УХВАЛА
09 червня 2020 року
м. Київ
Справа № 910/4475/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Погребняка В. Я. - головуючий, Васьковського О. В., Огородніка К. М.,
за участі секретаря судового засідання Сотник А. С.
учасники справи:
боржник - Публічне акціонерне товариство «ЗЛАТО»,
представник боржника - Серпутько Я. С. (довіреність б/н від 29.05.2020),
ініціюючий кредитор - ОСОБА_1 ,
представник кредитора - Зубащенко Ю. В., адвокат (ордер АС № 1006454 від 01.04.2020),
арбітражний керуючий - Капустін Володимир Володимирович - не з`явився,
заявник касаційної скарги - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,
від скаржника - Голік О. А. (довіреність № 27-11487/19 від 05.07.2019),
заявник касаційної скарги - Національний банк України,
від скаржника - Бірюкова О. А. (довіреність 18-0011/22729 від 12.05.2020, Сапальов В. В. (довіреність № 18-0014/68076 від 27.12.2019),
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги:
1. Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
2. Національного банку України, -
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2020
у складі колегії суддів: Полякова Б. М. (головуючий), Пантелієнка В. О., Грека Б. М.
у справі за заявою
ОСОБА_1
до Публічного акціонерного товариства «Златобанк»
про визнання банкрутом,
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2019, серед іншого, за заявою фізичної особи - ОСОБА_1 відкрито провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства «Златобанк» (далі - ПАТ «Златобанк», боржник); введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Капустіна Володимира Володимировича.
Ухвала мотивована, зокрема, тим що:
- ПАТ «Златобанк» не є банком;
- ПАТ «Златобанк» має ознаки неплатоспроможності.
08.07.2019 ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про визнання грошових вимог у сумі 40 307 092,74 грн за договором банківського вкладу.
08.07.2019 до суду із заявою про визнання грошових вимог звернувся Національний банк України (далі - НБУ) у сумі 828 906 798,67 грн за кредитними договорами.
10.07.2019 із заявою про визнання грошових вимог до суду звернувся Фонд соціального страхування України в розмірі 900,26 грн.
12.07.2019 до суду із заявою про визнання конкурсним кредитором на суму 40 966 017,82 грн звернувся ОСОБА_3
15.07.2019 до суду звернулася первинна профспілкова організація правників Приватного акціонерного товариства «Дніпровський завод мінеральних добрив» із заявою про визнання грошових вимог до боржника на суму 572 372,15 грн.
17.07.2019 проведено державну реєстрацію змін щодо ПАТ «Златобанк» (код ЄДРПОУ 35894495), внаслідок чого було змінено повне та скорочене найменування на ПАТ «ЗЛАТО», а також змінено адресу місцезнаходження юридичної особи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2020 апеляційне провадження за апеляційними скаргами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО), до якої приєдналися ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , Національного банку України, Товариства з обмеженою відповідальністю «Біпродукт» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.06.2019 у справі № 910/4475/19 закрито; повернуто сплачену суму судового збору за подання апеляційних скарг скаржникам; справу № 910/4475/19 повернуто до Господарського суду міста Києва.
Ухвала мотивована тим, що особи, які подали апеляційні скарги, не мають статусу учасника справи про банкрутство у розумінні Кодексу України з питань банкрутства (далі - КУзПБ).
Не погоджуючись з ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2020 у цій справі НБУ та ФГВФО звернулися до Верховного Суду з касаційними скаргами про скасування оскарженого судового рішення, з вимогою направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, скаржник посилається на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме статті 264 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), статей 553, 554, 559 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 1, 19, 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон про банкрутство), статті 20 Закону України «Про заставу».
При цьому, посилаючись на правові позиції Верховного Суду (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 904/6950/17, від 13.06.2018 у справі № 914/355/17, від 16.08.2018 у справі № 916/1950/16, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 09.01.2020 у справі № 922/1775/19, постанова Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.10.2019 у справі № 910/11946/18), які, на переконання скаржників, не були враховані апеляційним судом, скаржники вказують на те, що забезпечені кредитори набувають статусу учасника провадження у справі про банкрутство з моменту порушення такого провадження, а отже, набувають і процесуальне право на оскарження ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб з посиланням на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у справі № 925/698/16, вказує на те, що Фонд відповідно до приписів статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» здійснює повноваження органів управління банку, тобто реалізує цивільну дієздатність такої юридичної особи в розумінні статті 92 ЦК України.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/4475/19 за касаційною скаргою НБУ було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В. Я., суддя - Васьковський О. В., суддя - Огороднік К. М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.04.2020.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/4475/19 за касаційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В. Я., суддя - Васьковський О. В., суддя - Огороднік К. М., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суддів від 23.04.2020.
Ухвалою Верховного Суду від 06.05.2020 відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами ФГВФО та НБУ, об`єднано касаційні скарги в одне касаційне провадження, датою проведення судового засідання визначено 02.06.2020.
25.05.2020 до Верховного Суду від ПАТ «ЗЛАТО» надійшов відзив на касаційні скарги ФГВФО та НБУ із запереченнями проти вимог та доводів скаржників. Так, боржник, посилаючись на правову позицію Верховного Суду в постанові від 08.08.2018 у справі № 24-7/210-05-8241, вказує на те, що особа, яка має до боржника кредиторські вимоги, набуває саме процесуального статусу конкурсного (заставного) кредитора з правом на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень, які визначають права та обов`язки учасників провадження у справі про банкрутство, після звернення із заявою з кредиторськими вимогами у справі про банкрутство, розгляду такої заяви судом та визнання його вимог до боржника господарським судом з прийняттям відповідного рішення та доведення порушення його прав оскаржуваним рішенням.
02.06.2020 від ПАТ «ЗЛАТО» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з метою ознайомлення з касаційними скаргами ФГВФО та НБУ.
02.06.2020 до Верховного Суду від ПАТ «ЗЛАТО» надійшло клопотання про передачу справи на розгляд у складі Великої Палати Верховного Суду.
Клопотання мотивоване існуванням, на переконання боржника, виключної правової проблеми, що має значний суспільний інтерес щодо наявності у НБУ та ФГВФО права на оскарження ухвали суду про відкриття провадження у справі про банкрутство, розпочатого за процедурами, передбаченими Законом про банкрутство, який діяв до 21.10.2019, та КУзПБ.
На думку боржника, ліквідація ПАТ «ЗЛАТО» як юридичної особи, яка втратила ознаки та статус банку (фінансової установи), за відсутності процедури повернення банківської ліцензії, не підлягає регулюванню за Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», натомість підлягає ліквідації за Законом про банкрутство, який діяв до 21.10.2019, та КУзПБ, який діє з 21.10.2019. НБУ та ФГВФО не є учасниками справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір, вони не набули статусу кредиторів з вимогами до боржника, а отже, у них відсутнє право на оскарження ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство.
02.06.2020 до Суду від боржника надійшло клопотання про передачу справи на розгляд Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду.
Обґрунтовуючи таке клопотання, заявник посилається на наявність різної правової позиції Верховного Суду щодо статусу та прав осіб, які мають грошові вимоги до боржника та вважають, що їх права та інтереси порушені (постанови Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 910/11946/18 та від 08.08.2018 у справі № 24-7/210-05-8241).
Ухвалою Верховного Суду від 02.06.2020 відкладено розгляд касаційних скарг ФГВФО та НБУ на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2020 у справі № 910/4475/19; повідомлено учасників справи, що розгляд касаційних скарг ФГВФО та НБУ на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2020 відбудеться 09.06.2020 року о 16:30 у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, зал судових засідань № 330.
У призначеному судовому засіданні представник ПАТ «ЗЛАТО» підтримав клопотання про передачу справи на розгляд Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду з підстав, наведених у ньому.
Представники НБУ та ФГВФО проти заявленого боржником клопотання заперечили, посилаючись на його необґрунтованість. Водночас підтвердили, що касаційні скарги спрямовані на захист безпосередньо НБУ та ФГВФО, проте просили скасувати оскаржену ухвалу в повному обсязі як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права щодо всіх апелянтів та осіб, які приєдналися до апеляційних скарг.
Представник ініціюючого кредитора в судовому засіданні підтримав клопотання ПАТ «ЗЛАТО», просив його задовольнити.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення повноважених представників сторін, дослідивши касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку щодо наявності підстав для передачі справи на розгляд палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 302 ГПК України, суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї ж палати або у складі такої палати.
Так, у постановах Верховного Суду, зокрема, від 19.05.2020 у справі № 908/2332/19, від 16.01.2020 у справі № 911/5186/14, від 23.01.2020 у справі № 913/444/18 висловлена позиція про те, що законодавством про банкрутство (в редакції з 19.01.2013), яке допускає участь у справі про банкрутство багатьох учасників провадження з різним обсягом повноважень, передбачено певну процедуру набуття кредиторами статусу учасника провадження у справі про банкрутство, яка дозволяє таким кредиторам оскаржувати прийняті у справі судові рішення, оскаржувати дії боржника, розпорядника майном, керуючого санацією, ліквідатора, звертатися про визнання недійсними угод боржника. Визнання такого статусу остаточно формалізується ухвалою суду про визнання вимог кредитора.
У постановах від 17.12.2019 у справі 01/1494(14-01/1494), від 26.09.2019 у справі № 182/12б-98/3/14/18 Верховним Судом висловлена позиція про те, що відповідно до приписів Закону про банкрутство кредитором є юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника.
Особа, яка має грошові вимоги до боржника, набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство, а саме кредитора, лише після заявлення у встановленому порядку грошових вимог до боржника. Тільки після цього така особа має процесуальне право на оскарження процесуальних документів у справі про банкрутство. За висновками Суду, набуття статусу кредитора законодавець пов`язує з наявністю у особи (як фізичної, так і юридичної) грошових вимог до боржника, а припинення статусу кредитора пов`язано з погашенням (припиненням) таких грошових вимог.
У постанові від 08.08.2018 у справі № 24-7/210-05-8241 Верховний Суд у складі колегії суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду з посиланням на норми Закону про банкрутство висловив позицію, згідно з якою у справі про банкрутство, що здійснюється за загальною процедурою, особа, яка має до боржника кредиторські вимоги, набуває саме процесуального статусу конкурсного (забезпеченого) кредитора з правом на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень, які визначають права та обов`язки учасників провадження у справі про банкрутство, після звернення із заявою з кредиторськими вимогами у справі про банкрутство, розгляду такої заяви судом та визнання його вимог до боржника господарським судом з прийняттям відповідного рішення та доведення порушення його прав оскаржуваним рішенням.
За правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 21.11.2019 у справі № 925/1205/15, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 10.12.2019 у справі № 910/18739/16, від 22.10.2019 у справі № 910/11946/18, ухвала про відкриття провадження у справі про банкрутство має наслідком зміну порядку задоволення вимог заставодержателя майна боржника, у зв`язку з чим є судовим рішенням, яке ухвалено про права та інтереси цієї особи, що надає заставодержателю права заперечувати у підготовчому засіданні відкриття провадження у справі про банкрутство боржника з наділенням у такому разі заставодержателя процесуальними правами учасника у справі про банкрутство - щодо подання клопотань, надання доказів тощо, а відповідно, і процесуальним правом на оскарження ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство в розумінні частини першої статті 254 ГПК України.
Водночас у провадженні Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду знаходиться справа № 910/4475/19 за заявою ОСОБА_1 про визнання банкрутом ПАТ «ЗЛАТО».
Предметом касаційного перегляду є ухвала Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2020 про закриття апеляційного провадження за апеляційними скаргами ФГВФО (до якої приєдналися ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ), НБУ та Товариства з обмеженою відповідальністю «Біпродукт» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.06.2019 у справі № 910/4475/19.
За висновками апеляційного суду, особи, які подали апеляційні скарги, не мають статусу учасника справи про банкрутство в розумінні КзПБ.
Так, апеляційний суд вказує на те, що:
по-перше, особи, які подали апеляційні скарги, не мають статусу учасника справи про банкрутство в розумінні КУзПБ;
по-друге, ані НБУ, ані ФГВФО не належать до осіб, що є учасниками справи про банкрутство як суб`єкти, які виконують публічні функції. Водночас вони не позбавлені права бути такими як господарюючі суб`єкти.
Для набуття процесуального статусу кредитора у справі про банкрутство необхідно:
- пред`явлення грошових вимог;
- розгляд грошових вимог судом;
- визнання їх судом.
Тільки за цієї сукупності умов кредитор може набути правового статусу учасника у справі про банкрутство.
Колегія звертає увагу, що кредитор повинен довести своє право вимоги перед судом, після чого суд, за умови визнання таких вимог, постановляє ухвалу, якою оформляє процесуальний статус кредитора як учасника справи про банкрутство (абзац четвертий частини шостої статті 45 КУзПБ). Виключно суд повинен перевірити наявність такого права у кредитора, правомірність його набуття, невтрату цього права у зв`язку з позовною давністю тощо;
по-третє, відповідно до статей 1, 45, 47 КУзПБ учасник в статусі кредитора - це особа, яка довела свої грошові вимоги, і ці вимоги визнані судом відповідно до реєстру.
Заявник, який вважає себе учасником у справі, має послатися на ухвалу суду, відповідно до якої він набув такого статусу.
Однак скаржниками ( ОСОБА_4 , ОСОБА_4, ТОВ «Біпродукт») не надано посилання на ухвали господарського суду про визнання їх грошових вимог у справі про банкрутство, а сама по собі заява, подана до суду про визнання їх конкурсними кредиторами, не робить їх автоматично учасниками справи про банкрутство.
При цьому апеляційний суд вказав на те, що висновки Верховного Суду в постановах від 13.06.2018 у справі № 914/355/17, від 17.04.2018 у справі № 904/6950/17, від 16.08.2018 у справі № 916/1950/16, від 22.10.2019 у справі № 910/11946/18 стосуються дії та застосування норм Закону про банкрутство, який діяв до 21.10.2019, проте, враховуючи позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 15.01.2020 № 14-404цс19, суд має застосовувати ту норму, яка діяла на час окремої процесуальної дії, розгляду (чи перегляду) справи, в тому числі апеляційною інстанцією. Суд апеляційної інстанції здійснює перегляд через призму норм КУзПБ як чинного закону щодо правовідносин, які виникли до 21.10.2019.
З цього приводу колегія суддів вважає необхідним зазначити таке.
Відповідно до статті 129 Конституції України забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією із засад судочинства, яка застосовується виходячи з принципу верховенства права, змагальності, рівності всіх учасників перед законом і судом, розумності строків розгляду справи.
Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем у статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
08.02.2020 набрали чинності зміни до ГПК України, внесені Законом України від 15.01.2020 № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
За правилом пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Як вбачається з матеріалів справи, касаційна скарга НБУ подана 25.03.2020, а ФГВФО - 16.04.2020.
За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами ГПК України у редакції Закону України від 15.01.2020 № 460-IX.
Водночас правова оцінка процесуальних дій має здійснюватися за приписами ГПК України в редакції, чинній на момент вчинення таких дій (зокрема, на момент подання апеляційних скарг).
Згідно з частиною першою статті 3 ГПК України (в редакції, чинній на момент подання апеляційних скарг) судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до частини першої статті 17 ГПК України (у визначеній редакції) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
За частиною першою статті 254 цього Кодексу учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Статтею 1 Закону про банкрутство (в редакції, чинній на момент подання апеляційних скарг) визначено, що учасники у справі про банкрутство - сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.
21.10.2019 набрав чинності КУзПБ від 18.10.2018 № 2597-VIII.
У пункті 4 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону про банкрутство.
Визначення учасників у справі про банкрутство, кредиторів, забезпечених кредиторів наведено в статті 1 КУзПБ.
Поряд з цим, як Закон про банкрутство, так і КУзПБ не містять чіткого визначення часу чи події, з якого/з настанням яких особа набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство та має право на відповідне апеляційне оскарження судових рішень у справі про банкрутство.
Суд звертає увагу на те, що згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та сатті 236 ГПК України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.
Тож призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом, і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок, у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах із зазначенням обставин, які потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, не нав`язуючи при цьому судам нижчого рівня результат вирішення конкретної судової справи.
Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.
На основі телеологічного (цільового), логічного й системного тлумачення положень статей 302, 303 ГПК України і статей 13, 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» можна зробити висновок, що господарським процесуальним законом визначено процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду.
Тож, проаналізувавши конкретні обставини цієї справи, з метою дотримання єдності судової практики, враховуючи остаточність постанови Верховного Суду, Суд дійшов висновку про необхідність відступлення від правової позиції, наведеної Верховним Судом у постановах від 19.05.2020 у справі № 908/2332/19, від 16.01.2020 у справі № 911/5186/14, від 23.01.2020 у справі № 913/444/18, від 08.08.2018 у справі № 24-7/210-05-8241, що зумовлює передачу справи на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство (утвореній рішенням зборів суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.12.2017 № 4), з огляду на таке.
Зважаючи на особливості провадження у справі про банкрутство, коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство та звернутися із заявами (скаргами), чинним законодавством звужено коло учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, в хід процедури банкрутства.
Наразі існують відмінні правові позиції Верховного Суду щодо визначення моменту набуття особою статусу учасника провадження у справі за Законом про банкрутство.
Поряд з цим КУзПБ, чинний на момент прийняття оскаржуваної ухвали судом апеляційної інстанції, також не містить чіткого визначення такого моменту, і на цей час відсутня правова позиція з приводу застосування Кодексу в поєднанні з приписами процесуального закону (ГПК України) щодо осіб, яким надано право, зокрема, апеляційного оскарження судових рішень у справі про банкрутство.
Визначення учасників у справі про банкрутство міститься у статті 1 КУзПБ. Подібне (але не тотожне) визначення наведено в статті 1 Закону про банкрутство в редакції, чинній до 21.10.2019.
Слід ураховувати, що судове рішення, оскаржуване не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або містити судження про права, інтереси та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
Водночас пунктом 3 частини першої статті 264 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 03.06.2020 у справі № 910/18031/14.
Тобто, на переконання колегії суддів, констатування одного факту відсутності стосовно особи, яка подає апеляційну скаргу, ухвали суду про визнання її стороною (учасником) провадження у справі про банкрутство є недостатнім, оскільки відповідно до наведених норм слід визначити, яким чином оскаржене судове рішення зачіпає права та інтереси відповідної особи, чи брала вона участь у будь-якому статусі у цій справі та чи вплине в подальшому оскаржене судове рішення на її права та інтереси. Наприклад, у цьому випадку такою особою є Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.
Варто зазначити, що як приписи статті 23 Закону про банкрутство, що був чинний на момент подання апеляційних скарг, так і приписи статті 45 КУзПБ містять положення про те, що забезпечені кредитори зобов`язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство лише в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення. Крім того, порушення прав забезпечених кредиторів має розглядатися з урахуванням положень законодавства, що регулює питання застави та відповідних прав.
Стосовно конкурсних кредиторів, ураховуючи визначення такого поняття, надане як Законом про банкрутство (стаття 1), так і КУзПБ (стаття 1), колегія суддів вважає, що законодавець визначив їх статус з моменту виникнення у них права вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника. Приписи статті 23 Закону про банкрутство та статті 45 КУзПБ визначають порядок вступу до участі у справі та наслідки недотримання такого порядку.
Ураховуючи наведене і зважаючи на те, що висновок щодо застосування норми права у цих правовідносинах може суттєво впливати на формування єдиної правозастосовної практики, колегія суддів Касаційного господарського суду вважає за необхідне передати справу № 910/4475/19 на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Керуючись статтями 234, 302, 303 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,
УХВАЛИВ:
1. Передати на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справу № 910/4475/19 Господарського суду міста Києва для розгляду касаційних скарг Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Національного банку України на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2020.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Я. Погребняк
Судді О.В. Васьковський
К. М. Огороднік
