Справа № 759/17836/17 Головуючий у суді І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/1046/2020 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія ч. 1 ст. 115 КК України
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 липня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі
суддів: ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря: ОСОБА_5 ,
за участю прокурора: ОСОБА_6 ,
обвинуваченого: ОСОБА_7 ,
захисника: ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві матеріали кримінального провадження №42017100080006101 за апеляційними скаргами захисників та обвинуваченого на вирок Святошинського районного суду міста Києва від 09.07.2018 року, яким
К ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Карцаг (Угорщина), громадянина України, українця, з середньою освітою, не працюючого, одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , не судимого,
визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 12 (дванадцять) років.
Стягнутоз ОСОБА_7 на користь ОСОБА_10 матеріальну шкоду у сумі 35 501 (тридцять п`ять тисяч п`ятсот одну) грн. та моральну шкоду у сумі 200 000 (двісті тисяч) грн.
Цим же вироком вирішено питання про речові докази.
В С Т А Н О В И Л А:
Відповідно до вироку суду, 08.07.2017 року у вечірній час між ОСОБА_11 та ОСОБА_7 , які перебували за місцем свого проживання, а саме: АДРЕСА_2 , виник словесний конфлікт з приводу ревнощів зі сторони ОСОБА_7 та їх подальшого спільного сімейного життя, який продовжився в першій половині наступного дня 09.07.2017 року. Після вказаного словесного конфлікту ОСОБА_7 приблизно о 12 годині09.07.2017р. вирішив скоїти умисне вбивство своєї дружини ОСОБА_11 , вийшовши з кухні до коридору, взяв у своїй сумці ніж «МехБат ГС 128 ОГПБр, клинок якого має довжину 175 мм».
ОСОБА_7 , маючи умисел на протиправне позбавлення життя ОСОБА_11 , утримуючи в правій руці вищезазначений ніж, повернувся до приміщення кухні вказаної квартири, де на той момент перебувала ОСОБА_11 , почав наносити ним численні удари в життєво-важливі органи останньої, а саме: в область обличчя та тулуба, від чого остання впала на підлогу та ОСОБА_7 продовжив наносити їй численні удари ножем в область тулуба, шиї та обличчя, після чого ОСОБА_7 взяв зі столу кухонний ніж, лезо якого має довжину 93 мм та продовжив вказаним ножем наносити численні удари в область тулуба, шиї та обличчя ОСОБА_11 , від чого остання померла на місці.
За таких обставин у ОСОБА_11 виявлено наступні тілесні ушкодження:
-на обличчі: 18 ран, з них рани на обличчі з ушкодженнями кісток та хрящів носа, проникаючі в порожнину рота та носа, з ушкодженнями зубів приймали участь в розвитку шоку і крововтрати і тому мають ознакитяжкого тілесного ушкодження(небезпека для життя крововтрати та шоку);
-на шиї: 12 ран, які мають ознакитяжкого тілесного ушкодження,як такі, що проникають в порожнину трахеї, руйнують стовбур крупної судини;
-на грудній клітці: 9 ран, якімають ознакитяжкого тілесного ушкодженняяк небезпечні для життя;
-на животі: 3 рани, якімають ознаки тяжкого тілесного ушкодження;
-на руках: 6 ран, якімають ознакилегкого тілесного ушкодження, що спричинює короткочасний розлад здоров`я;
-на ногах:на правому стегні 1 садно, яке має ознакилегкого тілесного ушкодження;
-на тазу:сліпе поранення м`язів лівої сідниці в лівій паховій складці і надріз лівої великої статевої губи.
Всього виявлено колото-різаних поранень, проникаючих в утворення шиї 3, в порожнини грудей та живота 9, непроникаючих колото-різаних поранень м`яких тканин тіла та різаних і поверхневих ран 37, загалом 49 ран.
