ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/4475/19

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду:

Погребняка В. Я. - головуючий, Банаська О. О., Білоуса В. В., Васьковського О.В., Огородніка К. М., Пєскова В. Г., Ткаченко Н. Г.,

за участю секретаря судового засідання Сотник А. С.

учасники справи:

боржник - Публічне акціонерне товариство «ЗЛАТО»,

представник боржника - Серпутько Я. С., адвокат (довіреність від 29.05.2020),

арбітражний керуючий Капустін Володимир Володимирович - не з`явився,

кредитор (ініціюючий) - Чорнуха Віктор Григорович,

представник кредитора - Зубащенко Ю. В., адвокат (ордер АС № 1006454 від 01.04.2020),

заявник касаційної скарги - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,

представник скаржника - Шевченко Ю. А., (наказ №329-К від 10.11.2014), Гуленко Ю.М. (довіреність № 27-8188/20 від 24.06.2020),

заявник касаційної скарги - Національний банк України,

представник скаржника - Бірюкова О. А. (довіреність № 18-0011/22729 від 12.05.2020), Сапальов В. В. (довіреність № 18-0014/68076 від 27.12.2019),

за участі:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Біпродукт» - Рєзніков В. І., адвокат (ордер КС № 338798 від 13.07.2020),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги:

1. Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

2. Національного банку України (до яких приєдналося ТОВ «Біпродукт) -

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2020

у складі колегії суддів: Полякова Б. М. (головуючий), Грека Б. М., Пантелієнка В.О.

у справі за заявою

ОСОБА_1

до Публічного акціонерного товариства «Златобанк» (ПАТ «ЗЛАТО», державна реєстрація змін 17.07.2019)

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст вимог

1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2019, серед іншого:

відкрито провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства «Златобанк» (далі - ПАТ «Златобанк», боржник);

введено мораторій на задоволення вимог кредиторів;

введено процедуру розпорядження майном боржника;

призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Капустіна Володимира Володимировича тощо.

Ухвала мотивована тим, що:

- ПАТ «Златобанк» не є банком;

- ПАТ «Златобанк» має ознаки неплатоспроможності.

2. Судом першої інстанції встановлено:

2.1. Правлінням Національного банку України (далі - НБУ) було прийнято постанову від 13.02.2015 № 105 «Про віднесення ПАТ «Златобанк» до категорії неплатоспроможних».

2.2. На підставі постанови Правління НБУ від 13.02.2015 № 105 «Про віднесення ПАТ «Златобанк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО) прийнято рішення від 13.02.2015 № 30 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Златобанк», яким з 14.02.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці з 14.02.2015 по 13.05.2015 включно та призначено уповноважену особу ФГВФО на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Златобанк» - Славінського Валерія Івановича .

2.3. Правлінням НБУ було прийнято постанову від 12.05.2015 № 310 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Златобанк».

2.4. На підставі постанови Правління НБУ від 12.05.2015 № 310 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Златобанк» виконавчою дирекцією ФГВФО прийнято рішення від 13.05.2015 № 99 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Златобанк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Златобанк» та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «Златобанк» Славінського Валерія Івановича строком на один рік з 18 год 00 хв 13.05.2015 до 12.05.2016 включно.

2.5. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.07.2017 у справі № 826/2184/17 частково задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Авангард-Експо», визнано протиправними та скасовано:

- постанову Правління НБУ від 13.02.2015 № 105 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Златобанк» до категорії неплатоспроможних»;

- рішення ФГВФО від 13.02.2015№ 30 «Про запровадження тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві «Златобанк»;

- постанову Правління НБУ від 12.05.2015 № 310 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Златобанк»;

- рішення ФГВФО від 13.05.2015 № 99 «Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства «Златобанк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку»;

- рішення ФГВФО від 18.05.2015 № 100 «Про внесення змін до рішення виконавчої дирекції Фонду від 13.05.2015 № 99 «Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства «Златобанк» та призначення уповноваженої особи фонду на ліквідацію банку»;

- рішення ФГВФО від 24.03.2016 № 391 «Про продовження строків здійснення процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства «Златобанк» на два роки до 13.05.2018 включно».

2.6. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2017 змінено мотивувальну частину постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.07.2017. У решті постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.07.2017 залишено без змін.

2.7. Постановою Великої Палати Верховного Суду від 05.02.2019 касаційні скарги ФГВФО, уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ «Златобанк» Славкіної М. А., НБУ залишено без задоволення, постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.07.2017 та Київського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2017 залишено без змін.

2.8. НБУ на судовий запит Господарського суду м. Києва від 15.04.2019 № 06-37.1/910/4475/19 щодо надання відомостей стосовно наявності у ПАТ «Златобанк» статусу банку надано відповідь від 13.05.2019 № 18-0007/25103, в якій зазначено, що на виконання постанови Правління НБУ від 12.05.2015 № 310 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Златобанк» уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Златобанк» листом від 14.05.2015 № 1842 НБУ було повернуто ПАТ «Златобанк» банківську ліцензію.

2.9. Ані Законом України «Про банки і банківську діяльність», ані Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», ані будь-якими іншими нормативно-правовими актами України не передбачено можливості та порядку повернення банківської ліцензії і відновлення діяльності банку в разі скасування рішення про її відкликання та ліквідацію банку. Наведена обставина не спростовується НБУ і ФГВФО.

2.10. За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, «Діяльність комерційні банки. Код КВЕД 65.12.1» виключений з видів економічної діяльності, які здійснюються ПАТ «Златобанк», та станом на дату розгляду заяви про порушення справи про банкрутство у боржника значиться єдиний вид економічної діяльності - «Інші види грошового посередництва. Код КВЕД 64.19».

3. 04.07.2019 до суду першої інстанції надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Біпродукт» (далі - ТОВ «Біпродукт») про визнання грошових вимог до боржника в розмірі 3 738 596,71 доларів США, що станом на 03.07.2019 згідно з офіційним курсом НБУ становить 97 371 156,87 грн.

4. 08.07.2019 до місцевого господарського суду із заявою про визнання грошових вимог звернувся НБУ в сумі 828 906 798,67 грн за кредитними договорами.

5. 17.07.2019 проведено державну реєстрацію змін щодо ПАТ «Златобанк» (код ЄДРПОУ 35894495), внаслідок чого було змінено повне та скорочене найменування на Публічне акціонерне товариство «ЗЛАТО» та ПАТ «ЗЛАТО» відповідно, а також змінено адресу місцезнаходження зазначеної юридичної особи на 03186, м. Київ, бульвар Чоколівський, будинок 19 (том 7, арк. справи 29-31).

6. Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2019, ФГВФО (08.07.2019) звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою з вимогою скасувати оскаржену ухвалу у справі № 910/4475/19 та постановити нову ухвалу, якою відмовити у порушенні провадження у справі про банкрутство ПАТ «Златобанк».

7. До апеляційної скарги ФГВФО приєдналися ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (заяви подано 19.08.2019); які просили ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.06.2019 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у відкритті провадження у справі про банкрутство ПАТ «Златобанк».

