Єдиний державний реєстр судових рішень
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 квітня 2022 року
м. Черкаси
Справа № 709/1465/19Провадження № 22-ц/821/196/22категорія: 311000000
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Бородійчука В.Г.
суддів: Василенко Л.І., Нерушак Л.В.
секретаря: Захарченко А.Д.
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1
представник позивача: адвокат Чепурний Валерій Петрович
відповідач: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Надія»
представник відповідача: адвокат Данилевський Микола Олександрович
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Надія» на рішення Чорнобаївськогорайонного судуЧеркаської областівід 03листопада 2021року усправі запозовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Надія» про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати.
в с т а н о в и в :
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
До Чорнобаївського районного суду Черкаської області після розгляду у Верховному Суді надійшли матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до СТОВ «Надія» (далі - відповідач) про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати.
В обґрунтування позову зазначалося, що судом позивача поновлено на роботі на посаді головного економіста, однак вказане рішення суду відповідачем добровільно не виконано, а тому виконувалося у примусовому порядку. Після поновлення на роботі позивач не планувала працювати у товаристві, хотіла отримати повний розрахунок, а також щоб відповідач вніс всі необхідні записи у її трудову книжку. Натомість представники відповідача відмовилися це зробити та фактично не допустили її до виконання посадових обов`язків, перевівши на її посаду іншу особу, і в подальшому 03 липня 2019 року незаконно звільнили за прогул, який начебто мав місце 02 липня 2019 року, хоча остання протягом робочого дня перебувала на роботі. При цьому жодних актів, на які посилається відповідач у наказі про звільнення, не складалося, пояснення у позивача щодо відсутності на робочому місці не відбиралися. Виходячи з викладеного, позивач просила поновити її на роботі, визнавши наказ про її звільнення незаконним.
Позивач також просила стягнути на її користь невиплачену заробітну плату за період з 18 жовтня 2018 року по 02 липня 2019 року у розмірі 37258,30 гривень, оскільки під час здійснення остаточного розрахунку відповідач нараховував їй заробітну плату нижче мінімальної. Крім того, позивач просила стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за період затримки розрахунку за період з 05 вересня по 17 жовтня 2018 року та з 03 липня по 02 серпня 2019 року у розмірі 10414,48 гривень, моральну шкоду у розмірі 23800,00 гривень, а також зобов`язати відповідача внести відповідні записи до її трудової книжки.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 03 листопада 2021 року позов ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Надія» про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати задоволено частково.
Скасовано наказ Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Надія" №55к від 03 липня 2019 року про звільнення ОСОБА_1 з посади головного економіста Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Надія".
Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного економіста Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Надія".
Стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Надія" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 04 липня 2019 року по 03 листопада 2021 року в сумі 136084,21 гривень з відрахуванням всіх належних зборів, податків та обов`язкових платежів.
Стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Надія» на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату за період з 18 жовтня 2018 року по 02 липня 2019 року у розмірі 11594,00 гривень з відрахуванням всіх належних зборів, податків та обов`язкових платежів.
Стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Надія» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 05 вересня 2018 року по 17 жовтня 2018 року у розмірі 4263,60 гривень з відрахуванням всіх належних зборів, податків та обов`язкових платежів.
Стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Надія» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 03 липня 2019 року по 02 серпня 2019 року у розмірі 6723,07 гривень з відрахуванням всіх належних зборів, податків та обов`язкових платежів.
Стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Надія» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1536,80 гривень.
У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного економіста Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Надія".
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
У грудні 2021 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Надія» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, при цьому визнав обставини, які є недоведеними, такими що нібито доведені (наявність не скасованої постанови державного виконавця про повне виконання рішення суду про поновлення на роботі позивача), просить скасувати судове рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Надія» мотивована тим, що суд 1 інстанції своїм рішенням у цивільній справі №709/1465/19 фактично переглянув рішення у цивільній справі №709/1465/19, що є неприпустимим, оскільки згідно з положеннями п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд за своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрало законної сили рішення суду, постановлене з приводу спору між тими самими сторонами про той самий предмет і з тих самих підстав.
Вказує, що якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Стверджує, що саме позивачем та її представником неодноразово подавалися клопотання про відкладення справи, відвід судді та інші процесуальні дії спрямовані на затягування розгляду справи.
Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу
Представник ОСОБА_1 адвокат Чепурний В.П. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення 1 інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу СТОВ «Надія» без задоволення.
Вказує, що відповідач вважає, що Верховний Суд при винесенні постанови від 16 вересня 2020 року при перегляді даної справи (709/1465/19) припустився помилки при застосуванні норм права при розгляді даної справи та передчасно і безпідставно скасував рішення апеляційної та першої інстанції. Стверджує, що суд 1 інстанції у відповідності до вказівок, що містяться у постанові суду касаційної інстанції під час нового розгляду виконала вимоги Верховного Суду, дослідила та вивчила матеріали справи та прийшла до обґрунтованого висновку щодо задоволення позовних вимог. Суд 1 інстанції, виконуючи вказівки Верховного Суду, встановив, що ні в матеріалах справи ні в матеріалах виконавчого провадження не міститься належних та допустимих доказів, які б підтверджували фактичний допуск ОСОБА_1 до роботи, створення належних умов для виконання функціональних обов`язків, що є обов`язком роботодавця при поновленні незаконно звільненого працівника. Державним виконавцем виконавче провадження про поновлення ОСОБА_1 на посаді головного економіста закінчено лише на підставі лише одного наказу про поновлення ОСОБА_1 на посаді, без перевірки тієї обставини, чи дійсно була допущеною ОСОБА_1 до виконання попередніх обов`язків. Таким чином, перша інстанція встановила, що ОСОБА_1 фактично до роботи допущена не була, рішення судів по поновлені на роботу виконані не було. А отже, твердження відповідача в скарзі, що ОСОБА_1 була поновлена на роботі нібито Наказом №13-К від 10.06.2019р. надумане і в ході засідань не знайшло свого підтвердження.
Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції
03 грудня 2021 року до Черкаського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Надія» на рішення Чорнобаївськогорайонного судуЧеркаської областівід 03листопада 2021року усправі запозовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Надія» про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 грудня 2021 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Єльцов В.О., судді Василенко Л.І., Нерушак Л.В.
Супровідним листом №709/1465/19/21735/2021 від 06.12.2021 матеріали цивільної справи № 709/1465/19 витребувано з суду 1 інстанції.
16 грудня 2021 року матеріали цивільної справи №709/1465/19 отримано Черкаським апеляційним судом.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 21 грудня 2021 року відкрито апеляційне провадження.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 лютого 2022 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Бородійчук В.Г., судді Василенко Л.І., Нерушак Л.В.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 25 лютого 2022 року цивільну справу прийнято до свого провадження.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 16 березня 2022 року справу призначено в спрощеному позовному провадженні з повідомленням учасників справи про її розгляд та з викликом сторін в судове засідання.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції
Судом 1 інстанції встановлено, що рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 17 жовтня 2018 року (т. 1 а.с. 128-131), залишеним без змін постановою апеляційного суду Черкаської області від 18 грудня 2018 року, у справі № 22ц/793/1956/18 (т. 1 а.с. 132-135), з-поміж іншого поновлено позивача ОСОБА_1 на посаді головного економіста СТОВ «Надія».
З досліджених оригіналів матеріалів виконавчого провадження № 57483069 про поновлення ОСОБА_1 на посаді головного економіста СТОВ "Надія", копія яких знаходиться в матеріалах справи (т. 2 а.с. 154-171), вбачається, що за заявою ОСОБА_1 було відкрито виконавче провадження з примусового виконання рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 17 жовтня 2018 року про поновлення ОСОБА_1 на посаді головного економіста СТОВ «Надія».
Постановою державного виконавця від 10 червня 2019 року виконавче провадження про поновлення ОСОБА_1 на посаді головного економіста СТОВ «Надія» закінчено (т. 2 а.с. 118). В даній постанові вказано, що підставою закінчення виконавчого провадження є повне фактичне виконання рішення суду. Вказану постанову державний виконавець виніс на підставі наказу № 15-к від 10 червня 2019 року про поновлення ОСОБА_1 на посаді головного економіста СТОВ «Надія».