Смерть ОСОБА_11 настала від множинних колото-різаних поранень тіла, проникаючих в грудну клітину та черевну порожнину з ушкодженням м`яких тканин тіла, крововтратою та шоком. В причинному зв`язку з настанням смерті знаходяться множинні колото-різані поранення тіла, проникаючі в порожнини грудної клітини, живота, шиї з ушкодженням внутрішніх органів.
В апеляційних скаргах:
- адвокат ОСОБА_12 просить вказаний вирок скасувати за відсутністю в діях ОСОБА_7 ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України. Вимоги обґрунтовує тим, що зазначена судом кваліфікація дій ОСОБА_7 є такою, що не відповідає нормам матеріального права та суперечливою, враховуючи обставини справи. Зазначає, що із висновком про те, що обвинуваченим було вчинено свідоме й вольове умисне вбивство погодитися не можливо. Апелянт вказує, що досудовим розслідуванням ґрунтовно і безспірно було встановлено, що смерть потерпілої настала в результаті заподіяння обвинуваченим неодноразових ножових поранень і дана обставина не заперечується, однак, судом першої інстанції помилково дії ОСОБА_7 було кваліфіковано як умисне вбивство. Адвокат звертає увагу суду на ту обставину, що в обвинуваченого були відсутні мотиви вчинення злочину, та в подальшому він намагався вчинити суїцид, що вказує на те, що вчинене ним було позбавлено вольового контролю.
- адвокат ОСОБА_13 просить зазначений вирок скасувати за відсутністю в діях ОСОБА_7 ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_7 винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 116 КК України та при призначенні покарання обмежитися терміном ув`язнення в ДУ «Київський слідчий ізолятор», звільнивши обвинуваченого з-під варти в залі суду. Вимоги обґрунтовує тим, що кваліфікація, надана судом першої інстанції, є неправильною та такою, що суперечить обставинам справи та не відповідає нормам матеріального права. Зазначає, що факт причетності ОСОБА_7 до загибелі ОСОБА_11 ніким не оспорюються, однак, висновок суду про наявність в діях обвинуваченого прямого та цілеспрямованого умислу на позбавлення потерпілої життя, є помилковим. Так, судом першої інстанції було грубо знехтувано висновком експерта ОСОБА_14 , яка безпосередньо підтвердила його в судовому засіданні, щодо перебування обвинуваченого під час вчинення інкримінованого йому діяння у стані афекту. Також не було враховано зміни в психічному стані, які відбулися з обвинуваченим внаслідок його перебування в АТО. Адвокат вважає, що суд першої інстанції упереджено відносився до обвинуваченого на стадії судового розгляду, оскільки запобіжний захід у виді тримання під вартою йому неодноразово продовжувався. Також в апеляційній скарзі зазначено, що було порушено право обвинуваченого на захист, оскільки під час досудового розслідування він здійснювався ОСОБА_12 , який на вказаний період не мав права на зайняття адвокатською діяльністю, у зв`язку з чим, було погіршено становище ОСОБА_7
- обвинувачений просить вказаний вирок скасувати. Вимоги обґрунтовує тим, що оскаржуваний вирок є незаконним, необґрунтованим та упередженим. Зазначає, що його було позбавлено права на захист та доступу до правосуддя, оскільки у ньому неправильно трактується безліч фактів, ігноруються висновки експертиз та не враховано жодної пом`якшуючої обставини. Окрім того, на думку апелянта, суд першої інстанції не був ознайомлений з матеріалами провадження та не було враховано доводи сторони захисту. Обвинувачений вказує, що вину він визнавав повністю, однак, у вироку зазначено, що частково; умислу та мотиву на вбивство у нього не було; він перебував у стані афекту, в результаті якого намагався позбавити себе життя, та не логічно будував свої показання. Також не було взято до уваги пом`якшуючі обставини, такі як його позитивні характеристики, наявність нагород та подяк, отриманих в зоні АТО, відшкодування потерпілій стороні матеріальних збитків, вчинення злочину під впливом сильного душевного хвилювання.
