Постанова
Іменем України
16 вересня 2020 року
м. Київ
справа №709/1465/19
провадження №61-5363св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С. (суддя-доповідач),
суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А., Литвиненко І. В., Фаловської І. М.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Надія» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати, моральної шкоди, зобов`язання внесення записів до трудової книжки, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 08 листопада
2019 року у складі судді Чубая В. В. та постанову Черкаського апеляційного суду від 18 лютого 2020 рокуу складі колегії суддів: Гончар Н. І., Сіренка Ю. В., Фетісової Т. Л.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - ОСОБА_2 ,
відповідач - сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Надія»,
представник відповідача - Данилевський Микола Олександрович,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
1. У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Надія» (далі - СТОВ «Надія») з позовом, у якому просила:
поновити її на роботі, скасувавши наказ про її звільнення від 03 липня
2019 року № 55-к;
стягнути зі СТОВ «Надія» невиплачену заробітну плату за період з 18 жовтня 2018 року по 02 липня 2019 року у розмірі 37 258,30 грн, середній заробіток за період затримки розрахунку за період з 05 вересня 2018 року по 17 жовтня 2018 року та з 03 липня по 02 серпня 2019 року у розмірі 10 414,48 грн, моральну шкоду у розмірі 23 800 грн;
зобов`язати відповідача внести записи до її трудової книжки про звільнення з роботи 16 квітня 2018 року згідно з наказом № 7 за пунктом 3 статті 40 КЗпП України, про поновлення на посаді за рішенням суду від 17 жовтня 2018 року, про звільнення з посади 03 липня 2019 року згідно наказу № 55-к за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України.
2. Позовна заява мотивована тим, що 02 травня 2003 року ОСОБА_1 була прийнята на роботу в СТОВ «Надія»на посаду головного економіста. 16 квітня 2018 року позивач звільнена із роботи на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України.
3. Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області
від 17 жовтня 2018 року, залишеним без змін рішенням апеляційного суду Черкаської області від 18 грудня 2018 року, ОСОБА_1 було поновлено на посаді головного економіста.
4. 15 червня 2019 року, засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 отримала наказ директора СТОВ «Надія» від 10 червня 2019 року про поновлення її на роботі з 14 червня 2019 року.
5. 18 червня 2019 року, після вихідних, ОСОБА_1 вийшла на роботу, проте на її робочому місці перебувала новий працівник, яка була прийнята на роботу у травні 2019 року.
6. Позивач указувала, що після поновлення на роботі її фактично не допустили до виконання посадових обов`язків і в подальшому 03 липня
2019 року незаконно звільнили за прогул, який начебто мав місце 02 липня 2019 року, хоча вона протягом робочого дня перебувала на роботі. При цьому жодних актів, на які посилається відповідач у наказі про звільнення, не складалося, пояснення у позивача щодо відсутності на робочому місці не відбиралися.
7. Посилаючись на викладені обставини, позивач просила позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
8. Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області
від 08 листопада 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто зі
СТОВ «Надія» на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату за період
з 18 жовтня 2018 року по 02 липня 2019 року у розмірі 11 594 грн з відрахуванням всіх належних зборів, податків та обов`язкових платежів; середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 05 вересня
2018 року по 17 жовтня 2018 року у розмірі 4 263,60 грн з відрахуванням всіх належних зборів, податків та обов`язкових платежів; середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 03 липня 2019 року по 02 серпня
2019 року у розмірі 3 268,76 грн з відрахуванням всіх належних зборів, податків та обов`язкових платежів; моральну шкоду в розмірі 3 000 грн, а також зобов`язано СТОВ «Надія» внести до трудової книжки ОСОБА_1 записи про звільнення з роботи 16 квітня 2018 року згідно з наказом № 7 за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України; про поновлення на роботі згідно з рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області
від 17 жовтня 2018 року у справі № 709/1315/18; про звільнення з роботи
03 липня 2019 року згідно з наказом № 55-к за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України. У задоволенні позову в іншій частині відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
9. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачу не у повному обсязі нараховано та виплачено заробітну плату за період з 18 жовтня
2018 року по 02 липня 2019 року із розрахунку чотирьохгодинного робочого дня, оскільки відсутні докази про переведення ОСОБА_1 на чотирьохгодинний робочий день. Для розрахунку невиплаченої позивачці заробітної плати, середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 05 вересня 2018 року по 18 жовтня 2018 року, а також середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03 липня 2019 року
по 02 серпня 2019 року суд першої інстанції використав середньоденну заробітну плату, визначену рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 17 жовтня 2018 року у розмірі 142,12 грн.
