32. Типові правила розміщення зовнішньої реклами затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067 (Правила № 2067) регулюють відносини, що виникають у зв`язку з розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах, та визначають порядок надання дозволів на розміщення такої реклами.

33. Аналіз конструкції ч.1 ст. 16 Закону України "Про рекламу" є підставою для висновку про те, що органи, зазначені у цій нормі (зокрема, виконавчий комітет міської ради), затверджують порядок розміщення зовнішньої реклами на підставі типових правил, затверджених Кабінетом Міністрів України.

34. За приписами п. 4 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» елементами (частинами) об`єктів благоустрою є засоби та обладнання зовнішнього освітлення та зовнішньої реклами.

35. Тобто, зовнішня реклама є об`єктом благоустрою.

36. У п. 44 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність.

Підпунктом 7 п. «а» та п. 13 ч. 1 ст. 30 цього Закону до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження щодо організації благоустрою населених пунктів.

За приписами п. 7 ч. 1 ст. 30 цього Закону до повноважень виконавчого комітету міської ради належить організація благоустрою населеного пункту.

37. Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», до повноважень виконавчих органів сільських, селищних міських рад належить, зокрема, забезпечення виконання місцевих програм та здійснення заходів з благоустрою населених пунктів.

Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 20 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом. Рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов`язковим для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають.

38. За результатами системного аналізу вказаних вище законів та підзаконних актів, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що до компетенції органів місцевого самоврядування належить питання регулювання правовідносин щодо розміщення зовнішньої реклами і законодавством передбачено повноваження виконавчого комітету міської ради на прийняття Порядку, який би врегульовував правовідносини з питань видачі дозволів на розміщення зовнішньої реклами, тому суди вірно зробили висновок про те, що виконавчий комітет Рівненської міської ради при прийнятті рішення від 14.07.2009 №110 «Про правила розміщення зовнішньої реклами в місті Рівному» діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, а також з використанням своїх повноважень з метою, з якою це повноваження надано.

39. Щодо положень рішення 14.07.2009 №110 «Про правила розміщення зовнішньої реклами в місті Рівному» в частині положень про демонтаж рекламних засобів, Верховний Суд наголошує на такому.

40. На законодавчому рівні відсутнє визначення поняття демонтажу рекламних конструкцій, Законами України «Про рекламу», «Про благоустрій населених пунктів» не визначено також і порядку здійснення демонтажу рекламних конструкцій, які розміщено з порушенням вимог законодавства.

Своєю чергою, термін «демонтаж» без розкриття його змісту вжито у п.п. 28, 38 та 49 Правил №2067.

Конкретизація визначення демонтажу і порядку здійснення демонтажу спеціальних конструкцій зовнішньої реклами визначається Правилами розміщення реклами, затвердженими органами місцевого самоврядування на відповідній території.

41. Пунктом 2.1 Правил розміщення зовнішньої реклами у місті Рівному визначено, що демонтаж - комплекс заходів, які передбачають відокремлення спеціальної конструкції разом з основою від місця її розташування та транспортування у місце її подальшого зберігання; а розділом 8 цих Правил передбачений порядок демонтажу спеціальних конструкцій зовнішньої реклами.

42. Слід погодитися з висновком суду першої інстанції про те, що прийняття органом місцевого самоврядування вказаних положень зумовлено необхідністю правильного та однакового розуміння поняття «демонтаж» усіма учасниками правовідносин у сфері розміщення зовнішньої реклами.

Колегія суддів також зазначає, що нормативне визначення і встановлення порядку демонтажу рекламних конструкцій на рівні актів органів місцевого самоврядування спрямовано на розкриття і деталізацію порядку здійснення органами місцевого самоврядування повноважень з організації та контролю благоустрою населеного пункту і не може вважатися таким, що здійснюється органами місцевого самоврядування поза межами їх повноважень до моменту врегулювання відповідного питання на законодавчому рівні.

43. Отже, є законними і обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про те, що положення рішення від 14.07.2009 №110 «Про правила розміщення зовнішньої реклами в місті Рівному», у тому числі й у частині демонтажу, не суперечить актам вищої юридичної сили.

44. Верховним Судом розглянуто і відхилено доводи касаційної скарги про те, що судами попередніх інстанцій не застосовано до спірних відносин практику Верховного Суду, висловлену у постанові від 07.10.2019 у справі №705/6569/16-а, в якій зазначено: «Законодавством України не передбачено повноважень органів місцевого самоврядування щодо затвердження порядків, положень чи будь-яких інших документів, які регламентують проведення демонтажу встановлених споруд», з огляду на таке.