8. ТОВ «Біпродукт» теж звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.06.2019 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у відкритті провадження у справі про банкрутство ПАТ «Златобанк».

9. НБУ, не погоджуючись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2019, також звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.06.2019 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у відкритті провадження у справі про банкрутство ПАТ «Златобанк».

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

10. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2020 апеляційне провадження за апеляційними скаргами ФГВФО, до якої приєдналися ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , НБУ, ТОВ «Біпродукт» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.06.2019 у справі № 910/4475/19 закрито;

повернуто сплачену суму судового збору за подання апеляційних скарг скаржникам;

справу № 910/4475/19 повернуто до Господарського суду міста Києва.

11. Ухвала мотивована тим, що особи, які подали апеляційні скарги, не мають статусу учасника справи про банкрутство у розумінні Кодексу України з питань банкрутства (далі - КУзПБ), що виходить з такого:

11.1. Ані НБУ, ані ФГВФО не відносяться до осіб, що є учасниками справи про банкрутство як суб`єкти, які виконують публічні функції. Водночас вони не позбавлені права бути такими як господарюючі суб`єкти.

11.2. Висновки Верховного Суду про застосування норм права, наведені у постановах від 13.06.2018 у справі № 914/355/17, від 17.04.2018 у справі №904/6950/17, від 16.08.2018 у справі № 916/1950/16, від 22.10.2019 у справі №910/11946/18 стосуються дії та застосування норм Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон про банкрутство), який діяв до 21.10.2019.

11.3. У КУзПБ порівняно із Законом про банкрутство відсутні норми про банкрутство підприємства його власником, де заявник сам вказував у своїй заяві кредиторів, до яких і входив забезпечений кредитор;

розгляд усіх грошових вимог відбувається впродовж усієї процедури банкрутства до її закінчення (частина шоста статті 45 КУзПБ);

стаття 42 КУзПБ передбачає можливість визнання недійсними правочинів боржника, в тому числі тих, що передбачають забезпечення, які укладені протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство.

11.4. Сам по собі майновий інтерес у осіб, які заявили свої вимоги або не заявляли взагалі протягом встановленого статтею 45 КУзПБ строку, не може бути підставою для оскарження ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо така особа не набула статусу учасника справи про банкрутство.

11.5. Особи, що мають кредиторські вимоги до боржника, відповідно до частини другої статті 255 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) повинні отримати статус учасника справи про банкрутство до подання апеляційної скарги.

11.6. ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ТОВ «Біпродукт» не надано посилання на ухвали господарського суду про визнання їх грошових вимог у справі про банкрутство, а сама по собі заява, подана до суду про визнання їх конкурсними кредиторами, не робить їх автоматично учасниками справи про банкрутство.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

12. Не погоджуючись з ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2020 у цій справі, НБУ (скарга подана 25.03.2020) та ФГВФО (скарга подана 16.04.2020) звернулися до Верховного Суду з касаційними скаргами про скасування оскарженого судового рішення, з вимогою направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

13. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/4475/19 за касаційною скаргою НБУ було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В. Я., суддя - Васьковський О. В., суддя - Огороднік К. М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.04.2020.

14. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/4475/19 за касаційною скаргою ФГВФО було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В. Я., суддя - Васьковський О. В., суддя - Огороднік К. М., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суддів від 23.04.2020.

15. Ухвалою Верховного Суду від 06.05.2020 відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами ФГВФО та НБУ, об`єднано касаційні скарги в одне касаційне провадження, датою проведення судового засідання визначено 02.06.2020.

16. 25.05.2020 до Верховного Суду від ПАТ «ЗЛАТО» надійшов відзив на касаційні скарги ФГВФО та НБУ із запереченнями проти вимог та доводів скаржників.

17. 02.06.2020 від ПАТ «ЗЛАТО» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з метою ознайомлення з касаційними скаргами ФГВФО та НБУ.

18. 02.06.2020 до Верховного Суду від ПАТ «ЗЛАТО» надійшло клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Клопотання мотивоване існуванням, на переконання боржника, виключної правової проблеми, що має значний суспільний інтерес щодо наявності у НБУ та ФГВФО права на оскарження ухвали суду про відкриття провадження у справі про банкрутство, розпочатого за процедурами, передбаченими Законом про банкрутство, який діяв до 21.10.2019, та КУзПБ.

На думку боржника, ліквідація ПАТ «ЗЛАТО» як юридичної особи, яка втратила ознаки та статус банку (фінансової установи), за відсутності процедури повернення банківської ліцензії не охоплюється дією Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», натомість підлягає ліквідації за Законом про банкрутство, який діяв до 21.10.2019, та КУзПБ, який діє з 21.10.2019.

НБУ та ФГВФО не є учасниками справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір, вони не набули статусу кредиторів з вимогами до боржника, а отже, у них відсутнє право на оскарження ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство.

19. 02.06.2020 до Суду від боржника надійшло клопотання про передачу справи на розгляд Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду.

Обґрунтовуючи таке клопотання, заявник посилається на наявність різної правової позиції Верховного Суду щодо статусу та прав осіб, які мають грошові вимоги до боржника та вважають, що їх права та інтереси порушені (постанови Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 910/11946/18 та від 08.08.2018 у справі № 24-7/210-05-8241).

20. Ухвалою Верховного Суду від 02.06.2020 відкладено розгляд касаційних скарг ФГВФО та НБУ на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2020 у справі № 910/4475/19;

повідомлено учасників справи, що розгляд касаційних скарг ФГВФО та НБУ на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2020 відбудеться 09.06.2020 о 16:30 у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, зал судових засідань № 330.

21. 05.06.2020 від НБУ надійшли заперечення проти клопотань про передачу справи на розгляд до судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду та про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

22. Ухвалою Суду від 09.06.2020 клопотання ПАТ «ЗЛАТО» про передачу справи на розгляд Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду задоволено, справу № 910/4475/19 передано на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за касаційними скаргами ФГВФО та НБУ на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2020.

Підставою передачі визначено необхідність відступлення від правових позицій, висловлених Верховним Судом у постановах від 19.05.2020 у справі № 908/2332/19, від 16.01.2020 у справі № 911/5186/14, від 23.01.2020 у справі № 913/444/18, від 08.08.2018 у справі № 24-7/210-05-8241, щодо визначення моменту набуття особою статусу учасника провадження у справі за Законом про банкрутство.

23. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/4475/19 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В. Я., суддя - Банасько О. О. суддя - Пєсков В. Г., суддя - Катеринчук Л. Й., суддя - Ткаченко Н. Г., суддя - Жуков С. В., суддя - Білоус В. В. суддя - Васьковський О. В., суддя - Огороднік К. М., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.06.2019.

24. Ухвалою від 18.06.2020 прийнято до розгляду судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справу № 910/4475/19 Господарського суду м. Києва за касаційними скаргами ФГВФО та НБУ на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2020;

повідомлено учасників справи, що розгляд касаційних скарг ФГВФО та НБУ відбудеться 16.07.2020 о 15:30.

25. 14.07.2020 до Суду надійшла заява ТОВ «Біпродукт» про приєднання до касаційних скарг ФГВФО та НБУ на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2020.

26. У зв`язку з відпустками суддів Жукова С. В. і Катеринчук Л. Й. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/4475/19 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В. Я., суддя - Ткаченко Н. Г., суддя - Пєсков В. Г., суддя - Білоус В. В., суддя - Банасько О. О., суддя - Васьковський О. В., суддя - Огороднік К. М., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.07.2019

27. У судовому засіданні 16.07.2020 представники ФГВФО та НБУ повністю підтримали заявлені вимоги за доводами, викладеними у касаційних скаргах. Просили Суд скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2020 повністю, направити справу № 910/4475/19 для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

28. Представник ініціюючого кредитора Чорнухи В. Г. в засіданні суду проти вимог та доводів скаржників заперечив, просив Суд ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2020 у цій справі залишити без змін. На переконання кредитора, скаржники не є учасниками справи про банкрутство.

29. Представник боржника в судовому засіданні проти заявлених касаційних скарг заперечив з підстав, наведених у відзивах, просив Суд ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2020 у справі № 910/4475/19 залишити без змін.

30. Представник ТОВ «Біпродукт» підтримав заяву про приєднання до касаційних скарг, а також вимоги ФГВФО та НБУ з підстав, наведених у заяві.

Просив Суд:

- приєднати заяву ТОВ «Біпродукт» до касаційних скарг ФГВФО та НБУ на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2020 у справі № 910/4475/19;

- ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2020 у справі № 910/4475/19 скасувати, а матеріали справи передати для подальшого розгляду апеляційних скарг ФГВФО, до якої приєдналися ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , НБУ та ТОВ «Біпродукт».

31. Інші учасники провадження у справі у судове засідання повноважних представників не направили. Про дату, час та місце розгляду касаційної скарги учасники справи були повідомлені належним чином. Оскільки явка представників сторін не була визнана обов`язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників учасників судового процесу, які не з`явились.

32. Колегією суддів Касаційного господарського суду враховано, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» (зі змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020, від 22.04.2020, від 04.05.2020, від 20.05.2020) з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу з 12.03.2020 по 31.07.2020 (в редакції останніх змін) на всій території України встановлено карантин.

33. Водночас судом враховано, що за приписами статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

34. Об`єктом касаційного перегляду є ухвала Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2020 про закриття апеляційного провадження у справі № 910/4475/19 за апеляційними скаргами на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.06.2019, якою відкрито провадження у справі про банкрутство ПАТ «Златобанк».

34.1 Згідно із частинами першою, третьою статті 301 ГПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу. Розгляд справ у суді касаційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

34.2. Частинами четвертою, п`ятою статті 301 ГПК України передбачено, що перегляд рішень суду першої інстанції та постанов апеляційної інстанції у справах, ціна позову в яких не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, здійснюється без повідомлення учасників справи, крім справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження. Перегляд ухвал суду першої та апеляційної інстанцій (крім ухвал, якими закінчено розгляд справи) здійснюється судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи.

34.3. У цій справі об`єктом касаційного оскарження є ухвала Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2020 у справі № 910/4475/19 про закриття апеляційного провадження в порядку статті 264 ГПК України.

34.4. Частиною шостою статті 301 ГПК України визначено, що з урахуванням конкретних обставин справи суд касаційної інстанції може розглянути касаційні скарги, зазначені у частинах четвертій і п`ятій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

34.5. Тлумачення статті 301 ГПК України свідчить, що цією нормою закріплено дискреційні повноваження суду в межах процесуального закону зі свободою розсуду вирішити питання про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) учасників справи при розгляді касаційних скарг, зазначених у частинах четвертій, п`ятій статті 301 ГПК України, залежно від конкретних обставин справи.

34.6. Тобто вирішення питання щодо проведення судового засідання з повідомленням (викликом) учасників справи при розгляді касаційних скарг залежить саме від конкретних обставин справи.

34.7. З урахуванням доводів, викладених у касаційній скарзі судом вирішено розглядати касаційні скарги ФГВФО та НБУ на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2020 про закриття апеляційного провадження у справі № 910/4475/19 у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

35. З метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, необхідності забезпечення захисту здоров`я учасників судового процесу і працівників суду та виконання наведених рекомендацій уповноважених суб`єктів щодо запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, суд касаційної інстанції дійшов висновку про здійснення розгляду касаційних скарг з урахуванням раніше визначеної дати (16.07.2020) та постановив ухвалу від 18.06.2020, якою довів до відома учасників справи положення норм статей 196, 202 ГПК України.

36. Суд констатує, що до визначеної дати проведення судового засідання - 16.07.2020 - від учасників справи не надійшло заяв, клопотань, пов`язаних з рухом касаційної скарги, в т.ч. про перерву чи відкладення розгляду справи, що унеможливило б розгляд справи у судовому засіданні 16.07.2020.

РОЗГЛЯД КЛОПОТАНЬ/ЗАЯВ

37. До Суду надійшла заява ТОВ «Біпродукт» про приєднання до касаційних скарг ФГВФО та НБУ на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2020.

38. Відповідно до статті 297 ГПК України учасники справи мають право приєднатися до касаційної скарги, поданої особою, на стороні якої вони виступали. До касаційної скарги мають право приєднатися також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки. Заяву про приєднання до касаційної скарги може бути подано до початку розгляду справи в суді касаційної інстанції. До заяви про приєднання до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору та докази направлення заяви іншим учасникам справи.

39. Приєднання до апеляційної/касаційної скарги - це допоміжний інститут процесуального права для осіб, які погоджуються з доводами апеляційної/касаційної скарги і бажають їх підтримати у наведеному в апеляційній/касаційній скарзі обсязі. Межі перегляду справи в суді апеляційної/касаційної інстанції визначаються наведеними в апеляційній/касаційній скарзі доводами, незалежно від наявності заяви про приєднання до апеляційної/касаційної скарги.

Водночас особа, яка має доводи, інші, ніж у апеляційній/касаційній скарзі, має право реалізувати своє право на апеляційне/касаційне оскарження судового акта місцевого/апеляційного господарського суду, подавши апеляційну/касаційну скаргу самостійно, що відповідає принципу диспозитивності і усуває можливу конкуренцію доводів, викладених у апеляційній/касаційній скарзі та заяві про приєднання до апеляційної/касаційної скарги.

Така правова позицій висловлена Верховним Судом у постанові від 18.06.2020 у справі № 44/380-б.

40. З урахуванням викладеного, заява ТОВ «Біпродукт» про приєднання до касаційних скарг ФГВФО та НБУ на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2020 приймається та розглядається виключно в частині доводів, що тотожні доводам касаційних скарг ФГВФО та НБУ.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржників

(Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Національного банку України)

41. Обґрунтовуючи заявлені вимоги, скаржники посилаються на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме статті 264 ГПК України, статей 553, 554, 559 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 1, 19, 23 Закону про банкрутство, статті 20 Закону України «Про заставу».

42. Посилаючись на правові позиції Верховного Суду (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 904/6950/17, від 13.06.2018 у справі № 914/355/17, від 16.08.2018 у справі № 916/1950/16, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 09.01.2020 у справі № 922/1775/19, постанова Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.10.2019 у справі № 910/11946/18), які, на переконання скаржників, не були враховані апеляційним судом, скаржники вказують на те, що забезпечені кредитори набувають статусу учасника провадження у справі про банкрутство з моменту порушення такого провадження, а отже, набувають і процесуальне право на оскарження ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство.

43. ФГВФО з посиланням на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у справі № 925/698/16 вказує на те, що Фонд відповідно до приписів статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» здійснює повноваження органів управління банку, тобто реалізує цивільну дієздатність такої юридичної особи в розумінні статті 92 ЦК України.

Доводи боржника (ПАТ «ЗЛАТО»)

44. Боржник, посилаючись на правову позицію Верховного Суду, наведену у постанові від 08.08.2018 у справі № 24-7/210-05-8241, вказує на те, що особа, яка має до боржника кредиторські вимоги, набуває саме процесуального статусу конкурсного (заставного) кредитора з правом на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень, які визначають права та обов`язки учасників провадження у справі про банкрутство, після звернення із заявою з кредиторськими вимогами у справі про банкрутство, розгляду такої заяви судом та визнання його вимог до боржника господарським судом з прийняттям відповідного рішення та доведення порушення його прав оскаржуваним рішенням.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

45. 08.02.2020 набрали чинності зміни до ГПК України, внесені Законом України від 15.01.2020 № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

За правилом пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Ураховуючи дату подання касаційних скарг у цій справі (п.12 цієї постанови), розгляд здійснюється за правилами ГПК України у редакції Закону України від 15.01.2020 № 460-IX.

46. Відповідно до вимог частини першої статті 300 ГПК України (у визначеній редакції), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

47. Ураховуючи наведені приписи, Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду вважає необхідним визначити, що касаційний розгляд цієї справи за касаційними скаргами здійснюється лише в межах встановлених обставин і процедур (провадження у справі про банкрутство відкрито за заявою кредитора, конкурсні кредитори подають до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника після офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство) і відповідних прав заявників апеляційних скарг та осіб, що приєднались до апеляційної скарги.

48. Питання щодо статусу зазначених осіб та, відповідно, можливості оскарження ними ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство розглядається Судом у розрізі положень Закону про банкрутство та КУзПБ.

49. Суд вважає необхідним зауважити, що коло учасників за статтею 7 КУзПБ визначається за ГПК України.

50. За приписами пункту 3 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали суду апеляційної інстанції, зокрема, про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження.

51. Наслідком закриття провадження у справі є відсутність (скасування) рішення, яким закінчено розгляд справи по суті.

52. Ураховуючи наведене, об`єкт касаційного перегляду (пункт 34 цієї Постанови), а також приписи статті 300 ГПК України, розгляд в цьому касаційному провадженні доводів скаржників та особи, що приєдналась до касаційних скарг щодо неправомірності прийняття місцевим господарським судом ухвали від 19.06.2019 про відкриття провадження у справі № 910/4475/19 про банкрутство ПАТ «Златобанк», перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції, а тому відповідні доводи не розглядаються і суд не дає їм оцінку.

53. Провадження у справі про банкрутство ПАТ «Златобанк» (після державної реєстрації змін від 17.07.2019 - ПАТ «ЗЛАТО», п. 5 цієї постанови) відкрито ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2019, апеляційні скарги ФГВФО, НБУ та ТОВ «Біпродукт» подані в липні 2019, оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції прийнята 11.03.2020.

54. Ураховуючи обґрунтування прийняття судом апеляційної інстанції оскарженої ухвали та доводи касаційних скарг, проблемним постало питання щодо статусу заявників апеляційних скарг та, відповідно, наявності у них права на апеляційний перегляд оскаржуваної ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство.

55. Щодо права на апеляційний перегляд

55.1. У статті 1 Конституції України закріплено, що Україна є правовою державою. Як будь-яка правова держава, Україна гарантує захист прав і законних інтересів людини і громадянина в суді шляхом здійснення правосуддя.

55.2. Обов`язок держави забезпечувати право кожної людини на доступ до ефективних та справедливих послуг у сфері юстиції та правосуддя закріплені як основоположні принципи у Конституції України, національному законодавстві та її міжнародних зобов`язаннях, у тому числі міжнародних договорах, стороною яких є Україна.

55.3. Статтею 6 Конвенції закріплено принцип доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього суду; вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

55.4. Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

55.5. При цьому «право на суд» та право на «доступ до суду» не є абсолютними. Права можуть бути обмежені, але лише у такий спосіб та до такої міри, що не порушують зміст цих прав (Philis v Greece (Філіс), § 59; De Geouffre de la Pradelle v France (Де Жуфр де ла Прадель проти Франції), § 28, і Stanev v Bulgaria (Станєв проти Болгарії) [ВП], § 229).

55.6. Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

55.7. Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем у статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

55.8. Реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007).

55.9. Отже, конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.

55.10. Реалізація конституційного права, зокрема, на апеляційне оскарження судового рішення ставиться в залежність від положень відповідних процесуальних норм, в провадженні у справі про банкрутство - норм ГПК та КУзПБ.

55.11. Конституційні гарантії захисту прав та інтересів в апеляційній інстанції конкретизовано в главі 1 розділу І, главі 1 розділу ІV ГПК України, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного оскарження судових рішень у господарському судочинстві.

55.12. Частина перша статті 254 ГПК України визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, і поділяються на дві групи: учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення прийнято щодо їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

55.13. У розумінні наведених норм процесуального права судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та (або) обов`язків цієї особи. Таким судовим рішенням безпосередньо зачіпаються права, інтереси та (або) обов`язки такої особи, в тому числі створюються перешкоди для реалізації її суб`єктивного права чи законного інтересу або реального виконання обов`язку стосовно однієї із сторін спору.

55.14. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок; такий правовий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

55.15. У вирішенні цього питання суд має з`ясувати, чи буде у зв`язку з прийняттям судового рішення таку особу наділено новими правами або покладено на неї нові обов`язки, або змінено її наявні права та/або обов`язки, або позбавлено певних прав та/або обов`язків у майбутньому тощо. Тобто, суд має розглянути та вирішити спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або міститься судження про права, інтереси та (або) обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

55.16. Якщо скаржник лише зазначає про те, що оскаржуване рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов`язки, або лише зазначає (констатує), що рішенням вирішено питання про його права та/або обов`язки чи інтереси, то такі посилання, зважаючи на наведе, не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду, зокрема, апеляційної скарги.

55.17. Після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з`ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника і які конкретно. Якщо буде встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалися, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК, оскільки у такому випадку не існує правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, у зв`язку з чим відсутній суб`єкт апеляційного оскарження.

55.18. Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 17.05.2018 у справі № 904/5618/17, від 21.09.2018 у справі № 909/68/18, від 18.12.2018 у справі № 911/1316/17, від 27.02.2019 у справі № 903/825/18, від 17.10.2019 у справі № 910/21156/16.

55.19. Згідно зі статтею 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

55.20. Основним нормативним актом є ГПК України, який визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.

55.21. Порядок здійснення судочинства щодо деяких визначених ГПК категорій справ врегульовано Законом про банкрутство (до 21.10.2019) та КУзПБ (з 21.10.2019).

55.22. Так, відповідно до частини першої статті 2 Закону про банкрутство провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України. Такі ж положення містить частина перша статті 2 КУзПБ.

55.23. З 21.10.2019 введено в дію КУзПБ. З огляду на приписи пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ, законодавцем за темпоральним принципом (принцип дії закону у часі) визначено пряму дію норм КУзПБ та їх застосування при розгляді справ про банкрутство незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, за винятком справ, які на день введення в дію цього Кодексу 21.10.2019 перебувають на стадії санації.

55.24. На день розгляду цієї справи у суді апеляційної інстанції Закон про банкрутство втратив чинність.

55.25. Поряд з цим слід зауважити, що із втратою Законом про банкрутство чинності відповідні зміни до ГПК України внесені не були.

55.26. Відтак, Суд вважає, що при застосуванні судом норм ГПК України, під час розгляду справ про банкрутство, які містять посилання на Закон про банкрутство, який втратив чинність, з урахуванням частини 3 статті 3 ГПК України та пункту 3 Рішення Конституційного Суду України від 03.10.1997 № 4-зп (у справі за конституційним зверненням ОСОБА_5 щодо офіційного тлумачення частини п`ятої статті 94 та статті 160 Конституції України), з 21.10.2019 підлягають застосуванню саме норми КУзПБ.

55.27. Відповідно до приписів статті 41 ГПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи. При розгляді вимог у наказному провадженні учасниками справи є заявник та боржник. У справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. У справах про оскарження рішення третейського суду та про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду учасниками справи є учасники третейського розгляду, а також особи, які не брали участі у третейському розгляді, якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та (або) обов`язки.

У справах про банкрутство склад учасників справи визначається Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

55.28. Статтею 1 Закону про банкрутство визначено:

учасники у справі про банкрутство - сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

55.29. За КУзПБ (стаття 1) учасники у справі про банкрутство - сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір. Сторони у справі про банкрутство - конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут).

55.30. У справі про банкрутство учасники поділяються на дві групи: визначені учасниками за законом (абзац п`ятнадцятий статті 1 Закону про банкрутство, абзац двадцять третій статті 1 КУзПБ) та особи, які стали учасниками справи в процесі провадження (у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство (стаття 1 Закону про банкрутство); інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір (стаття 1 КУзПБ).

55.31. Суб`єктний склад учасників господарського процесу за ГПК України є іншим, ніж склад учасників у справі про банкрутство за Законом про банкрутство та КУзПБ. Водночас, перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство наведеними нормами віднесено також інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство

55.32. Коло осіб (в позовному провадженні), які мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, а також оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції визначено приписами статей 254, 255 ГПК України.

55.33. У справі про банкрутство коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення, звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

55.34. Відповідна правова позиція не має законодавчого відтворення ані в ГПК України, ані в Законі про банкрутство або КУзПБ, однак є усталеною під час перегляду справ про банкрутство та викладена суддями судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зокрема, у постановах від 07.07.2020 у справі № Б-39/27-09, від 11.06.2020 у справі № 916/3206/17, від 03.06.2020 у справі № 910/18031/14, від 19.05.2020 у справі № 908/2332/19, від 03.03.2020 у справі № 904/7965/16, від 20.02.2019 у справі № 5005/2329/2011, від 16.01.2020 у справі № 911/5186/14.

55.35. Як Закон про банкрутство, так і КУзПБ не передбачають обов`язкову формалізацію статусу всіх учасників справи про банкрутство (окрім кредиторів), шляхом прийняття відповідного судового рішення (ухвали)

55.36. На переконання Суду, було б доцільно формалізувати статус наведених учасників у справі про банкрутством шляхом прийняття господарським судом відповідного судового рішення (ухвали) задля впорядкування процесу здійснення провадження у справі.

55.37. Водночас, відсутність відповідного судового рішення (ухвали про визнання або залучення особи учасником у справі про банкрутство) не може позбавляти особу процесуальних гарантій права на апеляційне оскарження за статтею 254 ГПК України або невиправдано ускладнювати реалізацію цього права нижче мінімально допустимих стандартів на апеляційне оскарження, визначених Конституцією, Конвенцією, Законом України «Про судоустрій і статус суддів України», ГПК України, КУзПБ.

Щодо правового регулювання статусу учасників справи

56. Щодо конкурсних кредиторів

56.1. Враховуючи межі розгляду справи касаційним судом, наведені у пунктах 45-54 цієї постанови, позиція Суду викладається щодо конкурсних кредиторів, порядок звернення яких було передбачено статтею 23 Закону про банкрутство та передбачено статтею 45 КУзПБ.

56.2. Основною метою конкурсного процесу та процедури банкрутства є рівномірне і справедливе задоволення вимог кредиторів, саме тому правове регулювання статусу кредиторів у справах про банкрутство є одним із ключових питань цього процесу, адже, з одного боку, відкриття та провадження у справі про банкрутство впливає на права, інтереси, діяльність кредиторів та їх фінансовий стан, а з іншого - від волі кредиторів залежить і доля боржника.

56.3. Правовий статус кредитора як учасника справи про банкрутство має переважно комплексний характер та обов`язково включає в себе і матеріальну, і процесуальну складові. Матеріальні відносини між боржником і кредитором у праві неспроможності обов`язково повинні трансформуватися у процесуальні, інакше після порушення провадження у справі про банкрутство матеріальні відносини не зможуть бути реалізовані.

56.4. Саме від того, яким чином визначено статус кредиторів у справі про банкрутство, якими правами та обов`язками вони наділені і чи ефективно використовують їх, залежить досягнення основної мети конкурсного провадження - задоволення/погашення вимог кредиторів.

56.5. Склад учасників у справі про банкрутство та їх термінологічне визначення наведено у статті 1 КУзПБ (пункт 54.7. цієї Постанови). Подібне визначення складу учасників у справі про банкрутство містилося у статті 1 Закону про банкрутство (пункт 54.6. цієї Постанови).

56.6. Порядок набуття кредитором (окрім кредитора, за заявою якого відкрито провадження у справі про банкрутство) статусу учасника провадження у справі про банкрутство до 21.10.2019 визначався приписами статті 23 Закону про банкрутство та з 21.10.2019 визначається статтею 45 КУзПБ.

56.7. Статтею 23 Закону про банкрутство було встановлено порядок пред`явлення кредиторами вимог до боржника у справі про банкрутство, провадження у якій здійснюється за загальною процедурою. Конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство, а забезпечені кредитори зобов`язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство лише в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення.

56.8. Приписами статті 45 КУзПБ встановлено, що конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Забезпечені кредитори зобов`язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення.

Забезпечені кредитори можуть повністю або частково відмовитися від забезпечення. Якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета застави. Залишок вимог вважається незабезпеченим.

Кредитори за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю громадян, сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування мають право протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

56.9. Набуття статусу кредитора законодавець пов`язує з наявністю у особи (як фізичної, так і юридичної) грошових вимог до боржника, поданих у встановленому Законом порядку.

Така правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 25.06.2020 у справі № 916/1965/13.

56.10. Верховним Судом у постанові від 17.12.2019 у справі № 01/1494 (14-01/1494) наведено правову позицію, яка полягає у такому: «Особа, яка має грошові вимоги до боржника, набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство, а саме кредитора, лише після заявлення у встановленому порядку грошових вимог до боржника. Тільки після цього така особа має процесуальне право на оскарження процесуальних документів у справі про банкрутство».

56.11. Наявність різних правових позицій з зазначеного питання не сприяє єдності правозастосування і розумній передбачуваності судових рішень, тому судова палата з огляду на подібність правового регулювання набуття статусу конкурсним кредитором у справі про банкрутство за нормами Закону про банкрутство та КУзПБ вважає за необхідне відступити від висновків щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладених у раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду, зокрема у постановах від 18.04.2018 у справі № 922/2362/17, від 02.10.2019 № 910/9535/18, від 17.12.2019 у справі № 01/1494(14-01/1494).

56.12. Законодавством про банкрутство для конкурсних кредиторів встановлений більш складний, порівняно з іншими учасниками справи, порядок набуття статусу учасника провадження у справі про банкрутство, який (статус) наділяє такого учасника повним обсягом процесуальної дієздатності, в т. ч. правом оскаржувати судові рішення, оскаржувати дії боржника, розпорядника майном, керуючого санацією, ліквідатора, звертатися про визнання недійсними угод боржника тощо.

56.13. Набуття такого статусу остаточно формалізується ухвалою суду про визнання вимог кредитора (аналогічна позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 913/444/18).

56.14. За приписами частини другої статті 47 КУзПБ у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна. Нормами цієї статті передбачено, що за результатами попереднього засідання господарський суд постановляє ухвалу, тобто чітко визначений порядок формалізації конкурсного кредитора як у часника провадження у справі про банкрутство.

56.15. Таким чином, порядок набуття конкурсним кредитором статусу учасника провадження у справі про банкрутство є чітким, зрозумілим та однозначним, тобто таке нормативне регулювання виключає можливість довільного його трактування.

56.16. Отже, лише після вчинення всіх передбачених Законом про банкрутство (стаття 23) чи КУзПБ (стаття 45) дій, прийняття судом відповідної ухвали про повне або часткове (частина шоста статті 23 Закону про банкрутство, частина шоста статті 45, стаття 47 КУзПБ) визнання його вимог, кредитор набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство та повну процесуальну дієздатність (здатність особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді, стаття 44 ГПК України).

56.17. Ураховуючи наведене, а також приписи статей 1, 45, 47 КУзПБ, Палата з розгляду справ про банкрутство погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що лише за сукупністю, встановлених Законом про банкрутство, КузПБ дій (пред`явлення грошових вимог; доведення свого права вимоги перед судом; розгляд грошових вимог судом (перевірка наявності такого права у кредитора; правомірність його набуття; невтрата цього права у зв`язку з позовною давністю, тощо); визнання їх судом) кредитор може набути правового статусу учасника у справі про банкрутство.

56.18. Отже, вірним є висновок апеляційного суду, що ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ТОВ «Біпродукт», які подали заяви з грошовими вимогами до боржника, набувають статусу учасника справи - конкурсного кредитора з моменту визнання їх грошових вимог у судовому порядку, що формалізується відповідним судовим рішенням господарського суду (ухвалою).

56.19. Водночас, слід зауважити, що відповідно до абзацу першого частини шостої статті 45 КУзПБ кредитор має право отримувати від розпорядника майна інформацію щодо вимог інших кредиторів. Такий кредитор може подати розпоряднику майна, боржнику та суду заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів.

56.20. Враховуючи термінологічне визначення значення «кредитор», наведене у абзаці 10 частини першої статті 1 КУзПБ, порядок набуття кредитором статусу учасника провадження у справі про банкрутство, який визначений приписами статті 45 КУзПБ, Палата суддів вважає, що кредитори (в розумінні абзацу десятого частини першої статті 1 КУзПБ, окрім тих хто ініціював провадження у справі про банкрутство), з моменту подання заяви, передбаченої абзацом першим частини першої статті 45 КУзПБ, можуть скористатися правами, передбаченими абзацом першим частини шостої названої статті, та правом оскарження судових рішень у справі про банкрутство як особи, які не брали участі у справі (частина перша статті 254 ГПК України), якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки.

56.21. Стосовно осіб, грошові вимоги яких до боржника відхилені судом (абзац 4 частини шостої статті 45 КУзПБ), Палата суддів звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 11.06.2020 у справі № 916/3200/17, згідно з якою (пункт 25):

«Особа, яка за наслідком відмови у визнанні її грошових вимог конкурсного характеру відповідно до статей 1, 23 Закону про банкрутство та статей 1, 45, 46 Кодексу України з процедур банкрутства, не набула статусу кредитора боржника у справі про банкрутство, не може вважатися учасником справи про банкрутство та не має процесуальної дієздатності, визначеної законодавством про банкрутство, щодо оскарження ухвали місцевого суду про затвердження реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство та наступних судових рішень у справі про банкрутство (введення санації, введення ліквідаційної процедури та інших), за винятком залучення такої особи у справу про банкрутство у випадку розгляду майнових та інших спорів щодо боржника, відповідно до пункту 8 частини першої статті 20 ГПК України та статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства)».

57. Щодо статусу забезпечених кредиторів

57.1. Як вже було зазначено, судовою практикою напрацьовано сталу правову позицію, що згідно з особливостями провадження у справі про банкрутство коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, чинним законодавством звужено до учасників цієї справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, в хід процедури банкрутства. Зазначене питання вже було висвітлено у цій постанові (пункти 55.31.-55.34. цієї Постанови).

57.2. Провадження у справі про банкрутство ПАТ «Златобанк» (ПАТ «ЗЛАТО») відкрито ухвалою Господарського суду міста Києва 19.06.2019, апеляційні скарги ФГВФО, до якої приєдналися ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , НБУ та ТОВ «Біпродукт», подані в липні 2019, оскаржена ухвала суду апеляційної інстанції прийнята 11.03.2020.

57.3. На час постановлення оскаржуваної ухвали та апеляційного провадження у цій справі було введено в дію (з 21.10.2019) КУзПБ від 18.10.2018 № 2597-VIII.

57.4. За статтею 1 КУзПБ сторони у справі про банкрутство - конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут); забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника.

57.5. Відповідно до статті 1 Закону України «Про заставу» застава - це спосіб забезпечення зобов`язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов`язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Аналогічна норма також міститься у статті 572 ЦК України.

57.6. Стаття 589 ЦК України передбачає, що у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право

задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

57.7. Частина третя статті 590 ЦК України встановлює, що у разі ліквідації юридичної особи - заставодавця заставодержатель набуває право звернення стягнення на заставлене майно незалежно від настання строку виконання зобов`язання, забезпеченого заставою .

Аналогічні положення містить стаття 20 Закону України «Про заставу».

57.8. Частинами першою, другою статті 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. У разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності іпотекодавця або визнання його банкрутом або при ліквідації юридичної особи - іпотекодавця іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов`язання, якщо іпотекодержатель і правонаступник іпотекодавця не досягнуть згоди про інше.

57.9. Питання особливого правового захисту прав забезпеченого кредитора знаходило своє відображення у Законі про банкрутство на всіх стадіях процедури банкрутства.

57.10. Відповідно до статті 23 Закону про банкрутство забезпечені кредитори зобов`язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство лише в частині вимог, що є не забезпеченими, або за умови відмови від забезпечення. Розпорядник майна зобов`язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за їх відсутності - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

57.11. Норма статті 23 Закону про банкрутство текстуально відтворена в КУзПБ, а саме: частина восьма статті 45 КУзПБ встановлює, що розпорядник майна зобов`язаний окремо повідомити господарський суд про вимоги кредиторів, які

забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за відсутності таких заяв - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з відповідним державним реєстром.

57.12. Отже, з моменту введення в дію КУзПБ правове регулювання статусу забезпеченого кредитора, зокрема в частині порядку набуття ним статусу учасника (сторони) у справі про банкрутство, не змінилося.

57.13. Тобто наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави/іпотеки надає такій особі (статус кредитора якої ще не підтверджено) певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника.

57.14. Відповідно до висновків про застосування норми права, викладених Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суд у постанові від 22.10.2019 у справі № 910/11946/18, визначені Законом про банкрутство наслідки, що настають з моменту порушення справи про банкрутство, полягають, зокрема, в обмеженні прав заставодержателя майна боржника вільно обирати способи та процедуру звернення стягнення на передане в заставу (іпотеку) майно, а також в особливостях задоволення вимог забезпечених кредиторів до боржника - лише в порядку, передбаченому Законом про банкрутство, та в межах провадження у справі про банкрутство.

57.15. А тому ухвала про відкриття провадження у справі про банкрутство має наслідком зміну порядку задоволення вимог заставодержателя майна боржника, у зв`язку з чим є судовим рішенням, яке ухвалено про права та інтереси цієї особи, що надає заставодержателю права заперечувати у підготовчому засіданні відкриття провадження у справі про банкрутство боржника з наділенням у такому разі заставодержателя процесуальними правами учасника у справі про банкрутство - щодо подання клопотань, надання доказів тощо, а відповідно, і процесуальним правом на оскарження ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство у розумінні частини першої статті 254 ГПК України.

57.16. Такий висновок Верховного Суду ґрунтується на нормах матеріального права, що регулюють питання застави та відповідних прав (ЦКУ, Закон України «Про заставу», Закон України «Про іпотеку»).

57.17. Ураховуючи наведене вище, Суд вважає, що апеляційний господарський суд під час прийняття оскарженої ухвали передчасно не взяв до уваги висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постанові від 22.10.2019 у справі № 910/11946/18, з посиланням на те, що вони стосуються дії та застосування норм Закону про банкрутство, який діяв до 21.10.2019, та не звернув уваги на те, що у наведеній постанові передусім досліджувалося порушення права заставодержателя майна боржника та вплив дії з відкриття провадження у справі про банкрутство на його статус саме як заставодержателя, правовий статус якого з введенням у дію КУзПБ не змінився, як і не змінилося правове регулювання статусу забезпеченого кредитора за КУзПБ у порівнянні із Законом про банкрутство.

57.18. Таким чином, за висновком Суду, апеляційним судом передчасно застосовано щодо Національного банку України приписи статті 264 ГПК України та закрито апеляційне провадження з оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 19.06.2019 у цій справі, у зв`язку з чим ухвала Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2020 в цій частині підлягає скасуванню з направленням справи у скасованій частині для апеляційного розгляду.

58. Щодо участі у справі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Національного банку України

58.1. Щодо висновку апеляційного господарського суду про закриття апеляційного провадження за апеляційними скаргами ФГВФО та НБУ на ухвалу про відкриття провадження у справі про банкрутство ПАТ «Златобанк», Суд вважає рішення апеляційного суду в цій частині передчасним і з огляду на таке.

58.2. Згідно зі статтею 2 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.

58.3. Конституційною основою діяльності НБУ є частина друга статті 99 Конституції України, де зазначено, що основною функцією центрального банку держави - Національного банку України є забезпечення стабільності грошової одиниці, якою відповідно до частини першої цієї ж статті є гривня.

58.4. Крім основної функції забезпечення фінансової і цінової стабільності, як про це йдеться у статті 6 Закону про НБУ, НБУ виконує й інші функції, перелічені у статті 7 цього ж Закону, в тому числі: визначає та проводить грошово-кредитну політику; виступає кредитором останньої інстанції для банків і організує систему рефінансування.

58.5. Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулювання відносин між Фондом, банками, Національним банком України, визначення повноважень та функцій Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків установлюються Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відповідно до пункту 6 статті 2 цього Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

58.6. Згідно з пунктом 16 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

58.7. Як про це вже було зазначено у пункті 53 цієї постанови, під час вирішення питання, чи стосується оскаржуване судове рішення прав, інтересів та (або) обов`язків особи скаржника, суд має розглянути та вирішити спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або міститься судження про права, інтереси та (або) обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

58.8. Так, заперечуючи проти закриття апеляційного провадження за апеляційними скаргами ФГВФО та НБУ скаржники, зокрема, послались на правові висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 10.12.2019 у справі № 925/698/16, в яких, зокрема, висвітлено питання спеціальної правосуб`єктності банківської установи та меж впливу й участі Фонду та НБУ у діяльності такої особи.

58.9. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

58.10. У цій справі Верховний Суд доходить висновку, що посилання ФГВФО та НБУ на правові висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 10.12.2019 у справі № 925/698/16 мають істотне значення для вирішення питання про те, чи стосується ухвала місцевого господарського суду про відкриття провадження у справі про банкрутство ПАТ «Златобанк» (ПАТ «ЗЛАТО») прав, інтересів та (або) обов`язків цих осіб (скаржників), оскільки наведена постанова містить правові висновки, які підлягають врахуванню судами щодо регулятивних повноважень Фонду та наглядової діяльності НБУ у процедурі ліквідації банку, а також наслідки визнання незаконними та скасування відповідних рішень зазначених органів, правомірність внесення змін до статуту такого банка, без дотримання процедури, передбаченої статтями 2, 16, 26, 28, 46 та 78 Закону України «Про банк та банківську діяльність».

58.11. За статтею 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

58.12. Водночас, суд апеляційної інстанції вказаних вимог норм процесуального закону повною мірою не дотримався, доводів та посилань ФГВФО та НБУ на обґрунтування права на апеляційне оскарження не дослідив, висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 925/698/16, не врахував, проте дійшов висновку про те, що зазначені особи не належать до осіб, що є учасниками справи про банкрутство як суб`єкти, які виконують публічні функції, та осіб, що наділені правом на оскарження ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку.

58.13. Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

58.14. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України» від 03.04.2008 (заява № 3236/03), «Рябих проти Росії» від 03.12.2003 (заява № 52854/99), «Нєлюбін проти Росії від 02.11.2006 (заява № 14502/04)), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

58.15. Згідно з приписами частини другої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

59. Щодо застосування судом апеляційної інстанції приписів статті 264 ГПК України у справі про банкрутство

59.1. У пункті 44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 553/2759/18 зазначено, що право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

59.2. Порядок визначення особи, яка не брала участь у справі та питання про права, інтереси та (або) обов`язки якої вирішив суд, з урахуванням приписів статей 17, 254, 255 ГПК України, наведений у пункті 34 цієї постанови.

59.3. Ураховуючи наведене у пункті 55 цієї постанови, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ТОВ «Біпродукт» на момент апеляційного провадження не мають статусу учасника у справі про банкрутство, оскарженою ухвалою про відкриття провадження у цій справі не було вирішено питання про їх права, інтереси та (або) обов`язки.

59.4. Наслідки встановлення судом апеляційної інстанції (після відкриття апеляційного провадження), що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалися, наведені у пункті 53.29. цієї постанови (закриття апеляційного провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК).

59.5. За змістом пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

59.6. Водночас, керуючись статтею 264 ГПК України (без визначення пункту та частини), суд апеляційної інстанції закрив апеляційне провадження з підстав «помилковості» прийняття апеляційних скарг вказаних осіб.

59.7. За приписами статті 264 ГПК України, суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо:

1) після відкриття апеляційного провадження особа, яка подала апеляційну скаргу, заявила клопотання про відмову від скарги, за винятком випадків, коли є заперечення інших осіб, які приєдналися до апеляційної скарги;

2) після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати;

3) після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

59.8. Слід зазначити, що приписи статті 264 ГПК України не містять таких підстав для закриття апеляційного провадження як «помилковість прийняття апеляційної скарги», проте правильне визначення підстав для закриття апеляційного провадження не призвело до прийняття в цій частині по суті неправильного рішення.

60. Щодо судового збору

60.1. Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

60.2. Перелік підстав закриття провадження у справі, визначений у статті 231 ГПК України, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

60.3. За приписами частини першої статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги, зокрема, має право: визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у передбачених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині; скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

60.4. Підстави для закриття апеляційного провадження як окремої стадії судового процесу передбачені статтею 264 ГПК України (наведені у пункті 58.7. цієї постанови).

60.5. Наслідком закриття провадження у справі є відсутність (скасування) рішення, яким закінчено розгляд справи по суті. Закриття апеляційного провадження призводить до залишення в силі рішення суду першої інстанції.

60.6. Аналіз процесуального законодавства свідчить про різне значення понять «закриття провадження у справі» (стаття 231 ГПК України) та «закриття апеляційного провадження» (стаття 264 ГПК України) та неможливість їх ототожнення.

60.10. До зазначених висновків можна дійти з огляду на підстави та наслідки закриття провадження у справі та закриття апеляційного провадження. Те саме стосується «закриття касаційного провадження» (стаття 296 ГПК України).

60.11. Пункт 5 частини першої статті 7 Закону № 3674-VI передбачає можливість повернення судового збору лише в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній (частина перша статті 275 ГПК України) та касаційній (частина перша статті 308 ГПК України) інстанціях.

60.12. Таким чином, повернення судового збору при закритті апеляційного/касаційного провадження пункт 5 частини першої статті 7 Закону № 3674-VI не передбачає, що також унеможливлює задоволення відповідного клопотання позивача про повернення судового збору.

61. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

61.1. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

61.2. За змістом частини четвертої статті 304 ГПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанції, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд суду першої або апеляційної інстанції.

61.3. Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина шоста статті 310 ГПК України).

61.4. Враховуючи, що суд апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали допустив неправильне тлумачення статей 1, 45 КУзПБ щодо статусу забезпечених кредиторів (учасника провадження), статей 231 та 264 ГПК України щодо закриття провадження, а також не вірно застосував приписи статей 17, 254, 255, 264 ГПК України, пункт 5 частини першої статті 7 Закону № 3674-VI, щодо повернення судового збору, що стало підставою до передчасного висновку про наявність підстав для закриття апеляційного провадження у справі стосовно Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Національного банку України, а також в частині повернення сплаченої суми судового збору за подання апеляційних скарг скаржниками, палата суддів дійшла до висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційних скарг, скасування ухвали Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2020 та направлення справи у скасованій частині на розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

61.5. Суду апеляційної інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, надати належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам та аргументам учасників справи, з`ясувати наявність статусу (відповідно до абзацу двадцять третього статті 1 КУзПБ) ФГВФО та НБУ як учасників у цій справі, залежно від чого прийняти відповідне судове рішення за апеляційними скаргами зазначених осіб.

62. Судові витрати

Відповідно до статті 129 ГПК України, оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється.

63. Висновки про застосування норми права

63.1. Особа набуває статусу конкурсного кредитора (сторони, учасника провадження у справі про банкрутство) з повним обсягом процесуальної дієздатності (в тому числі правом оскарження судових рішень) за сукупності таких умов:

- подання до господарського суду письмових заяв з вимогами до боржника, а також документів, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (частина перша статті 23 Закону про банкрутство, частина перша статті 45 КУзПБ);

- розгляд господарським судом заяв конкурсних кредиторів у попередньому засіданні суду (частина шоста статті 23, стаття 25 Закону про банкрутство, частина шоста статті 45, стаття 47 КУзПБ);

- визнання вимог таких кредиторів, що формалізується у судовому рішенні господарського суду - ухвалі (частина шоста статті 23, стаття 25 Закону про банкрутство, частина шоста статті 45, стаття 47 КУзПБ).

63.2. Ухвала про відкриття провадження у справі про банкрутство має наслідком зміну порядку задоволення вимог заставодержателя майна боржника, у зв`язку з чим є судовим рішенням, яке ухвалено про права та інтереси цієї особи, що надає заставодержателю права заперечувати у підготовчому засіданні відкриття провадження у справі про банкрутство боржника з наділенням у такому разі заставодержателя процесуальними правами учасника у справі про банкрутство - щодо подання клопотань, надання доказів тощо, а відповідно, і процесуальним правом на оскарження ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство у розумінні частини першої статті 254 ГПК України.

Керуючись статтями 287, 300, 301, 304, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Національного банку України (до яких приєдналося Товариство з обмеженою відповідальністю «Біпродукт») задовольнити частково.

2. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2020 у справі № 910/4475/19 в частині закриття апеляційного провадження за апеляційними скаргами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (до якої приєдналися ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ) та Національного банку України, а також в частині повернення сплаченого судового збору за подання апеляційних скарг скасувати.

3. Справу № 910/4475/19 у скасованій частині передати на розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

4. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду в частині закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Біпродукт» залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Я. Погребняк

Судді О. О. Банасько

В. В. Білоус

О. В. Васьковський

К.М. Огороднік

В. Г. Пєсков

Н. Г. Ткаченко