РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
і м е н е м У к р а ї н и
12 червня 2019 року
м. Рівне
№460/1/19
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О. за участю секретаря судового засідання Трохимчук А.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: ОСОБА_1 ,
третьої особи позивача: ОСОБА_1 ,
відповідача: представник Корнійчук С.П.,
третьої особи відповідача Управління архітектури та містобудування Виконавчого комітету Рівненської міської ради: представник ОСОБА_2 ,
третьої особи відповідача Управління житлово-комунального господарства Виконавчого комітету Рівненської міської ради: представник Єфіменко О.М.,
розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача фізична особа-підприємець ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Рівненської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Управління архітектури та містобудування Виконавчого комітету Рівненської міської ради, Управління житлово-комунального господарства Виконавчого комітету Рівненської міської ради про визнання протиправними та скасування рішень,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 (далі – позивач), третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Виконавчого комітету Рівненської міської ради (далі – відповідач), третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Управління архітектури та містобудування виконавчого комітету Рівненської міської ради; Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Рівненської міської ради, в якій, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог (а. с. 171-172), просить: 1. Визнати рішення Виконавчого комітету Рівненської міської Ради № 110 від 14.07.2009 «Про правила розміщення зовнішньої реклами в місті Рівному» та рішення Виконавчого комітету Рівненської міської Ради № 113 від 13 листопада 2018 року «Про затвердження Порядку розміщення вивісок у місті Рівному» протиправними та скасувати по причині відсутності повноважень та підміні законодавчого органу України Верховної Ради в дискреційних повноваженнях щодо встановлення правового режиму власності та обмеженні цими рішеннями права позивача на мирне володіння, користування, мати можливість утримувати на власний розсуд та панувати належним йому майном; 2. Стягнути з відповідача – суб`єкта владних повноважень кошти в сумі 3500,00грн на відшкодування шкоди, заподіяної протиправним рішенням (діями) Виконавчого комітету Рівненської міської Ради № 110 від 14.07.2009 року «Про правила розміщення зовнішньої реклами в місті Рівному» у вигляді вартості рекламної конструкцій, незаконно перейденої у комунальну власність; 3. У відповідності до вимог ч. 4 ст. 7 КАС України, після винесення рішення по справі звернутись до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності ч.1 ст. 47 Кодексу адміністративного судочинства України в частині встановлення обмеження по строку на подання письмової заяви з збільшенням або зменшенням позовних вимог, предмету або підстави позову, що не узгоджується з практикою ЄСПЛ та ст. 9 Конституції України. На обґрунтування позовних вимог, з численними посиланнями на норми Європейської Конвенції з прав людини, практику Європейського суду та норми чинного законодавства зазначає, що йому на праві власності належить рекламний щиток, який був демонтований третьою особою, тобто його позбавили права володіння та розпорядження на власний розсуд належним йому майном. Даний щиток був демонтований у відповідності до рішення відповідача № 110 від 14.07.2009 «Про правила розміщення зовнішньої реклами у місті Рівному». Також позивачу стало відомо про рішення відповідача № 113 від 13.11.2018 «Про затвердження Порядку розміщення вивісок у місті Рівному». Таке рішення обмежує позивача, як власника будинку по АДРЕСА_1 на встановлення на власний розсуд на належній йому на праві власності нерухомості вивісок, табличок та іншого (обмеження права панувати над ним), що також порушує його право вільного володіння та розпорядження своїм майном шляхом здійснення демонтажу належних йому на праві власності вивісок, табличок та іншого, тобто юридично позбавлено можливості мати (утримувати) в себе це майно. Стверджує також, що відповідач, прийнявши спірні рішення підмінив законодавчий орган України - Верховну Раду в дискреційних повноваженнях щодо встановлення правового режиму власності. В враховуючи, на думку позивача, що пунктом 8.7 рішення Виконавчого комітету Рівненської міської Ради № 110 від 14.07.2009 року «Про правила розміщення зовнішньої реклами в місті Рівному» позивач незаконно, без рішення суду, всупереч вимог ст. 41 Конституції України, ЦК України, статті 1 Протоколу № 1 (1952) до Конвенції, як актів вищої юридичної сили був позбавлений права власності на рекламну конструкцію (перейшла у власність територіальної громади м. Рівне) – то є необхідність стягнути з відповідача – суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями (діями). Крім того, позивач, з посиланням на практику Європейського суду вказує, що ч.1 ст. 47 КАС України суперечить практиці Європейського суду як джерелу права. Просить позов задовольнити повністю.
19.03.2019, позивач подав до суду додаткові письмові пояснення в яких підтримує свої доводи та аргументи, викладені у позовній заяві з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог із посиланням на норми чинного законодавства та практику Європейського суду (а. с. 151 т. 1).
25.04.2019 року позивач подав додаткові пояснення, в яких вказує, що наступні пункти рішення виконавчого комітету Рівненської міської ради № 113 від 13 листопада 2018 року «Про затвердження Порядку розміщення вивісок у місті Рівному» не відповідають Конституції України, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статті 1 Протоколу Першого, практиці Європейського Суду з прав людини та Закону України «Про благоустрій населених пунктів»: в розділі 2 тлумачення терміну «самовільно розміщена вивіска» та «реклама» із зазначенням максимального розміру; в розділі 3 частини 4-6, 8-11, 12, 13; розділ 4 повністю; розділ 6 повністю. Також позивач зазначає, що наступні пункти (положення) рішення виконавчого комітету Рівненської міської ради № 110 від 14.07.2009 року «Про правила розміщення зовнішньої реклами у місті Рівному» не відповідають Конституції України, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статті 1 Протоколу Першого, практиці Європейського Суду з прав людини та Закону України «Про благоустрій населених пунктів»: в частині 2 термін «демонтаж»; пункти 6.1, 6.3, 6.4; частина 8 повністю (а. с. 242-244 т. 2).
17.05.2019, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 подав письмові додаткові пояснення в яких зазначив, що відсутні докази наявності аналізу регуляторного впливу, відсутні належні докази оприлюднення проектів оскаржуваних рішень у відповідності до Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», а також відсутні докази оприлюднення самих рішень (а. с. 6-8 т. 2).
