Тернівський районний суд міста Кривого Рогу

Дніпропетровської області

справа № 215/2861/17

номер провадження 4-с/215/26/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2020 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Дудікова А.В.,

при секретарі - Коломійчук К.Ю.,

за участю:

скаржника - ОСОБА_1 ,

державного виконавця - Наумчак К.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі № 6 Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 про визнання протиправною діяльність державного виконавця Тернівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) та скасування як передчасно винесеного 30.10.2020р. акта про виконання рішення суду та зобов`язання державного виконавця вчинити дії передбачені ЗУ «Про виконавче провадження», а саме зафіксувати 30.10.2020р. невиконання рішення суду боржницею та видати постанову про накладення штрафу на боржника,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаною скаргою.

Скарга мотивована тим, що від 03.08.2020р. у Тернівському ВДВС у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління МЮ (м.Дніпро) перебуває на виконанні виконавчий лист у справі № 215/2861/17 від 01.03.2018р., виданий Тернівським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області про зобов`язання ОСОБА_2 не чинити перешкоди стягувачу у спілкуванні з донькою згідно графіку встановленого рішенням виконкому Центрально-Міської районної у місті Кривому Розі ради від 18.01.2017р. виконавче провадження № 60147952.

Обов`язком боржниці ОСОБА_2 за зазначеним виконавчим листом є забезпечення у повному обсязі не чинити перешкод у спілкуванні батька з малолітньою дитиною відповідно графіка щосереди з 16:30 до 18:30 на нейтральній території у межах міста Кривого Рогу та щоп`ятниці з 17:00 до неділі 13:00 за адресою АДРЕСА_1 , що не може бути унеможливлено небажанням дитини спілкуватися, оскільки відповідно до чинного законодавства, у тому числі КК України, відповідальність за невиконання рішення суду несе саме боржник. Окрім цього є ще дні побачень визначені судом для спілкування: святкові та вихідні - за домовленістю з боржницею, тиждень під час відпустки стягувача.

Рішення судуборжниця взагаліне виконує,а державнийвиконавець упродовжтрьох місяціввідколи триваєвиконавче провадженнялише захищаєінтереси боржниці,створюючи умовидля їїподальшого безкарногоневиконання рішеннясуду ідосудово небажає вирішуватиситуацію,діючи всуперечЗУ «Провиконавче провадження».Наразі упровадженні Тернівськогорайонного судуперебуває декількаскарг надії табездіяльність державноговиконавця вказаноговідділу виконавчоїслужби.Зокрема,30.11.2020р.при проведеннівиконавчих дійза адресою: АДРЕСА_2 ,були присутнідержавний виконавець ОСОБА_3 та особа,яка назваласяколегою,ім`я йомуне відомо,яка здійснювалавідеозапис нателефон,а такожбула присутняборжниця завиконавчим провадженням ОСОБА_2 разом зїхньою спільноюмалолітньою дитиною ОСОБА_4 .Виконавчі діївідповідно дорішення судупризначались на17:00.Однак,відразу поприбуттю намісце,за участю2понятих ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ,мешканців сусідніхпід`їздів будинку по АДРЕСА_2 ,державний виконавецьстала складатиакт,у якийвідразу вносилавідомості,що невідповідали дійсності,зокрема,про фізичнепротистояння танамагання стягувачавиривати дитинуз рукборжниці.На вказаніфакти прореагувалипоняті післячого виконавецьзакреслила вакті написанунеправду.Втім,далі внеславідомості,що такожне відповідаютьдійсності,а самепро те,що рішеннясуду виконано.Поняті такожбули протицього таробили зауваження.Зазначене рішеннясуду маєвиконуватися боржницеюз п`ятниці17:00до неділі13:00,тому ніякимчином неможна стверджувати,що о17:00у п`ятницюрішення судувже євиконаним,оскільки вонамає виконуватисядо неділі13:00.Свою незгодуз викладенимфактом виконаннярішення судувін зафіксуваву зауваженняхдо акту.Зазначає,що самфакт того,що боржницябула присутняпри проведеннівиконавчих дійне єпідтвердженням фактувиконання рішеннясуду.Однак,державний виконавецьмала іншудумку іне бажаласлухати поясненняі стверджуєв актіо 17:0030.11.2020р.,що рішеннясуду виконане.Окрім тоговказує,що ріктому,державний виконавецьвчинила таксамо.Проситьвизнати протиправною діяльність державного виконавця Тернівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) та скасувати як як передчасно винесений 30.11.2020р. акт про виконання рішення суду, зобов`язати державного виконавця вчинити дії передбачені Законом України «Про виконавче провадження», а саме зафіксувати 30.11.2020р. невиконання рішення суду боржницею та видати постанову про накладення штрафу на боржника та зазначити у постанові вимогу виконувати рішення і попередити про кримінальну відповідальність.

