Ухвала
16 червня 2020 року
м. Київ
справа №709/1465/19
провадження №61-5363ск20
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду
Висоцької В. С. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області
від 08 листопада 2019 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Надія» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати, моральної шкоди, зобов`язання внесення записів до трудової книжки,
ВСТАНОВИВ:
18 березня 2020 року ОСОБА_1 звернулася із касаційною скаргою на рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 08 листопада 2019 року, в указаній вище справі, яку ухвалою Верховного Суду від 07 квітня 2020 року залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків, а саме: уточнити вимоги касаційної скарги щодо судового рішення яке оскаржується, надіслати на адресу суду уточнену редакцію касаційної скарги, в якій повинно бути зазначено підстави, на яких подається касаційна скарга з визначенням передбачених статтею 389 ЦПК України підстав та надати документ на підтвердження сплати судового збору, а також роз`яснено про наслідки її невиконання.
На адресу суду надійшли матеріали на виконання вимог ухвали, які підтверджують факт отримання ухвали суду касаційної інстанції
від 07 квітня 2020 року.
Зокрема, заявником подано уточнену редакцію касаційної скарги, в якій зазначено підстави, на яких подається касаційна скарга з визначенням передбачених статтею 389 ЦПК України підстав, а також уточнено вимоги касаційної скарги щодо судового рішення яке оскаржується.
Проте, в частині сплати судового збору недоліки ОСОБА_1 не усунуто.
У тексті уточненої касаційної скарги, заявником зазначено, що вимоги касаційної скарги щодо стягнення моральної шкоди вона знімає, та підтримує касаційну скаргу лише в частині поновлення її на роботі та стягнення середнього заробітку.
Зі змісту ж прохальної частини убачається, що заявник просить змінити судові рішення в частині поновлення на роботі, стягнення заробітної плати та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року у справі №12-301гс18 дійшла висновку, що пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.
Ураховуючи наведене, позовні вимоги щодо стягнення середнього заробіткупідлягають сплаті судового збору за подачу касаційної скарги.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України
від 08 липня 2011 року «Про судовий збір», який набрав чинності
01 листопада 2011 року. При цьому з 15 грудня 2017 року набули чинності зміни до вказаного Закону України щодо сплати судового збору на підставі Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII.
Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви в розмірі оспорюваної суми.
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до УК у Печерському районі, код ЄДРПОУ: 38004897, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, номер рахунку отримувача (стандарт ІВАN): UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102, найменування платежу: «Судовий збір (Верховний Суд, 055)», символ звітності банку: 207.
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України
«Про судовий збір».
Зважаючи на те, що позовну заяву пред`явлено у серпні 2019 року, судовий збір підлягає сплаті за ставками, встановленими законом станом на 01 січня 2019 року.
Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2019 року становив 1 921 грн.
Ставка судового збору за подання фізичною особою позовної заяви майнового характеру становить 1% ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921 * 0,4 = 768,40) та не більше 5 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб
(1 921 * 5 = 9 605 грн) (редакція закону на момент подачі позовної заяви). Закон пов`язує сплату судового збору за подачу касаційної скарги незалежно від вирішення спору по суті.
Таким чином розмір судового збору складає 1 536,80 грн (768,40* 200%).
На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.
Згідно з пунктом 3 частини п`ятої статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій.
Суд вважає за необхідне роз`яснити наступне.
Частинами першою та третьою статті 136 ЦПК України встановлено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
З положень статті 12 ЦПК України випливає, що заявник повинен навести доводи і подати докази на підтвердження того, що його майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті ним судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Ураховуючи викладене, за наявності підстав передбачених законом, заявник не позбавлений можливості звернутися з відповідним клопотанням про відстрочення/розстрочення або звільнення від сплати сплату судового збору із наведеними доводами та подати докази на їх підтвердження.
Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення їх недоліків.
Відповідно до частини другої статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Враховуючи викладене вище, зазначений в ухвалі Верховного Суду
від 07 квітня 2020 року строк для усунення недоліків слід продовжити та повідомити про це заявника.
Керуючись статтями 127, 185, 393 ЦПК України,
УХВАЛИВ:
Продовжити ОСОБА_1 і строк для усунення недоліків, вказаний в ухвалі Верховного Суду від 07 квітня 2020 року, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настають наслідки, передбачені процесуальним законом.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В. С. Висоцька