Відповідач подав відзив на позовну заяву (а. с. 78-80 т. 1), в якому, з урахуванням відзиву на збільшені позовні вимоги (а. с. 194-196 т. 1), заперечив проти позову та зазначив, що позивачем на обґрунтування позову не наведено жодної норми закону, яку було порушено при прийнятті спірних рішень. Вищевказані рішення виконавчого комітет Рівненської міської ради були прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України. Крім того, безпосередньо спірними рішеннями не передбачено знесення конкретно визначеної конструкції зовнішньої реклами, вони лише встановлюють порядок встановлення та знесення таких конструкцій. Безпосередньо дана дія була виконана у відповідності до наказу управління житлово-комунального господарства виконавчого комітет Рівненської міської ради від 25.01.2018 року №28/01 «Про демонтаж рекламних конструкцій». При цьому, рекламний щит був знесений як самовільно встановлений, однак права власності позивач не позбавлений, так як демонтовані конструкції знаходяться на зберіганні КП «Рівненське шляхово-експлуатаційне управління автомобільних доріг», де позивач може його отримати. Також звертає увагу суду, що дана справа має розглядатися за правилами цивільного судочинства. Просить у задоволенні позову відмовити повністю.
Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Управління архітектури та містобудування виконавчого комітету Рівненської міської ради, подала письмові пояснення в яких не погоджується із позовом та наводить аргументи, аналогічні відзиву на позов відповідача (а. с. 137-138 т. 1).
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Рівненської міської ради – надала письмові пояснення, в яких зазначила, що матеріалами позову не ідентифіковано предмет, демонтажем якого порушено права позивача. Демонтаж самовільно встановлених конструкцій на вул. Млинарській не проводився. Вказують, що не надано доказів, що підтверджують право власності позивача на демонтовані вивіски та таблички (а. с. 143-146 т. 1, 9-13 т.2).
Позовна заява надійшла до суду 02.01.2019.
Ухвалою суду від 08.01.2019 позов залишений без руху.
18.01.2019 від позивача надійшло клопотання на усунення недоліків позову.
23.01.2019 ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження. Вказаною ухвалою, зокрема, зобов`язано відповідача опублікувати оголошення щодо оскарження спірних рішень, витребувано у відповідача докази.
15.02.2019 від позивача надійшло клопотання про залучення третіх осіб
18.02.2019 ухвалою суду відмовлено у задоволенні поданого клопотання.
21.02.2019 від відповідача надійшли клопотання про залучення третіх осіб, закриття провадження у справі та заява про залишення позову без розгляду в частині позовних вимог.
22.02.2019 від позивача надійшло клопотання про залучення третіх осіб.
25.02.2019 ухвалою суду задоволені клопотання позивача та відповідача про залучення третіх осіб.
25.02.2019 в підготовчому засіданні ухвалою суду без виходу до нарадчої кімнати судом встановлений порядок розгляду клопотання відповідача про закриття провадження у справі та заяви про залишення позову в частині позовних вимог без розгляду в наступному підготовчому засіданні за участю всіх учасників справи.
20.03.2019 ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі.
20.03.2019 ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви в частині позовних вимог без розгляду.
21.03.2019 від позивача надійшла заява на збільшення розміру позовних вимог.
22.03.2019 ухвалою суду постановлено розглянути зазначену заяву у підготовчому засіданні.
08.04.2019 від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі у частині збільшених позовних вимог.
09.04.2019 від третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Рівненської міської ради надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.
10.04.2019 ухвалою суду без виходу до нарадчої кімнати в підготовчому засіданні клопотання третьої особи задоволено, підготовче засідання відкладено.
19.04.2019 від третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління архітектури та містобудування виконавчого комітету Рівненської міської ради надійшло клопотання про передачу справи за підсудністю.
22.04.2019 в підготовчому засіданні заява позивача про збільшення розміру позовних вимог прийнята до розгляду.
22.04.2019 в підготовчому засіданні ухвалою суду відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі в частині збільшених позовних вимог.
22.04.2019 в підготовчому засіданні ухвалою суду відмовлено в задоволенні клопотання третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління архітектури та містобудування виконавчого комітету Рівненської міської ради про передачу справи за підсудністю.
22.04.2019 ухвалою суду без виходу до нарадчої кімнати закрито підготовче провадження у даній справі та призначено її до розгляду по суті.
В судовому засіданні позивач, третя особа позивача підтримали позицію викладену у позовній заяві, заяві про збільшення розміру позовних вимог та додаткових письмових поясненнях.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав позицію, тотожну змісту відзиву та відзиву на заяву про збільшення розміру позовних вимог.
Треті особи відповідача погодилися із позицією відповідача.
Заслухавши учасників справи, з`ясувавши обставини справи та дослідивши докази долучені до матеріалів справи, суд враховує наступне.
14.07.2009 Виконавчим комітетом Рівненської міської Ради прийняте рішення № 110 «Про правила розміщення зовнішньої реклами в місті Рівному», яким затверджені Правила розміщення зовнішньої реклами у м. Рівному.
Пунктом 3 вказаного рішення зобов`язано начальника управління житлово-комунального господарства забезпечити організацію виконання цього рішення та дотримання «Правил розміщення зовнішньої реклами в м. Рівному».
Вказане рішення було прийняте на виконання Закону України «Про рекламу», керуючись «Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами», затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 року №2067, та з метою регулювання діяльності у сфері розміщення зовнішньої реклами (а. с. 40-55 т. 1).
03.04.2016 року між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладений договір на виготовлення рекламної конструкції вартістю 3500 грн. (а. с. 89 т. 1).
Оплата коштів за договором підтверджується розпискою від 05.04.2016 року (а. с. 90 т. 1).
Факт виконання робіт з виготовлення рекламної конструкції на замовлення позивача підтверджується актом виконаних робіт від 12.04.2016 року (а. с. 91 т. 1).
