Єдиний державний реєстр судових рішень
ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2020 року справа №200/9042/19-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача Ястребової Л.В., суддів Гайдара А.В., Компанієць І.Д.,
секретар Сізонов Є.С.,
за участі представника позивача Мельниченка І.О.,
представника відповідача Пономарьова А.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 червня 2020 року у справі № 200/9042/19-а (головуючий І інстанції Бабіч С.І., повний текст складено 03.07.2020р. в м. Слов`янськ Донецької області) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтерелектро» до Головного управління ДПС у Донецькій області, Державної фіскальної служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -
УСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати бездіяльність Головного Управління ДФС у Донецькій області протиправною та зобов`язати Головне Управління ДФС у Донецькій області здійснити внесення необхідних змін до облікової картки платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю«Торговий дім«Інтерелектро»в частині розрахунків з бюджетом з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт послуг), шляхом виключення з обліку донарахованих штрафних санкцій згідно: податкового повідомлення-рішення Головного Управління ДФС у Донецькій області від 19 жовтня 2018 року№ 0227254603 у розмірі 346267,48 грн., податкового повідомлення - рішення Головного Управління ДФС у Донецькій області від 19 жовтня 2018 року № 0227414603 у розмірі 25588,69 грн., податкового повідомлення-рішення Головного Управління ДФС у Донецькій області від 19 жовтня 2018 року № 0228294603 у розмірі 14897,52 грн., податкового повідомлення-рішення Головного Управління ДФС у Донецькій області від 22 жовтня 2018 року № 0228314603 у розмірі 28280,08 грн.; визнати протиправним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України від 07 лютого 2019 року №6124/6/99-99-11-06-01-25 про результати розгляду скарг;
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2019 року у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтерелектро» залишено без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2019 року у справі №200/9042/19-а - залишено без змін.
Постановою Верховного суду від 18 лютого 2020 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтерелектро» задоволено частково. Скасовано рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04.10.2019 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2019 року у справі №200/9042/19-а. В частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтерелектро» до Головного управління ДПС у Донецькій області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення Державної фіскальної служби України від 07.02.2019 № 6124/6/99-99-11-06-01-25 про результати розгляду скарг, прийнято нову постанову та задоволено позов в цій частині. Визнано протиправним та скасовано рішення Державної фіскальної служби України від 07.02.2019 № 6124/6/99-99-11-06-01-25 про результати розгляду скарг. В іншій частині позовних вимог справу №200/9042/19-а направлено на новий розгляд до Донецького окружного адміністративного суду.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 23 червня 2020 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтерелектро» задоволено. Визнано бездіяльність Головного управління ДПС у Донецькій області протиправною та зобов`язано Головне Управління ДПС у Донецькій області здійснити внесення необхідних змін до облікової картки платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтерелектро» (код ЄДРПОУ 40914220) в частині розрахунків з бюджетом з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт послуг), шляхом виключення з обліку донарахованих штрафних санкцій згідно: податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 19.10.2018 року № 0227254603 у розмірі 346 267,48 грн., податкового повідомлення- рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 19.10.2018 року № 0227414603 у розмірі 25588,69 грн., податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 19.10.2018 року № 0228294603 у розмірі 14 897,52 грн., податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 22.10.2018 року №0228314603 у розмірі 28280,08 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Не погодившись з судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що судом не прийнято до уваги постанову Верховного Суду від 18.02.2020 у справі № 200/9042/19-а, якою рішення ДФС України від 07.02.2019 № 6125/6/99-99-06-01-25 про результати розгляду скарги ТОВ «Торговий дім «Інтерелектро» скасовано. Однак, жодного рішення про скасування податкових повідомлень-рішень від 19.10.2018 № 0227254603, № 0228294603 та від 22.10.2018 № 0228314603 ані судом, ані контролюючим органом не приймалось.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, крім того, просив, з урахуванням позиції Верховного Суду у постанові від 26.11.2020 року, скасувати рішення суду першої інстанції, а позов залишити без розгляду. Враховуючи, що справа розглядається після скасування Верховним Судом рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04.10.2019 та постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2019 в частині визнання протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у Донецькій області протиправною та зобов`язання здійснити внесення необхідних змін до облікової картки платника податків позивача в частині розрахунків з бюджетом з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт послуг), шляхом виключення з обліку донарахованих штрафних санкцій згідно: податкового повідомлення -рішення від 19.10.2018 № 0227254603 у розмірі 346267,48 грн., податкового повідомлення-рішення від 19.10.2018 № 0227414603 у розмірі 25588,69 грн., податкового повідомлення-рішення від 19.10.2018 № 0228294603 у розмірі 14897,52 грн., податкового повідомлення-рішення від 22.10.2018 № 0228314603 у розмірі 28 280,08 грн. та справа направлена до суду першої інстанції на новий розгляд в цій частині. Постановою Верховного Суду визнано протиправним та скасовано рішення Державної фіскальної служби України від 07.02.2019 року № 6124/6/99-99-11-06-01-25 про результати розгляду скарг, суд відмовляє у задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду. Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував.
Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне.
Фактичні обставини справи.
Головне управління ДФС у Донецькій області на підставі акту перевірки від 05.09.2018 за № 1829/05-99-46-03/40914220, яким встановлені порушення граничних строків реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, визначених пунктом 201.10статті201 ПК України, прийняло податкові повідомлення-рішення від 19.10.2018 № 0227254603, яким застосовано штраф у загальному розмірі 346267,48 грн, № 0227414603, яким застосовано штраф у загальному розмірі 25588,69 грн, № 0228294603, яким застосовано штраф у загальному розмірі 14897,52 грн, та від 22.10.2018 №0228314603, яким застосовано штраф у загальному розмірі 28280,08 грн. (т.1 а.с. 14-15, 16- 29, 31-32,33-36, 38-39, 40-43, 45-46, 47-49).
Не погодившись із вищезазначеними податковими повідомленнями -рішеннями, позивач 03.12.2018 направив скарги до ДФС, які отримані 07.12.2019 уповноваженою ДФС особою (т. 1 а.с. 56-70, 99)
Рішеннями ДФС від 28.12.2018 за вихідними №42099/6/99-99-11-06-01-25, №42095/6/99-99-11-06-01-25, №42153/6/99-99-11-06-01-25, №42165/6/99-99-11-06-01-25, продовжений строк розгляду скарг позивача на податкові повідомлення-рішення до 07.02.2019 (т. 1 а.с. 71-82)
Рішенням ДФС від 07.02.2019 № 6124/6/99-99-11-06-01-25 податкові повідомлення-рішення № 0227254603, № 0227414603, № 0228294603, №0228314603 - залишено без змін, а скарги Товариства без задоволення (т. 1 а.с. 83-85).
04.04.2019 Товариство направило до Головного управління ДФС у Донецькій області вимоги щодо внесення необхідних змін до облікової картки платника податків в частині розрахунків з бюджетом з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів, шляхом виключення з обліку донарахованих штрафних санкцій згідно податкових повідомлень-рішень №0227254603, № 0227414603, № 0228294603, № 0228314603.
14.06.2019 представником Товариства направлено до Головного управління ДФС у Донецькій області доповнення до вищевказаних вимог.
Відповідно до підпунктів 21.1.1., 21.1.3., 21.1.4. пункту 21.1. статті 21 Податкового кодексу України (далі - ПК України) посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані дотримуватися Конституції Українита діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.
Пунктом 55.1. статті 55 ПК України встановлено, що податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов`язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.
Згідно з пунктами 56.1. - 56.3, 56.8 - 56.10,56.13,56.16статті56 ПК Українирішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.
Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту44.6статті44цьогоКодексу) протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.
Контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.
Керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.
Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.
Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.
Рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку.
У разі коли останній день строків, зазначених у цій статті, припадає на вихідний або святковий день, останнім днем таких строків вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем.
Днем подання скарги вважається день фактичного отримання скарги відповідним контролюючим органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв`язку від платника податків поштового відправлення із скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв`язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті.
Порядок оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органами, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 21.10.2015 № 916, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2015 року за № 1617/28062 (далі - Порядок).
Пунктами 1 - 3 Розділу V Порядку встановлено, що скарга подається платником податків особисто або через свого представника безпосередньо до уповноваженого контролюючого органу або поштовим відправленням з повідомленням про вручення та описом вкладення.
Платник податків одночасно з поданням скарги до контролюючого органу вищого рівня зобов`язаний письмово повідомити про це контролюючий орган, який прийняв оскаржуване рішення.