Згідно з копією наказу № 15-к від 10 червня 2019 року ОСОБА_1 поновлено на посаді головного економіста СТОВ «Надія» з 14 червня 2019 року (т. 1 а.с. 13).
Вихід ОСОБА_1 на роботу після вихідних 18 червня 2019 року не заперечується сторонами.
Згідно з актом про відсутність працівника на робочому місці від 02 липня 2019 року ОСОБА_1 була відсутня на роботі в період з 08:00 по 12:00 та з 14:00 по 17:00, що становить 7 годин, без повідомлення поважності відсутності (т. 1 а.с. 75).
Наказом № 12-р від 02 липня 2019 року було створено комісію з розслідування відсутності позивача на робочому місці більше трьох годин (т. 1 а.с. 121).
Відповідно до акту про результати службового розслідування від 02 липня
2019 року відсутність ОСОБА_1 на роботі визнано прогулом; здійснені спроби з`ясувати причини відсутності на робочому місці виявилися безрезультатними; вирішено відібрати у позивача пояснення щодо поважності причин відсутності на роботі; рекомендовано у разі неповажності причин відсутності на роботі або відмови надати пояснення звільнити позивача за прогул (т. 1 а.с. 74).
Згідно акту від 03 липня 2019 року ОСОБА_1 відмовилася надати пояснення щодо відсутності її на робочому місці (т. 1 а.с. 114).
Згідно з копією наказу від 03 липня 2019 року № 55-к ОСОБА_1 звільнено з посади головного економіста на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України за прогул без поважних причин; вирішено провести повний розрахунок з позивачем (т. 1 а.с. 73).
Відповідно до історії по картковому рахунку ОСОБА_1 08 липня 2019 року отримала заробітну плату в сумі 12948,42 гривень (т. 1 а.с. 45).
Згідно з довідкою про нарахування заробітної плати від 18 вересня 2019 року № 65 ОСОБА_1 нарахована заробітна плата за період з вересня 2018 року по червень 2019 року включно у розмірі 16085,00 гривень та після відрахування обов`язкових платежів перераховано на банківську картку у розмірі 12948,42 гривень. У вказаній довідці вказано, що у червні 2019 року ОСОБА_1 відпрацьовано 16 днів та нараховано за них заробітну плату в розмірі 1145,00 гривень (т. 1 а.с. 85).
З 19 червня 2019 року по 26 червня 2019 року ОСОБА_1 перебувала на амбулаторному лікуванні у КНП «Чорнобаївський центр медико-санітарної допомоги Чорнобаївської районної ради», що підтверджується листком непрацездатності АДФ № 842034 (т.1 а.с.31).
Згідно з довідкою про нарахування заробітної плати від 18 вересня 2019 року № 65 позивачу нарахована заробітна плата за період з вересня 2018 року по червень 2019 року включно у розмірі 16085,00 гривень та після відрахування обов`язкових платежів перераховано на банківську картку у розмірі 12948,42 гривень (т. 1 а.с. 85).
Вказана сума коштів отримана позивачем 08 липня 2019 року, що підтверджується доданою до позовної заяви історією по картковому рахунку (т.1 а.с.45).
Позивач обрахувала та просила стягнути з відповідача невиплачену заробітну плату за період з 18 жовтня 2018 року по 02 липня 2019 року у розмірі 37258,30 гривень, виходячи з того, що її середньомісячна заробітна плата склала 4400,60 гривень.
Мотивувальна частина
Позиція Апеляційного суду
Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Перевіривши доводиапеляційних скарг,Черкаський апеляційнийсуд дійшоввисновку,що апеляційна скарга Товариства зобмеженою відповідальністю«Надія» не підлягає до задоволення.
Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьоюстатті 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другоїстатті 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятоюстатті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду 1 інстанції відповідає.
Частиною 2 ст. 22 КЗпП України передбачено, що відповідно до Конституції України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статті, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у профспілковій спілці чи іншому об`єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.
Порушенням трудової дисципліни є невиконання чи неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір у випадку здійснення працівником прогулу без поважних причин.
Прогул це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно чи загалом). Для звільнення працівника на такій підставі власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин упродовж робочого дня.