В доповненнях до апеляційної скарги обвинувачений просить вирок щодо нього скасувати та ухвалити новий вирок, яким його виправдати за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України. В обґрунтування своїх вимог посилається на висновки експерта психолога ОСОБА_14 , які вона підтвердила в судовому засіданні суду першої інстанції про те, що під час вчинення інкримінованих йому діянь він перебував у стані фізіологічного афекту, впродовж якого завдав дружині 47 ножових поранень в короткий час і ще два ножових поранення заподіяв після виходу із вказаного стану, а тому вважає, що його дії слід кваліфікувати за ст.116 КК України. Також зазначає, що в будь якому разі , йому призначене явно несправедливе покарання внаслідок суворості, оскільки не враховані дані про його особу.
Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника адвоката ОСОБА_8 , які підтримали подані апеляційні скарги та просили вирок скасувати з підстав відсутності в діях обвинуваченого складу злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, а провадження закрити; думку прокурора, який заперечував проти задоволення поданих апеляційних скарг та просив вирок суду першої інстанції залишити без зміни; вивчивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, провівши судові дебати та надавши обвинуваченому ОСОБА_7 останнє слово, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення з таких підстав.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто його має бути ухвалено компетентним судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України.Також суд у своєму рішенні повинен навести належні, достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Висновок суду про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.115 КК України за обставин, викладених у вироку, відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами та є обґрунтованим.
Незважаючи на часткове визнання обвинуваченим ОСОБА_7 своєї виниу вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, його вина повністю підтверджується доказами, які були досліджені під час розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції, зокрема:
- показаннями потерпілої ОСОБА_10 , яка в судовому засіданні суду першої інстанції повідомила, що обставини вбивства доньки ОСОБА_11 їй не відомі, очевидцем вказаних подій вона не була. Однак, їй відомо про конфліктні відносини між останньою та її чоловіком ОСОБА_7 , які мали місце в період, що передував вказаним подіям та в день вбивства її доньки. 09 липня 2017 року в першій половині дня їй телефонувала донька ОСОБА_11 , яка повідомила про погіршення їхніх сімейних відносин, про ревнощі зі сторони чоловіка та про наміри пожитиокремо;
- протоколом огляду місця подіївід 10 липня 2017 року, відповідно до якого у квартирі АДРЕСА_3 , де фактично проживало подружжя ОСОБА_15 , виявлено на підлозі та на стінах плями бурого кольору (т.1, а.п. 22-23);
- протоколом огляду місця події від 10 липня 2017 року, відповідно до якого у квартирі АДРЕСА_3 , виявлено: труп (на кухні), плями бурого кольору у коридорі, на кухні, у кімнаті; виявлено та вилучено: сліди папілярних узорів та три предмети схожі на ножі: один з дерев`яною рукояткою темно-коричневого кольору з плямами речовини бурого кольору на клинку з написом «МехБат», який знаходився на підлозі у кімнаті, другий схожий на канцелярський ніж з плямами бурого кольору, який також знаходився на підлозі у кімнаті; третій з оранжевою пластмасовою ручкою, лезо зі слідами речовини бурого кольору, який було виявлено біля правого коліна трупа (т.1 а.п. 25-32);
- протоколом огляду місця події (трупа) від 10 липня 2017 року, відповідно до якого проведено огляд трупа ОСОБА_11 , який розташований в приміщенні кухні на підлозі за адресою: АДРЕСА_2 , зі слідами насильницької смерті на тілі виявлено множинні колото-різані поранення, одяг з пошкодженнями та з плямами бурого кольору, на підлозі навколо тіла і під ним скупчення речовини бурого кольору (т.1, а.п. 18-21);
- висновком експерта № 2069 від 20 жовтня 2017 року, відповідно до якого у трупа ОСОБА_11 виявленонаступні тілесні ушкодження (т. 2, а.п. 1-28):
на обличчі: 18 ран, з них рани на обличчі з ушкодженнями кісток та хрящів носа, проникаючі в порожнину рота та носа, з ушкодженнями зубів приймали участь в розвитку шоку і крововтрати і тому мають ознакитяжкого тілесного ушкодження(небезпека для життя крововтрати та шоку);
на шиї: 12 ран, які мають ознакитяжкого тілесного ушкодження,як такі, що проникають в порожнину трахеї, руйнують стовбур крупної судини;
на грудній клітці: 9 ран, якімають ознакитяжкого тілесного ушкодженняяк небезпечні для життя;
на животі: 3 рани, якімають ознаки тяжкого тілесного ушкодження;
на руках: 6 ран, якімають ознакилегкого тілесного ушкодження, що спричинює короткочасний розлад здоров`я;
на ногах:на правому стегні 1 садно, яке має ознакилегкого тілесного ушкодження;
на тазу:сліпе поранення м`язів лівої сідниці в лівій паховій складці і надріз лівої великої статевої губи.
