ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 вересня 2020 року Справа № 160/5330/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Тулянцевої І.В.
при секретарі судового засідання Прогонній В.В.
за участю:
представника позивача Стрєльнікова Є.А.
представника відповідача Стажука О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного бюро розслідувань, Виконувача обов`язки Директора Державного бюро розслідувань ОСОБА_2 про визнання дій протиправними, скасування наказів,-
ВСТАНОВИВ:
18.05.2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Державного бюро розслідувань (далі - відповідач-1), Виконувача обов`язки Директора Державного бюро розслідувань ОСОБА_2 (далі - відповідача-2), в якій позивач, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 28.07.2020 року, просить:
- визнати протиправними дії Державного бюро розслідувань та виконувача обов`язки Директора Державного бюро розслідувань ОСОБА_2 по виданню наказу від 21.04.2020 року №133 «Про проведення службового розслідування» та скасувати наказ Державного бюро розслідувань від 21.04.2020 року № 133 «Про проведення службового розслідування»;
- визнати протиправними дії Державного бюро розслідувань та виконувача обов`язки Директора Державного бюро розслідувань ОСОБА_2 по виданню наказу від 21.05.2020 року № 227 «Про продовження строку проведення службового розслідування» та скасувати наказ Державного бюро розслідувань від 21.05.2020 року № 227 «Про продовження строку службового розслідування»;
- визнати протиправними дії Державного бюро розслідувань та виконувача обов`язки Директора Державного бюро розслідувань ОСОБА_2 по виданню наказу від 22.06.2020 року №281 «Про проведення службового розслідування» та скасувати наказ Державного бюро розслідувань від 22.06.2020 року №281 «Про проведення службового розслідування»;
- визнати протиправними дії Державного бюро розслідувань та виконувача обов`язки Директора Державного бюро розслідувань ОСОБА_2 по виданню наказу від 21.07.2020 року №354 «Про продовження строку проведення службового розслідування» та скасувати наказ Державного бюро розслідувань від 21.07.2020 року №354 «Про продовження строку проведення службового розслідування»;
- встановити відсутність компетенції виконувача обов`язки Директора Державного бюро розслідувань ОСОБА_2 проводити службові розслідування в порядку, передбаченому Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань стосовно працівників Державного бюро розслідувань від 14.01.2020 р. №9, відносно державного службовця ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено наступне. Наказом Державного бюро розслідувань №97о/с від 04.09.2018 р. позивача призначено на посаду заступника директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі. Наказом Державного бюро розслідувань №201-ос від 26.11.2018 р. позивача призначено на посаду заступника директора - начальника слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі. Наказом Державного бюро розслідувань від 21.04.2020 р. №133 призначено проведення службового розслідування з метою дослідження порушень, допущених в ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №62019080000000154 з 22.04.2020 р. по 22.05.2020 р. та відсторонено позивача від виконання посадових обов`язків. Позивач вважає, що наказ від 21.04.2020 року № 133 є протиправним, винесеним за відсутності правових підстав. Визначення відповідачем в якості правової підстави для проведення означеного службового розслідування наказу Державного бюро розслідувань №9 від 14.01.2020 р. «Про затвердження Інструкції про порядок проведення службових розслідувань стосовно працівників Державного бюро розслідувань» є цілком безпідставним та необґрунтованим. Наказ Державного бюро розслідувань №9 від 14.01.2020 р. не зареєстрований в Міністерстві юстиції України, як того вимагає законодавство, тому його вимоги не є обов`язковими для виконання та не можуть бути підставою для проведення службових розслідувань стосовно працівників Державного бюро розслідувань. Крім того, за змістом приписів, визначених статтею 72 Закону України «Про державну службу», державний службовець може бути відсторонений від виконання посадових обов`язків лише у разі виявлення порушень, встановлених пунктами 1, 7-10 та 14 частини 2 статті 65 цього Закону, за які до нього може бути застосовано дисциплінарне стягнення. Крім того, частина 2 статті 72 Закону пов`язує відсторонення держслужбовця від виконання посадових обов`язків з обов`язковим прийняттям рішення про порушення дисциплінарного провадження щодо нього. Проте, в порушення зазначених норм права, що визначають передумови і умови проведення службового розслідування щодо позивача та відсторонення його від виконання посадових обов`язків, в оскаржуваних наказах Державного бюро розслідувань не зазначено ані виду дисциплінарного проступку, ані місця, часу його вчинення та обставин, за яких його було вчинено. Позивач вважає, що здійснення службового розслідування без оформлення відповідного дисциплінарного провадження грубо порушує права позивача на захист потенційного дисциплінарного стягнення. Крім того, у заступника Директора ДБР ОСОБА_2 та у першого заступника Директора ДБР чи іншого заступника Директора ДБР до обрання Директора ДБР у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про Державне бюро розслідувань», відсутні повноваження на виконання обов`язків Директора ДБР у порядку, визначеному частиною 1 статті 10, частиною 4 статті 10, частиною 4 статті 12 Закону України «Про Державне бюро розслідувань». З урахуванням викладеного, у заступника Директора ДБР ОСОБА_2 відсутня компетенція здійснювати повноваження Директора ДБР, зокрема видавати накази, розпорядження, доручення. Як наслідок, оскаржувані накази є незаконними, оскільки прийняті за відсутності відповідної компетенції. З огляду на викладене, просить задовольнити позовні вимоги у спосіб, що визначений у позові з урахуванням збільшення позовних вимог.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.05.2020 року позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня отримання ухвали.
01 червня 2020 року представником позивача - адвокатом Стрєльніковим Є.А. подано заяву на виконання ухвали від 22.05.2020 року та уточнену позовну заяву.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.06.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/5330/20 за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання на 15.06.2020 року о 15:00 год.
Цією ж ухвалою відповідачам було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення проти позову.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.06.2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.
На підставі клопотання представника позивача судове засідання, призначене на 15.06.2020 року, було відкладено до 03.08.2020 до 12:00 год.
16 липня 2020 року представником позивача подано заяву про збільшення позовних вимог та витребування доказів.
28 липня 2020 року представником позивача подано заяву про збільшення позовних вимог та витребування доказів.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.08.2020 р. клопотання представника позивача адвоката Стрєльнікова Є.А. про витребування оригіналів доказів задоволено частково. Зобов`язано Державне бюро розслідувань надати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду завірені належним чином копії наступних документів: наказу від 21.04.2020 №133 «Про проведення службового розслідування»; наказу від 21.05.2020 №227 «Про продовження строку проведення службового розслідування»; наказу від 22.06.2020 №281 «Про проведення службового розслідування»; наказу від 21.07.2020 №354 «Про продовження строку проведення службового розслідування»; матеріалів дисциплінарної справи, порушеної на підставі наказу Державного бюро розслідувань від 21.04.2020 №133 «Про проведення службового розслідування», якщо службове розслідування було закінчено; докази, на підставі яких приймались рішення: 1) наказ Державного бюро розслідувань від 22.06.2020 №281 «Про проведення службового розслідування»; 2) наказ Державного бюро розслідувань від 22.06.2020 №281 «Про проведення службового розслідування».
У судовому засіданні 03.08.2020 року оголошено перерву до 19.08.2020 року до 12:00 год.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.08.2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.