Днем подання платником податків скарги є, зокрема, при надсиланні скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв`язку від платника податків поштового відправлення зі скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв`язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті.
У разі відсутності повідомлення про вручення або відбитка календарного штемпеля відділення поштового зв`язку на поштовому відправленні (конверті, бандеролі), що унеможливлює з`ясування дати отримання відділенням поштового зв`язку скарги, днем подання скарги вважається день надходження скарги до контролюючого органу.
Відповідно до пунктів 2 - 4 Розділу VІІ Порядку контролюючий орган зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів, що настають за днем отримання скарги платника податків, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.
Керівник контролюючого органу (заступник керівника або інша уповноважена посадова особа) може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад двадцятиденний строк, визначений в пункті 2 цього розділу, але не більше шістдесяти календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного в пункті 2 цього розділу.
Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника контролюючого органу (заступника керівника або іншої уповноваженої посадової особи) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення двадцятиденного строку…
Апеляційна скарга відповідача обгрунтована тим, що податкові повідомлення-рішення не скасовані рішенням суду чи самим відповідачем, отже у відповідача відсутні правові підстави для внесення відповідних змін до інтегрованої картки позивача.
Відповідно до ч.5ст. 242 КАС Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, у постанові Верховного Суду у даній справі, суд дійшов наступних висновків щодо застосування норм права у спірних правовідносинах.
…Рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному порядку.
В разі надсилання платником податків скарги на рішення контролюючого органу поштою, то днем подання скарги вважається дата отримання відділенням поштового зв`язку від платника податків поштового відправлення із скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв`язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті.
Суди попередніх інстанцій встановили, що скарги Товариства на рішення контролюючого органу надіслані на адресу ДФС поштою та отримані 07.12.2019 уповноваженою ДФС особою на одержання пошти - Компанець О.В.
Керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк та письмово повідомити про це платника податків до закінчення 20-денного строку.
Суди попередніх інстанцій встановили, що контролюючим органом 28.12.2018 прийняті рішення про продовження розгляду скарги.
Суд погодився з висновком суду апеляційної інстанції про те, що у межах спірних правовідносин перебіг 20-денного строку розпочинається з 08.12.2018 (з дня наступного за днем отримання скарги) та закінчується 27.12.2018, отже рішення про продовження розгляду скарг від 28.12.2018 прийняті керівником контролюючого органу поза межами строку, встановленого пунктом56.8. статті 56 Податкового кодексу України.
Норма абзацу 3 пункту56.9статті56 Податкового кодексу Україниза методом правового регулювання є імперативною та виражає категоричне правило, а саме, якщо рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, то скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків.
Суд визнав обґрунтованими доводи касаційної скарги про те, що скарги Товариства на податкові повідомлення-рішення від 19.10.2018 №0227254603, №0227414603, №0228294603, та від 22.10.2018 №0228314603, подані до ДФС України 07.12.2018, вважаються повністю задоволеними на користь платника податків, з підстав не надіслання контролюючим органом рішення про продовження строків розгляду скарги до закінчення 20-денного строку, перебіг якого почався з наступного дня після отримання скарги.
Одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів «доброго врядування» і «належної адміністрації» (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до «якості» закону).
Наприклад, у пунктах 70-71 рішення по справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04) Європейський Суд з прав людини, аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування», зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), заява № 33202/96, пункт 120, «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), заява № 48939/99, пункт 128, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), № 21151/04, пункт 72, «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункту 51). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), пункт 119).
Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), пункту 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункт 58, «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, пункт 40, «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, пункт 67).
Рішення Державної фіскальної служби України від 07 лютого 2019 року №6124/6/99-99-11-06-01-25 про результати розгляду скарг прийняте другим відповідачем без врахування положень абзацу 3 пункту 56.9 статті 56 Податкового кодексу України, а саме задоволення цих скарг на користь платника податків в силу прямої норми Закону, а тому є протиправним та підлягає скасуванню. В даному випадку рішення контролюючого органу є рішенням (індивідуальним актом) суб`єкта владних повноважень, яке порушує права позивача у розумінні положень статей 4, 5,19Кодексу адміністративного судочинства України.