Позивачу на праві спільної сумісної власності належить будинок АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом КП «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації» про реєстрацію права власності від 10.05.2017 року (а. с. 92) та свідоцтвом про реєстрацію права власності, виданим виконавчим комітетом Рівненської міської ради від 08 травня 2007 року ( а. с. 93 т. 1).
З наданих позивачем фотокарток вбачається, що біля житлового будинку по вул. Млинарська, 9 у м. Рівному ним встановлено дві рекламні конструкції з написом «КОПІ-ЦЕНТР. СКЛАД-МАГАЗИН», одна з яких прикріплена металевими тримачами до стіни будинку зверху, а інша є переносною та виставлена на тротуарі впритул до будинку (а. с. 87, 88 т. 1).
Разом з тим, суд звертає увагу, що з наданих позивачем документів на виготовлення рекламних конструкцій та фотокарток останніх не вбачається, чи є вказані рекламні конструкції саме тими, які були ним замовлені і виготовлені відповідно до договору від 03.04.2016 року. Наданий позивачем договір не містить ні опису, ні ескізу замовленого ним товару.
25.01.2018 року управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Рівненської міської ради виданий наказ № 28/01 «Про демонтаж рекламних конструкцій», яким зобов`язано КП «Рівненське шляхово-експлуатаційне управління автомобільних доріг» провести демонтаж самовільно розміщених рекламних конструкцій згідно з додатком (а. с. 82 т. 1).
З додатку до вищевказаного наказу вбачається, що до переліку самовільно розміщених рекламних конструкцій, які підлягають демонтажу, включено рекламну конструкцію з написом «Склад-магазин копії», яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2 поблизу АДРЕСА_3 (а. с. 83 т. 1).
З пояснень позивача встановлено, що в подальшому його рекламна конструкція була демонтована без його відома.
Натомість представник УЖКГ виконавчого комітету Рівненської міської ради зауважив, що рекламна конструкція була демонтована поблизу будинку № 60 по вул. Чорновола у м. Рівне, а не по вул. Млинарській, 9, як вказує позивач ( а. с. 9-14 т. 2).
Листом Управління житлово-комунального господарства від 09.07.2018 року на запит позивача щодо надання йому публічної інформації, останнього повідомлено, що самовільно встановлені конструкції зовнішньої реклами по вул АДРЕСА_4 Чорновола були демонтовані та прийняті на зберігання КП «Рівненське шляхово-експлуатаційне управління автомобільних доріг» відповідно до наказу управління житлово-комунального господарства № 28/01 від 25.01.2018 року (а. с. 6 т. 1).
13.11. 2018 Виконавчим комітетом Рівненської міської Ради прийняте рішення № 113 «Про затвердження Порядку розміщення вивісок у місті Рівному», яким затверджений Порядок розміщення вивісок у місті Рівному.
Пунктом 2 вказаного рішення зобов`язано Управління архітектури та містобудування виконавчого комітету Рівненської міської ради забезпечити оприлюднення цього рішення в газеті «7 Днів» та на офіційному сайті Рівненської міської ради в 10-денний строк з дня його прийняття.
За змістом пункту 3 цього ж рішення, контроль за виконанням цього рішення доручено заступнику міського голови, а організацію його виконання – начальнику управління житлово-комунального господарства та заступнику начальника управління містобудування та архітектури.
Наведене рішення прийняте відповідно до Законів України: «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про благоустрій населених пунктів», «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», «Про рекламу», «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», «Про охорону культурної спадщини», статті 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Правил благоустрою міста Рівного, з метою врегулювання правовідносин у сфері розміщення вивісок у місті Рівному, встановлення чіткої процедури розміщення вивісок, збереження автентичності історичного середовища та туристичної привабливості міста (а. с. 56-76 т. 1).
Вказане рішення було оприлюднене шляхом його розміщення на офіційному сайті Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради, а опубліковане у газеті «7 Днів» № 6 (1310) від 14.02.2019 року (а. с. 129-130, т. 1).
Позивач вважає, що прийняті виконавчим комітетом Рівненської міської ради рішення від 14.07.2009 року № 110 та від 13.11.2018 року № 113 створили передумови для подальшого видання компетентними органами актів та вчинення ними дій, що призвело до демонтажу встановлених ним рекламних конструкцій, а тому оскаржує вказані рішення в судовому порядку як такі, що порушують його права.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу прийнятих ним спірних рішень на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку, суд враховує наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 264 КАС України, право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
Як вбачається з преамбули Правил розміщення зовнішньої реклами, дія цих правил поширюється на всю територію міста Рівне, на всі підприємства, установи та організації, незалежно від форм власності, а також на фізичних осіб, які здійснюють діяльність у сфері зовнішньої реклами у місті Рівному. Правила є обов`язковими для виконання всіма учасниками рекламної діяльності.
Із ч. 2 Порядку розміщення вивісок слідує, що цей порядок регулює відносини, що виникають у зв`язку з розміщенням вивісок у м. Рівному, визначає процедуру їх розміщення та регулює правовідносини між органами місцевого самоврядування і фізичними та юридичними особами, які виникають у процесі розташування вивісок на території міста Рівного, порядок їх демонтажу, регламентує загальні вимоги до вивісок, а також порядок контролю за дотриманням вимог цього Порядку.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є жителем міста Рівного, членом територіальної громади міста, здійснює свою діяльність як фізична особа-підприємець у місті Рівному, у зв`язку з чим здійснив замовлення, виготовлення та встановлення рекламних конструкцій, отже він є учасником правовідносин, які врегульовані вказаними нормативно-правовими актами.
З цих підстав суд вважає, що позивач має передбачене ст. 264 КАС України право оскаржити рішення виконавчого комітету Рівненської міської ради № 110 від 14.07.2009 року та № 113 від 13.11.2018 року, оскільки він є суб`єктом правовідносин, у яких ці акти підлягають застосуванню.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Статтею 2 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 280) встановлено, що місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Згідно із приписами пункту 44 частини 1 статті 26 Закону № 280, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до підпункту 7 пункту «а» частини 1 статті 30 Закону № 280, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження щодо організації благоустрою населених пунктів.