11 серпня 2020 року відповідач-1 подав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав, просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції зазначив наступне. На підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення діяльності Державного бюро розслідувань» від 03.12.2019 № 305-ІХ, Державне бюро розслідувань змінило свій правовий статус з центрального органу виконавчої влади на державний правоохоронний орган з дня набрання чинності цим законом, тобто з 27.12.2019 року. Код КВЕД, на який безпідставно посилається позивач, не визначає статусу Державного бюро розслідувань. Правовий статус державного органу визначається виключно законами України. На виконання зазначених норм Закону № 305-ІХ, Кабінетом Міністрів України 13.05.2020 прийнято постанову № 359, згідно з якою, зокрема, Державне бюро розслідувань виключається з переліків центральних органів виконавчої влади, затверджених нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Отже, з 27.12.2019 нормативно-правові акти Державного бюро розслідувань, в тому числі і наказ від 14.01.2020 № 9, не підлягають реєстрації в Міністерстві юстиції України. Щодо підстав для призначення службового розслідування відповідач зазначив, що службовою запискою від 16.04.2020 № 196/10-07/20 Управління внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань звернулось до в.о. Директора Державного бюро розслідувань ОСОБА_2 з поданням про проведення службового розслідування та відсторонення від виконання посадових обов`язків заступника Директора - начальника слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, ОСОБА_1 . Подання обґрунтовано порушеннями під час здійснення досудового розслідування та закриття кримінального провадження №62019080000000154, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.04.2019, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 364 Кримінального кодексу України, що стало підставою для прийняття наказу №133 від 21.04.2020 р. «Про проведення службового розслідування». З наказом від 21.04.2020 №133 позивача ознайомлено 24.04.2020 р., жодних зауважень щодо підстав та мети проведення службового розслідування позивач не висловлював, зауважень не писав, тому твердження позивача про порушення його прав щодо необізнаності суті дисциплінарного проступку не відповідають дійсності, тим більше, що службова записка додавалася до наказу від 21.04.2020 № 133 як підстава його видання. Службове розслідування продовжено за вмотивованим поданням керівника Управління внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань ОСОБА_3 , оформленого службовою запискою від 20.05.2020 №270/10-07/20. В аналогічному порядку видавалися накази, зазначені позивачем у заяві про збільшення позовних вимог без номера та дати, зареєстрованій у Державному бюро розслідувань 28.07.2020 за вх. № 10-11-02/160/5330/20/1/20. З огляду на викладене, твердження позивача про відсутність підстав для проведення службових розслідувань не відповідають дійсності. Окрім того, обов`язок Управління внутрішнього контролю щодо проведення службового розслідування стосовно працівників Державного бюро розслідувань встановлено пунктом 6 частини другої статті 24 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» і Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань врегульовано порядок його проведення, тому твердження позивача щодо необхідності порушення дисциплінарного провадження для проведення службового розслідування та відсутності підстав для відсторонення від виконання посадових обов`язків на час здійснення службового розслідування, є помилковими. Крім того, позивачем не надано належних доказів порушення Державним бюро розслідувань його прав та інтересів, як при прийняті оскаржуваних наказів, так і під час проведення службових розслідувань, які визначені розділом VII «Права особи, щодо якої проводиться службове розслідування» Інструкції. Відповідач зауважив, що службове розслідування проводиться з метою спростування або підтвердження інформації про можливі порушення у діях працівника. Оскаржуваними наказами трудові відносини позивача і виплата заробітної плати не припинялись, тому доводи позивача про порушення його конституційного права на працю є хибними. Не відповідають дійсності і доводи позивача про те, що Директор Державного бюро розслідувань не є суб`єктом призначення в розумінні Закону України «Про державну службу». З урахуванням викладеного, накази, що оскаржуються позивачем, правомірні, прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства та з урахуванням процедури їх прийняття, тому підстави для задоволення позову відсутні.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.08.2020 року у задоволенні заяви представника відповідача-1 про проведення судового засідання, призначеного на 19.08.2020 року о 12:00 год., в режимі відеоконференції відмовлено.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.08.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу №160/5330/20 до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 31.08.2020 року о 12:00 год.
26 серпня 2020 року представником позивача подано відповідь на відзив, в якій зазначено, що вимоги відзиву та обставини, наведені відповідачем-1, не визнає. З приводу обґрунтування відзиву зауважив наступне. Доводи відповідача-1 про те, що Державне бюро розслідувань є правоохоронним органом та його нормативно-правові акти не підлягають реєстрації в Міністерстві юстиції України, необґрунтовані, оскільки Інструкція про порядок проведення службових розслідувань введена в дію наказом ДБР від 14.01.2020 р. № 9, в той час постанова Кабінетом Міністрів України №305 прийнята тільки 13.05.2020 р. Щодо посилань відповідача-1 на листи Міністерства юстиції України від 09.04.2020 р. № 16781/6380-26-20/11.1.3, від 23.07.2020 р. № 32743/14523-26-20/00011.3.1, представник позивача зазначив про їх безпідставність з огляду на предмет спору у даній справі. Щодо наданої відповідачем службової записки Управління внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань від 16.04.2020 р. № 196/10-07/20 представник позивача зауважив, що вона не містить будь-якої з підстав, за наявності яких може бути проведене службове розслідування відносно позивача та обґрунтувань необхідності відсторонення позивача від виконання посадових обов`язків. З доводами відповідача проте, що позивач не надавав жодних зауважень щодо підстав та мети проведення службового розслідування, у звязку з чим відсутні підстави вважати порушеними права позивача щодо обізнаності з підставою службового розслідування, позивач зазначив, що також не погоджується, оскільки відповідачем-1 не було надано доказів, що службова записка від 16.04.2020 р. № 196/10-07/20 надавалася до наказу від 21.04.2020 № 133 і в наказі від 21.04.2020 № 133 про такий додаток не зазначено. Не обґрунтовано відповідачем і те, що строк службового розслідування чітко визначений і він є присічним, відтак продовженню не підлягає. Отже, службове розслідування, розпочате за наказом відповідача-1 від 21.04.2020 р. № 133 та продовжене наказом від 21.05.2020 р. № 227, до 22.06.2020 р., включно, мало б завершитись. Не обґрунтованими, за твердженням представника позивача, є підстави для видання наказів від 22.06.2020 року №281 та від 21.07.2020 року №354, оскільки службова записка від 22.06.2020 р. № 352/10-07/20, як і попередня не містить жодних обґрунтувань втручання у права позивача шляхом відсторонення від виконання посадових обов`язків на час такого розслідування. Окрім того, відповідачі в порушення Інструкції щодо присічного строку проведення службових розслідувань продовжили його безстроково. Окрім того, позивач вважає, що оскаржуваними наказами накладено тимчасові обмеження на доступ до професії (відсторонення від виконання посадових обов`язків), відповідачі своїми діями завдали матеріальних збитків позивачу, під час відсторонення на час проведення службового розслідування. У звязку з чим, вважає, що права позивача порушені, що змусило звернутись до суду. Твердження відповідача-1 про те, що відповідач-2 є суб`єктом призначення та має повноваження керівника державної служби в розумінні Закону України «Про державну службу», не визнається позивачем, оскільки не відповідає дійсності, а свідчить лише про неправильне розуміння відповідачем-1 Закону.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.08.2020 року у задоволенні заяви представника відповідача-1 про проведення судового засідання, призначеного на 31.08.2020 р. о 12:00 год., в режимі відеоконференції відмовлено.
У судовому засіданні 31.08.2020 року оголошена перерва до 07.09.2020 року до 16:00 год.
У судовому засіданні 07.09.2020 року за заявою представника відповідача-1 залучено до матеріалів справи документи на виконання вимог ухвали суду про витребування доказів. За клопотанням представника позивача 07.09.2020 року розгляд справи відкладено на 14.09.2020 року на 13:30 год.
08 вересня 2020 року відповідачем-1 подано заперечення, в якому він зазначив про безпідставність доводів позивача, що викладені у відповіді на відзив, надав пояснення, аналогічні доводам, викладених у відповіді на відзив.
14 вересня 2020 року у судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі із викладених у позові підстав.
Представник відповідача-1 у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповідач 2 в судове засідання не з`явився, правом подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Заслухавши пояснення представника позивача, доводи представника відповідача-1, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Наказом Державного бюро розслідувань від 04.09.2018 року № 97 о/с (а.с.10 т.1) ОСОБА_1 призначено на посаду заступника Директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, як обраного за конкурсом з 05 вересня 2018 року, з випробувальним терміном строком 6 місяців.
Наказом Державного бюро розслідувань від 26.11.2018 року № 201 о/с (а.с.11 т.1) ОСОБА_1 , заступника Директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, переведено на посаду заступника Директора - начальника слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, з 26.11.2018 р. за його згодою та присвоєно четвертий ранг державного службовця як такому, що має спеціальне звання старшого радника юстиції.
Листом Офісу Генеральної прокуратури від 14.04.2020 №31/1/2-32259-19, ініційовано питання, зокрема, щодо проведення повного та об`єктивного службового розслідування за фактом неналежного виконання службовими особами Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі, прийняття останніми процесуальних рішень, що суперечать вимогам чинного законодавства та призвели до втрати речових доказів у кримінальному провадженні №62019080000000154 від 12.04.2019 за ч. 2 ст. 364 КК України та копії відповідних документів.
16 квітня 2020 року керівник Управління внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань звернувся до В.о. Директора Державного бюро розслідувань ОСОБА_2 із службовою запискою за вих.№196/10-07/20 (а.с.184-186 т.1) щодо розгляду питання про проведення службового розслідування з метою забезпечення повного, всебічного і об`єктивного дослідження порушень, допущених в ході проведення досудового розслідування (прийняття рішення про закриття) у кримінальному провадженні №62019080000000154.