Всього виявлено колото-різаних поранень, проникаючих в утворення шиї 3, в порожнини грудей та живота 9, непроникаючих колото-різаних поранень м`яких тканин тіла та різаних і поверхневих ран 37, загалом 49 ран.
Дані ушкодження однотипні і спричинені внаслідок дії 1 або 2 колючо-ріжучих предметів, які близькі за параметрами, але один з них мав обушок та лезо, а другий двостороннє лезо (не виключено, деякі особливості клинка ножа). Вказані ушкодження виникали незадовго до смерті, можливо за декілька, до десятків хвилин, про що свідчать характер ушкоджень тканин і внутрішніх органів, проявленність раневих крововиливів.
Направлення раневих каналів у пораненнях на тілі вказує на те, що травмуючий предмет проникав в тканини тіла переважно зліва направо, спереду назад, зверху донизу і місцями знизу вгору; при цьому положення тіла потерпілої могло бути в більшості поранень обернутим лівою половиною тіла, передньою поверхнею, надпліччями, передпліччями до травмуючого предмету, найбільш вірогідно в сидячому чи близькому до нього положенні; і в кінці травмування в положенні лежачи на спині; чи із зміною положення тіла в процесі травмування. Спроможність виконувати активні дії потерпілою (кричати, пручатись, пересуватись) при виникненні ушкоджень, та у короткий час після їх спричинення, виключається. Після поранень трахеї, після ушкодження серця з крупними судинами не було можливості кричати, рухатись, чи подавати ознаки життя.
Смерть ОСОБА_11 настала від множинних колото-різаних поранень тіла, проникаючих в грудну клітину, шию та черевну порожнину з ушкодженням м`яких тканин тіла, крововтратою та шоком. В причинному зв`язку з настанням смерті знаходяться множинні колото-різані поранення тіла, проникаючі в порожнини грудної клітини, живота, шиї з ушкодженням внутрішніх органів.