45. У справі №705/6569/16-а розглядалося правомірність прийняття Уманською міською радою рішення, яким затверджено Порядок демонтажу незаконно встановлених споруд на території м.Умань. Вказаний порядок передбачав механізм, підстави, терміни і порядок проведення демонтажу тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, кіосків, тимчасових гаражів, металевих конструкцій, павільйонів, лотків, заборів, тимчасових та стаціонарних рекламних засобів (світлові та несвітлові, наземні та неназемні (повітряні), плоскі та об`ємні стенди, щити, панно, транспаранти, троли, таблички, короби, механічні, динамічні, електронні табло, екрани, панелі, тумби, складні просторові конструкції, аеростати, повітряні кулі тощо), які використовуються для розміщення реклами та іншого, що не є капітальною спорудою на території м.Умань, які розміщені з порушенням вимог чинного законодавства України.

Позовна заява була мотивована тим, що позивач у встановленому законом порядку набув право на розміщення дерев`яної тимчасової споруди за адресою АДРЕСА_3, а тому виконавчий комітет Уманської міської ради Черкаської області не мав права включати її в перелік тимчасових споруд, які підлягають демонтажу.

46. При цьому, незважаючи на те, що вказаний порядок стосувався демонтажу як тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, так і рекламних засобів, у справі №705/6569/16-а надавалася оцінка вказаному Порядку демонтажу незаконно встановлених споруд на території м.Умань в аспекті його відповідності правовим та організаційним основам містобудівної діяльності, зокрема, Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, який визначає механізм розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 №244.

Щодо демонтажу рекламних конструкцій оцінка Верховним Судом у справі №705/6569/16-а не надавалася.

47. У справі №705/6569/16-а судами встановлено, що спірна споруда не підпадає під визначення тимчасової споруди, яке наведене в Законі України "Про регулювання містобудівної діяльності" та наказі Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 №244.

Також у вказаній справі встановлено, що згідно з п.1 р.ІІ Порядку демонтажу незаконно встановлених споруд на території м.Умань, демонтажу підлягали незаконно встановлені тимчасові споруди для здійснення господарської діяльності, а відповідна земельна ділянка - поверненню та приведенню в попередній стан у разі, зокрема, відсутності паспорта прив`язки тимчасової споруди, інших дозвільних документів; закінчення, скасування дозволу на встановлення тимчасової споруди. Натомість суди керувалися тим, що перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності затверджено Законом України "Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності", в якому відсутній дозвіл на встановлення тимчасової споруди, а тому він не є документом дозвільного характеру.

48. Отже, висновок судів у справі №705/6569/16-а про те, що законодавством України не передбачено повноважень органів місцевого самоврядування щодо затвердження порядків, положень чи будь-яких інших документів, які регламентують проведення демонтажу встановлених споруд, зроблено у конкретній справі у світлі індивідуально визначених обставин, і скаржник помилково вважає, що цей висновок може бути застосований до будь-яких правовідносин стосовно демонтажу.

49. У зв`язку з цим у справі № 460/1/19 у судів попередніх інстанцій не було підстав для застосування наведеного вище висновку, а у Верховного Суду при розгляді цієї справи немає підстав для відступу, оскільки правовідносини не є подібними.

50. Посилання скаржника на висновки, викладені у постанові від 20.11.2019 у справі №522/19532/14а, також не можуть бути застосовані при розгляді цієї справи, оскільки у справі №522/19532/14а Верховний Суд досліджував можливість застосування до правовідносин з перевірки законності встановлення і маркування рекламних засобів положень Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", а не питання щодо повноважень органів місцевого самоврядування на прийняття порядків розміщення і демонтажу зовнішньої реклами.

51. Щодо рішення виконавчого комітету Рівненської міської ради від 13.11.2018 № 113 «Про затвердження Порядку розміщення вивісок у місті Рівному», крім зазначеного вище, слід наголосити на такому.

52. У п. 2 Правил №2067 визначено, що вивіска чи табличка - елемент на будинку, будівлі або споруді з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать такій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщений на зовнішній поверхні будинку, будівлі або споруди не вище першого поверху або на поверсі, де розташовується власне чи надане у користування особі приміщення (крім, випадків, коли суб`єкту господарювання належить на праві власності або користування вся будівля або споруда), біля входу у таке приміщення, який не є рекламою.

53. Згідно з п. 3 Правил №2067, зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил; видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу на розміщення зовнішньої реклами здійснюється відповідно до Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».

54. Відповідно до ч. 1 ст. 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» (у редакції, чинній на момент прийняття рішення № 113), зокрема, порядок проведення дозвільної (погоджувальної) процедури, переоформлення та анулювання документів дозвільного характеру, що законами України віднесено до повноважень органів місцевого самоврядування, встановлюється їх рішенням, а у випадках, передбачених законом, - на підставі типових порядків, затверджених Кабінетом Міністрів України.

55. Пунктом 4 Правил №2067 передбачено, що на територіях, будинках і спорудах зовнішня реклама розміщується за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб) з урахуванням архітектурних, функціонально-планувальних, історико-культурних чинників, типології елементів місцевого середовища та з додержанням правил благоустрою територій населених пунктів.