Наказом Державного бюро розслідувань від 21.04.2020 року № 133 «Про проведення службового розслідування» (а.с. 182-183 т.1) відповідно до пункту 8 частини першої статті 12, пункту 6 частини другої статті 24 Закону України «Про Державне бюро розслідувань», наказу Державного бюро розслідувань «Про затвердження Інструкції про порядок проведення службових розслідувань стосовно працівників Державного бюро розслідувань» та службової записки Управління внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань від 16.04.2020 р. №196/10-07/20 призначено у період з 22.04.2020 по 22.05.2020 провести службове розслідування з метою забезпечення повного, всебічного і об`єктивного дослідження порушень, допущених в ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №62019080000000154 та прийняття рішення щодо його закриття.
Згідно з п.2 Наказу №133 від 21.04.2020 року, зокрема, ОСОБА_1 , заступника Директора - начальника слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, відсторонено від виконання посадових обов`язків з 22.04.2020 року на час здійснення службового розслідування.
Позивач ознайомлений з наказом №133 від 21.04.2020 р., про що свідчить відповідна відмітка (а.с.183 т.1).
20 травня 2020 року керівником Управління внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань скеровано до В.о. Директора Державного бюро розслідувань ОСОБА_2 службову записку №270/10-07/20 від 20.05.2020 (а.с.189 т.1) про продовження терміну проведення службового розслідування строком на 1 (один) місяць з 22.05.2020 по 22.06.2020.
Наказом Державного бюро розслідувань від 21.05.2020 року № 227 «Про продовження проведення службового розслідування» (а.с.187-188 т.1) відповідно до пункту 8 частини першої статті 12, пунктів 2, 6 частини другої статті 24 Закону України «Про Державне бюро розслідувань», пункту 5 Розділу ІV Інструкції про порядок проведення службових розслідувань стосовно працівників Державного бюро розслідувань, затвердженої наказом Державного бюро розслідувань від 14.01.2020 р. №9, та службової записки Управління внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань від 20.05.2020 №270/10-07/20 продовжено з 22.05.2020 по 22.06.2020 строк проведення службового розслідування, що проводиться відповідно до наказу Державного бюро розслідувань від 21.04.2020 №133 «Про проведення службового розслідування» з метою забезпечення повного, всебічного і об`єктивного дослідження порушень, допущених в ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №62019080000000154 та прийняття рішення щодо його закриття.
Згідно з п.2 Наказу №227 від 21.05.2020 року, зокрема, ОСОБА_1 , заступника Директора - начальника слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, відсторонено від виконання посадових обов`язків з 22.05.2020 року на час здійснення службового розслідування.
22 червня 2020 року за наслідками проведеного службового розслідування Управлінням внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань складено висновок про результати службового розслідування за №11/10-12/20 від 22.06.2020 року (витяг з висновку службового розслідування, а.с.97-105 т.2).
22 червня 2020 року керівник Управління внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань звернувся до В.о . Директора Державного бюро розслідувань ОСОБА_2 із службовою запискою за вих.№352/10-07/20 від 22.06.2020 року (а.с.193-194 т.1) щодо проведення службового розслідування з метою встановлення наявності або відсутності вини працівників Державного бюро розслідувань.
Наказом Державного бюро розслідувань від 22.06.2020 року № 281 «Про проведення службового розслідування» (а.с. 190-191 т.1) з метою встановлення наявності або відсутності вини працівників Державного бюро розслідувань, відповідно до пункту 8 частини першої статті 12, пункту 6 частини другої статті 24 Закону України «Про Державне бюро розслідувань», на підставі пункту 1 частини першої Розділу ІІ Інструкції про порядок проведення службових розслідувань стосовно працівників Державного бюро розслідувань, затвердженої наказом Державного бюро розслідувань від 14.01.2020 р. №9, та доповідної записки Управління внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань від 22.06.2020 №352/10-07/20 призначено у період з 22.06.2020 по 22.07.2020 провести службове розслідування стосовно заступника Директора - начальника слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, ОСОБА_1 , та заступника начальника Другого слідчого відділу слідчого управління територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі ОСОБА_5 , на предмет причетності до вчинення правопорушень, невиконання чи неналежне виконання обов`язків.
Згідно з п.3 Наказу №281 від 22.06.2020 року, зокрема, ОСОБА_1 , заступника Директора - начальника слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, відсторонено від виконання посадових обов`язків з 22.06.2020 по 22.07.2020.
Позивач ознайомлений з наказом №281 від 22.06.2020 р., про що свідчить відповідна відмітка на аркуші ознайомлення з наказом (а.с.110 т.2).
Наказом Державного бюро розслідувань від 16.07.2020 року № 344 «Про внесення змін до наказу Державного бюро розслідувань від 22.06.2020 року № 281 «Про проведення службового розслідування» (а.с.192 т.1) внесено зміни до наказу Державного бюро розслідувань від 22.06.2020 року № 281 «Про проведення службового розслідування», а саме: пункт 3 після слів «від виконання посадових обов`язків» доповнено словами: «із збереженням заробітної плати».
20 липня 2020 року керівник Управління внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань звернувся до В.о . Директора Державного бюро розслідувань ОСОБА_2 із службовою запискою №450/10-07/20 від 20.07.2020 (а.с.197 т.1) про продовження терміну проведення службового розслідування, призначеного наказом ДБР від 22.06.2020 р. №281, строком на 1 (один) місяць з 22.07.2020 по 22.08.2020.
Наказом Державного бюро розслідувань від 21.07.2020 року № 354 «Про продовження строку проведення службового розслідування» (а.с.195-196 т.1) відповідно до пункту 8 частини першої статті 12, пункту 6 частини другої статті 24 Закону України «Про Державне бюро розслідувань», на підставі пункту 5 Розділу ІV Інструкції про порядок проведення службових розслідувань стосовно працівників Державного бюро розслідувань, затвердженої наказом Державного бюро розслідувань від 14.01.2020 №9, та доповідної записки Управління внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань від 20.07.2020 №450/10-07/20 продовжено з 22.07.2020 по 22.08.2020 строк проведення службового розслідування стосовно заступника Директора - начальника слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, ОСОБА_1 , та заступника начальника Другого слідчого відділу слідчого управління територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі ОСОБА_5 , на предмет причетності до вчинення правопорушень, невиконання чи неналежне виконання обов`язків.
Згідно з пунктом 2 наказу Державного бюро розслідувань від 21.07.2020 року №354, зокрема, ОСОБА_1 , заступника Директора - начальника слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, відсторонено від виконання посадових обов`язків із збереженням заробітної плати з 22.07.2020 на час здійснення службового розслідування.
Позивач ознайомлений з наказом №354 від 21.07.2020 р., про що свідчить відповідна відмітка про ознайомлення з наказом (а.с.117 т.2).
Згідно з листом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі від 25.08.2020 р. №17-09/9558919-23/7020 (а.с.118 т.2), адресованого керівнику Управління внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань, ОСОБА_1 , заступник Директора - начальник слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, за період з 01 по 17 липня 2020 року перебував на лікарняному, з 05 по 10 серпня 2020 року - на лікарняному, з 13 серпня 2020 року по теперішній час - на лікарняному.
25 серпня 2020 року керівник Управління внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань звернувся до В.о . Директора Державного бюро розслідувань ОСОБА_2 із службовою запискою №559/10-07/20 від 25.08.2020 (а.с.124 т.2) щодо продовження терміну проведення службового розслідування, в тому числі, стосовно ОСОБА_1 до 20.09.2020 року з підстав тривалого перебування останнього на лікарняному.
Наказом Державного бюро розслідувань від 25.08.2020 року № 440 «Про продовження строку проведення службового розслідування» (а.с.114 т.2) відповідно до пункту 8 частини першої статті 12, пункту 6 частини другої статті 24 Закону України «Про Державне бюро розслідувань», наказу Державного бюро розслідувань від 14.01.2020 №9 та службової записки Управління внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань від 25.08.2020 №561/10-07/20 продовжено строк проведення службового розслідування, що проводиться відповідно до наказів Державного бюро розслідувань від 22.06.2020 №281, від 21.07.2020 №354, зокрема, відносно заступника Директора - начальника слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, ОСОБА_1 до 20.09.2020.
Не погодившись з діями відповідачів щодо видання наказів від 21.04.2020 року №133, від 21.05.2020 року № 227, від 22.06.2020 року №281 та від 21.07.2020 року №354, вважаючи означені накази протиправними, прийнятими за відсутності правових підстав та за відсутності компетенції В.о. Директора Державного бюро розслідувань ОСОБА_2 на їх прийняття, та такими, що порушують його право бути обізнаним щодо підстав розслідування, та в яких, за твердженням позивача, закладено презумпцію винуватості щодо нього, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
Таким чином, у контексті спірних правовідносин суд повинен з`ясувати або спростувати наявність факту або обставин, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб`єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або наявність інших утисків прав та свобод позивача.