Давність настанні смерті ОСОБА_11 становить біля 36-48 годин до розтину тіла 11 липня 2017 року о 09 год. 44 хв. (проміжок часу близько 09 год. 44 хв. 21 год. 44 хв. 09.07.2017);
- копією лікарського свідоцтва про смерть № 2069 від 11 липня 2017 року, відповідно до якого смерть ОСОБА_11 настала від колото-різаних ран тіла, спричинених дією гострого предмета (т. 2, а.п. 29);
- висновком експерта № 227 від 22 листопада 2017 року, відповідно до якого при судово-медичній експертизі одягу ОСОБА_11 та 3-х ножів встановлено: на передній поверхні топіка мається п`ять колото-різаних ран; на передній поверхні шортів одне колото-різане пошкодження; на передній поверхні трусів одне колото-різане пошкодження та одне різане пошкодження в ділянці лівої пройми. Згадані пошкодження заподіяні колючо-ріжучим предметом типу клинка ножа, що мав з одного боку П-подібний обушок та гостре лезо з протилежного боку. Згадані пошкодження заподіяні одним предметом. Пошкодження на одязі і тілі потерпілої співпадають за локалізацією та могли утворитись від дії клинка ножа № 3 ніж мисливського типу кустарного виготовлення, на лівій щоці клинка мається карбування «28 ОГПБр», на правій «МехБат»,клинок якого має довжину 175 мм». Утворення таких пошкоджень та ушкоджень від дії клинків ножів №1 -кухонний ніж, клинок якого має довжину 93 мм,та №2 - канцелярський ніж, виключається (т.1, а.п. 117-137);
- висновком експерта № 290 від 12 жовтня 2017 року, відповідно до якого при судово-цитологічному дослідженні піднігтьового вмісту рук потерпілої ОСОБА_11 виявлені піт, а також слина та кров людини, статева належність яких не встановлена та вони можуть належати як ОСОБА_11 , так і ОСОБА_7 (т.1, а.п. 165-169);
- висновком експерта № 334 від 11 жовтня 2017 року, відповідно до якого походження слідів у змивах речовини бурого кольору, вилучених під час проведення огляду місця події, можливе за рахунок змішування крові потерпілої ОСОБА_11 та ОСОБА_7 (т.1, а.п. 170-175);
- висновком експерта № 10-1/1567 від 17 листопада 2017 року, відповідно до якого генетичні ознаки слідів крові та клітин з ядрами, виявлених на поверхні правої щоки клинка і руків`я ножа з дерев`яним руків`ям (ніж 2) і поверхні правої та лівої щоки клинка і руків`я канцелярського ножа з жовтим руків`ям (ніж 3) збігаються між собою, належать особі чоловічої генетичної статі та не збігаються з генетичними ознаками зразка крові ОСОБА_11 . Походження вищевказаних слідів крові та клітин з ядрами від ОСОБА_11 виключається. Генетичні ознаки слідів крові та клітин з ядрами, виявлених на поверхні лівої щоки клинка ножа з дерев`яним руків`ям (ніж 2) і поверхні правої та лівої щоки клинка і руків`я ножа з помаранчевим руків`ям (ніж 1) є змішаними, містять генетичні ознаки зразка крові ОСОБА_11 таособичоловічої генетичної статі (т.1 а.п. 198-202);
- протоколом проведення слідчого експерименту від 08 листопада 2017 року з відеозаписом, в ході проведення якого обвинувачений ОСОБА_7 вказав місце, де у нього вранці 10 липня 2017 року виник словесний конфлікт з дружиною ОСОБА_11 , в ході якого він нервував та в подальшому сталося запаморочення (т.1, а.п. 110-116);
- протоколом огляду вилученого ножа від 10 липня 2017 року, відповідно до якого оглянуто ножа канцелярського, вилученого 10 липня 2017 року з підлоги у кімнаті (т.1, а.к.п. 142-143).
Вказані докази правомірно визнані судом першої інстанції належними та допустимими, оскільки вони підтверджуються матеріалами кримінального провадження та повністю узгоджуються між собою.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, відповідно до ст. 94 КПК України, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши надані стороною обвинувачення докази, прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Твердження сторони захисту про те, що дії ОСОБА_7 слід було кваліфікувати за ст. 116 КК України, оскільки на час вчинення злочину останній перебував у стані афекту, колегія суддів до уваги не приймає, виходячи з наступного.
Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що місцевий суд, ретельно перевіривши зібрані під час досудового розслідування та надані прокурором докази, на підставі яких ОСОБА_7 було пред`явлено обвинувачення, навів детальний аналіз усіх досліджених доказів і дав належну оцінку кожному з них та у сукупності і взаємозв`язку. При цьому констатував, що за встановлених фактичних обставин справи дії останнього охоплюються складом злочину, визначеного ч. 1 ст. 115 КК України. З вказаними висновками погоджується і суд апеляційної інстанції.
Частина 1 статті 115 КК України, за якою пред`явлено обвинувачення ОСОБА_7 передбачає відповідальність за умисне вбивство без кваліфікуючих ознак, тобто за умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
З об`єктивної сторони цей злочин характеризується діянням у вигляді посягання на життя іншої людини, наслідком у вигляді смерті людини та причинним зв`язком між указаним діянням та наслідком, а із суб`єктивної сторони умисною формою вини (прямим або непрямим умислом) коли винний усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки у вигляді смерті іншої людини і бажає або свідомо припускає її настання.
Відповідальність за ст. 116 КК України настає за умисне вбивство, вчинене у стані сильного душевного хвилювання, зумовленому жорстоким поводженням, або таким, що принижує честь і гідність особи, а також за наявності системного характеру такого поводження з боку потерпілого.
Суб`єктивна сторона складу цього злочину характеризується особливим емоційним станом суб`єкта його сильним душевним хвилюванням, а умисел на позбавлення життя потерпілого виникає раптово і реалізується негайно.
Сильним душевним хвилюванням (фізіологічним афектом) є раптовий емоційний процес, викликаний поведінкою потерпілого, що протікає швидко та бурхливо, і певною мірою знижує здатність особи усвідомлювати свої дії та керувати ними.
Таким, що виник раптово, визнається стан сильного душевного хвилювання, процес виникнення і протікання якого характеризується неочікуваністю, миттєвістю, бурхливістю, швидкоплинністю.
Станом сильного душевного хвилювання вважають стан, який має кримінально-правове значення, оскільки особа значною мірою втрачає здатність усвідомлювати власні діяння та (або) керувати ними.
Тобто психічне ставлення особи при вчиненні цього злочину характеризують дві особливості: 1) умисел завжди є таким, що раптово виник, і афектованим; 2) емоційний стан винної особи характеризується сильним душевним хвилюванням, що певною мірою знижує її здатність усвідомлювати свої дії або керувати ними.
Це пов`язано з психофізіологічними характеристиками стану сильного душевного хвилювання, існування якого є несумісним із заздалегідь обдуманим умислом. Тобто якщо аналіз фактичних обставин справи свідчить про те, що суб`єкт злочину мав достатньо часу, що обдумати, спланувати вчинення ним умисного вбивства, а отже, у нього був відсутній стан сильного душевного хвилювання.
З урахуванням викладеного розмежування умисного вбивства та вбивства у стані сильного душевного хвилювання здійснюється як за об`єктивною, так і суб`єктивною стороною цих злочинів. Зокрема, при кваліфікації злочину за ст. 116 КК України суспільно небезпечне діяння особи спровоковано насильством, систематичним знущанням або тяжкою образою з боку потерпілого.
У п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в правах про злочини проти життя та здоров`я особи» від 7 лютого 2003 року № 2 зазначено, що суб`єктивна сторона вбивства або заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, відповідальність за які передбачено ст. 116 і 123 КК України, характеризується не лише умислом, а й таким емоційним станом винуватого, який значною мірою знижував його здатність усвідомлювати власні дії або керувати ними.
З огляду на характеристику різних емоційних станів, кримінально-правове значення вони матимуть лише тоді, коли спричинені протиправною чи аморальною поведінкою потерпілої особи або психотравмуючою ситуацією.
Таким чином, сильне душевне хвилювання як факультативна ознака суб`єктивної сторони складу злочину це емоційно-психічний стан особи, спричинений протиправною (аморальною) поведінкою потерпілої особи або психотравмуючою ситуацією, за яких особа частково втрачає можливість усвідомлювати власні діяння та (або) керувати ними, що може позначатися на кваліфікації злочину, визначенні виду або розміру покарання та застосуванні інших заходів кримінально-правового впливу. Стан сильного душевного хвилювання охоплює афект та афективні стани.