10. Місцевий суд також дійшов висновку, що звільнення позивача 03 липня 2019 року за прогул 02 липня 2019 року проведено з дотриманням вимог чинного законодавства про працю.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
11. Постановою Черкаського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 08 листопада 2019 року скасовано в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 03 липня 2019 року по 02 серпня 2019 року та ухвалено в цій частині нове рішення. Стягнуто з СТОВ «Надія» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03 липня 2019 року по 02 серпня 2019 року в розмірі 6 723,07 грн з відрахуванням в подальшому всіх належних зборів, податків і обов`язкових платежів. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
12. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що при визначенні розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні судом першої інстанції помилкового взято до уваги розмір середньоденної заробітної плати, встановленого рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 17 жовтня 2018 року у справі № 709/1315/18 в сумі 142,12 грн. Вказаний розмір визначено із заробітної плати, яка була нарахована позивачці у лютому-березні 2018 року, однак для розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача з 03 липня 2019 року слід виходити із розміру заробітної плати ОСОБА_1 за червень 2019 року (у зв`язку із поновленням позивачки на роботі з 14 червня 2019 року), оскільки останній в липні 2019 року заробітна плата не нараховувалась (інформація викладена в довідці № 65 від 18 вересня 2019 року. Такий порядок нарахувань відповідає положенням Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок), відповідно до якого у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передували події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
13. Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для скасування наказу про звільнення позивача з роботи та поновлення її на роботі, оскільки відповідачем дотримано порядок звільнення з роботи працівника за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, визначений відповідними положеннями статей 147 - 149 КЗпП України. Позивачем ОСОБА_1 не надано жодних доказів на спростування наданих відповідачем доказів про відсутність її на робочому місці 02 липня 2019 року та про відмову від надання пояснень про причини відсутності на роботі.
14. Позовні вимоги щодо зобов`язання СТОВ «Надія» внести до трудової книжки ОСОБА_1 записи про звільнення з роботи 16 квітня 2018 року їзгідно з наказом № 7 за пунктом 3 частини першою статті 40 КЗпП України; про поновлення на роботі згідно з рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 17 жовтня 2018 року у справі № 709/1315/18; про звільнення з роботи 03 липня 2019 року згідно з наказом № 55-к за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суд апеляційної інстанції вважав обґрунтованими, тому рішення суду першої інстанції в цій частині про задоволення позовних вимог підлягає залишенню без змін.
15. Апеляційний суд також погодився з визначеним судом першої інстанції розміром моральної шкоди, оскільки він визначений з урахуванням вимог статті 237-1 КЗпП України та загальних вимог щодо відшкодування моральної шкоди, визначених статтями 23, 1167 ЦК України, тому не підлягає зміні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
16. У касаційній скарзі, поданій у березні 2020 року, ОСОБА_1 просить змінити ухвалені у справі судові рішення, ухвалити нове рішення, яким поновити позивача на роботі, стягнути з СТОВ «Надія» на користь
ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату за період з 18 жовтня 2018 року по 02 липня 2019 року, середній заробіток за затримку розрахунку у період з 05 вересня 2018 року по 17 жовтня 2018 року та з 03 липня 2019 року
по 02 серпня 2019 року, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
17. В іншій частині судові рішення не оскаржуються, тому не перевіряються судом касаційної інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
18. Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не дали правової оцінки доводам позивача про те, що вона не була допущена до роботи після ухвалення рішення про поновлення на роботі. Суди не врахували, що рішення про поновлення на роботі вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ (розпорядження) про допуск до роботи і фактично допущено до роботи такого працівника. Поза увагою суду залишилось те, що на посаду позивача зарахована інша особа.
19. Заявник також указує на неправильність визначеного судами розміру середнього заробітку, який підлягає стягненню.
Доводи інших учасників справи
20. У відзиві СТОВ «Надія» заперечило проти доводів касаційної скарги та просило відмовити в задоволенні касаційної скарги, посилаючись на те, що рішення суду першої та апеляційної інстанції законні, обґрунтовані, ухвалені на підставі повного та всебічного з`ясуванні обставин, на які посилались сторони.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
21. Ухвалою Верховного Суду від 28 липня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі, справу витребувано з суду першої інстанції.
22. Ухвалою Верховного Суду від 08 вересня 2020 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
23. Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області
від 17 жовтня 2018 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Черкаської області від 18 грудня 2018 року, у справі № 22ц/793/1956/18, з-поміж іншого поновлено позивача ОСОБА_1 на посаді головного економіста СТОВ «Надія».