Статтею 4 Європейської хартії місцевого самоврядування від 15 січня 1985 року, ратифікованої Україною 15 липня 1997 року визначено, що органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу.
За змістом абзацу 1 частини 1 статті 1 Закону України від 06 вересня 2005 року № 2807-IV «Про благоустрій населених пунктів» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 2807), благоустрій населених пунктів - це комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.
Відповідно до статті 3 Закону № 2807, система благоустрою населених пунктів включає: 1) управління у сфері благоустрою населених пунктів; 2) визначення суб`єктів та об`єктів у сфері благоустрою населених пунктів; 3) організацію благоустрою населених пунктів; 4) стандартизацію і нормування у сфері благоустрою населених пунктів; 5) фінансове забезпечення благоустрою населених пунктів; 6) здійснення державного, самоврядного і громадського контролю у сфері благоустрою населених пунктів; 7) встановлення відповідальності за порушення законодавства у сфері благоустрою населених пунктів.
Пунктом 4 частини 1 статті 21 Закону № 2807 встановлено, що елементами (частинами) об`єктів благоустрою є засоби та обладнання зовнішнього освітлення та зовнішньої реклами.
Згідно з частиною 1 статті 22 Закону № 2807, комплексним благоустроєм вважається проведення на визначеній території населеного пункту (мікрорайон, квартал, парк, бульвар, вулиця, провулок, узвіз тощо) комплексу робіт з улаштування (відновлення) покриття доріг і тротуарів, обладнання пристроями для безпеки руху, озеленення, забезпечення зовнішнього освітлення та зовнішньої реклами, встановлення малих архітектурних форм, здійснення інших заходів, спрямованих на поліпшення інженерно-технічного і санітарного стану території, покращання її естетичного вигляду.
Статтею 31 Закону № 2807 встановлено, що стандартизація і нормування у сфері благоустрою населених пунктів здійснюються з метою формування сприятливого для життєдіяльності людини середовища, в умовах якого забезпечуються захист довкілля, санітарне та епідемічне благополуччя населення, шляхом розроблення комплексу взаємопов`язаних нормативних документів, якими визначаються взаємопогоджені вимоги до об`єктів благоустрою.
До нормативних документів із стандартизації у сфері благоустрою населених пунктів належать документи, які містять: 1) визначення основних понять і термінів; 2) характеристику систем класифікації; 3) методи, методики та способи визначення об`єктів благоустрою населених пунктів; 4) метрологічні норми і вимоги до організації робіт з благоустрою населених пунктів; 5) інші нормативи із стандартизації у цій сфері, передбачені законом (частина перша статті 32 Закону № 2807).
Законом, який визначає засади рекламної діяльності в Україні, регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами, є Закон України «Про рекламу» від 03 липня 1996 року № 270/96-ВР з подальшими змінами та доповненнями (надалі – Закон № 270).
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про рекламу», законодавство України про рекламу складається з цього Закону та інших нормативних актів, які регулюють відносини у сфері реклами.
Отже, вказаний Закон передбачає регулювання правовідносин у сфері реклами не лише відповідно до його вимог, а й іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 1 Закону № 270, надано визначення поняттю зовнішня реклама, за змістом якого це - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламо носіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.
Згідно із нормою ч. 1 ст. 16 цього Закону, розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Вказана стаття Закону прямо передбачає необхідність прийняття виконавчим комітетом міської ради Порядку, який би врегульовував правовідносини з питань видачі дозволів на розміщення зовнішньої реклами. Такий порядок розробляється на підставі Типових правил, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 2067 від 29 грудня 2003 року були затверджені Типові правила розміщення зовнішньої реклами (далі – Типові правила).
Пунктом 2 Типових правил визначено поняття, зокрема дозволу, а також вивіски чи таблички.
Дозвіл – документ установленої форми, виданий розповсюджувачу зовнішньої реклами на підставі рішення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, який дає право на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці.
Вивіска чи табличка – елемент на будинку, будівлі або споруді з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать такій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщений на зовнішній поверхні будинку, будівлі або споруди не вище першого поверху або на поверсі, де розташовується власне чи надане у користування особі приміщення (крім, випадків, коли суб`єкту господарювання належить на праві власності або користування вся будівля або споруда), біля входу у таке приміщення, який не є рекламою.
За приписами п. 3 Типових правил, зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.
Відповідно до п. 4 Типових правил, на територіях, будинках і спорудах зовнішня реклама розміщується за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб) з урахуванням архітектурних, функціонально-планувальних, історико-культурних чинників, типології елементів місцевого середовища та з додержанням правил благоустрою територій населених пунктів.
За змістом пункту 13 частини 1 статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить також надання дозволу в порядку, встановленому законодавством, на розміщення реклами.
Таким чином, за результатами системного аналізу вказаних вище законів та підзаконних актів, суд прийшов до висновку, що при прийнятті рішення № 110 від 14.07.2009 року «Про правила розміщення зовнішньої реклами в місті Рівному», виконавчий комітет Рівненської міської ради діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, а також з використанням своїх повноважень з метою, з якою це повноваження надано.
Жодних ознак, що при прийнятті вказаного рішення відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, упереджено по відношенню до будь-кого чи до будь-якої групи осіб, недобросовісно, нерозсудливо, з порушенням принципу рівності перед законом (з ознаками дискримінації) – судом не встановлено та вході судового розгляду справи не здобуто.
Судом перевірено доводи позивача щодо суперечності окремих положень Правил законам України та такі доводи відхиляються судом з наступних мотивів.
Щодо терміну «демонтаж» та розділу (частини) 8 Правил розміщення зовнішньої реклами у місті Рівному.
Термін «демонтаж» вжито в п. 2.1. Правил та означає комплекс заходів, які передбачають відокремлення спеціальної конструкції разом з основою від місця її розташування та транспортування у місце її подальшого зберігання. При цьому демонтаж та наступне зберігання спеціальної конструкції не передбачає переходу права власності на неї до територіальної громади міста Рівного.