Частина 1 ст. 235 КЗпП України передбачає, що в разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, прийняте органом, який розглядав трудовий спір, підлягає негайному виконанню (ч. 7 ст. 235 КЗпП України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої Судової палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2020 року у справі № 521/1892/18 (провадження № 61-39740св18) зазначено, що: «ч. 1 ст. 235 КЗпП України передбачає, що в разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, прийняте органом, який розглядав трудовий спір, підлягає негайному виконанню (ч. 7 ст. 235 КЗпП України).
Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей обов`язковості і підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно із часу його оголошення в судовому засіданні.
Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.
Виконання рішення вважається закінченим із моменту фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків на підставі відповідного акта органу, який раніше прийняв незаконне рішення про звільнення працівника.
Тобто, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ (розпорядження) про допуск до роботи і фактично допущено до роботи такого працівника.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом 1 інстанції, що рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 17 жовтня 2018 року (т. 1 а.с. 128-131), залишеним без змін постановою апеляційного суду Черкаської області від 18 грудня 2018 року, у справі № 22ц/793/1956/18 (т. 1 а.с. 132-135), з-поміж іншого поновлено позивача ОСОБА_1 на посаді головного економіста СТОВ «Надія».
З досліджених оригіналів матеріалів виконавчого провадження № 57483069 про поновлення ОСОБА_1 на посаді головного економіста СТОВ "Надія", копія яких знаходиться в матеріалах справи (т. 2 а.с. 154-171), вбачається, що за заявою ОСОБА_1 було відкрито виконавче провадження з примусового виконання рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 17 жовтня 2018 року про поновлення ОСОБА_1 на посаді головного економіста СТОВ «Надія».
Постановою державного виконавця від 10 червня 2019 року виконавче провадження про поновлення ОСОБА_1 на посаді головного економіста СТОВ «Надія» закінчено (т. 2 а.с. 118). В даній постанові вказано, що підставою закінчення виконавчого провадження є повне фактичне виконання рішення суду. Вказану постанову державний виконавець виніс на підставі наказу № 15-к від 10 червня 2019 року про поновлення ОСОБА_1 на посаді головного економіста СТОВ «Надія».
Згідно з копією наказу № 15-к від 10 червня 2019 року ОСОБА_1 поновлено на посаді головного економіста СТОВ «Надія» з 14 червня 2019 року (т. 1 а.с. 13).
Вихід ОСОБА_1 на роботу після вихідних 18 червня 2019 року не заперечується сторонами.
Згідно з актом про відсутність працівника на робочому місці від 02 липня 2019 року ОСОБА_1 була відсутня на роботі в період з 08:00 по 12:00 та з 14:00 по 17:00, що становить 7 годин, без повідомлення поважності відсутності (т. 1 а.с. 75).
Наказом № 12-р від 02 липня 2019 року було створено комісію з розслідування відсутності позивача на робочому місці більше трьох годин (т. 1 а.с. 121).
Відповідно до акту про результати службового розслідування від 02 липня
2019 року відсутність ОСОБА_1 на роботі визнано прогулом; здійснені спроби з`ясувати причини відсутності на робочому місці виявилися безрезультатними; вирішено відібрати у позивача пояснення щодо поважності причин відсутності на роботі; рекомендовано у разі неповажності причин відсутності на роботі або відмови надати пояснення звільнити позивача за прогул (т. 1 а.с. 74).
Згідно акту від 03 липня 2019 року ОСОБА_1 відмовилася надати пояснення щодо відсутності її на робочому місці (т. 1 а.с. 114).
Згідно з копією наказу від 03 липня 2019 року № 55-к ОСОБА_1 звільнено з посади головного економіста на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України за прогул без поважних причин; вирішено провести повний розрахунок з позивачем (т. 1 а.с. 73).
Відповідно до історії по картковому рахунку ОСОБА_1 08 липня 2019 року отримала заробітну плату в сумі 12948,42 гривень (т. 1 а.с. 45).
Згідно з довідкою про нарахування заробітної плати від 18 вересня 2019 року № 65 ОСОБА_1 нарахована заробітна плата за період з вересня 2018 року по червень 2019 року включно у розмірі 16085,00 гривень та після відрахування обов`язкових платежів перераховано на банківську картку у розмірі 12948,42 гривень. У вказаній довідці вказано, що у червні 2019 року ОСОБА_1 відпрацьовано 16 днів та нараховано за них заробітну плату в розмірі 1145,00 гривень (т. 1 а.с. 85).