12.11.2020р. на адресу суду від представника Тернівського ВДВС у м. Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро) надійшов відзив на скаргу. В обґрунтування якого остання зазначила, що на виконанні у відділі ДВС перебувало виконавче провадження №60147952 з примусового виконання виконавчого листа № 215/2861/17 виданого Тернівським районним судом міста Кривого Рогу про зобов`язання ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 , у спілкування з його донькою ОСОБА_7 , згідно графіку рішення виконавчого комітету Центрально-міської районної у місті ради від 18.01.2017р. № 42, у зв`язку з тим, що боржник перешкоджає в спілкуванні з дитиною. Вказує, що державним виконавцем не проводилися виконавчі дії 30.11.2020р. за адресою: АДРЕСА_2 , так як зазначена дата передчасна, акт державного виконавця 30.11.2020р. не складався. Відповідно до ст.ст. 63, ст. 64-1, 75 ЗУ «Про виконавче провадження» 13.10.2020р. винесено постанову про проведення виконавчих дій, виконавчі дії призначено на 17:00 год. 30.10.2020р.. Стягувача попереджено у разі перешкоджання проведення виконавчих дій, виконавчий документ повернуто без подальшого виконання. Боржника попереджено про виконання рішення суду, не чинити перешкоди стягувачу у спілкуванні з донькою згідно графіку, попереджено про наслідки невиконання рішення суду. Копії постанови було направлено сторонам виконавчого провадження рекомендованою поштою 13.10.2020р. та на електронні адреси. 30.10.2020р. за адресою: АДРЕСА_1 о 17:00 год., з`явилися сторони виконавчого провадження. Боржниця ОСОБА_2 з`явилася разом з неповнолітньою донькою, ОСОБА_7 , 2012 р.н., боржниця взяла дитячі речі для дитини, для того, щоб дитина на вихідних перебувала зі стягувачем відповідно до графіку. Малолітня дитина ОСОБА_7 , 2012 р.н. відмовилася провести вихідні зі стягувачем. Стягувач почав фізично впливати на дитину, а саме: тягнув за руку, після чого дитина злякалася, почала плакати, кричати та ховатися за боржницю. При проведенні виконавчих дій стягувач ображав державного виконавця, виривав документи з рук та психологічно тиснув. Боржниця весь час не чинила перешкод в спілкуванні стягувача з дитиною. Акт було складено державним виконавцем в присутності двох понятих. Вважає, що в акті державного виконавця від 30.10.2020р. відображено події які відбувалися при проведенні виконавчих дій, акт підписаний всіма учасниками виконавчого провадження, тому відсутні законні підстави для скасування акту державного виконавця від 30.10.2020р. З приводу не накладення на боржника штрафу, за невиконання рішення суду зазначено, що відповідно до ст.ст. 64-1, 75 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем виноситься постанова про накладення штрафу на боржника лише після підтвердження факту невиконання боржником рішення суду про встановлення побачення з дитиною шляхом винесення акту про відсутність боржника у встановленому для побачення місці та часі, також якщо боржник умисно не вживає заходів щодо виконання або створює перешкоди для виконання рішення суду. Боржник ОСОБА_2 30.10.2020р. з`явилася з дитиною для проведення виконавчих дій, тому відсутні законні підстави для накладення на боржника стягнення у вигляді штрафу за невиконання рішення суду. На підставі вищезазначеного вважає, що підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 не має, оскільки з метою забезпечення процесу виконання рішення суду державний виконавець керувався Законом України «Про виконавче провадження», інструкцією з організації примусового виконання рішень, а всі виконавчі дії здійсненні державним виконавцем в межах повноважень державного виконавця, права скаржника порушені не були.

Скаржник у судовому засіданні скаргу підтримав з підстав та доводів наведених в ній, та просив її задовольнити в повному обсязі, також просив стягнути на його користь з Тернівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) понесені фінансові збитки у сумі не отриманої середньої зарплати за 3 робочі дні, що становить приблизно 1 357 грн.

Боржник у судове засідання не з`явилася, подала на адресу суду заяву, в якій просила проводити розгляд справи за її відсутності та відмовити у задоволенні скарги.