Поряд із цим, суд ураховує, що обсяг судового контролю в адміністративних справах визначено частиною другою статті 2 КАС України, в якій зазначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Тобто, суд повинен з`ясувати, чи були дії відповідача здійснені в межах повноважень, відповідно до закону та з дотриманням установленої процедури, а також, чи було його рішення прийнято на законних підставах.
12 листопада 2015 року Верховною Радою України прийнято Закон № 794-VIII «Про Державне бюро розслідувань» (далі - Закон № 794-VIII), який набрав чинності з 01 березня 2016 року.
Статтею 1 цього Закону (тут і надалі в редакції, чинній на час призначення позивача на посаду) Державне бюро розслідувань визначено центральним органом виконавчої влади, що здійснює правоохоронну діяльність з метою запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування злочинів, віднесених до його компетенції.
Незалежність Державного бюро розслідувань від незаконного втручання у його діяльність гарантується, зокрема, визначеними цим та іншими законами: 1) спеціальним статусом ДБР, особливим порядком визначення його загальної структури, фінансування та організаційного забезпечення діяльності; 2) особливим порядком добору, призначення та звільнення ДБР, першого заступника Директора ДБР і заступника Директора ДБР, а також вичерпним, визначеним законом, переліком підстав для припинення їхніх повноважень; 3) порядком здійснення повноважень ДБР та його працівниками; 4) колегіальним прийняттям найбільш важливих рішень керівництвом ДБР; 5) забороною незаконного втручання у здійснення повноважень працівників ДБР; 6) належною оплатою праці працівників ДБР і соціальними гарантіями; 7) правовим захистом і забезпеченням особистої безпеки працівників ДБР, їхніх близьких родичів (стаття 4 Закону № 794-VIII).
Отже, нормами Закону № 794-VIII (у вказаній вище редакції) Державне бюро розслідувань визначено центральним органом виконавчої влади, що здійснює правоохоронну діяльність із спеціальним статусом, структурно незалежного від існуючих правоохоронних органів та органів безпеки.
На виконання пункту 1 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №794-VIII Кабінет Міністрів України 29 лютого 2016 року прийняв постанову № 127 «Про утворення Державного бюро розслідувань».
03 грудня 2019 року Верховна Рада України, з метою удосконалення правових основ організації та діяльності Державного бюро розслідувань, прийняла Закон № 305-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення діяльності Державного бюро розслідувань», який набрав чинності 27 грудня 2019 року (далі - Закон №305-ІХ).
Законом №305-ІХ серед іншого було змінено правовий статут Державного бюро розслідувань, уточнено порядок призначення Директора ДБР та його повноваження.
Так, відповідно до статті 1 Закону № 794-VIII, тут і надалі в редакції Закону №305-ІХ, Державне бюро розслідувань є державним правоохоронним органом, на який покладаються завдання щодо запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування злочинів, віднесених до його компетенції.
Систему Державного бюро розслідувань складають центральний апарат, територіальні управління, спеціальні підрозділи, навчальні заклади та науково-дослідні установи. У складі Державного бюро розслідувань діють слідчі, оперативні підрозділи, підрозділи внутрішнього контролю та інші підрозділи.
Державне бюро розслідувань є юридичною особою публічного права та здійснює свої повноваження безпосередньо і через територіальні управління (ч.1, ч.3 ст. 9 Закону).
Відповідно до ч.1, ч. 3, ч. 4 ст. 10 Закону №794-VIII, керівництво діяльністю Державного бюро розслідувань здійснює його Директор, який має першого заступника та двох заступників.
У разі відсутності Директора Державного бюро розслідувань його повноваження здійснює перший заступник Директора Державного бюро розслідувань, а в разі його відсутності - один із заступників Директора Державного бюро розслідувань згідно із розподілом обов`язків.
Директор Державного бюро розслідувань, перший заступник Директора Державного бюро розслідувань і заступники Директора Державного бюро розслідувань призначаються строком на п`ять років.
Повноваження Директора Державного бюро розслідувань, першого заступника Директора Державного бюро розслідувань і заступника Директора Державного бюро розслідувань припиняються у зв`язку із закінченням строку повноважень.
Частиною першою статті 11 Закону № 794-VIII обумовлено, що Директор Державного бюро розслідувань призначається на посаду Президентом України за поданням комісії з проведення конкурсу на зайняття посади Директора Державного бюро розслідувань (далі - Конкурсна комісія).
Директор ДБР звільняється з посади Президентом України за наявності підстав, визначених частинами четвертою та п`ятою статті 10 цього Закону.
Відповідно до ч.1 ст. 12 Закону №794-VIII Директор Державного бюро розслідувань, з-поміж іншого, несе відповідальність за діяльність Державного бюро розслідувань, зокрема законність здійснюваних ДБР оперативно-розшукових заходів, досудового розслідування, додержання прав і свобод людини і громадянина, та видає у межах повноважень накази і розпорядження, дає доручення, які є обов`язковими для виконання працівниками Державного бюро розслідувань; призначає на посади та звільняє з посад працівників центрального апарату Державного бюро розслідувань, директорів та заступників директорів територіальних органів Державного бюро розслідувань; забезпечує відкритість та прозорість діяльності Державного бюро розслідувань відповідно до цього Закону, представляє Державне бюро розслідувань у відносинах з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, громадськими об`єднаннями, а також органами іноземних держав, міжнародними організаціями тощо; звітує про діяльність Державного бюро розслідувань в порядку, визначеному цим Законом; здійснює інші повноваження, передбачені цим та іншими законами, у тому числі має право в межах своєї компетенції особисто реалізовувати повноваження Державного бюро розслідувань, визначені цим Законом.
У разі звільнення Директора Державного бюро розслідувань з посади, його смерті або відсутності відомостей про місце його перебування повноваження Директора Державного бюро розслідувань протягом 60 днів виконує його перший заступник, а в подальшому - почергово кожний із заступників і знову перший заступник з ротацією кожні 60 днів до того часу, доки не буде призначено нового Директора Державного бюро розслідувань у порядку, передбаченому цим Законом. Строк виконання повноважень розпочинається відповідно з дня, наступного за днем звільнення Директора Державного бюро розслідувань, або з дня, наступного за днем його смерті, або з дня, наступного за останнім днем, коли місце перебування Директора Державного бюро розслідувань було відомо (ч. 4 ст. 12 Закону №794-VIII).
З системного аналізу наведених правових норм слідує, що Директор ДБР здійснює керівництво за діяльністю Державного бюро розслідувань, несе відповідальність за діяльність Державного бюро розслідувань, зокрема законність здійснюваних Державним бюро розслідувань оперативно-розшукових заходів, досудового розслідування, додержання прав і свобод людини і громадянина та у межах своїх повноважень видає накази і розпорядження, дає доручення, які є обов`язковими для виконання працівниками Державного бюро розслідувань.
27 грудня 2019 року Президент України В. Зеленський видав Указ № 960/2019 «Про звільнення ОСОБА_6 з посади Директора Державного бюро розслідувань».
Станом на час спірних відносин Директора Державного бюро розслідувань не призначено у порядку, передбаченому Законом.
До виконання обов`язків Директора Державного бюро розслідувань приступив заступник Директора Державного бюро розслідувань - ОСОБА_2 , що цілком узгоджується з положенням ч. 4 ст. 12 Закону №794-VIII. Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на час спірних відносин керівником Державного бюро розслідувань зазначено ОСОБА_2 .
Тож, з урахуванням ч.1, ч. 3 ст. 10, ч.1, ч.4 ст. 12 Закону України «Про Державне бюро розслідувань», не враховуються доводи представника позивача щодо відсутності повноважень В.о. Директора ДБР на видання наказів про проведення службового розслідування та продовження строків проведення службового розслідування.
Призначення ОСОБА_2 виконуючим обов`язки Директора ДБР не є предметом спору у даній справі.
Щодо підстав службового розслідування, продовження строку службового розслідування та оформлення результатів розслідування, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 24 Закону №794-VIII з метою запобігання і виявлення правопорушень у діяльності працівників Державного бюро розслідувань в його складі діють підрозділи внутрішнього контролю, що підпорядковуються безпосередньо Директору Державного бюро розслідувань.
