ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

18 лютого 2020 року

справа №200/9042/19-а

адміністративне провадження №К/9901/2083/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Білоуса О. В., Олендера І. Я.,

при секретарі судового засідання Статілко Ю. Д.,

за участю представників

позивача - Мельниченка І. О. за довіреністю № 2 від 20.12.2019

відповідача -1 - Чірікіної Н. В. в порядку самопредставництва

відповідача 2 - не з`явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтерелектро»

на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04.10.2019 у складі судді Зінченко О. В.

та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2019 у складі суддів Сіваченка І. В., Гаврищук Т. Г., Блохіна А. А.,

у справі № 200/9042/19-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтерелектро»

до Головного управління ДПС у Донецькій області, Державної фіскальної служби України

про визнання бездіяльності протиправною, скасування рішення про результати розгляду скарг, зобов`язання вчинити певні дії, -

У С Т А Н О В И В :

І. Рух справи

1. В липні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім» «Інтерелектро» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - податковий орган, перший відповідач у справі, правонаступник - Головне управління ДПС у Донецькій області), Державної фіскальної служби України (далі - ДФС, другий відповідач у справі), в якому просив суд:

- визнати бездіяльність Головного управління ДФС у Донецькій області протиправною та зобов`язати здійснити внесення необхідних змін до облікової картки платника податків позивача в частині розрахунків з бюджетом з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт послуг), шляхом виключення з обліку донарахованих штрафних санкцій згідно: податкового повідомлення-рішення від 19.10.2018 №0227254603 у розмірі 346 267,48 грн, податкового повідомлення-рішення від 19.10.2018 № 0227414603 у розмірі 25 588,69 грн, податкового повідомлення-рішення від 19.10.2018 № 0228294603 у розмірі 14 897,52 грн, податкового повідомлення-рішення від 22.10.2018 № 0228314603 у розмірі 28 280,08 грн;

- визнати протиправним та скасувати рішення ДФС від 07.02.2019 № 6124/6/99-99-11-06-01-25 про результати розгляду скарг;

- зобов`язати Головне управління ДФС у Донецькій області та ДФС надати суду звіт про виконання судового рішення протягом одного місяця з дня набрання судовим рішенням законної сили.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 19.10.2018 податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення №0227254603, №0227414603, №0228294603 та 22.10.2018 - №0228314603 на підставі акта перевірки від 05.09.2019, які Товариством до ДФС в адміністративному порядку. Скарги позивача отримані податковим органом згідно поштового повідомлення 07.12.2018, однак рішення ДФС про продовження строків прийнято лише 28.12.2018, тобто з порушенням 20-денного строку, встановленого пунктом 56.9 статті 56 Податкового кодексу України (далі ПК України). У зв`язку з цим позивач вважає, що подані ним скарги на податкові повідомлення-рішення автоматично вважаються такими, що повністю задоволені на користь позивача та 05.04.2019 звернувся до Головного управління ДФС у Донецькій області з вимогами про вчинення певних дії, за вихідними № № 01/04, 03/04, 05/04, 06/04 від 04.04.2019, а саме просив здійснити внесення необхідних змін до облікової картки платника податків в частині розрахунків з бюджетом з податку на додану вартість із вироблених в України товарів (робіт, послуг) шляхом виключення з обліку донарахованих штрафних санкцій, згідно податкових повідомлень-рішень у розмірах: 346267,48 грн, 25588,690 грн, 14897,252 грн та 28280,08 грн.

ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. 04.10.2019 Донецький окружний адміністративний суд прийняв рішення, яке залишено без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2019, яким Товариству в задоволенні позову відмовив.

4. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції аналізував положення пунктів 56.1. - 56.3., 56.8., 56.9. статті 56 Податкового кодексу України, норми Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляд контролюючими органами, затверджений наказом Міністерства фінансів України 21.10.2015 № 916, положення Інструкції з діловодства у Державній фіскальній службі України, затвердженої наказом Державної фіскальної служби України від 06.06.2018 № 365, та дійшов висновку про те, що саме з 10.12.2018 необхідно відраховувати строк розгляду скарги Товариства на податкові повідомлення-рішення, поданої 07.12.2018. Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що рішення ДФС України про результати розгляду скарги не є юридично значимими для позивача, оскільки не мають безпосереднього впливу на його суб`єктивні права та обов`язки, шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право, а тому безпосередньо не порушують права та інтереси позивача, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

5. Переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, Перший апеляційний адміністративний суд, висновуючись на аналізі тих самих норм, не погодився з позицією суду першої інстанції щодо перебігу строку, визначеного пунктом 56.8. статті 56 Податкового кодексу України. Суд апеляційної інстанції вважає, що перебіг 20-денного строку розпочинається з 08.12.2018 (з дня наступного за днем отримання скарги) та закінчується 27.12.2018, отже рішення про продовження розгляду скарг від 28.12.2018 прийняті керівником контролюючого органу поза межами строку, встановленого пунктом 56.8. статті 56 Податкового кодексу України. Проте такі висновки суду апеляційної інстанції не вплинули на результат вирішення справи, оскільки цей суд погодився з висновками суду першої інстанції про те, що рішення ДФС від 07.02.2019 № 6124/6/99-99-11-06-01-25 про результати розгляду скарг не має безпосереднього впливу на суб`єктивні права та обов`язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов`язку, отже само по собі не породжує для позивача настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на його права та обов`язки.

6. Суди попередніх інстанцій відмовили в задоволенні позовних вимог про зобов`язання Головного управління ДФС у Донецькій області внести зміни до облікової картки платника податків позивача в частині розрахунків з бюджетом з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт послуг), шляхом виключення з обліку донарахованих штрафних санкцій згідно податкових повідомлень-рішень від 19.10.2018 №0227254603 у розмірі 346 267,48 грн, №0227414603 у розмірі 25 588,69 грн, №0228294603 у розмірі 14 897,52 грн, податкового повідомлення-рішення від 22.10.2018 №0228314603 у розмірі 28 280,08 грн, оскільки податкові повідомлення-рішення на час вирішення судом спору не скасовані, тому відсутні підстави для виключення інформації про нарахування штрафних санкцій з інтегрованої картки Товариства.

ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції позивач подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04.10.2019 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2019 у справі № 200/9042/19-а та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов у повному обсязі.

8. В касаційній скарзі Товариство зазначає, що позивач звернувся до суду з метою здійснення судового захисту його суб`єктивних прав, спосіб захисту яких полягав у визнанні бездіяльності податкового органу протиправною та зобов`язання вчинити дії і визнання протиправним та скасування рішення ДФС від 07.02.2019 №6124/6/99-99-11-06-01-25 про результати розгляду скарг, оскільки це рішення було прийнято в супереч пунктів 56.8., 56.9. статті 56 Податкового кодексу України, яке негативно вплинуло на суб`єктивні права та обов`язки позивача, позбавило можливості реалізувати належні йому суб`єктивні права та створило для нього обов`язок на сплату штрафних санкцій, які в розумінні пункту 56.9. статті 56 Податкового кодексу України - скасовані, а обов`язок на їх сплату - був відсутній. Позивач вважає, що першим відповідачем безпідставно включено штрафні санкції до облікової картки платника податків. Товариство вважає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовані положення підпунктів 21.1.1., 21.1.3, 21.1.4 пункту 21.1. статті 21, пунктів 56.8, 56.9 статті 56 Податкового кодексу України.

