ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
УХВАЛА
02.09.2020Справа № 910/22873/17Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Кошляк М.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
За скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТОГАЗ-АЛЬЯНС" на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Турчина Андрія Анатолійовича за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово інвестиційний банк" до проТовариства з обмеженою відповідальністю "НАФТОГАЗ-АЛЬЯНС" стягнення 6 175 980, 75 доларів США та 2 171 039, 72 грн. Представники:
від Стягувача: Яценко Є.О. (представник за довіреністю);
від Боржника: Яковюк Л.Ю. представник за довіреністю);
від приватного виконавця: не з`явились;
ВСТАНОВИВ
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.01.2019 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2020 року, позовні вимоги ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "Нафтогаз-Альянс" на користь ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" заборгованість по кредиту в розмірі 5 767 600, 00 дол. США, заборгованість по процентах в розмірі 408 380, 75 дол. США, пеню по кредиту в розмірі 143 689, 21 грн, пеню по процентах в розмірі 824 921, 60 грн, 3% річних за тілом кредиту в розмірі 16 726, 12 грн, 3% річних за процентами в розмірі 97 322, 79 грн, штраф в розмірі 1 088 380, 00 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 240 000, 00 грн.
24.04.2020 року на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2019 року по справі №910/22873/17 Господарським судом міста Києва видано наказ.
19.08.2020 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТОГАЗ-АЛЬЯНС" надійшла скарга на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Турчина Андрія Анатолійовича щодо винесення постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника №62752536 від 07.08.2020 року.
Розпорядженням В.о. Керівника апарату Господарського суду міста Києва від 19.08.2020 року призначено повторний автоматичний розподіл справи №910/22873/17 у зв`язку з відпусткою судді Підченка Ю.О.
Відповідно до автоматичного розподілу справ Господарського суду міста Києва, справу №910/22873/17 передано до розгляду у складі судді Чинчин О.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2020 року розгляд скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТОГАЗ-АЛЬЯНС" на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Турчина Андрія Анатолійовича по справі №910/22873/17 призначено на 02.09.2020 року.
02.09.2020 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від стягувача надійшло клопотання про закриття провадження у справі.
В судовому засіданні 02.09.2020 року представник боржника підтримав подану скаргу, просив суд її задовольнити. Представник стягувача заперечив проти задоволення скарги, просив суд закрити провадження за скаргою. Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Турчин Андрій Анатолійович не з`явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується роздруківкою з веб-сайту Укрпошти за відстеженням поштового відправлення.
Суд, розглянувши клопотання Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово інвестиційний банк" про закриття провадження за скаргою від 02.09.2020 року, приходить до висновку про відмову в його задоволенні з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Суд зазначає, що господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.
В обґрунтування поданого клопотання стягувач посилається на постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Турчина А.А. від 28.08.2020 року про повернення виконавчого документа стягувачу, якою також припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.
Проте, Суд зазначає, що в даному випадку не підлягає застосуванню по аналогії закону пункт 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, оскільки предмет спору не припинив свого існування та Суд розглядає скаргу по суті заявлених вимог.
Відповідно до частини 2 статті 342 Господарського процесуального кодексу України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Таким чином, неявка в судове засідання представника приватного виконавця не перешкоджає розгляду скарги по суті.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТОГАЗ-АЛЬЯНС" на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Турчина Андрія Анатолійовича по справі №910/22873/17 не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Статтею 339 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад:
1) верховенства права;
2) обов`язковості виконання рішень;
3) законності;
4) диспозитивності;
5) справедливості, неупередженості та об`єктивності;
6) гласності та відкритості виконавчого провадження;
7) розумності строків виконавчого провадження;
8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями;
9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України. (п.1 ч. 1 ст. 3 Закону)
Частиною 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до статті 10 Закону заходами примусового виконання рішень є:
1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;
2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;
3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;
4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;
5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов`язаний:
1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;
2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;
3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання;
4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом;
5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.
Відповідно до ст.18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Крім того, відповідно до частини 1 статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст. 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. (ч. 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження»)
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.01.2019 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2020 року, позовні вимоги ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "Нафтогаз-Альянс" на користь ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" заборгованість по кредиту в розмірі 5 767 600, 00 дол. США, заборгованість по процентах в розмірі 408 380, 75 дол. США, пеню по кредиту в розмірі 143 689, 21 грн, пеню по процентах в розмірі 824 921, 60 грн, 3% річних за тілом кредиту в розмірі 16 726, 12 грн, 3% річних за процентами в розмірі 97 322, 79 грн, штраф в розмірі 1 088 380, 00 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 240 000, 00 грн.
24.04.2020 року на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2019 року по справі №910/22873/17 Господарським судом міста Києва видано наказ.
07.08.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Турчиним А.А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу №910/22873/17 виданого 24.02.2020 року Господарським судом міста Києва.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Турчина А.А. від 07.08.2020 року описано та накладено арешт на майно: земельну ділянку, реєстраційний/кадастровий номер 3220881300:04:001:2717,місцезнаходження: Київська обл., Бориспільський р., с/рада. Вишеньківська,сад.тов. "Гатне-2" Кадастровий номер: 3220881300:04:001:2717 Опис об`єкта: Площа (га): 0.6461 Цільове призначення: для колективного садівництва Адреса: Київська обл.,Бориспільський р., с/рада. Вишеньківська, "Гатне-2" садове товариство;
земельну ділянку, реєстраційний/кадастровий номер 3220881300:04:001:2718, місцезнаходження: Київська обл., Бориспільський р., с/рада. Вишеньківська, сад.тов."Гатне-2"Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 954898332208 Об`єкт нерухомого майна:земельна ділянка Кадастровий номер: 3220881300:04:001:2718 Опис об`єкта: Площа (га): 0.5512 Цільове призначення: для колективного садівництва Адреса:Київська обл., Бориспільський р., с/рада. Вишеньківська, "Гатне-2" садове товариство.
За приписами ч. 7 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному ст. 56 цього Закону.
Відповідно до ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт.
У ч. 5 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника.
У разі прийняття виконавцем рішення про обмеження права користування майном, здійснення опечатування або вилучення його у боржника та передачі на зберігання іншим особам проведення опису є обов`язковим.
У постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника обов`язково зазначаються:
1) якщо опису підлягає земельна ділянка - її розмір, цільове призначення, наявність комунікацій тощо;
2) якщо опису підлягає будівля, споруда, приміщення, квартира - загальна площа, кількість кімнат (приміщень), їх площа та призначення, матеріали стін, кількість поверхів, поверх або поверхи, на яких розташоване приміщення (квартира), інформація про підсобні приміщення та споруди;
3) якщо опису підлягає транспортний засіб - марка, модель, рік випуску, об`єм двигуна, вид пального, пробіг, комплектація, потреба у ремонті, колір тощо.
Копія постанови про опис та арешт майна (коштів) надається сторонам виконавчого провадження.
Згідно з ч. 9 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» під час проведення опису майна боржника - юридичної особи та накладення арешту на нього виконавець також використовує відомості щодо належного боржнику майна за даними бухгалтерського обліку.
Порядок опису майна та передачі його на зберігання також визначено у п. 10 розділу VIIІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. №512/5, згідно з яким після виявлення майна (коштів) боржника виконавець проводить опис та арешт цього майна (коштів), про що виносить постанову. У постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника повинні бути вказані: назва кожного внесеного в постанову предмета і його відмінні ознаки (вага, метраж, розмір, форма, вид, колір, товарний знак, проби, виробнича марка, дата випуску, ступінь зносу тощо); якщо вилучені предмети мають ознаки дорогоцінних металів, каменів органічного та неорганічного утворення, перлів тощо, то вони ретельно описуються з визначенням усіх особливих ознак, відповідним чином пакуються в конверт, прошиваються, підписуються виконавцем та іншими учасниками, які були присутніми під час опису; якщо проводилось опечатування предмета, зазначається, які предмети, приміщення, сховища були опечатані, кількість накладених печаток та спосіб опечатування; прізвище, ім`я та по батькові особи, якій передано майно на зберігання, а якщо майно передано на зберігання не боржнику, а іншій особі, - паспортні дані, її місце проживання (далі - зберігач); відмітка про роз`яснення зберігачеві майна обов`язків із збереження майна, попередження про кримінальну та іншу відповідальність, встановлену законодавством, за його розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищення або інші незаконні дії з майном, на яке накладено арешт; якщо виконавець установив зберігачеві обмеження права користуватися майном, зазначаються вид, обсяги і строки обмеження; відмітка про роз`яснення сторонам виконавчого провадження або заставодержателю про можливість у 10-денний строк з дня винесення постанови досягти згоди щодо вартості майна та необхідність письмово повідомити про це виконавця; зауваження або заяви стягувача, боржника, осіб, що були присутні при описі.
Постанова про опис та арешт майна (коштів) підписується виконавцем, понятими, зберігачем майна, боржником та стягувачем, їх представниками, а також іншими особами, які були присутні при проведенні опису майна (коштів). У разі відмови від підпису осіб, що були присутні при виконанні, про це робиться відмітка в постанові.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна. У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання.
Судом встановлено, що постанова приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Турчина А.А. від 07.08.2020 року про опис та арешт майна (коштів) боржника містить такі обов`язкові дані: найменування нерухомого майна - земельної ділянки, її площу, цільове призначення, кадастровий номер, місцезнаходження, проте не містить інформації про наявність комунікацій. Доводи скаржника щодо відсутності в постанові інформації про наявність/відсутність насаджень, загороджень, водних об`єктів, інших особливостей описаних земельних ділянок відхиляються Судом, оскільки відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» зазначення вказаної інформації не є обов`язковим.
В той же час, незазначення виконавцем у постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника від 07.08.2020 року інформації про наявність комунікацій не може бути підставою для скасування оскаржуваної постанови, оскільки це не свідчить про те, що такими діями виконавця було порушено права чи свободи боржника.
Водночас, якщо боржник вважає, що опис майна здійснено неповно, він не позбавлений права подати відповідне клопотання приватному виконавцю про усунення цих неточностей, яке підлягає розгляду відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження".
Крім того, Суд зазначає, що за ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження мають право брати участь у вчиненні виконавчих дій. При цьому Суд вважає, що відсутність боржника при проведені опису майна не може бути перешкодою для проведення такого опису.
Згідно зі ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження» майно, на яке накладено арешт, крім майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону, передається на зберігання боржникові або іншим особам (далі - зберігач), що призначені виконавцем у постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника, під розписку. Копія постанови видається боржнику, стягувачу, а якщо обов`язок щодо зберігання майна покладено на іншу особу - також зберігачу. Якщо опис і арешт майна здійснювалися на виконання рішення про забезпечення позову, виконавець передає арештоване майно на зберігання боржнику або його представнику (якщо інше не зазначено в судовому рішенні або якщо боржник відмовився приймати майно на зберігання).
Зберігач може користуватися майном, переданим йому на зберігання, якщо проти цього не заперечує стягувач (щодо рухомого майна) або якщо особливості такого майна не призведуть до його знищення чи зменшення цінності внаслідок користування.
У разі якщо зберігачем призначено іншу особу, крім боржника або члена його сім`ї, вона може одержувати за зберігання майна винагороду, розмір та порядок виплати якої визначаються договором між зберігачем та виконавцем.
Виконавець своєю постановою може передати майно на зберігання іншому зберігачу. Копія постанови вручається новому зберігачу, до якої додається копія постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Порядок і умови зберігання зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону майна, на яке накладено арешт, встановлюються відповідно до умов договорів, укладених з банками України, з урахуванням вимог до таких договорів, встановлених Національним банком України за погодженням з Міністерством фінансів України, іншого майна - Міністерством юстиції України.
Порушення заборони виконавця розпоряджатися або користуватися майном, на яке накладено арешт, тягне за собою передбачену законом відповідальність зберігача майна.
Так, Судом встановлено, що у п.3 постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Турчина А.А. від 07.08.2020 року про опис та арешт майна (коштів) боржника зазначено про призначення відповідальним зберігачем та попередження його про кримінальну відповідальність - Яценка Є.О., особу якого встановлено на підставі паспорта громадянина України, також постанова містить дані про зберігача та його адресу. У пункті 5 постанови містяться відомості про роз`яснення зберігачеві майна обов`язків із збереження майна, а також попередження про кримінальну та матеріальну відповідальність зберігача за розтрату, відчуження, приховування чи підміну описаного майна, про що свідчить його підпис. Вказане надає можливість достовірно ідентифікувати особу, яка призначена зберігачем описаного майна.
Частиною 2 статті 14 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що для проведення виконавчих дій виконавець за потреби залучає понятих, працівників поліції, представників органів опіки і піклування, інших органів та установ у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно зі ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії можуть проводитися у присутності понятих.
Присутність понятих є обов`язковою у випадку, передбаченому частиною третьою статті 53 цього Закону, а також у разі відсутності боржника або його представника під час вчинення виконавчих дій, пов`язаних з примусовим входженням на земельні ділянки, до нежитлових приміщень і сховищ, де зберігається майно боржника, на яке звернено стягнення, або майно стягувача, яке має бути повернуто йому в натурі, до житла, іншого володіння особи для забезпечення примусового виселення з нього та вселення в нього, під час проведення опису, арешту, вилучення і передачі майна.
Понятими можуть бути будь-які дієздатні особи, які не мають особистої заінтересованості у вчиненні виконавчих дій і не пов`язані між собою або з учасниками виконавчого провадження родинними зв`язками, а також підлеглі учасників виконавчого провадження. Кількість понятих під час вчинення виконавчих дій не може бути меншою ніж дві особи.
Понятий має право знати, для участі у провадженні яких виконавчих дій його запрошено, на підставі якого виконавчого документа вони провадяться, а також робити зауваження з приводу провадження виконавчих дій. Зауваження понятого підлягають занесенню до акта відповідної виконавчої дії.
Понятий зобов`язаний засвідчити факт, зміст і результати виконавчих дій, під час провадження яких він був присутній. Перед початком виконавчих дій виконавець роз`яснює понятим їхні права і обов`язки, про що зазначається в акті.
При зверненні до суду з вказаною скаргою Скаржник зазначав, що приватний виконавець позбавив боржника брати участь у виконавчих діяв щодо опису земельних ділянок, якого не було повідомлено про час та місце вчинення виконавчих дій. Також приватний виконавець разом з понятими протиправно та без дозволу і присутності боржника проникли на територію його володінь.
Суд не приймає до уваги вищенаведені доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТОГАЗ-АЛЬЯНС", оскільки відповідно до п.п.5, 6 ч.3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.
Крім того, Судом встановлено, що у постанові приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Турчина А.А. від 07.08.2020 року про опис та арешт майна (коштів) боржника зазначено, що виконавчі дії проведені у присутності понятих, яким роз`яснені їх права та обов`язки відповідно до ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження». Вказана постанова містить підписи представника стягувача, понятих та приватного виконавця, які в постанові своїм підписом засвідчили факт вчинення виконавчих дій, під час проведення яких вони були присутні. Посилання скаржника на нерозбірливість почерку приватного виконавця та неможливість встановлення особи понятих не може бути підставою для скасування оскаржуваної постанови, оскільки боржник мав право в межах виконавчого провадження звернутися до виконавця про отримання будь - якої інформації.
Також відсутні підстави вважати, що приватним виконавцем було позбавлено боржника прав на участь у здійсненні 07.08.2020 року виконавчих дій щодо опису та арешту майна боржника з підстав його неповідомлення про проведення 07.08.2020 року таких дій в межах виконавчого провадження.
Так, Суд зазначає, що нормами Закону України "Про виконавче провадження" не передбачено обов`язку приватного виконавця повідомляти боржника про здійснення виконавчих дій щодо проведення опису та арешту майна (коштів) боржника відповідно до виконавчого документа (наказ суду). Сторони виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження і Стягувачу було відомо про відкриття виконавчого провадження ВП №62752536, а тому Відповідач не був позбавлений можливості участі у проведенні виконавчих дій 07.08.2020 року.
Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Турчиним А.А. винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника від 07.08.2020 року в межах виконавчого провадження №62752536 відповідно до норм Закону України «Про виконавче провадження» та в межах наданих повноважень, у зв`язку з відсутністю доказів виконання боржником судового рішення.
За таких підстав, скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТОГАЗ-АЛЬЯНС" на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Турчина Андрія Анатолійовича щодо винесення постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника №62752536 від 07.08.2020 року є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.
Водночас статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" (далі - Закон) встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Отже, у зв`язку з ратифікацією Конвенції, протоколів до неї та прийняттям Верховною Радою України Закону господарським судам у здійсненні судочинства зі справ, віднесених до їх підвідомчості, слід застосовувати судові рішення та ухвали Європейського суду з прав людини з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні.
У рішенні у справі Янголенко проти України, no. 14077/05, від 10.12.2009 Європейський суд з прав людини зазначив, що провадження у суді та виконавче провадження є відповідно першою і другою стадією загального провадження. Таким чином, виконавче провадження не має бути відокремлене від судового, і ці обидва провадження мають розглядатись як цілісний процес.
У рішенні у справі Савіцький проти України, no. 38773/05, від 26.07.2012 Європейський суд з прав людини зазначив, що право, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок. Тому необґрунтована тривала затримка виконання обов`язкового рішення може суперечити Конвенції. Саме на державу покладається обов`язок забезпечення того, щоб остаточні рішення, постановлені проти її органів або організацій чи підприємств, якими вона володіє або які вона контролює, були виконані відповідно до вищезазначених вимог Конвенції. Держава відповідає за виконання остаточних рішень, якщо органи влади контролюють обставини, що блокують або перешкоджають їхньому повному та своєчасному виконанню.
Європейський суд з прав людини повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення Європейського суду з прав людини no. 15729/07, від 05.07.2012).
За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов`язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.
При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов`язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов`язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.
За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно зі ст. 343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку про відмову в задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТОГАЗ-АЛЬЯНС" на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Турчина Андрія Анатолійовича по справі №910/22873/17.
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 234, 235, 339, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. У задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТОГАЗ-АЛЬЯНС" на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Турчина Андрія Анатолійовича по справі №910/22873/17 - відмовити.
2. Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення.
Дата підписання та складання повного тексту ухвали:07 вересня 2020 року.
Суддя О.В. Чинчин