Частиною 2 ст. 24 Закону №794-VIII визначено, що підрозділ внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань має такі обов`язки: 1) запобігання вчиненню правопорушень працівниками Державного бюро розслідувань згідно з вимогами законів України «Про запобігання корупції» та «Про державну службу»; 2) здійснення контролю за дотриманням працівниками Державного бюро розслідувань правил етичної поведінки, вимог щодо недопущення виникнення конфлікту інтересів; 3) проведення перевірок працівниками Державного бюро розслідувань на доброчесність та моніторингу способу їх життя; 4) проведення з особами психофізіологічних інтерв`ю із застосуванням поліграфа під час вступу на службу та проходження служби в Державному бюро розслідувань; 5) перевірка інформації, що міститься у зверненнях фізичних та юридичних осіб, засобах масової інформації, інших джерелах, у тому числі отриманої через спеціальну телефонну лінію, сторінку в мережі Інтернет, засоби електронного зв`язку Державного бюро розслідувань, щодо причетності працівників Державного бюро розслідувань до вчинення правопорушень; 6) проведення службового розслідування стосовно працівників Державного бюро розслідувань; 7) проведення спеціальної перевірки щодо осіб, які претендують на призначення на посади в Державному бюро розслідувань; 8) вжиття заходів щодо захисту працівників Державного бюро розслідувань, які повідомляють про вчинення протиправних дій чи бездіяльність інших працівників Державного бюро розслідувань; 9) консультування працівників Державного бюро розслідувань щодо правил етичної поведінки, конфлікту інтересів, декларування майна, доходів, видатків та зобов`язань фінансового характеру.
Працівник Державного бюро розслідувань, якому стала відома інформація про протиправні дії чи бездіяльність іншого працівника Державного бюро розслідувань, зобов`язаний негайно повідомити про це Директора Державного бюро розслідувань та підрозділ внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань (ч.3 ст. 24 Закону №794-VIII).
Отже, обов`язок щодо проведення службового розслідування стосовно працівників Державного бюро розслідувань покладається на уповноважений підрозділ внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань, який діє в його складі, метою запобігання і виявлення правопорушень у діяльності працівників Державного бюро розслідувань.
Процедура проведення службових розслідувань стосовно працівників Державного бюро розслідувань та його територіальних управлінь (далі - Бюро) - осіб рядового та начальницького складу, державних службовців та працівників, які працюють за трудовими договорами у Бюро (далі - працівники Бюро), оформлення таких розслідувань, і реалізація прийнятих за ними висновків, визначена Інструкцією проведення службових розслідувань стосовно працівників Державного бюро розслідувань, що затверджена наказом Державного бюро розслідувань від 14 січня 2020 року №9 (далі - Інструкція №9).
Відповідно до п. 1, п.2 розділу ІІ Інструкції №9 підставами для проведення службового розслідування є наявність даних про: 1) невиконання чи неналежне виконання обов`язків; 2) незаконне розголошення інформації з обмеженим доступом, що стала відома працівнику у зв`язку з виконанням ним своїх повноважень; 3) перевищення своїх повноважень, якщо таке перевищення не містить складу кримінального або адміністративного правопорушення; 4) публічне висловлювання, що є порушенням презумпції невинуватості; 5) негативні результати перевірки на доброчесність або моніторингу способу життя працівника; 6) порушення правил професійної етики; 7) використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або неправомірних особистих інтересах інших осіб; 8) недодержання законодавства про державну службу; 9) порушення працівником Бюро вимог, заборон або обмежень, встановлених Законом України «Про Державне бюро розслідувань»; 10) подію, яка сталася за участі працівника Бюро та викликала негативний суспільний резонанс; 11) вчинення корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення або іншого порушення Закону України «Про запобігання корупції», за поданням спеціально уповноваженого суб`єкта у сфері протидії корупції або приписом Національного агентства з питань запобігання корупції за рішенням Директора Бюро стосовно працівника центрального апарату Бюро та відповідно директора територіального управління Бюро стосовно працівника територіального управління; 12) виявлення порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» щодо етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності осіб уповноважених на виконання функцій держави, захисту викривачів або іншого порушення цього Закону за приписом Національного агентства з питань запобігання корупції; 13) порушення встановленого законом порядку і строків подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави; 14) реєстрацію в Єдиному реєстрі досудових розслідувань відомостей про скоєне працівником Бюро кримінальне правопорушення; 15) загибель або травмування працівника Бюро, самогубства або спроби самогубства працівника Бюро; 16) скоєння дорожньо-транспортної пригоди на службовому автомобілі Бюро, внаслідок якої загинув (ли) чи отримав (ли) тілесні ушкодження працівник Бюро або інші особи; 17) керування працівником Бюро службовим транспортним засобом у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння або відмову від проходження огляду з метою виявлення стану сп`яніння; 18) неправомірне застосування або використання працівником Бюро вогнепальної зброї, застосування спеціальних засобів або заходів фізичного впливу та інших засобів ураження, особливо коли це призвело до поранення, травмування або смерті; 19) утрату або викрадення табельної, нагородної, добровільно зданої або вилученої зброї або боєприпасів; 20)утрату або викрадення спеціальних засобів; 21) утрату або викрадення матеріалів досудового розслідування, справ оперативного обліку, речових доказів; а також тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження; 22) розголошення конфіденційної, таємної, службової або іншої інформації, яка містить таємницю, що охороняється законом, порушення режиму секретності; 23) утрату або викрадення у працівника Бюро документів, які посвідчують його належність до Бюро; 24) відмову від проходження щорічного психофізіологічного дослідження із застосуванням поліграфа; 25) за інформацією інших правоохоронних органів; 26) отримання інформації про скоєння інших дій, які уповноважена на призначення службового розслідування особа вважатиме достатніми для його проведення, а щодо осіб рядового та начальницького складу Бюро також з підстав, визначених Дисциплінарним статутом Національної поліції України.
Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою з`ясування причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини працівника Бюро.
Відповідно до п.1 розділу ІІІ Інструкції №9, у разі встановлення Управлінням внутрішнього контролю Бюро підстав, за наявності яких може бути проведене службове розслідування, відповідна доповідна (або рапорт) скеровуються Директору Бюро для прийняття рішення.
Рішення про проведення службового розслідування оформлюється наказом Бюро (п. 2 розділу ІІІ Інструкції №9).
Відповідно до пунктів 5-7 розділу ІІІ Інструкції №9, початок службового розслідування визначається наказом про його призначення.
Завершення службового розслідування визначається датою затвердження керівником Управління внутрішнього контролю Бюро висновку за результатами службового розслідування, підписаним особами, уповноваженими на проведення службового розслідування.
Якщо закінчення строку проведення службового розслідування припадає на вихідний чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Відповідно до пунктів 1-2 розділу ІV Інструкції №9, службове розслідування відносно працівників Бюро проводиться Управлінням внутрішнього контролю Бюро.
Керівник Управління внутрішнього контролю Бюро контролює хід службового розслідування і, у разі потреби, дає обов`язкові для виконання доручення особам, які уповноважені на проведення службового розслідування.
Відповідно до положень розділу VII Інструкції №9 працівник Бюро, щодо якого проводиться службове розслідування, має право:
знати підстави проведення службового розслідування; на ознайомлення зі своїми правами та обов`язками під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні та письмові пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності осіб, які його проводять; за письмовим рапортом (клопотанням, заявою) ознайомлюватися з висновком службового розслідування після його затвердження в установленому порядку, а також з матеріалами, зібраними в процесі його проведення, та висловлювати письмові зауваження.
Пунктом 5 розділу ІV Інструкції №9 визначено, що службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення.
У разі необхідності за вмотивованим поданням керівника Управління внутрішнього контролю Бюро визначений строк може бути продовжено Директором Бюро, але не більше як на один місяць.
Кожен працівник Бюро відповідно до своїх повноважень зобов`язаний сприяти проведенню службового розслідуванню.
Працівники Бюро зобовязання надавати письмові пояснення по суті предмета службового розслідування та поставлених їх питань, документи чи матеріали, засвідчені належним чином, відповідно до службових обов`язків (п.8 розділу ІV Інструкції №9).
Згідно з п.1 розділу V Інструкції №9 особа, щодо якої проводиться розслідування, може бути відсторонена від виконання посадових чи службових обов`язків за посадою на час проведення службового розслідування.
Рішення про відсторонення приймається Директором Бюро. Відсторонення працівника Бюро від виконання посадових чи службових обов`язків за посадою здійснюється на підставі наказу Директора Бюро, воно не може тривати більше строку, передбаченого для проведення службового розслідування або зазначеного в рішенні суду (п. 2 розділу V Інструкції №9).
За результатами службового розслідування складається висновок службового розслідування, що підписується особами, які його проводили. Такий висновок затверджується керівником Управління внутрішнього контролю Бюро (п.1 розділу VIII Інструкції №9).