З 19 червня 2019 року по 26 червня 2019 року ОСОБА_1 перебувала на амбулаторному лікуванні у КНП «Чорнобаївський центр медико-санітарної допомоги Чорнобаївської районної ради», що підтверджується листком непрацездатності АДФ № 842034 (т.1 а.с.31).
Згідно з довідкою про нарахування заробітної плати від 18 вересня 2019 року № 65 позивачу нарахована заробітна плата за період з вересня 2018 року по червень 2019 року включно у розмірі 16085,00 гривень та після відрахування обов`язкових платежів перераховано на банківську картку у розмірі 12948,42 гривень (т. 1 а.с. 85).
Вказана сума коштів отримана позивачем 08 липня 2019 року, що підтверджується доданою до позовної заяви історією по картковому рахунку (т.1 а.с.45).
Позивач обрахувала та просила стягнути з відповідача невиплачену заробітну плату за період з 18 жовтня 2018 року по 02 липня 2019 року у розмірі 37258,30 гривень, виходячи з того, що її середньомісячна заробітна плата склала 4400,60 гривень.
Розглядаючи спір, суд першої інстанції, встановлюючи обставини по справі, взяв до уваги вищезазначені факти та, в сукупності з наданими сторонами доказами, оцінив їх під час постановлення своїх висновків.
Таким чином, суд 1 інстанції вірно дійшов висновку, що що фактичного допуску ОСОБА_1 до виконання попередніх обов`язків з наданням відповідного робочого місця, створення належних умов праці, які були до її незаконного звільнення, не відбулося, а відтак у державного виконавця не було достатніх підстав вважати виконаним рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на посаді головного економіста СТОВ «Надія».
Ні матеріали справи, ні матеріали виконавчого провадження не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували фактичний допуск ОСОБА_1 до роботи, створення належних умов для виконання функціональних обов`язків, що є обов`язком роботодавця при поновленні незаконно звільненого працівника, тобто, забезпечення їй реальної можливості виконувати визначені трудовим договором обов`язки, покладені на неї функціональні обов`язки у порядку та умовах, що мали місце до звільнення.
Державним виконавцем виконавче провадження №57483069 про поновлення ОСОБА_1 на посаді головного економіста СТОВ "Надія" закінчене на підставі лише наказу про поновлення ОСОБА_1 на посаді, без перевірки тієї обставини, чи допустили ОСОБА_1 до виконання попередніх обов`язків.
У п. 71 постанови Верховного Суду від 16 вересня 2020 року по даній справі вказано, що від перевірки доводів позивача відносно того, що вона фактично не була допущена до роботи і рішення суду про її поновлення на роботі не було виконано належним чином залежить встановлення того, чи можна вважати відсутність позивача на безпосередньому робочому місці 02 липня 2019 року прогулом без поважних причин.
Оскільки судом встановлено, що ОСОБА_1 фактично не була допущена до роботи і рішення суду про її поновлення на роботі не було виконано належним чином, а тому не можна вважати відсутність позивача 02 липня 2019 року на безпосередньому робочому місці, яке їй не було надане, прогулом без поважних причин, таким чином позов в частині скасування наказу про звільнення позивача та поновлення її на посаді підлягає до задоволення.
Для розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу слід виходити із розміру заробітної плати ОСОБА_1 за червень 2019 року (у зв`язку із поновленням її на роботі з 14 червня 2019 року), оскільки як вбачається із матеріалів справи заробітна плата останній в липні 2019 року не нараховувалась (інформація викладена в довідці № 65 від 18 вересня 2019 року (т. 1 а.с. 85). Такий порядок нарахувань відповідає положенням постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 із змінами та доповненнями, відповідно до якого у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передували події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Відповідно до даних Форми ОК-5 із Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України ОСОБА_1 отримувала заробітну плату в розмірі мінімальної, встановленої в державі станом на відповідний період, а тому розмір середньоденного заробітку слід рахувати із розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом у червні 2019 року, тобто із суми 4173,00 гривень. Оскільки відповідачем не надано інформацію щодо графіку роботи головного економіста СТОВ «Надія», а тому суд розраховує середньоденний заробіток із розрахунку кількості робочих днів у червні 2019 року, що у відповідності до Порядку становить 231,83 гривень.