9. Позивач, посилаючись на практику Європейського суду з прав людини, а саме рішення від 20.10.2011 року по справі «Рисовський проти України» в частині висновків суду щодо принципу «належного урядування» та рішення від 29.11.1991 року заява №12742/87 «Pine Valley Developments Ltd та інші проти Ірландії» в частині висновків суду щодо «законних очікувань», доводить, що Товариство мало обґрунтовані очікування того, що подані ним скарги на податкові повідомлення-рішення будуть розглянуті в строк встановлений Податковим кодексом України та за результатами їх розгляду будуть прийняті відповідні рішення, а у випадку їх неприйняття протягом 20-денного строку, такі скарги будуть вважатись задоволеними на користь платника податків, а перший відповідач в такому разі виконає покладені на нього обов`язки, щодо виключення з облікової картки платника податків штрафних санкцій згідно податкових повідомлень-рішень у зв`язку з їх скасуванням.

IV. Процесуальна історія справи в суді касаційної інстанції

10. 23.01.2020 Верховний Суд ухвалою відкрив провадження за касаційною скаргою Товариства, витребував з Донецького окружного адміністративного суду справу №200/9042/19-а.

11. 03.02.2020 справа №200/9042/19-а надійшла до Верховного Суду.

12. 18.02.2020 відповідач подав відзив на касаційну скаргу Товариства, в якому вказує на законність та обґрунтованість судових рішень судів попередніх інстанцій, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Одночасно з поданням відзиву на касаційну скаргу податковий орган заявив клопотання про заміну сторони її правонаступником згідно зі статтею 52 КАС України, а саме Головне управління ДФС у Донецькій області замінити на Головне управління ДПС у Донецькій області у зв`язку з реорганізацією податкового органу.

Суд визнає заявлене клопотання обґрунтованим та здійснює заміну відповідача у справі Головне управління ДФС у Донецькій області на Головне управління ДПС у Донецькій області.

13. Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

14. Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.

15. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону рішення судів попередніх інстанцій не відповідають.

16. Касаційна скарга підлягає перегляду в межах доводів та вимог відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

V. Встановлені судами попередніх інстанцій обставини.

17. Головне управління ДФС у Донецькій області на підставі акту перевірки від 05.09.2018 за № 1829/05-99-46-03/40914220, яким встановлені порушення граничних строків реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, визначених пунктом 201.10 статті 201 ПК України, прийняло податкові повідомлення-рішення від 19.10.2018 №0227254603, яким застосовано штраф у загальному розмірі 346267,48 грн, №0227414603, яким застосовано штраф у загальному розмірі 25588,69 грн, №0228294603, яким застосовано штраф у загальному розмірі 14897,52 грн, та від 22.10.2018 №0228314603, яким застосовано штраф у загальному розмірі 28 280,08 грн.

Не погодившись із вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач 03.12.2018 направив скарги до ДФС, які отримані 07.12.2019 уповноваженою ДФС особою на одержання пошти - Компанець О. В., на підставі довіреності від 29.12.2017.

Рішеннями ДФС від 28.12.2018 за вихідними №42099/6/99-99-11-06-01-25, №42095/6/99-99-11-06-01-25, №42153/6/99-99-11-06-01-25, №42165/6/99-99-11-06-01-25, продовжений строк розгляду скарг позивача на податкові повідомлення-рішення до 07.02.2019.

Рішенням ДФС від 07.02.2019 № 6124/6/99-99-11-06-01-25 податкові повідомлення-рішення № 0227254603, № 0227414603, № 0228294603, № 0228314603 - залишено без змін, а скарги Товариства без задоволення.

04.04.2019 Товариство направило до Головного управління ДФС у Донецькій області вимоги щодо внесення необхідних змін до облікової картки платника податків в частині розрахунків з бюджетом з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів, шляхом виключення з обліку донарахованих штрафних санкцій згідно податкових повідомлень-рішень № 0227254603, № 0227414603, № 0228294603, № 0228314603.

14.06.2019 представником Товариства направлено до Головного управління ДФС у Донецькій області доповнення до вищевказаних вимог.

VI. Джерела права

18. Кодекс адміністративного судочинства України

18.1. Частина друга статті 2

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

18.2. Частина перша статті 5

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

18.3. Частини перша та друга статті 77

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

19. Податковий кодекс України

19.1. Підпункти 21.1.1., 21.1.3., 21.1.4. пункту 21.1. статті 21

Посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

19.2. Пункт 55.1. статті 55

Податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов`язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.