У разі якщо за результатами службового розслідування інформацію, що стала підставою для його призначення, спростовано або інформацію про вчинення особою дисциплінарного правопорушення не підтверджено, про це зазначається у висновку з посиланням на відповідні матеріали та документи (п.3 розділу VIII Інструкції №9).
Після затвердження висновку Управління внутрішньої контролю ДБР у п`ятиденний строк передає до Дисциплінарної комісії усі зібрані матеріали (п. 8 розділу VIII Інструкції №9).
Дисциплінарна комісія на підставі службового розслідування, що проводиться підрозділом внутрішнього контролю, складає висновок про наявність чи відсутність у діях працівника Державного бюро розслідувань дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності з визначенням рекомендованого виду дисциплінарного стягнення (ч.2 ст. 25 Закону №794-VIII).
На підставі рішення Дисциплінарної комісії стягнення на працівника центрального апарату Державного бюро розслідувань накладає Директор Державного бюро розслідувань; на працівника територіального управління - директор відповідного територіального управління Державного бюро розслідувань (ч.3 ст. 25 Закону №794-VIII).
Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку про те, що підставою для ініціювання службового розслідування стосовно працівників ДБР може бути, окрім іншого, дані про невиконання чи неналежне виконання обов`язків, інформація з правоохоронних органів, службове розслідування може проводитися з метою з`ясування причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини працівника ДБР. Управлінням внутрішнього контролю ДБР за наявності підстав, за яких може бути проведене службове розслідування, скеровується відповідна доповідна (або рапорт) Директору ДБР для прийняття рішення про проведення службового розслідування, яке оформлюється наказом. При цьому, строк службового розслідування становить один місяць, який може бути продовжений Директором не більше як на один місяць за вмотивованим поданням керівника Управління внутрішнього контролю ДБР. Після затвердження висновку Управління внутрішньої контролю ДБР передає до Дисциплінарної комісії усі зібрані матеріали, яка складає висновок про наявність чи відсутність у діях працівника Державного бюро розслідувань дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності з визначенням рекомендованого виду дисциплінарного стягнення.
Щодо наказу Державного бюро розслідувань №133 від 21.04.2020 року «Про проведення службового розслідування».
В ході судового розгляду справи встановлено та матеріалами справи підтверджено, що підставою для видання наказу ДБР від 21.04.2020 року № 133 стала службова записка Управління внутрішнього контролю ДБР №196/10-07/20 від 16.04.2020 р. щодо розгляду питання про проведення службового розслідування з метою забезпечення повного, всебічного і об`єктивного дослідження порушень, допущених в ході проведення досудового розслідування (прийняття рішення про закриття) у кримінальному провадженні №62019080000000154, що була скерована В.о. Директора ДБР.
Згідно зі службовою запискою Керівника Управління внутрішнього контролю ДБР від 04.09.2020 р. №599/10-07/20 інформація отримана від Офісу Генеральної прокуратури на підставі листа від 14.04.2020 №31/1/2-32259-19 щодо проведення повного та об`єктивного службового розслідування за фактом неналежного виконання службовими особами Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Мелітополі, прийняття останніми процесуальних рішень, що суперечать вимогам чинного законодавства та призвели до втрати речових доказів у кримінальному провадженні №62019080000000154 від 12.04.2019 за ч. 2 ст. 364 КК України та копії відповідних документів.
Пунктом 6 ч.2 ст. 24 Закону №794-VIII визначено обов`язок підрозділу внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань на проведення службового розслідування стосовно працівників Державного бюро розслідувань.
Згідно з пп.1), пп.25) п. 1 розділу ІІ Інструкції №9, підставами для проведення службового розслідування стосовно працівників ДБР є наявність даних, зокрема, про невиконання чи неналежне виконання обов`язків, інформація від інших правоохоронних органів.
У відповідності до п.1, п.2 розділу ІІІ Інструкції №9, у разі встановлення Управлінням внутрішнього контролю Бюро підстав, за наявності яких може бути проведене службове розслідування, відповідна доповідна (або рапорт) скеровуються Директору Бюро для прийняття рішення. Рішення про проведення службового розслідування оформлюється наказом Бюро.
При цьому, згідно з п.1 розділу V Інструкції №9 особа, щодо якої проводиться розслідування, може бути відсторонена від виконання посадових чи службових обов`язків за посадою на час проведення службового розслідування.
У наказі ДБР від 21.04.2020 року № 133 «Про проведення службового розслідування» є посилання на службову записку Управління внутрішнього контролю ДБР №196/10-07/20 від 16.04.2020 р. як на підставу проведення службового розслідування.
Матеріалами справи підтверджено ознайомлення позивача з наказом №133 від 21.04.2020 р. - 23.04.2020 року (а.с.183 т.1).
Тож, з урахуванням положень п.6 ч.2 ст. 24 Закону №794-VIII, пп.1), пп.25) п. 1 розділу ІІ, п.1, п.2 розділу ІІІ, п.1 розділу V Інструкції №9, наказ Державного бюро розслідувань від 21.04.2020 р. №133 «Про проведення службового розслідування» прийнятий на підставі, у межах та у спосіб, що передбачений законодавством України.
Прийняття Державним бюро розслідувань наказу №133 від 21.04.2020 року «Про проведення службового розслідування» свідчить про дотримання певних умов, зокрема, у звязку зі службовою запискою Управління внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань.
За таких обставин, твердження позивача про відсутність підстав для проведення службового розслідування не відповідають фактичним обставинам.
При цьому, не прийнятними суд вважає доводи представника позивача про те, що Інструкція №9 від 14.01.2020 року не зареєстрована в Міністерстві юстиції України, тому її вимоги не є обов`язковими до виконання та не можуть бути підставою для проведення службових розслідувань стосовно працівників Державного бюро розслідувань.
Згідно з Указом Президента України від 03 жовтня 1992 року № 493 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади», пункту 3 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року № 731, підпунктом 8 пункту 4 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року № 228, Міністерство юстиції відповідно до покладених на нього завдань здійснює державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, а також інших органів, акти яких відповідно до законодавства підлягають державній реєстрації.
Нормативно-правові акти Державного бюро розслідувань як центрального органу виконавчої влади підлягали державній реєстрації в установленому законодавством порядку, враховуючи конституційні приписи статті 117 Конституції України, Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», Закону України «Про Державне бюро розслідувань» в редакції до 27.12.2019 р.
Водночас, на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення діяльності Державного бюро розслідувань» від 03.12.2019 № 305-ІХ Державне бюро розслідувань змінило свій правовий статус з центрального органу виконавчої влади на державний правоохоронний орган з дня набрання чинності цим законом, тобто з 27.12.2019 року.
У зв`язку з набранням чинності Законом України від 03 грудня 2019 року № 305-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення діяльності Державного бюро розслідувань», ДБР не входить до системи центральних органів виконавчої влади, на нього не поширюється дія правових актів, що регулюють діяльність органів виконавчої влади Законом України «Про центральні органи виконавчої влади» та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність органів виконавчої влади.
Відтак, нормативно-правові акти Державного бюро розслідувань не підлягають реєстрації в Міністерстві юстиції України.
Суд критично оцінює доводи позивача про те, що його права порушенні у звязку з необізнаністю щодо підстав службового розслідування.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач ознайомлений з наказом №133 від 21.04.2020 р. - 23.04.2020 року, про що свідчить його особистий підпис (а.с.183 т.1).
Окрім того, матеріали справи не містять доказів того, що позивач скористався правами, визначеними розділом VII Інструкції №9.
В матеріалах справи відсутні належні докази звернення позивача до відповідачів з приводу підстав проведення службового розслідування та/або з письмовими зауваженнями щодо підстав проведення службового розслідування, щодо дій або бездіяльності осіб, які проводять службове розслідування, з письмовим рапортом (клопотанням, заявою) про ознайомлення з матеріалами, зібраними в процесі його проведення тощо.
Щодо наказу Державного бюро розслідувань від 21.05.2020 року № 227 «Про продовження проведення службового розслідування».
В ході судового розгляду справи встановлено та матеріалами справи підтверджено, що підставою для наказу ДБР від 21.05.2020 року № 227 «Про продовження проведення службового розслідування», призначеного наказом ДБР №133 від 21.04.2020 р., стала службова записка Управління внутрішнього контролю ДБР №270/10-07/20 від 20.05.2020 (а.с.189 т.1) про продовження терміну проведення службового розслідування строком на 1 (один) місяць з 22.05.2020 по 22.06.2020.