24. Згідно з копією наказу від 10 червня 2019 року ОСОБА_1 поновлено на посаді головного економіста СТОВ «Надія» з 14 червня 2019 року.
25. Вихід ОСОБА_1 на роботу після вихідних 18 червня 2019 року не заперечується сторонами.
26. Згідно з актом про відсутність працівника на робочому місці від 02 липня 2019 року ОСОБА_1 була відсутня на роботі в період з 08:00 по 12:00 та з 14:00 по 17:00, що становить 7 годин, без повідомлення поважності відсутності.
27. Наказом від 02 липня 2019 року було створено комісію з розслідування відсутності позивача на робочому місці більше трьох годин.
28. Відповідно до акту про результати службового розслідування від 02 липня 2019 року відсутність ОСОБА_1 на роботі визнано прогулом; здійснені спроби з`ясувати причини відсутності на робочому місці виявилися безрезультатними; вирішено відібрати у позивача пояснення щодо поважності причин відсутності на роботі; рекомендовано у разі неповажності причин відсутності на роботі або відмовити надати пояснення звільнити позивача за прогул.
29. Згідно акту від 03 липня 2019 року ОСОБА_1 відмовилася надати пояснення щодо відсутності її на робочому місці.
30. Згідно з копією наказу від 03 липня 2019 року № 55-к ОСОБА_1 звільнено з посади головного економіста на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України за прогул без поважних причин; вирішено провести повний розрахунок з позивачем.
31. Відповідно до історії по картковому рахунку ОСОБА_1 08 липня
2019 року вона отримала заробітну плату в сумі 12 948,42 грн.
32. Згідно з довідкою про нарахування заробітної плати від 18 вересня
2019 року № 65 ОСОБА_1 нараховано заробітну плату за період з вересня 2018 року по червень 2019 року включно у розмірі 16 085,00 грн та після відрахування обов`язкових платежів перераховано на банківську картку у розмірі 12 948,42 грн. У вказаній довідці вказано, що у червні 2019 року ОСОБА_1 відпрацьовано 16 днів та нараховано за них заробітну плату в розмірі
1 145 грн.
33. З 19 червня 2019 року по 26 червня 2019 року ОСОБА_1 перебувала на амбулаторному лікуванні у Комунальному некомерційному підприємстві Чорнобаївський центр медико-санітарної допомоги Чорнобаївської районної ради, що підтверджується листком непрацездатності АДФ № 842034.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
34. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
35. Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
36. Частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.
37. Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
38. Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
39. Предметом позову у справі, яка переглядається, є вимоги про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати, моральної шкоди, зобов`язання внесення записів до трудової книжки.
40. Предметом касаційного перегляду є судові рішення в частині вирішення позовних вимог про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати.
41. Частина перша статті 235 КЗпП України передбачає, що в разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
42. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, прийняте органом, який розглядав трудовий спір, підлягає негайному виконанню (частина сьома статті 235 КЗпП України).
43. Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей обов`язковості і підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно із часу його оголошення в судовому засіданні.
44. Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.
45. Виконання рішення вважається закінченим із моменту фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків на підставі відповідного акта органу, який раніше прийняв незаконне рішення про звільнення працівника.
46. Тобто, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ (розпорядження) про допуск до роботи і фактично допущено до роботи такого працівника, зокрема до конкретного робочого місця.
47. КЗпП України не містить визначення поняття «поновлення на роботі», як і не встановлює порядку виконання відповідного рішення. Частково умови, за яких рішення суду про поновлення на роботі вважається примусово виконаним, закріплені у статті 65 Закону України «Про виконавче провадження».
48. За змістом статті 65 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону.
49. Рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
50. При розумінні роботи як регулярно виконуваної працівником діяльності, обумовленої трудовим договором, поновлення на роботі також включає допущення працівника до фактичного виконання трудових обов`язків, тобто створення умов, за яких він може їх здійснювати у порядку, що мав місце до незаконного звільнення.
51. Отже, виконання рішення про поновлення на роботі вважається закінченим з моменту видачі наказу про поновлення працівника на роботі та фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків.
52. При цьому, працівник повинен бути обізнаним про наявність наказу про його поновлення на роботі і йому повинно бути фактично забезпечено доступ до роботи і можливості виконання своїх обов`язків.
53. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 06 грудня 2018 року у справі № 465/4679/16 (провадження № 61-29024св18),
від 26 лютого 2020 року у справі № 702/725/17 (провадження
№ 61-12857св18) від 17 червня 2020 року у справі № 521/1892/18 (провадження № 61-39740св18).