19.3. Стаття 56

19.3.1. Пункт 56.1.

Рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

19.3.2. Пункт 56.2.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

19.3.3. Пункт 56.3.

Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

19.3.4. Пункт 56.8.

Контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

19.3.5. Пункт 56.9

Керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.

19.3.6. Пункт 56.10.

Рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку.

19.3.7. Пункт 56.13.

У разі коли останній день строків, зазначених у цій статті, припадає на вихідний або святковий день, останнім днем таких строків вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем.

19.3.8. Пункт 56.16.

Днем подання скарги вважається день фактичного отримання скарги відповідним контролюючим органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв`язку від платника податків поштового відправлення із скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв`язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті.

20. Порядок оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органами, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 21.10.2015 № 916, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2015 року за № 1617/28062.

20.1. Пункти 1, 2, 3 Розділу V

Скарга подається платником податків особисто або через свого представника безпосередньо до уповноваженого контролюючого органу або поштовим відправленням з повідомленням про вручення та описом вкладення.

Платник податків одночасно з поданням скарги до контролюючого органу вищого рівня зобов`язаний письмово повідомити про це контролюючий орган, який прийняв оскаржуване рішення.

Днем подання платником податків скарги є, зокрема, при надсиланні скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв`язку від платника податків поштового відправлення зі скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв`язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті.

У разі відсутності повідомлення про вручення або відбитка календарного штемпеля відділення поштового зв`язку на поштовому відправленні (конверті, бандеролі), що унеможливлює з`ясування дати отримання відділенням поштового зв`язку скарги, днем подання скарги вважається день надходження скарги до контролюючого органу.

20.2. Пункти 2, 3, 4 Розділу VІІ

Контролюючий орган зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів, що настають за днем отримання скарги платника податків, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Керівник контролюючого органу (заступник керівника або інша уповноважена посадова особа) може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад двадцятиденний строк, визначений в пункті 2 цього розділу, але не більше шістдесяти календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного в пункті 2 цього розділу.

Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника контролюючого органу (заступника керівника або іншої уповноваженої посадової особи) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення двадцятиденного строку.

VII. Позиція Верховного Суду

21. Рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному порядку.

22. В разі надсилання платником податків скарги на рішення контролюючого органу поштою, то днем подання скарги вважається дата отримання відділенням поштового зв`язку від платника податків поштового відправлення із скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв`язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті.

Суди попередніх інстанцій встановили, що скарги Товариства на рішення контролюючого органу надіслані на адресу ДФС поштою та отримані 07.12.2019 уповноваженою ДФС особою на одержання пошти - Компанець О. В.

23. Керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк та письмово повідомити про це платника податків до закінчення 20-денного строку.

Суди попередніх інстанцій встановили, що контролюючим органом 28.12.2018 прийняті рішення про продовження розгляду скарги.

24. Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що у межах спірних правовідносин перебіг 20-денного строку розпочинається з 08.12.2018 (з дня наступного за днем отримання скарги) та закінчується 27.12.2018, отже рішення про продовження розгляду скарг від 28.12.2018 прийняті керівником контролюючого органу поза межами строку, встановленого пунктом 56.8. статті 56 Податкового кодексу України.

25. Норма абзацу 3 пункту 56.9 статті 56 Податкового кодексу України за методом правового регулювання є імперативною та виражає категоричне правило, а саме, якщо рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, то скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків.

26. Суд визнає обґрунтованими доводи касаційної скарги про те, що скарги Товариства на податкові повідомлення-рішення від 19.10.2018 №0227254603, №0227414603, №0228294603, та від 22.10.2018 №0228314603, подані до ДФС України 07.12.2018, вважаються повністю задоволеними на користь платника податків, з підстав не надіслання контролюючим органом рішення про продовження строків розгляду скарги до закінчення 20-денного строку, перебіг якого почався з наступного дня після отримання скарги.

27. Одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів «доброго врядування» і «належної адміністрації» (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до «якості» закону).

Наприклад, у пунктах 70-71 рішення по справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04) Європейський Суд з прав людини, аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування», зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), заява № 33202/96, пункт 120, «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), заява № 48939/99, пункт 128, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), № 21151/04, пункт 72, «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункту 51). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), пункт 119).

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), пункту 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункт 58, «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, пункт 40, «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, пункт 67).

28. Рішення Державної фіскальної служби України від 07 лютого 2019 року №6124/6/99-99-11-06-01-25 про результати розгляду скарг прийняте другим відповідачем без врахування положень абзацу 3 пункту 56.9 статті 56 Податкового кодексу України, а саме задоволення цих скарг на користь платника податків в силу прямої норми Закону, а тому є протиправним та підлягає скасуванню. В даному випадку рішення контролюючого органу є рішенням (індивідуальним актом) суб`єкта владних повноважень, яке порушує права позивача у розумінні положень статей 4, 5, 19 Кодексу адміністративного судочинства України.

29. Посилання судів попередніх інстанцій на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 29.01.2019 у справі № 826/10853/17, Суд не приймає з огляду на відмінність фактичних обставин та особливості правового регулювання спірних відносин.

30. Суд визнає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовні норми матеріального права, зокрема, пункти 56.8., 56.9. статті 56 Податкового кодексу України, що є підставою для скасування судових рішень цих судів та ухвалення нової постанови про задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення ДФС від 07.02.2019 № 6124/6/99-99-11-06-01-25 про результати розгляду скарг.

31. Доводи касаційної скарги, які стосуються позовних вимог про визнання бездіяльності Головного управління ДФС у Донецькій області протиправною та зобов`язання здійснити внесення необхідних змін до облікової картки Товариства, Суд вважає обґрунтованими. При цьому прийняття Верховним Судом нового рішення в цій частині позовних вимог не можливо з огляду на не дослідження судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів, зокрема, зміст скарг Товариства на рішення податкового органу (які вимоги платника податків є задоволеними) суди попередніх інстанцій не встановлювали, дані облікової картки Товариства, яка наявна в матеріалах справи, суди не досліджували. Верховний Суд в силу положень частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Отже, судові рішення в цій частині позовних вимог підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

VIII. Висновки

32. Частиною першою статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

33. Суд визнає, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, що є підставою для скасування судових рішень судів попередніх інстанцій в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення ДФС від 07.02.2019 № 6124/6/99-99-11-06-01-25 про результати розгляду скарг та прийняття в цій частині нового рішення про задоволення позову в цій частині.

34. Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

35. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України).

36. Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків (стаття 72 Кодексу адміністративного судочинства України).

37. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати з власної ініціативи (частина третя статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

38. Вказані вище обставини справи досліджені в неповному обсязі, тому для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які міститься в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

39. За правилами статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

40. Суд визнає, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено принцип офіційного з`ясування обставин справи в частині спірних правовідносин, що призвело до ухвалення рішень, які не відповідають вимогам щодо законності і обґрунтованості, а тому такі рішення підлягають скасуванню, а справа відповідно до правил статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції в іншій частині позовних вимог.

Керуючись статтями 195, 341, 344, 349, 351, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтерелектро» задовольнити частково.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04.10.2019 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2019 у справі №200/9042/19-а скасувати.

В частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтерелектро» до Головного управління ДПС у Донецькій області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення Державної фіскальної служби України від 07.02.2019 № 6124/6/99-99-11-06-01-25 про результати розгляду скарг, прийняти нову постанову та задовольнити позов в цій частині.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України від 07.02.2019 № 6124/6/99-99-11-06-01-25 про результати розгляду скарг.

В іншій частині позовних вимог справу №200/9042/19-а направити на новий розгляд до Донецького окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р. Ф. Ханова

Судді: О. В. Білоус

І. Я. Олендер