Відповідно до п. 5 розділу ІV Інструкції №9 визначено, що службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення. У разі необхідності за вмотивованим поданням керівника Управління внутрішнього контролю Бюро визначений строк може бути продовжено Директором Бюро, але не більше як на один місяць.
Отже, Інструкцією передбачено можливість продовження службового розслідування, але не більше як на один місяць за вмотивованим поданням керівника Управління внутрішнього контролю.
Судом досліджено службову записку Управління внутрішнього контролю ДБР №270/10-07/20 від 20.05.2020 та встановлено, що в обґрунтування причин необхідності продовження терміну службового розслідування, призначеного наказом ДБР №133 від 21.04.2020 р., керівником Управління внутрішнього контролю ДБР зазначено про те, що проведення службового розслідування пов`язано зі значним об`ємом інформації, дослідженням питань, пов`язаних із кримінальним провадженням, що потребує додаткового часу, у звязку з чим просить продовжити термін проведення службового розслідування строком на 1 (один) місяць з 22.05.2020 по 22.06.2020, тобто необхідність продовження строку службового розслідування вмотивовано.
Матеріалами справи підтверджено завершення службового розслідування, розпочатого на підставі наказу ДБР №133 від 21.04.2020 р.
За наслідками проведеного службового розслідування Управлінням внутрішнього контролю ДБР складено висновок про результати службового розслідування за №11/10-12/20 від 22.06.2020 року (витяг з висновку службового розслідування а.с.97-105 т.2).
Тож, з урахуванням положень п.5 розділу ІV, п.5, п.6 розділу ІІІ, п.1 розділу VІІІ Інструкції №9, порушень процедури щодо прийняття наказу №227 від 21.05.2020 р. про продовження строку проведення службового розслідування, призначеного наказом ДБР №133 від 21.04.2020 р., та оформлення її результатів матеріалами справи не встановлено.
Не приймаються до уваги і доводи представника позивача про те, що здійснення службового розслідування без оформлення відповідного дисциплінарного провадження грубо порушує права позивача на захист потенційного дисциплінарного стягнення.
Суд зазначає, що службове розслідування стосовно працівників ДБР проводиться підрозділами внутрішнього контролю ДБР з метою встановлення неправомірних дій працівника Бюро, яким вчинено правопорушення; причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням працівником Бюро своїх обов`язків; наявності або відсутності вини працівника Бюро; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства, організаційно-розпорядчих документів тощо; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди - причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб.
Саме за результатами службового розслідування Управлінням внутрішнього контролю ДБР складається і затверджується висновок службового розслідування, що в силу положень п.1, п.2 Розділу VIII Інструкції №9 має містити відомості, необхідні для прийняття рішення за результатом розгляду матеріалів службового розслідування, які в подальшому передаються до Дисциплінарної комісії Державного бюро розслідувань та яка в межах своїх повноважень складає висновок про наявність чи відсутність в діях працівника ДБР ознак дисциплінарного проступку у відповідності до ст. 25 Закону України «Про Державне бюро розслідувань».
Проте, в матеріалах справи відсутні докази прийняття стосовно позивача рішення за наслідками розгляду матеріалів службового розслідування за висновком №11/10-12/20 від 22.06.2020 року.
Суд зазначає, що сам факт проведення службового розслідування та формування Управлінням внутрішнього контролю ДБР висновку за його результатом, не є таким, що підтверджує порушення прав, свобод та законних інтересів позивача та не створює для нього будь-яких негативних наслідків.
Щодо наказу Державного бюро розслідувань №281 від 22.06.2020 року «Про проведення службового розслідування».
В ході судового розгляду справи встановлено та матеріалами справи підтверджено, що підставою для видання наказу ДБР від 22.06.2020 року № 281 стала службова записка Управління внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань №352/10-07/20 від 22.06.2020 р. (а.с.193-194 т.1) щодо проведення службового розслідування з метою встановлення наявності або відсутності вини працівників Державного бюро розслідувань, що скерована В.о. Директора ДБР.
Згідно зі службовою запискою №352/10-07/20 від 22.06.2020 р. за «…інформацією, отриманою Управлінням внутрішнього контролю ДБР, заступником начальника Другого слідчого відділу слідчого управління територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі, ОСОБА_5 отримано інформацію щодо ймовірного викрадення частини вилучених грошових коштів по кримінальному провадженню №62019080000000154 невідомими особами, можливо з числа правоохоронних органів. За інформацією, отриманою Управлінням внутрішнього контролю ДБР, ОСОБА_5 дійсно отримав відомості про можливі неправомірні дії з боку працівників ТУ ДБР, розташованого у м. Мелітополі, вказавши конкретні факти, що потребують подальшої перевірки та доповів про це керівнику органу досудового розслідування ОСОБА_1 .
Таким чином, ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , отримавши інформацію про можливі неправомірні дії з боку працівників ТУ ДБР, розташованого у м. Мелітополі, не повідомили про це Директора Державного бюро розслідувань та підрозділ внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань, в порушення вимог ч. 3 ст. 24 Закону України «Про Державне бюро розслідувань», відповідно до якого працівник ДБР, якому стала відома інформація про протиправні дії чи бездіяльність іншого працівника ДБР, зобов`язаний негайно повідомити про це…».
Відповідно до ч.3 ст. 24 Закону №794-VIII, працівник Державного бюро розслідувань, якому стала відома інформація про протиправні дії чи бездіяльність іншого працівника Державного бюро розслідувань, зобов`язаний негайно повідомити про це Директора Державного бюро розслідувань та підрозділ внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань.
Пунктом 6 ч.2 ст. 24 Закону №794-VIII визначено обов`язок підрозділу внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань на проведення службового розслідування стосовно працівників Державного бюро розслідувань.
Згідно з пп.1) п. 1 розділу ІІ Інструкції №9, підставами для проведення службового розслідування стосовно працівників ДБР є наявність даних, зокрема, про невиконання чи неналежне виконання обов`язків. Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою з`ясування причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини працівника Бюро (п. 2 розділу ІІ Інструкції №9).
У відповідності до п.1, п.2 розділу ІІІ Інструкції №9, у разі встановлення Управлінням внутрішнього контролю Бюро підстав, за наявності яких може бути проведене службове розслідування, відповідна доповідна (або рапорт) скеровуються Директору Бюро для прийняття рішення. Рішення про проведення службового розслідування оформлюється наказом Бюро.
При цьому, згідно з п.1 розділу V Інструкції №9 особа, щодо якої проводиться розслідування, може бути відсторонена від виконання посадових чи службових обов`язків за посадою на час проведення службового розслідування.
У наказі ДБР від 22.06.2020 року № 281 «Про проведення службового розслідування» є посилання на службову записку Управління внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань №352/10-07/20 від 22.06.2020 р. як на підставу проведення службового розслідування.
Матеріалами справи підтверджено ознайомлення позивача з наказом від 22.06.2020 року № 281 - 22.06.2020 року, про що свідчить відповідна відмітка на аркуші ознайомлення з наказом (а.с.110 т.2).
Проте, матеріали справи не містять доказів того, що позивач скористався правами, визначеними розділом VII Інструкції №9.
В матеріалах справи відсутні належні докази звернення позивача до відповідачів з приводу підстав проведення службового розслідування та/або з письмовими зауваженнями щодо підстав проведення службового розслідування, щодо дій або бездіяльності осіб, які проводять службове розслідування, з письмовим рапортом (клопотанням, заявою) про ознайомлення з матеріалами, зібраними в процесі його проведення тощо.
Тож, з урахуванням положень п.6 ч.2 ст. 24 Закону №794-VIII, пп.1) п. 1, п. 2 розділу ІІ, п.1, п.2 розділу ІІІ, п.1 розділу V Інструкції №9 наказ Державного бюро розслідувань від 22.06.2020 р. №281 «Про проведення службового розслідування» прийнятий на підставі, у межах та у спосіб, що передбачений законодавством України.
Прийняття Державним бюро розслідувань наказу №281 від 22.06.2020 року «Про проведення службового розслідування» свідчить про дотримання певних умов, зокрема, у звязку зі службовою запискою Управління внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань.
За таких обставин, твердження позивача про відсутність підстав для проведення службового розслідування не відповідають фактичним обставинам.
Щодо наказу Державного бюро розслідувань від 21.07.2020 року № 354 «Про продовження строку проведення службового розслідування».
В ході судового розгляду справи встановлено та матеріалами справи підтверджено, що підставою для наказу ДБР від 21.07.2020 року № 354 «Про продовження строку проведення службового розслідування», призначеного наказом ДБР №281 від 22.06.2020 р., стала службова записка Управління внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань №450/10-07/20 від 20.07.2020 (а.с.197 т.1) про продовження терміну проведення службового розслідування строком на 1 (один) місяць з 22.07.2020 по 22.08.2020.