При цьому, розділом 8 Правил передбачений порядок демонтажу спеціальних конструкцій зовнішньої реклами.
Суд звертає увагу, що термін «демонтаж» без розкриття його змісту вжито у пунктах 28, 38 та 49 Типових правил.
Відповідно до пункту 49 Типових правил передбачено, що демонтаж вивісок чи табличок, розміщених з порушенням вимог цих Правил, здійснюється у разі:
припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичної особи - підприємця;
невідповідності розміщення вивіски чи таблички вимогам щодо її розміщення, наданим у визначенні, та архітектурним вимогам, державним нормам, стандартам і правилам, санітарним нормам;
порушення благоустрою території.
Розміщені вивіски чи таблички підлягають демонтажу за рахунок коштів юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців, якими вони були встановлені.
Із врахуванням викладеного, оскільки обов`язок щодо демонтажу вивісок чи табличок покладений на виконавчий комітет органу місцевого самоврядування, то останній при розроблені на підставі Типових правил свого Порядку (Правил) мав право надати визначення вказаному поняттю та встановити порядок його здійснення (розділ 8).
Це зумовлено необхідністю правильного та однакового розуміння поняття «демонтаж» усіма учасниками правовідносин у сфері розміщення зовнішньої реклами. Надання визначення цьому поняттю у Правилах розміщення зовнішньої реклами в м. Рівному не суперечить ні Типовим правилам, на Закону України «Про рекламу».
Закон України «Про рекламу» та Типові правила містять лише загальні обов`язкові вимоги до регулювання правовідносин у сфері реклами та передбачають можливість їх більш детального нормативно-правового регулювання шляхом затвердження нормативно-правового акту місцевої дії.
При цьому суд зазначає, що вжитий у Правилах розміщення зовнішньої реклами в м. Рівному зміст терміну «демонтаж» відповідає його суті.
Щодо пунктів 6.1, 6.3 та 6.4. Правил розміщення зовнішньої реклами у місті Рівному.
Вищевказаними пунктами встановлений порядок справляння плати за тимчасове користування місцями, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій.
Відповідно до п. 3 Типових правил, плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а місцем, що перебуває у державній або приватній власності, - на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою). При цьому площа місця розташування рекламного засобу визначається як сума площі горизонтальної проекції рекламного засобу на це місце та прилеглої ділянки завширшки 0,5 метра за периметром горизонтальної проекції цього засобу. Для не наземного та не дахового рекламного засобу площа місця дорівнює площі вертикальної проекції цього засобу на уявну паралельну їй площину.
Суд, проаналізувавши інші положення Правил розміщення зовнішньої реклами в м. Рівному, встановив, що вони не суперечать Закону України «Про рекламу» та Типовим правилам. За таких обставин, суд прийшов до висновку, що рішення виконавчого комітету Рівненської міської ради № 110 від 14.07.2009 року «Про правила розміщення зовнішньої реклами в м. Рівному» є законним.
Щодо доводів позивача про незаконність рішення № 113 від 13.11.2018 року «Про затвердження порядку розміщення вивісок у місті Рівному», то такі доводи суд відхиляє з наступних мотивів.
Повторюючись, суд нагадує, що воно прийняте відповідно до Законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про благоустрій населених пунктів», «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», «Про рекламу», «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», «Про охорону культурної спадщини, статті 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення та Правил благоустрою міста Рівного з метою врегулювання правовідносин у сфері розміщення вивісок у місті Рівному, встановлення чіткої процедури розміщення вивісок, збереження автентичності історичного середовища та туристичної привабливості міста.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», благоустрій населених пунктів – комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.
Благоустрій населених пунктів, відповідно до ст. 2 цього Закону, передбачає:
розроблення і здійснення ефективних і комплексних заходів з утримання територій населених пунктів у належному стані, їх санітарного очищення, збереження об`єктів загального користування, а також природних ландшафтів, інших природних комплексів і об`єктів;
організацію належного утримання та раціонального використання територій, будівель, інженерних споруд та об`єктів рекреаційного, природоохоронного, оздоровчого, історико-культурного та іншого призначення;
створення умов для реалізації прав та виконання обов`язків суб`єктами у сфері благоустрою населених пунктів.
За змістом п. 9 ч. 1 ст. 21 цього Закону, елементами (частинами) об`єктів благоустрою є, зокрема, малі архітектурні форми.
Згідно із ч. 2 ст. 21 цього Закону, мала архітектурна форма – це елемент декоративного чи іншого оснащення об`єкта благоустрою. До малих архітектурних форм належать, зокрема інформаційні стенди, дошки, вивіски.
При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», до повноважень виконавчих органів сільських, селищних міських рад належить, зокрема, забезпечення виконання місцевих програм та здійснення заходів з благоустрою населених пунктів.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до повноважень виконавчого комітету міської ради належить організація благоустрою населеного пункту.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що виконавчий комітет Рівненської міської ради при прийнятті рішення № 113 від 13.11.2018 року діяв з метою виконання наданих йому повноважень у сфері благоустрою, з метою врегулювання правил розміщенням вивісок, які є малими архітектурними формами та належать до елементів (частин) благоустрою.
Щодо окремих положень Порядку розміщення вивісок у місті Рівному, про які зазначає позивач (розділ 2 тлумачення терміну «самовільно розміщена вивіска» та «реклама» із зазначенням максимального розміру; розділ 3 частини 4-6, 8-11, 12, 13; розділ 4 повністю; розділ 6 повністю), то суд зазначає наступне.
Відповідно до розділу ІІ оскаржуваного Порядку передбачено, що самовільно розміщена вивіска – це вивіска, про розміщення якої не повідомлено уповноважені органи відповідно до цього Порядку у визначений строк та спосіб, або щодо якої заявником не було усунуто невідповідності вивіски вимогам цього Порядку у визначений строк.
Визначення цього поняття не суперечить нормативно-правовим актам вищої юридичної сили. До того ж, безпосередньо сам Порядок не містить у своєму змісті жодних норм з приводу подання будь-якого повідомлення щодо розміщення вивіски.