Час вимушеного прогулу з 04 липня 2019 року по 03 листопада 2021 року становить 587 робочих днів. За таких обставин, з відповідача слід стягнути на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 136084,21 гривень (231,83 х 587 = 136084,21).
Щодо стягнення з СТОВ «Надія» невиплаченої заробітної плати за період з
18 жовтня 2018 року по 02 липня 2019 року середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 05 вересня 2018 року по 17 жовтня 2018 року, середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 03 липня 2019 року по 02 серпня 2019 року, суд 1 інстанції дійшов вірного висновку за доцільне для обчислення різниці в заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на роботі використати вирахуваний судом у рішенні Чорнобаївського районного суду Черкаської області від
17 жовтня 2018 року у справі №709/1315/18 (т. 1 а.с. 128-131) розмір середньоденної заробітної плати, що становить 142,12 гривень, оскільки вказаний розмір є реальним та правильність його обчислення підтверджена судом апеляційної інстанції.
Загальний час роботи з 18 жовтня 2018 року по 02 липня 2019 року включно становить 175 робочих днів (жовтень 10 днів, листопад 22 дні, грудень 20 днів, січень 21 день, лютий, березень та квітень по 20 днів, травень 22 дні, червень 18 днів, липень 2 дні). Водночас суд 1 інстанції вірно врахував фактично нараховану позивачу суму коштів за вказаний період у розмірі 16085,00 гривень, з якої слід відрахувати нараховані кошти за вересень і жовтень 2018 року у розмірі 2808,00 гривень (1212,00 + 1596,00) з метою запобігання подвійного стягнення.
Отже, розмір невиплаченої заробітної плати за даний період становить
11594,00 гривень (175 х 142,12 - 13277,00), яка підлягає, на підставі ст. 236 КЗпП України, до стягнення з відповідача на користь позивача.
Заявлену позивачем позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку, а саме з 05 вересня 2018 року по 17 жовтня 2018 року включно, суд 1 інстанції розцінює як стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки це фактично період з дати (05 вересня 2018 року), до якої здійснено стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу на підставі рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 17 жовтня 2018 року у справі № 709/1315/18, по дату (18 жовтня 2018 року), з якої поновлено позивача на роботі цим рішенням суду.
Загальний час вимушеного прогулу з 05 вересня по 17 жовтня 2018 року включно становить 30 робочих днів (вересень 18 днів, жовтень 12 днів). Таким чином середній заробіток за час вимушеного прогулу за даний період становить 4263,60 гривень (30 х 142,12) та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Період затримки розрахунку при звільненні з 03 липня 2019 року по день звернення в суд з позовом, тобто по 02 серпня 2019 року, складає 31 день, однак, оскільки при зверненні в суд позивач просила стягнути середній заробіток за вказаний період за 29 днів, суд 1 інстанції вірно дійшов висновку, що до стягнення підлягає середній заробіток за 29 днів затримки розрахунку. Враховуючи наведене, з відповідача слід стягнути на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, в межах заявлених позовних вимог в сумі 6723,07 гривень, використавши середньоденний заробіток визначений даним рішенням суду (231,83 гривень х 29 днів). Таким чином, вимоги позивача ОСОБА_1 про стягнення заробітної плати підлягають до часткового задоволення.
Такі висновки суду 1 інстанції ґрунтуються на матеріалах справи і відповідають вимогам закону.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення судом 1 інстанції норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Крім того, наведені у апеляційній скарзі доводи зводяться лише до незгоди з висновком суду першої інстанції щодо їх оцінки.
У відповідностіст. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі судове рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами колегія суддів не вбачає, оскільки їх доводи суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи і правильності висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Черкаський апеляційний суд, -
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Надія» залишити без задоволення.
Рішення Чорнобаївськогорайонного судуЧеркаської областівід 03листопада 2021року усправі запозовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Надія» про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати, залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.
Головуючий: В.Г. Бородійчук
Судді : Л.І. Василенко
Л.В. Нерушак
