Єдиний державний реєстр судових рішень
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА
05 серпня 2020 р.Справа №160/5330/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тулянцевої І.В., розглянувши у місті Дніпрі заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, -
ВСТАНОВИВ:
18 травня 2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду засобами поштового зв`язку надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Відповідача-1: Державного бюро розслідувань, Відповідача-2: Виконувача обов`язків Директора Державного бюро розслідувань Соколова Олександра Володимировича, в якій із урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 28.07.2020 просить:
- визнати протиправними дії Державного бюро розслідувань та виконувача обов`язки Директора Державного бюро розслідувань Соколова Олександра Володимировича по виданню наказу від 21.04.2020 №133 «Про проведення службового розслідування» та скасувати наказ Державного бюро розслідувань від 21.04.2020 № 133 «Про проведення службового розслідування»;
- визнати протиправними дії Державного бюро розслідувань та виконувача обов`язки Директора Державного бюро розслідувань Соколова Олександра Володимировича по виданню наказу від 21.05.2020 № 227 «Про продовження строку проведення службового розслідування» та скасувати наказ Державного бюро розслідувань від 21.05.2020 № 227 «Про службового розслідування»;
- визнати протиправними дії Державного бюро розслідувань та виконувача обов`язки Директора Державного бюро розслідувань Соколова Олександра Володимировича по виданню наказу від 22.06.2020 №281 «Про проведення службового розслідування» та скасувати наказ Державного бюро розслідувань від 22.06.2020 № 281 «Про проведення службового розслідування»;
- визнати протиправними дії Державного бюро розслідувань та виконувача обов`язки Директора Державного бюро розслідувань Соколова Олександра Володимировича по виданню наказу від 21.07.2020 року № 354 «Про продовження строку проведення службового розслідування» та скасувати наказ Державного бюро розслідувань від 21.07.2020 року № 354 «Про продовження строку проведення службового розслідування»;
- встановити відсутність компетенції виконувача обов`язки Директора Державного бюро розслідувань Соколова Олександра Володимировича проводити службові розслідування в порядку, передбаченому Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань стосовно працівників Державного бюро розслідувань, затвердженою наказом Державного бюро розслідування від 14.01.2020 №9, відносно державного службовця ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 02.06.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
28 липня 2020 року на електронну адресу суду надійшла заява про забезпечення позову, в якій просять:
- вжити заходів забезпечення позову по адміністративній справі;
- до вирішення адміністративного спору по суті зупинити дію наказу Державного бюро розслідувань від 21.07.2020 № 354 «Про продовження строку проведення службового розслідування».
В обґрунтування поданої заяви заявником зазначено, що наказом Державного бюро розслідувань від 22.06.2020 №281 призначено проведення службового розслідування стосовно заступника директора - начальника слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, Чегіля Богдана Івановича з 22.06.2020 по 22.07.2020. Вказаним наказом позивача відсторонено від виконання посадових обов`язків. На підставі наказу від 21.07.2020 №354 строк проведення службового розслідування продовжено та відсторонено ОСОБА_1 від виконання посадових обов`язків із збереженням заробітної плати з 22.07.2020 на час здійснення службового розслідування. Правовою підставою для проведення службового розслідування визначено наказ Державного бюро розслідування від 14.01.2020 № 9 «Про затвердження Інструкції про порядок проведення службових розслідувань стосовно працівників Державного бюро розслідувань», який не зареєстровано у Міністерстві юстиції України. Очевидними ознаками протиправності наказу від 21.07.2020 №354 представник позивача вказує те, що в ньому не зазначені підстава, мета проведення службового розслідування та особи, які уповноважені на його проведення. Також зазначає, що службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення, а у разі необхідності за вмотивованим поданням керівника Управління внутрішнього контролю Бюро визначений строк може бути продовжено Директором Бюро, але не більш як на один місяць, однак у наказі від 21.07.2020 № 354 строк проведення службового розслідування продовжений безстроково.
Також, 29.07.2020 та 04.08.2020 на електронну адресу суду надійшли доповнення до заяви про забезпечення позову, в яких представник позивача посилається на те, що наказ Державного бюро розслідувань від 21.07.2020 №354 «Про продовження строку проведення службового розслідування» виданий та підписаний виконуючим обов`язки Директора ДБР Соколовим О.В., є очевидно протиправним та безумовно грубо порушує права, свободи та інтереси позивача. Видання зазначеного наказу на невизначений строк, окрім зазначених в заяві про забезпечення позову права на працю, права на отримання компенсації, права на отримання премії, позбавило ОСОБА_1 на невизначений строк можливості реалізувати гарантоване статтею 45 Конституції України право на відпочинок, яке забезпечується наданням оплачуваної щорічної відпустки.
Згідно з частиною 1 статті 153, частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
У зв`язку з перебуванням головуючого судді у відпустці, вказану заяву про забезпечення позову передано на розгляд судді 03.08.2020.
Відповідно до частини другої статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
В силу приписів пункту 1 частини 1 статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено, зокрема, зупиненням дії індивідуального акта.
За змістом частини 1 статті 152 КАС України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
При цьому, частиною другою статті 150 КАС України передбачений вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Для задоволення судом поданої заяви про забезпечення адміністративного позову заявник має довести, що невжиття обраних заходів призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною 2 статті 150 КАС України.
Аналіз змісту вказаних норм свідчить про те, що обов`язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішень, дій або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов`язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому, ознаки протиправності повинні бути пов`язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» в тій частині, яка стосується загальних положень застосування забезпечення позову, а також Постанови Пленуму Вищого адміністративного Суду України від 06 березня 2008 року №2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ» розглядаючи клопотання про забезпечення позову, суд (суддя) повинен з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з таким клопотанням, позовним вимогам.
Крім того, суд звертає увагу, що згідно з Рекомендаціями N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.
Таким чином, з наведеного вбачається, що суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані стороною по справі для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, позов слід забезпечити саме у такий спосіб, про який просить позивач, а не якимось менш обмежувальним у правах способом для відповідача, такий спосіб є співмірним обсягу позовних вимог, позивач має легітимну мету забезпечити саме захист своїх прав та інтересів від неправомірних дій відповідача, а не завдати шкоди правам та інтересам відповідача.
Оцінивши усі докази, досліджені судом у їх сукупності, та виходячи з положень частини другої статті 150 КАС України, суд вважає, що в разі забезпечення позову в даній справі шляхом, зазначеним позивачем, суд фактично без належних на те підстав поставить під сумнів рішення суб`єкта владних повноважень, втрутившись у його повноваження без надання правової оцінки підставам для такого рішення, а відтак тимчасово вирішить майбутній спір по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову та виходить за межі встановлених підстав для забезпечення позову.
Не доведено заявником в поданій заяві про забезпечення позову і мотивів та підстав очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, як і того, що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення позивачу необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Встановлення ж протиправності дій та рішень суб`єкта владних повноважень - відповідача, є предметом розгляду справи по суті заявлених позовних вимог.
Таким чином, позивачем не доведено наявності у поданій заяві хоча б однієї з вичерпного переліку підстав, передбачених КАС України, для постановлення судом ухвали про забезпечення позову.
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що відсутні передбачені частиною 2 статті 150 КАС України обставини для вжиття заходів забезпечення позову, а тому заява ОСОБА_1 про забезпечення позову є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 150, 151, 154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.В. Тулянцева