Пунктами 4-6, 8-11, 12 розділу ІІІ передбачені вимоги до вивісок, зокрема, щодо місця розміщення вивіски, її змісту та форми, місць та способів, у які забороняється розміщення вивіски, розмірів, матеріалів, техніки та стилістики вивіски, її освітлення та щодо дотримання вимог Закону України «Про захист прав споживачів».
Розділом IV Порядку передбачено власне порядок розміщення вивісок.
Розділом VI Порядку передбачений порядок демонтажу самовільно розміщених вивісок.
Вищевказані питання є питаннями благоустрою населеного пункту місцевого значення, вирішення яких законом віднесено до повноважень органу місцевого самоврядування (ч. 1 ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні») та здійснено виконавчим комітетом Рівненської міської ради на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведені положення Порядку повністю кореспондуються із приписами Типових правил, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 2067 від 29.12.2003 і невідповідності вказаних частин Порядку вимогам нормативно-правових актів вищої юридичної сили судом не встановлено.
За таких обставин, суд прийшов до висновку, що рішення виконавчого комітету Рівненської міської ради № 113 від 13.11.2018 року «Про затвердження Порядку розміщення вивісок у місті Рівному» є правомірним.
Доводи позивача про здійснення оскаржуваними нормативно-правовими актами втручання у його право власності та порушення статті 1 Протоколу Першого до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод з посиланням на практику Європейського Суду, ретельно перевірені судом та визнаються судом неприйнятними з наступних мотивів.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України).
Відповідно до ст. 179 ЦК України, річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.
Отже, як рекламна конструкція, так і вивіска, виготовлена та розміщена на замовлення фізичної чи юридичної особи, підпадає під поняття речі та на неї поширюється правова охорона як об`єкта власності.
Разом з тим, право власності не є абсолютним.
Відповідно до ч. 4, 5 ст. 319 ЦК України, власність зобов`язує.
Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
Відповідно до статті 1 Протоколу Першого до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Концепція «майна» в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у національному праві: певні інші права та інтереси, які становлять активи, також можуть вважатися «правом власності», а відтак і «майном».
У контексті статті 1 Першого протоколу Конвенції Судом розглядалися справи щодо порушення права власності, де об`єктами були, зокрема рухоме майно, наприклад, картина (зокрема, «Портрет молодого селянина» Ван Гога був предметом розгляду у справі «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy) [GC] від 5 січня 2000 р., заява № 33202/96), або речі особи, що знаходяться в її помешканні («Новоселецький проти України» (Novoseletskiy v. Ukraine), заява № 47148/99, рішення від 22 лютого 2005 р.); приватні власні інтереси, визнані відповідно до національного права (справа «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), рішення [GC] від 5 січня 2000 р., заява № 33202/96); інше «майно», що «становить економічну цінність» (cправа «Тре Тракторер Актіболаґ» проти Швеції» (Tre Traktцrer Aktiebolag v. Sweden), рішення від 7 липня 1989 року, серія A, № 159).
Отже, виготовлені власником вивіска та (або) рекламна конструкція також підпадають під охорону статті 1 Протоколу Першого як рухоме майно, або як приватний інтерес, що знаходить свій вияв у його використанні, або ж як «інше майно, що становить економічну цінність».
Поряд з цим, правова охорона майна відповідно до статті 1 Протоколу Першого також не є абсолютною.
У практиці Європейського суду з прав людини напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: (а) чи є втручання законним; (б) чи переслідує воно «суспільний інтерес» (public interest, general interest, general interest of the community); (в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям (must be a reasonable relationship of proportionality between ІНФОРМАЦІЯ_1 means employed and the aims pursued).
Судом встановлено, що розділом 8 Правил розміщення зовнішньої реклами у місті Рівному та Розділом 6 Порядку розміщення вивісок у місті Рівному передбачені випадки та порядок демонтажу розміщених рекламних конструкцій та вивісок.
За таких обставин, суд погоджується з доводами позивача, що за загальними ознаками вказані розділи нормативно-правових актів передбачають здійснення втручання у право власності, оскільки демонтаж має наслідком припинення на певний час використання таких об`єктів майна.
Разом з тим, на переконання суду, таке втручання (що на рівні загальних вимог закріплене в оскаржуваних нормативно-правових актах), відповідає вимогам статті 1 Протоколу Першого до Конвенції та практиці Європейського Суду з прав людини, оскільки:
1) є законним – таке втручання здійснюється на підставі нормативно-правових актів, які прийняті відповідно до Законів України та компетентним органом відповідно до його повноважень;
2) переслідує суспільний інтерес – таке втручання здійснюється у виняткових випадках з метою дотримання суспільного інтересу. Суспільний інтерес в даному випадку полягає у збереженні та дотриманні єдиних правил благоустрою населеного пункту, збереження автентичності історичного середовища, туристичної привабливості міста, що є інтересом не окремих груп людей, а усіх членів територіальної громади міста Рівного;
3) такий захід є пропорційним визначеним цілям – власники рекламних конструкцій та вивісок не позбавлені можливості здійснювати своє право власності та мирно володіти майном з урахуванням вимог, які ставляться до змісту, форми та місця розташування рекламної конструкції або вивіски; демонтаж рекламної конструкції або вивіски не передбачає її знищення; власники існуючих рекламних конструкцій та вивісок не позбавлені можливості привести їх у відповідність до встановлених вимог і правил.
За таких обставин, загальні правила щодо демонтажу рекламних конструкцій та вивісок, які містяться в оскаржуваних нормативно-правових актах, на думку суду не порушують вимог статті 1 Протоколу Першого до Конвенції в частині права на мирне володіння своїм майном.
Що стосується доводів позивача про порушення його права власності у зв`язку з демонтажем конкретно його рекламних конструкцій по АДРЕСА_1 , то суд зазначає про наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, демонтаж рекламних конструкцій позивача здійснено не на АДРЕСА_5 , на підставі наказу Управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Рівненської міської ради від 25.01.2018 року № 28/01 «Про демонтаж рекламних конструкцій», яким зобов`язано КП «Рівненське шляхово-експлуатаційне управління автомобільних доріг» демонтувати самовільно встановлені рекламні конструкції згідно з додатком.