Державний виконавець у судовому засіданні проти задоволення скарги заперечувала, вказала, що діяла в межах Закону України «Про виконавче провадження».

Вислухавши скаржника, державного виконавця, дослідивши матеріали скарги, вивчивши матеріали виконавчого провадження, суд приходить до наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті Кривому Розі ради від 18.01.2017 р. визначено спосіб участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітньою дочкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та встановлено графік його зустрічей з дочкою.

Заочним рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01.03.2018 р. ОСОБА_2 зобов`язано не чинити перешкод ОСОБА_1 у спілкуванні з його донькою ОСОБА_4 , згідно графіку встановленого рішенням виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради від 18.01.2017 р. № 42. Зокрема, указаним рішенням було визначено періодичність, тривалість та місце зустрічей ОСОБА_1 з донькою ОСОБА_4 , а саме: щотижня, у середу, з 16:30 год. до 18:30 год., на нейтральній території в межах м. Кривого Рогу та з 17:00 год. п`ятниці до 13:00 год. неділі, за адресою: АДРЕСА_1 .

Тернівським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області було видано виконавчий лист № 215/2861/17 від 01.03.2018 р. на примусове виконання вищезазначеного рішення суду.

Як вбачається з акта державного виконавця від 30.10.2020р., 17:00, в призначений час для проведення виконавчих дій боржник ОСОБА_2 з`явилась за адресою: АДРЕСА_3 , з донькою ОСОБА_7 , перешкод у спілкуванні стягувача з донькою не чинила, але дитина відмовилася від спілкування з батьком ОСОБА_1 . Дитина плакала, відмовилася йти з батьком. Боржником рішення суду виконано. Батько взяв дитину за руку, дитина почала плакати, ховатися за мати, ОСОБА_2 . Вказаний акт підписаний державним виконавцем, стягувачем, боржником, понятими. Також у ньому міститься допис стягувача, що рішення суду не виконане, виконавець внесла неправдиві відомості в акт, сфальсифікувавши документ.

Відповідно до ст.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка набула чинності для України з 11.09.1997 року, Високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначенні в розділі І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

У справі «Bellet у. France» Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Згідно ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ст.451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу ДВС усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову у задоволенні скарги.

Так, статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У відповідності до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження», під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Аналогічні приписи містить в собі п. 6 Розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень.

Відповідно до ч.1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.

Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем.

В разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт, виносить постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі, надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, звертається з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби, виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (із врахуванням обмежень, передбачених частиною десятоюстатті 71 цього Закону) та вживає інші заходи примусового виконання рішення, передбачені цим Законом.

З аналізу даних положень Закону випливає, що єдиною підставою для притягнення боржника до відповідальності є факт невиконання ним судового рішення.

Невиконання судового рішення полягає в умисному невжитті особою, до якої звернуто виконання рішення суду, передбачених законом заходів щодо їх виконання або створення перешкод.

Невиконання може виражатися у прямій відмові виконати судове рішення або в ухиленні від його виконання.

У даному випадку боржником виконувались як вимоги судового рішення так і вказівки державного виконавця, оскільки стягувачу в обумовлений термін була надана дитина для спілкування.

Твердження скаржника про створення перешкод боржницею є надуманими та спростовуються матеріалами справи.

Доводи скарги про те, що актом державного виконавця від 30.10.20р. підтверджено, що стягувачу ОСОБА_1 не було надано можливості спілкуватися з дитиною протягом всього часу, визначеного згідно графіку його побачень із донькою, судом до уваги не приймається, оскільки скаржником не доведено, що його зустріч з донькою була скорочена саме за ініціативою боржниці ОСОБА_2 . Навпаки, із акта державного виконавця від 30.10.20р. вбачається, що ОСОБА_2 добросовісно виконала вимоги державного виконавця та забезпечувала явку доньки ОСОБА_7 для побачення із батьком, тобто не вживала жодних дій та не допустила бездіяльності, які можуть бути підставою для застосування щодо неї санкцій, визначених 64-1 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до розділу 1 п 8 Наказу МЮУ від 02.04.2012 №512/5 «Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень», акт - документ, що підтверджує певні встановлені факти або події. Текст акта складається з реквізитів виконавчого документа із зазначенням суті проведених дій; за зведеним виконавчим провадженням - повного найменування (прізвища, імені та по батькові) боржника та дати об`єднання виконавчих проваджень у зведене, а також вступної і констатуючої частин.

