рішення у цій справі без відступу від правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду України від 28 вересня 2016 року у справі № 6-1699цс16 та від 13 березня 2017 року у справі № 6-2128цс16, є неможливим, а тому передача справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики виходячи з такого.
13. Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
14. За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором (частина перша статті 1058 ЦК України).
15. За змістом статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
16. Згідно з частиною першою статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
17. Виходячи із системного аналізу статей 525, 526, 599, 611 ЦК України та змісту договору банківського вкладу можна зробити висновок про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог вкладника, яке не виконане банком, не припиняє правовідносин сторін такого договору, не звільняє банк від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання й не позбавляє вкладника права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України.
18. Згідно із частиною третьою статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Пеня є особливим видом відповідальності за неналежне виконання зобов`язання, яка, крім відшкодування збитків після вчиненого порушення щодо виконання зобов`язання, передбачає додаткову стимулюючу функцію для добросовісного виконання зобов`язання.
19. Положеннями статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника; продукція - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб; послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; виконавець - це суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги.
20. Відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.
21. Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов`язання, не звільняє його від виконання зобов`язання в натурі.
22. Пославшись на вищенаведені положення закону, а також на правовий висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, який викладений у постанові від 06 червня 2018 року у справі № 539/1789/16-ц (провадження № 61-665 св18) суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що до спірних правовідносин не може застосовуватися положення частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме стягнення пені у розмірі трьох відсотків вартості послуги за кожний день прострочення, оскільки зобов`язання відповідача щодо сплати відсотків виникли не з договору, а з рішення суду.
23. Разом з тим, проаналізувавши зміст постанов Верховного Суду, а саме постанови колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 201/17457/15-ц (провадження 61-9903зпв18) та постанови колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 761/24140/15-ц (провадження № 61-205св18), а також Верховного Суду України, які викладені у постановах від 13 березня 2017 року у справі № 6-2128цс16 та від 28 вересня 2016 року у справі № 6-1699цс16, на які посилався ОСОБА_1 у касаційній скарзі, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду встановив таке.
24. Так, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року у справі № 201/17457/15?ц (провадження 61-9903зпв18) де підставою позову було те, що рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 вересня 2015 року з відповідача на користь позивача стягнено суму вкладів, проценти та інфляційні втрати, яке на час звернення до суду з позовом не виконане, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що результат аналізу зазначених норм матеріального права свідчить про те, що вкладник за договором банківського вкладу (депозиту) є споживачем фінансових послуг, а банк - їх виконавцем і за неналежне надання цих послуг несе відповідальність, передбачену частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме має сплатити пеню у розмірі 3 % вартості послуги за кожен день прострочення.
25. Аналогічний за змістом правовий висновок міститься й у постанові Верховного Суду України від 13 березня 2017 року у справі № 6-2128цс16, що наданий для порівняння заявником. Суди попередніх інстанції, відмовивши у задоволенні позову про стягнення з відповідача пені на підставі статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», безпідставно не застосували цю норму матеріального права до спірних правовідносин, що призвело до неправильного вирішення справи. Зазначене є підставою для скасування судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій у частині вирішення вимог про стягнення пені.
26. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 761/24140/15?ц (провадження № 61-205св18), де підставою позову було те, що 20 жовтня 2014 року позивач звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до банку про повернення депозитного вкладу у зв`язку із тим, що ПАТ «Державний ощадний банк України» відмовив у його вимозі про дострокове повернення суми вкладу з підстав того, що набрала чинності постанова Національного банку України від 29 серпня 2014 року № 540 «Про введення додаткових механізмів для стабілізації грошово-кредитного та валютного ризиків України», рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 05 лютого 2015 року, яке залишене без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 21 травня 2015 року, позов задоволено частково та стягнено з ПАТ «Державний ощадний банк України» на користь позивача заборгованість за договором банківського вкладу, проте це рішення станом на час звернення позивача з позовом залишається невиконаним, дійшов висновку, що вкладник за договором депозиту є споживачем фінансових послуг, а банк - їх виконавцем і за неналежне надання цих послуг несе відповідальність, передбачену частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме має сплатити пеню у розмірі 3 % вартості послуги за кожний день прострочення.
27. Подібний за змістом правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 28 вересня 2016 року у справі № 6-1699цс16, де підставами позову є те, що 13 грудня 2013 року між позивачем та відповідачем укладено договір банківського вкладу, відповідно до умов якого було відкрито депозитний рахунок на суму 105 000,00 грн на строк до 18 березня 2015 року. Позивач після закінчення строку дії договору, а саме 18, 27 та 30 березня 2015 року, звертався до банку із заявами про повернення вкладу та відсотків за ним, проте на його вимоги відповідач відповіді не надав, коштів не повернув та не сплатив відсотків, у зв`язку з чим позивач просив суд стягнути з банку на свою користь грошові кошти, зокрема пеню відповідно до статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів».
28. Отже, без уточнення правового висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у зазначених вище постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, а також постановах Верховного Суду України, а саме щодо застосування положень частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», правильно сформувати правову позицію у справі, яка переглядається, є неможливим.
29. Оскільки Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених в раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду України, для забезпечення правової визначеності та єдності судової практики Велика Палата Верховного Суду приймає справу до розгляду.
30. Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
31. Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Необхідності викликати учасників справи для надання пояснень у справі немає.
32. Отже, справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами (у письмовому провадженні).
33. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (частина одинадцята статті 272 ЦПК України).
Керуючись частиною тринадцятою статті 7, абзацом другим частини першої статті 401, частиною першою статті 402, підпунктом 7 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
УХВАЛИЛА:
1. Прийняти до розгляду справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» про стягнення заборгованості, захист прав споживача фінансових послуг за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 18 травня 2016 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 25 липня 2018 року.
2. Призначити справу до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на 23 лютого 2021 року в приміщенні Верховного Суду за адресою: місто Київ, вулиця Пилипа Орлика, 8.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач /підпис/В. В. ПророкСудді: /підпис/Т. О. Анцупова /підпис/В. С. Князєв /підпис/В. В. Британчук /підпис/Л. М. Лобойко /підпис/І. В. Григор`єва /підпис/К. М.Пільков /підпис/М. І. Гриців /підпис/О. Б. Прокопенко /підпис/Д. А. Гудима /підпис/Л. І. Рогач /підпис/Ж. М. Єленіна /підпис/О. М. Ситнік /підпис/О. С. Золотніков /підпис/В. М. Сімоненко /підпис/Л.Й. Катеринчук /підпис/І.В. Ткач /підпис/ /підпис/С.П. Штелик
