ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/10566/19 Справа № 215/2861/17
Суддя у 1-й інстанції - Красюк К. І. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 грудня 2019 року м.Кривий Ріг
Справа № 215/2861/17
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Зубакової В.П.
суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М.
секретар судового засідання - Чубіна А.В.
сторони :
стягувач – ОСОБА_1 ,
боржник – ОСОБА_2 ,
заінтересована особа – Головний державний виконавець Тернівського відділу державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровської області Гнаткова Олена Григорівна,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31 жовтня 2019 року, яка постановлена суддею Красюк К.І. об 11 годині 22 хвилини у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 31 жовтня 2019 року, -
В С Т А Н О В И В:
У жовтні 2019 року боржник ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на дії державного виконавця Тернівського відділу державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровської області Гнаткової О.Г.
Скарга обґрунтована тим, що рішенням Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області боржниця ОСОБА_2 була зобов`язана не чинити перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні з донькою згідно графіку, встановленого рішенням виконкому Центрально-Міської районної у місті Кривому Розі ради від 18.01.2017 року. Зазначений графік передбачав його побачення з малолітньою дитиною ОСОБА_3 щосереди з 16:30 годин до 18:30 годин на нейтральній території у межах міста Кривого Рогу та щоп`ятниці з 17:00 годин до неділі до 13:00 годин за адресою: АДРЕСА_1 .
24.09.2019 року ОСОБА_1 подав до Тернівського ВДВС міста Кривого Рогу ГТУЮ Дніпропетровської області заяву про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у справі №215/2861/17 від 01.03.2018 року.
Однак, 02.10.2019 року ним було отримано лист від Тернівського ВДВС міста Кривого Рогу ГТУЮ Дніпропетровської області, у якому містилася відмова у відкритті виконавчого провадження з посиланням на норми ст. 24 та п. 10 ч. 4 ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження», згідно яких виконавчі дії проводяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна та виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
Такі дії, на думку скаржника, є неправомірними, оскільки вони вчинені у порушення вимог ч. 3 ст. 24 ЗУ «Про виконавче провадження», за якою виконання рішення, яке зобов`язує боржника вчинити певні дії, здійснюється виконавцем за місцем вчинення таких дій.
Заявник вказує на те, що Тернівським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у рішенні №215/2861/17 від 01.03.2018 року встановлено, що боржниця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зобов`язана не чинити перешкоди стягувачу у спілкуванні з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом виконання графіка побачень, затвердженого рішенням №42 виконкому Центрально-Міської районної у місті Кривому Розі ради від 18.01.2017 року. Цим рішенням передбачено виконання рішення на території Тернівського району Кривого Рогу за адресою: АДРЕСА_2 .
Посилаючись на викладене, уточнивши вимоги, ОСОБА_1 просив суд визнати неправомірними дії головного державного виконавця Тернівського відділу державної виконавчої служби міста Кривий Ріг ГТУЮ у Дніпропетровській області Гнаткової Олени Григорівни щодо винесення повідомлення б/н від 25.09.2019 року про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання та зобов`язати державного виконавця відкрити виконавче провадження.
Ухвалою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 31 жовтня 2019 року скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Визнано неправомірними дії головного державного виконавця Тернівського відділу державної виконавчої служби міста Кривий Ріг ГТУЮ у Дніпропетровській області Гнаткової Олени Григорівни щодо винесення повідомлення б/н від 25.09.2019 року про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.
Зобов`язано головного державного виконавця Тернівського відділу державної виконавчої служби міста Кривий Ріг ГТУЮ у Дніпропетровській області Гнаткову Олену Григорівну скасувати повідомлення б/н від 25.09.2019 року про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, та прийняти до виконання виконавчий лист № 215/2861/17 від 01.03.2018 року, виданий Тернівським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.
В апеляційній скарзі боржниця ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та відмовити у задоволенні скарги, посилаючись на невірне застосування судом першої інстанції положень Закону України «Про виконавче провадження» та неврахування того, що стягувач ОСОБА_1 вже обрав місце відкриття виконавчого провадження за місцем її проживання, звернувшись до Покровського ВДВС міста Кривий Ріг ГТУЮ у Дніпропетровській області та виконавче провадження вже було закінчено за фактичним виконанням рішення суду. Зважаючи на положення ч.ч. 5,6 ст. 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження, якщо боржник у подальшому перешкоджає побаченням стягувача з дитиною, а не звертатися до іншого відділу виконавчої служби.
Відзив на апеляційну скаргу, у порядку ч. 4 ст. 360 ЦПК України, не подано.