Так, згідно висновку судово-психіатричного експерта № 200 від 14 листопада 2017 року, який був предметом ретельного дослідження суду першої інстанції, та відповідно до якого ОСОБА_7 у період часу, до якого відноситься діяння, та у теперішній час не виявляв та не виявляє ознак будь-якого психічного розладу. За своїм психічним станом на період часу, до якого відноситься діяння, та на теперішній час ОСОБА_7 міг та може усвідомлювати свої дії та керувати ними. У теперішній час ОСОБА_7 за своїм психічним станом може правильно сприймати обставини, які мають значення для провадження і давати про них свідчення. З огляду на його психічний стан, з ОСОБА_7 можуть проводитись слідчі дії і він може приймати участь в судовому засіданні. У теперішній час ОСОБА_7 не виявляє ознак будь-якого психічного розладу, за своїм психічним станом не потребує застосування до нього примусових заходів медичного характеру. В період часу, до якого відноситься діяння, ОСОБА_7 не перебував устані тимчасового хворобливого порушення психічної діяльності/ том 1 а.п.250/.
Психолог експерт ОСОБА_14 в зазначеному висновку вказала, що нещодавне перебування підекспертного протягом тривалого періоду в місцях проведення АТО, зокрема, психологічні зміни, які спостерігали свідки в перший після повернення період / знервованість/, могли непрямо вплинути на полегшеність реалізації агресивних дій. Експерт прийшла до висновку, що всі, перелічені нею обставини дозволяють стверджувати з найбільшою вірогідністю, що у період правопорушення ОСОБА_7 перебував у стані фізіологічного афекту, який суттєво вплинув на його свідомість та діяльність, певним чином обмежуючи їх повноту та контрольованість. Стан афекту може розглядатися як психологічна передумова кваліфікації стану «сильного душевного хвилювання» в юридичному формулюванні.
У судовому засіданні як суду першої інстанції так і апеляційного суду експерт-психолог ОСОБА_14 підтвердила свій висновок № 200 від 14 листопада 2017 року,викладений у психологічній частині даної експертизи, а також додала, що обвинувачений ОСОБА_7 в стані фізіологічного афекту наніс потерпілій 47 ран в короткий термін і ще дві рани / позажиттєві/ він наніс пізніше іншим знаряддям злочину, коли вийшов зі стану фізіологічного афекту. Свої висновки вона базувала на висновку судово медичної експертизи трупа ОСОБА_11 та пояснень ОСОБА_7 .
Однак, колегія суддів зазначає, що обов`язковою умовою юридичної кваліфікації дій винуватця за ст.116 КК України є не вчинення умисного вбивства в стані фізіологічного афекту, що є суто медичним, психолого-психіатричним критерієм, а в стані сильного душевного хвилювання, що є критерієм кримінально-правовим, за яким кваліфікація дій винного за вказаною статтею можлива лише у разі, якщо стан сильного душевного хвилювання раптово виник внаслідок протизаконного насильства, систематичного знущання або тяжкої образи з боку потерпілого. При цьому, встановлення фактичних даних, які б свідчили про наявність обставин, передбачених ст. 116 КК України, і які могли б викликати у винного стан сильного душевного хвилювання, є компетенцією суду.
Разом з тим, в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які відомості про протизаконне насильство, систематичне знущання або тяжку образу обвинуваченого з боку потерпілої.
Обвинувачений ОСОБА_7 , хоча й підтверджував, що протягом останніх двох місяців до досліджуваної події він відчув, що у нього з дружиною не ладяться сімейні стосунки, почав підозрювати її в подружній зраді, настійливо вимагав зізнатися у цій зраді, одного разу помітив, що її підвіз незнайомий на автомобілі та висадив далі від будинку; але жодного разу не повідомляв про будь-які образи його честі, гідності, особистих якостей, жорстоке поводження з боку потерпілої, а вказував лише про її початкові пропозиції деякий час пожити нарізно, а безпосередньо перед тим, як він взяв ніж і почав завдавати їй ним удари, вона на його настійні питання лише зізналась в подружній зраді.