54. Обов`язковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства, а тому, з огляду на принцип загальнообов`язковості судових рішень судові рішення, які відповідно до закону підлягають негайному виконанню, є обов`язковими для виконання, зокрема, посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням.
55. Оплата вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника урегульована положеннями статті 236 КЗпП України.
56. Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області
від 17 жовтня 2018 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Черкаської області від 18 грудня 2018 року, у справі № 22ц/793/1956/18, на яке позивач посилається в обґрунтування позовних вимог, скасовано накази директора СТОВ «Надія» від 10 квітня 2018 року № 5к та від 13 квітня
2018 року № 6к про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарних стягнень у виді доган. Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного економіста
СТОВ «Надія». Стягнуто зі СТОВ «Надія» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 13 643,52 грн з утриманням необхідних відрахувань (податків) до бюджетних фондів.
57. Наведене судове рішення було звернуто до примусового виконання.
58. Наказом від 10 червня 2019 року ОСОБА_1 поновлено на посаді головного економіста СТОВ «Надія» з 14 червня 2019 року.
59. Наказом від 03 липня 2019 року № 55-к ОСОБА_1 звільнено з посади головного економіста на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України за прогул без поважних причин; вирішено провести повний розрахунок з позивачем.
60. Звертаючись з позовом у даній справі, ОСОБА_1 вказувала, що після поновлення на роботі за рішенням суду її фактично не допустили до виконання посадових обов`язків і в подальшому 03 липня 2019 року незаконно звільнили за прогул, який начебто мав місце 02 липня 2019 року, хоча вона протягом робочого дня перебувала на території товариства, проте до безпосереднього робочого місця допущена не була. Пояснення щодо відсутності на робочому місці у неї не відбиралися.
61. Частиною першою статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
62. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивач поновлена на роботі з 14 червня 2019 року на посаді головного економіста, а її звільнення за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, у зв`язку з прогулом, відбулось з дотриманням норм трудового законодавства.
63. При цьому перевірили лише факт виконання відповідачем наведеного вище судового рішення в частині скасування наказів про притягнення позивача до дисциплінарних стягнень у виді доган.
64. Водночас судами залишились не перевіреними доводи позивача про те, що вона фактично не була допущена до роботи. Матеріали справи не містять жодних письмових доказів на підтвердження фактичного допуску позивача до роботи. Виконавче провадження судами не досліджувалось.
65. Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області
від 17 жовтня 2018 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Черкаської області від 18 грудня 2018 року, у справі № 22ц/793/1956/18, яким
ОСОБА_1 поновлено на посаді головного економіста СТОВ «Надія», на користь ОСОБА_1 також стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 17 квітня 2018 року по 04 вересня 2018 року включно
66. У межах справи, яка переглядається, ОСОБА_1 заявлено позовні вимоги про стягнення невиплаченої заробітної плати за період з 18 жовтня 2018 року по 02 липня 2019 року та середнього заробітку за затримку розрахунку у період з 05 вересня 2018 року по 17 жовтня 2018 року та
з 03 липня 2019 року по 02 серпня 2019 року.
67. Відповідно до частина 1 статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
68. Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком.
69. Відповідно до пункту 5 розділу ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.
70. Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац 2 пункту 8 Порядку).
71. Від перевірки доводів позивача відносно того, що вона фактично не була допущена до роботи і рішення суду про її поновлення на роботі не було виконано належним чином залежить встановлення того, чи можна вважати відсутність позивача на безпосередньому робочому місці 02 липня 2019 року прогулом без поважних причин.
72. Від встановлення вказаних фактичних обставин справи залежить і правильність розрахунку середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування відповідних виплат працівнику.
ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
73. У силу положень статті 400 ЦПК України касаційний суд позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, та давати оцінку доказам, які судами не досліджено, а відтак, не має можливості вирішити спір по суті за результатами касаційного перегляду.
74. Згідно з пунктами 1, 2 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
75. За таких обставин, коли фактичні обставини для правильного вирішення справи судами в частині вирішення позовних вимог щодо поновлення на роботі, стягнення заробітної плати не встановлені, ухвалені у справі судові рішення у наведеній частині не можуть вважатись законними і обґрунтованими та в силу статті 411 ЦПК України підлягають скасуванню з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 400, 410, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ :
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області
від 08 листопада 2019 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року в частині вирішення позовних вимог про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати скасувати.
3. Справу у наведеній частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. С. Висоцька
Судді А. І. Грушицький
А. А. Калараш
І. В. Литвиненко
І. М. Фаловська