56. У розділі ІІ оскаржуваного Порядку передбачено, що самовільно розміщена вивіска - це вивіска, про розміщення якої не повідомлено уповноважені органи відповідно до цього Порядку у визначений строк та спосіб, або щодо якої заявником не було усунуто невідповідності вивіски вимогам цього Порядку у визначений строк.

57. Визначення цього поняття не суперечить нормативно-правовим актам вищої юридичної сили. Також основні питання, що стосуються вимог до вивісок, порядку розміщення та демонтажу вивісок, узгоджуються з Правилами №2067.

58. Відповідно до п. 49 Типових правил передбачено, що демонтаж вивісок чи табличок, розміщених з порушенням вимог цих Правил, здійснюється у разі:

- припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичної особи - підприємця;

- невідповідності розміщення вивіски чи таблички вимогам щодо її розміщення, наданим у визначенні, та архітектурним вимогам, державним нормам, стандартам і правилам, санітарним нормам;

- порушення благоустрою території.

Розміщені вивіски чи таблички підлягають демонтажу за рахунок коштів юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців, якими вони були встановлені.

59. Колегія судів погоджується з судами попередніх інстанцій стосовно того, що оскільки обов`язок щодо демонтажу вивісок чи табличок покладений на виконавчий комітет органу місцевого самоврядування, то останній при розроблені на підставі Типових правил свого Порядку (Правил) мав право надати визначення вказаному поняттю та встановити порядок його здійснення (розділ 8).

60. Отже, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про те, що рішення від 13.11.2018 № 113 «Про затвердження порядку розміщення вивісок у місті Рівному» прийнято відповідачем на підставі у повній відповідності до Законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про благоустрій населених пунктів», «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», «Про рекламу», «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», «Про охорону культурної спадщини, ст.152 Кодексу України про адміністративні правопорушення та Правил благоустрою міста Рівного з метою врегулювання правовідносин у сфері розміщення вивісок у місті Рівному, встановлення чіткої процедури розміщення вивісок, збереження автентичності історичного середовища та туристичної привабливості міста.

61. Також судами досліджено процедуру прийняття та оприлюднення оскаржуваних рішень і не виявлено процедурних порушень. У цій частині касаційна скарга не містить спростувань.

62. Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача коштів у розмірі 3500 грн., колегія суддів враховує, що така вимога має бути похідною від позовної вимоги про оскарження конкретного рішення про демонтаж саме належних позивачу рекламних конструкцій. У цій справі ОСОБА_1 оскаржує рішення виконавчого комітету Рівненської міської ради від 14.07.2009 № 110 «Про правила розміщення зовнішньої реклами в місті Рівному» та рішення виконавчого комітету Рівненської міської ради від 13.11.2018 № 113 «Про затвердження Порядку розміщення вивісок у місті Рівному» і не оскаржує рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого нібито було демонтовано його рекламні вивіски по АДРЕСА_1.

63. Своєю чергою, судами попередніх інстанцій встановлено, що демонтаж було здійснено у іншому місці - на АДРЕСА_2; такий демонтаж здійснено на підставі наказу Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Рівненської міської ради від 25.01.2018 № 28/01 «Про демонтаж рекламних конструкцій», яким зобов`язано КП «Рівненське шляхово-експлуатаційне управління автомобільних доріг» демонтувати самовільно встановлені рекламні конструкції згідно з додатком.

64. Судами першої та апеляційної інстанції зроблено вірний висновок про те, що наказ від 25.01.2018 № 28/01 не є предметом оскарження у цій справі, тому суди обґрунтовано не здійснювали його перевірку на предмет правомірності та порушення прав позивача, а відтак доводи позивача щодо здійснення втручання у його право власності шляхом демонтажу встановлених рекламних конструкцій по АДРЕСА_1 чи на АДРЕСА_2, не належать до повноважень адміністративного суду при розгляді цієї справи.

65. З урахуванням викладеного, доводи касаційної скарги стосовно порушення його права власності з посиланням на практику ЄСПЛ і практику Верховного Суду у цивільних справах, є необґрунтованими та правомірно відхилені судами попередніх інстанцій.

66. Інші доводи касаційної скарги є необґрунтованими та не спростовують вищенаведених висновків Верховного Суду.

67. Таким чином, оскільки при ухваленні постанови судом апеляційної інстанції не допущено порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставами для скасування судових рішень, тому Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

68. Оскільки Верховний Суд залишає без змін судові рішення, то відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати не підлягають новому розподілу.

На підставі викладеного, керуючись ст. 139, 242, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 12.06.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.11.2019 у справі №460/1/19 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.А. Єзеров

Суддя В.М. Кравчук

Суддя О.П. Стародуб