УХВАЛА
19 листопада 2020 року
м. Київ
Справа № 925/1133/18
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Пількова К. М.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного підприємства "Інвестиційно-будівельна компанія "Будгарант"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2020 у справі Господарського суду Черкаської області
за позовом Заступника керівника Черкаської місцевої прокуратури
до Черкаської міської ради, Приватного підприємства "Інвестиційно-будівельна компанія "Будгарант"
про визнання незаконним та скасування рішення Черкаської міської ради та визнання недійсними змін до договору оренди землі,
ВСТАНОВИВ:
21.10.2020 Приватне підприємство "Інвестиційно-будівельна компанія "Будгарант" (далі - ПП "ІБК "Будгарант") звернулось з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2020 у цій справі.
Статтею 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено форму і зміст касаційної скарги.
Частиною третьою статті 290 ГПК України передбачено, що касаційна скарга підписується особою, яка подає скаргу, або її представником. До касаційної скарги, поданої представником, додається довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо у справі немає підтвердження такого повноваження.
Згідно з частиною першою статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Виходячи з вищевказаного, касаційна скарга повинна містити підпис особи, яка відповідно до установчих документів правомочна діяти в інтересах юридичної особи або підпис особи, яка відповідно до вимог закону наділена правом підписання відповідних документів. А з урахуванням частини восьмої статті 6 ГПК України касаційна скарга може містити електронний цифровий підпис прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис".
Згідно з пунктом 1 частини першої, частин третьої, четвертої статті 60 ГПК України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи. Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами. Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Подана касаційна скарга підписана від імені ПП "ІБК "Будгарант" адвокатом Луценко Р. О., на підтвердження повноважень якого до касаційної скарги додано оригінал ордеру серія ЧК №77564 від 19.10.2020.
Цей ордер видано Адвокатським бюро "Василика В. В.", про що свідчить відповідна печатка цього бюро та підпис в графі "Керівник адвокатського бюро/об`єднання", яка заповнюється у випадку, якщо ордер видається адвокатським бюро або об`єднанням.
Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
Згідно з частинами першою, п`ятою та шостою статті 14 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатське бюро є юридичною особою, створеною одним адвокатом, і діє на підставі статуту. Найменування адвокатського бюро повинно включати прізвище адвоката, який його створив. Стороною договору про надання правової допомоги є адвокатське бюро. Адвокатське бюро може залучати до виконання укладених бюро договорів про надання правової допомоги інших адвокатів на договірних засадах. Адвокатське бюро зобов`язане забезпечити дотримання професійних прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності.
Суд звертає увагу, що за відомостями Єдиного реєстру адвокатів України право на заняття адвокатською діяльністю Василика В. В., який за наведеними нормами Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" здійснює адвокатську діяльність в організаційно-правовій формі створеного ним Адвокатського бюро "Василика В. В.", що видало ордер серії ЧК №77564 від 19.10.2020, зупинено згідно з пунктом 1 частини першої статті 31 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" з 06.11.2019 на підставі заяви.
При цьому зазначений ордер містить ідентичні підписи в графі "Керівник адвокатського бюро/об`єднання" та графі "Адвокат", які також збігаються із підписом адвоката Луценка Р. О. в касаційній скарзі та його підписами, якими від посвідчив відповідність оригіналу документів, доданих до касаційної скарги.
Окрім цього відомості щодо перебування адвоката Луценка Р. О. в договірних відносинах з Адвокатським бюро "Василика В. В." в Єдиному реєстрі адвокатів України, ордері та в поданій касаційній скарзі відсутні, а також відсутні жодні посилання на наявність цих документів у матеріалах справи.
Разом з цим, ця касаційна скарга направлена безпосередньо на адресу Суду, а відсутність матеріалів справи № 925/1133/18 позбавляє можливості перевірити документи, які посвідчують повноваження Луценка Р. О. як підписанта цієї скарги.
Таким чином, ПП "ІБК "Будгарант" необхідно надати документи, які підтверджують повноваження Луценка Р. О. на підписання цієї касаційної скарги.
Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Предметом позову у цій справі є вимога про визнання незаконним та скасування рішення Черкаської міської ради та визнання недійсними змін до договору оренди землі, тобто дві вимоги немайнового характеру.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 21.11.2019 у цій справі в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2020, рішення Господарського суду Черкаської області від 21.11.2019 скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги Заступника керівника Черкаської місцевої прокуратури (далі - Прокурор) задоволено.
У касаційній скарзі скаржник просить скасувати оскаржувану постанову повністю, а рішення місцевого суду залишити в силі.
Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру розмір ставки судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За положенням підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду; касаційних скарг у справі про банкрутство розмір ставки судового збору складає 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 становив 1 762,00 грн.
Таким чином, звертаючись з касаційною скаргою скаржник мав сплатити судовий збір у сумі 7 048,00 грн (1 762,00 грн * 2) * 200%). Проте доказів сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі скаржник до касаційної скарги не додав, що також підтверджується змістом касаційної скарги та переліком додатків до неї.
Суд звертає увагу скаржника на реквізити рахунку для зарахування до державного бюджету судового збору за розгляд справ Верховним Судом:
- Отримувач коштів: УК у Печер. р-ні/Печерс. р-н/22030102;
- Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897;
- Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);
- Рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007;
- Код банку отримувача (МФО): 899998;
- Код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)".
Отже, скаржнику необхідно надати суду докази, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі у сумі 7 048,00 грн.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
За положенням частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У касаційній скарзі ПП "ІБК "Будгарант" з посиланням на статті 20, 38, 58, 60 Земельного кодексу України, статтю 88 Водного кодексу України, статтю 23 Закону України "Про прокуратуру", графу 42 Наказу Державного комітету статистики України від 05.11.1998 №377, додаток 4 до Порядку ведення Державного земельного кадастру "Класифікація видів земельних угідь" зазначає, що суд апеляційної інстанції ухвалив оскаржувану постанову із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, не дослідив наявні у справі докази, а також не врахував висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 28.08.2020 у справі № 913/131/19; від 11.09.2018 у справі № 712/10864/16-а щодо дискреційних повноважень міської ради при прийнятті свого рішення; від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 щодо представництва прокурором у суді законних інтересів держави в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру".
Втім, вказуючи на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 11.09.2018 у справі № 712/10864/16-а та від 28.08.2020 у справі № 913/131/19, скаржник не зазначає конкретну норму права, якої стосуються ці висновки, а також не наводить обґрунтування того, у чому саме полягає неправильне застосування конкретних норм матеріального права та/або порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції і яким чином це вплинуло на прийняття оскаржуваної постанови з відповідним обґрунтуванням передбаченої (передбачених) статтею 287 ГПК України підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга. При цьому, посилаючись на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 28.08.2020 у справі № 913/131/19, скаржник взагалі не наводить висновок Верховного Суду про застосування норми права у подібних правовідносинах, який не був врахований в оскаржуваній постанові.
Враховуючи викладене, касаційна скарга в підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України.
Керуючись статтями 234, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Суд
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Приватного підприємства "Інвестиційно-будівельна компанія "Будгарант" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2020 у справі № 925/1133/18 залишити без руху та надати скаржнику строк для усунення недоліків до 04.12.2020.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя К. М. Пільков