Посилання судів попередніх інстанцій на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 29.01.2019 у справі № 826/10853/17, суд не приймає з огляду на відмінність фактичних обставин та особливості правового регулювання спірних відносин.
Суд визнав, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовані норми матеріального права, зокрема, пункти 56.8., 56.9. статті 56 Податкового кодексу України, що є підставою для скасування судових рішень цих судів та ухвалення нової постанови про задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення ДФС від 07.02.2019 № 6124/6/99-99-11-06-01-25 про результати розгляду скарг.
При цьому, Верховний Суд звернув увагу на необхідність, при новому розгляді справи, дослідження зібраних у справі доказів, зокрема, зміст скарг Товариства на рішення податкового органу (які вимоги платника податків є задоволеними), дані облікової картки Товариства, яка наявна в матеріалах справи.
Врахувавши вказані висновки та мотиви, викладені в постанові Верховного Суду, суд першої інстанції, під час нового розгляду даної справи дослідив дані облікової картки позивача з ПДВ, що була наявна в матеріалах справи під час первісного розгляду справи та відповідну картку, станом на момент нового розгляду справи.
З вказаних карток судом встановлено, що суми донарахованих штрафних санкцій згідно податкових повідомлень - рішень від 19 жовтня 2018 року №0227254603, яким застосовано штраф у загальному розмірі 346 267, 48 грн., від 19 жовтня 2018 року №0227414603, яким застосовано штраф у загальному розмірі 25 588,69 грн., від 19 жовтня 2018 року № 0228294603, яким застосовано штраф у загальному розмірі 14 897,52 грн., від 19 жовтня 2018 року № 0228314603, яким застосовано штраф у загальному розмірі 28 280,08 грн. обліковуються як борг за позивачем і станом на момент нового розгляду даної справи та з картки позивача не вилучені.
Крім цього, судом досліджено зміст скарг позивача на рішення податкового органу та встановлено, що задоволеними вважаються, в силу вищевикладених норм, вимоги позивача, викладені у скаргах №№ 03/02, 03/04, 03/07 та 03/08 від 03.12.2018 року, у яких позивач просив: скасувати податкові повідомлення - рішення від 19 жовтня 2018 року № 0227254603, № 0227414603, № 0228294603 та від 22 жовтня 2018 року - № 0228314603, відповідно, які прийнято на підставі Акту перевірки № 1825/05-99-46-03/40914220 від 05 вересня 2019 року.
Отже, врахувавши вказані висновки Верховного Суду та дослідивши відповідні докази, суд дійшов вірного висновку про те, що вважаються задоволеними відповідні скарги позивача №№ 03/02, 03/04, 03/07 та 03/08 від 03.12.2018 року, у яких він просив скасувати податкові повідомлення - рішення, від 19 жовтня 2018 року № 0227254603, яким застосовано штраф у загальному розмірі 346267,48 грн., від 19 жовтня 2018 року № 0227414603, яким застосовано штраф у загальному розмірі 25 588,69 грн., від 19 жовтня 2018 року №0228294603, яким застосовано штраф у загальному розмірі 14 897,52 грн., від 19 жовтня 2018 року № 0228314603, яким застосовано штраф у загальному розмірі 28 280,08 грн., що тягне за собою їх автоматичне скасування, в силу норм ПК України.
Суд не приймає доводи апелянта стосовно неприйняття рішення про скасування податкових повідомлень-рішень, оскільки, як вірно зазначив суд першої інстанції, такі податкові повідомлення - рішення, на підставі яких у ІКП позивача обліковуються відповідні суми штрафу, вважаються скасованими в силу ПК України.
Враховуючи автоматичне скасування вказаних податкових - повідомлень рішень - відповідачем допущено протиправну бездіяльність та не виключено відповідні суми штрафів з облікової картки позивача як платника ПДВ.
Безпідставне відображення вказаних сум штрафів у обліковій картці позивача як боргу порушує права позивача, оскільки, наприклад, наявність вказаного боргу зобов`язує відповідача, в силу ст. 87.9 ст. 87 ПК України зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків, тощо.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, в частині, що направлені на новий розгляд.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статтями308,310,315,316,321,322,325,327,328,329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 червня 2020 року у справі № 200/9042/19-а - залишити без змін.
Повний текст складено 14 грудня 2020 року.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Л.В. Ястребова
Судді А.В. Гайдар
І.Д. Компанієць