Акт державного виконавця від 30.10.2020р. відповідає вимогам вищевказаної інструкції, державним виконавцем вказано у ньому ті події, які відбулися між сторонами виконавчого провадження 30.10.2020р.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що державним виконавцем не допущено порушень Закону України «Про виконавче провадження» під час складання акта від 30.10.2020р., а тому в задоволенні скарги ОСОБА_1 про визнання протиправною діяльність державного виконавця Тернівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) та скасуванні як передчасно винесений 30.10.2020р. акт про виконання рішення суду та зобов`язання державного виконавця вчинити дії передбачені ЗУ «Про виконавче провадження», а саме зафіксувати 30.10.2020р. невиконання рішення суду боржницею, слід відмовити.

У зв`язку з цим, клопотання ОСОБА_1 про стягнення з Тернівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) на його користь понесених фінансових збитків, задоволенню не підлягає.

Щодо скарги ОСОБА_1 в частині визнання протиправною бездіяльності державного виконавця Тернівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) та зобов`язання державного виконавця видати постанову про накладення штрафу на боржника фізичну особу у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян та зазначити у постанові вимогу виконувати рішення і попередити про кримінальну відповідальність, суд зазначає наступне.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

Згідно частини першої статті 18 Закону України від 2 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

У рішенні від 22 грудня 2009 року у справі «Безимянная проти Росії» (заява № 21851/03) ЄСПЛ наголосив, що «погоджується з тим, що правила визначення параметрів юрисдикції, що застосовуються до різних судів у рамках однієї мережі судових систем держав, безумовно, розроблені таким чином, щоб забезпечити належну реалізацію правосуддя. Заінтересовані держави повинні очікувати, що такі правила будуть застосовуватися. Однак ці правила або їх застосування не повинні обмежувати сторони у використанні доступного засобу правового захисту».

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Як вбачається зі скарги, ОСОБА_1 просив також визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Тернівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) та зобов`язати державного виконавця видати постанову про накладення штрафу на боржника фізичну особу у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян та зазначити у постанові вимогу виконувати рішення і попередити про кримінальну відповідальність.

Згідно із частиною другою статті 74 Закону «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Отже, імперативною нормою, а саме частиною другою статті 74 Закону № 1404-VIII закріплено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.

Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у Постановах від 6 червня 2018 року у справі № 921/16/14-г/15 (провадження № 12-93гс18) та № 127/9870/16-ц (провадження № 14-166цс18), від 28 листопада 2018 року у справі № 2-01575/11 (провадження № 14-425цс18), від 13 березня 2019 року у справі № 545/2246/15-ц (провадження №14-639цс18), від 3 та 10 квітня 2019 року у справах № 370/1288/15 (провадження № 14-612цс18) та № 766/740/17-ц (провадження № 14-664цс18).

Згідно п.1ч.1ст.255ЦПК Українисуд своєюухвалою закриваєпровадження усправі,якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно статті 256 ЦПК України, якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

З огляду на викладене, суд вважає, що справа в частині визнання протиправною бездіяльності державного виконавця Тернівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) та зобов`язання державного виконавця видати постанову про накладення штрафу на боржника фізичну особу у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян та зазначити у постанові вимогу виконувати рішення і попередити про кримінальну відповідальність, має розглядатися за правилами адміністративного судочинства, а тому провадження в цій частині підлягає закриттю.

Керуючись ст.451 ЦПК України, суд -

п о с т а н о в и в:

В задоволенні скарги ОСОБА_1 про визнання протиправною діяльність державного виконавця Тернівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) та скасуванні як передчасно винесений 30.10.2020р. акт про виконання рішення суду та зобов`язання державного виконавця вчинити дії передбачені ЗУ «Про виконавче провадження», а саме зафіксувати 30.10.2020р. невиконання рішення суду боржницею, відмовити.

Провадження у справі в частині визнання протиправною бездіяльності державного виконавця Тернівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) та зобов`язання державного виконавця видати постанову про накладення штрафу на боржника фізичну особу у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян та зазначити у постанові вимогу виконувати рішення і попередити про кримінальну відповідальність, - закрити.

Повідомити ОСОБА_1 , що розгляд справ такої категорії віднесено до юрисдикції адміністративного суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції може бути подана до або через відповідні суди, протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання. У разі якщо ухвалу не було вручено у день її складання, учасники справи мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії ухвали.

Повний текст ухвали складено та підписано суддею 14 грудня 2020 року.

Суддя: