ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"05" лютого 2020 р. Справа№ 910/22873/17
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коротун О.М.
суддів: Майданевича А.Г.
Суліма В.В.
за участю секретаря судового засідання Куценко К.Л.,
за участю представників згідно з протоколом судового засідання від 05.02.2020
за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз-Альянс»
на рішення Господарського суду міста Києва від 09.08.2019 (повний текст складено 14.08.2019)
у справі №910/22873/17 (суддя Підченко Ю.О.)
за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз-Альянс»
про стягнення 6 175 980, 75 доларів США та 2 171 039, 72 грн,
Розглянувши справу в порядку ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Північний апеляційний господарський суд,
УСТАНОВИВ :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст заявлених вимог та рух справи
У грудні 2017 року Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (далі - ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз-Альянс» (далі - ТОВ «Нафтогаз-Альянс») про стягнення заборгованості за кредитним договором № 20-1845/2-1 від 18.06.2013 в розмірі 6 175 980, 75 доларів США та 2 171 039, 72 грн.
Позовні вимоги про стягнення заборгованості обґрунтовані тим, що відповідач не належним чином виконує свої зобов`язання за кредитним договором № 20-1845/2-1 від 18.06.2013 щодо повернення коштів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2018 у порядку ст. 100 ГПК України у справі було призначено судову економічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, а провадження у справі - зупинено до повернення матеріалів справи до суду.
Указана ухвала була оскаржена в апеляційному порядку. Однак, за результатами апеляційного перегляду ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.03.2018 було залишено без змін. Ухвалою Верховного Суду від 16.07.2018 було відмовлено позивачу у відкриті касаційного провадження з перегляду ухвали Господарського суду міста Києва від 02.03.2018 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2018.
2. Короткий зміст рішень суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.01.2019 позовні вимоги ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ «Нафтогаз-Альянс» на користь ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» заборгованість по кредиту в розмірі 5 767 600, 00 дол. США, заборгованість по процентах в розмірі 408 380, 75 дол. США, пеню по кредиту в розмірі 143 689, 21 грн, пеню по процентах в розмірі 824 921, 60 грн, 3% річних за тілом кредиту в розмірі 16 726, 12 грн, 3% річних за процентами в розмірі 97 322, 79 грн, штраф в розмірі 1 088 380, 00 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 240 000, 00 грн.
Рішення обґрунтовано тим, що факт виконання позивачем своїх зобов`язань за кредитним договором та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань у частині повернення кредиту та сплати нарахованих процентів підтверджений належними та допустимими доказами у справі та не спростований відповідачем. Відповідно, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості по кредиту в сумі 5 767 600, 00 дол. США, заборгованості по процентам в сумі 408 380, 75 дол. США.
Також суд першої інстанції дійшов висновку, що порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності, зокрема, сплати пені 3 % річних по кредиту та по процентах. У зв`язку з чим вимоги про стягнення пені та 3% річних було задоволено.
3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду
У вересні 2019 року ТОВ «Нафтогаз-Альянс» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.08.2019 та ухвалити нове - про відмову в позові повністю. Також скаржник просив призначити повторну судову експертизу з наведенням переліку питань.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2019 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Нафтогаз-Альянс» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.08.2019. Надано сторонам час для подання відзиву, заперечення на відзив, заяв, клопотань. Призначено справу до розгляду на 06.11.2019.
Суд розглянув справу у відповідності до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод в «розумні строки», з урахуванням поведінки ініціатора апеляційного провадження.
06.11.2019 розгляд справи по суті фактично не розпочався у зв`язку з поданою ТОВ «Нафтогаз-Альянс» заявою про відвід складу суду. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2019 справу призначено до розгляду на 25.11.2019.
25.11.2019 у судовому засіданні оголошено перерву до 27.11.2019.
27.11.2019 розгляд справи по суті здійснено не було, оскільки 26.11.2019 від скаржника надійшла заява про відвід головуючому судді, який було визнано необґрунтованим, а матеріали справи передано для вирішення такого відводу.
03.12.2019 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2019, у зв`язку з чим 11.12.2019 справу було направлено до Верховного Суду.
Після повернення матеріалів справи до суду апеляційної інстанції ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2020 справо було призначено до розгляду на 05.02.2020.
05.02.2020 на адресу суду апеляційної інстанції від скаржника надійшли клопотання про зупинення провадження у справі та про витребування доказів.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2020 у задоволенні клопотанням ТОВ «Нафтогаз-Альянс» про зупинення провадження та витребування доказів було відмовлено.
Також у судовому засіданні було поставлено на обговорення заявлені скаржником клопотання про проведення повторної експертизи (заявлялося в апеляційній скарзі) та клопотання про призначення експертизи від 25.11.2019, поданого представником до суду 25.11.2019. Представник скаржника підтримав заявлені клопотання, а представник позивача - заперечив проти їх задоволення.
Ухвалою суду апеляційної інстанції від 05.02.2020 у задоволенні клопотання ТОВ «Нафтогаз-Альянс» про призначення повторної експертизи було відмовлено. Клопотання про призначення експертизи залишено без розгляду.
У судове засідання 05.02.2020 з`явилися представник сторін - позивача та відповідача.
Представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити. Представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечив та просив відмовити в її задоволенні.
4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів
ТОВ «Нафтогаз-Альянс» в апеляційній скарзі не погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову з огляду на таке.
Скаржник зазначив, що судом першої інстанції не було винесено ухвали про відмову в задоволенні клопотання про проведення повторної судово-економічної експертизи, що, на думку заявника, є порушенням його права на оскарження такої відмови.
Також скаржник зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції до суду звернулася ОСОБА_1 , як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, з позовною заявою. 25.07.2019 указану заяву було повернуто ОСОБА_1 , яку надалі було оскаржено заявницею в апеляційному порядку. Одночасно ОСОБА_1 було подано до суду першої інстанції клопотання про зупинення провадження. Однак, суд першої інстанції не зупинив провадження у справі, чим, на переконання скаржника, порушив п. 17.10 Перехідних положень ГПК України.
Скаржник також зазначає, що враховуючи наведені обставини, дійшов висновку, що головуючи у справі прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи, у зв`язку з чим було заявлено про відвід. Однак, за твердженням скаржника, суд відмовився приймати та розглядати таку заяву.
5. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу, пояснень скаржника та заперечень позивача
24.10.2019 на адресу суду апеляційної інстанції від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому сторона просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
Позивач вказує, що скаржником не зазначено, у чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення. Натомість скаржник, на думку сторони, роз`яснює про винесені судом першої інстанції судові рішення щодо розгляду процесуальних питань. При цьому позивач зазначає, що наведені ухвали не підлягають окремому оскарженню без рішення суду. Водночас, з чим саме не погоджується по суті ухваленого рішення, скаржник не зазначає.
Також позивач вважає повістю обґрунтованими та законними ухвали суду першої інстанції про неправомірність яких заявляє скаржник (про повернення позовної заяви не учасника справи, відмову в призначені повторної експертизи, відмова в зупиненні провадження, залишення без розгляду відводу). А тому обґрунтованих підстав для скасування оскаржуваного рішення, на переконання позивача, скаржником не наведено.
6. Фактичні обставини, неоспорені сторонами, встановлені судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції
Як встановлено судом першої інстанції, 18.06.2013 між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (кредитор) та ТОВ «Нафтогаз-Альянс» (позичальник) укладено кредитний договір № 20/1845/2-1 (далі - кредитний договір).
З матеріалів справи вбачається та не заперечувалося сторонами, що до вказаного вище кредитного договору неодноразово вносилися зміни.
Договором про внесення змін № 20-1845/2-1-13062017 від 13.06.2017 до кредитного договору сторони домовилися викласти розділи 1 - 6 кредитного договору в новій редакції.
Відповідно до п. 2.1. кредитного договору (з урахуванням змін) банк надає позичальнику кредит в розмірі 5 782 600, 00 доларів США.
У пунктах 2.2. - 2.4. кредитного договору передбачено порядок надання кредиту, строк кредитування та графік повернення, а саме: банк надає позичальнику кредит шляхом перерахування коштів з кредитного рахунку на поточний рахунок позичальника. Перерахування кредиту здійснюється на підставі заяви позичальника не пізніше наступного банківського дня, за датою отримання заяви; датою видачі кредиту вважається дата списання коштів з кредитного рахунку. Кредит вважається наданий у тій самій сумі та валюті, в якій кошти було списано з кредитного рахунку, незалежно від того, чи фактично використав позичальник Кредит, що перерахований на його поточний рахунок у повному обсязі чи ні; строк кредитування до 20.03.2018 (включно).
Згідно з п. 2.4.1. позичальник повертає (сплачує) кредит згідно з наступним графіком: до 20.06.2017 має сплатити 15 000, 00, до 20.07.2017 - 15 000, 00, до 20.08.2017 - 15 000, 00, до 20.09.2017 - 20 000, 00, до 20.10.2017 - 55 000, 00, до 20.11.2017 - 55 000, 00, до 20.12.2017 - 55 000, 00, до 20.01.2018 - 55 000, 00, до 20.02.2018 - 55 000, 00, до 20.03.2018 - 5 442 600, 00.
Відповідно до п. 4.1. кредитного договору (з урахуванням змін) за користування кредитом позичальник повинен сплачувати банку проценти. Проценти нараховуються до повного погашення заборгованості по кредиту.
За користування кредитом в межах строку його погашення, позичальник сплачує проценти за користування кредитом. У випадку прострочення позичальником виконання зобов`язань по погашенню кредиту, банк нараховує проценти за неправомірне користування кредитом на частину кредиту, що є простроченою до сплати та проценти за користування кредитом - на частину кредиту, строк сплати якої не настав. Якщо проценти за неправомірне користування кредитом не встановлені договором, банк нараховує проценти за користування кредитом до повного погашення заборгованості по кредиту.
Проценти за користування кредитом встановлюються в розмірі 13 % річних. Проценти нараховуються та сплачуються у тій самій валюті, в якій надано кредит. Нарахування та сплата процентів, а також зміна розміру процентної ставки відбувається в порядку та на умовах, передбачених кредитним договором (п. 4.2. договору).
Згідно з пп. 4.2.1. кредитного договору, проценти за неправомірне користування кредитом сплачуються позичальником у випадку порушення строку повернення одержаного кредиту (його частини), що є простроченою до сплати, виходячи із процентної ставки у розмірі, що на 5 процентних пункти вище, ніж розмір процентів за користування кредитом.
Сторони домовилися, що обов`язок позичальника сплачувати проценти за неправомірне користування кредитом не потребує додаткового укладання угод про внесення змін і відбувається на підставі виключно цього договору.
Після повернення (сплати) позичальником простроченого до сплати кредиту (або його частини), позичальник продовжує сплачувати за користування кредитом, строк сплати якого не є простроченим, проценти за користування кредитом.
Проценти нараховуються і сплачуються у тій валюті, в якій надано кредит. Нарахування та сплата процентів, а також зміна розміру процентної ставки відбувається у порядку та на умовах, передбачених кредитним договором.
Відповідно до п. 4.3. кредитного договору проценти нараховуються банком, починаючи з дати першого списання коштів з кредитного рахунку по день повного погашення кредиту на суму щоденного залишку заборгованості за кредитом.
Проценти нараховуються у валюті кредиту. При розрахунку процентів по заборгованості в національній валюті використовується метод «факт/факт», виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, по заборгованості в іноземній валюті використовується метод «факт/360», виходячи із розрахунку фактичної кількості днів у місяці та 360 днів у році.
Банк нараховує проценти на кредит, кожного робочого дня на фактичний залишок заборгованості за кредитом на кінець дня.
Проценти, нараховані за поточний місяць, сплачуються щомісячно 1 числа місяця, наступного за місяцем, в якому відбулося нарахування процентів, а при настанні дати сплати (повернення) кредиту - в цю дату.
Нарахування процентів за вихідні та неробочі дні поточного місяця здійснюються в останній робочий день перед такими вихідними та неробочими днями.
Відповідно до п. 9.2.2. банк набуває право при виникненні обставин (хоча б однієї), передбачених п. 9.1. цього договору, письмово повідомити про це позичальника, в односторонньому порядку вимагати від позичальника достроково повернути виданий позичальникові кредит у повному обсязі, при цьому обов`язки банку з надання кредиту за цим договором припиняються, а цей договір між сторонами вважається зміненим, як зазначено в цьому пункті договору. Позичальник зобов`язаний, не зважаючи на інші положення цього договору, виконати зазначену вимогу банку і повернути отриманий кредит у повному обсязі разом із нарахованою платою за кредит і штрафними санкціями, що підлягають сплаті позичальником на користь банку згідно цього договору, в строк не пізніше 10 (десяти) банківських днів з моменту отримання позичальником відповідної вимоги.
27.11.2017 позивач у порядку, передбаченому п. 9.2.2. кредитного договору, направив позичальнику вимогу № 09-8-7/1732 від 24.11.2017 про дострокове виконання зобов`язань, яку відповідач отримав 29.11.2017. Однак станом на час подання позову до суду першої інстанції позичальник своїх обов`язків не виконав, що і стало підставою для звернення з даним позовом.
ПОЗИЦІЯ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ
7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, застосовані ним положення законодавства та межі апеляційного перегляду рішення суду
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Між сторонами склалися правовідносини з договору кредиту. Спір у справі стосується наявності підстав для стягнення кредитних коштів, процентів за користування ними та 3 % річних.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до частини 2 цієї ж статті до відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Частиною 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, що підтверджується фактичними обставинами, позивач належним чином виконав зобов`язання, передбачені кредитним договором, з урахуванням договорів про внесення змін, в частині надання відповідачу кредитних коштів, що не заперечувалося скаржником під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій.
Однак, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань із своєчасної сплати частини кредиту за графіком та процентів за користування кредитом у позичальника виникла заборгованість, яка, за підрахунками кредитора складає: не сплачено заборгованість по кредиту - 5 767 600, 00 дол. США, у т.ч. прострочена - 160 000, 00 дол США; не сплачено заборгованість по процентах - 408 380, 75 дол. США, у т. ч. прострочена - 362 224, 26 дол. США.
З огляду на наведені вище обставини та у відповідності до п. 8.2.5. кредитного договору банком було нараховано позичальнику такі штрафні санкції: пеня по кредиту - 143 689, 21 грн; пеня по процентам - 824 921, 60 грн; 3% річних по тілу Кредиту - 16 726, 12 грн; 3% річних по процентам - 97 322,79 грн.
Так, заперечення скаржника проти позову в суді першої інстанції зводилися до: надані позивачем документи разом з позовом не можуть свідчити про факт наявності заборгованості позичальника перед банком по сплаті кредиту, заборгованості по процентах, пені по кредиту, пені по процентам, 3% річних за тілом кредиту, 3% річних за процентами та штрафу; на день подання позовної заяви до суду кінцевий термін повернення кредиту у повному обсязі не настав; з поданих позивачем матеріалів вбачається відсутність будь-якої інформації щодо нарахування та відображення в бухгалтерському обліку інформації по кредитному договору; у випадку наявності заборгованості по кредиту, заборгованості по процентах, пені по кредиту, пені по процентам, 3% річних за тілом кредиту, 3% річних за процентами, а також штрафу, їх дійсний розмір може бути встановлено лише шляхом проведення судово-економічної експертизи.
З матеріалів справи вбачається, що з метою всебічного та повного розгляду справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2018 у порядку ст. 100 ГПК України було призначено судову економічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.
На вирішення експертизи судом поставлено наступні питання: чи вірний, підтверджений документально та чи відповідає розрахунок заборгованості по кредиту, здійснений ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» у розрахунку до позовної заяви умовам кредитного договору № 20-1845/2-1 від 18.06.2013, укладеного між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ТОВ «Нафтогаз-Альянс», а також норм чинного законодавства України? Чи вірний, підтверджений документально та чи відповідає розрахунок заборгованості по процентах здійснений ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» у розрахунку до позовної заяви умовам кредитного договору № 20-1845/2-1 від 18.06.2013, укладеного між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ТОВ «Нафтогаз-Альянс», а також норм чинного законодавства України? Чи вірний, підтверджений документально та чи відповідає розрахунок заборгованості по пені по кредиту здійснений ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» у розрахунку до позовної заяви умовам кредитного договору № 20-1845/2-1 від 18.06.2013, укладеного між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ТОВ «Нафтогаз-Альянс», а також норм чинного законодавства України? Чи вірний, підтверджений документально та чи відповідає розрахунок заборгованості пені по процентах, здійснений ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» у розрахунку до позовної заяви умовам кредитного договору № 20-1845/2-1 від 18.06.2013 року, укладеного між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ТОВ «Нафтогаз-Альянс», а також норм чинного законодавства України? Чи вірний, підтверджений документально та чи відповідає розрахунок заборгованості по 3% річних за «тілом кредиту» за ст. 625 Цивільного кодексу України, здійснений ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» у розрахунку до позовної заяви умовам кредитного договору № 20-1845/2-1 від 18.06.2013, укладеного між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ТОВ «Нафтогаз-Альянс», а також норм чинного законодавства України? Чи вірний, підтверджений документально та чи відповідає розрахунок заборгованості по 3% річних за процентами за ст. 625 Цивільного кодексу України здійснений ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» у розрахунку до позовної заяви умовам кредитного договору № 20-1845/2-1 від 18.06.2013, укладеного між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ТОВ «Нафтогаз-Альянс», а також норм чинного законодавства України? Чи вірний, підтверджений документально та чи відповідає розрахунок заборгованості по штрафу здійснений ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» у розрахунку до позовної заяви умовам кредитного договору № 20-1845/2-1 від 18.06.2013, укладеного між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ТОВ «Нафтогаз-Альянс», а також норм чинного законодавства України?
Однак, за результатами проведення комісійної судово-економічної експертизи №6908/6909/18-45/22983/18-71/22984/18-72 від 26.10.2018 не видалося можливим надати відповіді на поставлені питання у зв`язку з відсутністю необхідного обсягу бухгалтерських неаналітичних документів. Зокрема, у висновку експерта зазначено, що в матеріалах справи відсутні та на дослідження не надано банківські виписки облікових рахунків ПАТ «Промінвестбанк».
При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що суд першої інстанції ухвалою від 20.08.2018 задовольнив клопотання експерта. Зобов`язав учасників справи надати для подальшого направлення судовим експертам документи, зазначені у клопотанні. А саме: ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» зобов`язано надати суду: детальний розрахунок заборгованості позичальника (ТОВ «Нафтогаз-Альянс») по кредитному договору від 18.06.2013 № 20-1845/2-1 (по сплаті кредиту, процентів та інших платежів (комісія, пеня, штраф, тощо) на відповідну дату визначення заборгованості; виписки банку за всіма аналітичними рахунками (вказати назви рахунків) з обліку заборгованості позичальника - ТОВ «Нафтогаз-Альянс» по кредитному договору від 18.06.2013 № 20-1845/2-1 за відповідні періоди, які стосуються визначеної заборгованості, в тому числі: по рахунках заборгованості по кредиту, строкових та прострочених відсотків, а також відповідних транзитних рахунків, що кореспондується з вказаними рахунками; виписки за аналітичними рахунками мають відображати вхідні та вихідні залишки за кожним операційним днем, а в межах кожного операційного дня інформацію про суму операцій, номер кореспондуючого рахунку та назву контрагента, а також призначення платежу. Формат друкованих виписок на паперових носіях має бути зручним для читання наявної інформації; завірені належним чином копії первинних бухгалтерських документів (розпорядження, заяви на видачу кредиту, меморіальні ордери, платіжні доручення, тощо), що підтверджують видачу кредитних коштів по кредитному договору від 18.06.2013 № 20-1845/2-1 та його погашення позичальником у розрізі кожного місяця за відповідні періоди; ТОВ «Нафтогаз-Альянс»: завірені належним чином копії документів: про погашення кредиту у розрізі кожного місяця за умовами кредитного договору від 18.06.2013 № 20-1845/2-1; сплату відсотків (в тому числі прострочених) за користування грошовими коштами у розрізі кожного місяця, які відповідно до Податкового кодексу України, за відповідні періоди відносяться до складу витрат.
Як вбачається з матеріалів справи, 23.08.2018 до суду першої інстанції, на виконання вказаної ухвали, від позивача надійшло: копія заяви відповідача на видачу кредиту від 18.06.2013; копія платіжного доручення № 5443677 від 18.06.2013 на видачу коштів; копії платіжних доручень про погашення відповідачем сум за кредитним договором; розрахунок суми боргу; виписки по рахунках (14 шт. на 151 арк.); копія кредитного договору із змінами (7 шт. на 14 арк.). Указані документи було надіслано судом першої інстанції до експертної установи супровідним листом від 28.08.2018 з додатком № 1 до справи № 910/22873/17 на 217 арк. та отримано експертною установою 24.08.2020, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (т. 2 а. с. 175, 176). Також супровідним листом від 10.09.2018 з додатком № 2 до справи № 910/22873/17 на 147 арк. та отримано експертною установою 14.09.2020, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (т. 2 а. с. 177, 178).
Як вбачається з вступу висновку експертів від 26.10.2018 експерт зазначає, що до експертної установи надійшли матеріали господарської справи № 910/22873/17 в двох томах. При цьому у супровідному листі Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 26.10.2018, яким повертали справу з висновком експертів, зазначено про повернення окрім висновку, акт здачі-приймання, матеріалів господарської справи в двох томах ще й два додатки (1 на 217 арк., 2 на 147 арк.). Однак, дослідження вказаних документів (додатки) в експертному висновку не відображено, що свідчить про те, що такі документи не розглядалися експертом. А тому суд апеляційної інстанції відхиляє посилання скаржника на те, що позивачем не було надано документи для належного провадження експертизи. Відповідно, суд першої інстанції правомірно розглянув справу за наявними в ній доказами.
Відповідно до п. 8.2., 8.2.5. кредитного договору позичальник зобов`язується на вимогу банку, незалежно від настання кінцевого строку повернення кредиту, сплатити заборгованість за кредитом, усі нараховані проценти, комісійні винагороди, неустойку та інші платежі за цим договором , за умови настання обставин, визначених у п. 9.1. цього договору.
Пунктом 9.1.1 кредитного договору передбачено, що невиконання або неналежне виконання позичальником будь-яких умов цього договору для цілей договору тлумачиться як «негативна обставина».
Отже, відповідно до п. 9.1.1. кредитного договору, у зв`язку із неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору банк використав своє право вимоги до позичальника про повне виконання зобов`язань за цим кредитним договором, а позичальник згідно з п. 8.2.5 кредитного договору не виконав зобов`язань з оплати заборгованості у повному обсязі.
Згідно з п. 3.1. кредитного договору (в редакції від 18.06.2013) кредит надано банком позичальнику шляхом перерахування коштів з позичкового рахунку № 2062, відкритого у банку, на поточний рахунок позичальника № 2600, відкритий у банку.
Відповідно до плану рахунків бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою Національного Банку України № 280 від 17.06.2004 (із змінами від 21.05.2013 № 184, що діяла на дату укладення кредиту - 18.06.2013), банк відкрив позичальнику позичковий рахунок № 2062, що є рахунком для обліку «Короткострокові кредити в поточну діяльність, що надані суб`єктам господарювання», з якого кредитні кошти зараховано на поточний рахунок позичальника № 2600. Дана операція відображена і підтверджена платіжним дорученням № 5443677 від 18.06.2013.
Часткове періодичне повернення позичальником кредиту, відсотків (у тому числі, прострочених) відображено у довідках-розрахунках.
За приписами п. п. 3, 6 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Відповідно до ст. 41 Закону України «Про Національний банк України» та ч. 1 - 2 ст. 68 Закону України «Про банки та банківську діяльність» Національний Банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухобліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухоблік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених НБУ відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік забезпечує своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Згідно з п. 2.1. Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого постановою Національного Банку України № 566 від 30.12.1998 (зі змінами, діючими як на дату видачі кредиту так і на дату подання позову), банки самостійно обирають систему бухгалтерського обліку, що повинна забезпечити відображення всіх операцій банку в регістрах бухгалтерського обліку на підставі первинних документів.
Аналогічна норма міститься у п. 4.2. Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного Банку України № 254 від 18.06.2003. Главами 4 - 5 цього Положення визначено перелік первинних документів, які складаються банками залежно від виду операції та до яких належать меморіальні ордери; платіжні доручення; інші документи, що визначаються нормативно-правовими актами НБУ. Пунктом 5.1 цього Положення передбачено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється на підставі відповідного санкціонованого первинного документа. Приписами п. 5.4. цього Положення передбачено, що особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня. При цьому п. 5.6. цього Положення визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Отже, правомірним є висновок суду першої інстанції про те, що платіжне доручення № 5443677 від 18.06.2013 та довідки-розрахунки, виписки з рахунків відповідача (додаються) є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, є підтвердженням виконаних за день операцій, та є належним доказом підтвердження видачі кредиту. Додатковим підтвердженням отримання відповідачем кредиту, підтвердженням згоди/досягнення домовленості з усіх умов кредиту, розумінням відповідачем умов щодо порядку, строків, сум, виконання/оплати кредиту є періодичні сплати тіла, відсотків, прострочених відсотків (підтверджено розрахунками позивача та контр-розрахунками відповідача).
Згідно зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, що кореспондуються з положеннями ст. 193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Банк, як фінансова установа, отримавши у встановленому законом порядку (ст. 19, 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність») банківську та генеральну ліцензії на здійснення валютних операцій або письмовий дозвіл на здійснення операцій із валютними цінностями, який до переоформлення Національним Банком України відповідних ліцензій на виконання вимог п. 1 розділу II Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків» є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, має право здійснювати операції з надання кредитів у іноземній валюті (п. 2 ст. 5 Декрету про валютне регулювання).
Суд першої інстанції щодо вимог підпункту «в» пункту 4 ст. 5 Декрету про валютне регулювання, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії Національного Банку України на здійснення операцій щодо надання та одержання резидентами кредитів у іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, правомірно виходив з того, що оскільки на цей час законодавством України не встановлено термінів і сум кредитів у іноземній валюті як критеріїв їх віднесення до сфери дії режиму індивідуального ліцензування, ця норма не може застосовуватись судами.
Заборони на виконання грошового зобов`язання в іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.
У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику. Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству.
Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення ч. 1 ст. 1046, ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.
Висновки щодо можливості ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті і порядку визначення у рішенні еквівалента суми боргу в національній валюті містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16 та від 04.07.2018 у справі № 761/12665/14-ц.
Отже, Північний апеляційний господарський суд, враховуюче те, що кредит було отримано позичальником у валюті (доларах США), погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в частині стягнення тіла кредиту та процентів підлягають задоволенню у доларах США.
Відтак, враховуючи, що факт виконання позивачем своїх зобов`язань за кредитним договором та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині повернення кредиту та сплати нарахованих процентів підтверджений належними та допустимими доказами у справі, зокрема, досліджені судом апеляційної інстанції додатками 1, 2 та не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості по кредиту в сумі 5 767 600, 00 дол. США, заборгованості по процентам в сумі 408 380, 75 дол. США.
Також позивачем було заявлено до стягнення штрафні санкції: пеня по кредиту - 143 689, 21 грн; пеня по процентам - 824 921, 60 грн; 3% річних по тілу кредиту - 16 726, 12 грн; 3% річних по процентам - 97 322,79 грн; штраф - 1 088 380, 00 грн.
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.
Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності, зокрема, сплати пені.
Пунктами 10.1., 10.2. кредитного договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе згідно умов договору зобов`язань винна сторона сплачує іншій стороні неустойку, передбачену цим договором, а також відшкодовує збитки, понесені іншою стороною. За несвоєчасне повернення сум кредиту та/або несвоєчасну сплату плати за кредитом позичальник сплачує банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діє у період прострочення, за кожен день прострочення.
Пені, що нараховані банком станом на 13.06.2017, а саме пеня по кредиту, починаючи з 20.11.2016; пеня по процентах, починаючи з 15.10.2016 не застосовується.
У випадку, коли кредит наданий в іноземній валюті, розрахунок неустойки (пені, штрафу), передбаченої цим договором, здійснюється у гривневому еквіваленті, з використанням офіційного щоденного курсу іноземних валют, встановленого Національним Банком України. Неустойка (пеня, штраф) сплачуються позичальником у національній валюті України.
Оскільки відповідач своїх зобов`язань по сплаті кредиту та процентів за користування кредитом у повному обсязі не виконав, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та умов кредитного договору позивачем нарахована та заявлена до стягнення пеня по кредиту за період з 21.06.2017 по 22.11.2017, в сумі 43 689, 21 грн та пеня по процентам за період з 14.06.2017 по 22.11.2017 в сумі 824 921, 60 грн.
Суд апеляційної інстанції, перевіривши розрахунок пені, вважає правомірним висновок суду першої інстанції про його обґрунтованість, правильність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, а тому суд обґрунтовано задовольнив такі вимоги.
Крім того, до стягнення було заявлено штраф у розмірі 1 088 380, 00 грн.
Так, відповідно до п. 10.4. кредитного договору, за невиконання прийнятих на себе зобов`язань позичальник сплачує штраф у наступних розмірах: 1% від розміру кредиту за кожне порушення п. 8.2.8, 8.2.10 цього договору; 5% від розміру кредиту за кожне порушення п. 8.2.6 цього договору; 100 000, 00 грн за кожне порушення умов першого абзацу п. 6.1. та п. 8.2.2.7., 8.2.2.10. цього договору; 20 000, 00 грн за кожне порушення п. 8.2.2.1.-8.2.2.6., та п. 8.2.2.9.-8.2.2.10. цього договору.
На підставі вказаних положень кредитного договору банк нарахував позичальнику наступні розміри штрафу (розрахунок наявний у матеріалах судової справи - додаток № 1 ст. 52): порушення п. 8.2.2.8. договору - 500 000, 00 грн; порушення п. 8.2.2.3. договору - 20 000, 00 грн; порушення п. 8.2.2.4. договору - 40 000, 00 грн; порушення п. 8.2.2.5. договору - 40 000, 00 грн; порушення п. 8.2.6. договору - 288 380, 00 грн; порушення п. 6.1. договору - 200 000, 00 грн. На загальну суму 1 088 380, 00 грн.
Скаржник ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції не спростовував факту порушення ним указаних положень кредитного договору (за які банком було нараховано штраф). А тому, враховуючи прострочення виконання зобов`язань боржником, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення з позичальника штрафу в розмірі 1 088 380, 00 грн.
Щодо заявлених до стягнення з відповідача 3% річних по кредиту та по процентах, суд встановив наступне.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається з наявних у матеріалах справи фактичних даних, позивачем нараховано 3% річних по тілу кредиту за період з 21.06.2017 по 22.11.2017 на суму 16 726, 12 грн та 3% річних по процентам за період з 14.06.2017 по 22.11.2017 на суму 97 322, 79 грн.
Господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі, якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому відповідач не позбавлений права здійснити і самостійно подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).
Судом першої інстанції було здійснено перевірку нарахування заявлених позивачем до стягнення 3% відсотків річних та встановлено, що розрахунок стягуваних сум було проведено позивачем вірно. Апеляційним судом також перевірено розрахунок 3 % річних, який відповідає порядку нарахування компенсації.
Отже, оскільки скаржником було допущено прострочення виконання зобов`язань за кредитним договором, стягненню підлягають 3 % річних по тілу кредиту в розмірі 16 726, 12 грн та 3% річних по відсоткам в розмірі 97 322, 79 грн.
Таким чином, враховуючи вказані вище обставини, наявність первинних документів, поданих учасниками, зокрема, на підтвердження своїх вимог та доводів, встановлених фактів надання банком кредиту та не виконання боржником свого обов`язку із своєчасного погашення кредиту, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком Господарського суду міста Києва, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі. При цьому суд апеляційної інстанції враховує, що скаржник, звертаючись з апеляційною скаргою, не зазначав про неправомірність оскаржуваного рішення по суті, а лише зазначав про процесуальні недоліки, які, на його погляд, допустив суд при розгляді справи.
Що стосується доводів скаржника про процесуальні порушення, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.07.2019 позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_1 повернуто заявниці на підставі ст. 180 ГПК України. За результатами апеляційного та касаційного перегляду указана ухвала була залишена без змін, процесуальних порушень не встановлено. При цьому суд апеляційної інстанції враховує те, що на момент звернення ОСОБА_1 з позовною заявою справа перебувала в експертні установі, а провадження і так було зупинено. Поновивши ж провадження після надходження матеріалів справи з експертної установи, суд першої інстанції забезпечив дотримання принципу розгляду справи в «розумні строки», гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. А тому посилання скаржника відхиляються як безпідставні. До того ж, яким чином розгляд справи по суті порушив право скаржника, останнім не зазначено.
Стосовно твердження позивача про відсутність ухвали про відмову в призначенні повторної експертизи, суд апеляційної інстанції зазначає, що в ухвалі від 07.06.2019 суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні такого клопотання, про що зазначив у її мотивувальній частині. При цьому не відображення такого висновку в резолютивній частині ухвали не може обмежувати право учасника на оскарження такого судового рішення. Крім того, таке клопотання було заявлено скаржником і в апеляційній скарзі, за результатами розгляду якого було встановлено його необґрунтованість. А тому суд апеляційної інстанції відхиляє таку підставу скарги як необґрунтовану.
Щодо заявленого скаржником відводу в судовому засіданні 09.08.2019 під час розгляду справи по суті, суд апеляційної інстанції виходить з такого.
Провадження у справі було порушено судом першої інстанції 15.01.2018. Під час розгляду справи в суді першої інстанції скаржником двічі заявлялися відводи, в задоволення яких було відмовлено з підстав їх необґрунтованості.
Відповідно до ч. 3 ст. 38 ГПК України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Винятковість випадку скаржником не доведено, оскільки сумніви в заінтересованості суду сторона обґрунтовує неправомірністю, на її переконання, ухвалених процесуальних рішень, що в силу ч. 4 ст. 35 ГПК України не може бути підставою для відводу. А тому, залишаючи заявлений усно відвід без розгляду усною ухвалою, суд першої інстанції дія в порядку, передбаченому ГПК України.
8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Отже, Північний апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» до ТОВ «Нафтогаз-Альянс» про стягнення заборгованості за договором кредиту.
Таким чином, на підставі ст. 2, 4, 126, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги у даній справі без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
9. Судові витрати
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги по суті, понесені судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції (судовий збір) покладаються на скаржника в порядку ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 281 - 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз-Альянс» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.08.2019 у справі №910/22873/17 - залишити без задоволення/
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.08.2019 у справі №910/22873/17 - залишити без змін.
3. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.
4. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено - 12.02.2020
Головуючий суддя О.М. Коротун
Судді А.Г. Майданевич
В.В. Сулім