Відповідно до п. 5 розділу ІV Інструкції №9 визначено, що службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення. У разі необхідності за вмотивованим поданням керівника Управління внутрішнього контролю Бюро визначений строк може бути продовжено Директором Бюро, але не більше як на один місяць.
Отже, Інструкцією передбачено можливість продовження службового розслідування, але не більше як на один місяць за вмотивованим поданням керівника Управління внутрішнього контролю.
Судом досліджено службову записку Управління внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань №450/10-07/20 від 20.07.2020 та встановлено, що в обґрунтування причин необхідності продовження терміну службового розслідування, призначеного наказом ДБР №281 від 22.06.2020 р., керівником Управління внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань зазначено про те, що проведення службового розслідування пов`язано зі значним об`ємом інформації, дослідженням питань, пов`язаних із кримінальним провадженням, що потребує додаткового часу, у звязку з чим просить продовжити термін проведення службового розслідування строком на 1 (один) місяць з 22.07.2020 по 22.08.2020, тобто необхідність продовження терміну службового розслідування вмотивована.
Тож, з урахуванням положень абз. 2 п.5 розділу ІV Інструккції №9, порушень процедури щодо прийняття наказу №354 від 21.07.2020 року про продовження строку проведення службового розслідування, призначеного наказом ДБР №281 від 22.06.2020 р., матеріалами справи не встановлено.
Доводи представника позивача в обґрунтування неправомірності оскаржуваних наказів про те, що в наказах не зазначено виду дисциплінарного проступку, місця, часу його вчинення та обставин, за яких його було вчинено, не враховуються судом.
Відповідно до п.2 розділу ІІІ Інструкції №9 рішення про проведення службового розслідування оформлюється наказом Бюро, в якому, у тому числі, зазначаються:
1) підстава проведення службового розслідування;
2) прізвище, ім`я, по батькові особи, щодо якої проводиться службове розслідування та її посада, а у випадку, коли на дату прийняття рішення про проведення службового розслідування вказана інформація невідома, зазначається структурний підрозділ центрального апарату Бюро або його територіальне управління щодо працівників якого буде проведено службове розслідування;
3) мета проведення службового розслідування;
4) особи, які уповноважені на проведення службового розслідування, з числа працівників Управління внутрішнього контролю Бюро.
З огляду на викладене, Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань стосовно працівників Державного бюро розслідувань, затвердженої наказом ДБР від 14.01.2020 р. №9, не передбачено зазначення у наказі про проведення службового розслідування та/або в наказі про продовження строку службового розслідування виду дисциплінарного проступку, місця, часу його вчинення та обставин, за яких його було вчинено.
Не прийнятними суд вважає і доводи позивача про те, що в оскаржуваних наказах закладено презумпцію винуватості щодо позивача.
В наказах ДБР від 21.04.2020 року №133, від 21.05.2020 року № 227, від 22.06.2020 року №281 та від 21.07.2020 року №354 відсутні висновки про порушення позивачем певних правил поведінки.
Між тим, доказів завершення службового розслідування в розумінні п. 6 розділу ІІІ Інструкції №9, розпочатого наказом ДБР №281 від 22.06.2020 р., відповідачем не надано.
Суд критично оцінює доводи відповідача про те, що службове розслідування, розпочате наказом ДБР №281 від 22.06.2020 р., не є завершеним, оскільки наказом ДБР №440 від 25.08.2020 р. строк службового розслідування стосовно ОСОБА_1 продовжено до 20.09.2020 р.
Відповідно до пунктів 5-6 розділу ІІІ Інструкції №9, початок службового розслідування визначається наказом про його призначення. Завершення службового розслідування визначається датою затвердження керівником Управління внутрішнього контролю Бюро висновку за результатами службового розслідування, підписаним особами, уповноваженими на проведення службового розслідування.
Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення. У разі необхідності за вмотивованим поданням керівника Управління внутрішнього контролю Бюро визначений строк може бути продовжено Директором Бюро, але не більше як на один місяць (п. 5 розділу ІV Інструкції №9).
Отже, строк проведення службового розслідування є присічним та повторному продовженню не підлягає.
Проте, відповідачем не надано доказів дотримання строків, що передбачені п. 5 розділу ІV Інструкції №9, для завершення службового розслідування, розпочатого наказом ДБР №281 від 22.06.2020 р.
З урахуванням викладеного, на час розгляду справи у суду відсутні докази завершення службового розслідування, розпочатого наказом ДБР №281 від 22.06.2020 р., складення Управлінням внутрішнього контролю ДБР відповідного висновку за результатами такого службового розслідування, а також відсутні докази прийняття стосовно позивача рішення за наслідками розгляду матеріалів службового розслідування, розпочатого наказом ДБР №281 від 22.06.2020 р.
Суд зазначає, що сам факт проведення службового розслідування не є таким, що підтверджує порушення прав, свобод та законних інтересів позивача та не створює для нього будь-яких негативних наслідків.
Оскарження ж дій відповідача щодо винесення наказів жодним чином не спрямоване на відновлення попереднього становища позивача, оскільки відсутні обставини порушення його прав у межах спірних правовідносин.
Суд зауважує, що статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Стосовно «порушеного права», за захистом якого особа може звертатися до суду, то за змістом рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 це поняття, яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в тому ж рішенні Конституційного Суду України зазначено, що «поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
Тобто, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в інших законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Отже, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що в зв`язку з прийняттям рішенням чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб`єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.
Звертаючись до суду з позовом про скасування акту суб`єкта владних повноважень, позивач має обґрунтувати, яким чином даний акт порушує його права та охоронювані законом інтереси. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини для того, щоби мати можливість звернутися за захистом до суду особа має довести, що вона є жертвою порушення прав. Щоби претендувати на статус жертви такого порушення, оспорюваний захід має безпосередньо зашкодити особі (рішення «Аксу проти Туреччини» [Aksu v. Turkey] пункт 50; «Берден» [Burden v. the United Kingdom] пункт 33; «Тенасе проти Молдови» [Tгnase v. Moldova]).
Отже, наведені вище положення не дозволяють скаржитися щодо певних обставин абстрактно, без реального порушення прав, свобод чи інтересів позивача у спірних правовідносинах, тільки тому, що заявник вважає, що начебто певні обставини впливають на його правове становище. Предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов`язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.
Суд також звертає увагу, що під час вирішення спору суду необхідно пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі- наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов`язковими.
Тобто, підставами для визнання протиправними актів суб`єкта владних повноважень є невідповідність їх вимогам чинного законодавства. При цьому, обов`язковою умовою для визнання таких рішень протиправними є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, стосуються розгляду питання правомірності наказів відповідача про проведення службових розслідувань, а також наказів про продовження строків таких службових розслідувань.
Судом встановлено, що накази ДБР від 21.04.2020 року №133, від 21.05.2020 року № 227, від 22.06.2020 року №281 та від 21.07.2020 року №354 прийняті на підставі, у межах та у спосіб, що визначений законодавством України.
Разом з тим, оскаржуваними рішеннями відповідача оцінка дій позивача по суті не надавалася, вони є проміжними та не створюють для позивача юридичних наслідків.
За загальним правилом, кожна особа, права та свободи якої було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушених прав та бути адекватним наявним обставинам.
Однак, на переконання суду, розгляд питання правомірності винесення наказів про порушення службового розслідування, про продовження строку службового розслідування не дозволить ефективно захистити та відновити порушене право позивача, а тому не відповідає завданням адміністративного судочинства.
Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 15.03.2019 у справі №815/622/17 (адміністративне провадження №К/9901/15263/18) та від 12.02.2020 у справі №160/7402/18 (адміністративне провадження №К/9901/32168/19).
Приписами ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Суд зазначає, що позивачем не доведено та не підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, натомість відповідачем як суб`єктом владних повноважень доведено правомірність своїх дій у прийнятті рішення, що оскаржується.
Враховуючи, що оскаржувані накази реалізовані та фактично не створюють для позивача обов`язків чи правових наслідків за результатами їх прийняття, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Згідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України в разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.
Керуючись 9, 73-78, 90, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ВИРІШИВ:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Відповідача-1: Державного бюро розслідувань, Відповідача-2: Виконувача обов`язків Директора Державного бюро розслідувань ОСОБА_2 про визнання дій протиправними, скасування наказів - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складений 24.09.2020 року.
Суддя І.В. Тулянцева