При цьому, вказаний наказ не є предметом оскарження в межах розгляду даної адміністративної справи. Суд не здійснює його перевірку на предмет правомірності та порушення прав позивача, а тому доводи позивача щодо здійснення втручання у його право власності шляхом демонтажу встановлених рекламних конструкцій по АДРЕСА_1 чи на АДРЕСА_3 , не належать до повноважень адміністративного суду.
Щодо дотримання вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
Порядок розгляду і прийняття регуляторних актів регламентується Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» від 11 вересня 2003 року № 1160 (далі – Закону № 1160).
За приписами ст. 8 Закону № 1160, стосовно кожного проекту регуляторного акта його розробником готується аналіз регуляторного впливу.
Аналіз регуляторного впливу готується до оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень та пропозицій.
Відповідно до ст. 9 цього ж Закону, кожен проект регуляторного акта оприлюднюється з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань.
Про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій розробник цього проекту повідомляє у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону.
У випадках, встановлених цим Законом, може здійснюватися повторне оприлюднення проекту регуляторного акта.
Проект регуляторного акта разом із відповідним аналізом регуляторного впливу оприлюднюється у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону, не пізніше п`яти робочих днів з дня оприлюднення повідомлення про оприлюднення цього проекту регуляторного акта.
Статтею 12 Закону № 1160 визначено, що регуляторні акти, прийняті органами та посадовими особами місцевого самоврядування, офіційно оприлюднюються в друкованих засобах масової інформації відповідних рад, а у разі їх відсутності - у місцевих друкованих засобах масової інформації, визначених цими органами та посадовими особами, не пізніш як у десятиденний строк після їх прийняття та підписання.
Згідно із ст. 13 Закону № 1160, план діяльності регуляторного органу з підготовки проектів регуляторних актів та зміни до нього оприлюднюються шляхом опублікування в друкованих засобах масової інформації цього регуляторного органу, а у разі їх відсутності - у друкованих засобах масової інформації, визначених цим регуляторним органом, та/або шляхом розміщення плану та змін до нього на офіційній сторінці відповідного регуляторного органу в мережі Інтернет.
Повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій, проект регуляторного акта та відповідний аналіз регуляторного впливу оприлюднюються шляхом опублікування в друкованих засобах масової інформації розробника цього проекту, а у разі їх відсутності - у друкованих засобах масової інформації, визначених розробником цього проекту, та/або шляхом розміщення на офіційній сторінці розробника проекту регуляторного акта в мережі Інтернет.
За змістом Закону № 1160, здійснення державної регуляторної політики органами та посадовими особами місцевого самоврядування встановлений Розділом VI.
Так, згідно зі статтею 31 Закону № 1160 сільські, селищні, міські, районні у містах, районні та обласні ради з метою реалізації покладених на них цим Законом повноважень у здійсненні державної регуляторної політики можуть створювати у своєму складі постійні комісії з питань реалізації державної регуляторної політики або можуть покладати ці повноваження на одну з існуючих постійних комісій відповідної ради (далі - відповідальна постійна комісія).
Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад з метою реалізації покладених на них цим Законом повноважень у здійсненні державної регуляторної політики створюють у своєму складі в межах граничної чисельності структурні підрозділи з питань реалізації державної регуляторної політики або покладають реалізацію цих повноважень на один з існуючих структурних підрозділів чи окремих посадових осіб відповідного виконавчого органу ради (далі - відповідальний структурний підрозділ).
Організаційне забезпечення здійснення державної регуляторної політики сільським, селищним та міським головою здійснює відповідальний структурний підрозділ виконавчого органу сільської, селищної, міської ради.
Організаційні засади здійснення державної регуляторної політики у системі місцевого самоврядування у місті Києві визначаються цим Законом та Законом України «Про столицю України - місто-герой Київ».
Статтею 32 Закону № 1160 встановлено, що планування діяльності сільських, селищних, міських, районних у містах, районних та обласних рад з підготовки проектів регуляторних актів здійснюється в рамках підготовки та затвердження планів роботи відповідних рад у порядку, встановленому Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» та регламентами відповідних рад, з урахуванням вимог частин третьої та четвертої статті 7 цього Закону.
У разі внесення на розгляд сесії ради проекту регуляторного акта без аналізу регуляторного впливу відповідальна постійна комісія приймає рішення про направлення проекту регуляторного акта на доопрацювання органу чи особі, яка внесла цей проект (частина перша статті 33 Закону № 1160).
Відповідно до частини першої статті 35 Закону № 1160, оприлюднення з метою одержання зауважень і пропозицій проектів регуляторних актів, прийняття яких належить до компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у містах рад, а також сільських, селищних та міських голів, проводиться до внесення цих проектів на розгляд засідання відповідного виконавчого органу ради або до внесення їх на затвердження відповідному сільському, селищному, міському голові.
Частиною 36 Закону № 1160 встановлено, що регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом чи посадовою особою місцевого самоврядування, якщо наявна хоча б одна з таких обставин: відсутній аналіз регуляторного впливу; проект регуляторного акта не був оприлюднений.
У разі виявлення будь-якої з цих обставин, орган чи посадова особа місцевого самоврядування має право вжити передбачених законодавством заходів для припинення виявлених порушень, у тому числі відповідно до закону скасувати або зупинити дію регуляторного акта, прийнятого з порушеннями.
Судом встановлено, що планування діяльності Рівненської міської ради з підготовки проектів регуляторних актів, яке здійснюється в рамках підготовки та затвердження планів роботи у порядку, встановленому Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», опубліковане у газеті «7 Днів» № 3 від 23.01.2009 року (а. с. 50 т.2), оригінал газети був оглянутий у судовому засіданні.
Повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта, аналіз регуляторного впливу Правил розміщення зовнішньої реклами у м. Рівному був здійснений відповідачем та відповідний проект рішення був оприлюднений на офіційному сайті Рівненської міської ради у мережі Інтернет 5 травня 2009 року ( а. с. 22-25, т. 2), а також у газеті «7 Днів» № 17 від 01.05.2009 (а. с. 51 т.2), оригінал якого оглянутий у судовому засіданні. Рішення виконавчого комітету № 110 від 14.07.2009 «Про правила розміщення зовнішньої реклами в м. Рівному» оприлюднене у газеті «7 Днів» № 29 від 24.07.2009 (а. с. 246 т.1, 53 т. 2), оригінал якого також був оглянутий у судовому засіданні.
Крім того, аналіз регуляторного впливу Порядку розміщення вивісок у м. Рівному та відповідний проект рішення також був оприлюднений на офіційному сайті Рівненської міської ради у мережі Інтернет 18 травня 2018 року ( а. с. 26-35, т. 2).
Також суд звертає увагу, що проект Порядку розміщення вивісок у м. Рівному широко обговорювався громадою м. Рівного, що підтверджується статтями, розміщеними у мережі Інтернет (https://4vlada.com/yak-vyvisky-po-ievropejsky-mozhut-zminyty-oblychchia-rivnogo).
Рішення виконавчого комітету № 113 від 13 листопада 2018 теж було оприлюдненого на офіційному сайті Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради у мережі Інтернет (а с. 44-45 т. 2).
Водночас судом встановлено, що наведене вище рішення було опубліковане у газеті «7 Днів» № 6 лише 14.02.2019 (а. с. 129-130 на звороті т. 1).
Разом з тим, суд повторює, що вказане рішення було оприлюднене на офіційному сайті Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради у мережі Інтернет, тому оприлюднення наведеного рішення у друкованому засобі масової інформації з порушенням десятиденного строку, встановленого законодавством, не може бути єдиною та безумовною підставою для визнання такого нормативно-правового акту не чинним.
З наведених підстав, доводи позивача про відсутність аналізу регуляторного впливу та факту оприлюднення проектів нормативно-правових актів та спірних рішень в порядку, передбаченому Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», відхиляються судом як безпідставні.
Заперечення позивача про неможливість брати до розгляду та уваги наведені вище докази, подані, відповідачем, на думку позивача, з порушенням ст. 79 КАС України, що викладені у клопотанні від 07.06.2019 (а. с. 42 т.2), є неприйнятними з огляду на те, що вказані докази витребовувались на вимогу суду з дотриманням офіційного з`ясування усіх обставин справи. Наведені вище докази є необхідними для встановлення всіх обставин справи та правильного її вирішення по суті спору. Водночас суд звертає увагу на те, що пояснення і докази направлялись позивачу, однак поштове відправлення повернулося як не отримане (а. с. 21 т. 2). Також суд зауважує, що причини поважності неподання вчасно доказів наведені у клопотанні відповідача (а. с. 245 т.1).
Вимога позивача про відшкодування завданої матеріальної шкоди у розмірі 3500 гривень є похідною від предмету позову. Оскільки судом не встановлено підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування рішення виконавчого комітету Рівненської міської ради № 110 від 14.07.2009 року № «Про правила розміщення зовнішньої реклами у місті Рівному» та № 113 від 13.11.2018 року «Про затвердження порядку розміщення вивісок у місті Рівному», то вимога про відшкодування матеріальної шкоди до задоволення не належить.
Щодо наведеної, на думку позивача, позовної вимоги у заяві про збільшення розміру позовних вимог з приводу необхідності звернення до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності ч.1 ст. 47 Кодексу адміністративного судочинства України в частині встановлення обмеження по строку на подання письмової заяви з збільшенням або зменшенням позовних вимог, предмету або підстави позову, що не узгоджується з практикою ЄСПЛ та ст. 9 Конституції України.
Так, за правилами ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.
У такому випадку суд після винесення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, що віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України.
Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що встановлені законом, то застосовуються правила міжнародного договору України.
У разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.
Частиною 1 статті 47 КАС України встановлено, що крім прав та обов`язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Позаяк при встановленні обставин справи та вирішенні даного спору по суті, частина 1 статті 47 КАС України судом не застосовувалась, то підстав для звернення до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності наведеної норми процесуального права - відсутні.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Виходячи з системного аналізу наведених норм права та з огляду на встановлені обставини, суд приходить до висновку, що виконавчим комітетом Рівненської міської ради рішення № 110 від 14.07.2009 «Про правила розміщення зовнішньої реклами в місті Рівному» та № 113 від 13.11.2018 року «Про затвердження Порядку розміщення вивісок у місті Рівному», прийняті в межах своїх повноважень та відповідають вимогам чинного законодавства.
За наведених обставин, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що задоволенню не підлягає.
Підстави для відшкодування судового збору відповідно до ст. 139 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В И Р І Ш И В :
В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача фізична особа-підприємець ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Рівненської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Управління архітектури та містобудування Виконавчого комітету Рівненської міської ради, Управління житлово-комунального господарства Виконавчого комітету Рівненської міської ради про визнання протиправними та скасування рішень Виконавчого комітету Рівненської міської ради від 14 липня 2009 року № 110 "Про правила розміщення зовнішньої реклами в м. Рівному" та від 13 листопада 2018 № 113 "Про затвердження Порядку розміщення вивісок у місті Рівному", стягнення з Виконавчого комітету Рівненської міської ради коштів в сумі 3500 гривень на відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
1) позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_1 );
2) відповідач - Виконавчий комітет Рівненської міської ради (33000, м. Рівне, вул. Соборна, 12а, код ЄДРПОУ 04057758);
3) третя особа на стороні позивача - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_1 );
4) третя особа на стороні відповідача - Управління архітектури та містобудування Виконавчого комітету Рівненської міської ради (33028, Рівненська обл., м. Рівне, Лермонтова, 6, код ЄДРПОУ 02499015);
5) третя особа на стороні відповідача - Управління житлово-комунального господарства Виконавчого комітету Рівненської міської ради (33013, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Шевченка, 45, код ЄДРПОУ 26259965).
Повний текст рішення складений 14 червня 2019 року.
Суддя Комшелюк Т.О.