Однак саме по собі бажання особи пожити нарізно, розлучитися чи навіть подружня зрада, про наявність якої відомо лише зі слів обвинуваченого, не може бути визнанодостатньою підставою для юридичного визначення настання стану сильного душевного хвилювання, бо не є ні протизаконним насильством, ні систематичним знущанням, ні тяжкою образою в правовому значенні цих термінів.
Враховуючи, що ОСОБА_7 заподіяв потерпілій ОСОБА_11 не менше 49 ножових поранень, в тому числі проникаючих у грудну клітину, шию, черевну порожнину, від чого і настала її смерть, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про те, що ОСОБА_7 вчинив саме умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 115 КК України. Відтак, доводи сторони захисту про відсутність в діях ОСОБА_7 ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України не заслуговують на увагу.
Щодо доводів обвинуваченого ОСОБА_7 та адвоката ОСОБА_8 про порушення обвинуваченого права на захист під час досудового слідства, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_12 , який представляв інтереси обвинуваченого ОСОБА_7 був позбавлений права на заняття адвокатською діяльністю. Фактично у ОСОБА_12 було відсутнє право на заняття адвокатською діяльністю з 24 грудня 2015 року по 20 грудня 2017 року, в той час, як досудове слідство щодо ОСОБА_7 тривало в період з липня по листопад 2017 року, однак, захисник не зазначав ні обвинуваченому, ні слідчому про вказану обставину.
Всі зібрані під час досудового слідства докази були досліджені в суді першої інстанції та визнані належними і допустимими, при цьому, жодних вимог про визнання певних доказів недопустимими від обвинуваченого та сторони захисту не надходило, враховуючи, що в суді захист обвинуваченого здійснювали два захисники, які не вказували на порушення права на захист ОСОБА_7 .
Об`єктивних даних про неналежне виконання професійних обов`язків адвокатом ОСОБА_12 в матеріалах справи не міститься, обвинувачений на дії адвоката не скаржився, від його послуг не відмовлявся, а тому колегія суддів вважає, що право обвинуваченого на захист не було порушено.
Посилання обвинуваченого ОСОБА_7 на те, що йому призначено явно несправедливе покарання внаслідок суворості, оскільки не враховані дані про його особу не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду.
Так, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_7 суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ним особливо тяжкого кримінального правопорушення, невідворотність наслідків, що настали від вчиненого, а саме смерть молодої людини, взяв до уваги відомості, що характеризують особу обвинуваченого, а саме те, що останній вперше притягається до кримінальної відповідальності, є учасникомбойових дій, позитивно характеризується навійськовій службі, не перебуває на спеціальних обліках у лікарів наркологів та психіатрів, а також конкретні обставини, спосіб, обстановку вчиненого та ставлення самого обвинуваченого до вчиненого, а також відсутність обставин, які пом`якшували б чи обтяжували б покарання.
Колегія суддів, зважаючи на конкретні обставини справи, з урахуванням вищезазначених фактів і даних про особу обвинуваченого ОСОБА_7 погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що виправлення обвинуваченого не можливе без ізоляції його від суспільства, а тому вважає, що судом першої інстанції йому правильно призначено покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 1 ст. 115 КК України. Свої висновки в цій частині, суд першої інстанції достатньо обґрунтував і з ними колегія суддів погоджується в повному обсязі, вважаючи обране обвинуваченому ОСОБА_7 покарання справедливим та достатнім для його виправлення.
Наведені в апеляційних скаргах доводи не ставлять під сумнів законність та обґрунтованість вироку суду першої інстанції, а тому підстав для скасування вироку не вбачається, як і для задоволення поданих апеляційних скарг.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційні скарги захисників ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та обвинуваченого ОСОБА_7 з доповненнями залишити без задоволення.
Вирок Святошинського районного суду міста Києва від 09.07.2018 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни.
Ухвалу може бути оскаржено в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення; обвинуваченим в той же строк з моменту отримання копії ухвали.
С У Д Д І :
_________________ __________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
