ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
УХВАЛА
про закриття апеляційного провадження
"11" березня 2020 р. Справа№ 910/4475/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Полякова Б.М.
суддів: Пантелієнка В.О.
Грека Б.М.
за участю секретаря судового засідання Михайлюченко О.Г.
розглянувши апеляційні скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, до якої приєдналися ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , Національного банку України, Товариства з обмеженою відповідальністю "Біпродукт" (далі - ТОВ "Біпродукт")
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.06.2019
у справі №910/4475/19 (суддя Чеберяк П.П.)
за заявою ОСОБА_3
до Публічного акціонерного товариства «Златобанк»
про банкрутство
за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 11.03.2020
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА _3 звернувся з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ПАТ "Златобанк".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2019, було серед іншого, відкрито провадження у справі про банкрутство ПАТ "Златобанк". Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Введено процедуру розпорядження майном боржника. Призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Капустіна Володимира Володимировича.
Ухвала мотивована тим що:
- ПАТ "Златобанк" не є банком;
- ПАТ "Златобанк" має ознаки неплатоспроможності.
В силу положень ст. 2, 9 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КПзБ) ст. 255 ГПК України вказане судове рішення підлягає апеляційному оскарженню.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою, з апеляційною скаргою звернувся Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції про відкриття провадження у справі про банкрутство ПАТ "Златобанк".
Проте, звертаючись до апеляційного суду Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у своїй апеляційній скарзі, не навів жодних аргументів, які б підтверджували його правовий статус учасника у справі про банкрутство.
До апеляційної скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб приєдналися ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Вони просять ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.06.2019 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у відкритті провадження у справі про банкрутство ПАТ "Златобанк".
Звертаючись до апеляційного суду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вказували, що вони є конкурсними кредиторами у справі про банкрутство.
Згідно із витягом з протоколу автоматизованого визначення складу колегії суддів від 24.07.2019 апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.06.2019 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді: Отрюха Б.В., суддів: Агрикової О.В., Грека Б.М.
Також не погоджуючись із вказаною ухвалою, з апеляційною скаргою звернувся Національний банк України, в якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.06.2019 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у відкритті провадження у справі про банкрутство ПАТ "Златобанк".
Звертаючись з апеляційною скаргою Національний банк України зазначав, що є забезпеченим кредитором та має право на оскарження ухвали суду першої інстанції про відкриття провадження у справі про банкрутство ПАТ "Златобанк".
Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 24.07.2019 апеляційну скаргу Національного банку України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.06.2019 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді: Отрюха Б.В., суддів: Агрикової О.В., Грека Б.М.
Згідно із витягом з протоколу автоматизованого визначення складу колегії суддів від 24.07.2019 та витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду) від 24.07.2019 апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та апеляційну скаргу Національного банку України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.06.2019 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді: Отрюха Б.В., суддів: Агрикової О.В., Грека Б.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.08.2019 відкрито апеляційне провадження у справі №910/4475/19 за апеляційними скаргами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Національного банку України, зазначені апеляційні скарги об`єднано в одне апеляційне провадження, справу призначено до розгляду на 16.10.2019.
ТОВ "Біпродукт" теж звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.06.2019 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у відкритті провадження у справі про банкрутство ПАТ "Златобанк".
Звертаючись до апеляційного суду ТОВ "Біпродукт" вказував, що він є конкурсним кредитором у справі про банкрутство.
У відповідності до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.09.2019 для розгляду апеляційної скарги ТОВ "Біпродукт" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.06.2019 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Сотніков С.В., Агрикова О.В.
В подальшому склад колегії неодноразово змінювався.
Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.02.2020 для розгляду справи №910/4475/19 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Поляков Б.М., судді - Грек Б.М., Пантелієнко В.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2020 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Поляков Б.М., судді - Грек Б.М., Пантелієнко В.О. прийнято апеляційні скарги до провадження та призначено справу до розгляду.
Зазначена колегія суддів сформована відповідно до рішення загальних зборів суддів Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2018 зі змінами від 12.11.2019.
Відтак, судова колегія зазначає, що визначений за допомогою автоматизованої системи розподілу судової справи склад колегії суддів є судом, встановленим законом, у розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20 липня 2006 року вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Zand v. Austria", висловлено думку, що термін "судом, встановленим законом" у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів".
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2020 було оголошено перерву в судовому засіданні до 11.03.2020.
05.12.2019 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від ПАТ «Златобанк» надійшло клопотання про закриття апеляційного провадження. На це клопотання жодна зі сторін своїх заперечень не надала.
04.03.2020 ПАТ «Златобанк» повторно подало через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду клопотання про закриття апеляційного провадження.
Ключовими аргументами клопотання є:
- відсутність права на оскарження у заявників апеляційних скарг;
- неможливість застосування практики викладеної у постанові ВП ВС по справі № 925/698/16.
11.03.2020 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від НБУ надійшли заперечення на клопотання про закриття апеляційного провадження.
Ключовим аргументом клопотання є:
- НБУ є забезпеченим кредитором, тому банк має право на оскарження ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство ПАТ «Златобанк».
Оскільки тільки НБУ подало до Північного апеляційного господарського суду свої заперечення на клопотання, то в силу вимог ГПК України, колегія суддів приймає до уваги тільки пояснення надані банком, в межах доводів зазначених в апеляційних скаргах, відзивах та наданих письмових поясненнях сторін.
У судовому засіданні 11.03.2020 заслухавши представників ПАТ «Златобанк» та ОСОБА_3 , які підтримали клопотання про закриття апеляційного провадження; та представників НБУ та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, які проти клопотання заперечили, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційне провадження за апеляційними скаргами необхідно закрити.
Стаття 1 КзПБ визначає, що учасники у справі про банкрутство - сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір.
Разом з цим, суд доходить висновку, що особи, які подали апеляційні скарги не мають статусу учасника справи про банкрутство, у розумінні Кодексу України з питань банкрутства, що виходить з наступного.
Ані Національний банк України, ані Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не відносяться до осіб, що є учасниками справи про банкрутство як суб`єкти, які виконують публічні функції. У той же час, вони не позбавлені права бути такими як господарюючі суб`єкти.
Для набуття процесуального статусу кредитора у справі про банкрутство необхідно:
- пред`явлення грошових вимог;
- розгляд грошових вимог судом;
- визнання їх судом.
Тільки за цієї сукупності, кредитор може набути правового статусу учасника у справі про банкрутство.
Колегія звертає увагу, що кредитор повинен довести своє право вимоги перед судом, після чого суд, за умови визнання таких вимог, постановляє ухвалу, якою оформляє процесуальний статус кредитора як учасника справи про банкрутство (абз. 4 ч. 6 ст. 45 КзПБ). Виключно суд повинен перевірити: наявність такого права у кредитора; правомірність його набуття; невтрату цього права у зв`язку з позовною давністю тощо.
Суд може залучати крім кредиторів, арбітражного керуючого, деяких учасників справи про банкрутство, наприклад, засновника за умови наявності частки більше 50 % у статутному капіталі боржника без урахування частки самого боржника. Така особа стає учасником провадження у справі про банкрутство в силу Закону і має бути залучена до участі у справі (постанова Верховного Суду № 910/25520/13 від 20.02.2020). Разом з тим, у всякому випадку, як кредитор, так і інші особи набувають правовий статус учасника справи про банкрутство, на підставі процесуального документа - ухвали господарського суду.
Національний банк України у своїй апеляційній скарзі як раз звертає увагу суду, що є забезпеченим кредитором і стороною у справі про банкрутство. З цією позицією судова колегія частково погоджується.
В обґрунтування свого доводу, НБУ посилається на відповідні позиції КГС ВС (а.с. 2 заперечення на клопотання про закриття), у яких зазначено, що з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство права забезпеченого кредитора можуть вважатися порушеними, оскільки після відкриття провадження у справі про банкрутство пред`явлення забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення може відбуватися лише у порядку, передбаченому законодавством про банкрутство та в межах провадження у справі про банкрутство, тому забезпечені кредитори набувають статусу учасника провадження у справі про банкрутство з моменту відкриття такого провадження, а відтак набувають процесуальне право на оскарження ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство, незалежно від того, визнанні їх вимоги чи ні.
З цього приводу суд апеляційної інстанції зазначає, що висновки Верховного Суду у постановах від 13.06.2018 (справа № 914/355/17), від 17.04.2018 (справа № 904/6950/17), від 16.08.2018 (справа № 916/1950/16), від 22.10.2019 (справа № 910/11946/18) стосуються дії та застосування норм Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», який діяв до 21.10.2019 року (далі - Закон про банкрутство).
Разом з тим, судова колегія вказує, що апеляційна інстанція повинна врахувати позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 15.01.2020 № 14-404цс19, відповідно до якої суд має застосовувати ту норму, яка діяла на час окремої процесуальної дії, розгляду (чи перегляду) справи, в тому числі апеляційною інстанцією. Суд апеляційної інстанції здійснює перегляд через призму норм КзПБ, як діючого закону щодо правовідносин, які виникли до 21.10.2019.
Більше того, колегія суду вказує, що позиції Верховного Суду стосуються не усіх безперечно випадків за участю забезпечених кредиторів, а тому не можуть бути застосовані у цьому конкретному випадку з огляду на те, що суд апеляційної інстанції застосовує норми КзПБ, який має відмінності від Закону про банкрутство.
Зокрема, у КзПБ порівняно із Законом про банкрутство: відсутні норми про банкрутство підприємства його власником, де заявник сам вказував у своїй заяві кредиторів, до яких і входив забезпечений кредитор; розгляд усіх грошових вимог відбувається впродовж усієї процедури банкрутства до її закінчення (ч. 6 ст. 45 КзПБ); стаття 42 КзПБ передбачає можливість визнання недійсними правочинів боржника, в тому числі тих, що передбачають забезпечення, які укладенні протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство.
А тому, виняток шляхом застосування широкого тлумачення щодо набуття заставним кредитором статусу учасника провадження у справі про банкрутство, який викладений у постанові Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 910/11946/18, на яку посилається НБУ, у такому випадку, може привести до зловживання процесуальними правами як з боку забезпечених кредиторів, так і з боку інших кредиторів незалежно від заявлення ними своїх вимог протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
В даному випадку такі особи зможуть оскаржувати судові акти, незалежно від того визнані їх вимоги судом чи ні, а лише за наявності майнового інтересу та ризику втрати майнових прав. У цьому випадку, такий кредитор може діяти на шкоду боржнику, іншим кредиторам, державі та економіці в цілому, адже відносини у справі про банкрутство набувають публічного характеру. Таким чином, будь-який кредитор, незалежно від фактичної участі у справі, зможе оскаржувати будь-який процесуальний документ не вступаючи у справу про банкрутство, не заявляючи свої грошові вимоги та не набуваючи процесуального статусу учасника справи про банкрутство.
Сам по собі майновий інтерес у осіб, які заявили свої вимоги або не заявляли взагалі протягом встановленого ст. 45 КзПБ строку, не може бути підставою для оскарження ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо така особа не набула статусу учасника справи про банкрутство.
Необхідно зазначити, що деякі забезпечені вимоги можуть виникати на підставі правочинів фінансового лізингу, відступлення права вимоги або набуватися з інших підстав (наприклад, виконання обов`язку боржника іншою особою за ст. 528 Цивільного кодексу України). Такі права можуть носити спірний характер і без визнання судом наявності як грошових вимог, так і прав на них шляхом ухвалення судового рішення першої інстанції у справі про банкрутство, суд апеляційної інстанції не може самостійно вирішити наявність такого права участі в справі у скаржника.
Беручи до уваги дію мораторію у процедурі банкрутства, такі особи будуть зацікавлені у постійному оскарженні ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство. Тому не випадково, такі особи, що були зазначені вище, відповідно до ч. 2 ст. 255 ГПК України, повинні отримати статус учасника справи про банкрутство до подачі апеляційної скарги.
Що стосується ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ТОВ "Біпродукт", то у своїх апеляційних скаргах скаржники вказували, що вони є конкурсними кредиторами, а тому мають право на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до ст. ст. 1, 45, 47 КзПБ учасник в статусі кредитора - це особа, яка довела свої грошові вимоги і ці вимоги визнані судом, відповідно до реєстру.
Заявник, який вважає себе учасником у справі, має послатися на ухвалу суду, відповідно до якої він набув такий статус.
Однак, скаржниками не надано посилання на ухвали господарського суду про визнання їх грошових вимог у справі про банкрутство, а сама по собі заява подана до суду про визнання їх конкурсними кредиторами не робить їх автоматично учасниками справи про банкрутство.
Що стосується права Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на оскарження ухвали місцевого суду, то у своїй апеляційній скарзі він не навів жодних аргументів, які б підтверджували його правовий статус учасника у справі про банкрутство. Щодо пояснень, наданих його представником у судовому засіданні про наявність у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб майнового інтересу, та участь його представника в засіданні суду першої інстанції, то суд не бере їх до уваги з метою дотримання меж перегляду справи в суді апеляційної інстанції як такі, що не вказані у апеляційній скарзі та доповненнях до неї.
Таким чином, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не скористався правом та не навів в апеляційній скарзі або доповненнях до неї доводів про наявність у нього права на оскарження ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Судова колегія зазначає, що впродовж усієї процедури банкрутства місцевий суд звертається з різного роду ухвалами до багатьох органів державної влади, (правоохоронних органів, державної виконавчої служби, державного реєстратора та ін.) для надання певної інформації, що має значення для справи, але разом з тим, саме по собі: листування з судом та з іншими учасниками справи про банкрутство; надання пояснень посадових осіб у судовому засіданні - автоматично не робить таких суб`єктів учасниками справи про банкрутство. Вони повинні бути залучені судом за умови, що ці суб`єкти передбачені КзПБ як учасники справи про банкрутство. У той же час, такі суб`єкти не позбавлені права звернення з апеляційною скаргою, у випадку набуття ними необхідного правового статусу.
Більш того, враховуючи межі перегляду апеляційною інстанцією судових рішень, відповідно до ст. 269 ГПК України, зазначені аргументи повинні бути вказані заявниками в апеляційних скаргах або доповненнях до них.
За таких обставин, враховуючи помилковість прийняття апеляційних скарг Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, до якої приєдналися ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , Національного банку України, ТОВ «Біпродукт» до провадження, апеляційне провадження з розгляду даних апеляційних скарг на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.06.2019 у справі №910/4475/19 необхідно закрити.
Керуючись ст.ст. 1, 2, 9 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. ст. 234, 235, 264 Господарського процесуального кодексу України, п. 5. ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», Північний апеляційний господарський суд
У Х В А Л И В:
1. Апеляційне провадження за апеляційними скаргами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, до якої приєдналися ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; Національного банку України; Товариства з обмеженою відповідальністю "Біпродукт" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.06.2019 у справі №910/4475/19 закрити.
2. Повернути сплачену суму судового збору за подання апеляційних скарг скаржникам.
3. Справу №910/4475/19 повернути до Господарського суду міста Києва.
4. Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок касаційного оскарження передбачено ст. 287 ГПК України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.
Головуючий суддя Б.М. Поляков
Судді В.О. Пантелієнко
Б.М. Грек
Повний текст ухвали складено 18.03.2020