Заслухавши суддю-доповідача, Пікуля В.В., який заперечував проти доводів апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що заочним рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01.03.2018 року ОСОБА_2 зобов`язано не чинити перешкод ОСОБА_1 у спілкуванні з його донькою ОСОБА_3 , згідно графіку встановленого рішенням виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради від 18.01.2017 р. № 42. Зокрема, указаним рішенням було визначено періодичність, тривалість та місце зустрічей ОСОБА_1 з донькою ОСОБА_3 , а саме: щотижня, у середу, з 16:30 год. до 18:30 год., на нейтральній території в межах м. Кривого Рогу та з 17:00 год. п`ятниці до до 13:00 год. неділі, за адресою: АДРЕСА_1 .
Тернівським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області було видано виконавчий лист № 215/2861/17 від 01.03.2018 року на примусове виконання вищезазначеного рішення.
25.09.2019 року Головним державним виконавцем Тернівського ВДВС міста Кривого Рогу ГТУЮ Дніпропетровської області Гнатковою О.Г. було винесено повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання на підставі ст. 24, п. 10 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки адреса проживання боржника, а також дитини, не відноситься до територіальності Тернівського відділу ДВС міста Кривого Рогу ГТУЮ Дніпропетровської області.
Задовольняючи скаргу ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01.03.2018 року боржника ОСОБА_2 було зобов`язано вчинити певні дії, з визначенням місця їх вчинення за адресою: АДРЕСА_1 . Встановивши, що будь-яких інших місць вчинення дій судовим рішенням не визначено, суд, керуючись ч. 3 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», виходив з того, що виконання рішення, яке зобов`язує боржника вчинити певні дії, здійснюється виконавцем за місцем вчинення таких дій, тобто у Тернівському ВДВС міста Кривого Рогу ГТУЮ Дніпропетровської області.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка набула чинності для України з 11.09.1997 року, Високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначенні в розділі І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обовязків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.
У справі «Bellet у. France» Європейський суд з прав людини зазначив, що „стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Згідно ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до ст.451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу ДВС усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову у задоволенні скарги.
Так, статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
У відповідності до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження», під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Аналогічні приписи містить в собі п. 6 Розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень.
Відповідно до ч.1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.
Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність.
Тобто, обов`язок у забезпеченні побачень стягувача з дитиною законодавчо покладається саме на боржника, а не на стягувача.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та не спростовано у суді апеляційної інстанції, рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01.03.2018 року ОСОБА_2 зобов`язано не чинити перешкод ОСОБА_1 у спілкуванні з його донькою ОСОБА_3 , згідно графіку, встановленого рішенням виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради від 18.01.2017 року № 42, зокрема, з 17:00 годин п`ятниці до 13:00 годин неділі за адресою: АДРЕСА_1 , що за адміністративно-територіальним розподілом відноситься до Тернівського району міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Отже, судовим рішенням, на підставі якого видано виконавчий лист № 215/2861/17 від 01.03.2018 року, зобов`язано боржника ОСОБА_2 до вчинення певних дій на території Тернівського району міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» виконання рішення, яке зобов`язує боржника вчинити певні дії, здійснюється виконавцем за місцем вчинення таких дій.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що Головним державним виконавцем Тернівського відділу державної виконавчої служби міста Кривий Ріг ГТУЮ у Дніпропетровській області Гнатковою О.Г. винисено повідомлення від 25 вересня 2019 року про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання без урахування приписів ч. 3 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку з чим правомірно задовольнив скаргу ОСОБА_1 .
Доводи апеляційної скарги про те, що стягувач ОСОБА_1 вже обрав місце відкриття виконавчого провадження за місцем її проживання, звернувшись до Покровського ВДВС міста Кривий Ріг ГТУЮ у Дніпропетровській області та виконавче провадження вже було закінчено за фактичним виконанням рішення суду, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу (ч. 1 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», й останній, на власний розсуд розпорядився своїми правами, повторно пред`явивши виконавчий лист до виконання за місцем вчинення виконавчих дій, а не за місцем проживання боржника.
Посилання в апеляційній скарзі на положення ч.ч. 5,6 ст. 64-1 Закону України «Про виконавче провадження», за положеннями якої стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження, якщо боржник у подальшому перешкоджає побаченням стягувача з дитиною, колегією суддів не приймаються, як такі, що зводяться до довільного тлумачення на власну користь правових норм, адже ця норма не є інперативною та лише надає стягувачу право, а не зобов`язує його до вчинення певних дій.
Доводи, викладені в апеляційні скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив судове рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвалу суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – залишити без задоволення.
Ухвалу Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31 жовтня 2019 року- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 20 грудня 2019 року.
Головуючий :
Судді :
